Постанова

від 12.09.2024 по справі 916/5103/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5103/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Я.Ф. Савицького, Н.М. Принцевської,

секретар судового засідання Р.О. Кратковський,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фермерського господарства „Скарбниця-2006

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства „Виноградар

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2024, повний текст складено та підписано 21.03.2024

у справі №916/5103/23

за позовом Фермерського господарства „Скарбниця-2006

до Приватного сільськогосподарського підприємства „Виноградар

про стягнення 524 600,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Фермерське господарство „Скарбниця-2006 звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства „Виноградар про стягнення заборгованості у загальному розмірі 524 600,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 у справі №916/5103/23 (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства „Виноградар на користь Фермерського господарства „Скарбниця-2006 заборгованість у розмірі 524 600,00 грн., судовий збір у розмірі 7869,00 грн.

Приватне сільськогосподарське підприємство „Виноградар не погодилось з рішенням Господарського суду Одеської області та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства „Виноградар залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 у справі №916/5103/23 залишено без змін.

16.07.2024 представником Фермерського господарства „Скарбниця-2006 адвокатом Рохов Олегом Володимировичем подано заяву (вх.№2826/24 від 22.07.2024) про стягнення з апелянта на користь Фермерського господарства „Скарбниця-2006 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Вказана заява мотивована доведеністю та обґрунтованістю витрат на правничу допомогу у заявленій Фермерським господарством „Скарбниця-2006 сумі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 призначено розгляд заяви Фермерського господарства „Скарбниця-2006 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/5103/23 на 12 вересня 2024 року о 10:00 год.

Будь-яких заяв та/або заперечень на заяву Фермерського господарства „Скарбниця-2006 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від Приватного сільськогосподарського підприємства „Виноградар не надходило.

В судове засідання 12.09.2024 представники сторін не з`явились, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, а їх явка обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути заяву у відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.

Розглянувши заяву Фермерського господарства „Скарбниця-2006(вх.№2826/24 від 22.07.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 року у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Таким чином, суд касаційної інстанції чітко зазначив, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, представником Фермерського господарства «Скарбниця-2006» в суді апеляційної інстанції був адвокат Рохов Олег Володимирович відповідно до ордеру серія ВХ№1045124 від 10.05.2024.

У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача зазначено, що судові витрати позивача, понесені під час розгляду зазначеної справи у суді апеляційної інстанції складають 8000,00 грн, понесених на професійну правничу допомогу, а заява про їх стягнення буде подана до суду окремо у передбаченому законом порядку.

Також до відзиву на апеляційну скаргу представником позивача долучено договір про надання правничої (правової) допомоги від 10.05.2024, укладений між Фермерським господарством «Скарбниця-2006» як замовником та Рохов Олегом Володимировичем як адвокатом.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору замовник доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання: надавати правничу (правову) допомогу та представляти інтереси замовника під час підготовки відзиву на апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства „Виноградар та під час розгляду Південно-західним апеляційним господарським судом господарської справи №916/5103/23.

Відповідно до п.2.1. вказаного договору вартість робіт гонорар адвоката визначається сторонами у фіксованій сумі у розмірі 8000,00 грн.

Факт виконання адвокатом зобов`язань за цим договором підтверджується актом виконання робіт (надання послуг) (п.2.2. Договору).

У судовому засіданні 11.07.2024 адвокатом Роховим Олегом Володимировичем до закінчення судових дебатів зроблено заяву про те, що докази понесення судових витрат по справі будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення по справі.

16.07.2024 адвокатом Роховим Олегом Володимировичем подано до Південно-західного апеляційного господарського суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Разом із вказаною заявою адвокатом подано акт виконання робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої (правової) допомоги від 10.05.2024, складений 15.06.2024, відповідно до якого сторони повідомляють, що склали цей акт про те, що адвокатом Роховим О.В. виконано наступні роботи (надано послуги): 1) підготовка відзиву на апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства „Виноградар на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2024 у справі №916/5103/23 на суму 4000,00 грн.; 2)представництво інтересів Фермерського господарства «Скарбниця-2006» під час апеляційного розгляду Південно-західним апеляційним господарським судом господарської справи №916/5103/23… на суму 4000,00 грн.

Фермерським господарством «Скарбниця-2006» сплачено адвокату Рохову Олегу Володимировичу 8000,00 грн. за послуги згідно договору про надання правничої допомоги, що вбачається із платіжної інструкції №14922135 від 09.05.2024, долученої адвокатом до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Перевіривши подані представником позивача докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), колегія суддів вважає за можливе покласти на Приватне сільськогосподарське підприємство „Виноградар, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. як такі, що підтверджені належними, допустимими доказами та відповідають критеріям, визначеним статтею 126 ГПК України.

Будь-яких заперечень стосовно заяви представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу від Приватного сільськогосподарського підприємства „Виноградар, до Південно-західного апеляційного суду не надходило.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника Фермерського господарства «Скарбниця-2006» - адвоката Рохова О.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим керуючись статтею 244 ГПК України вважає за необхідне прийняти додаткову постанову у справі №916/5103/23.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Фермерського господарства „Скарбниця-2006 (вх.№2826/24 від 22.07.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Виноградар (67751, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Садове, вул. Радгоспна, буд. 23, код ЄДРПОУ: 37058139) на користь Фермерського господарства „Скарбниця-2006 (31000, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Красилів, вул. Правденська, буд. 6, код ЄДРПОУ: 34026058) 8000 /вісім тисяч/ грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

3.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.09.2024.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяН.М. Принцевська

СуддяЯ.Ф. Савицький