Постанова

від 04.09.2024 по справі 904/2075/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2075/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача): Верхогляд Т.А.,

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Продукт" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 року у справі №904/2075/24 (суддя Фещенко Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Продукт" (м. Лубни Полтавської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікіта-Ром" (м. Кам`янське Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором поставки товарів та виконання робіт (надання послуг) № 2 від 23.09.2022 у загальному розмірі 3 268 352,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 року у справі №904/2075/24 відмовлено ТОВ "Гармонія Продукт" в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції мотивована наступним:

- заявником не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких він звернувся;

- позивачем не вказано жодного конкретного факту вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від майбутнього виконання рішення суду, як і не надано жодного доказу існування таких обставин;

- заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише зазначено про те, що виконання рішення може бути утруднене, оскільки відповідач має невиконані грошові зобов`язання, а тому допускає, що грошові кошти може бути відчужено ним для уникнення відповідальності за господарським зобов`язанням.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 року є такою, що порушує право скаржника на справедливий та неупереджений розгляд, постановлена при неповному з`ясуванні судом всіх обставин, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому є такою, що підлягає скасуванню.

Апелянт посилається на правові позиції Верховного Суду щодо питання забезпечення позову. Зокрема вказує, що згідно постанови Верховного Суду від 03.03.2023 року у справі 905/448/22 сформована позиція про те, що вимога суду про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 року у справі № 904/2075/24. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Продукт" про забезпечення позову.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи апелянта та зазначає на необґрунтованість позовних вимог, що підтверджує звернення відповідача з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Продукт" про стягнення заборгованості за договором поставки.

Вважає висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.

02.09.2024 року від ТОВ "Гармонія Продукт" надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2024 року.

Передбачений ст.273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано.

Відповідно до положень ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано.

Стаття 42 ГПК України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.

Суд враховує, що явка представників сторін в засідання суду обов`язковою не визнавалась.

Також суд зазначає, що сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 ГПК України.

Отже, сторони не були позбавлені можливості забезпечити участь повноважних представників у судовому засіданні, однак, таким правом не скористалися.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармонія Продукт" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікіта-Ром" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки товарів та виконання робіт (надання послуг) № 2 від 23.09.2022 року у загальному розмірі 3 268 352,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки товарів та виконання робіт (надання послуг) № 2 від 23.09.2022 року в частині повної та своєчасної поставки товарів, за які позивачем було сплачено попередню оплату.

Також позивач подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікіта-Ром" у розмірі 3 268 352,00 грн., які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікіта-Ром".

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилався на наступні доводи:

- станом на день подання позову відповідачем не поставлено товар на загальну суму 2 176 000,00 грн., що було сплачено відповідно до платіжного доручення № 1 від 26.09.2022 року, у зв`язку з чим позивачем нараховано штрафні санкції, узгоджені пунктом 5.1 договору, а саме: неустойку у розмірі 0,1% від вартості недопоставлених товарів у розмірі 1 092 352,00 грн., тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав;

- зважаючи на те, що відповідач має значну заборгованість перед позивачем у розмірі 3 268 352,00 грн. та не вживає жодних документально підтверджених дій, спрямованих на її погашення, позивач має обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову;

- предметом поданого позову є стягнення попередньої оплати за непоставлений товар та штрафних санкцій за порушення строків поставки товару у загальному розмірі 3 268 352,00 грн.;

- позивач має підстави вважати, що у випадку задоволення позову, виконання рішення може бути утруднене, оскільки відповідач має невиконані грошові зобов`язання, а тому допускає, що грошові кошти можуть бути відчужені ним для уникнення відповідальності за господарським зобов`язанням;

- відповідно до фінансової звітності відповідача його показники за 2020-2023 роки погіршуються, з чого вбачається, що з кожним роком розмір невиконаних зобов`язань відповідача стає більшим, що свідчить про його недобросовісність як контрагента;

- з огляду на те, що саме відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку, і позивач змушений звертатися за захистом порушених відповідачем прав до суду, з урахуванням того, що за відповідачем вбачається суттєвий розмір заборгованості за невиконаними зобов`язаннями, позивач вважає необхідним вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікіта-Ром" у розмірі 3 268 352,00 грн., які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікіта-Ром";

- не забезпечення позову ускладнить або унеможливить виконання рішення суду.

На думку колегії суддів суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаної заяви. До таких висновків колегія суддів дійшла в силу наступного:

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладання арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливить таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Тобто, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий або майбутній позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й з мотивів неможливості чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 2 ст. 137 ГПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони відповідачеві та/або іншими особам вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяє зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Так, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Судом у даному випадку повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції наголошує, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

В пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 Конституційний Суд України також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з ч. 4 ст. 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень ч. 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

На думку колегії суддів суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Подібні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 16.02.2021 року у справі №910/16866/20, від 20.07.2021 року у справі №904/1933/21, від 15.04.2021 року у справі №910/16370/20.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи суду першої інстанції про те, що саме лише посилання у заяві позивача на потенційну загрозу утруднення виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Вказаний довід суду апелянт не спростував.

На думку колегії суддів твердження скаржника про те, що відповідач має значну заборгованість перед позивачем у розмірі 3 268 352,00 грн. та не вживає жодних документально підтверджених дій, спрямованих на її погашення, не свідчить про обґрунтованість підстав вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Посилання апелянта на правові висновки, які викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.05.2023 року у справі №905/448/22, колегія суддів не вважає достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

У розумінні ст.ст. 73,74 ГПК України заявник не навів та не надав доказів існування фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить позивач.

Дослідивши надані суду докази та обставини, викладені у заяві про забезпечення позову, суд першої інстанції вірно вказав на їх необґрунтованість, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того факту, що невжиття запобіжних заходів порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Наведене є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Також колегія суддів акцентує увагу на тому, що 03.09.2024 року у даній справі судом прийнято рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Продукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікіта-Ром" про стягнення заборгованості за договором поставки товарів та виконання робіт (надання послуг) № 2 від 23.09.2022 року у загальному розмірі 3 268 352,00 грн. відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи оскаржуваної ухвали апелянт не спростував. Апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає.

Ухвалу слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 року у справі №904/2075/24 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 16.09.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков