Справа № 630/375/23
Провадження № 2/635/522/2024
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року смт. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Савченка Д.М.,
секретар судового засідання - Устіч О.Л.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Дем`яненко Ольга Олегівна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
відповідач- ОСОБА_4 ,
відповідач- ОСОБА_3 ,
відповідач - Люботинська міська рада Харківської області,
третя особа- ОСОБА_5 ,
третя особа - ОСОБА_6 ,
третя особа -Харківська товарна біржа
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Люботинської міської ради Харківської області, Треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Харківська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Люботинської міської ради Харківської області, Треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Харківська товарна біржа, в якій просить:
-визнати договір купівлі-продажу нерухомості № Н2-197 від 16 жовтня 1998 року, а саме житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений на Харківській товарній біржі між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , зареєстрований 29 жовтня 1998 року в Люботинському бюро технічної інвентаризації, за реєстровим № 106, - дійсним;
-визнати за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, загальною площею 83,80 кв.м, житловою площею 42,70 кв.м, з надвірними будівлям і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ОСОБА_7 та відповідачами по справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 16 жовтня 1998 року було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований на Харківській товарній біржі за № Н2-197. За умовами даного договору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_7 купила житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ). За цим договором отримання ОСОБА_7 у власність будинку відбувається одразу з підписанням договору та звільнення його відповідачами. Договір купівлі-продажу № Н2-197 від 16 жовтня 1998 року фактично був виконаний його сторонами після досягнення домовленостей з усіх істотних питань, що відповідала вимогам Закону України «Про товарну біржу», але сторонами не було здійснено його нотаріального посвідчення. Покупець - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .Після смерті ОСОБА_7 єдиною спадкоємицею є її донька ОСОБА_8 . ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_8 є син - ОСОБА_1 - позивач по справі, та доньки: ОСОБА_9 та ОСОБА_6 - треті особи. Чоловік ОСОБА_8 - ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до відкриття спадщини. На сьогодні, позивач - ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на оформлення спадщини на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері - ОСОБА_8 , оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку укладено на товарній біржі без нотаріального посвідчення. З урахуванням того, що ОСОБА_7 , яка є покупцем житлового будинку, померла, відсутня можливість нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ), тому позивач звернувся до суду.
На підставі ухвали Люботинського міського суду Харківської області від 14 квітня 2023 р. дану справу передано до Харківського районного суду Харківської області для розгляду.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 серпня 2023 року провадження у справі відкрито. Суд вирішив проводити розгялд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 листопада 2023 р витребувано докази.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 лютого 2024 р. залучено співвідповідача.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 травня 2024 р. закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду
Учасники справи повідомлялись своєчасно і належним чином, в судове засідання не з`явились, представник позивача надала заяву про проведення судового засідання без її участі, інші учасники справи причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з довідки КП «Люботинське БТІ» житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ) зареєстрований 29 жовтня 1998 року в реєстраційній книзі № 1 за реєстровим № 106 на праві власності за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу № Н2-197 від 16 жовтня 1998 року, укладеного на Харківській товарній біржі.
Між ОСОБА_7 та відповідачами по справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 16 жовтня 1998 року було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований на Харківській товарній біржі за № Н2-197. За умовами даного договору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_7 купила житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ). За цим договором отримання ОСОБА_7 у власність будинку відбувається одразу з підписанням договору та звільнення його відповідачами.
Покупець - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Манченківською селищною радою Харківського району Харківської області на підставі актового запису № 37 від 29 березня 2002 року.
Після смерті ОСОБА_7 єдиною спадкоємицею є її донька ОСОБА_8 . Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим на підставі актового запису № 991 від 27 вересня 1962 року.
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з 23 листопада 1998 року були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 ). Як вбачається з довідки виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області № 03-10/348 ОСОБА_8 були зареєстрована за даною адресою з 23 листопада 1998 року по 14 листопада 2020 року. Тобто, після смерті ОСОБА_7 її донька ОСОБА_8 продовжила мешкати в даному будинку та мешкала по день своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, тому є такою, що спадщину прийняла.
ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим виконавчим комітетом Манченківської селищної ради Харківського району Харківської області на підставі актового запису № 72 від 19 листопада 2020 року.
Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина, до складу якої належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ).
З листа Харківської районної державної нотаріальної контори від 26.12.2023 убачається, що після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ніхто не звертався.
ОСОБА_1 був зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_8 з 23 листопада 1998 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою у паспорті та довідкою виконавчого комітету Люботинської міської ради № 03-10/347 від 27 лютого 2023 року. Крім того, позивач продовжує бути зареєстрованим та мешкати в даному будинку по теперішній час.
Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Оскільки відносини між сторонами склалися в момент укладення спірного договору, а саме 16 жовтня 1998 року, суд застосовує під час розгляду позовної вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним Цивільний кодекс Української РСР (1963 року).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення спірного правочину, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Відповідно до вимог ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 227 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 Кодексу).
Відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.
За змістом ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Статтею 154 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), який діяв на час укладення спірного договору, передбачено, що коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.
Між ОСОБА_7 та відповідачами по справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 16 жовтня 1998 року було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований на Харківській товарній біржі за № Н2-197. За умовами даного договору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_7 купила житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ). За цим договором отримання ОСОБА_7 у власність будинку відбувається одразу з підписанням договору та звільнення його відповідачами.
Договір купівлі-продажу № Н2-197 від 16 жовтня 1998 року фактично був виконаний його сторонами після досягнення домовленостей з усіх істотних питань, що відповідала вимогам Закону України «Про товарну біржу», але сторонами не було здійснено його нотаріального посвідчення.
Отже, судом встановлено, що вищевказана угода укладена відповідно до вимог законодавства, діючого на момент укладення такої угоди, угода зареєстрована на біржі, однак не посвідчена нотаріально, оскільки на час її укладення посвідчення такої угоди на законодавчому рівні не передбачалося, сторони даного договору купівлі-продажу повністю виконали умови договору, право власності на зазначене домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу зареєстроване Люботинським бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до вимог ст.47 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), який діяв на час укладення спірного договору, суд вважає угоду купівлі-продажу дійсною.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).
Оскільки ОСОБА_1 постійно проживав разом з спадкодавцем ОСОБА_8 на момент відкриття спадщини, від спадщини не відмовлявся, він вважається таким, що спадщину прийняв.
На сьогодні, позивач - ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на оформлення спадщини на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері - ОСОБА_8 , оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку укладено на товарній біржі без нотаріального посвідчення.
З урахуванням того, що ОСОБА_7 , яка є покупцем житлового будинку, померла, відсутня можливість нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ).
За змістом частин 1,2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом. Згідно з положеннями статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадщину у разі відсутність спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Люботинської міської ради Харківської області, Треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Харківська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності- задовольнити повністю.
Визнати договір купівлі-продажу нерухомості № Н2-197 від 16 жовтня 1998 року, а саме житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений на Харківській товарній біржі між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , зареєстрований 29 жовтня 1998 року в Люботинському бюро технічної інвентаризації, за реєстровим № 106, - дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, загальною площею 83,80 кв.м, житловою площею 42,70 кв.м, з надвірними будівлям і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачами протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_4 , останнє відоме місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_3 .
Відповідач: Люботинська міська рада Харківської області, код ЄДРПОУ 04058717, місце реєстрації: Харківська область, Харківський район, м.Люботин, вул.Слобожанська, 26.
Третя особа: ОСОБА_11 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_6 ,
Третя особа: ОСОБА_6 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_6 .
Третя особа: Харківська товарна біржа, місце реєстрації: м.Харків, проспект Науки, б.5.
Повне рішення складено 09.09.2024.
Суддя Д.М. Савченко
Суд | Харківський районний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 09.09.2024 |
Оприлюднено | 18.09.2024 |
Номер документу | 121616845 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: визнання права власності |
Цивільне
Харківський районний суд Харківської області
Савченко Д. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні