Постанова

від 11.09.2024 по справі 924/277/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Справа № 924/277/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача: Котов С.О. адвокат

відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2024 у справі №924/277/24 (суддя Димбовський В.В, м.Хмельницький, повний текст складено 21.06.2024)

за позовом ОСОБА_1 ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Сіліцея-Поділля''

про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» упродовж 10 (десяти) календарних днів з дати набрання рішенням законної сили надати ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії: протоколів загальних зборів засновників та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019-2023 роки; статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) та змін до нього за 2019 - 2023 роки; документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849), що регулюють діяльність органів Товариства, Наглядової ради, Ревізійної комісії та змін до них за 2019 - 2023 роки; положення про філії (представництва) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) у разі їх створення (відкриття) за 2019 -2023 року; всіх протоколів засідань наглядової ради, ревізійної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) та колегіального виконавчого органу Товариства за 2019 - 2023 року; наказів і розпоряджень виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019 - 2023 роки; аудиторських висновків та результатів надання інших аудиторських послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019 - 2023 роки; річної фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019 - 2023 роки; документів звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849), що подаються відповідним державним органам за 2019 - 2023 роки; документів бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019 - 2023 роки; платіжних та розрахункових відомостей заробітної плати Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019-2023 роки; головні книги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019-2023 роки; документи розподілу прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019-2023 роки; документів, що підтверджують права Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) на майно

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіліцея-Поділля" про зобов`язання надати їй належним чином засвідчені копії документів щодо господарської діяльності ТОВ "Сіліцея-Поділля".

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2024 у справі №924/277/24 позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіліцея-Поділля" надати ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіліцея-Поділля": статуту Товариства; протоколів загальних зборів засновників Товариства за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; документів Товариства, що регулюють діяльність органів Товариства, та зміни до них за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; положення про філії (представництва) Товариства, які створені (відкриті); протоколи засідання наглядової ради Товариства та колегіального виконавчого органу Товариства, наказів і розпорядження виконавчого органу Товариства за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; аудиторських висновків та результатів надання інших аудиторських послуг за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; річної фінансової звітності за 2021 та 2022 року; документів звітності, що подаються відповідним державним органам за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; документів, що підтверджують право на майно; документів бухгалтерського обліку за період з 01.01.2021 року до 12.12.2023 року. В решті позову відмовити. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіліцея-Поділля" на користь ОСОБА_1 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіліцея-Поділля" в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Хмельницької області по справі №924/277/24 у розмірі 3028 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням ОСОБА_1 звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд змінити рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2024 року по справі №924/277/24 та ухвалити нове рішення яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (Хмельницька обл., Ізяславський р-н, м. Ізяслав, вул. Шевченка, буд. 10В, 30300, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42911849) упродовж 10 (десяти) календарних днів з дати набрання рішенням законної сили надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) належним чином засвідчені копії: протоколів загальних зборів засновників та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019-2023 роки; статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) та змін до нього за 2019 - 2023 роки; документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849), що регулюють діяльність органів Товариства, Наглядової ради, Ревізійної комісії та змін до них за 2019 - 2023 роки; положення про філії (представництва) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) у разі їх створення (відкриття) за 2019 - 2023 року; всіх протоколів засідань наглядової ради, ревізійної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) та колегіального виконавчого органу Товариства за 2019 - 2023 року; наказів і розпоряджень виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019 - 2023 роки; аудиторських висновків та результатів надання інших аудиторських послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019 - 2023 роки; річної фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019 - 2023 роки; документів звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея- Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849), що подаються відповідним державним органам за 2019 - 2023 роки; документів бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019 - 2023 роки; платіжних та розрахункових відомостей заробітної плати Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019 - 2023 роки; головні книги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019-2023 роки; документів розподілу прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) за 2019 - 2023 роки; документів, що підтверджують права Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) на майно; Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з розглядом справи, а саме на правову (правничу, професійну) у розмірі 38 850,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що Закон України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», не встановлює та не обмежує період часу за який учасник товариства має право отримувати інформацію про діяльність відповідної юридичної особи, додатково враховуючи, що згідно інформації з витягу ЄДРЮОФОПГФ 11.02.2024 підтверджено факт перебування позивача з 27.03.2019 у складі учасників відповідача, а тому вважає, що зазначене є належним підтвердженням наявності у позивача права на отримання інформації про діяльність відповідача з дати, коли було набуто статус учасника, тобто з 27.03.2019 року.

Поряд з цим, зазначає, що документи зазначені в підпунктах 2.11., 2.12. та 2.13. пункту 2 прохальної частини позову відносяться до складових, як документації з бухгалтерського обліку відповідача, так і інших документів згідно пункту 11 частини 1 статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю».

Позивач вважає, що зміст 14 підпунктів пункту 2 прохальної частини позову тотожній змісту запиту №3/12 від 12.12.2023, як щодо виду документів, так і періоду їх актуальності для позивача. Враховуючи, що Господарським судом Хмельницької області під час виявлення відмінностей між змістом запиту №3/12 від 12.12.2023 та переліком 14 документів за пунктом 2 прохальної частини позову не було належним чином досліджено та надано правову оцінку природі цих документів як складових бухгалтерського обліку і права позивача на їх отримання за більш довший період у порівнянні зі змістом запиту №3/12 від 12.12.2023, а саме з моменту набуття статусу учасника відповідача - 27.03.2019, позивач вважає, що саме за наслідками неповного дослідження судом першої інстанції передумов звернення позивача з позовом щодо конкретизації вимог в частині надання додаткових документів за більш тривалий період часу було передчасно винесено невмотивоване оскаржуване рішення, що у даному випадку повинно слугувати підставами для його зміни, шляхом повноцінного задоволення позову.

Крім того, позивача зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в реалізації позивачем права на встановлення судом строку для обов`язкового виконання рішення 11.06.2024 в частині надання документів та інформації, що у противному випадку - відсутності строку, може призвести до істотних зловживань зі сторони відповідача.

Позивач також вважає необґрунтованим та недоведеним судом першої інстанції правових підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки суд першої інстанції без деталізації послуг які виключно могли бути відображені лише в Акті №32 від 11.06.2024 не міг прийти до таких суперечливих висновків, у т.ч. щодо виключного аналізу лише суми правової (правничої, професійної) допомоги, яка сама по собі не є та не може бути критерієм для формулювання оцінки складності справи, так як позивач змушений був обґрунтовувати та доводити правомірність своїх вимог за позовом в цілому, а його представник - адвокат бюро вчиняти необхідні та реальні дії щодо підготовки процесуальних документів та безпосередньої участі у справі.

Поряд з цим, позивач посилається на те, що у суду відсутнє процесуальне право самостійно, поза волею і бажанням відповідача, оцінювати відповідність розміру витрат на правничу (професійну, правову) допомогу критеріям, що передбачені у частині четвертій статті 126 ГПК України, та самостійно, без ініціативи відповідача, зменшувати розмір заявлених до відшкодування сум, поза правом відповідача на відповідну реалізацію, шляхом звернення з відповідним клопотанням, а тому, враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що зазначене спростовує доречність, обґрунтованість та вмотивованість тверджень Господарського суду Хмельницької області у рішенні від 11.06.2024, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат не є співмірним зі складністю справи та виконаних представником позивача робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, наслідком чого повинна бути зміна рішення 11.06.2024, шляхом повноцінного стягнення з відповідача розміру правової (правничої) допомоги згідно Акту №32 11.06.2024, а саме у розмірі 38 850 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2024 у справі №924/277/24 та розгляд апеляційної скарги призначено на 11.09.2024.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.09.2024 №01-05/823 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №924/277/24 - Крейбух О.Г. у період з 10 вересня 2024 р. по 04 жовтня 2024 р. включно. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №924/277/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою суду від 10.09.2024 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2024 у справі №924/277/24 у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г.

В судовому засіданні 11.09.2024 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд змінити рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2024 року по справі №924/277/24 та ухвалити нове рішення яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з розглядом справи, а саме на правову (правничу, професійну) у розмірі 38 850,00 грн.

В судове засідання 11.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю ''Сіліцея-Поділля'' свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомило.

Згідно ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю ''Сіліцея-Поділля''.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 11.09.2024, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2024 у справі №924/277/24 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіліцея-Поділля" зареєстровано за адресою: 29000, Хмельницька обл., Ізяславський район, м. Ізяслав, вул. Шевченка, буд. 10В; назви органів управління юридичної особи: вищий - Засновник (учасник), виконавчий - (Директор); розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 1960,00 грн.; до засновників (учасників) юридичної особи входять ОСОБА_2 (відсоток частки статутного капіталу 51%), ОСОБА_1 (відсоток частки статутного капіталу 9%), ОСОБА_3 (відсоток частки статутного капіталу 40%) (а.с.19-22, 41).

18 грудня 2023 року ОСОБА_1 , як учасник (засновник) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіліцея-Поділля" (код ЄДРПОУ 42911849) надіслала ТОВ "Сіліцея-Поділля" запит №3/12 від 12.12.2023 року в якому просила виконавчий орган Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіліцея-Поділля" в особі директора ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ) надати їй належним чином засвідчені уповноваженою особою Товариства копії наступних документів: статуту Товариства; протоколів загальних зборів засновників Товариства за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; документів Товариства, що регулюють діяльність органів Товариства, та зміни до них за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; положення про філії (представництва) Товариства, які створені (відкриті); протоколи засідання наглядової ради Товариства та колегіального виконавчого органу Товариства, наказів і розпорядження виконавчого органу Товариства за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; аудиторських висновків та результатів надання інших аудиторських послуг за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; річної фінансової звітності за 2021 та 2022 року; документів звітності, що подаються відповідним державним органам за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; інших документів, передбачених законодавством, статутом Товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу Товариства за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; документів, що підтверджують право на майно (нерухоме та рухоме) станом на 12.12.2023 року; документів бухгалтерського обліку за період з 01.01.2021 року до 12.12.2023 року (а.с.16).

Відповідно до опису вкладення до цінного листа "Укрпошти" за №3040300585500 зазначено: відправник ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ); одержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіліцея-Поділля" (код ЄДРПОУ 42911849, місцезнаходження: 30300, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Ізяслав, вул. Шевченка, буд. 10В); найменування вкладення: запит №3/12 від 12.12.2023 року від учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіліцея-Поділля" (код ЄДРПОУ 42911849) ОСОБА_1 ; кількість аркушів -"2". На вказаному документі наявний підпис ОСОБА_1 , підпис відповідального працівника та печатка "Укрпошти" (а.с.17).

Згідно скріншоту з мобільного додатку "Укрпошта" по номеру "3040300585500" останнім статусом зазначено "відправлення вручено особисто" (а.с.18).

Таким чином, позивач вважає, що 20.12.2023 згідно інформації з сайту «Укрпошта» за трек-номером № НОМЕР_2 підтверджено факт особистого отримання відповідачем запиту №3/12 від 12.12.2023.

Проте, відповідачем не надано запитуваних позивачем засвідчених уповноваженою особою товариства копій документів.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що за наслідками неотримання позивачем починаючи з 31.12.2023 року так і станом на дату подання позову від відповідача інформації і документів згідно запиту №3/12 від 12.12.2023, що є порушенням приписів частини 5 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і законодавчого врегульованих прав позивача на отримання інформації і документів, що, і стало підставою для звернення з позовом до Господарського суду Хмельницької області.

Частиною 1 ст.34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, положення якої кореспондуються зі ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст.167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з п.5 ч.1 ст.116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

За положеннями п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають, зокрема, право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.

Частиною 1 ст. 43 вказаного Закону визначено, що товариство зобов`язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.

Колегія суддів зауважує, що відповідна норма ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містить застережень чи додаткових умов для надання чинному учаснику визначеної законом інформації щодо діяльності товариства.

Згідно з ч. 5 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що товариство зобов`язано зберігати та надавати на вимогу учасника документи згідно з наведеним в статті у вищевказаному Законі переліком.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні господарським товариством.

Відтак, внаслідок невиконання господарським товариством свого обов`язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду в постановах від 21.01.2020 у справі №906/157/19, від 03.12.2020 у справі №910/13808/19, від 24.12.2020 у справі №911/73/20.

Таким чином, системний аналіз ч.1 ст.116 ЦК України, ст.43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" свідчить про гарантоване та безумовне право учасників товариства одержувати інформацію про діяльність товариства.

Водночас, із положень ст.5 та ч.5 ст.43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вбачається обов`язок товариства (виконавчого органу) протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства надати такому учаснику у порядку надання інформації про діяльність товариства копії відповідних документів, перелік яких визначено ч.1 ст.43 Закону.

Варто зауважити, що вказаний обов`язок є імперативним, передбаченим чинним законодавством, а тому не може ставитися в залежність від будь-яких обставин.

При цьому, обов`язок відповідача щодо надання документів кореспондується з обов`язком позивача щодо надання вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є співзасновником та діючим учасником ТОВ ''Сіліцея-Поділля'', що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.19-22, 41) та не заперечується відповідачем.

У постанові від 03.12.2020 у справі №910/13808/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що для задоволення позову про зобов`язання товариства надати учаснику документи, які товариство повинне йому надати, суд має встановити наявність відмови товариства у наданні документів та врахувати здійснення або не здійснення самим учасником товариства конкретних дій для отримання запитуваних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, реалізовуючи своє корпоративне право на управління товариством та право на інформацію про діяльність товариства як його учасник, особисто звертався до відповідача з запитом №3/12 від 12.12.2023 року (а.с.16).

Вказаний запит згідно з наявними в матеріалах справи доказами (копіями опису вкладення у цінний лист та скріншоту з мобільного додатку "Укрпошта") направлений на адресу ТОВ "Сіліцея-Поділля" 18.12.2023 року.

З доданої відповідачем до відзиву відповіді АТ "Укрпошта" від 22.03.2024 року вбачається, що поштове відправлення "Укрпошта Експрес" за № 3040300585500, адресоване ТОВ "Сіліцея-Поділля" надійшло до відділення № 30300 Ізяслав 20.12.2023 року. Того ж дня на номер телефону адресата, який зазначений відправником, автоматично було направлено смс/вайбер - повідомлення про надходження вказаного поштового відправлення. Оскільки за поштовим повідомленням ніхто не звернувся, його повернуто за зворотною адресою відправнику. Інформація на сайті Укрпошти щодо вручення адресату відправлення Укрпошта Експрес №3040300585500 створена працівником відділення 30300 Ізяслав помилково (а.с.68-69).

Таким чином, запит позивача не був отриманий відповідачем та за закінченням встановленого терміну зберігання повернулась відправнику.

Поряд з цим, відповідач зазначає, що оскільки він не був обізнаний із вказаною вимогою позивача, відтак не міг відмовити у її задоволенні, що свідчить про відсутність порушення відповідачем прав позивача.

Проте, колегія суддів вважає так твердження відповідача безпідставними, враховуючи наступне.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2020 у справі №911/73/20 зазначив, що за положеннями частини п`ятої статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передумовою для надання запитуваних документів, визначених частиною першою цієї статті, є дія учасника товариства у вигляді надання письмової вимоги про надання таких документів.

Згідно ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 ст. 89 ЦК України встановлено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 ст. 10 вказаного Закону встановлено презумпцію достовірності відомостей з Єдиного державного реєстру, якщо ця презумпція не спростована у встановленому порядку.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.02.2024 вбачається, що адресою місцезнаходженням ТОВ «Сіліцея-Поділля» є: 30300, Хмельницька область, Ізяславський район, м.Ізяслав, вул.Шевченка, буд.10 (а.с.19-22).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки як на момент направлення вимоги від 12.12.2023 року так і на момент прийняття оскаржуваного рішення, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_3 , то вказані відомості щодо місцезнаходження відповідача були достовірними і позивач правильно направив вказану вимогу на зазначену адресу відповідача.

Колегія суддів відзначає, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №922/1124/18.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а тому не може свідчити про неправомірність її дій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає безумовне право учасника на отримання документів щодо діяльності товариства, тобто всіх документів, які підпадають під відповідні категорії за визначений запитувачем період.

Таким чином, в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів дійшла висновку, що позивач належним чином звернулась до відповідача з вимогою (запитом №3/12 від 12.12.2023) шляхом оформлення цінного листа в офіційного оператора поштового зв`язку. Проте, навіть після звернення позивача з позовом до суду відповідач не виконав цієї вимоги та жодних документів про діяльність товариства позивачу не надав. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Твердження відповідача про перебування частини документів в самого позивача у зв`язку з укладенням між ТОВ "Сіліцея-Поділля" в особі директора ОСОБА_3 та ТОВ "Сіліцея Сервіс Плюс" в особі ОСОБА_1 договорів про надання кадрових, бухгалтерських послуг та послуг з охорони праці від 01.03.2023 року, за умовами яких ТОВ "Сіліцея Сервіс Плюс" взяло на себе зобов`язання здійснювати оформлення та розробку кадрової, бухгалтерської, а також первинної документації ТОВ "Сіліцея-Поділля", колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зі змісту доданих відповідачем договорів (а.с.42-47), зокрема п. 2.6 та п.6 встановлено, що замовник зобов`язується надавати всю необхідну інформацію та документи для забезпечення можливості виконавця здійснювати надання послуг, здача приймання наданих послуг здійснюється сторонами з періодичністю один місяць, оформлення здійснюється на основі акту здачі-приймання послуг з 1-го до 20-го числа місяця, що йде за звітним (а.с. 42-47). Разом з тим, відповідачем не додано на підтвердження виконання даних договорів актів здачі-приймання послуг, на підставі яких можна було б встановити факт надання послуг, передбачених договором, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стверджувати про можливість передачі вказаних документів відповідачем позивачу немає ніяких правових підстав.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що твердження відповідача про наявність внесеного до ЄРДР кримінального провадження про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 357 КК України, щодо викрадення (привласнення) документів ТОВ "Сіліцея-Поділля" жодними належними та достовірними доказами (витягом з ЄРДР, протоколами обшуку, постановами про зберігання речових доказів, повідомленням про підозру, зі змісту яких би вбачався факт привласнення таких документів) не підтверджено.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ТОВ "Сіліцея-Поділля" не виконало свій обов`язок з надання відповідної інформації на вимогу позивача за запитом №3/12 від 12.12.2023, враховуючи, що надання визначених позивачем документів є обов`язком товариства відповідно до приписів ст. ст. 5, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і відповідно, ненадання відповідачем запитуваної учасником товариства інформації (ненадання копій відповідних документів) порушує права та законні інтереси учасника товариства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо права позивача на отримання інформації щодо документів про господарську діяльність товариства.

Що стосується позовних вимог про надання документів протоколів загальних зборів засновників товариства; документів товариства, що регулюють діяльність органів товариства та зміни до них; протоколів засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, наказів і розпорядження виконавчого органу товариства; аудиторських висновків та результатів надання інших аудиторських послуг; документів звітності, що подаються відповідним державним органам за період 2019-2020 роки та грудень 2023 року, річної фінансової звітності за 2019-2020, 2023 роки колегія суддів вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки у даному випадку позивачкою не надано належних та допустимих доказів, що вона зверталась до відповідача з вимогою про надання їй документів за вказані періоди. У зв`язку з відсутністю такої вимоги з боку позивача у запиті від 12.12.2023 року поведінка відповідача не може вважатись протиправною та такою, що порушує права позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині надання документів за період з 2019 року по 2023 рік, оскільки в надісланому запиті позивач просив відповідача надати вказані документи лише за 2021, 2022 та за 11 місяців 2023 року.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині надання позивачу платіжних та розрахункових відомостей заробітної плати ТОВ "Сіліцея-Поділля" за 2019-2023 року, головних книг ТОВ "Сіліцея-Поділля" за 2019-2023 року, документів розподілу прибутку ТОВ "Сіліцея-Поділля" за 2019-2023 роки, оскільки вказані документи не були зазначені позивачем у запиті від 12.12.2023 року. У зв`язку з відсутністю такої вимоги з боку позивача у запиті від 12.12.2023 року поведінка відповідача не може вважатись протиправною та такою, що порушує права позивача.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує твердженням позивача, що учасник товариства може вимагати надання інформації про діяльність товариства з дати, коли він набув статусу учасника та закон не встановлює обмежень щодо періоду часу, за який учасник товариства має право отримувати інформацію.

Проте, в даному випадку, відповідачем не надано позивачу документів за вказані періоди у запиті №3/12 від 12.12.2023, що в свою чергу порушує права позивача, а не за періоди вказані у позовній заяві.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що зазначення позивачем в позовних вимогах щодо надання відповідачем додаткових документів та нових періодів ніж зазначено у запиті від 12.12.2023 року нівелює приписи ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки передумовою обов`язку товариства надати його учаснику копії відповідних документів є саме надходження письмової вимоги учасника товариства, що в даному випадку є запит №3/12 від 12 грудня 2023 року в якому чітко вказані документи та періоди за які їх потрібно надати. І саме в контексті незадоволення цієї вимоги позивача між сторонами виник розглядуваний спір.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції роз`яснює ОСОБА_1 , що вона не позбавлена права звернутись до відповідача з відповідною вимогою в порядку ч.5 ст.43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" про надання документів за інший період.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції вважає безпідставною вимогу позивача щодо зобов`язання відповідача надати затребувані документи протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили, оскільки вказані часові рамки, передбачені ч.5 ст.43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", стосуються зобов`язання виконавчого органу товариства щодо надання учаснику товариства на його письмовий запит копій відповідних документів. Позов у даній справі в свою чергу не є вимогою в розумінні приписів ч.5 ст.43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а є способом захисту порушених корпоративних прав позивача порушених відповідачем шляхом не надання копій документів зазначених в запиті №3/12 від 12 грудня 2023 року .

Твердження позивача, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в реалізації позивачем права на встановлення судом строку для обов`язкового виконання оскаржуваного рішення в частині надання документів та інформації, що призведе до істотних зловживань зі сторони відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів, що надають підстави стверджувати про те, що права останнього у майбутньому будуть порушуватися протиправною поведінкою відповідача.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу позивача, що у разі не виконання рішення суду відповідачем у добровільному порядку, згідно приписів ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіліцея-Поділля" (Хмельницька область, Шепетівський район, м. Ізяслав, вул. Шевченка, 10-В, код ЄДРПОУ 42911849) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) належним чином засвідчені копії документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіліцея-Поділля": статуту Товариства; протоколів загальних зборів засновників Товариства за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; документів Товариства, що регулюють діяльність органів Товариства, та зміни до них за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; положення про філії (представництва) Товариства, які створені (відкриті); протоколи засідання наглядової ради Товариства та колегіального виконавчого органу Товариства, наказів і розпорядження виконавчого органу Товариства за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; аудиторських висновків та результатів надання інших аудиторських послуг за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; річної фінансової звітності за 2021 та 2022 року; документів звітності, що подаються відповідним державним органам за 2021 рік, 2022 рік, 11 місяців 2023 року; документів, що підтверджують право на майно; документів бухгалтерського обліку за період з 01.01.2021 року до 12.12.2023 року. В частині позовних вимог про надання документів, які не були зазначені позивачем у запиті від 12.12.2023 року, зокрема платіжних та розрахункових відомостей заробітної плати ТОВ "Сіліцея-Поділля" за 2019-2023 року, головних книг ТОВ "Сіліцея-Поділля" за 2019-2023 року, документів розподілу прибутку ТОВ "Сіліцея-Поділля" за 2019-2023 роки; затребуваних документів за період з 2019 року по 2023 рік, оскільки в надісланому запиті позивач просив відповідача надати вказані документи лише за 2021, 2022 та за 11 місяців 2023 року; про зобов`язання відповідача надати затребувані документи протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили, слід відмовити.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням фактичних обставин справи та норм законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків та мотивів суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2024 у справі №924/277/24 в частині задоволення позовних вимог.

Щодо оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2024 у справі №924/277/24 в частині відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України). Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 221 ГПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

Така норма кореспондується з частиною 8 статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судова колегія наголошує, що суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України законодавцем унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За умовами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, з наведених положень чинного процесуального законодавства вбачається, що саме учасники справи, які наділені певною процесуальною ініціативою, при зверненні до суду із відповідними заявами визначають свої вимоги (в межах яких і відбувається розгляд цих заяв судом) та несуть ризик настання або ненастання наслідків, пов`язаних з вчиненням відповідних процесуальних дій.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.11.2023 у справі №905/493/22, якщо справа в суді апеляційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у суді першої інстанції у позовній заяві було заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема зазначено, що станом на момент подання позову позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 38850,00 грн. (а.с.7).

Поряд з цим, в прохальній частині апеляційної скарги позивач просила суд стягнути з ТОВ «Сіліцея-Поділля» витрати пов`язані з розглядом справи у т.ч. і на правову (правничу професійну) допомогу, у т.ч. і за додатково наданим документальним підтвердженням у визначені процесуальним законом строки та порядком.

Позивач на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції до судових дебатів надав суду першої інстанції, наступні докази.

Так, позивачем додано до позовної заяви договір №41/23 про надання правової допомоги від 06.07.2023 укладеного між Адвокатським бюро «Тетяни Андріанової» (бюро) та ОСОБА_1 (клієнт) згідно п. 1.1 якого бюро за замовлення клієнта приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу на умовах передбачених цим договором (а.с.13-14).

Згідно п.4.1 договору, за кожним замовленням клієнта розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який підписується уповноваженими представниками сторін. Відповідно до п.4.2 договору, якщо інше не обумовлено в додатках до договору, клієнт здійснює оплату кожного замовлення з правової допомоги бюро відповідно до виставлених рахунків-фактур чи в інший спосіб не заборонений чинним законодавством. Пунктом 4.4 договору, сторони узгодили, що приймання-передача наданих послуг за кожним замовленням фіксується Актом прийому наданих послуг. Акт прийому наданих послуг готує, підписує і подає бюро (у 2-х примірниках). Бюро вважається таким, що виконало свої зобов`язання в повному обсязі щодо надання послуг клієнту з моменту підписання відповідного акту прийому наданих послуг сторонами.

Відповідно до п.1.1 додатку №1 до договору №41/23 про надання правової допомоги від 06.07.2023 укладеного між сторонами, клієнт доручає, а бюро зобов`язується надати правову, правничу, професійну допомогу з представництва інтересів клієнта у Господарському суді Хмельницької області за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіліцея-Поділля» (код ЄДРПОУ 42911849) про зобов`язання повідомити інформацію та надати документи про господарську діяльність (а.с.15).

Послуги, що надаються клієнту включають консультації, вивчення документів клієнта, аналіз нормативно-правової бази, підготовку претензії, підготовку, підписання та направлення від імені клієнта та у його інтересах відповідних позовних матеріалів до суду, представництво-участь у судових засіданнях в суді першої інстанції - Господарському суді Хмельницької області в тому числі але не виключно, необхідні, позовну заяву, заяви по суті спору, заяви, клопотання, відповідь на відзив, адвокатські запити та інших документів у разі їх необхідності, надання, здійснення інших процесуальних дій згідно чинного законодавства в суді першої інстанції - Господарському суді Хмельницької області (п.1.2 додатку№1).

Згідно п.1.3 додатку №1, вартість послуг бюро за домовленістю сторін становить: консультації, вивчення документів клієнта, аналіз нормативно-правової бази, підготовку претензій, підготовку, підписання та направлення від імені клієнта та у його інтересах відповідних позовних матеріалів до суду, представництво-участь у судових засіданнях в суді першої інстанції - Господарському суді Хмельницької області, підготовку процесуальних документів на стадії судового розгляду в суді першої інстанції - Господарському суді Хмельницької області, в тому числі але не включно, необхідні, позовну заяву, заяви по суті спору, заяви, клопотання, відповідь на відзив, адвокатські запити та інших документів у разі їх необхідності, надання, здійснення інших процесуальних дій згідно чинного законодавства в суді першої інстанції - Господарському суді Хмельницької області, тощо, з розрахунку 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок за 1 (одну) годину роботи/участі Бюро/Адвоката, що загалом за 10 (десять) годин складає 38 850 (тридцять вісім тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп., які сплачуються клієнтом передоплатою протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання рахунку бюро.

На представництво інтересів ОСОБА_1 у Господарському суді Хмельницької області Адвокатським бюро «Тетяни Андріанової» виписаний ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.02.2024 серія АА №1410149 адвокату Котову С.О. (а.с.23).

Адвокатським бюро «Тетяни Андріанової» на виконання умов договору №41/23 від 06.07.2023 виставлений ОСОБА_1 рахунок на оплату №11 від 21.02.2024 на суму 38850,00 грн (а.с.24).

04 березня 2024 року ОСОБА_1 сплатила на рахунок Адвокатського бюро «Тетяни Андріанової» 38850,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4064728541693472 від 04.03.2024 та випискою по особовому рахунку на 04.03.2024 (а.с.25-26).

Як вбачається з оскаржуваного рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2024 у справі №924/277/24 суд першої інстанції частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на суму у розмірі 5000,00 грн у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції відмовлено.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо неправомірності ухвалення рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2024 у справі №924/277/24 в частині відмови у стягненні 33850,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує наступне.

Суд першої інстанції у вказаному рішенні дійшов висновку, що заявлена сума судових витрат на правову допомогу не є співмірною з обсягом виконаних адвокатом робіт, зазначених у заяві, виходячи із критерію реальності (встановлення їх дійсності та необхідності) наданих послуг. Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи кількість сторін, предмет спору, обсяг доказів, ступінь важкості справи, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Відтак, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив та участь в декількох судових засіданнях, не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей. Так, судом першої інстанції визначено, що вартість послуг адвоката є завищеною, а розумним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, є 5000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування витрат сторони на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі №904/5726/19, від 16 листопада 2022 року у справі №906/513/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 та інші).

У пункті 52 постанови від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 Верховний Суд вказав, що визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підготовка позовної заяви, відповіді на відзив та участь в судових засіданнях, не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат у цій частині, оскільки розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в даному випадку не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати в розмірі 38850,00 грн не мають характеру необхідних тому співрозмірною та правильною, на переконання колегії суддів є сума визначена судом першої інстанції у розмірі 5000,00 грн., а у стягненні 33850,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Аргументи скаржника про те, що суд першої інстанції без деталізації послуг, які виключно могли бути відображені лише в Акті приймання-передачі наданої правової (правничої, професійної) допомоги №32 від 11.06.2024 не міг прийти до висновків щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу, є неприйнятними, оскільки загальну вартість послуг з правової (правничої, професійної) допомоги по справі №924/277/24 в сумі 38850,00 грн., яка погоджена Адвокатським бюро «Тетяни Андріанової» та Понятовської І.П. у Акті приймання-передачі наданої правової (правничої, професійної) допомоги №32 від 11.06.2024 (а.с. 143) зазначено також у додатку №1 від 20.02.2024 до договору №14/23 про надання правової допомоги від 06.07.2023 (а.с. 15) доданого позивачем до позовної заяви.

Крім того, докази оплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму в розмірі 38850,00 грн. долученні позивачем до позовної заяви (платіжна інструкція №4064728541693472 від 04.03.2024, виписка по особовому рахунку Адвокатського бюро «Тетяни Андріанової» за 04.03.2024) (а.с.25-26), що в свою чергу надавало можливість суду першої інстанції оцінити співмірність розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та виконаних представником позивача робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт.

Поряд з цим, позивач у апеляційній скарзі в обґрунтування підстав зміни рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2024 року по справі №924/277/24 в частині відмови у задоволенні в стягненні 33850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу посилається на те, що у суду першої інстанції відсутнє процесуальне право самостійно, поза волею і бажанням відповідача, оцінювати відповідність розміру витрат на правничу (професійну, правову) допомогу критеріям, що передбачені у частині четвертій статті 126 ГПК України, та самостійно, без ініціативи відповідача, зменшувати розмір заявлених до відшкодування сум, поза правом відповідача на відповідну реалізацію, шляхом звернення з відповідним клопотанням.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає про необґрунтованість зазначених доводів скаржника з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, про те, що господарським процесуальним законом визначені критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (пункт 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.20222 у справі №922/1964/21).

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 сформувала висновок, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Отже, суд, керуючись критеріями, визначеними у частині п`ятій статті 129 ГПК України, може з власної ініціативи не розподіляти витрати на правову допомогу повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.20222 у справі №922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №357/380/20 сформувала висновок, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зміст частини третьої статті 141 ЦПК України є аналогічним змісту частини п`ятої статті 129 ГПК України, керуючись якою суд з власної ініціативи може не розподіляти витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Тобто до критеріїв розподілу судових витрат, передбачених частиною п`ятою статті 129 ГПК України, відносяться: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (з урахуванням висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №357/380/20).

Колегією суддів встановлено, що у справі, що переглядається, суд першої інстанції застосував критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, які передбачені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, керуючись якими суд має право не розподіляти витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення з власної ініціативи і дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правову (правничу) допомогу не відповідає вказаним критеріям. А тому доводи скаржника щодо порушення статей 126 ГПК України є необґрунтованими, адже судом першої інстанції було застосовано критерії розподілу судових витрат, які можуть бути ним застосовані з власної ініціативи, без клопотання іншої сторони.

Разом з тим, судова колегія зазначає про те, що суд першої інстанції при вирішення питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції врахував висновки Верховного Суду як щодо застосування частин п`ятої, шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, так і щодо частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується змістом оскаржуваного рішення, в якому містяться посилання на ці висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01 серпня 2019 року у справі №915/237/18, від 24 жовтня 2019 року у справі №905/1795/18.

Отже, наведеним спростовуються твердження позивача про те, що суд першої інстанції не мав права на самостійне зменшення витрат сторони на оплату послуг з професійної правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, без обґрунтованого клопотання про це іншої сторони у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №925/274/23, від 22.02.2024 у справі №910/4866/23.

Таким чином, перевіривши рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2024 у справі №924/277/24 та встановивши, що доводи апеляційної скарги позивача щодо наявності підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині відшкодування витрат на професійну правову допомогу не знайшли свого підтвердження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення у даній частині.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2024 у справі №924/277/24 без змін.

2. Справу №924/277/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "16" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.