Ухвала

від 19.02.2025 по справі 685/359/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 685/359/20

провадження № 61-424ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозюк Сергій Федорович, на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Хмельницька райдержадміністрація, про визнання недійсним рішення сільської ради в частині передачі у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акта,

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2025 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозюк С. Ф., на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозюк С. Ф., посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Однак, посилання на відповідні норми (норму) права, стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, заявник не зазначив та не навів аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2025 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати уточнену касаційну скаргу з обґрунтуванням наявності випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а також копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

17 січня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу ухвали Верховного Суду

від 16 січня 2025 року.

Копія ухвали суду касаційної інстанції від 16 січня 2025 року направлена представнику ОСОБА_1 - адвокату Лозюку С. Ф. через систему «Електронний суд», документ доставлений до електронного кабінету

18 січня 2025 року о 0:20:56, що підтверджується повідомленням про доставлення електронного листа.

24 січня 2025 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозюк С. Ф., надійшла касаційна скарга (нова редакція), в якій заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму матеріального права, яка регулювала спірні правовідносини на момент їх виникнення, а саме - Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95«Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозюк С. Ф., не обґрунтував в новій редакції касаційної скарги підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), інших підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другої статті 389 ЦПК України, в новій редакції касаційної скарги не зазначено.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги як неподаної особі, яка її подала,

з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 ,

в інтересах якого діє адвокат Лозюк С. Ф., вказав пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Верховний Суд в ухвалі про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозюк С. Ф., без руху звертав увагу, що у випадку посилання заявника на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити: 1) норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання заявника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку заявника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, вказана заявником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку заявника, неправильно.

У новій редакції касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозюк С. Ф., повинен був вказати норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання заявника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку заявника відповідна норма повинна застосовуватися.

Однак, заявник не зазначив норми права, щодо якої відсутній висновок, її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за заявника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу,

як змагальності та диспозитивності.

Отже, перевіркою змісту поданих у цій справі касаційної скарги та її нової редакції, встановлено, що у них належним чином не викладені передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Доводів (з належним їх обґрунтуванням) підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, про неправильне застосування або порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, та яких саме, касаційна скарга та її нова редакція не містять.

Приведення касаційної скарги відповідно до вимог ЦПК України в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

На час вирішення питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозюк С. Ф., на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 серпня

2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 грудня

2024 року, недоліки касаційної скарги, визначені в ухвалі Верховного Суду

від 16 січня 2025 року,не усунено.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку.

ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, вказав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права.

Тому повернення касаційної скарги не є порушенням права заявника на доступ до суду за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозюк Сергій Федорович, на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року вважати неподаною та повернути заявникові.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська