Рішення

від 05.09.2024 по справі 723/4511/22

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 723/4511/22

Провадження № 2/715/253/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретар судового засідання Оршевська С.М.

учасники судового процесу:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

представник відповідача Гринчук С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Сторожинецького центру дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, виконуючої обов`язки директора Сторожинецького центру дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Сторожинецька міська рада Чернівецького району Чернівецької області про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона була прийнята на роботу наказом відділу освіти Сторожинецької райдержадміністрації № 175-к від 25.08.2003 року на посаду керівника гуртка «Флористика» Центру дітей та юнацтва з 01.09.2003 року. Посилається на те, що в подальшому у зв`язку зі змінами назви, засновників та заходами щодо організації Центру дітей та юнацтва вона неодноразово була переведена в новостворені установи. Вказує на те, що востаннє вона була призначена на посаду керівника гуртків «Золота соломинка», «Флористика», еколектарію «Природа наш дім» Сторожинецького центру дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області в порядку переведення.

Вказує на те, що наказом в.о. директора Центру від 27 вересня 2022 року № 77ос «Про накладення дисциплінарного стягнення - догани ОСОБА_1 » їй оголошено догану за порушення трудової дисципліни, зокрема, за відсутність на робочому місці 5 та 6 вересня 2022 року з 13-00 годин по 16-00 годин відповідно до режиму роботи керівників гуртків Сторожинецького ЦДЮТ з 01 по 09 вересня 2022 року.

Позивачка вважає наказ від 27 вересня 2022 року № 77ос «Про накладення дисциплінарного стягнення - догани ОСОБА_1 » незаконним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що вона не порушувала режиму роботи. При цьому вказує на те, що на початку вересня 2022 року на засіданні педагогічної ради Сторожинецького ЦДЮТ вирішувалися питання щодо організації роботи Центру упродовж 2022-2023 років. Робота керівника гуртка з-поміж іншого полягає у формуванні груп гуртків та в залученні вихованців шляхом відвідування навчальних закладів та донесення інформації про існування гуртка та здійснення до нього набору дітей. Вказала, що робота керівника гуртка не обмежується виключно розробкою програми та плану, проведенням занять та веденням журналів та документації. Вказала, що вона у вказані дні відвідувала навчальні заклади, що є частиною робочого процесу, оскільки зумовлено об`єктивними причинами, а саме задля залучення якомога більше дітей до позашкільної освіти, зокрема, роботи в гуртках Центру з метою його належного функціонування та у зв`язку із погіршенням самопочуття змушена була звертатися до лікаря, про що повідомила в.о. директора Центру.

Тому позивачка вважає, що їй оголошено догану безпідставно, так як не було взято до уваги факт її хвороби та інші поважні причини та обставини, які доводять відсутність в її діях вини та поважності причин відсутності на роботі (в кабінеті) в певний період часу.

Також посилається на те, що за період своєї роботи вона, ОСОБА_1 , зарекомендувала себе досвідченим фаховим вчителем та педагогом. За багаторічний період своєї педагогічної роботи вона постійно підвищувала свій фаховий рівень, за час роботи жодних дисциплінарних стягнень чи зауважень від керівництва освітнього закладу не мала та за результатами своєї праці неодноразово нагороджувалася грамотами та різними відзнаками (копії додаються).

Крім того, вказує на те, що наказом в.о. директора Центру від 06 грудня 2022 року № 19к «Про звільнення ОСОБА_1 » її звільнено із займаної посади за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи відповідно до п.3 ст. 41 КЗпП України.

Вважає, що вказаний наказ є незаконним, так як він прийнятий на підставі наказу про оголошення догани, актів, доповідних, скарг та протоколів, в яких не міститься жодних обставин, які вказували на вчинення нею аморального проступку, а також не міститься жодних фактів на підтвердження обґрунтованості прийняття рішення про звільнення із зазначених в наказі підстав. При цьому звертає увагу на те, що в наказі не зазначено належних та допустимих доказів, не надано допустимої кваліфікації її дій, як аморального проступку, а лише поверхнево, суб`єктивно, з викривленням реальних обставин справи вказано, що вона вчинила аморальний проступок та підлягає звільненню. Також зазначає, що наказ у своєму змісті не містить будь-яких вказівок та висновків щодо кваліфікації її дій як таких, що несумісні з продовженням роботи, яка має виховну функцію.

Крім того, зазначає, що вона зазнала мобінгу на робочому місця з боку керівника ОСОБА_2 .

Також, вказує на те, що після її незаконного звільнення з роботи вона залишилися без джерел до існування, була позбавлена заробітку, змушена була затрачати додаткові зусилля для організації свого життя, звільнення її з роботи за вчинення аморального проступку не сумісне з продовженням роботи, принижує її честь і гідність як педагога з багаторічним стажем. Зазначає, що ситуація з її звільненням з роботи набрала розголосу, а тому їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 150 000 грн.

Зважаючи на викладене, просить суд:

1. визнати незаконним та скасувати наказ Сторожинецького центру дитячо - юнацької творчості Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 27 вересня 2022 року № 77ос «Про накладення дисциплінарного стягнення - догани ОСОБА_1 »

2. визнати незаконними та скасувати наказ Сторожинецького центру дитячо - юнацької творчості Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 06 грудня 2022 року № 19к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

3. поновити її, ОСОБА_1 , на посаді, яку вона обіймала, з дати незаконного звільнення.

4. стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за весь період вимушеного прогулу та спричинену незаконним звільненням моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.

5. рішення в частині її поновлення на займаній посаді та виплати середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання,

6. притягнути до відповідальності виконуючу обов`язки директора Сторожинецького ЦДТЮ ОСОБА_2 до відповідальності за ст.ст. 151-1, 172, 367 КК України, ст. 2-2 КЗпП України, ст. 173 КУпАП та стягнути з неї майнову шкоду, зокрема, за сплачені нею юридичну допомогу та підготовку матеріалів до засідань в розмірі 35 000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 т.в.о. Сторожинецького центру дитячо - юнацької творчості Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області подала до суду відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання наказів незаконними та поновлення її на роботі є безпідставними. Також вказувала на те, що під виглядом збільшення позовних вимог позивака висунула нові вимоги, які не були зазначені в первісному позові. Також звертала увагу суду на те, що вимоги позивачки про притягнення її до кримінальної та адміністративної відповідальності не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просила суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача Сторожинецького ЦДТЮ Гринчук С.Д. та відповідач ОСОБА_2 просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність, при цьому вказували на те, що оголошення догани та звільнення позивачки ОСОБА_1 відповідає вимогами трудового законодавства, а вчинені нею діяння є аморальним проступком, що не сумісне з продовження її діяльності як педагога.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області в судове засіжання не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає, що справу можна розглянути в його відсутність.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з часиною першою статті 147 КЗпП України належать догана та звільнення.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК України у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.

Судом в становлено, що позивачка ОСОБА_1 прийнята на роботу наказом відділу освіти Сторожинецької райдержадміністрації № 175-к від 25.08.2003 року на посаду керівника гуртка «Флористика» Центру дітей та юнацтва з 01.09.2003 року. 02.11.2006 року звільнена в порядку переведення її в Строжинецький районний центр еколого - натуралістичної творчості учнівської молоді керівником гуртка «Флоритстика».

У зв`язку зі змінами назви, засновників та заходами щодо організації Центру дітей та юнацтва позивачка ОСОБА_1 неодноразово була переведена в новостворені установи. Востаннє позивачка ОСОБА_1 була призначена на посаду керівника гуртків «Золота соломинка», «Флористика», еколектарію «Природа наш дім» Сторожинецького центру дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області в порядку переведення. Назву вказаного закладу позашкільної освіти змінено на Сторожинецький центр дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Згідно п.1.1 Посадової інструкції керівника гуртка Сторожинецького ЦДЮТ, що затверджена наказом № 10 ос від 14.01.2020 року керівник гуртка позашкільного навчального закладу являється педагогом додаткової освіти.

Відповідно до п. 3.16 Посадової інструкції керівника гуртка Сторожинецького ЦДЮТ та п. 4.5 Статуту Сторожинецького ЦДЮТ керівник гуртка позашкільного навчального закладу повинен дотримуватися етичних норм поведінки, що відповідає громадському статусу педагога в закладі, побуті, громадських місцях.

Також встановлено, що Наказом № 51 «Про затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку та режиму роботи для працівників ЦДЮТ» від 08.08.2022 року та Наказом № 68ос від 01.09.2022 року «Про організований початок нового 2022-2023 навчальних років в ЦДЮТ» робота керівників гуртків, студій в ЦДЮТ з 01.09.2022 року по 12.09.2022 року (період набору дітей на гуртки) тривала з 13.00 год. по 16.00 год.

При цьому встановлено, що Правил внутрішнього трудового розпорядку та режиму роботи для працівників ЦДЮТ затверджено наказом в.о. директора Сторожинецького ЦДЮТ № 51 від 08.08.2022р. та погоджено головою первинної профспілкової організації працівників освіти і науки 01.09.2022 р.

Із даними правилами позивачка ОСОБА_1 була особисто ознайомлена 02.02.2022 року, про що свідчить її підпис у журналі обліку ознайомлення працівників з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором ЦДЮТ, ведення якого розпочато 05.09.2013 року. При цьому суд зазначає, що оригінал вказаного журналу був досліджений в судовому засіданні безпосередньо за клопотанням позивачки.

Із Наказом № 68ос від 01.09.2022 року «Про організований початок нового 2022-2023 навчальних років в ЦДЮТ» позивачка також була ознайомлена особисто, про що свідчить її власноручний підпис.

А тому посилання останньої на те, що вона не була ознайомлена із розпорядком та режимом роботи суд оцінює критично.

Згідно акту № 1 від 06.09.2022 року комісії з трудових спорів Сторожинецького ЦДЮТ зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 , керівника гуртків «Золота соломинка» та «Флористика» на робочому місці 05 та 06 вересня 2022 року з 13:00 год. до 16:00 год.

09.09.2022 року складено Акт № 3 про те, що ОСОБА_1 в присутності членів профспілкового комітету з трудових спорів відмовилася отримати повідомлення від керівника закладу про надання письмових пояснень щодо факту відсутності на робочому місці 05 та 06 вересня 2022 року з 13:00 год. до 16:00 год.

27.09.2022 року видано наказ по ЦДЮТ № 77 ос «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, а саме за її відсутності на робочому місці 05 та 06 вересня 2022 року з 13:00 год. до 16:00 год.»

28.10.2022 року ОСОБА_1 надала пояснення щодо Акту № 1 від 06.09.2022 року комісії з трудових спорів, в яких вказала, що вона була відсутня на робочому місці 05 та 06 вересня 2022 року з 13:00 год. до 16:00 год. через погане самопочуття, зокрема, загострення гіпертонічної хвороби, у зв`язку із чим вона змушена була звернутися до лікаря.

Разом з тим, в ході розгляду справи в становлено, що позивачка ОСОБА_1 05 та 06 вересня 2022 рок до медичного закладу не зверталася. Так, на підтвердження своїх посилання остання надала довідку (що видається дитині про можливість відвідування дитячого колективу) ФОП лікаря ОСОБА_4 про те, що вона була на прийомі у ортопеда 05.09.2022 року з приводу правобічного плечелопаткового периартриту та бурситу плеча. При цьому, згідно листа Сторожинецької багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування від 12.01.2023 року № 120 вбачається, що ортопед ОСОБА_4 05.09.2022 року не працював і на даний час не працює в КНП Сторожинецька БЛІЛ. Крім того, згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань записів щодо ОСОБА_4 не знайдено.

З інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров`я вбачається, що позивачка ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною з 09.09.2022 року по 16.09.2022 року, медичний висновок № 33КР-9ХА2-СКТВ-7В8Е від 11.09.2022 року, з 19.09.2022 року по 23.09.2022 року, медичний висновок № 57М2-В45М-С39Е-С5АХ та з 28.09.2022 року по 30.09.2022 року, медичний висновок № 42Н4-225Н-4СР8-3М2В від 28.09.2022 року. Однак, вказані періоди не охоплюються ні 05.09.2022 року, ні 06.09.2022 року.

Отже, в ході розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 05 та 06 вересня 2022 року з 13:00 год. до 16:00 год. без поважних причин. При цьому суд зазначає, що остання і не заперечувала факт її відсутності на робочу місці 05 та 06 вересня 2022 року з 13:00 год. до 16:00 год. Однак, її доводи щодо причин відсутності є необґрунтованими, оскільки, вона по - перше була належним чином ознайомлена із режимом роботи, а по - друге, про те, що вона була відсутня на робочому місці у зв`язку із поганим самопочуттям нічим не підтверджено.

Тобто, встановлено, що позивачка ОСОБА_1 05 та 06 вересня 2022 року порушила трудову дисципліну, за що була пригнута до дисциплінарної відповідальності, зокрема, їй оголошено догану в порядку ст. 147 КЗпП України, при накладенні дисциплінарного стягнення було дотримано порядку його застосування, а тому підстав для скасування наказу № 77ос «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни а саме за її відсутності на робочому місці 05 та 06 вересня 2022 року з 13:00 год. до 16:00 год.» немає, а в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги в частині поновлення позивачки на роботі, суд виходить із наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45) (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).

Пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України встановлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за згаданою підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені у статті 52 Закону України «Про освіту», а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

За змістом частини другої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані: постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність; сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров`я; дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам; додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов`язки тощо.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію - вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 30 січня 2018 року у справі № 713/265/15-ц (провадження № 61-135св17), від 16 травня 2018 року у справі № 1519/2-667/11 (провадження № 61-13895св18), від 07 травня 2018 року у справі № 243/8522/17 (провадження № 61-13316св18).

Засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є, зокрема, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками (стаття 6 Закону України «Про освіту»).

Морально-духовне становлення дітей, учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої особистісного сенсу життєдіяльності є найважливішими складовими розвитку суспільства та держави.

Особи, трудовим обов`язком яких є виховання, повинні бути не тільки висококваліфікованими спеціалістами, а й людьми високої духовності та моральних переконань.

Особистий приклад викладача, його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні впливу на молодь, становлять ту виховну силу, яку не можна замінити підручниками.

Працівник, який виконує виховні функції, повинен постійно дивитися за собою, відчувати, що його поведінка перебуває під контролем тих, кого він виховує, а також суспільства в цілому (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 495/47/18).

Позивачка ОСОБА_1 належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки вона була призначена на посаду керівника гуртка «Золота соломинка», «Флористика», Сторожинецького центру дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, на яку законами, нормативно-правовими актами та трудовим договором покладено виконання виховних та педагогічних функцій.

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку, як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Трудове законодавство не визначає поняття аморального проступку. Таке визначення є оціночною категорією, а тому суду як правозастосовному органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні засади суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь, зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, їх батьками, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Підставою для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи. Оскільки законодавцем не визначено критеріїв визначення межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, тому суд зобов`язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити, чи є вчинений аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.

Трудове законодавство не містить визначання поняття «аморальний проступок». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 р. №1296-ІV суспільна мораль це система етичних норм, правил поведінки, що склалися в суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов`язок, совість, справедливість. Тому слід вважати аморальним такий проступок, що не відповідає нормам моралі.

Законодавство не уточнює зміст вчинку, що дає підстави для звільнення, а лише називає його аморальним. Зважаючи на загальноетичні принципи, аморальним проступком можна вважати поведінку, яка порушує моральні норми, суперечить змісту трудової функції і тим самим дискредитує виховні, службові повноваження працівника.

Крім того, відповідно до ч. 4 статті 13 Цивільного кодексу України особа при здійсненні своїх прав повинна додержуватись моральних засад суспільства. Це є юридичний обов`язок, який покладається на усіх без виключення учасників правовідносин. Недодержання цього обов`язку тягне за собою негативні наслідки, що визначені законом.

Таким чином, аморальний проступок є оціночним поняттям, в той же час, оскільки трудове законодавство наділяє роботодавця правом звільнення за вчинення аморального проступку, то воно наділяє роботодавця правом визначати аморальність чи відповідність моралі такого проступку.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлено, що позивачку ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України за вчинення аморального проступку, несумісного з виконанням виховних функцій згідно Наказу № 19к від 06.12.2022 року. В оспорюваному наказі про звільнення позивачки зазначено, що він винесений на підставі акту комісії профспілкового комітету з трудових спорів Строжинецького ЦДЮТ від 02.12.2022 року про вчинення аморального проступку на робочому місці, про порушення правил трудового розпорядку ЦДЮТ, протоколу №24 засідання профспілкового комітету Сторожинецького ЦДЮТ від 02.12.2022 року, протоколу №21 засідання профспілкового комітету Строжинецького ЦДЮТ від 10.11.2022 року, скарги ОСОБА_5 від 08.11.2022 року щодо безвідповідального ставлення до життя та здоров`я вихованців гуртка, доповідної методиста ОСОБА_5 від 08.11.2022 року, колективної скарги працівників ЦДЮТ на ОСОБА_1 , дисциплінарне стягнення - догана ОСОБА_6 , наказ № 77 від 27.09.2022 року, скарга ОСОБА_7 віл 30.11.2022 року про приниження людської гідності працівника та скарга ОСОБА_8 від 02.12.2022 року.

Із акту № 4 комісії профспілкового комітету з трудових спорів Сторожинецького ЦДЮТ від 02.12.2022 року вбачається, що 02.12.2022 року в.о. директора ОСОБА_2 запросила в методкабінет керівника гуртка «Золота соломинка» ОСОБА_1 та ОСОБА_7 - техпрацівницю УДЮТ для вирішення інциденту, який відбувся між вказаними працівниками 30.11.2022 року, зокрема, щодо порушення правил поведінки вихованців гуртка «Золота соломинка» під час гурткового заняття, що загрожувало їх здоров`ю, а також в скарзі зазначалося про приниження людської гідності працівниці ОСОБА_7 педагог позадошкільного навчального закладу, що займається виховною діяльністю, порушуючи моральні норми, в образливій формі при дітях висловлювалася з неповагою, вказуючи на її місце як техпрацівника.

При цьому вказано, що ОСОБА_1 , не зважаючи на зауваження в.о. директора, не дотримуючись педагогічної етики, норм моралі знову образила ОСОБА_7 , довела її до сліз та стресового стану. В той час, коли в.о. директора ОСОБА_2 вийшла з кабінету, щоб заспокоїти ОСОБА_7 , керівник гуртка ОСОБА_1 у фойє навчального закладу «Юність Підгір`я» спровокувала ще один конфлікт з працівником ЦДЮТ ОСОБА_8 .

В даному акті також вказано про те, що у приміщенні «Юність Підгір`я» відбувається навчально - виховний процес, проводяться гурткові заняття, у фойє заходять діти та батьки, ОСОБА_1 в агресивній формі, використовуючи нецензурну лексику висловлювалася в бік ОСОБА_8 , на зауваження не реагувала. Методист ОСОБА_5 викликала поліцію.

Вказані обставини в судовому засіданні також підтвердили допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_8 .

Так, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 не реагує на будь - які зауваження, постійно провокує конфлікти, веде відеозйомки. Так, 02.12.2022 року вона прийшла в заклад і побачила сварку між техпрацівником і ОСОБА_1 , яка нецензурними словами виражалася в сторону останньої. Вказувала на те, що навчальний процес було зірвано, діти були налякані. При цьому вказала, що було два конфлікти, були присутні батьки, вона чула як батьки обговорювали інцидент, свідком якого вони були. Також зазначила, що коли вона спускалася сходами, побачила як ОСОБА_1 тримає ОСОБА_2 за волосся та вдарила останню по обличчю, тому вона викликала поліцію.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 02.12.2022 року ОСОБА_1 влаштувала скандал, принижувала її, ображала, кричала при цьому були присутні батьки та діти. Вийшла ОСОБА_2 просила їх припинити, бо були діти. ОСОБА_1 пішла в кабінет, через деякий час вона знову вийшла з телефоном, кричала. ОСОБА_2 вийшла, просила їх заспокоїтися, ОСОБА_1 вдарила її. При цьому зазначила, що конфлікт відбувався в робочий час, біля 13-14 години, відбувалися заняття, діти відкривали двері, виглядали з аудиторій, дивилися, що там робиться. Вказала, що було два епізоди конфлікту. При цьому вказала, що ОСОБА_5 була на площадці на верху, заспокоювала ОСОБА_4, яку ОСОБА_1 сильно образила.

Суд визнає покази свідків належними та допустимими доказами, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі. При цьому суд відхиляє посилання позивачки ОСОБА_1 про те, що їх покази не можна брати до уваги, так, як вони знаходяться у службовому підпорядкуванні, оскільки саме службове підпорядкування не свідчать про їх зацікавленість у вирішенні даної справи. Крім того, свідки в судовому засіданні перед наданням показів були попереджені про кримінальну відповідальність та були приведені до присяги.

02.12.2022 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про те, що 02.12.2022 року близько 13:40 год. між нею та ОСОБА_1 відбувся конфлікт через робочі моменти, в ході якого остання виражалася в її сторону нецензурними словами, штовхала її та шарпала за одяг, що підтверджується протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 02.12.2022 року.

Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 31.07.2023 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, зокрема, в тому, що вона 02.12.2022 року біля 13:40 год., перебуваючи в приміщенні Сторожинецького центру дитячо - юнацької творчості, що знаходиться по вул. Богдана Хмельницького, в м. Сторожинець Чернівецького району Чернівецької області, в ході конфлікту нанесла один удар правою рукою в область лівого ока та правою рукою подряпала ліву щоку ОСОБА_2 . В результат вказаних протиправних дій ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження. Призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Вказаний вирок ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 05.10.2023 року змінено в частині цивільного позову, в іншій частині залишено без змін. Постановою Верховного Суду вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 31.07.2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05.10.2023 року залишено без змін.

Крім того, 08.12.2022 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП, згідно якого ОСОБА_1 02.12.2022 року щ 13:40 год. в громадському місці, а саме в центрі естетичного виховання « Юність Підгір`я », що знаходиться по вул. Богдана Хмельницького, в м. Сторожинець, Чернівецького району Чернівецької області, висловлювалася на адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою, чим порушила громадський порядок та спокій громадян.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 20.03.2023 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та закрито провадження у справі на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків розгляду справи та скасовано постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17.02.2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП. Зокрема, апеляційним судом визнано ОСОБА_1 винною в тому, що вона 02.12.2022 року щ 13:40 год. в громадському місці, а саме в центрі естетичного виховання « Юність Підгір`я », що знаходиться по вул. Богдана Хмельницького, в м. Сторожинець, Чернівецького району Чернівецької області, висловлювалася на адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою, чим порушила громадський порядок та спокій громадян.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Отже, вищевказаними рішенням судів встановлено, що позивачка ОСОБА_1 02.12.2022 року щ 13:40 год. в громадському місці, а саме в центрі естетичного виховання « Юність Підгір`я », що знаходиться по вул. Богдана Хмельницького, в м. Сторожинець, Чернівецького району Чернівецької області, висловлювалася на адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою та заподіяла їй легкі тілесні ушкодження.

При цьому судом встановлено, що вказані події відбувалися під час навчального процесу, що підтверджується розкладом занять гуртків Сторожинецького ЦДЮТ на І півріччя 2022 - 2023 н.р.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії та поведінка ОСОБА_1 , яка виконувала виховні функції, 02.12.2022 року є аморальним проступком, який суперечить вимогам педагогічної етики, моралі, а також суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні цінності, які склалися в суспільстві, що вказує на наявність підстав для її звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Суд вважає, що доводи позивачки про те, що її звільнено незаконно, будь - якого аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи вона не вчиняла, а натомість з боку адміністрації відносно неї відбувся мобінг, є необґрунтованими.

З 01.12.2022 року позивачку ОСОБА_1 виключено з членів профспілкового комітету на підставі поданої нею 18.11.2022 року заяви, а тому на момент прийняття наказу про звільнення позивачки з займаної посади вона членом профспілкового комітету не була.

Оглянутий в судовому засіданні відеозапис про події, які відбувалися ніби то 02.12.2022 року не спростовують встановлених обставин вчинення позивачкою ОСОБА_1 аморального проступку. При цьому суд зазначає, що вказані події, що зафіксовані на відеозаписі, на дослідженні яких наполягала позивачка, були предметом розгляду при притягненні позивачки до кримінальної відповідальності за ст. 125 КК України та адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, їм надано правову оцінку. При цьому, виходячи із положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, як судом зазначалося вище, встановлено, що мали місце дії позивачки, які кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України та ст. 173 КУПАП та вчинені вони саме цією особою.

Також слід заначити, що посилання позивачки на те, що постанова Чернівецького апеляційного суду від 20.03.2023 року, кою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП прийнято з грубим порушенням процесуальних норм та не враховувати її при розгляді справи про поновлення на роботі є безпідставним з огляду на вимоги ч. 6 ст. 82 ЦПК України, про що судом зазначалося вище.

Крім того, суд зазначає, що наданий позивачкою чохол від мобільного телефону є неналежним доказом, оскільки не містить будь - яку інформацію щодо предмета доказування та не підтверджує жодним чином посилання позивачки щодо правомірності її поведінки.

Інші доводи позивачки ОСОБА_1 не спростовують вищенаведені встановлені обставини справи та не доводять обґрунтованість її позовних вимог.

Крім того, тривала та безперервна робота позивачки ОСОБА_1 , виховання нею дитини з інвалідністю, а також її численні грамоти та нагороди не можуть в даному випадку бути підставою для поновлення її на роботі, з огляду на вчинення аморального проступку, що несумисний із педагогічною діяльності.

Враховуючи те, що підстав для поновлення позивача на роботі немає, суд приходить висновку і про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Щодо позовних вимог до в.о. директора ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Чинним цивільно процесуальним законодавством визначено право саме за позивачем визначати відповідача за своїм позовом.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до положення частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і підприємством, установою, організацією які зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, тобто належними відповідачами у трудових спорах є саме це підприємство, установа, організація - Стороженецький ЦДЮТ, а не її керівник - в.о. директора ОСОБА_2 , а тому позовні вимоги в частині вимог саме до ОСОБА_2 є безпідставними. Також суд зазначає, що заявлені позовні вимоги позивачкою про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за ст.ст. 151-1, 172, 367 КК України, ст. 2-2 КЗпП України, ст. 173 КУпАП не підлягають розгляду в порядку розгляду справи про поновлення на роботі.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із того, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, тому суд дійшов до висновку про те, що позивачка була притягнута до дисциплінарної відповідальності за відсутність на роботі без поважних причин та звільнена з посади з дотриманням вимог трудового законодавства, отже, правові підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сторожинецького центру дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, виконуючої обов`язки директора Сторожинецького центру дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Сторожинецька міська рада Чернівецького району Чернівецької області про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2024 року.

Суддя: