Постанова

від 03.09.2024 по справі 910/14286/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. Справа№ 910/14286/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 03.09.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 (повний текст рішення підписано 26.03.2024)

у справі №910/14286/23 (суддя Р.Б. Сташків)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолана-ТЕК»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Макуха Олександр Анатолійович

про стягнення 1 866 419,10 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віолана-ТЕК» (далі, позивач або ТОВ «Віолана-ТЕК») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі, відповідач або Укрзалізниця) про стягнення 1 866 419,10 грн збитків, що є вартістю нестачі вантажу, який перевозився у вагоноцистернах №№50816321, 58162231, 50813542 за залізничною накладною СМГС від 16.02.2022 №32148610.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Укрзалізниця не забезпечила збереження вантажу, який перевозився у вагоноцистернах №№50816321, 58162231, 50813542 за залізничною накладною СМГС від 16.02.2022 №32148610, на шляху слідування та на залізничних станціях, а тому має відшкодувати позивачу вартість його нестачі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 залучено до участі у справі Фізичну особу-підприємця Макуху Олександра Анатолійовича як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі, третя особа або ФОП Макуха О.А.).

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/14286/23 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолана-ТЕК» 1 866 419,10 грн вартості нестачі вантажу, 27 996,29 грн судового збору.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд встановив, що саме відповідач як перевізник несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу (позивачу). Відповідач за висновками суду не спростував подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків, не надав жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 17.04.2024 (про що свідчить поштовий ідентифікатор Укрпошти на конверті) засобами поштового зв`язку Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/14286/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що за змістом статті 39 УМВС, частин 1-3 статті 314 Господарського кодексу України, частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України, статті 113 Статуту залізниць України перевізник звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, пошкодження (псування) вантажу, прийнятого до перевезення, якщо доведе, що втрата, нестача, пошкодження (псування) вантажу сталися не з його вини.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що у зв`язку з початком 24.02.2022 повномасштабного вторгнення рф на територію України, з метою уникнення знищення та розкрадання вантажів та вагонів, у тому числі спірних вагонів, останні були передислоковані подалі від кордону України з російською федерацією. На виконання вказівок Шосткинської районної військової адміністрації вагони №№50816321, 58162231, 50813542 маневровим порядком було переміщено на станцію Шостка, де на підставі листа-звернення Шосткинської районної військової адміністрації від 05.04.2022 №06-14/491, адресованого начальнику станції Шостка регіональної філії «Південно-Західна залізниця», спірні вагони з сьомої колії станції Шостка тепловозом власника під`їзної колії ФОП Макуха О.А. було переміщено на власну під`їзну колію. ФОП Макуха О.А. прийняв вагони на під`їзній колії у навантаженому стані без будь-яких ознак несправності вагонів та пломб, що підтверджується пам`яткою про подавання вагонів ГУ-45 від 05.04.2022 №5 та актами загальної форми, складеними станцією Шостка 05.04.2023 №№25-27. Після відставлення вагонів з під`їзної колії ФОП Макуха О.А. було здійснено зважування вагонів та виявлено нестачу вантажу у них.

У спірному випадку Укрзалізниця не може нести відповідальність за нестачу вантажу, оскільки така нестача виникла у період знаходження вагоноцистерн на під`їзний колії ФОП Макуха О.А., що підтверджує факт невиконання саме власником під`їзної колії зобов`язань, покладених на нього приписами статті 76 Статуту залізниць України (охорона завантажених і порожніх вагонів на залізничних коліях здійснюється засобами і за рахунок підприємств) та Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії при станції Шостка, який укладено між Укрзалізницею та ФОП Макуха О.А. 09.04.2021.

Отже, Укрзалізниця звільняється від відповідальності за нестачу вантажу внаслідок (1) російської агресії, яку відповідач не міг передбачити (форс-мажорна обставина, яка є загальновідомою), та того, що (2) нестача вантажу виникла у період його знаходження на під`їзний колії ФОП Макуха О.А., оскільки відповідачем доведено відсутність своєї вини у нестачі вантажу.

Також скаржник звернув увагу на те, що наразі триває досудове розслідування у кримінальних провадженнях №42022202550000011 та №62022170040000021, де у тому числі встановлюються обставини розкрадання майна - вантажу у спірних вагонах.

В апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/14286/23, яке мотивоване тим, що повний текст рішення отримано скаржником 27.03.2024 о 18:37.

Узагальнені доводи та заперечення позивача і третьої особи

27.06.2024 від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві позивач наголосив на тому, що пунктом «е» статті 111 Статуту залізниць України визначено вичерпний перелік підстав для звільнення залізниці від відповідальності, в інших випадках положення УМВС, Статуту залізниць України, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення.

Обов`язок довести наявність обставин, що звільняють перевізника від відповідальності за збереження вантажу, покладається на самого перевізника. Відповідач, однак, не надав доказів, що саме введення воєнного стану в Україні призвело до унеможливлення виконання ним конкретних зобов`язань за договором перевезення, не надав у розумінні Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» жодного документа (рішення, розпорядження, затвердженого в установленому законом порядку, акту), що підтверджував би законність переміщення спірних вагонів на під`їзну колію ФОП Макуха О.А.

Позивач наголошує, що у нього відсутні договірні відносини із ФОП Макуха О.А., ФОП Макуха О.А. не є перевізником, тоді як між відповідачем та ФОП Макуха О.А. укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії при станції Шостка, термін дії якого з 10.04.2021 по 10.04.2026. Відповідач помилково посилається на статтю 76 Статуту залізниць України, оскільки дану статтю слід розглядати та застосовувати комплексно в контексті статей 71-78 Статуту. За твердженням позивача стаття 76 Статуту залізниць України має застосовуватись до випадків експлуатації під`їзної колії для забезпечення технологічного процесу навантаження та розвантаження вагонів вантажовідправників та вантажоодержувачів, у той час як у спірному випадку вагони були переміщені на під`їзну колію не з метою навантаження/розвантаження, а для потреб залізниці. У свою чергу, у відповідача перед позивачем є обов`язок збереження вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в силу норм діючого законодавства, зокрема параграфу 2 статті 37 УМВС, статті 924 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 12, частини 1 статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт», статті 110 Статуту залізниць України, але відповідач не вжив усі можливі заходи з метою недопущення господарського правопорушення (втрати вантажу), зокрема забезпечення належної охорони вантажу.

Також позивач наголосив на тому, що у разі встановлення винних осіб у розкраданні спірного вантажу у порядку кримінального судочинства та набрання вироком законної сили, перевізник як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, матиме право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування на підставі частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України.

02.07.2024 від третьої особи до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві третя особа наголосила на тому, що у квітні 2022 року переміщення спірних вагонів відбулося за усним розпорядженням начальника станції Шостка Тівецького В.О. для потреб залізниці та на виконання пункту 18 договору про експлуатацію під`їзної колії при станції Шостка. При цьому, наявність запірно-пломбувальних пристроїв на цистернах та їх стан перед переміщенням вагонів не перевірявся, вагони переміщувалися як є, враховуючи воєнний стан та обстановку, яка була на той час. ФОП Макуха О.А. наголошує, що у нього був відсутній обов`язок забезпечувати охорону вагонів своїми засобами і за свій рахунок, так як вони були переміщені на під`їзну колію не в межах його комерційної діяльності.

12.07.2024 до суду від третьої особи надійшли для долучення до матеріалів справи докази на підтвердження направлення копії відзиву сторонам у справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/14286/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14286/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

09.05.2024 матеріали справи №910/14286/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

У період з 13.05.2024 по 31.05.2024 головуючий суддя у справі Михальська Ю.Б. та суддя Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів, перебували у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/14286/23 залишено без руху; роз`яснено Акціонерному товариству «Українська залізниця», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 41 994,43 грн.

13.06.2024 (про що свідчить штрих-кодовий ідентифікатор на конверті) засобами поштового зв`язку до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №274801 від 22.04.2024 про сплату судового збору на суму 41 994,44 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 поновлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/14286/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/14286/23, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/14286/23 на час апеляційного оскарження, призначено апеляційну скаргу до розгляду на 03.09.2024.

У судовому засіданні 03.09.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 03.09.2024, з`явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення третьої особи про місце, дату та час проведення судового засідання (довідки про доставку ухвали суду від 20.06.2024 до електронного кабінету третьої особи), а також з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віолана-ТЕК» як замовником та Акціонерним товариством «Українська залізниця» як перевізником укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 10.03.2020 №8201923 (далі - Договір перевезення) на підставі публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com.

Укладення договору перевезення підтверджено повідомленням перевізника від 10.03.2020 №99-36632829/2020-001 та присвоєно замовнику код відправника/одержувача: 8353.

Згідно з підпунктом 1.1 Договору перевезення предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

16.02.2022 за залізничною накладною СМГС від 16.02.2022 №32148610 ПАТ «РЖД» (ОАО «РЖД», РФ) був прийнятий до перевезення та транспортувався в Україну вантаж (товар) - газів вуглеводневих суміш скраплена (ГНГ 27111900, Гази нафтові інші скраплені). Транспортування вантажу (товару) здійснювалось за маршрутом: станція і залізниця відправлення: ст. Сургут, Свердловська залізниця (РЖД); відправник: ТОВ «Газпромтранс» (ООО «Газпромтранс»), код відправника 9041; станція і залізниця призначення: ст. Буян, Південно-Західна залізниця (УЗ); одержувач: ТОВ «Віолана-Тек», код одержувача 8353.

Перевезення вантажу відбувалось у вагоно-цистернах: №50816321 вага вантажу 35,80 тон, №58162231 вага вантажу 21,25 тон, №50813542 вага вантажу 35,55 тон.

Загальна вага вантажу (товару), який був відвантажений в зазначених вище трьох вагоно-цистернах становить - 92 600 кг (92,6 тони).

23.02.2022 цистерни з вантажем перетнули кордон України через прикордонну станцію Зерново-експ., Південно-Західної залізниці, про що на накладній проставлений штамп «під митним контролем».

З метою митного оформлення вантажу були оформлені митні декларації:

1) попередня митна декларація від 23.02.2022 № UA903020/2022/002246 (IM ЕЕ);

2) додаткова декларація до попередньої митної декларації від 24.02.2022 №UA903020/2022/002265 (ІМ 40 ДЕ).

З 23.02.2022 АТ «Українська залізниця» прийняла вантаж до перевезення та зобов`язалася доставити вантаж до станції призначення у встановлені для даного виду перевезення строки.

Виробником зазначеного в цьому позові вантажу (товару) є ПАТ «Сургутнафтогаз». Поставка цього вантажу (товару) в Україну здійснена за контрактом від 23.11.2021 №KYO-PK-22-0013/XP, укладеного між АТ «Компанія Уфаойл» (продавець) та ТОВ «Германн Віллє» (покупець), що зазначено в графі 25 залізничної накладної СМГС від 16.02.2022 № 32148610.

Згідно з Додатком №2 від 01.02.2022 до контракту від 23.11.2021 № K.YO-PK-22-0013/ХР Товар - гази вуглеводневі скраплені паливні марки ПБТ - були поставлені в лютому 2022 року на умовах СРТ Буян. Ціна Товару відповідно до Додатку складає 580 доларів США за тону. Вартість товару була сплачена на умовах 100% передоплати на підставі рахунку від 01.02.2022 №00001430. Право власності на Товар перейшло від Продавця до Покупця в момент здачі Товару перевізнику (залізниці) на станції відправлення Сургут. Товар був прийнятий залізницею до перевезення за залізничною накладною СМГС від 16.02.2022 № 32148610. Вантажоодержувач: ТОВ «Віолана-Тек», код одержувача 8353, залізничний код та станція одержувача Буян (321705).

24.02.2022 на території України вантаж (товар), поставка якого здійснена за контрактом від 23.11.2021 № KYO-PK-22-0013/XP, був проданий на підставі договору поставки від 28.01.2022 №280122-КО, укладеного між ТОВ «Германн Віллє» (Продавець) та ТОВ «Західекотоп» (Покупець). Згідно з Додатком №2 від 22.02.2022 до договору від 28.01.2022 №280122-КО Продавець зобов`язався передати до 15.03.2022, а Покупець прийняти та оплатити Товар у кількості 128,350 тон. Поставка здійснювалась на умовах: станція Буян, Київської обл., Південно-Західної залізниці. Ціна Товару складає: 27500 грн за тону з урахуванням ПДВ 20%. Зобов`язання Продавця з поставки Товару вважаються виконаними з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі Товару. Право власності на Товар перейшло від Продавця до Покупця в момент підписання Акту прийому - передачі Товару між Сторонами.

Між ТОВ «Германн Віллє» та ТОВ «Західекотоп» підписані акти прийому-передачі від 24.02.2022 № 6, в якому зазначено про передачу газу скрапленого у вагонах-цистернах: №50816321 вага вантажу 35,80 тон, №58162231 вага вантажу 21,25 тон, №50813542 вага вантажу 35,55 тон.

Таким чином, право власності на товар в 3-х залізничних цистернах №№ 50816321, 58162231, 50813542 з газом вуглеводневим скрапленим паливним марки пропан-бутан технічний на території України належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Західекотоп».

Як зазначає позивач, вартість Товару була сплачена в повному обсязі 04.05.2022 на підставі платіжного доручення від 04.05.2022 № 3487. Сума платіжного доручення включає вартість вантажу в 8-ми залізничних цистернах, в тому числі в 3-х залізничних цистернах №№ 50816321, 58162231, 50813542.

За залізничною накладною СМГС №32148610 від 16.02.2022 отримувачем вантажу є позивач.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, розміщеному на офіційному сайті Офісу Президента України, та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ у зв`язку із воєнною агресією російської федерації проти України на території України було оголошено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжує діяти по сьогоднішній день.

Як вказує відповідач, з метою уникнення знищення або розкрадання вантажів та вагонів, 110 вагонів, у тому числі і вагони №№ 50816321, 50813542, 58162231, 24.02.2022 були передислоковані подалі від кордону України з російською федерацією, а саме зі станції Хутір-Михайлівський на станцію Неплюєво.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Кодексу цивільного захисту України, Указів Президента України від 24.02.2022 .N« 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 68/2022 «Про створення військових адміністрацій» Шосткинською районною військовою адміністрацією 24.03.2022 на адресу Конотопської дирекції залізничних перевезень направлено лист-звернення за №06-14/461 про переміщення вантажу зі станції Неплюєво на інші залізничні станції на територію Шосткинського району.

Відповідач зазначає, що ним на виконання зазначених вказівок Шосткинської районної військової адміністрації вагони №№ 50816321, 50813542, 58162231 маневровим порядком було переміщено на станцію Янпіль, а в подальшому 05.04.2022 переміщено на станцію Шостка. На підставі листа-звернення Шосткинської районної військової адміністрації від 05.04.2022 №06-14/491, адресованого начальнику станції Шостка регіональної філії «Південно-Західна залізниця», вагони №№ 50816321, 50813542, 58162231 з сьомої колії станції Шостка тепловозом власника під`їзної колії фізичної особи-підприємця Макухи Олександра Андрійовича було переміщено на власну під`їзну колію.

На станції Шостка було складено пам`ятку від 05.04.2023 №5 форми ГУ-45 про подавання вагонів №№50816321, 50813542, 58162231, яка підписана начальником станції Шостка (Тівецьким В.О.) та власником під`їзної колії (Макухою О.А.), що засвідчує приймання вагонів на під`їзну колію.

Відповідачем також було надано копії актів загальної форми від 05.04.2022 №№25, 26, 27, якими засвідчено, що вагони №№50816321, 50813542, 58162231 подавались на під`їзну колію у технічному та комерційному плані справними.

Третя особа у своїх поясненнях не заперечує факт переміщення відповідних вагонів на під`їзні колії, які належать їй, однак зауважує, що такі дії були вчинені за усним розпорядженням начальника станції Шостка (Тівецького В.О.), окрім того, ту кількість вагонів, яку довелось перемістити зі станції Шостка, третя особа не могла розмістити безпосередньо на своїй під`їзній колії для відстою на тривалий час без локомотива, оскільки це заборонено в зв`язку з особливостями профілю колії, що несе ризик настання аварійної ситуації, а також вагони створювали б перешкоди для здійснення основної діяльності із забезпечення технологічного процесу з подання/забирання вагонів під вивантаження/навантаження для вантажоотримувачів/вантажовідправників, а тому, за погодженням з начальником станції Тівецьким В.О., вагони були поставлені на залізничну колію ТОВ «Шосткинський елеватор» в місцях, де дозволяв профіль залізничної колії, під візуальний контроль охорони ТОВ «Шосткинський елеватор» та асфальтового заводу.

Як стверджує відповідач, враховуючи відсутність вагів на під`їзній колії, з метою перевірки маси вантажу у вагонах (в тому числі і вагонах №№ 50816321, 50813542, 58162231) всі вагони було переставлено з під`їзної колії ФОП Макуха О.А. на 7 колію загального користування станції Шостка, про що свідчить пам`ятка про забирання вагонів № 102 від 16.08.2022.

Власник під`їзної колії ФОП Макуха О.А. відмовився від підпису пам`ятки про забирання вагонів форми ГУ-45 від 16.08.2022, про що складено акт загальної форми від 16.08.2022 № 380.

Під час зважування вагонів на станційних тензометричних вагонних вагах встановлено нестачу вантажу у розмірі 90800 кг. Результат огляду засвідчено актами загальної форми № 35, № 36 та № 382 та комерційним актом №328206/23 від 16.08.2022, складеним на станції Шостка. Зокрема, в акті загальної форми №35 зазначено, що вагони відставлені з під`їзної колії ФОП Макуха О.А. на 7 станційну колію на підставі листа начальника станції Шостка від 12.08.2022 № 12/08-01.

Під час комісійного огляду в присутності начальника станції Шостка Тівецького В.А., комерційного агента Ромащенко О.В., начальника ГТО № 2 ТП «Дружба» Сумської митниці Ткаченка А.В., начальника відділу правового забезпечення Шосткинської районної військової адміністрації Пономарьова Г.А., дільничого офіцера Шосткинського районного управління поліції Вожика Ю.П. встановлено, що на кришках заливних горловин вагонів №№ 50816321, 58162231, 50813542 запірно-пломбувальні пристрої відправника №№С6933597, С6933596, С6933595 відсутні, наявний доступ до вантажу. При переважуванні вагонів на станційних танзометричних вагонних вагах ВВТ-150-С2 №8, повірених 10.08.2022, в присутності вищеперелічених осіб встановлено наступне: у вагоні № 50816321 брутто 35 250 кг, тара з документа 35 000 кг, нетто 250 кг, що менше документа на 35 550 кг; у вагоні № 58162231 брутто 35 600 кг, тара з документа 34 850 кг, нетто 750 кг, що менше документа на 20 500 кг; у вагоні № 50813542 брутто 34850 кг, тара з документа 34 050 кг, нетто 800 кг, що менше документа на 34 750 кг.

Відповідач зазначає, що представник ФОП Макуха О.А. від участі в перевірці вантажу відмовився.

В акті загальної форми № 36 від 16.08.2022 зафіксовано, що на кришки заливних горловин вагонів накладені запірно-пломбувальні пристрої станції Шостка, зокрема на вагон №58162231 ЗПУ №Х746674, на вагон № 50816321 ЗПУ №Х746674, на вагон №50813542 ЗПУ №Х746763.

Все зазначене в актах загальної форми №№ 35 та 36 також викладене у комерційному акті № 328206/23 від 16.08.2022, який складено на станції Шостка регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Відповідач вважає, що саме третя особа має нести відповідальність за нестачу вантажу у спірних вагонах, оскільки за умовами Договору №3696 про експлуатацію залізничної під`їзної колії при станції Шостка, який укладений між відповідачем та третьою особою 10.04.2021, саме на останнього покладено відповідальність за схоронність вагонного парку.

Третя особа зазначає, що у неї відсутній обов`язок забезпечувати охорону вагонів своїми засобами і за свій рахунок, так як вони були переміщені на її під`їзну колію не в межах її комерційної діяльності, яка полягає в поданні/забиранні вагонів під вивантаження/навантаження для вантажоотримувачів/вантажовідправників, а для потреб залізниці.

Відповідач також зазначив, що з метою встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності супровідним листом №7 за підписом начальника станції Шостка на адресу Шосткинського РУП ГУНП України в Сумській області 29.08.2022 направлено копії документів (комерційного акту №328206/23 від 16.08.2022, актів загальної форми від 16.08.2022 № 35 та №36, залізничної накладної №32148610, листа-звернення Шосткинської районної військової адміністрації від 24.03.2022 №06-14/461 про переміщення вантажу та листа-звернення від 05.04.2022 №06-14/491 про переміщення вантажу, а також вагонного листа ст. Сургут).

Згідно наданої Шосткинським РВ УМВС в Сумській області інформації листами від 28.10.2022 № 4810/СВ та від 11.01.2023 № 129/СВ на даний час Слідчим відділом Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022202550000011, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України. До зазначеного кримінального провадження також долучено комерційні акти за фактом розкрадання вантажу у вагонах №№50816321, 50813542, 58162231.

У подальшому 29.08.2022 вагони №№ 50816321, 50813542, 58162231 було відправлено зі станції Шостка на станцію Буян, де за участю представника отримувача вантажу було проведено комісійну видачу вантажу з перевіркою його маси.

Позивачем при прийманні та перевірці кількості вантажу в 3-х цистернах №№ 50816321, 50813542, 58162231 була виявлена його нестача, про що були складені комерційний акт від 15.09.2022 № 321705/2 та акт експертизи від 16.09.2022 № 1-606.

В комерційному акті від 15.09.2022 № 321705/2 вказано наступне:

На підставі комерційного акта №328206/23 від 16.08.2022 на станції Шостка відбувалася комісійна видача вантажу нафтові гази з вагонів № 50816321, 50813542, 58162231, прибулих по відправленню №32148610 Сургут-Буян. У перевізному документі зазначено вантаж нафтові гази. Вага визначена відправником на вагонних вагах. У відомості вагонів зазначено:

- вагон №50816321 маса вантажу нетто 35800 кг, тара вагона 34600/35000 кг,

- вагон №50813542 маса вантажу нетто 35550 кг, тара вагона 34600/34050 кг,

- вагон №58162231 маса вантажу нетто 21250 кг, тара вагона 34600/34850 кг.

12.09.2022 на станції Бородянка проводилося комісійне переваження вантажу нафтові гази у вагонах на 150-т тензометричних вагонних вагах. При переважуванні виявилося:

- вагон №50816321 маса брутто 35300 кг,

- вагон №50813542 маса брутто 34900 кг,

- вагон №58162231 маса брутто 35700 кг.

Після вивантаження вантажу з вагонів 15.09.2022 по станції Бородянка проводилося комісійне визначення маси тари вагонів на 150 тензометричних вагонних вагах.

Вагон №50816321 перевірена тара вагона склала 34500 кг, маса брутто 35300 кг, маса нетто 800 кг, що менше проти маси нетто зазначеної у відомості вагонів на 35000 кг.

Вагон №58162231 перевірена тара вагона склала 34750 кг, маса брутто 35700 кг, маса нетто 950 кг, що менше проти маси нетто зазначеної у відомості вагонів на 20300 кг.

Вагон №50813542 перевірена тара вагона склала 33900 кг, маса брутто 34900 кг, маса нетто 1000 кг, що менше проти маси нетто зазначеної у відомості вагонів на 34550 кг.

Нестача вантажу у вагонах №50816321, 58162231,50813542 склала 89850 кг, що менше на 950 кг проти нестачі вантажу, зазначеної в комерційному акті № 328206/23 від 16.08.2022 станції Шостка.

Переважання вагонів з вантажем та визначення маси тари вагонів проводилося двічі. Інформація підтвердилась. Вантаж прибув у технічно справних вагонах. Вантаж, якого не вистачає у вагонах, міг вміститися в них.

Перед вивантаженням із кришок заливних горловин цистерн було знято справні ЗПУ станції Шостка:

- з вагона №58162231 ЗПУ №Х746674,

- з вагона №50816321 ЗПУ №Х746691,

- з вагона №50813542 ЗПУ №Х746763.

В акті експертизи від 16.09.2022 №1-606 експертом зазначено, що в пред`явлених 3-х залізничних цистернах №№ 50816321, 58162231, 50813542 згідно даним пред`явленої накладної від 16.02.2022 №32148610, паспорта від 14.02.2022 №42 з газом вуглеводневим скрапленим паливним марки пропан-бутан технічний, маса нетто склала 2750 кг.

Також експертом в акті зазначено, що кришки люків-лазів кожної із пред`явлених цистерн опломбовані одним справним ЗПУ з відбитками: Х746763, Х746674, Х746691, які не відповідають даним пункту 19 відомості вагонів до накладної від 16.02.2022 №32148610.

Позивачем як отримувачем вантажу було пред`явлено до АТ «Українська залізниця» (перевізник) претензію від 16.02.2023 за №1602/23-1 про відшкодування коштів за нестачу вантажу, який перевозився у вагоно-цистернах №№ 50816321, 58162231, 50813542 за залізничною накладною СМГС від 16.02.2022 № 32148610.

За результатами розгляду зазначеної претензії АТ «Українська залізниця» надіслано відповідь від 08.06.2023 №ЦМ-Ю-16/87, у задоволенні вимог претензії відмовлено.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

За змістом статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

Так, між позивачем та відповідачем (Укрзалізницею) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 10.03.2020 №8201923, що підтверджується відповідним повідомлення про укладення договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України (далі, Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізним транспортом.

Відповідно до статті 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполучення здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Перевезення за залізничною накладною №32148610 від 16.02.2022 здійснювалось зі станції Сургут, Свердловська залізниця, на станцію Буян, Південно-Західна залізниця, (залізниці російської федерації і України), у зв`язку із чим до відносин перевезення вантажу підлягають застосуванню правила Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС, Угода).

У §1 статті 14 Угоди передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов?язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу.

Відповідно до §3 статті 14 Угоди укладення договору перевезення підтверджується накладною.

Згідно з §5 статті 14 Угоди кожний наступний перевізник, приймаючі до перевезення вантаж разом з накладною, вступає тим самим у цей договір перевезення і приймає на себе виникаючі по ньому зобов`язання.

Відповідно до §2 статті 37 Угоди перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту його видачі.

Статтею 43 Угоди визначені обмеження відповідальності перевізника при нестачі вантажу. Так приписами § 1 статті 43 Угоди встановлено норму природної втрати для рідких вантажів у розмірі 2% від маси рідкого вантажу, зданого до перевезення.

Статтею 5 Угоди також встановлено, що за відсутності відповідних положень у цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій правомочна особа реалізує свої права.

Частиною 2 статті 308 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до частини 1 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі - згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно зі статтею 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу у разі, коли:

а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення;

б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок дії

природних причин, пов`язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі;

в) вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача;

г) недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси;

д) зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція), і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами;

е) втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок:

1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення;

2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція);

3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення;

4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла

передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Згідно зі статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Тобто, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

За приписами пункту «б» статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Так, позивачем як отримувачем вантажу було пред`явлено до АТ «Українська залізниця» (перевізник) претензію від 16.02.2023 за №1602/23-1 про відшкодування коштів за нестачу вантажу, який перевозився у вагоноцистернах №№ 50816321, 58162231, 50813542 за залізничною накладною СМГС від 16.02.2022 № 32148610.

За результатами розгляду зазначеної претензії АТ «Українська залізниця» надіслано відповідь від 08.06.2023 №ЦМ-Ю-16/87, якою у задоволенні вимог претензії відмовлено.

Матеріалами справи підтверджується, що спірні вагони перетнули кордон України 23.02.2022 та відповідачем було прийнято вантаж (нафтові гази) до перевезення на території України у такій кількості: вагон № 50816321 - 35,80 тон, вагон № 58162231 - 21,25 тон, вагон № 50813542 - 35,55 тон.

Таким чином загальна вага вантажу у цих трьох вагонах складала 92 600 кг.

Натомість, позивачу як одержувачу вантажу фактично було видано 2 750 кг вантажу, що підтверджується вищеописаними матеріалами справи та не заперечується обома сторонами.

Позивач зазначає, що документально підтверджено, що саме Укрзалізниця як перевізник несе відповідальність за нестачу вантажу.

Відповідач, у свою чергу, вказує, що втрата вантажу відбулася саме в період, коли спірні вагони стояли на під`їзній колії третьої особи (ФОП Макуха О.А.), а отже саме вона є відповідальною особою за нестачу вантажу.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що саме відповідач є особою, відповідальною за заподіяні позивачу збитки у вигляді нестачі вантажу, прийнятого до перевезення, з огляду на таке.

У позивача відсутні будь-які договірні відносини із ФОП Макуха О.А.

Водночас, як уже зазначено вище, законодавство закріплює презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо перевізник не доведе, що це сталося не з його вини.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі листа-звернення Шосткинської районної військової адміністрації від 05.04.2022 №06-14/491, адресованого начальнику станції Шостка регіональної філії «Південно-Західна залізниця», вагони №№ 50816321, 50813542, 58162231 з сьомої колії станції Шостка тепловозом власника під`їзної колії Фізичної особи-підприємця Макухи Олександра Андрійовича було переміщено на власну під`їзну колію останнього.

У зв`язку з цим відповідач, посилаючись на положення абз. 4 статті 76 Статуту, стверджує, що саме ФОП Макуха Олександр Андрійович має нести відповідальність за завдані позивачу збитки.

Згідно абз. 1 статті 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором.

Так, між ФОП Макуха О.А. (власником під`їзної колії) та Укрзалізницею 09.04.2021 укладено Договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії при станції Шостка, термін дії якого з 10.04.2021 по 10.04.2026.

Відповідно до пункту 1 Договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику та є продовженням станції колії №3 і починається від стика рамної рейки стрілочного переводу №2 станції Шостка та обслуговується локомотивом.

Згідно статті 76 Статуту час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під`їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання.

Час знаходження вагонів на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях.

Місце і порядок операцій встановлюються договором про експлуатацію залізничної під`їзної колії. Норми часу на операції передачі не повинні перевищувати однієї хвилини на вагон і 30 хвилин на всю пред`явлену партію вагонів.

Охорона завантажених і порожніх вагонів на залізничних під`їзних коліях здійснюється засобами і за рахунок підприємств (абз. 4).

Договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії та договір про подачу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи під`їзної колії із станцією примикання.

Порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами.

Отже, в абз. 4 статті 76 Статуту, на який посилається скаржник, дійсно вказано, що охорона завантажених і порожніх вагонів на залізничних під`їзних коліях здійснюється засобами і за рахунок підприємств.

Водночас, як вірно наголошують позивач та третя особа, положення статті 76 Статуту слід розглядати комплексно зі статтями 71-78 Статуту.

Згідно зі статтею 74 Статуту залізниця за погодженням з підприємством може використати залізничну під`їзну колію для проведення маневрових робіт, постановки рухомого складу та з іншою метою.

Зміст вказаних норм свідчить про те, що під`їзні колії можуть (1) експлуатуватися для забезпечення технологічного процесу навантаження та розвантаження вагонів вантажовідправників/вантажоотримувачів, (2) використовуватися для потреб залізниці (про це чітко вказано у статті 74 Статуту, а також у пункті 18 укладеного третьою особою із Залізницею Договору).

У спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, під`їзна колія третьої особи фактично була використана для потреб залізниці - на виконання вимог Шосткинської районної військової адміністрації на неї були переміщені вагоноцистерни №№50816321, 58162231, 50813542 за залізничною накладною СМГС від 16.02.2022 №32148610.

Враховуючи наведене, у ФОП Макуха О.А. був відсутній законодавчо визначений обов`язок забезпечувати охорону перелічених вагоноцистерн своїми засобами і за свій рахунок, оскільки вони були переміщені на його під`їзну колію не в межах комерційної діяльності ФОП Макуха О.А., яка полягає в поданні/збиранні вагонів під вивантаження/навантаження, а для потреб залізниці.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається також на те, що наразі тривають досудові розслідування у кримінальних провадженнях №42022202550000011 та №62022170040000021, де у тому числі встановлюються обставини розкрадання майна - вантажу у спірних вагонах, однак, колегія суддів зазначає, що згідно частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обов`язковими для господарського суду є лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.

Наявними наразі у матеріалах справи доказами не підтверджується, що втрата вантажу сталася з вини інших осіб.

Разом з тим, відповідач не позбавлений права, у випадку наявності відповідних доказів, які б підтверджували, що вантаж було втрачено через неправомірні дії третіх осіб (зокрема, встановлення винних осіб у межах кримінального провадження), відшкодувати понесені ним збитки за рахунок цих осіб.

Отже, оскільки саме у відповідача перед позивачем є обов`язок збереження вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в силу норм діючого законодавства, зокрема параграфу 2 статті 37 УМВС, статті 924 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 12, частини 1 статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт», статті 110 Статуту залізниць України, саме на відповідача покладається обов`язок забезпечення належної охорони вантажу й, як наслідок, відшкодування позивачу збитків у разі його повної чи часткової втрати.

Скаржник в апеляційній скарзі як на підставу для звільнення його від відповідальності за відшкодування збитків посилається також на існування форс-мажорних обставин - агресію російської федерації проти України, яку відповідач не міг передбачити (форс-мажорна обставина, яка є загальновідомою).

Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Порядок дій сторони, яка не може виконувати свої зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили регламентовано розділом 6 укладеного сторонами спору Договору.

Так, за змістом пунктів 6.2., 6.3. Договору при виникненні форс-мажорних обставин сторона, що не може виконувати свої зобов`язання за Договором унаслідок їх дії, повинна протягом 10-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з подальшим наданням підтверджуючих документів - відповідних документів, що видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 09.11.2024.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини (військову агресію проти України), повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України (далі, ТПП України) ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом із цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на якому наголошує скаржник в апеляційній скарзі, не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.

У свою чергу, відповідачем не надано ані повідомлення про настання форс-мажорних обставин позивачу, як це передбачено умовами пункту 6.2. Договору, ані доказів, які б підтверджували, що втрата вантажу сталася саме через настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, зокрема відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за цим Договором.

Враховуючи викладене, відповідачем не спростовано висновків суду першої інстанції щодо відсутності належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, зумовлених введенням на території України з 24.02.2022 воєнного стану.

Враховуючи наведене, обставини та докази, на які відповідач посилається в апеляційні скарзі, не є такими, що характеризуються одночасною наявністю двох ознак: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам, тобто не є обставинами непереборної сили, а тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами для звільнення відповідача (АТ «Укрзалізниця») від відповідальності за нестачу вантажу.

Позивачем, враховуючи вартість товару та кількість нестачі вантажу, було розраховано наступну суму збитків:

- кількість вантажу (товару), нестача якого підтверджена документально:

* 87,998 (тон) = 87 998,0 (кг) = 89 850,0 (кг) - 0,02 х 92 600,0 (кг), де:

* 89 850,0 (кг) - кількість вантажу (товару), нестача якого підтверджена документально;

* 92 600,0 (кг) - кількість вантажу (товару), зданого до перевезення;

* 0,02 - норма природної втрати для рідких вантажів у розмірі 2% від маси рідкого вантажу, зданого до перевезення;

- ціна вантажу (товару), нестача якого підтверджена документально:

* 21 209,79 (гривень за 1 тону) = 580,0 (доларів США за 1 тону) х 36,5686 (гривень за 1 долар США), де:

* 580,0 (доларів США за 1 тону) - ціна вантажу згідно контрактом від 23.11.2021 р. №KYO-PK-22-0013/XP та рахунком від 14.02.2022 р. №00001430/1;

* 36,5686 (гривень за 1 долар США) - офіційний курс НБУ на день подання позову;

- загальна вартість вантажу, нестача якого підтверджена документально:

* 1 866 419,10 грн = 87,998 (тон) х 21 209,79 (грн за 1 тону).

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційним актом та актом експерта, які є належними і допустимими доказами відповідно до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України. У той же час відповідач, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, не спростував подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв`язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Крім того, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення вартості нестачі вантажу у сумі 1 866 419,10 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову в даній справі.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/14286/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/14286/23 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Матеріали справи №910/14286/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.09.2024.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова