Ухвала

від 27.08.2024 по справі 947/24358/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1337/24

Справа № 947/24358/24 1-кс/947/10909/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 12024160000000951, внесеного до ЄРДР 26 липня 2024 року,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 10.10.2024, у межах строку досудового розслідування.

Визначено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 331 (триста тридцять один) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень.

Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваною інкримінованих кримінальних правопорушень, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, з урахуванням характеру інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення (продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинене за попередньою змовою групою осіб під час воєнного стану), на думку слідчого судді, розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, зокрема, захисник стверджує, що:

- пред`явлене повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки докази, додані до клопотання не доводять, що підозрюваний був обізнаний про походження автомобіля та наявності змови у незаконному продажу гуманітарних товарів. Крім того, до клопотання не надано жодного доказів на підтвердження правового статусу автомобіля;

- стороною обвинувачення не доведено існування жодного із ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а висновки слідчого судді про їх наявність, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;

- слідчий суддя залишив поза увагою, що підозрюваний має постійне місце проживання разом з родиною; позитивно характеризується; фактично утримує свою дружину та малолітню дитину; піклується та приймає участь у забезпечені усім необхідним літніх батьків; має вроджену ваду викривлення носової перегородки, яка ускладняється проявами астми;

- розмір застави для підозрюваного визначений без детального дослідження питання про можливість внесення підозрюваним та його родиною застави, однак визначений розмір є непомірним для останнього. Офіційний дохід сім`ї підозрюваного складається у розмірі 7100 гривень за місяць. Вартість будинку, де проживає родина підозрюваного, визначена слідчим безпідставно та довільно. Довільна оцінка автомобіля, яким користується підозрюваний, не можу бути врахована, оскільки не перебуває у його власності.

Посилаючись на викладене, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Позиції учасників судового розгляду.

Захисник у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, ухвалу суду першої інстанції вважав законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Приписами ст. 178 КПК України передбачено що, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до клопотання у провадженні СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024160000000951 від 26 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Як вбачається з клопотання, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 30.03.2024, у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел на отримання незаконного прибутку з метою власного збагачення, шляхом продажу предметів гуманітарної допомоги, а саме транспортних засобів, ввезених на територію України в спрощеному порядку, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 174 від 01.03.2022, та до вказаної протиправної дії залучив ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інших невстановлених на теперішній час осіб для реалізації якого група осіб розробила злочинний план, який полягав у ввезені на територію України транспортних засобів під видом гуманітарної допомоги для використання Благодійною організацією «Благодійний фонд «ДДП-ЗС України» (код ЄДРПОУ 45044933) та подальшому продажі вказаних транспортних засобів фізичним особам в тому числі військовослужбовцям Збройних Сил України за готівкові грошові кошти.

Так, в умовах дії воєнного стану, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , які діяли за попередньою змовою із невстановленими особами, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений час, але не пізніше 30.03.2024, організували прибуття до місця перетину державного кордону у пункті пропуску в межах зони діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 транспортних засобів VolkswagenTransporter, VIN НОМЕР_1 , і VolkswagenTransporter, VIN НОМЕР_2 , та подальше ввезення даних транспортних засобів на митну території України, як предмету гуманітарної допомоги, отримувачем якого є Благодійна організація «Благодійний фонд «ДДП-ЗС України».

У подальшому, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на отримання прибутку від продажу предметів гуманітарної допомоги, діючи за попередньої змовою із невстановленими особами та на виконання спільного злочинного плану, ОСОБА_10 доручив ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що такі транспортні засоби є предметом гуманітарної допомоги та чинним законодавствам існує заборона щодо їх продажу та передбачена відповідальність за такі дії, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 17.07.2024, підшукати покупців на транспортні засоби Volkswagen Transporter, VIN НОМЕР_1 , і Volkswagen Transporter, VIN НОМЕР_2 .

У подальшому, 17.07.2024, із посиланням на інформацію про те, що ОСОБА_8 здійснює продаж автомобілів, яку він отримав від мешканців АДРЕСА_1 , до останнього звернувся громадянин ОСОБА_12 . Так, ОСОБА_12 мав на меті придбати транспортні засоби для власних потреб, у тому числі для подальшої безоплатної їх передачі Збройним силам України. Таким чином між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 була проведена телефонна розмова, у ході якої останній підтвердив, що він дійсно продає автомобілі і запропонував зустрітися для демонстрації наявних автомобілів.

17.07.2024, близько 13:00, ОСОБА_10 , переслідуючи свій злочинний намір, спрямований на продаж транспортних засобів, які являються предметом гуманітарної допомоги, спільно з ОСОБА_8 , перебуваючи на території двору будинку АДРЕСА_2 продемонстрував два транспортні засоби Volkswagen Transporter, VIN НОМЕР_1 , і Volkswagen Transporter, VIN НОМЕР_2 та повідомив, що їх загальна вартість складає 18 000 доларів США. Також в ході розмови, повідомив, що вказані автомобілі не пройшли митне оформлення, проте підтвердивши намір продажу транспортних засобів, вказавши, що вони будуть оформлені, шляхом здійснення правочину, від Благодійної організації «Благодійний фонд «ДДП-ЗС України», а саме: реєстрація автомобілів на тимчасовий державний облік до кінця дії строку воєнного стану та отримання державних реєстраційних номерів України. Крім того, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_8 зазначивши вимогу для здійснення такої реєстрації шляхом надання фотозображень військових квитків двох військовослужбовців та зазначив, що для реєстрації автомобілів необхідно надати йому грошові кошти в сумі 200 доларів США.

На виконання усних вказівок групи осіб у складі ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та інших невстановлених осіб, направлених на реалізацію злочинного умислу щодо отримання незаконного прибутку за продаж гуманітарної допомоги, 31.07.2024, близько 18 годин 20 хвилини, ОСОБА_12 , перебуваючи на подвір`ї будинку, де проживає ОСОБА_10 , передав йому та ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 200 доларів США і остаточно погодився на умови придбання транспортних засобів Volkswagen Transporter, VIN НОМЕР_1 , і Volkswagen Transporter, VIN НОМЕР_2 , до яких входило:- постановка транспортних засобів у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС України; - готівковий розрахунок визначеної ОСОБА_11 та ОСОБА_8 вартості транспортного засобу від ОСОБА_12 у сумі 18 000 доларів США.

У подальшому ОСОБА_12 надав на вимогу ОСОБА_10 та ОСОБА_8 по інтернет зв`язком копію свого військового квитка та військового квитка ОСОБА_13 .

13.08.2024, приблизно о 14 годині 30 хвилин, реалізовуючи протиправний умисел направлений на отримання прибутку від продажу товару (предмету) гуманітарної допомоги та подальшого розподілу такого прибутку між собою та іншими невстановленими особами, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 прибули за адресою: АДРЕСА_1 , де відбулася зустріч між останніми та ОСОБА_12 , в ході якої ОСОБА_11 та ОСОБА_8 передали ОСОБА_12 два транспортні засоби Volkswagen Transporter, VIN НОМЕР_1 , і Volkswagen Transporter, VIN НОМЕР_2 , достовірно усвідомлюючи, що такі транспортні засоби є предметом гуманітарної допомог та заздалегідь виготовлені наступні документи: тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_3 від 09.08.2024, НОМЕР_6 від 09.08.2024; комплект державних номерних знаків НОМЕР_4 та НОМЕР_5 .

Після чого, ОСОБА_12 передав, а ОСОБА_10 отримав грошові кошти у сумі 18 000 доларів США, які у сумі із попереднім розрахунком становлять 18 200 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 13.08.2024 еквівалентно 752 504 гривням, 48 копійкам.

За вищевикладених обставин, 13.08.2024 року ОСОБА_8 органом досудового розслідування було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 14.08.2024 його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинене за попередньою змовою групою осіб під час воєнного стану, у значному розмірі.

При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Не погоджуючись із доводами сторони захисту про необґрунтованість підозри, колегія суддів наголошує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема:протокол допиту свідка ОСОБА_12 (а.с.28-31, зворот а.с.37-39, зворот 62-64); протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі ОСОБА_12 (зворот а.с. 32-35); протокол огляду інформації, яка міститься на мобільному телефоні ОСОБА_12 (зворот а.с. 30-32); протокол допиту свідка ОСОБА_13 (зворот а.с.35-37); протокол обшуку приміщення та прилеглої території автомийки в АДРЕСА_3 (зворот а.с.43-45); протокол обшуку СТО «Авто хатка», розташованого в с. Великий Дальник (а.с.47-49); протокол отримання та ідентифікації грошових коштів від 31.07.2024 (а.с.41-42).

Враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, які узгоджуються з наведеними рішеннями ЄСПЛ, слідчий суддя, не вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, доведеність його вини, належність та допустимість наданих стороною обвинувачення доказів, виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах, доданих до клопотання, дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри, тобто про його причетність до вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин.

Що стосується тверджень захисника про відсутність в діях підозрюваного складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки відсутні докази того, що автомобілі є гуманітарною допомогою, апеляційний суд наголошує на їх передчасності. Так, прокурором під час апеляційного розгляду було долучено копію протоколу огляду від 20.08.2024 року, згідно якого, предметом огляду були тимчасові реєстраційні талони на транспортні засоби VolkswagenTransporter, VIN НОМЕР_1 , та VolkswagenTransporter, VIN НОМЕР_2 , в яких наявна інформація, що вказані транспортні засоби зареєстровані у Сервісному центрі МВС за благодійною організацією «Благодійний фонд «ДДП-ЗС України», натомість, оцінка доказів з точки зору належності та допустимості, а загалом сукупності доказів - з точки зору вагомості, достатності та взаємозв`язку, надається судом, відповідно до вимог ст.ст. 89, 94 КПК України, на іншій стадії провадження - стадії судового розгляду кримінального провадження по суті, при цьому, за результатами проведення судового розгляду також вирішенню підлягає питання стосовно наявності або відсутності в діях особи складу конкретного кримінального правопорушення, тобто, на теперішній час лише вирішує питання щодо достатності певного обсягу зібраних доказів для переконання стороннього спостерігача у тому, що особа причетна до вчинення злочину та стосовно неї існують законодавчо встановлені підстави для застосування певного запобіжного заходу.

Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 1,2,3ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення чи незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, які обумовлені наступним:

- ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, тому, перебуваючи на волі останній, буде мати можливість переховуватись від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- на даний час досудове розслідування зазначеного кримінального провадження перебуває на початковій стадії, наразі не зібрані всі докази, які мають суттєве значення для цього кримінального провадження і можуть викривати причетність інших осіб у розслідуваному кримінальному правопорушенні, що свідчить про високу ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на приховування, спотворення чи знищення відомостей, які мають суттєве значення для цього кримінального провадження;

- враховуючи, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у значній мірі підтверджується показаннями свідка, анкетні данні яких відомі підозрюваному, тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК), апеляційний суд дійшов висновку, що вказані обставини зумовлюють можливість поза процесуального впливу підозрюваним на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_8 , більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим вище ризикам та забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.

Однак, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи захисника відносно того, що визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним для підозрюваного та не відповідає критеріям необхідності та пропорційності.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що з урахуванням характеру інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення (продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинене за попередньою змовою групою осіб під час воєнного стану), а також, що у результаті вказаних кримінально протиправних дій ОСОБА_10 та ОСОБА_8 фактично отримали та могли розпоряджатися незаконним прибутком у розмірі 752 504 гривень, застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. При цьому, слідчий суддя при визначенні розміру застави не навів мотивів можливості внесення підозрюваним застави у розмірі 331 (триста тридцять один) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень, а лише констатував надзвичайну актуальність проблематики боротьби із незаконним використанням гуманітарної допомоги та навів свої роздуми з цього приводу. Суд погоджується з такими твердженнями слідчого судді, але сама по собі констатація наявності такої проблематики (без врахування обставин конкретної справи та особистої ситуації підозрюваного) не є та не може бути єдиним чинником визначення розміру застави

Апеляційний суд зазначає, що розмір застави більший ніж визначено у пунктах 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України може бути визначений слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, які передбачено у КПК України. При цьому суд, приймаючи рішення про розмір застави, на одному важелі терезів має покласти достатню міру гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а на інший - неможливість завідомої непомірності застави для особи.

У випадку ігнорування факту завідомої непомірності застави для особи судом спотворюється сутність запобіжного заходу, яка призводить до безальтернативності тримання під вартою, через реальну неможливість внесення особою застави і може свідчити про елементи тиску на неї з боку сторони обвинувачення для досягнення результату протилежного від легального об`єктивного встановлення істини змагальними процесуальними засобами.

Так, у відповідності до положень ст. 182 КПК України розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру.

В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається, виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ані в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

У будь-якому випадку із структури статті 5 Конвенції в цілому, та її третього пункту, зокрема, слідує, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (зокрема, пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007 р., заява № 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009 р., заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

На підставі вищенаведеного, очевидно, що першочерговим є аналіз майнового стану підозрюваного не лише в аспекті його доходів, але й в аспекті витрат, які є необхідним для нормальної життєдіяльності. Застосування застави до підозрюваного не має бути надмірним тягарем і призвести до фактично скрутного матеріального становища останнього, оскільки це не є покаранням. Застава лише має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків на період досудового розслідування, тобто фактично перевірки слідчої версії. Варто звернути увагу на положеннях КПК України, відповідно до яких у клопотанні про застосування запобіжного заходу повинні міститись не тільки виклад обставин, на підставі яких обвинувачення дійшло до висновку про необхідність внесення застави, а і посилання на матеріали і докази, що підтверджують ці обставини. При цьому саме докази, а не лише припущення сторони обвинувачення, мають доводи співмірність для підозрюваного запропонованого розміру застави.

Повертаючись до обставин справи та надаючи оцінку наданим стороною обвинувачення доказам, апеляційний суд констатує, що сторона обвинуваченого вказувала на те, що у ОСОБА_8 на праві власності належить домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , а також у користуванні перебуває автомобіль Mitsubisi Space Star, загальна середня вартість яких становить близько 1 500 000 гривень.

Як убачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів: житловий будинок, загальною площею 73,3 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 , з 2017 року перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_8 на підставі договору дарування (а.с.81-82), тобто підозрюваний не придбав вказаний об`єкт нерухомості за власні кошти. Згідно довідки Великодолинської селищної ради у вказаному житловому будинку проживає підозрюваний з родиною, до складу якої входить - дружина та дитина 2021 року народження (а.с.94), тобто вказаний житловий будинок є єдиним місцем проживання для родини, з огляду на відсутність інших об`єктів нерухомості, що свідчить про певні сумніви щодо можливості його продажу з метою внесення застави. Підозрюваний ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, дружина отримує соціальну допомогу на утримання дитини, загальний розмір, якої складає за 2022 рік - 78600 гривень; за 2023 рік - 80400 гривень; за 2024 рік - 45300 гривень (а.с.103). Водночас, стороною обвинувачення до клопотання не надано доказів щодо розміру отриманого прибутку підозрюваним, а також наявність грошових коштів готівкою та на банківських рахунках, які можуть свідчити про реальну можливість останнього використати своє право на внесення застави у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Крім того, володіння підозрюваним транспортним засобом 2002 року виписку, не може підтверджувати можливості внесення застави. Врахування розміру незаконного прибутку, щодо якого пред`явлена підозра, є помилковим, оскільки цими коштами підозрюваний не володів, а лише мав намір використати їх у майбутньому.

Враховуючи вищевикладені підходи ЄСПЛ до визначення розміру застави та перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що визначення застави у розмірі 331 (триста тридцять один) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень, є необґрунтованими і переслідують іншу мету, ніж забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. На підставі наведеного, апеляційний суд не погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що визначений розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного, та вважає, що апеляційна скарга захисника в цій частині підлягають частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали.

Зважаючи на обґрунтованість підозри, характер інкримінованого злочину, наявність ризиків та дані про особу підозрюваного, апеляційний суд, вважає, що визначений розмір застави у розмірі - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - буде, з одного боку, утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали.

Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 ,- задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 12024160000000951, внесеного до ЄРДР 26 липня 2024 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 201-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 12024160000000951, внесеного до ЄРДР 26 липня 2024 року, - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 10.10.2024, у межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 80 (вісімдесяти) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 ( двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Підозрюваний, або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:

Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321

Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172

Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720

Призначення платежу: згідно ухвали суду від 27 серпня 2024 року, заставна сума за ОСОБА_8 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 строком до 10.10.2024, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4. утримуватися від спілкування зі свідками та іншим підозрюваним - ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні;

5. здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_8 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4