Постанова
від 12.09.2024 по справі 916/3920/21
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3920/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Я.Ф. Савицького, О.Ю. Аленіна,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: В.А. Алексеєнко, в порядку самопредставництва, О.В. Шараг, за ордером серії ВН №1348163 від 27.03.2024;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

від відповідача-4: не з`явився;

від третьої особи-1: Р.В. Кравцов, в порядку самопредставництва;

від третьої особи-2: Н.В. Кононенко, в порядку самопредставництва;

від прокуратури: О.А. Лянна, за посвідченням №073391 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.02.2024, повний текст складено та підписано 11.03.2024

у справі №916/3920/21

за позовом Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області

до відповідачів:

1) Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області;

2) Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області;

3) Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області;

4) Головного управління Держгеокадастру у Львівській області;

за участю третіх осіб на стороні позивача, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Одеської обласної державної адміністрації;

2) Білгород-Дністровська районна державна адміністрація;

за участю Одеської обласної прокуратури,

про визнання незаконними дій та рішення, скасування державної реєстрації,

головуючий суддя суду першої інстанції: Невінгловська Ю.М.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Позивач, Сергіївська сільрада) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Відповідач-1, Шабівська сільрада), Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - Відповідач-2, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області), Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - Відповідач-3, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області) та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - Відповідач-4, ГУ Держгеокадастру у Львівській області), в якому просила суд:

-визнати незаконними дії Шабівської сільради в особі голови Щабівського сільського голови Павленка Павла Петровича із замовлення у Інституті землекористування Національної академії аграрних наук України проведення технічної інвентаризації та розроблення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, площею 10 га; 5120887700:05:003:0023, площею 10 га; 5120887700:05:003:0024, площею 5 га;

-визнати незаконним та скасувати рішення Шабівської сільради від 06.12.2021 №2/761-VIII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з метою формування земельних ділянок комунальної власності";

-скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, площею 10 га; 5120887700:05:003:0023, площею 10 га, 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цих земельних ділянок;

-скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, площею 5 га, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно: 10.12.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 2530430651040, з одночасним припиненням усіх речових прав Шабівської сільради на цю земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 у справі №916/3920/21 позов задоволено в частині вимог до Шабівської сільради. Визнано незаконними дії Шабівської сільради із замовлення у Інституті землекористування Національної академії аграрних наук України проведення технічної інвентаризації та розроблення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, площею 10 га; 5120887700:05:003:0023, площею 10 га; 5120887700:05:003:0024, площею 5 га. Визнано незаконним та скасовано рішення Шабівської сільради від 06.12.2021 №2/761-VIII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з метою формування земельних ділянок комунальної власності". Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, площею 10 га; 5120887700:05:003:0023, площею 10 га, 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цих земельних ділянок. Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно: 10.12.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 2530430651040, з одночасним припиненням усіх речових прав Шабівської сільської ради на цю земельну ділянку. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У частині позовних вимог до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та ГУ Держгеокадастру у Львівській області - відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №916/3920/21 скасовано рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову про визнання незаконними дій Шабівської сільради із замовлення у Інституті землекористування Національної академії аграрних наук України проведення технічної інвентаризації та розроблення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5120887700:05:003:0022, площею 10 га; 5120887700:05:003:0023, площею 10 га; 5120887700:05:003:0024, площею 5 га. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Змінено рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 у справі №916/3920/21 в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 у справі №916/3920/21 залишено без змін, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 06.12.2021 №2/761-VIII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з метою формування земельних ділянок комунальної власності".

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, площею 10 га; 5120887700:05:003:0023, площею 10 га, 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цих земельних ділянок.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 10.12.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 2530430651040, з одночасним припиненням усіх речових прав Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на цю земельну ділянку.

В частині позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відмовити.

Стягнути з Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області 6810 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову".

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.06.2023 касаційну скаргу Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області задоволено частково, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 у справі №916/3920/21 скасовано, справу №916/3920/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.02.2024 (суддя Невінгловська Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки землі та земельні ділянки Будацької коси розташовані за межами населених пунктів Білгород-Дністровського району та не ввійшли станом на 27.05.2021 в межі жодної адміністративно-територіальної одиниці сільської, селищної, міської ради, то у даному випадку положення пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України не можуть застосовуватись будь-якою суміжною територіальною громадою, як правова підстава для набуття прав на ці земельні ділянки.

Таким чином, суд першої інстанції зауважив, що розширення повноважень сільських рад, у тому числі Сергіївської, що відбулися у зв`язку з набранням чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, не стосуються земель, розташованих поза межами таких територіальних громад. Разом з цим абзац 3 пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким визначено, що із дня набрання чинності вказаним пунктом у комунальну власність переходять інші земельні ділянки та землі, що не сформовані у земельні ділянки, не стосується земель державної власності, розташованих поза межами територіальних громад, оскільки виходячи з системного тлумачення наведених норм та конструкції введеного до Перехідних положень Земельного кодексу України окремого пункту 24, даний пункт регулює сферу відносин щодо земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів, однак у межах територіальних громад. Таким чином, суд дійшов висновку, що земельні ділянки на території Будацької коси були та залишаються у державній власності.

Щодо вимог до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, то суд першої інстанції зазначив, що враховуючи те, що на момент державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі були відсутні відомості про їх включення до території Сергіївської територіальної громади та, враховуючи документацію, яку було надано Шабівською сільською радою, дії Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та присвоєння їм кадастрових номерів було здійснено у відповідності до Закону України Про Державний земельний кадастр, Порядку ведення Державного земельного кадастру. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову, заявленого до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, оскільки у даному випадку ними не було вчинено дій, які б свідчили про порушення вимог законодавства при проведенні реєстраційних дій та які б в момент їх вчинення порушили права та охоронювані інтереси позивача.

Щодо вимоги визнати незаконними дії Шабівської сільської ради із замовлення проведення технічної інвентаризації та розроблення технічної документації із землеустрою на спірні земельні ділянки, місцевий господарський суд зазначив, що оскарження дій із замовлення у Інституті землекористування Національної академії аграрних наук України проведення технічної інвентаризації та розроблення технічної документації із землеустрою на спірні земельні ділянки, які вже були реалізовані і вичерпались фактичним виконанням, не призведе до поновлення прав (та/або інтересів) Сергіївської селищної ради, що свідчить про неефективність такого способу захисту та наявність підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що суд першої інстанції встановив фактичні обставини щодо наявності у Сергіївської селищної ради законного інтересу набуття права комунальної власності на землі Будацької коси, в тому числі на сформовані Шабівською сільською радою спірні земельні ділянки, однак дійшов помилкового висновку про відсутність порушення оспорюваними державними реєстраціями земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно прав та інтересів Сергіївської селищної ради. Тобто, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив у чому полягає інтерес Сергіївської селищної ради на спірні земельні ділянки, однак необґрунтовано вирішив, що оспорювані державні реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не порушують прав та інтересів Сергіївської селищної ради, що не відповідає фактичним обставинам у справі.

Апелянт зауважує, що Сергіївською селищною радою, як вбачається з матеріалів справи, розроблено 2 проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж: - селища Сергіївка на території м. Білгород-Дністровського Одеської області, в основу якого покладено Генеральний план, суміщений з детальним планом території с.м.т. Сергіївка (затверджений рішенням 11-ої позачергової сесії Сергіївської селищної ради №75 від 17.06.2016)., - с. Попаздра, Білгород-Дністровського району Одеської області, в основу якого покладено Генеральний план, суміщений з детальним планом території с. Попаздра, Білгород-Дністровського району Одеської області (затверджений рішенням Приморської сільської ради № 1299-VI від 30.04.2015). У зв`язку з цим, висновок суду першої інстанції про те, що для створення підґрунтя щодо зміни меж населених пунктів необхідним є розроблення відповідної містобудівної документації, а саме Генерального плану населених пунктів, доказів розроблення якого позивачем не надано до матеріалів справи, не відповідає фактичним обставинам справи.

На переконання скаржника, з матеріалів справи вбачається, що зміна меж населених пунктів смт Сергіївка та с. Попаздра шляхом включення до них території Будацької коси в установленому пунктом «д» частини першої статті 17 Земельного кодексу України порядку погоджена Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією, за рахунок територій якої відбулось розширення меж вказаних населених пунктів. При цьому, погодження Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією зміни меж населених пунктів смт Сергіївка та с. Попаздра шляхом включення до них території Будацької коси виключає можливість погодження іншим територіальним громадам зміни меж населених пунктів в частині включення до них вказаної території Будацької коси. Таким чином, з огляду на включення до меж населених пунктів смт Сергіївка та с. Попаздра території Будацької коси, її земельні ділянки підлягають формуванню та здійсненню за ними державної реєстрації права комунальної власності за Сергіївською територіальною громадою, до якої входять смт Сергіївка та с. Попаздра, в особі Сергіївської селищної ради. Таким чином, спірні земельні ділянки фактично розташовані за межами Шабівської сільської ради, є землями державної власності, та які за погодженими Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією проектами землеустрою знаходяться в межах населених пунктів Сергіївської територіальної громади смт Сергіївка та с. Попазадра, органом місцевого самоврядування, де є Сергіївська селищна рада.

Апелянт вказує, що спірні земельні ділянки є землями державної власності, які відповідно до містобудівної документації, а саме затвердженого Генерального плану, суміщеного з детальним планом території смт Сергіївка, затвердженого рішенням 11-ої позачергової сесії Сергіївської селищної ради VII скликання №75 від 17 червня 2016 року, а також Генерального плану, суміщеного з детальним планом території с. Попаздра, Білгород-Дністровського району Одеської області, затвердженого рішенням Приморської сільської ради № 1299-VI від 30.04.2015, включені у межі населених пунктів смт Сергіївка та с.Попаздра за проектами землеустрою, які погоджено БілгородДністровською районною державною реєстрацією, та у зв`язку з чим підлягають передачі Сергіївській селищній раді у комунальну власність.

На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою те, що обставини здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі є підставою для здійснення державної реєстрації речових прав на вказані земельні ділянки за Шабівською сільською радою, а саме права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Так, суд першої інстанції не врахував, що Шабівська сільська рада здійснила у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності на одну зі спірних земельних ділянок - з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 10 грудня 2021 року. При цьому, Шабівська сільська рада, замовивши технічні документації, сформувавши інші дві спірні земельні ділянки та здійснивши державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі, здійснила б державну реєстрацію права комунальної власності також і на інші дві земельні ділянки, якби не арешт на ці земельні ділянки, накладений в рамках кримінального провадження, в якому проведено експертизу, висновок за результатами якої долучено прокурором до матеріалів справи №916/3920/21. Отже, суд першої інстанції залишив поза увагою, що Шабівська сільська рада всупереч приписам статті 57 Закону України «Про землеустрій» незаконно замовила розробку технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель, право на що належить виключно розпорядникам цих земель, а саме Білгород-Дністровській районній державній адміністрації та Одеській обласній державній адміністрації. В подальшому Шабівська сільська рада всупереч приписам статті 79-1 Земельного кодексу України незаконно сформувала спірні земельні ділянки у визначеній нею на власний розсуд площі та конфігурації та здійснила державну реєстрацію спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, а також зареєструвала право комунальної власності на одну з цих земельних ділянок. Вказане безумовно свідчить про вчинення Шабівською сільською радою послідовних дій, спрямованих на набуття права комунальної власності на спірні земельні ділянки. Тому безпідставним є висновок суду першої інстанції, що земельні ділянки на території Будацької коси були та залишаються у державній власності. Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, зареєстрована за Шабівською сільською радою. Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, незаконно вибула з державної власності у комунальну власність Шабівської сільської ради.

Окремо апелянт зауважує, що безпідставним є посилання суду першої інстанції на лист ООДА № 7525/5/01- 19/7234/2-21 від 13.08.2021 року, в якому повідомлено, що задоволення клопотання про передачу земель у комунальну власність Сергіївської селищної ради наразі не є можливим, оскільки не проведено інвентаризації земель. Вказаний лист навпаки лише підтверджує наявність у Сергіївської селищної ради законного інтересу на спірні земельні ділянки, адже Сергіївська селищна рада послідовно дотримується законодавчої процедури зміни меж населених пунктів Сергіївка та Попаздра шляхом включення до них території земель Будацької коси. Однак, завершення процедури зміни меж смт Сергіївка та с. Попаздра та їх встановлення Кабінетом Міністрів України наразі є неможливим, адже Шабівська сільська рада на землях Будацької коси, які входять за генеральними планами та проектами землеустрою до меж АДРЕСА_1 , незаконно сформувала та здійснила державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі на 3 земельні ділянки, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності на 1 земельну ділянку. Така державна реєстрація свідчить про порушення не лише права розпорядника земель, на яких розташовано спірні земельні ділянки, а й безумовно законного інтересу Сергіївської селищної ради, яка здійснює законну процедуру зміни меж своїх населених пунктів шляхом включення до меж її населених пунктів земель, на яких розташовано незаконно сформовані та зареєстровані Шабівскою сільською радою у Державному земельному кадастрі 3 земельні ділянки, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 1 земельну ділянку. Суд першої інстанції не врахував, що незаконне замовлення та розробка технічних документацій на спірні земельні ділянки, здійснення державної реєстрації у Державному земельному кадастрі на 3 земельні ділянки, затвердження Шабівською сільською радою технічних документацій та здійснення державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на 1 земельну ділянку, фактично нівелює всі попередні законні етапи зміни меж населених пунктів Сергіївка та Попаздра та унеможливлює встановлення їх меж через перебування наразі у цих межах 3 земельних ділянок Шабівської сільської ради, одна з яких зареєстрована за Шабівською сільською радою на праві комунальної власності з 10 грудня 2021 року.

Таким чином, скаржник доходить висновку, що державна реєстрація спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно безумовно порушує законний інтерес Сергіївської селищної ради, адже не може бути здійснено державну реєстрацію права комунальної власності за Шабівською сільскою радою на земельні ділянки, які підлягають включенню до меж населених пунктів Сергіївської селищної ради, що погоджено розпорядником вказаних земель державної власності Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією. В свою чергу, бездіяльність розпорядників вказаних земельних ділянок Одеської обласної державної адміністрації та Білгород-Дністровської районної державної адміністрації щодо захисту права державної власності на спірні земельні ділянки шляхом скасування спірної державної реєстрації в судовому порядку не свідчить про відсутність у Сергіївської селищної ради права на оскарження такої державної реєстрації у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на відповідні земельні ділянки з метою захисту свого законного інтересу. Таким чином, у Шабівської сільської ради були відсутні правові підстави для замовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, площею 10,00 га; 5120887700:05:003:0023, площею 10,00 га; 5120887700:05:003:0024, площею 5,00 га виключно на підставі Інтерактивної мапи адміністративно-територіальних одиниць України, яка містить орієнтовне місце розташування меж нових районів і територіальних громад, які можуть слугувати для їх встановлення шляхом, що визначений чинним законодавством, а саме статтею 186 Земельного кодексу України та статтею 46-1 Закону України «Про землеустрій», а отже державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, 5120887700:05:003:0023, 5120887700:05:003:0024 у Державному земельному кадастрі на підставі Технічних документацій, розроблених на замовлення Шабівської сільської ради, є незаконною та підлягає скасуванню судом.

У відзиві на апеляційну скаргу Сергіївської селищної ради, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району просить відмовити в повному обсязі у її задоволенні.

У поясненнях на відзив Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, Білгород-Дністровська районна державна адміністрація заперечує проти доводів вказаного відзиву та просить їх відхилити.

У відзивах на апеляційну скаргу Сергіївської селищної ради, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Головне управління Держгеокадастру у Львівській області просять відмовити Сергіївській селищній раді Білгород-Дністровського району Одеської області в задоволені її апеляційної скарги, враховуючи те, що на момент державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі були відсутні відомості про їх включення до території Сергіївської територіальної громади та враховуючи документацію, яку було надано Шабівською сільською радою, дії Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та присвоєння їм кадастрових номерів було здійснено у відповідності до Закону України «Про Державний земельний кадастр», Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Крім того, з прийнятим рішенням не погодилась Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району, яка звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Одеської області від 29.02.2024 року у справі №916/3920/21 шляхом виключення з описової та мотивувальної частин усіх посилань та висновків суду, якими повідомляється, що земельні ділянки на території Будацької коси були та залишаються у державній власності; змінити рішення Господарського суду Одеської області від 29.02.2024 року у справі №916/3920/21 шляхом виключення з описової та мотивувальної частин усіх посилань та висновків суду, в яких повідомляються доводи Одеської обласної прокуратури та подані ними документи.

Апелянт вказує, що відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом (21.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, за винятком певного переліку земель. Оскільки у Державному земельному кадастрі були відсутні відомості щодо віднесення земель Будацької коси до виключень, зазначених в п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, то такі землі за межами населених пунктів Шабівської територіальної громади в межах Будацької коси, які не були зареєстровані в Державному земельному кадастрі, перейшли у комунальну власність Шабівської територіальної громади з 27.05.2021. В свою чергу, рішення Шабівської сільської ради прийнято 29.09.2021 року, тобто до набрання чинності ст..46-1 Закону України «Про землеустрій».

Скаржник зазначає, що ані стороною позивача, ані іншими учасниками справи, не надано жодного доказу щодо належності спірних земель до інших територіальних громад або держави. На протязі розгляду справи, позивачем та третіми особами неодноразово вказувалось, що територія Будацької коси, на якій розташовано спірні земельні ділянки ніколи не виділялась жодній з громад, що не відповідає дійсності.

Так, апелянт вважає, що надані учасниками справи документи про визначені межі сіл, селищ, міст Білгород-Дністровського району за період 192 року по 2000 рік не можуть слугувати доказом того, що за наслідком формування об?єднаних територіальних громад спірні земельні ділянки не увійшли до складу Шабівської територіальної громади, та землями, оскільки ці документи встановлюють межі саме кожного населеного пункту без врахування земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів. Ототожнення меж і певного села, селища, міста за межами територіальної громади є некоректним.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач, треті особи та прокурор посилались на Проект формування території та встановлення меж сільських, селищних, і районних рад народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області, затверджений рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 30.01.1992 No 137-XXI, відповідно до якого піщаний пересип - Будацька коса знаходилась за межами сільських, селищних рад Білгород-Дністровського району Одеської області.

Разом з цим, апелянт вказує, що під час розгляду справи, в архівному відділі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації було отримано рішення Білгород-Дністровської районної ради від 21.12.2001 №563- XXIII, яким надано згоду на зміну меж сільських населених пунктів Шабо, Біленьке та Прибрежне Шабівської сільської ради, збільшивши площу Шабо на 385,9 га, в тому числі 385,9 га ріллі, села Біленьке на 198,8 га, в тому числі 198,8 га ріллі, села Прибрежне - на 488,44 га, з них 201,44 га ріллі, залишок 287,0 га - землі Будацької коси, а також супутні документи, що передували його виданню та подальші документи, скеровані на його виконання.

Таким чином, апелянт вказує, що ще у 2001 році Шабівська сільська рада отримала законне право на використання земель Будацької коси та вчинення усіх необхідних дій по ї оформленню, зокрема щодо замовлення технічної документації.

Крім того, вказане рішення спростовує позицію позивача та інших учасників справи, що землі Будацької коси ніколи і нікому не виділялись.

Також заявник апеляційної інстанції звертає увагу, що висновки суду про те, що земельні ділянки розташовані на території Будацької коси були та залишаються у державній власності, ґрунтуються лише на позиції про не завершення процедури зміни меж, оскільки до матеріалів справи не додано відповідних доказів. Тож фактично такі висновки можуть бути розцінені як припущення, а не як доведений та встановлений належними та допустимими доказами факт.

Крім того, апелянт вказує, що предметом розгляду даного спору не було дослідження питання статусу спірних земель. Позовна заява була ініційована питань нібито порушених прав і інтересів позивача, що як вбачається з прийнятого судового рішення не підтвердилось доказами та навпаки було спростовано, зокрема, позицією Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.

Також, скаржник зазначає, що висновки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації не є актом організаційно-розпорядчого характеру, оскільки не містять в собі ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб?єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов?язковий характер для суб?єктів цих відносин.

Крім того, Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж смт. Сергіївка та с. Попаздра були погоджені 12 липня 2021 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року та Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» від 12.06.2020 року, а отже всупереч дійсному адміністративно-територіальному устрою України.

Апелянт вказує, що позивач у позовній заяві посилається на проект формування території та встановлення меж сільських, селищних, і районних рад народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області, затверджений рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 30.01.1992 №137-XXI, відповідно до якого піщаний пересип - Будацька коса знаходилась за межами сільських, селищних рад Білгород-Дністровського району Одеської області.

Разом з цим, Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» від 12.06.2020 року №720-р та Постанова Верховної ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року мають вищу юридичну силу, ніж рішення Білгород-Дністровської районної ради, як органу місцевого самоврядування. Та як наслідок вказані нормативно-правові акти фактично підтвердили рішення Білгород-Дністровської районної ради від 21.12.2001 №563-XXI. Таким чином, оспорювані висновки суду спростовуються відповідним Розпорядженням та відомостями щодо адміністративно-територіального устрою України з офіційного веб-сайту Міністерства розвитку громад та територій України.

Також апелянт вказує про те, що оскільки на момент прийняття оспорюваних рішень земельні ділянки знаходились в межах Шабівської територіальної громади, то Шабівська сільська рада відповідно до УЗ «Про місцеве самоврядування в Україні» правомірно надала дозвіл на розроблення документації зі землеустрою, з метою формування земельних ділянок комунальної власності в межах своїх повноважень, визначених ст..12 ЗК України. Також, знаходження спірних земельних ділянок в кадастровій зоні 5120887700:05 свідчить про те, що ці земельні ділянки знаходяться в межах Шабівської територіальної громади.

Крім того, апелянт вважає, що орган прокуратури не довів належним чином свого права на участь у даній справі, а відтак усі подані ним документи повинні бути залишенні без розгляду, а позиція не повинна була враховуватись судом під час розгляду справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І.Колоколова, суддів: А.І. Ярош, Я.Ф. Савицького.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3920/21. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.02.2024, повний текст складено та підписано 11.03.2024 у справі №916/3920/21 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

22.03.2024 матеріали справи №916/3920/21 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.02.2024, повний текст складено та підписано 11.03.2024 у справі №916/3920/21; призначено розгляд апеляційної скарги Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області до розгляду на 23 травня 2024 року об 11:30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.02.2024, повний текст складено та підписано 11.03.2024 у справі №916/3920/21; об`єднано розгляд апеляційних скарг Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в одне апеляційне провадження; призначено розгляд апеляційної скарги Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області на 23 травня 2024 року об 11:30 год.

Разом з тим, згідно наказу в.о. голови суду від 13.05.2024 №115-в головуючий суддя Колоколов С.І. з 13.05.2024 по 24.05.2024 перебував у відпустці, у зв`язку із чим судове засідання призначене на 23.05.2024 не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційних скарг у справі №916/3920/21 відбудеться 04 липня 2024 року об 11:00 год.

Ухвалами суду від 28.05.2024 та від 18.06.2024 задовольнялись відповідні клопотання Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Разом з тим, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем Ярош А.І. з 21.06.2024 по 23.07.2024 відповідно до наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 №148-в перебувала у відпустці, у зв`язку з чим судове засідання призначене на 04.07.2024 не відбулось.

У зв`язку з вищевикладеним 05.07.2024 за розпорядженням керівника апарату суду №175 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3920/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 для розгляду апеляційних скарг у справі №916/3920/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Аленіна О.Ю., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 прийнято справу №916/3920/21 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Аленіна О.Ю., Савицького Я.Ф. Призначено розгляд апеляційних скарг Білгород-Дністровської районної державної адміністрації і Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області до розгляду на 18 липня 2024 року о 14:00 год.

У судовому засіданні 18.07.2024 протокольною ухвалою суду відкладено розгляд апеляційних скарг на 12 вересня 2024 року об 11:00 год.

Усі учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином, проте не скористалися своїм правом участі у судовому засіданні апеляційної інстанції.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 30.01.1992 № 137-ХХІ Про затвердження проектів формування території та встановлення меж сільських і селищних рад народних депутатів затверджено проекти формування територій та встановлено межі сільських і селищних рад народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області.

Рішенням Сергіївської селищної ради від 17.06.2016 № 75 Про затвердження Генерального плану поєднаного з детальним планом смт. Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.120 т.1) затверджено Генеральний план поєднаний з детальним планом смт. Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, розроблений ПП Сергіївка-Буд-Сервіс (а.с.121 т.1).

Рішення Сергіївської селищної ради від 01.07.2016 № 92 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту смт. Сергіївка Сергіївської селищної ради (а.с.122 т.1) надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту смт. Сергіївка Сергіївської селищної ради.

За замовленням Сергіївської селищної ради, на підставі договору від 18.07.2016 за № 07-18/1, укладеного з ФОП Петруняком Д.Ю., розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка на території м. Білгород-Дністровського Одеської області (а.с.125-159 т.1), в основу якого покладено проект Генерального плану суміщеного з детальним планом території селища Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, затвердженого рішенням Сергіївської селищної ради від 17.06.2016 № 75.

Вказаним Проектом передбачено збільшення площі смт Сергіївка шляхом включення додаткових територій: частини акваторії Будацького лиману та земель на території Білгород-Дністровського району (песчаний бар Будацької коси - загальна площа 45,3149 га) (а.с.125-159 т.1);

19.10.2020 Одеською обласною державною адміністрацією за результатом розгляду клопотання Сергіївської селищної ради від 17.07.2019 № 85/ЛЕ2 та на підставі статтей 17, 122 ЗК України, п.п. 4, 7 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, ст. 57 Закону України Про землеустрій, ст.. 6, 13, 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації, Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 476 прийнято розпорядження №730/од-2020 Про проведення інвентаризації земельної ділянки, яким надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки державної власності орієнтованою площею 45,0 га, розташованої на піщаному пересипу між Чорним морем та Будацьким лиманом, Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) (а.с.123 т.1);

Рішенням Сергіївської селищної ради від 21.10.2020 № 1127 Про організацію заходів щодо інвентаризації земельної ділянки, орієнтовною площею 45 га, розташованої на піщаному пересипу між Чорним морем та Будацьким лиманом, Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) з метою прийняття до комунальної власності територіальної громади смт Сергіївка (а.с.124 т.1):

-забезпечено організацію заходів щодо інвентаризації земельної ділянки, орієнтованою площею 45 га, розташованої на піщаному пересипу між Чорним морем та Будацьким лиманом, Сергіївській селищній раді Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) з метою прийняття до комунальної власності територіальної громади смт Сергіївка.

-замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки державної власності орієнтованою площею 45 га, розташованою на піщаному пересипу між Чорним морем та Будацьким лиманом, Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту).

12.07.2021 Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією складено висновок про розгляд проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка № 1406/01-19/1/1843 (а.с.161 т.1), яким погоджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

Також, як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Приморської сільської ради від 30.04.2015 № 1299-VI Про затвердження Генерального плану с. Попаздра, Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.162 т.1) затверджено Генеральний план села Попаздра Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.163 т.1).

Рішенням Сергіївської селищної ради № 295 від 25.05.2021 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Попаздра Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.168 т.1) надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Попаздра Білгород-Дністровського району Одеської області.

За замовленням Сергіївської селищної ради, на підставі договору від 31.05.2021 за № 78, укладеного з ТОВ Терра Ком, розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Попаздра Білгород-Дністровського району Одеської області, в основу якого покладено Генеральний план с. Попаздра, затверджений рішенням Приморської сільської ради від 30.04.2015 № 1299-VI.

Вказаним Проектом також передбачено збільшення площі с. Попаздра за рахунок акваторії Будацького лиману та Будацької коси (а.с.164-201 т.1);

12.07.2021 Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією складено висновок про розгляд проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка № 1125/01-40/1/1856 (а.с.201 т.1), яким погоджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Попаздра Білгород-Дністровського району Одеської області.

Між тим, рішенням Білгород-Дністровської районної ради № 277-XXIII від 19 травня 2000 року Про затвердження статусу земель запасу Білгород-Дністровського району на Будацькій косі смт. Затока землі Будацької коси Білгород-Дністровського району віднесено до земель рекреаційного призначення (т. 6, а.с. 203).

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 21 грудня 2001 року №563-ХХІІІ надано згоду на зміну меж сільських населених пунктів Шабо, Біленьке та Прибережне Шабівської сільської ради, збільшивши площу села Шабо на 385,9 га, в тому числі 385,9 га ріллі, села Біленьке-на 198,8 га, в тому числі 198,8 га ріллі, села Прибережне - на 488,44 га, з них 201,44 га ріллі, залишок 287,0 га -землі Будацької коси.

Рішенням Шабівської сільської ради від 29.09.2021 № 2/593-VIII Про інвентаризацію земель та земельних ділянок комунальної власності Шабівської сільської ради (а.с.33 т.1) вирішено, серед іншого:

-провести інвентаризацію земель та земельних ділянок на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з метою формування земельних ділянок комунальної власності на території Шабівської сільської ради;

-замовити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок в організації, яка має ліцензію та виконання робіт із землеустрою;

-технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок після розроблення та погодження у встановленому законодавством порядку, подати на затвердження до Шабівської сільської ради.

26.11.2021 голова Шабівської сільської ради звернувся до директора Інституту землекористування Національної академії аграрних наук України з листом № 08-04/4034 (а.с.33 т.1 (на звороті), в якому просив розробити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель в межах Шабівської сільської ради.

За замовленням Шабівської сільської ради, на підставі договору від 17.11.2021 за № 1/2021 Інститутом землекористування Національної академії аграрних наук України розроблено 3 (три) технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності в межах Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.29-110 т.1), які стосуються спірних 3 (трьох) земельних ділянок.

02.12.2021 та 03.12.2021 на підставі вищевказаних Технічних документацій державними кадастровими реєстраторами (ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та ГУ Держгеокадастру у Львівській області) були внесені відомості до Державного земельного кадастру про 3 (три) земельні ділянки, площею 10 га, 10 га та 5 га, із присвоєннями їм кадастрових номерів: 5120887700:05:003:0022, 5120887700:05:003:0023 та 5120887700:05:003:0024 відповідно.

У наступному, рішенням Шабівської сільської ради від 06.12.2021 №2/761-VIІІ Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з метою формування земельних ділянок комунальної власності (а.с.114-115 т.1): затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада: кадастровий номер 5120887700:05:003:0022, площею 10 га (цільове призначення згідно КВЦПЗ: 07.07 - землі запасу, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), кадастровий номер 5120887700:05:003:0023, площею 10 га (цільове призначення згідно КВЦПЗ: 07.07 - землі запасу, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), кадастровий номер 5120887700:05:003:0024, площею 5 га (цільове призначення згідно КВЦПЗ: 07.07 - землі запасу, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); зобов`язано Шабівського сільського голову Павла Павленка здійснити державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

При цьому, з викопіювання за місцем розташування земельних ділянок на території с. Попаздра та смт. Сергіївка, виконаного TOB Терра Ком, вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, 5120887700:05:003:0023 знаходяться в межах смт. Сергіївка, а земельна ділянка з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024 знаходиться в межах с. Попаздра.

Також в матеріалах даної справи містяться:

-лист Одеської обласної державної адміністрації від 13.08.2021 за № 7525/5/01-19/7234/2-21, адресований Сергіївській селищній раді (а.с.202 т.1), в якому зазначено, зокрема, що відповідно до матеріалів проекту формування територій та встановлення меж сільських, селищних і районних рад народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області, затвердженого рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 30.01.1992 № 137-ХХІ піщаний пересип Будацька коса Білгород-Дністровського району знаходиться за межами сільських, селищних рад Білгород-Дністровського району Одеської області. Головою Одеської обласної державної адміністрації видано розпорядження від 15.07.2021 № 737/од-2021 Про надання дозволу на проведення державної інвентаризації земель державної власності. Після проведення державної інвентаризації земель державної власності, розташованих та території Одеської області, та внесення відомостей до Державного земельного кадастру обласна державна адміністрація розгляне питання щодо передачі зазначеної у зверненні земельної ділянки з державної до комунальної власності.

-витяг з Інтерактивної карти адміністративно-територіальних одиниць України (а.с.10-11 т.2);

-лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 18.11.2021 № ПІ-821/0-0.21-1230/69-21 (а.с.58 т.2), в якому повідомлено, що дані, що відображаються на Публічній карті України в інформаційному шарі Межі територіальних громад надані Міністерством розвитку громад та територій України. Шар Межі територіальних громад не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носить інформаційний характер.

-лист Одеської обласної державної адміністрації від 10.01.2021 № 5/01-29/108/2-22, адресований Сергіївській селищній раді (а.с.80-81 т.2), в якому повідомлено, що форма погодження Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією проектів землеустрою (у вигляді висновків) відмінна від форми розпорядчого документа розпорядження голови райдержадміністрації, у зв`язку з цим, висновки від 12.07.2021 № 1406/01-19/1/1843 та № 1125/01-40/1/1856 юридичних наслідків не створюють.

-лист Міністерства розвитку громад та територій України, адресований Адвокатському бюро НАН (а.с.82-83 т.2), в якому зазначено, зокрема, що графічна частина розпорядження, як і графічні дані, що розміщені на офіційному веб-сайті Мінрегіону, не встановлюють межі відповідних територіальних громад, а є лише орієнтованим схематичним зображенням розміщення відповідних адміністративно-територіальних одиниць, встановлення меж територіальних громад дозволить чітко визначити їх території;

-лист Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 04.09.2023 № 3593/01-33/23/6164, в якому повідомлено про те, що згідно п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України), з дня набрання чинності цим пунктом, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад крім земель, визначених даним пунктом. Зазначаємо, що рішенням Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 30.01.1992 № 137-ХХІ Про затвердження проектів формування території та встановлення меж сільських і селищних рад народних депутатів затверджено проекти формування територій та встановлено межі сільських і селищних рад народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області. Згідно зазначеного проекту територія Будацької коси не входила до складу жодної сільської, селищної ради Білгород-Дністровського району, у тому числі Сергіївської селищної ради. Територія Будацької коси Білгород-Дністровського району розташована за межами населених пунктів та належить до земель запасу державної власності. Також згідно до статті 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Розпорядником даних земель є Одеська обласна державна адміністрація та Білгород-Дністровська районна державна адміністрація в межах повноважень, визначених ст. ст. 17, 122 Земельного кодексу України. Отже, відповідно до вищенаведеного, землі та земельні ділянки Будацької коси розташовані за межами населених пунктів Білгород-Дністровського району та не входить в межі жодної адміністративно-територіальної одиниці сільської, селищної, міської ради (т. 4 а.с. 194).

Встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначено, що зі змісту ч. 2 ст. 144 Конституції України та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Водночас, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 ЦПК та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу в спірних відносинах, і в разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

З правових норм вбачається, що правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За предметом спору - земельні ділянки розташовані на території Будацької коси Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населених пунктів, не входить до складу жодної територіальної громади і відносяться до земель державної власності. Будацька коса - природньо утворений піщаний пересип між Чорним море та Будацьким лиманом (у Білгород-Дністровському районі Одеської області, яка простягається вздовж Чорного моря навпроти смт Сергіївка, с.Чабанське, с. Косівка, с. Попаздра та з`єднує території смт Затока та с. Курортне).

Позовні вимоги Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, які заявлено до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, направлені на скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, площею 10 га; 5120887700:05:003:0023, площею 10 га, 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цих земельних ділянок.

Позивач вважає, що з огляду на включення до меж населених пунктів смт. Сергіївка та с. Попаздра території Будацької коси, її земельні ділянки підлягають формуванню та здійсненню за ними державної реєстрації права комунальної власності за Сергіївською територіальною громадою, до якої входять смт. Сергіївка та с. Попаздра, в особі Сергіївської селищної ради.

Таким чином, фактично позивач вказує на наявність у нього речових прав на спірні земельні ділянки, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і відсутністю, відповідно, таких прав у Шабівської сільради.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, Шабівська сільрада вважає, що саме вона наділена такими повноваженнями, оскільки є власником земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 1 пункту а ст. 29 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать (власні (самоврядні) повноваження) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (ст. 144 Конституції України).

Частинами другою та третьою статті 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них, а земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною першою статті 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 83 Земельного кодексу України врегульовано право власності на землю територіальних громад. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Крім того, частинами п`ятою та шостою цієї ж статті передбачено, що територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об`єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюється відповідно до закону.

Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій (частина перша статті 173 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частиною першою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до частини четвертої статті 178 Земельного кодексу України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Статтею 174 Земельного кодексу України визначено органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних одиниць. Так, положеннями вказаної норми передбачено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Так, судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 30.01.1992 № 137-ХХІ Про затвердження проектів формування території та встановлення меж сільських і селищних рад народних депутатів затверджено проекти формування територій та встановлено межі сільських і селищних рад народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області (т. 6, а.с. 201).

Згідно зазначених проектів територія Будацької коси не увійшла до складу жодної сільської, селищної ради Білгород-Дністровського району, у тому числі Сергіївської селищної ради. Територія Будацької коси Білгород-Дністровського району розташована за межами населених пунктів та належить до земель запасу державної власності.

Як встановлено матеріалами справи, на підставі рішення Сергіївської селищної ради №92 від 01.07.2016 року було розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміну) меж селища Сергіївка із врахуванням генерального плану, суміщеного з детальним планом території смт. Сергіївка, затвердженого рішенням 11-ої позачергової сесії Сергіївської селищної ради №75 від 17.06.2016 року.

Також на підставі рішення Сергіївської селищної ради №295 від 25.05.2021 розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміну) меж с. Попаздра із врахуванням генерального плану, суміщеного з детальним планом території с. Попаздра, затвердженого рішенням Приморської сільської ради №1299-VI від 30.04.2015 року.

Згідно таких проектів землеустрою передбачалося збільшення площі с. Сергіївка та с.Попаздра за рахунок акваторії Будацького лиману та земель Будацької коси.

Між тим, судом встановлено, що жодних змін пов`язаних з прийнятими рішеннями щодо смт. Сергіївка та с. Попаздра Сергіївської селищної ради Білгород-Дністрвіського району Одеської області за рахунок території Будацької коси не відбулося.

Жодних належних та допустимих доказів подальшої реалізації зазначеного рішення відповідно до законодавчо визначених процедур з відповідними юридичними наслідками матеріали справи не містять.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що для створення підґрунтя щодо зміни меж населених пунктів необхідно розробити відповідну містобудівну документацію, а саме Генеральний план населених пунктів.

Наведене цілком відповідає та узгоджується з положеннями статті 17 Закону України «Про основи містобудування», якою передбачено, що містобудівна документація це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації

Отже і в той час законом було визначено послідовність змін меж населеного пункту і в цьому процесі затвердження містобудівної документації (генерального плану населених пунктів) передувало та було основою для прийняття районною радою рішення про зміну меж населених пунктів.

Така процедура дотримана не була.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що територія Будацької коси в юридично визначеному порядку не увійшла ні до меж сіл Шабо, Біленьке та Прибережне, ні до території Шабівської сільської ради.

1 січня 2002 року набув чинності новий Земельний кодекс України, пунктом 12 Перехідних положень якого передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з пунктом 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (набрав чинності 27.05.2021) визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених даним пунктом.

Між тим, оскільки землі та земельні ділянки Будацької коси розташовані за межами населених пунктів Білгород-Дністровського району та не ввійшли станом на 27.05.2021 в межі жодної адміністративно-територіальної одиниці сільської, селищної, міської ради, то у даному випадку, суд доходить висновку, що положення пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України не можуть застосовуватись будь-якою суміжною територіальною громадою, як правова підстава для набуття прав на ці земельні ділянки.

Таким чином, суд зауважує, що розширення повноважень сільських рад, у тому числі Сергіївської, що відбулися у зв`язку з набранням чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, не стосуються земель, розташованих поза межами таких територіальних громад.

Судова колегія зазначає, що абзац 3 пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким визначено, що із дня набрання чинності вказаним пунктом у комунальну власність переходять інші земельні ділянки та землі, що не сформовані у земельні ділянки, не стосується земель державної власності, розташованих поза межами територіальних громад, оскільки виходячи з системного тлумачення наведених норм та конструкції введеного до Перехідних положень Земельного кодексу України окремого пункту 24, даний пункт регулює сферу відносин щодо земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів, однак у межах територіальних громад.

З огляду на вищевикладене, судова колегія доходить висновку, що земельні ділянки на території Будацької коси були та залишаються у державній власності, про що цілком обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, а доводи апеляційних скарг в цій частині судовою колегією до уваги не приймаються.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Власником землі в силу закону є держава, а реалізація права власності здійснюється через органи виконавчої влади, яким відповідно до Закону України Про місцеві державні адміністрації є Одеська обласна державна адміністрація.

Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку, що землі Будацької коси, на момент розгляду справи, не входять до складу жодної територіальної громади і відносяться до земель державної власності, у зв`язку з чим повноваження щодо розпорядження даною територією належать до компетенції Одеської обласної державної адміністрації та Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, в силу повноважень, визначених ст. ст. 117, 122 Земельного Кодексу України.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про відсутність порушення оспорюваним рішенням Шабівської сільської ради від 06.12.2021 № 2/761-VIII та реєстрацією земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, площею 10 га, 5120887700:05:003:0023, площею 10 га, 5120887700:05:003:0024, площею 5 га прав та інтересів Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, про що правомірно зазначено судом першої інстанції.

За таких обставин, судовою колегією не приймаються до уваги доводи Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо неправомірності висновків суду першої інстанції, а також необхідності виключення з мотивувальної частини відповідних посилань.

Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги посилання Сергіївської селищної ради на наявність законного інтересу та обґрунтованості позовних вимог, оскільки лише намір в майбутньому розширити межі громади не може бути свідченням наявності у позивача такого законного інтересу, який підлягає захисту в судовому порядку.

З урахуванням зазначеного, враховуючи відсутність порушення оспорюваними реєстраціями земельних ділянок з кадастровими номерами у Державному земельному кадастрі прав та інтересів Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд не вбачає необхідності надавати оцінку законності оспорюваним реєстраціям.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду.

Щодо вимог до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, то Господарським судом Одеської області зазначено наступне.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За приписами ст.22 Закону України Про Державний земельний кадастр документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству.

Згідно ч.4 ст.24 Закону України Про Державний земельний кадастр для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

Крім того, відповідно до п.15 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051, документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, подається Державному кадастровому реєстраторові, що здійснює внесення таких відомостей у електронній формі відповідно до вимог Закону України Про землеустрій та у формі електронного документа відповідно до вимог Закону України Про Державний земельний кадастр.

Згідно ч.5 ст.24 Закону України Про Державний земельний кадастр Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Відповідно до п.67 Порядку внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України Про Державний земельний кадастр.

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України Про Державний земельний кадастр та цього Порядку.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Відмова в державній реєстрації земельної ділянки з підстав, не передбачених цією частиною, заборонена. (ч.6 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Крім того, відповідно до ст.32 цього Закону відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць, нормативну грошову оцінку земель, розташованих у межах територій адміністративно-територіальних одиниць, обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про встановлення і зміну меж адміністративно-територіальної одиниці, про затвердження документації із землеустрою, документації з оцінки земель, яка є підставою для внесення таких відомостей.

Рішення подається Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення таких відомостей до Державного земельного кадастру в електронній формі, разом з електронним документом, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель.

Таким чином, колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки на момент державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі були відсутні відомості про їх включення до території Сергіївської територіальної громади та враховуючи документацію, яку було надано Шабівською сільською радою, дії Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та присвоєння їм кадастрових номерів було здійснено у відповідності до Закону України Про Державний земельний кадастр, Порядку ведення Державного земельного кадастру. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову, заявленого до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, оскільки у даному випадку ними не було вчинено дій, які б свідчили про порушення вимог законодавства при проведенні реєстраційних дій та які б в момент їх вчинення порушили права та охоронювані інтереси позивача, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Крім цього, обґрунтування цієї позовної вимоги визнати незаконними дії Шабівської сільської ради із замовлення проведення технічної інвентаризації та розроблення технічної документації із землеустрою на спірні земельні ділянки Сергіївська селищна рада посилалась на незаконність звернення 26.11.2021 до директора Інституту землекористування Національної академії аграрних наук України з листом № 08-04/4034 про розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель в межах Шабівської сільської ради.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Водночас, ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що оскарження дій із замовлення у Інституті землекористування Національної академії аграрних наук України проведення технічної інвентаризації та розроблення технічної документації із землеустрою на спірні земельні ділянки, які вже були реалізовані і вичерпались фактичним виконанням, не призведе до поновлення прав (та/або інтересів) Сергіївської селищної ради, що свідчить про неефективність такого способу захисту та наявність підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині.

З приводу доводів Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо вступу у справу Одеської обласної прокуратури колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Верховний Суд зауважує, що передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

В силу положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти російської федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Ураховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до абзацу 1 частини 3 та абзаців 1, 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

В силу положень ч. 6 ст. 23 названого Закону під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Як зазначалось вище, частиною 3 статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Тобто, слід дійти висновку, що законодавцем чітко визначено, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

У даному випадку, враховуючи, що Одеською обласною прокуратурою вживаються заходи кримінально-правового характеру, направлені на захист інтересів держави у сфері земельних відносин, зокрема, щодо земельних ділянок, які є предметом розгляду даної справи, з метою забезпечення дотримання установлених норм національного законодавства щодо розпорядження земельними ділянками державної власності та охорони землі як національного багатства, були наявні всі підстави для вступу прокурора у справу. Відтак доводи Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржникам вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржників не спростовують висновків Господарського суду Одеської області, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційних скарг відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за їх подання та розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 29.02.2024 у справі №916/3920/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.09.2024.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяО.Ю. Аленін

СуддяЯ.Ф. Савицький

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення12.09.2024
Оприлюднено17.09.2024
Номер документу121618694
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —916/3920/21

Постанова від 12.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Постанова від 12.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 18.07.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 18.07.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 05.07.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 05.07.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 18.06.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 28.05.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 27.05.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 27.05.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні