Постанова

від 04.09.2024 по справі 917/384/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року м. Харків Справа № 917/384/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О. , суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" (вх.№1767П/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.06.2024 (повний текст складено 24.06.2024, суддя Кльопов І.Г.)

у справі №917/384/24

за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради, м. Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект", м. Полтава,

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2024 Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект", в якому просило суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" протягом 5 робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили, передати за актом приймання-передачі Комунальному підприємству "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради паспорти на ліфти та ключі від запірних дверей машинних приміщень 730 багатоквартирних будинків, вказаних у додатку №1 до договору від 26 грудня 2022 року №1159-ТД.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.06.2024 у справі №917/384/24 позов задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" ( код ЄДРПОУ 30904938) протягом 5 робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили, передати за актом приймання-передачі Комунальному підприємству "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ 13961729) паспорти на ліфти та ключі від запірних дверей машинних приміщень 730 багатоквартирних будинків, вказаних у додатку №1 до договору від 26 грудня 2022 року №1159-ТД. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" (вул.Решетилівська, 47б, м.Полтава, 36007, код ЄДРПОУ 30904938) на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради (вул.Івана Мазепи, 30, м.Полтава, 36021, код ЄДРПОУ 13961729) судовий збір у розмірі 3028,00грн.

Місцевий господарський суд з огляду на положення п.п. 6.1.7, 6.1.8 укладеного між сторонами договору про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів № 1159-ТД від 26.12.2022, п.п. 7.1.3, 9.2.7, 9.7.15 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 01.09.2008 N 190 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за N 937/15628, дійшов висновку про наявність обставин передання позивачем паспортів на ліфти та ключів від запірних дверей машинних приміщень 730 багатоквартирних будинків відповідачу у справі. Оскільки матеріалами справи не підтверджується вибуття спірного майна з користування відповідача та підстава для його зберігання - відпала, господарським судом задоволено позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути належне йому майно на підставі ст.ст. 13, 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідач із вказаним рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" задовольнити; рішення Господарського суду Полтавської області від 12.06.2024 у справі № 917/384/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що позивач не має право вимагати передати за актом приймання-передачі паспорти на ліфти та ключі від запірних дверей машинних приміщень 730 багатоквартирних будинків, оскільки не надав доказів попередньої їх передачі ТОВ "Будкомплект", тобто не довів порушення свого права, за захистом якого звернувся до суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.06.2024 у справі №917/384/24; призначено справу до розгляду.

19.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 10833), в якому позивач просить апеляційну скаргу ТОВ "Будкомплект" залишити без задоволення; рішення Господарського суду Полтавської області від 12.06.2024 у справі № 917/384/24 - без змін.

Вказаний відзив було досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

04.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради (вх.№ 11488) подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

04.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11502), в обґрунтування якого зазначає про неможливість його представника взяти участь в розгляді справи в призначеному судовому засідання у зв`язку з перебуванням у відряджені.

Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія зазначає таке.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.

У частині першій статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч.11 ст. 270 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що апелянт, як особа, яка ініціювала оскарження судового рішення у справі шляхом подання апеляційної скарги, відповідно до норм процесуального закону, має вживати заходів для скорочення тривалості судового розгляду.

Також варто зауважити, що норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретними особами, відтак, у відповідача була можливість забезпечити участь іншого представника, для захисту своїх прав при розгляді даної справи.

Так, скаржник був повідомлений про наявність судового спору ще 22.07.2024, і саме з цієї дати мав право скористатися професійною правничою допомогою, визначеною ст. 59 Конституції України. Проте, скаржник не скористався таким правом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

З огляду на вказане, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також приймаючи до уваги, що правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі і про її зміну апелянт будь-яких заяв або клопотань не подавав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та, відповідно, можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

26.12.2022 між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація №2" Полтавської міської ради (іменований - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" (іменований - учасник) укладено договір №1159-ТД про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів (далі по тексту - договір).

Згідно із пунктом 1.1 договору учасник (ТОВ "Будкомплект") зобов`язується на свій ризик власними (власними і залученими) силами і засобами надати всі послуги по цьому договору за видами послуг і цінами за предметом закупівлі: код за ДК 021:2015 (CPV 2008) - 50750000-7 - Послуги з технічного обслуговування ліфтів (послуги з технічного обслуговування ліфтів), а замовник (КП "ЖЕО №2") зобов`язується прийняти і оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2 договору учасник надає послуги відповідно до переліку послуг згідно Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні КД 36.1-001-2000.

Ціна договору складає 14 165 304,12 грн, в тому числі ПДВ 2 360 884,02 грн (п.3.1).

Пунктом 4.1 договору визначено, що замовник здійснює оплату послуг учасника на підставі виставленого рахунку-фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем. До рахунка додається підписаний обома сторонами акт приймання - виконання послуги.

Розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунку та акту приймання виконання послуги (п.4.2 договору).

Згідно з п. 6.1 договору замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги на умовах цього договору, приймати надані послуги згідно з актом приймання-виконання послуг.

Замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань учасником, повідомивши його про це у строк за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання договору (п.6.2.1 договору).

Пунктом 6.3 договору визначено, що учасник зобов`язаний: забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором; забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору; забезпечувати безперебійну та безпечну роботу ліфтів відповідно до Положень "Про систему технічного обслуговування і ремонту ліфтів в Україні" КД 36.1-001-2000 і "Про технічне обслуговування, ремонт і реконструкцію системи ОДС (ДСЗ)" (п. 6.3.2 - 6.3.4 договору); до першого числа кожного місяця/кварталу надавати замовнику інформацію про дату, місце, час проведення регламентних робіт, місячного/квартального ремонту ліфтів (п. 6.3.6 договору).

Договір набирає чинності з 01.01.2023 та діє до 31.12.2023 (п.10.1 договору).

Додатковою угодою №2 від 27.12.2023 до договору сторони дійшли згоди збільшити суму договору на 20 відсотків, а саме на 2 833 060,80 гривень та продовжено дію договору до 10.03.2024.

20.02.2024 ліфти, обслуговування яких по договору здійснювало ТОВ "Будкомплект" масово зупинилися, у зв`язку з чим 22.02.2024 відбулося засідання місцевої комісії з питань техногенно - екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом №4/2024, в якому зазначено про масову зупинку ліфтів у м. Полтава (а.с. 31, 32).

Згідно із протоколом місцевої комісії від 22.02.2024 №4/2024 з метою недопущення на території Полтавської міської територіальної громади, в умовах воєнного стану, виникнення небезпечних подій та надзвичайних ситуацій, у тому числі соціального характеру, обумовлених порушенням належного функціонування ліфтового господарства, яке забезпечує своєчасне надання екстреної медичної допомоги та соціальних послуг мешканцям, особливо людям похилого віку, що потребують догляду, доручено КП "ЖЕО №2": негайно вжити заходів щодо відновлення роботи ліфтів; розірвати договір з ТОВ "Будкомплект" від 26.12.2022 №1159-ТД; у зв`язку із масовою зупинкою ліфтів у м. Полтава, що спричинило значну соціальну напругу та може викликати негативні наслідки у вигляді надзвичайних ситуацій та небезпечних подій та з огляду на відсутність довгострокового договору з обслуговуючою організацією на їх обслуговування та не належного виконання підрядником (ТОВ "Будкомплект") діючого договору, керуючись підпунктом 4 пункту 13 визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, укласти договір на послуги з технічного обслуговування ліфтів з іншою підрядною організацією на підставі проведеного моніторингу ринку послуг.

22.02.2024 позивач на виконання вищезазначеного протоколу місцевої комісії від 22.02.2024 №4/2024 надіслано на адресу ТОВ "Будкомплект" повідомлення про розірвання договору з додатком - проектом додаткової угоди №3 до договору від 26.12.2022 №1159 ТД, що підтверджується копією відповідного фіскального чеку від 22.02.2024 (а.с. 27).

22.02.2024 та 01.03.2024 відповідач повідомив позивача про необхідність повернення ключів від запірних пристроїв дверей машинних приміщень та передати паспорти на ліфти, що також підтверджується копіями фіскальних чеків (а.с. 29, 30).

Позивач зазначає, що ТОВ "Будкомплект" 04.03.2024 не повернуто ключі від запірних дверей машинних приміщень та не передано паспорти на ліфти 730 багатоквартирних будинків, вказаних у додатку №1 до Договору, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи в процесі апеляційного розгляду оцінку обставинам у справі в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, за змістом якої господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 2.3 укладеного між сторонами договору учасник повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає чинним стандартам, або які зазначені у нормативній технічній документації виробника, в тому числі Положенні "Про систему технічного обслуговування і ремонту ліфтів в Україні" КД 36.1-001-2000 і "Про технічне обслуговування, ремонт і реконструкцію систем ОДС (ДСЗ)".

Згідно з підпунктом 7 пункту 5 Загальної частини Технічного регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №438 від 21.06.2017, ліфт - це підіймальний пристрій, що обслуговує конкретні рівні, має пристрій для перевезення, що рухається жорсткими напрямними, нахиленими під кутом понад 15 до горизонталі, або підіймальний пристрій, що рухається уздовж фіксованого напрямку, зокрема у разі, коли він не рухається жорсткими напрямними.

Згідно з пунктом 6.4.8. Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01.09.2008 № 190 (далі - Правила), оглядові і аварійні двері та оглядові люки не повинні відчинятись усередину шахти, обов`язково мають бути оснащені замком із ключем, повинні зачинятися і замикатися ззовні. Також повинна бути забезпечена можливість відчиняти їх зсередини шахти без ключа, навіть якщо вони замкнені. Зачинення дверей і люків контролюється вимикачами. Двері повинні бути суцільними і за міцністю відповідати вимогам, що пред`являються до дверей шахти.

Згідно з п. 7.1.3 Правил виготовлені ліфти повинні бути забезпеченні, серед іншого, паспортом ліфта.

Згідно з пунктом 9.2.7 зазначених Правил у разі виявлення в процесі технічного огляду порушень, вказаних у пункті 9.7.15, робота ліфта повинна бути призупинена до їх усунення і в паспорті ліфта повинен бути зроблений відповідний запис особою, яка його проводила.

Згідно з пунктом 9.7.15 Правил робота ліфта не дозволяється, серед іншого, якщо відсутній паспорт чи відомості про реєстрацію.

Пунктом 5.4 Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10.04.2000 N 73, спеціалізована організація в разі укладання договору відповідає за безперебійну і безпечну роботу ліфта і зобов`язана своєчасно готувати ліфти до чергового технічного огляду, проводити його, поставивши до відома власника та вносити відповідні записи до паспорта ліфта і спеціального журналу.

За умовами п. 6.1.7 договору сторони визначили, що ключі від запірних пристроїв дверей машинних приміщень передаються замовником під розпис учаснику та знаходяться в приміщеннях опорних пунктів учасника (за договором - ТОВ "Будкомплект").

Замовник зобов`язаний передати паспорт на ліфти (п. 6.1.8 договору).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суть належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Так, статтею 186 ЦК України визначено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Критично оцінивши доводи сторін та встановлені обставини, з урахуванням вимог наведеного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи у своїй сукупності свідчать про більшу вірогідність існування обставин передання позивачем на виконання вимог п.п 6.1.7, 6.1.8 договору про закупівлю від 26.12.2022 № 1159-ТД паспортів на ліфти та ключів від запірних дверей машинних приміщень 730 багатоквартирних будинків, вказаних у додатку №1 до договору, оскільки без їх наявності ТОВ "Будкомплект" не мало б можливості та підстав надавати свої послуги у відповідності до умов укладеного договору.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає, що поведінка відповідача щодо заперечення обставин прийняття технічних паспортів ліфтів та ключів, які визначені предметом позовних вимог, носить суперечливий, непослідовний і недобросовісний характер, оскільки не відповідає умовам укладеного між сторонами договору та не спростовується відповідачем за наслідками доведення надання послуг з технічного обслуговування ліфтів з 2022 року за відсутності їх передання (матеріали справи не містять відомостей щодо звернення з вимогою до позивача щодо виконання умов п. 6.1.7, 6.1.8 договору). Відтак, дії відповідача оцінюються судом як порушення принципу добросовісності, визначеного п.6 ст.3 ЦК України, та концепції "заборони суперечливої поведінки" (venire contra factum proprium), "чесної ділової практики".

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).

Як встановлено судовою колегією, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до який є загальнодоступним, в межах судової справи №917/507/24 ТОВ "Будкомплект" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №2" Полтавської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 897 643,20 грн за договором №1159-ТД про закупівлю від 26.12.2022 (вх. №540/24).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.06.2024 у справі №917/507/24, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 у зазначеній справі, в задоволені позову відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 241 ГПК України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В межах вказаної справи № 917/507/24 господарськими судами було встановлено, що 22.02.2024 відповідач, як замовник реалізував своє право на відмову від договору про закупівлю №1159-ТД від 26.12.2022 шляхом направлення на адресу учасника ТОВ "Будкомплект" повідомлення про розірвання договору у зв`язку з неналежним виконанням у лютому 2024 року умов договору через не забезпечення безперебійної та безпечної роботи ліфтів відповідно до Положень "Про систему технічного обслуговування і ремонту ліфтів в Україні" КД 36.1-001-2000 і "Про технічне обслуговування, ремонт і реконструкцію системи ОДС (ДСЗ) та не усунення негайно несправності ліфтів. Тобто, починаючи з 05.03.2024 договір №1159-ТД про закупівлю від 26.12.2022 вважається розірваним.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно з частиною першою статті 317 та частиною першою статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (стаття 321 ЦК України).

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Колегія суддів зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17.

У даному випадку, також мають бути враховані положення ст.3 ЦК України, якою закріплено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є одними із фундаментальних засад цивільного права, спрямованими, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч.ч. 2, 6 ст. 13 ЦК України).

В даному випадку суд апеляційної інстанції погоджується, що в силу специфіки експлуатації ліфту як технічно складної речі, правомочність з володіння якого в даному випадку належить позивачу у справі, обслуговуюча організація (ТОВ "Будкомплект") повинна утримуватися від дій, що становлять зловживання правом щодо незаконного володіння його приналежністю (технічним паспортом тощо), що створює загрозу для безпеки мешканців багатоповерхового житлового будинку.

В свою чергу, обставина відсутності підтвердження передачі ключів від запірних пристроїв дверей машинних приміщень учаснику (ТОВ "Будкомплект") під розпис не може нівелювати право замовника на отримання належного йому на праві власності майна за наслідками припинення договірних правовідносин між сторонами.

Слід також зазначити, що умовами договору не передбачено, що передача паспортів на ліфти ТОВ "Будкомплект" повинна здійснюватися за актом прийому-передачі чи фіксуватися документально іншим способом.

За таких обставин, доводи позивача щодо безпідставного притримання відповідачем технічних паспортів на ліфти, а також ключів від запірних дверей приміщень 730 багатоквартирних будинків, вказаних у додатку № 1 до договору про закупівлю № 1159-ТД від 26.12.2022, судова колегія вважає доведеними, відповідно, заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

В свою чергу, судова колегія зазначає, що усі доводи, посилання та обґрунтування відповідача судом першої інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, в свою чергу, судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позов у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області від 12.06.2024 у справі № 917/384/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" не підлягає задоволенню, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, що були понесені у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.06.2024 у справі №917/384/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.09.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов