Постанова

від 05.09.2024 по справі 918/209/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року Справа № 918/209/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Діонісьєв І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дубенської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у справі №918/209/24, ухвалене суддею Церковною Н.Ф., повний текст рішення складено 18.04.2024

за позовом Дубенської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів"

про зобов`язання вчинити певні дії

Дубенська міська рада звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" в якому просить зобов`язати вчинити певні дії.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Дубенська міська рада звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі №918/209/24 та ухвалити нове, яким задовольнити позов Дубенської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів".

Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Рівненської області.

16.05.2024 матеріали справи №918/209/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 апеляційну скаргу Дубенської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у справі №918/209/24 - залишено без руху.

28.05.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Дубенської міської ради про усунення недоліків.

Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя-член колегії Маціщук А.В. перебуває у відпустці в період з 03.06.2024 по 12.06.2024 включно.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №01-05/247 від 03.06.2024 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/209/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 визначено колегія суддів для розгляду справи №918/209/24 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дубенської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у справі №918/209/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.08.2024 р. о 12:00 год.

05.08.2024 р. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу від Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" в якому відповідач стверджує, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв`язку із її безпідставністю, а викладене скаржником в апеляційній скарзі не спростовує висновків суду.

Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя-член колегії Грязнов В.В. перебуває у відпустці з 22.07.2024 р. по 09.08.2024 р. включно.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, розпорядженням керівника апарату суду №01-05/667 від 05.08.2024 р. призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №918/209/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №918/209/24 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 р. прийнято апеляційну скаргу Дубенської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у справі №918/209/24 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 р оголошено перерву в судовому засіданні до "05" вересня 2024 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2.

09.08.2024р. через систему «Електронний суд» від представника Дубенської міської ради надійшли до суду додаткові пояснення у справі в яких представник скаржника просить долучити до матеріалів справи №918/209/24 такі документи: копію технічного паспорту на будівлю їдальні по вул. Млинівській, 69 у м. Дубно; копію витягу з топографо-геодезичного плану м. Дубно масштабом 1:2000 із зазначенням на ньому меж земельної ділянки з кадастровим номером 5610300000:01:001:0720 та будівлі їдальні по вул.Млинівській, 69 у м.Дубно, яка розміщена на ній.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи документів, які датовані до прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.

Отже, судовою колегія не приймаються документи, які датовані до ухвалення у даній справі рішення судом першої інстанції, оскільки в порушення ч.3 ст.269 ГПК України, позивачем не доведено неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За таких обставин, подані позивачем документи колегією суддів не приймаються.

У судовому засіданні 05.09.2024 р. у справі №918/209/24 представник Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає, що рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у справі №918/209/24 без змін.

Представник позивача у судове засідання не прибув та не реалізував процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомив. При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку про відсутність порушень майнових прав позивача, тому, у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В апеляційній скарзі Дубенська міська рада вказує, що судом не враховано те, що власником земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні відповідача по справі, є територіальна громада м. Дубно в особі Дубенської міської ради. Відповідно до ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України). За таких умов, позивач вправі вирішувати юридичну долю належної йому земельної ділянки, зокрема вирішувати питання про її поділ та відчуження.

У свою чергу, відповідач під час використання наданої йому в постійне користування земельної ділянки зобов`язаний не порушувати права власника землі - Дубенської міської ради. Так, відповідно до ст.13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Отже, будь-яке із суб`єктивних цивільних прав має свої межі.

Скаржник стверджує, що з урахуванням усіх обставин справи суд першої інстанції мав захистити права позивача шляхом зобов`язання відповідача по справі надати згоду на поділ земельної ділянки площею 7,6824 га з кадастровим номером 5610300000:01:001:0720.

Крім того, Господарським судом Рівненської області зазначається, що за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність порушень майнових прав позивача, тому, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі. Такі твердження суду є помилковими.

Як зазначалось в позовній заяві, рішенням міської ради від 12.04.2023 № 2799 вирішено здійснити приватизацію приміщення їдальні, яка розташована на земельній ділянці площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720). За результатами електронного аукціону, який відбувся 17.05.2023 переможцем аукціону визначено товариство з обмеженою відповідальністю "Галант ЛТД".

Згідно листа приватного нотаріуса Дубенського районного нотаріального округу Стадійчук О.В. для укладення договору купівлі-продажу приміщення їдальні між Дубенською міською радою та ТОВ "Галант ЛТД" необхідно надати документи щодо розміру та кадастрового номера земельної ділянки на якій розташована така будівля.

Отже, до ТОВ "Галант ЛТД", як переможця аукціону, перейде лише право на частину земельної ділянки площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720), яка необхідна для обслуговування приміщення їдальні, однак для цього потрібно здійснити поділ землі, яка перебуває в постійному користуванні відповідача по справі позивач без формування нової земельної ділянки, внаслідок поділу земельної ділянки площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720), на якій розташоване належне йому приміщення їдальні по вул. Млинівській, 69 у м. Дубно, не може повною мірою реалізувати свої права власника, щодо розпорядження зазначеним об`єктом нерухомого майна, а саме позбавлений можливості укласти договір купівлі-продажу між Дубенською міською радою та ТОВ "Галант ЛТД". Поділ землі неможливо здійснити через відсутність згоди відповідача, а тому саме дії Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" порушують наші законні права та інтереси, наслідком чого є неможливість здійснити відчуження об`єкта нерухомого майна, який підлягає приватизації.

Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення суд не врахував те, що відповідач не наділений дискреційними повноваженнями; не врахував норми ст. 13 ЦК України, які передбачають межі здійснення цивільних прав та вихід за ці межі відповідачем по справі; помилково прийшов до висновку про відсутність порушення прав позивача; не врахував можливість захистити наші права у спосіб визначений в позовній заяві, що відповідає нормам ч. 2 ст. 5 ГПК України.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Приватне акціонерне товариство "Дубенський завод гумово-технічних виробів" у відзиві вказує на те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв`язку із її безпідставністю, викладене скаржником в апеляційній скарзі не спростовує висновків суду, рішення місцевого суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на даний час у відповідача в користуванні перебуває земельна ділянка площею 7,6824 Га. ( кадастровий номер 5610300000:01:001:0720 ) по вул. Млинівській, 69 у м. Дубно, набута відповідачем на законних підставах, власником якої є територіальна громада м. Дубно. Даний факт не оспорюється позивачем.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, судам слід ураховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищезазначеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі №906/392/18 та від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Відповідач акцентує увагу на тому, що тільки порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. З огляду на наявні матеріали справи, суд першої інстанції надавши правильну правову оцінку обставинам даної справи, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність порушень майнових прав позивача зі сторони відповідача, наслідком чого є відмова у задоволенні позовних вимог.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Згідно рішення Дубенської міської ради від 29.12.1997 № 329 земельна ділянка площею 12,15 га була передана в постійне користування Відкритого акціонерного товариства" Дубенський завод гумово-технічних виробів" (а.с.7).

Рішенням Дубенської міської ради від 12.06.2001 №792 припинено право користування ВАТ " Дубенський завод гумово-технічних виробів" земельною ділянкою площею 4,30 га по вул. Млинівськиій, 59 згідно п. 1 ст. 27 Земельного Кодексу України і передати ділянку в землі запасу міста (а.с.8-9).

Рішенням Дубенської міської ради від 29.11.2005 №1475 припинено право користування ВАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" земельною ділянкою площею 0,0876 га по вул. Млинівськиій, 59 згідно п. а ст. 141 Земельного Кодексу України (добровільна відмова) і передати ділянку в землі запасу житлової та громадської забудови міста (а.с.10).

Рішенням міської ради від 12.04.2023 № 2799 вирішено здійснити приватизацію приміщення їдальні (а.с.21).

Згідно протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20230509-68919 від 17.05.2023 переможцем аукціону визначено товариство з обмеженою відповідальністю "Галант ЛТД" (а.с.22-23).

Договір купівлі-продажу з переможцем аукціону товариством з обмеженою відповідальністю "Галант ЛТД" не було нотаріально посвідчено, що вбачається з листа приватного нотаріуса Дубенського міського нотаріального округу Стадійчук О.В. від 21.11.2023 21-03-19/104 , який послався на необхідність надання документів щодо розміру та кадастрового номера земельної ділянки, на якій розташовано їдальню, яка була об`єктом продажу на аукціоні.

Дубенська міська рада листом від 09.10.2023 звернулася до ПрАТ" Дубенський завод гумово-технічних виробів" в якому просила звернутися до 25.10.2023 із заявою про поділ земельної ділянки до міської ради або надати свою згоду міській раді на такий поділ (а.с.25).

ПрАТ" Дубенський завод гумово-технічних виробів" у відповідь на вказаний лист вих.№291 від 08.11.2023 повідомив, що не надає згоду на здійснення поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5610300000:01:001:0720, що належить ПрАТ" Дубенський завод гумово-технічних виробів" на праві постійного користування згідно Державного акта на право постійного користування землею (а.с.26-27).

Дубенська міська рада листом від 03.11.2023 повторно звернулася до ПрАТ" Дубенський завод гумово-технічних виробів" в якому просила звернутися до 01.12.2023 із заявою про поділ земельної ділянки до міської ради або надати свою згоду міській раді на такий поділ (а.с.28).

ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" у відповідь на вказаний лист вих.№282 від 27.10.2023 повідомив, що не надає згоду на здійснення поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5610300000:01:001:0720, що належить ПрАТ" Дубенський завод гумово-технічних виробів" на праві постійного користування згідно Державного акта на право постійного користування землею (а.с.29-30).

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, спірна земельна ділянка має наступні характеристики (а.с.14-19): Кадастровий номер земельної ділянки 5610300000:01:001:0720; Цільове призначення 11.02 Для розміщення та експлуатації основних. Підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; Площа земельної ділянки 7,6824 га.; Місце розташування Рівненська область, м. Дубно, вул. Млинівська, 69.

Враховуючи вище викладене, Дубенська міська рада звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів", в якому просить зобов`язати вчинити певні дії, а саме зобов`язати ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" надати Дубенській міській раді нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки площею 7, 6824 га кадастровий номер 5610300000:01:001:0720.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у задоволені позову відмовлено.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. ч. 1, 4 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. За приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст.16 ЦК України, відповідно до якої одним з таких є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно приписів ч.5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 статті 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади.

Частиною 1 статті 95 ЗК України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегією суддів встановлено, що предметом справи є вимога позивача про зобов`язання відповідача надати останньому згоду на поділ земельної ділянки площею 7,6824 га кадастровий номер 5610300000:01:001:0720.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (землекористувач) згоди на поділ земельної ділянки не надав, приватний нотаріус Дубенського районного нотаріального округу Стадійчук О.В. для укладення договору купівлі-продажу приміщення їдальні між Дубенською міською радою та ТОВ "Галант ЛТД" зазначив, що необхідно надати документи щодо розміру та кадастрового номера земельної ділянки, на якій розташована така будівля.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу, у мотивувальній частині рішення вказав на те, що повноваження відповідача щодо надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки є дискреційним, оскільки в цьому випадку у відповідача є два варіанти поведінки, а саме: надати згоду або відмовити у її наданні.

Відтак, Господарський суд Рівненської області дійшов висновку про відсутність порушень майнових прав позивача, тому, у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, вбачаючи правильним загальний висновок суду про відмову у позові, не погоджується із мотивувальною частиною рішення Господарського суду Рівненської області і вважає за необхідне змінити її, вказуючи на наступне.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути; 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував на тому, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьев проти України" від 05 квітня 2005 року).

Отже, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально - правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16, від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц, від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17.

Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд неодноразово звертали увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі №914/1049/18.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передають у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному Законом.

Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені ст. 141 Земельного кодексу України, і їх перелік є вичерпним: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Дубенської міської ради від 29.12.1997 №329 земельна ділянка площею 12,15 га була передана в постійне користування Відкритого акціонерного товариства" Дубенський завод гумово-технічних виробів" (теперішня назва - Приватне акціонерне товариство "Дубенський завод гумово-технічних виробів").

Рішеннями міської ради від 12.06.2001 №792 та від 29.11.2005 № 1475 було вилучено частини вищезазначеної земельної ділянки відповідно 4,38 га та 0,0879 га.

Таким чином, на даний час у відповідача по справі перебуває в постійному користуванні земельна ділянка площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720) по вул. Млинівській, 69 у м.Дубно. Власником зазначеної землі є територіальна громада м. Дубно.

Крім об`єктів нерухомого майна, які належать відповідачу по справі, на земельні ділянці з кадастровим номером 5610300000:01:001:0720 також знаходиться об`єкт комунальної власності - приміщення їдальні загальною площею 735,8 кв.м.

Рішенням міської ради від 12.04.2023 №2799 вирішено здійснити приватизацію приміщення їдальні. За результатами електронного аукціону, який відбувся 17.05.2023 переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Галант ЛТД".

Однак, для укладення договору купівлі-продажу приміщення їдальні між Дубенською міською радою та ТОВ "Галант ЛТД" необхідно надати документи щодо розміру та кадастрового номера земельної ділянки на якій розташована така будівля.

За твердженням позивача, відповідач по справі листом № 282 від 27.10.2023 та листом №291 від 08.11.2023 відмовив міській раді у надані згоди на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5610300000:01:001:0720.

Відтак, вище викладені обставини спонукали позивача звернутися до суду з позовом предметом, якого стало зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Дубенський завод гумово-технічних виробів" надати Дубенській міській раді нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що такий спосіб захисту порушеного права, як спонукання сторони у спірних правовідносинах до здійснення волевиявлення, що опосередковує таке волевиявлення, чинним законодавством не передбачений, а позивачем не наведено положень законодавства, що передбачали б такий спосіб захисту порушеного права.

Разом з тим, суд не вправі визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту права є неефективним.

При цьому, колегія суддів вказує на те, що у відповідності до ч. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Колегія суддів акцентує увагу, що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок чи землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), необхідно перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) і в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його незаконність.

Матеріалами справи підтверджується, що Дубенською міською радою на час проведення електронного аукціону №SPE001-UA-20230509-68919 від 17.05.2023, не було прийнято рішення про вилучення земельної ділянки на якій розміщений об`єкт комунальної власності - приміщення їдальні, загальною площею 753,80 кв.м., з постійного користування Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів", як цього вимагає ст.149 Земельного кодексу України.

Таким чином, Дубенською міською радою відповідне рішення про вилучення земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт комунальної власності, не приймалося, отже не була вилучена у передбаченому законодавством порядку зі складу земель, які перебувають у користуванні Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів", а тому відсутні підстави вважати, що відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, звернувшись до суду з вимогою зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Дубенський завод гумово-технічних виробів" надати Дубенській міській раді нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720), обрав неефективний спосіб захисту.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правильним по суті висновком Господарського суду Рівненської області про відмову у задоволенні позову Дубенської міської ради, однак, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у справі №918/209/24 з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції у даній постанові.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Згідно п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною 4 статті 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Дубенської міської ради слід задовольнити частково, а мотивувальну частину рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024р. у справі №918/209/24 змінити, викласти її в редакції цієї постанови.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст.269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дубенської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у справі №918/209/24 - задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення суду першої інстанції змінити, викласти її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у справі №918/209/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/209/24 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "13" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.