Рішення

від 09.09.2024 по справі 906/707/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/707/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "КЛИМЧУК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКОЛЬТ"

про стягнення 321577,71 грн

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Приватне підприємство "КЛИМЧУК" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКОЛЬТ" про стягнення 321577,71 грн, з яких 161437,85 грн основного боргу, 133169,90 грн штрафу, 24043,27 грн пені та 2926,69 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №08/12-23 від 08.12.2023 в частині оплати за поставлений товар (а.с.1-8).

Ухвалою суду від 01.07.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

10.07.2024 на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 06.07.2024 з додатками (а.с.54-60).

Ухвалою суду від 12.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

При дослідженні доказів і викладених у позовній заяві письмових пояснень після відкриття провадження у справі суд встановив відсутність податкових накладних №185 від 14.12.2023, №187 від 18.12.2023, №199 від 22.12.2023 та доказів їх реєстрації в ЄРПН, на що позивач посилався в обґрунтування своїх вимог. З огляду на викладене та умови п.5.4 договору поставки №08/12-23 від 08.12.2023, суд позбавлений можливості перевірити вірність визначення заявлених до стягнення сум з метою визнання їх обґрунтованими чи ні.

Відтак ухвалою суду від 29.08.2024 постановлено перейти від розгляду справи №906/707/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання на 09.09.2024.

Представники сторін у засідання не з`явилися.

02.09.2024 та 09.09.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява від 31.08.2024 з електронними копіями податкових накладних та квитанцій (а.с.64-74), а також заява від 09.09.2024, у якій позивач просив провести судове засідання без участі його представника, зазначив, що відзив на позовну заяву не отримував, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити (а.с.75-79).

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, будь-яких заяв із зазначенням причин неявки представника, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надіслав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений завчасно та належним чином шляхом доставлення ухвали суду від 29.08.2024 в електронній формі до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС (а.с.63 на звороті).

З огляду на те, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а його неявка та неподання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, підстав для відкладення судового засідання чи оголошення в ньому перерви немає, враховуючи положення ст.ст.248, 252 ГПК України про строки та особливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, згідно з ч.9 ст.165, 202 ГПК України.

09.09.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення без проголошення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

08.12.2023 між ПП «КЛИМЧУК» (далі - постачальник, позивач) та ТОВ «РЕКОЛЬТ» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №08/12-23 (далі - договір) (а.с.12-13), згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити кукурудзу українською походження (надалі іменований «товар») в кількості 300 тонн +_ 10% на умовах та за цінами, визначеними цим договором, які укладаються сторонами цього договору на кожну окрему партію товару тa повинні містити назву, кількість, характеристики, вартість, строк передачі товару, умови постачання тощо.

Приймання-передавання товару оформлюється відповідними накладними на кожну окрему партію товару, підпис покупця на яких підтверджує факт отримання покупцем товару та перехід права власності на товар від постачальника до покупця (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити своєчасне постачання товару за ціною та в строки, погоджені сторонами, передати за даним договором якісний товар. Покупець зобов`язаний прийняти поставлений відповідно до договору товар і оплатити його відповідно до умов цього договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах FCA - зерносклад за адресою: 13371, с. Іванківці, вул. Стадіонна, 1, Бердичівського р-ну, Житомирської обл., з навантаженням на транспорт покупця (автотранспорт), відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року.

У п.п.4.2, 4.3 сторонами погоджено, що покупець зобов`язаний поставити автомобілі під завантаження на зерносклад продавця, а продавець відвантажити товар у поставлені автомобілі до 20.12.2023. Поставка товару може здійснюватися повністю чи окремими партіями.

Згідно з п.4.4 договору, постачальник при передачі товару зобов`язаний надати оригінали наступних документів: видаткову накладну, оформлену датою поставки товару; оригінал рахунку; оригінали товарно-транспортних накладних; а також, згідно вимог ст.201 ПК України, скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних в установленому законом порядку.

Датою відвантаження товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній. Дата переходу права власності на товар - дата видаткової накладної (п.4.7 договору).

За змістом п.п.5.1, 5.2 договору, договірна ціна товару, який постачається згідно цього договору, встановлюється в національній валюті України та вказується в рахунку-фактурі на кожну партію товару та видаткових накладних. Загальна вартість цього договору визначається загальною кількістю та ціною в 4122,81 грн без ПДВ за одну тонну товару, поставленого протягом дії даного договору відповідно до видаткових накладних.

Оплата за цим договором здійснюється в гривнях, на поточний рахунок постачальника прямим банківським переказом. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок продавця (п.5.3 договору).

За умовами п.5.4 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника на умовах 86% передоплати кожної конкретної партії товару та 14% після реєстрації постачальником податкової накладної та надання оригіналів документів.

Товар вважається поставлений та переданий постачальником і прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарно-транспортній накладній) (п.6.2 договору).

Відповідно до п.7.3 договору, покупець у випадку порушення зобов`язань щодо оплати вартості товару на умовах, визначених цим договором, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від вартості поставленого товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення оплати. Зазначене не позбавляє покупця від обов`язку сплатити постачальнику вартість отриманою товару та відшкодувати йому всі збитки, пов`язані з порушенням строку оплати. Сплата винною стороною неустойки (штрафу, пені) не звільняє її від повного та якісного виконання своїх обов`язків (п.7.5 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до «З1» грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору. Якщо жодна зі сторін за 5 (п`ять) днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про його припинення, то термін дії даного договору пролонгується на 1 рік, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому (п.п.11.1, 11.2 договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками їх юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар - кукурудзу третього класу українського походження врожаю 2023 року у кількості 283,340 т по ціні 4122,81 грн/т без ПДВ на загальну суму 1331698,97 грн з ПДВ наступним чином.

14.12.2023 було відвантажено 131,9 т товару на суму 619930,45 грн, у т.ч. ПДВ 76131,81 грн, що підтверджується видатковою накладною №214 від 14.12.2023 та товарно-транспортними накладними серії ПЗО №261051 від 14.12.2023, серії ПЗО №261052 від 14.12.2023, серії ПЗО №261053 від 14.12.2023, серії ПЗО №291693 від 14.12.2023, серії ПЗО №291694 від 14.12.2023 (а.с.15-20).

У цей же день - 14.12.2023 відповідач сплатив 546500,00 грн, згідно з платіжними інструкціями №№29, 30, 31, 33 (а.с.21-24).

На виконання п.4.4 договору позивачем було складено податкову накладну №185 від 14.12.2023 та зареєстровано її в ЄРПН 19.12.2023 (а.с.66-67).

18.12.2023 було відвантажено 76,480 т товару на суму 359456,26 грн, у т.ч. ПДВ 44143,75 грн, що підтверджується видатковою накладною №216 від 18.12.2023 та товаро-транспортними накладними серії ПЗО №291692 від 18.12.2023, серії ПЗО №291695 від 18.12.2023, серії ПЗО №291696 від 18.12.2023 (а.с.25-28).

У цей же день - 18.12.2023 відповідач сплатив 400000,00 грн, згідно з платіжною інструкцією №37 (а.с.29).

На виконання п.4.4 договору позивачем було складено податкову накладну №187 від 18.12.2023 та зареєстровано її в ЄРПН 22.12.2023 (а.с.68-69).

20.12.2023 було відвантажено 74,960 т товару на суму 352312,26 грн, у т.ч. ПДВ 43266,42 грн, що підтверджується видатковою накладною №223 та товаро-транспортними накладними серії ПЗО №291697 від 20.12.2023, серії ПЗО №291698 від 20.12.2023, серії ПЗО №291699 від 20.12.2023 (а.с.30-33).

На наступний день - 21.12.2023 відповідач сплатив 198760,46 грн, згідно з платіжною інструкцією №42 (а.с.34).

На виконання п.4.4 договору позивачем було складено податкову накладну №199 від 20.12.2023 та зареєстровано її в ЄРПН 22.12.2023 (а.с.70-71).

Товар за вищевказаними видатковими накладними отримав директор ТОВ «РЕКОЛЬТ» Ганенко С.В. за довіреністю №1/23 від 13.12.2023 (а.с.38). За даними позивача, будь-яких претензій зі сторони покупця стосовно асортименту, кількості та якості товару заявлено не було.

Таким чином станом на 20.12.2024 відповідач перерахував позивачу за отриманий товар 1145261,12 грн. У подальшому 12.02.2024 було сплачено ще 25000,00 грн, згідно з платіжною інструкцією №2000 (а.с.35). Здійснені відповідачем часткові оплати простежуються також з банківської виписки по рахунку позивача (а.с.36-37).

Відтак за відповідачем утворилась заборгованість на суму 161437,85 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач звернувся до відповідача з претензією від 11.03.2023 про сплату боргу протягом семи днів з дня отримання цієї претензії (а.с.40-41).

Позивач повідомив, що відповідь на претензію від відповідача не отримав, хоча у телефонній розмові директор ТОВ «РЕКОЛЬТ» Ганенко С.В. підтвердив її отримання та в черговий раз пообіцяв повернути борг найближчим часом, чого зроблено не було.

Оскільки відповідач у добровільному порядку своєчасно та у повному обсязі не виконав взяті на себе зобов`язання за договором поставки №08/12-23 від 08.12.2023, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і у ст.ст.173, 174, 180, 193 ГК України.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки. Доказів розірвання вказаного договору чи визнання його недійсним у передбаченому чинним законодавством України порядку матеріали справи не містять, отже такий є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.1 ст.662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Як встановлено судом, зазначалось вище та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору поставки №08/12-23 від 08.12.2023 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1331698,97 грн. Будь-які зауваження, претензії чи повідомлення від відповідача щодо порушення постачальником договірних зобов`язань відсутні.

Попри те відповідач своєчасно та у повному обсязі за отриманий товар не розрахувався, здійснив часткову оплату у розмірі 1170261,12 грн, а отже загальна сума заборгованості останнього перед позивачем склала 161437,85 грн. У процесі розгляду даної справи жодних документально обґрунтованих заперечень щодо наведених обставин відповідач не надав.

Відповідно до ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ст.ст.76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зроблено висновок про те, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 161437,85 грн основного боргу є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 133169,90 грн штрафу, 24043,27 грн пені та 2926,69 грн інфляційних втрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 ГК України.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати вартості отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано.

Пунктом 7.3 договору передбачено господарсько-правову відповідальність покупця за порушення зобов`язань щодо оплати вартості товару у вигляді сплати штрафу та пені.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок штрафу (а.с.4), що становить 10% від 1331698,97 грн - вартості поставленого товару, суд дійшов висновку про його правильність та арифметичну вірність, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 133169,90 грн штрафу підлягає задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.3-4, 42-44), суд встановив, що позивач не врахував умови п.5.4 договору та невірно визначив період прострочення грошового зобов`язання.

Виходячи із правової природи такого виду неустойки як пеня, при обрахунку її загального розміру за певний проміжок часу існування правовідносин сторін слід враховувати кожну поставку товару та здійснені покупцем оплати, що реалізується шляхом визначення дат виникнення обов`язку оплати окремо кожної поставки, врахування дат проведених оплат (часткових оплат) та встановлення кінцевої дати періоду прострочення, з урахування визначеного чинним законодавством порядку обрахування такого виду неустойки.

З огляду на встановлені судом обставини поставки товару та реєстрації позивачем податкових накладних, враховуючи погоджені сторонами у п.5.4 договору умови (86% передоплати кожної конкретної партії товару та 14% після реєстрації постачальником податкової накладної та надання оригіналів документів), а також здійснені відповідачем оплати, нарахування пені, за висновком суду, слід здійснювати з 22.12.2023 по 11.02.2024 на суму 86790,25 грн та з 12.02.2024 по 17.06.2024 на суму 61790,25 грн (86790,25 грн - прострочена сума передоплати за товар, поставлений згідно ВН №223 від 20.12.2023, з урахуванням часткової оплати 12.02.2024 в сумі 25000,00 грн) та з 24.12.2023 по 17.06.2023 на суму 99647,60 грн (прострочена сума після реєстрації 22.12.2023 податкових накладних №187 від 18.12.2023, №199 від 20.12.2023).

Так, здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» власний перерахунок пені, суд дійшов висновку, що правомірною і обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 23688,10 грн, відтак в частині стягнення 355,17 грн пені слід відмовити як безпідставно нараховані.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (а.с.42-44), суд дійшов висновку, що за визначений позивачем період правомірним є нарахування відповідачу 6967,59 грн, тобто у розмірі більшому, ніж заявлено у позові. Оскільки у суду відсутні повноважень виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч.1 ст.14, ч.2 ст.237 ГПК України), вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню у заявленому обсязі в сумі 2926,69 грн.

Відповідач власного контррозрахунку суду не надав.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін проти України" від 10.02.2010).

Враховуючи викладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача 161437,85 грн основного боргу, 133169,90 грн штрафу, 23688,10 грн пені та 2926,69 грн інфляційних втрат; у задоволенні решти позову відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

В силу вимог п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 4818,36 грн; інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивачем не заявлено.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКОЛЬТ" (вул. Миколи Василенка, буд. 7-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 40488973) на користь Приватного підприємства "КЛИМЧУК" (вул. Стадіонна, буд. 1, с. Іванківці, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13371, код ЄДРПОУ 32467393) 161437,85 грн основного боргу, 133169,90 грн штрафу, 23688,10 грн пені, 2926,69 грн інфляційних втрат та 4818,36 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.09.24

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2,3 - сторонам (до ел.каб.).