Рішення

від 27.08.2024 по справі 685/359/20

ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 685/359/20

Провадження № 2/685/1/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2024 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Самойловича А.П.,

за участі секретаря Сороки В.Р.,

представника позивача за первинним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 адвоката Лозюка С.Ф.,

відповідача за первинним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 та

її представника адвоката Богуша І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Теофіпольської селищної ради про витребування земельної ділянки та скасування в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності, припинивши право власності на земельну ділянку

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Теофіпольської селищної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Теофіполь ської районної державної адміністрації Хмельницької області, про визнання недійсним рішення сільської ради в частині передання у приватну власність земельної ділянки та визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

11 березня 2020 року ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом (т. 1 а.с. 1-3), в якому зазначив, що 15 січня 1999 року рішенням 4-ї сесії 23 скликання Поляхівської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області було затверджено проект організації території земельних часток (паїв) Агропідприємства «Нива» на території Поляхівської сільської ради, передано у приватну власність земельні частки (паї) громадянам України у розмірах згідно додатку та дозволено видати державні акти на право приватної власності на землю. У додатку 2.20 цього рішення міститься «Список осіб, що мають право на земельну частку (пай), по Поляхівській сільській раді для виготовлення державних актів на право приватної власності на землю», куди внесено 767 осіб, в тому числі, під номером 402 зазначено ОСОБА_3 , с. Поляхова, номер земельної ділянки 402, площа 2,90 га.

16 лютого 1999 року на підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_3 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ХМ № 048755, площа земельної ділянки 2,90 га.

Проте, рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Теофіпольському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Лукач О.В. від 06 грудня 2019 року № РВ-6800553402019 йому було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо вищезазначеної земельної ділянки через 100 % (повне співпадіння) із земельною ділянкою з кадастровим номером 6824786000:04:010:0130, яка належить відповідачці ОСОБА_2 та передана їй у приватну власність на підставі розпорядження голови Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області від 09 квітня 2009 року № 104/2009-р «Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки».

Державний акт на спірну ділянку ОСОБА_2 одержала 15 жовтня 2009 року, а 29 жовтня 2019 року державним реєстратором Базелюк Т.В. на підставі відомостей з ДЗК № 14637301 від 29 жовтня 2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 49511467 від 04 листопада 2019 року за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6824786000:04:010:0130.

Позивачем заявлено вимоги, уточнені згідно заяв про зміну предмету позову від 18 серпня 2021 року (т. 1 а.с. 204-207), від 10 листопада 2023 року (т. 2 а.с. 94-96) та від 02 лютого 2024 року (т. 2 а.с. 175-185), витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 6824786000:04:010:0130 площею 2,9032 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населених пунктів на території Теофіпольської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, у координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_2 , відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 181238 від 15 жовтня 2009 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010976200045; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6824786000:04:010:0130 площею 2,9032 га, припинивши право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до вищезазначеного додатку 2.20 до рішення 4 сесії 23 скликання Поляхівської сільської ради від 15 січня 1999 року відомості про ОСОБА_2 відсутні, тому розпорядження голови Теофіпольської районної державної адміністрації від 09 квітня 2009 року № 104/2009-р «Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині ОСОБА_2 є протиправним, в зв`язку з чим отримана на його підставі земельна ділянка має бути витребувана у ОСОБА_2 зі скасуванням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації її права власності на цю ділянку, припинивши це право.

Позивач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 28), його правонаступником залучений спадкоємець ОСОБА_1 згідно ухвали суду від 14 серпня 2023 року.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лозюк С.Ф. в ході судового розгляду позовні вимоги підтримав в повному обсязі та додатково пояснив, що позов виник через порушення права спадкодавця ОСОБА_3 на земельну ділянку, яку він отримав на підставі протоколу уповноважених членів агропідприємства «Нива» № 3 від 19 червня 1997 року, де першим пунктом було затверджено список новоприбулих членів агропідприємства, що набули право на земельну частку (пай).

Звернув увагу, що право на земельну ділянку за ОСОБА_3 виникло не на підставі трудової книжки або трудової участі, а на підставі членства в агропідприємстві, для отримання земельного паю достатньо було перебувати в членах агропідприємства принаймні один день.

Державний акт на земельну ділянку ОСОБА_3 був виданий в 1999 році і зареєстрований у відповідному державному реєстрі, після чого, впродовж часу з 1999 року по 2019 рік земельна ділянка ОСОБА_3 використовувалася ТОВ «Нива» в масиві земель підприємства, він отримував якісь доходи від оренди на підставі усних домовленостей з керівництвом підприємства. Лише в 2019 році він став оформляти документи на свою земельну ділянку, тоді і з`ясувалося, що його ділянка була безпідставно передана у власність ОСОБА_2 .

Вважає, що першопричиною порушення прав ОСОБА_3 є лист Поляхівського сільського голови Теофіпольського району Хмельницької області від 14 серпня 2009 року № 117 про надання дозволу на виділення земельної ділянки ОСОБА_2 взамін ОСОБА_3 , який був включений у списки помилково і акта не одержав, оскільки сільський голова не має права вирішувати питання щодо помилковості видання державного акта.

Зазначив, що сторона позивача не заперечує щодо права ОСОБА_2 на земельну ділянку, але не на земельну ділянку ОСОБА_3 .

Від представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Богуша І.А. надійшов письмовий відзив на позов, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заперечення проти позову мотивує тим, що ОСОБА_3 ніколи не працював в агропідприємстві «Нива», землі якого розпайовувалися, тому і не має права на отримання земельної частки (паю), він не отримував сертифікату на право на земельну частку (пай), архівна копія державного акту на право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку відсутня в Головному управлінні Держгеокадастру у Хмельницькій області та Теофіпольській територіальній громаді.

В ході судового розгляду свої заперечення підтримав та додатково пояснив, що лише після одержання позовної заяви відповідачка дізналася, що ОСОБА_3 претендує на її земельну частку (пай), отриманий під час роботи в колгоспі, хоча ОСОБА_3 вже після розпаювання земель агропідприємства «Нива» став працювати в іншому підприємстві на території села Поляхова - ТОВ «Нива», яке не є правонаступником агропідприємства «Нива», в агропідприємстві «Нива» він ніколи не працював.

Своє право на земельну ділянку спочатку ОСОБА_3 , а після його смерті, його син ОСОБА_1 обґрунтовують копію протоколу № 4 засідання правління агропідприємства «Нива» від 16 березня 1997 року про прийняття ОСОБА_3 до членів даного агропідприємства, хоча при огляді оригіналу даного протоколу в архіві чітко вбачається дописування останнього пункту про прийняття ОСОБА_3 до членів агропідприємства, оскільки цей запис був здійснений чорнилом іншого кольору в останніх двох вільних рядках перед підписами головуючого.

Вважає, що при здійсненні розпаювання земель агропідприємства «Нива» його керівницею ОСОБА_4 , яка також була керівником іншого підприємства ТОВ «Нива», було здійснено незаконне оформлення вільних на той час земельних ділянок на працівників ТОВ «Нива», і зокрема, ОСОБА_3 , з використанням, ймовірно, бланків державних актів, оформлених як зіпсовані, або зіпсовані архівні, з метою використання земельних ділянок ТОВ «Нива». Про факт наявності у себе оформленого таким чином права власності ОСОБА_3 дізнався лише в 2019 році, так як між директором ТОВ «Нива» ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_2 відбувся конфлікт через бажання останньої припинити договір оренди земельної ділянки. З метою помсти та продовження користування земельною ділянкою ОСОБА_2 в подальшому і було ініційовано даний спір.

Відповідач ОСОБА_2 позовних вимог не визнала та пояснила, що після закінчення школи в 1992 році вийшла заміж та відразу ж стала працювати в агропідприємстві «Нива» на різних роботах, в квітні 1993 року пішла в декретну відпустку у зв`язку з народженням дитини, в 1997 році знову пішла в декретну відпустку до 2000 року, хоча і виходила на роботу. Одного разу, в 2009 році, при вирішенні якихось питань з приводу землі, її запитали в сільській раді, чому не оформляє земельного паю на себе, так як за нею рахується сертифікат. Після цього отримала сертифікат та оформила державний акт на право власності на земельну ділянку, яку здала в оренду ТОВ «Нива» в 2010 році. В 2019 році звернулася до директора ТОВ «Нива» ОСОБА_4 з проханням забрати свою земельну ділянку, на що ОСОБА_4 стала на неї привселюдно, на зборах, кричати та ображати, проте в подальшому погодилася розірвати договір оренди, хоч і погрожувала проблемами, показавши стопку державних актів на земельні ділянки, які в неї були в сейфі. Через деякий час виявилося, що на її земельну ділянку претендує ОСОБА_3 , який в їх селі з`явився лише в травні 1998 року, а до цього проживав десь в Тернопільській області, працював з 1998 по 1999 року на зернотоці механіком, але не в агропідприємстві «Нива», а в ТОВ «Нива», так як її батько також в цей же час працював з ОСОБА_5 .

09 вересня 2020 року адвокат Богуш І.О., діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , Поляхівської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, правонаступником якої є Теофіпольська селищна рада, заявивши вимогу визнати протиправним та скасувати рішення 4 сесії 23 скликання Поляхівської сільської ради від 15 січня 1999 року в частині передання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,9 га та визнати недійсним Державний акт на право приватної власності серії ІІ-ХМ № 048755 на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_3 Поляхівською сільською радою 16 лютого 1999 року (т. 1 а.с. 98-99).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Поляхівської сільської ради від 15 січня 1999 року в частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність спірної земельної ділянки є протиправним, оскільки відсутні будь-які відомості про його трудовий стаж та заробіток в колгоспі ім. Комінтерну та агропідприємстві «Нива» с. Поляхова Теофіпольського району.

В ході судового розгляду позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник адвокат Богуш І.А. позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві.

Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокат Лозюк С.Ф. позовних вимог не визнав, мотивуючи свої заперечення неправильно обраним способом захисту.

Заслухавши доводи учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо, зокрема, незаконність набуття права власності не встановлені судом. Аналогічна норма щодо презумпції правомірності володіння майном визначена ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 5 Земельного кодексу України (ред. 1990 року), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачена можливість належності громадянам землі на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства (далі по тексту - КСП). Землі у колективну власність передаються безплатно. Проте, можливість члена колективного сільськогосподарського підприємства одержати свою частку землі в натурі (на місцевості) була передбачена лише в разі його виходу з нього.

Частка кожного члена КСП, відповідно до ч. 9 ст. 5 та ч.ч. 6, 7 ст. 6 ЗК України (ред. 1990 року) визначалася шляхом ділення сільськогосподарських угідь (в т.ч. ріллі), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території ради, як органу місцевого самоврядування, на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Статтею 23 ЗК України (ред. 1990 року) визначено, що правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт, виданий та зареєстрований сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається КСП із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян.

10 листопада 1994 року Президентом України був прийнятий Указ № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», який в даний час втратив свою чинність, проте був чинний на час виникнення спірних правовідносин. Даним Указом встановлено, що приватизація земель КСП є невідкладним першочерговим заходом у здійсненні земельної реформи в Україні, рекомендовано місцевим Радам народних депутатів за участі Державного комітету України по земельних ресурсах ужити заходів щодо прискорення передачі відповідно до земельного законодавства безоплатно у колективну власність земель колективним сільськогосподарським підприємствам, трудові колективи яких виявили бажання одержати землю у власність. Організаціям землеустрою здійснювати у якомога коротші строки поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості). Кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємства і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства є рівними.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам.

Відповідно до статей 1, 2 та 3 даного закону, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну ділянку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власника земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), згідно з ст. 5 даного закону, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, приймають рішення щодо виділення земельних ділянок (паїв) у натурі (на місцевості).

Як вбачається з трудової книжки колгоспника, відповідачка ОСОБА_2 була прийнята в агропідприємство «Нива» с. Поляхова телятницею на підставі наказу від 10 листопада 1992 року № 14, де працювала на різних посадах до звільнення у 2011 році на підставі наказу від 20 жовтня 2011 року № 65 (т. 2 а.с. 139).

20 червня 1996 року Теофіпольською районною державною адміністрацією, на підставі рішення Теофіпольської районної державної адміністрації від 16 квітня 1996 року № 110-р, ОСОБА_2 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 073103 як члену колективного сільськогосподарського підприємства - агропідприємства «Нива» с. Поляхове Теофіпольського району Хмельницької області, розміром 2,99 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), який зареєстрований 11 квітня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 637. Факт видачі сертифіката підтверджується наданою представником відповідачки його копією (т. 1 а.с. 76) та довідкою Відділу у Теофіпольському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 травня 2020 року № 31-22-0.32-90/115-20 про те, що згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Поляхівській сільській раді за ОСОБА_2 зареєстрований та виданий сертифікат серії ХМ № 073103 від 11 квітня 1997 року (т. 2 а.с. 154).

Відповідно до пропозиції відділу Держкомзему у Теофіпольському районі Хмельницької області від 07 квітня 2009 року № 04-01-02/267 (т. 1 а.с. 44), розпорядженням Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області від 09 квітня 2009 року № 104/2009-р «Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» було доручено відділу Держкомзему у Теофіпольському районі забезпечити організацію робіт зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв), згідно додатку. У додатку до даного розпорядження під номером 6 внесено ОСОБА_2 , сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 073103 (т. 1 а.с. 20-21).

На підставі даного розпорядження Теофіпольською районною державною адміністрацією 06 жовтня 2009 року було видано ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 181238 про право власності на земельну ділянку площею 2,9032 га, яка розташована на території Поляхівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6824786000:04:010:0130. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010976200048 (т. 1 а.с. 28).

Таким чином, в ході судового розгляду знайшов своє підтвердження факт дотримання відповідачкою ОСОБА_2 усіх умов та процедури отримання у приватну власність земельної ділянки як власниці земельної частки (паю), а саме, вона була членом агропідприємства «Нива» та працювала у даному підприємстві, їй у встановленому порядку був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) у даному підприємстві як його члену, на підставі якого у встановленому порядку було виділено земельну ділянку та видано державний акт про право приватної власності на неї.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт дотримання цих же умов та процедури отримання державного акту про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 .

Так, позивачем було надано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ХМ № 048755, виданий 16 лютого 1999 року Поляхівською сільською Радою народних депутатів на підставі рішення 4 сесії 23 скликання Поляхівської сільської Ради народних депутатів від 15 січня 1999 року (т. 1 а.с. 4), вказаним рішенням було затверджено проект організації території земельних часток (паїв) Агропідприємства «Нива» на території Поляхівської сільської ради, а також передано у приватну власність земельні частки (паї) громадянам України у розмірах згідно додатку та видати державні акти на право приватної власності на землю (т. 1 а.с. 5-18).

Проте, ОСОБА_3 ніколи не працював в агропідприємстві «Нива» с. Поляхова, що підтверджується довідкою Теофіпольського районного трудового архіву від 14 серпня 2020 року № 599/08 (т. 1 а.с. 109). Згідно наданої представником позивача ОСОБА_3 трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 був прийнятий 01 квітня 1998 року в ТОВ «Нива» (код ЄДРПОУ 23842227) в будівельну бригаду, де працював до 2015 року (т. 1 а.с. 127, 128).

ТОВ «Нива», в даний час СТОВ «Нива», з кодом ЄДРПОУ 23842227 не є правонаступником агропідприємства «Нива» (код ЄДРПОУ 03788514), створеного на базі колгоспу імені Комінтерну с. Поляхова, землі якого були розпайовані і яке було припинене 02 березня 2009 року без правонаступника, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 3 а.с. 92-94, 95-98), довідкою виконкому Теофіпольської селищної ради від 29 травня 2024 року № 13-01-11/30/2023 (т. 3 а.с. 123).

Факт, що ОСОБА_3 не працював в агропідприємстві «Нива» с. Поляхова визнається і його представником в ході судового розгляду.

Оскільки ОСОБА_3 не працював в агропідприємстві «Нива», не був пенсіонером даного підприємства, тому він і не набув права на земельну частку (пай) в агропідприємстві «Нива» с. Поляхова.

Суд не погоджується з позицією представника позивача ОСОБА_3 адвоката Лозюка С.Ф. щодо набуття права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві лише на підставі членства у даному підприємстві, посилаючись на Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95.

Так, дійсно пунктом 2 даного Указу визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Проте, виходячи з преамбули цього Указу, він постановлений з метою реалізації невідкладних заходів щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва.

Тобто Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 визначена процедура розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств, саме ж рішення про розпаювання земель було прийняте згідно з Указом Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва».

Пунктом 1 Указу № 666/94 визначено, що передачу земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції проводити на добровільних засадах, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє. З даної норми слідує, що самого лише факту членства в КСП, не будучи працівником цього КСП, недостатньо для отримання права на земельну частку (пай) у колективній власності на землі КСП.

Така ж логіка щодо отримання права на землю за сукупністю ознак роботи та членства в КСП вбачається і з порядку визначення розміру частки землі в натурі (на місцевості) для її одержання членом КСП в разі виходу з нього, встановленого статтями 5, 6 Земельного кодексу України (ред. 1990 року), чинного на час постановлення Президентом України вищезазначених указів. Зокрема, частиною 9 статті 5 ЗК України (ред. 1990 року) передбачене право кожного члена КСП у разі виходу з нього одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами 6 і 7 статті 6 цього Кодексу. А частинами 6 і 7 ст. 6 ЗК України (ред. 1990 року) визначено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки враховуються сільськогосподарські угіддя (у т.ч. рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради. Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. Частинами 8 та 9 ст. 6 ЗК України (ред. 1990 року) визначено критерії віднесення осіб, які працюють у сільському господарстві або зайнятих у соціальній сфері, основними з яких є вимога бути членом та працівником КСП або працівником соціальної сфери, а не лише виключно членом КСП.

Дана норма є цілком справедливою, оскільки виключає можливість одержання однією особою права на безпідставне одержання кількох земельних часток (паїв) або включення до членів КСП осіб, які не є його працівниками, що призведе до зменшення розміру земельної частки осіб, які дійсно є працівниками і членами КСП.

Як вбачається з довідки Відділу у Підволочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 03 серпня 2020 року № 29-19-0.32-505/112-20, покійний ОСОБА_3 був власником земельної ділянки площею 1,8345 га, розташованої на території Хмеликівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6124689400:01:002:0086, йому було видано державний акт серії ЯГ № 009323 від 15 лютого 2006 року на підставі розпорядження Підволочиської районної державної адміністрації № 821 від 13 грудня 2005 року «Про передачу земельних часток (паїв) у власність громадянам та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки членам колишньої Агрофірми «Нива» на території Кам`янківської та Хмелиськівської сільських рад (т. 1 а.с. 77), яку в подальшому в порядку спадкування за заповітом набув його син ОСОБА_1 , позивач по справі (т. 2 а.с. 36, 37).

З даних відомостей слідує, що ОСОБА_3 набув право на земельну частку (пай) в АФ «Нива» на території Хмелиськівської сільської ради Підволочиського району під час розпаювання земель даного колективного сільськогосподарського підприємства.

Стороною позивача за первинним позовом не надано доказів на спростування тверджень представника відповідачки про реалізацію ОСОБА_3 права на отримання земельної частки в Тернопільській області в той же час, коли він претендував на отримання земельної частки в Хмельницькій області.

Позивач ОСОБА_1 свою вимогу до ОСОБА_2 обґрунтовує відсутністю її прізвища у «Списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), по Поляхівській сільській раді для виготовлення державних актів на право приватної власності на землю», який є додатком 2.20 до рішення від 15 січня 1999 року 4-ї сесії 23 скликання Поляхівської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області «Про затвердження проекту організації території земельних часток (паїв)» (т. 1 а.с. 5-18).

Однак, зазначений позивачем додаток 2.20 не є списком членів колективного сільськогосподарського підприємства, який додається до державного акту на право колективної власності на землю, в розумінні ч. 2 ст. 23 ЗК України (ред. 1990 року) та п. 2 Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 року. Тим більше, що розпорядженням голови Теофіпольської райдержадміністрації від 09 квітня 2007року № 104/2009-р «Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» (т. 1 а.с. 20, 21) ОСОБА_2 фактично включено до проекту організації території земельних часток паїв, хоча і зроблено це було пізніше і не з усіма членами КСП.

Хоча сторонами по справі не було надано суду списку членів АП «Нива», який є додатком до державного акту на право колективної власності даного агропідприємства, проте в матеріалах справи є відомості про видачу ОСОБА_2 сертифікату про право на земельну частку (пай), на відміну від ОСОБА_3 , щодо якого відомостей про видачу сертифікату суду відсутні.

Представником відповідачки було надано суду копію Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право приватної власності членам сільськогосподарського підприємства по Поляхівській сільській раді, виготовленої у 1999 році Вінницькою філією Інституту землеустрою, витребувану ним в Головному управлінні Держгеокадастру у Хмельницькій області. Додатком 2.20 до цієї документації є Список осіб, що мають право на земельну частку (пай), по Поляхівській сільській раді для виготовлення державних актів на право приватної власності на землю, на який і посилається позивач в обґрунтування своїх вимог (т. 3 а.с. 197-203). В даному списку за № п.п. «402» внесене ім`я ОСОБА_3 перекреслене та замість нього вписано ім`я ОСОБА_2 .

При виготовленні у 2009 році технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки ОСОБА_2 . Теофіпольським райвідділом Хмельницької філії ДП «Центр державного земельного кадастру» Поляхівською сільською радою 14 серпня 2009 року була видана довідка № 117 Відділу Держкомзему у Теофіпольському районі про відсутність заперечень у виділенні в натурі земельної частки (паю) із земель колективної власності агропідприємства «Нива» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва пропущеній ОСОБА_2 взамін ОСОБА_3 , земельна ділянка № НОМЕР_2 , який був включений в списки помилково і акта не одержав (т. 1 а.с. 91, т. 3 а.с. 233).

Суд не приймає до уваги також твердження представника позивача про надання ОСОБА_3 своєї земельної ділянки в оренду ТОВ «Нива» в масиві інших земельних ділянок без укладення договору оренди.

Так, представником відповідачки надано суду копію договору оренди земельного паю, укладеного 01 січня 2001 року одним із власників земельної ділянки із орендарем ТОВ «Нива», відповідно до якого орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку площею 2,91 га (т. 1 а.с. 138). Представником відповідачки також було надано договір оренди землі, укладений 15 липня 2010 року, згідно якого ОСОБА_2 надала в оренду ТОВ «Нива» спірну земельну ділянку з відповідним актом прийняття-передачі (т. 2 а.с. 153, 155-156). З цього слідує, що ТОВ «Нива» користувалося земельними ділянками орендодавців на підставі укладених договорів оренди, які були відповідним чином зареєстровані, а не на підставі усних угод.

Таким чином, в ході судового розгляду знайшли своє підтвердження обставини, що на ім`я ОСОБА_3 за невідомих обставин без належних для того підстав було оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку, яка законним чином була набута ОСОБА_2 , тому позов його правонаступника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Разом з тим, незважаючи на те, що в ході судового розгляду знайшло своє підтвердження порушення вимог законодавства щодо виділення ОСОБА_3 земельної ділянки в порядку паювання земель, переданих у колективну власність агропідприємства «Нива», однак позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке виконане на час звернення з позовом до суду шляхом видачі відповідного державного акту, а також визнання недійсним такого державного акту є неефективним способом захисту прав особи, оскільки таке рішення вичерпало свою дію. Визнання недійсним державного акту відповідача за зустрічним позовом на земельну ділянку не зумовлює правових наслідків, на яке воно спрямоване, зважаючи на фактичне володіння, користування та розпорядження ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 328 ЦК України, ст. 49 Закону України «Про власність», ст.ст. 5, 6, 23 ЗК України (ред. 1990 року), пунктами 1, 2, 4 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94, преамбулою, пунктами 1, 2, 4, 5, 6 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємства і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95, ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 та Теофіпольської селищної ради.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 та Теофіпольської селищної ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12 вересня 2024 року.

Суддя А.П. Самойлович