Рішення

від 04.09.2024 по справі 904/1264/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024м. ДніпроСправа № 904/1264/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Луценко С.О.;

від позивача: Зарвій І.Л.;

розглянувши матеріали справи №904/1264/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТЕ ЮНІОН"

до Фізичної особи-підприємця Масенко Івана Дмитровича

про визнання договору розірваним та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОТЕ ЮНІОН" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 21.03.2024 за вих. №б/н до Фізичної особи-підприємця Масенко Івана Дмитровича (далі - відповідач), у якій просить:

визнати розірваним (розірвати) договір поставки від 12.01.2024 №12/40, укладений між позивачем та відповідачем;

стягнути з відповідача 120.977,45 грн з яких: 120.007,56 грн основної заборгованості, 609,87 грн трьох процентів річних, 360,02 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1264/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024

Ухвалою від 22.03.2024 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу надати до господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 3.028,00 грн.

Через відділ документального забезпечення 26.03.2024 від позивача надійшла заява від 25.03.2024 за вих. №б/н про виконання ухвали суду по справі №904/1264/24, до якої позивач додав платіжну інструкцію від 25.03.2024 №2787 на суму 3.028,00 грн.

Ухвалою від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 01.05.2024.

Через відділ документального забезпечення 30.04.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Через систему "Електронний Суд" 30.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладання судового засідання на іншу дату у зв`язку з участі уповноваженого представника відповідача у іншому судовому засіданні.

Через систему "Електронний Суд" 01.05.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладання судового засідання на іншу дату у зв`язку з участі уповноваженого представника позивача у іншому судовому засіданні.

Ухвалою від 01.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 29.05.2024.

Через систему "Електронний суд" від відповідача 28.05.2024 надійшло клопотання, у якому просить визнати поважними причини неподання відповідачем разом з відзивом на позовну, заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , долучити до матеріалів справи №904/1264/24 нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_1 від 28.05.2024 №768 та нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_2 від 28.05.2024 року №767.

Через систему "Електронний суд" від позивача 29.05.2024 надійшло клопотання, у якому просить відкласти підготовче засідання на іншу дату та розгляд клопотання відповідача про долучення до матеріалів справі доказів та визнання поважності підстав неподання їх разом з відзивом на позовну заяву призначити в наступному підготовчому засіданні.

Ухвалою від 29.05.2024 відкладено підготовче засідання у справі до 26.04.2024.

Судове засідання, призначене на 26.06.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Дупляка С.А. у відпустці.

Листом Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 повідомлено учасників справи про призначення наступного судового засідання на іншу дату після повернення судді з відпустки.

Ухвалою від 11.07.2024 призначено підготовче засідання на 24.07.2024.

Ухвалою від 24.07.2024 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 22.08.2024.

Протокольною ухвалою у судовому засіданні 22.08.2024 було оголошено перерву до 04.09.2024.

Ухвалою від 22.08.2024 зобов`язано окремо позивача та окремо директора позивача ОСОБА_3 надати суду письмові пояснення (та відповідні докази на їх підтвердження) щодо таких обставин: - чи перебували ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у спірний період з позивачем у трудових відносинах, чи інших відносинах за договором найму, підряду тощо, за іншими домовленостями, в т.ч. усними, зокрема з ОСОБА_3 чи іншими посадовими особами позивача; - чи здійснював позивач свою господарську діяльність (виконував роботи, надавав послуги іншим особам) на об`єкті за адресою АДРЕСА_1 ; - чи мала місце переписка у застосунку Вайбер, копії якої долучені до справи, чи відомі директору позивача ОСОБА_3 особи, які фігурують у переписці, зокрема ОСОБА_14 (бухгалтер, н. т. НОМЕР_3) ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ?

29.08.2024 до суду надійшли пояснення від позивача за підписом директора ОСОБА_3 .

За загальним правилом відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідач має право викласти свої заперечення проти позову, зокрема шляхом подання відзиву) та надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем (п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Позивач має право надати свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення, а також надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, міркування та аргументи позивача (ч. 3 ст. 166, п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Відповідач має право викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення, а також надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, міркування та аргументи відповідача (ч. 3 ст. 167, п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має справо надати свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову, а також надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються міркування та аргументи третьої особи (ч. 3 ст. 168, п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Таким чином, загальне правило подання доказів одночасно з позовом не обмежує права учасників справи доповнити як позов (так і інші заяви по суті спору) додатковими аргументами та доказами, навіть якщо вони існували на момент подачі позову (заяви по суті).

Відповідно до ч. 8 ст. 165, ч. 4 ст. 166, ст. 4 ст. 167, ст. 4 ст. 168 ГПК України відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (а, відповідно, і додаткові докази) подаються в строк, встановлений судом.

Ухвалою від 24.07.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 22.08.2024, роз`яснено учасникам судового процесу, що до першого засідання по суті вони можуть подати додаткові пояснення та докази.

Відповідно ж до ч. 5 ст. 119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, пункт 230).

Разом із цим, суд покликаний сприяти учасникам справи у реалізації ними прав, передбачених ГПК України /одним із яких є право подання заяв по суті (ч. 4 ст. 161 ГПК України).

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та за можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

На думку суду, в умовах введення в Україні воєнного стану слід уникати надмірного формалізму та з розумінням ставитись до пропуску процесуальних строків учасниками справи для забезпечення їх права на доступ до правосуддя, оскільки протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №1522/18417/12-ц також наголосила, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Таким чином, суд виходить із того, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У даному випадку суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі суд враховав та надав оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

У судовому засіданні 04.09.2024 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

За умовами укладеного між сторонами договору відповідач взяв на себе зобов`язання поставити товар, який останній оплатив, однак товар відповідачем був поставлений не був, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, та зазначає, що після укладення договору відповідачем отримано засобами телефонного зв`язку від представника покупця замовлення на поставку сталевих листових профілів у кількості 44 шт. на загальну суму 120.007,56 грн, у зв`язку з чим 12.01.2024 ТОВ «КОТЕ ЮНЮН» здійснено оплату за замовлений товар.

Відповідачем 19 січня 2024 року надано представнику покупця виконробу ОСОБА_6 замовлений позивачем товар у кількості 44 шт, на загальну вартість 120.007,56 грн. Так, 19.01.2024 представником позивача виконробом ОСОБА_7 разом з водієм ОСОБА_4 здійснено навантаження за адресою АДРЕСА_2 до автомобіля марки ГАЗ-2705-415 (Газель) Д.Н.З. НОМЕР_1 та доставлено зазначений вантаж на об`єкт покупця, а саме: АДРЕСА_1 .

Після здійснення постачання зазначеного у замовленні товару представником ФОП Масенка І.В. ОСОБА_8 неодноразово здійснювались спроби щодо підписання складених під час здійснення господарської операції первинних документів з представниками позивача, проте з боку покупця постійно відкладався момент підписання видаткової накладної та товарно-транспортної накладної.

Таким чином позивач фактично отримав замовлений товар на підставі укладеного договору поставки №12/40 від 12.01.2024. Товар поставлений ФОП Масенко І.Д. та змонтовано на об`єкті позивача. Факт поставки товару, тобто належного виконання відповідачем умов укладеного договору, може бути підтвердженими представниками позивача, виконробом ОСОБА_7 та водієм автомобіля ГАЗ-2705-415 (Газель) Д.Н.З. НОМЕР_1 .

Крім того, придбаний позивачем у відповідача товар, а саме сталевий листовий профіль у кількості 44 шт, вже змонтовано на об`єкті ТОВ «КОТЕ ЮНІОН», за адресою Дніпропетровська область, село Сурсько-Литовське, вулиця Нова, будинок 1л., що також може бути підтверджено представником позивача виконробом ОСОБА_7 .

Отже, беруси до уваги факт реального постачання відповідачем товару на адресу позивача на загальну суму 120.007,56 грн, звернення позивача до суду з вищевказаними позовом є безпідставним, а посилання ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» на нібито відсутність поставки заздалегідь сплаченого товару, за своєю суттю, є діями спрямованими на отримання неправомірної вигоди у розмірі вартості поставленого ФОП Масенко І.Д. товару.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; виставлення рахунку для здійснення попередньої оплати; здійснення попередньої оплати товару; настання строку поставки товару; поставки/непоставки товару; правомірності вимог про повернення коштів, нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 12.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОТЕ ЮНІОН" (далі - покупець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Масенко Іваном Дмитровичем (далі - постачальник, відповідач) був укладений договір поставки №12/40 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується приймати й оплачувати згідно з умовами цього договору товар, що надалі іменується «товар», в асортименті, кількості і за цінами, які вказуються у відповідних рахунка-фактурах на окрему партію товару та у видаткових накладних на кожну окрему партію товару.

Замовлення на кожну окрему партію товару формується на підставі усної або письмової заявки покупця і підписується співробітником постачальника, або іншою уповноваженою постачальником особою, з одного боку та покупцем (уповноваженою покупцем особою), з другого боку, після чого виставляється рахунок-фактура (п. 1.2. договору).

На кожну окрему партію товару складається окрема видаткова накладна (п. 1.3. договору).

Право власності на товар, переданий за цим договором, переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної його передачі покупцеві (п. 1.4.договору).

Відповідно до п. 2.1. договору найменування, кількість, асортимент, розмір, колір товару і ціни на товар визначаються у замовленні на кожну окрему партію товару, яке формується на підставі усної або письмової заявки покупця.

Загальна кількість товару, що поставляється, визначається у рахунках фактурах на кожну партію товару, які постачальник формує на підставі замовлення на

окрему партію товару. Покупець не може вносити зміни в кількість і асортимент

товару, зазначеного в замовленні, після оплати відповідного рахунка-фактури (п. 2.2. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна вартість договору визначається шляхом складання сум зазначених у рахунках-фактурах до цього договору.

Покупець здійснює повну оплату товару на підставі, виставленого

(направленого факсимільним повідомленням) постачальником, рахунка-фактури. Покупець зобов`язаний оплатити рахунок-фактуру у розмірі 100% від

загальної вартості окремої партії товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з

моменту отримання рахунку-фактури (п.п. 3.3.1,3.3.2 договору).

На підставі усної або письмової заявки покупця постачальник формує замовлення на окрему партію товару, в якому зазначається найменування, кількість, асортимент, розмір, колір товару і ціни на товар (п. 4.1. договору).

Постачальник після готовності товару до відвантаження повідомляє про це покупця в письмовій формі (шляхом направлення йому факсимільного повідомлення) або в усній формі (п. 4.3. договору)

Постачальник після отримання 100% попередньої оплати зобов`язаний протягом 7 (сім) банківських днів виробити товар (п. 4.4. договору).

Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2028.

12 січня 2024 року позивач здійснив замовлення на поставку відповідачем профілю сталевого листового НС-20, в кількості 44 листів, довжиною 6,450 метри, загальною довжиною 283,800 погонні метри, загальною площею 326.370 м2, загальною вартістю 120.007,56 грн.

Засобами електронного зв`язку позивачу було надано рахунок-фактура № М-0014 з зазначенням асортименту та кількості товару, що поставляється за умовами укладеного договору зазначенням вартості такого товару, а також зазначено реквізити банківського рахунку, на який необхідно перераховувати грошові кошти за замовлений товар.

12 січня 2024 року позивач перерахував на банківський рахунок відповідача грошові кошти 120.007.56 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2543.

Таким чином, позивач зазначає, що зі своєї сторони в повному обсязі виконав умови укладеного договору, сплатив 100% вартості замовленого товару.

З огляду на п. 4.4. строк поставки сплинув 19 січня 2024 року.

Як стверджує позивач, станом на 19 січня 2024 року він не отримав від відповідача товар, який було замовлено за умовами договору та вартість якого була сплачена в повному обсязі, жодного повідомлення про готовність товару до відвантаження, як це передбачено умовами укладеного договору на адресу позивача не надходило. Таким чином відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань за умовами укладеного з ТОВ «КОТЕ ЮШОН» договором поставки №12/40 від 12 січня 2024 року, а саме відмовився від поставки замовленого ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» товару вартість якого було сплачена в повному обсязі в день підписання даного договору.

12.01.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію №1 про неналежне виконання умов договору поставки №12/40 від 12 січня 2014 року та повернення безпідставно отриманих грошових коштів. Відповідач отримав претензію 08.03.2024, однак відповіді не надав.

Позивач також зазначає, що направленням зазначеної претензії на адресу ФОП МАСЕНКО І.Д. останнього фактично було повідомлено про відмову ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» від Договору поставки у зв`язку з відмовою ФОП МАСЕНКО І.Д. передати товар придбаний за умовами даного договору.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є визнання розірваним (розірвати) договору поставки від 12.01.2024 №12/40, укладеного між позивачем та відповідачем; стягнення з відповідача 120.977,45 грн з яких: 120.007,56 грн основної заборгованості, 609,87 грн трьох процентів річних, 360,02 грн інфляційних втрат.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).

Договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується приймати й оплачувати згідно з умовами цього договору товар, що надалі іменується «товар», в асортименті, кількості і за цінами, які вказуються у відповідних рахунка-фактурах на окрему партію товару та у видаткових накладних на кожну окрему партію товару.

Як у позові зазначає позивач, станом на 19 січня 2024 року він не отримав від відповідача товар який було замовлено за умовами договору та вартість якого була сплачена в повному обсязі, жодного повідомлення про готовність товару до відвантаження, як це передбачено умовами укладеного договору на адресу позивача не надходило.

Відповідач у відзиві підтверджує наявність між сторонами існування договірних відносин та зазначає, що дійсно, 12 січня 2024 року між ним та позивачем було укладено договір поставки №12/40.

Після укладення договору відповідачем отримано засобами телефонного зв`язку від представника покупця, замовлення на поставку сталевих листових профілів у кількості 44 шт. на загальну суму 120.007, 56 грн.

12.01.2024 позивач здійснив оплату за замовлений товар.

Відповідно до п. 4.4. договору строк поставки замовленого товару становить 7 банківських днів, тобто з моменту здійснення оплати, а саме 12 січня 2024 року, кінцевим строком поставки є 19 січня 2024 року.

Згідно до п. 5.1 договору товар постачається шляхом самовивозу товару покупцем зі складу продавця.

На виконання умов укладеного договору, відповідачем 19 січня 2024 року надано представнику покупця виконробу ОСОБА_2 , замовлений позивачем товар у кількості 44 шт, на загальну вартість 120.007,56 грн.

Також відповідачем до відзиву було долучено підписаний акт приймання-передачі товару від 19.01.2024 - від покупця вчинено підпис ОСОБА_2 .

За результатом здійсненої господарської операції відповідачем складено необхідний перелік первинної документації, як того вимагає ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

19.01.2024 представником позивача виконробом ОСОБА_2 разом з водієм ОСОБА_4 (посвідчення водія НОМЕР_2 ) здійснено навантаження за адресою АДРЕСА_2 до автомобіля марки ГАЗ-2705-415 (Газель) Д.Н.З. НОМЕР_1 та доставлено зазначений вантаж на об`єкт покупця, а саме: АДРЕСА_1 .

Також відповідач зазначає, що навантаження зазначеного листового профілю здійснювалось зі складу виробника зазначеної продукції, оскільки між виробником та ФОП Масенко І.В. укладено договір виготовлення продукції з давальницької сировини №7/2022 від 04 січня 2022 року, у зв`язку з чим, під кожного замовника/покупця відповідача, за замовленням ФОП Масенко І.В. здійснюється виробництво та відвантаження продукції у необхідній кількості безпосередньо з виробництва.

Після здійснення постачання зазначеного у замовленні товару, представником ФОП Масенко І.В. ОСОБА_8 , неодноразово здійснювались спроби щодо підписання складених під час здійснення господарської операції первинних документів з представниками ТОВ «КОТЕ ЮНЮН», проте з боку покупця постійно відкладався момент підписання видаткової накладної та товарно-транспортної накладної.

Відповідач наголошує на тому, що позивач фактично отримав замовлений товар на підставі укладеного договору поставки №12/40 від 12.01.2024; товар поставлений відповідачем та змонтовано на об`єкті позивача.

На підтвердження факту поставки товару відповідач надав нотаріально засвідчені заяви свідків.

Так ОСОБА_2 підтверджено, що він є виконуючим роботи на об`єктах будівництва ТОВ «КОТЕ ЮНЮН», до його обов`язків входить пошук працівників дія виконання робіт, здійснення контролю за ходом виконання робіт, отримання будівельних матеріалів та їх наступний монтаж на об`єкті будівництва.

ФОП Масенко І.Д ОСОБА_2 особисто не знає, йому лише відомо, що він є постачальником: будівельних матеріалів, в якого ТОВ «КОТЕ ЮНЮН» здійснило замовлення сталевих листових профілів у кількості 44 шт. Його спілкування з постачальником здійснювалось через ОСОБА_8 , яка, як йому відомо, є представником ФОП Масенко ІД та здійснює спілкування з замовниками з приводу поставок та інших господарських питань.

Після сплати ТОВ «КОТЕ ЮНЮН» виставленого ФОП Масенко І.Д. рахунку

здійснено відвантаження будівельних матеріалів на підставі замовлення.

19 січня 2024 року ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , здійснено приймання будівельних матеріалів від постачальника ФОП Масенко І.Д. за договором поставки №12/40 для ТОВ «КОТЕ ЮНЮН» з метою їх монтажу на об`єкт підприємства, який розташований за адресою, АДРЕСА_1 . Завантаження будівельних матеріалів, а саме сталевий листових профілів у кількості 44 шт. здійснювалось до автомобілю марки ГАЗ-2705-415 (Газель) Д.Н.З. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 .

За фактом отримання будівельних матеріалів ОСОБА_2 підписано акт приймання- передачі товару від 19.01.2024.

Свідок ОСОБА_4 вказує, що він є Фізичною особою - підприємцем та є водієм автомобіля ГАЗ-2705-415 (Газель) Д.Н.З. НОМЕР_1 , який належить його матері та який займається перевезенням вантажів.

19 січня 2024 року йому зателефонував ОСОБА_10 , який повідомив, що для доставки сталевих профілів на об`єкт його замовника йому необхідний вантажний автомобіль.

ОСОБА_10 попросив ОСОБА_4 прибути на склад постачальника за адресою АДРЕСА_2 . Того ж дня ОСОБА_11 та ОСОБА_12 прибули на склад для завантаження сталевих листових профілів для його замовника ТОВ «КОТЕ ЮНЮН», де їх вже чекала необхідна кількість вантажу.

Після загрузки будівельних матеріалів ОСОБА_4 відвіз ці металеві профілі на об`єкт замовника у АДРЕСА_1 , де в подальшому проводився їх монтаж на дах цеху.

ОСОБА_4 звернув увагу, на те що відгрузка ТМЦ зі складу завжди відбувається за попереднім замовленням, тобто на момент загрузки вже наявна потрібна кількість товару, який постачається.

Під час приймання товару ОСОБА_7 підписано акт приймання-передачі товару від 19.01.2024.

Свідок ОСОБА_1 зазначає, що вона є представником відповідача у питанні пошуку та замовлення, ведення перемовин з контрагентами з питань здійснення оплати та виконання умов наявних між сторонами зобов`язань за укладеними договорами.

Щодо відносин за договором між позивачем та відповідачем, ОСОБА_1 надала такі свідчення.

12.01.2024 ОСОБА_1 через месенжер «Viber» отримано від директора ТОВ «Коте Юніон» - Катерини Журавель реквізити товариства для складання договору поставки та направлення рахунку.

Того ж дня ТОВ «Коте Юніон» здійснено оплату за замовлений товар на підставі надісланого мною рахунку через «Viber».

15.01.2024 ОСОБА_1 через «Viber» направлено на директора ТОВ «Коте Юніон» - Катерину, скан-копію договору поставки №12/40, підписаного з боку ФОП Масенко І.Д., після чого в подальшому сторони мали обмінятись оригіналами підписаного договору. Отже між ФОП Масенко І.Д. та ТОВ «Коте Юніон» укладено договір поставки №12/40.

Після укладення договору засобами телефонного зв`язку від представника покупця ОСОБА_1 отримано замовлення на поставку сталевих листових профілів у кількості 44 штуки на загальну суму 120.007,56 грн.

19 січня 2024 року ФОП Масенко І.Д. на адресу ТОВ «Коте Юніон» здійснено відвантаження замовленого листового профілю у кількості 44 шт. на загальну суму 120.007,56 грн.

Товар отримано виконробом покупця ОСОБА_2 разом з водієм ОСОБА_4 , навантаження проводилось за адресою АДРЕСА_2 до автомобіля марки ГАЗ-2705-415 (Газель) Д.Н.З. НОМЕР_1 . Зазначений вантаж доставлено на об`єкт покупця, а саме: АДРЕСА_1 .

Через кілька днів після поставки ОСОБА_10 повідомив, що йому не вистачило придбаного у ФОП Масенко І.Д. листового профілю для завершення будівництва даху на об`єкті ТОВ «Коте Юніон», у зв`язку з чим вони будуть додатково замовляти сталевий листовий профіль.

Отже відвантажений ФОП Масенко І.Д. товар на адресу ТОВ «Коте Юніон» фактично отримано замовником та змонтовано на власний об`єкт будівництва.

Одразу після здійснення постачання зазначеного у замовленні товару ОСОБА_1 неодноразово намагалась зв`язатись з директором ТОВ «Коте Юніон» ОСОБА_13 з метою підписання видаткової накладної та акта приймання передачі товару, товаро-транспортної накладної, однак, фактично отримавши товар, ОСОБА_14 більше на зв`язок не виходила, а потім ОСОБА_1 стало відомо про пред`явлений позов до господарського суду про визнання договору розірваним та стягнення грошових коштів.

Як було зазначено вище, відповідачем до відзиву було долучено підписаний акт приймання-передачі товару від 19.01.2024 за підписом ОСОБА_2 .

Також, відповідачем до матеріалів справи було долучено товарно-транспортну накладну №М-0014 від 19.01.2024, яка також підписана ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 22.08.2024 суд зобов`язував окремо позивача та окремо директора позивача ОСОБА_3 надати суду письмові пояснення (та відповідні докази на їх підтвердження) щодо таких обставин:

- чи перебували ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у спірний період з позивачем у трудових відносинах, чи інших відносинах за договором найму, підряду тощо, за іншими домовленостями, в т.ч. усними, зокрема з ОСОБА_3 чи іншими посадовими особами позивача;

- чи здійснював позивач свою господарську діяльність (виконував роботи, надавав послуги іншим особам) на об`єкті за адресою АДРЕСА_1 ;

- чи мала місце переписка у застосунку Вайбер, копії якої долучені до справи, чи відомі директору позивача ОСОБА_3 особи, які фігурують у переписці, зокрема ОСОБА_14 (бухгалтер, н. т. НОМЕР_3) ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ?

29.08.2024 до суду надійшли пояснення від позивача за підписом директора ОСОБА_3 .

У вказаних поясненнях директор ОСОБА_3 не стверджує, що ОСОБА_10 та ОСОБА_4 їй невідомі, водночас, зазначає, що такі особи у спірний період з позивачем у трудових відносинах, чи інших відносинах за договором найму, підряду тощо, за іншими домовленостями, в т.ч. усними, зокрема з ОСОБА_3 чи іншими посадовими особами позивача - не знаходились.

Директор ОСОБА_3 також підтверджує, що позивач здійснював свою господарську діяльність (виконував роботи, надавав послуги іншим особам) на об`єкті за адресою АДРЕСА_1 . Водночас, директор зазначає, що за вказаною адрескою знаходяться й інші об`єкти нерухомості (будівлі та споруди) які належать чи орендуються іншими юридичними та фізичними особами.

Директор ОСОБА_3 також підтверджує, що перемовини про поставку товару за спірним договором поставки проводились саме директором товариства - ОСОБА_3 з представником відповідача на ім`я ОСОБА_15 (відповідно до заяви свідка - ОСОБА_1 ),

Щодо переписки у застосунку Вайбер, копії якої долучені до справи, директор ОСОБА_3 повідомила, що власником телефонного номеру НОМЕР_3 є директор ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» - ОСОБА_3 ; ідентифікувати осіб, зазначених у наданій відповідачем переписці як « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_4 » у ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» не має можливості; яким чином відомості - телефонний номер директора ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» потрапили до вищезазначеної переписки позивачу та директору ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» ОСОБА_3 невідомо.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить із того, що Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Беручи до уваги заяви свідків, зокрема те, що ОСОБА_2 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність, стверджує, що саме він прийняв товар за договором та поставив позивачу на об`єкт покупця, а саме: АДРЕСА_1 ; директор ОСОБА_3 також підтверджує, що позивач здійснював свою господарську діяльність вказаною адресою; також директор ОСОБА_3 не стверджує, що ОСОБА_10 та ОСОБА_4 їй невідомі (водночас, зазначає, що такі особи у спірний період з позивачем у трудових відносинах, чи інших відносинах за договором найму, підряду тощо, за іншими домовленостями, в т.ч. усними, зокрема з ОСОБА_3 чи іншими посадовими особами позивача - не знаходились), суд дійшов висновку, що наявність між позивачем та ОСОБА_2 усної домовленості на отримання товару за договором та сам факт отримання позивачем цього товару скоріше мали місце, аніж не мали.

Відповідно до ст. 5 ГПК України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного захищуваного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини у пункті 6 рішення від 05 жовтня 2023 року у справі «Леонтьєв та інші проти України» (Leontyev and оthers v. Ukraine) виснував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09 грудня 1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47; від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, пункт 25; від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18, 19).

Також Європейський суд з прав людини вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 16.09.2024

Суддя С.А. Дупляк