Рішення

від 15.08.2024 по справі 907/467/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

15 серпня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/467/23

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд", с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 709 054,08 грн збору за зберігання вантажу,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Шикітка О.В.

представники:

Позивача -

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Акціонерним товариством "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд", с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 709 054,08 грн збору за зберігання вантажу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.07.2023 відкрито провадження у справі №907/467/23 в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.09.2023. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 15.09.2023, 12.10.2023 та 16.11.2023 підготовчі засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2023 постановлено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд", с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області зустрічну позовну заяву б/н від 14.11.2023 (вх. №02.3.1-05/1111/23 від 15.11.2023) у справі №907/467/23.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2023 закрито підготовче провадження у справі №907/467/23 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 07.02.2024. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Ухвалою суду від 07.02.2024 судове засідання у справі відкладалось із підстав, наведених в ухвалі суду.

В судовому засіданні 21.03.2024 судом у присутності уповноваженого представника позивача постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 16.04.2024.

У судових засіданнях 16.04.2024 та 29.04.2024 судом за участю уповноважених представників сторін проголошувались перерви.

Ухвалою суду від 30.05.2024 судове засідання у справі відкладено на 15.08.2024. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 30.05.2024 явка учасників справи в судове засідання 15.08.2024 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі ухвалено судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування заявлених позовних вимог у даній справі позивач посилається на те, що на виконання умов Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №13583782/2020-002 від 10.03.2020, на станцію Чоп Львівської залізниці у першій половині серпня 2022 року прибуло під вивантаження 136 вагонів, завантажених зерновими вантажами на адресу відповідача.

За твердженням позивача, оскільки відповідач не подавав заявку на подачу вагонів під вивантаження, останні були затримані на станції та простоювали з вини ТОВ "Експорттрансбуд", у зв`язку із чим позивачем складені відповідні акти загальної форми на затримку вагонів, на підставі яких проведено нарахування зборів за користування вагонами та маневрову роботу, з якою відповідач погодився, і відповідні суми були списані з його особового рахунку.

Водночас позивач вказує, що така незадовільна ситуація по вивантаженню вантажів із вагонів ускладнювала експлуатаційну роботу станції Чоп в цілому, із огляду на що на підставі ст. 36 Статуту залізниць України на ім`я начальника регіональної філії "Львівська залізниця" було направлено звернення із проханням про надання дозволу на застосування двократного розміру збору за зберігання вантажів.

При цьому, позивач відзначає, що плата за зберігання вантажів у вагонах на загальну суму 1 646 017,08 грн нарахована за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №25080681, №25080682, №06090758 та №12090797, які підписані відповідачем із запереченнями, незважаючи на те, що у заявці останнього №579-1 від 13.08.2022 було гарантовано оплату послуг, пов`язаних із затримкою вагонів на коліях загального користування.

Покликаючись на те, що відповідач підписав накопичувальні картки із запереченнями, позивач вказує, що він не мав права списати означені суми з особового рахунку ТОВ "Експорттрансбуд".

В подальшому, як зазначає позивач, 17.02.2023 відповідачем повідомлено про згоду на оплату однократного збору за зберігання вантажу за весь період затримки, на підставі чого було сформовано накопичувальну картку форми ФДУ-92 №17020232 на загальну суму 936 969 грн.

Позивач вказує, що 21.02.2023 відповідачем поповнено кредитовий запас по коду платника 5730762 на необхідну суму для стягнення збору по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №17020232, і накопичувальна картка підтверджена накладанням електронного цифрового підпису відповідального працівника ТОВ "Експорттрансбуд" зі стягненням платежів з особового рахунку по коду платника 5730762.

При цьому, за доводами позивача, розмір підвищеної ставки збору за зберігання вантажу, зі сплатою якого відповідач не погоджується та який є предметом заявленого позову, складає 709 054,08 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву б/н від 16.11.2023 (вх. №02.3.1-02/8166/23 від 16.11.2023), у прийнятті якого ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2023 відмовлено у зв`язку із поданням такого із пропуском встановленого чинним ГПК України процесуального строку на подання відзиву на позов.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

У надісланих на адресу суду письмових поясненнях по суті спору б/н від 05.12.2023 (вх. №02.3.1-02/8769/23 від 06.12.2023) представник відповідача посилається на наявність листа Торгово-Промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, за змістом якого Торгово-Промисловою палатою України засвідчено настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022 у зв`язку з російською агресією проти України. Вказує, що за загальним правилом, обставини форс-мажору звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов`язання, тобто від нарахування штрафів/пені за неналежне виконання зобов`язань.

Також відповідач зазначає, що у спірній ситуації, яка склалась між сторонами, ТОВ "Експорттрансбуд" було поставлено позивачем перед фактом того, що на його адресу перевізником прийнято до перевезення велику кількість вагонів у короткий період, які рухались без прогнозованої швидкості в добу, що унеможливлювало їх перевантаження без простою на коліях загального користування. При цьому, працюючи відповідально, більшу частину вантажу відповідачем було перевантажено вчасно, а щодо іншої - через затримку в очікуванні на перевантаження на коліях загального користування позивачем прийнято рішення про стягнення з ТОВ "Експорттрансбуд" платежів у подвійному тарифі. Відповідач вважає, що в цілому, обставини, за яких відбувались відносини сторін, це обставини саме форс-мажору.

Окрім цього, просить суд врахувати наявність обставин прострочення в доставці вантажу зі сторони позивача, з урахуванням чого відповідачем на підставі ст. 116 Статуту залізниць України здійснено розрахунок можливих штрафних санкцій у розмірі 811 144,58 грн.

Крім того, представником відповідача у поданій суду через підсистему "Електронний суд" заяві б/н від 02.04.2024 (вх. №02.3.1-02/2620/24 від 02.04.2024) в порядку ст. 137 Статуту залізниць України, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України та ст. 315 Господарського кодексу України заявлено про застосування позовної давності щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 709 054,08 грн збору за зберігання вантажу.

При цьому, представник відповідача посилається на те, що за змістом позовної заяви, підставою для звернення позивача із даним позовом слугував факт надання послуг із перевезення вантажу вагонами Укрзалізниці, що відбувся в період 12-15 серпня 2022 року. Відповідно, встановлений ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 137 Статуту залізниць України шестимісячний строк позовної давності для звернення залізниці до суду з вимогою про стягнення суми збору за зберігання вантажу сплив 15.02.2023. Представник відповідача наголошує, що позивач звернувся з позовом до суду тільки 25.05.2023, тобто поза межами визначеної законом позовної давності.

У поданих через канцелярію суду поясненнях №НЮ-1/185 від 15.04.2023 (вх. №02.3.1-02/3060/24 від 16.04.2024) представник позивача вказує на те, що заява представника відповідача про застосування строку позовної давності є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Посилається на положення п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, відповідно до яких позовна давність в один рік застосовується до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти, чого, за доводами позивача, достатньо для подання позову. При цьому, вказує, що у зв`язку із введенням в Україні із 24.02.2022 воєнного стану, строки позовної давності до вимог у зв`язку з перевезеннями були продовжені на строк дії воєнного стану. Крім того, представник позивача наголошує, що пунктом 7.3 Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №13583782/2020-002 від 10.03.2020, сторонами якого є позивач та відповідач, визначено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника становить один рік.

У поданих представником відповідача через підсистему "Електронний суд" поясненнях б/н від 23.04.2024 (вх. №02.3.1-02/3331/24 від 23.04.2024) останній вказує, що заява про застосування шестимісячного строку для звернення з позовом перевізника до вантажоотримувача із підстав, встановлених ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 137 Статуту залізниць України, є такою, що підлягає задоволенню.

Наголошує на тому, що ст. 137 Статуту залізниць України є спеціальною нормою, яка регулює питання перебігу позовної давності за позовами у спорах, де Укрзалізниця є перевізником.

Посилається на висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20, в частині порядку застосування ст. 925 Цивільного кодексу України як загальної норми (якою встановлено позовну давність в один рік до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти) відносно ст. 315 Господарського кодексу України як спеціальної норми (якою встановлено шестимісячний строк позовної давності за вимогами перевізника, що випливають з перевезення, до вантажовідправників та вантажоодержувачів).

Також просить врахувати, що в даному випадку між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу, і відповідач є саме вантажоодержувачем за вказаним договором перевезення, відтак, до спірних правовідносин мають застосовуватися положення ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 137 Статуту залізниць України.

Щодо позиції представника позивача про договірний річний строк позовної давності представник відповідача звертає увагу суду на те, що п. 7.3. укладеного між сторонами Договору з надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (яким встановлено позовну давність в один рік за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за цим договором), не відповідає вимогам, встановленим законом до умов зміни строку позовної давності в договірному порядку, а саме, ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України.

При цьому, відзначає, що у спірному випадку перевезення вантажу в 2022 році здійснювались на підставі окремих накладних із перевезення вантажу, які є самостійним договором перевезення із зазначеними істотними умовами договору та які не пов`язані з договором з надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Окрім цього, вказує, що в даній справі мова йде про вирішення спору у правовідносинах, які склались між перевізником та вантажоодержувачем, який не є замовником перевезення. Водночас за спірними поставками для перевезення зазначених в накладних вантажів до Акціонерного товариства "Українська залізниця" звертався вантажовідправник, який окремо зазначений в накладній (графа 1 накладних), вказуючи на станції відправлення отримувачем вантажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд" (графа 4 накладних).

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як встановлено судом, у Акціонерному товаристві "Українська залізниця" (перевізник) з метою організації вантажних перевезень діє єдиний Типовий договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, редакція якого 25.02.2020 була опублікована на сайті філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - https://uz-cargo.com/ та знаходиться у загальному доступі.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Процедура укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом передбачає ініціацію процесу з боку замовника послуг шляхом оформлення в електронному вигляді "Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом", яка погоджується перевізником шляхом надання електронного "Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом" та "Повідомлення про зміну інформації щодо Замовника".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд" (замовником послуг, відповідачем у справі) було ініційовано приєднання до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (прийняття в цілому умов публічного Договору) шляхом надання "Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом" №13583782/2020-002 від 10.03.2020.

Укладення вищевказаного Договору (приєднання до умов публічного Договору) було погоджено перевізником шляхом оформлення "Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом" №35-13583782/2020-002 від 10.03.2020. Код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер Договору, тобто Договір між перевізником та замовником вважається укладеним 10.03.2020 за №5730762.

Таким чином, між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд" (замовником, відповідачем у справі) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №5730762 від 10.03.2020 (тут і надалі - в редакції від 27.07.2022, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 1.1. розділу 1 якого предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.

Пунктом 1.4. розділу 1 Договору встановлено, що надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5. розділу 1 Договору).

За умовами пунктів 1.6., 1.7. розділу 1 Договору визначено, що Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП). Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.

Відповідно до пункту 1.9. розділу 1 Договору, перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту) направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП: або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника / вантажоодержувача. Код платника є номером Договору з замовником.

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору (пункт 1.10. розділу 1 Договору).

Згідно із пунктом 2.1. розділу 2 Договору, замовник зобов`язаний, зокрема: - сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (підп. 2.1.4.); - відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (підп. 2.1.5.); - у строки, встановлені розд. 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу фор-ми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (підп. 2.1.7.).

Відповідно до пункту 2.3. розділу 2 Договору, перевізник зобов`язаний, зокрема: - приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (підп. 2.3.2.); - складати документи, передбачені п. 1.3, 1.4 та розд. 4 Договору, щодо нарахування сум платежів (підп. 2.3.5).

Згідно із пунктом 3.1. розділу 3 Договору, розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Відповідно до пункту 3.4. розділу 3 Договору, замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Підпунктом 3.4.3. пункту 3.4. розділу 3 Договору передбачено, що моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4 Договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4 Договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена Договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Розрахунки за Договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (пункт 4.1. розділу 4 Договору).

За змістом пункту 4.2. розділу 4 Договору визначено, що оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 15 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього Договору.

Відповідно до пункту 5.1. розділу 5 Договору, у випадку відсутності або недостатності на особовому рахунку замовника коштів, у розмірі необхідному для оплати провізних та інших платежів, додаткових послуг, перевізник має право припинити надання послуг за Договором, у т.ч., приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно ст. 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на замовника за затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу. При наявності заборгованості перевізник має право, відповідно до ст. 51, 62 Статуту залізниць України затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості.

Усі спірні питання з виконання договору вирішуються шляхом переговорів, а у випадку недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку. Строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить один рік (пункти 7.1., 7.3. розділу 7 Договору).

Пунктом 10.3. розділу 10 Договору визначено, що документи, направлені перевізником замовнику для підписання і не підписані останнім (у т.ч. з внесеними зауваженнями, але не підписаними) вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими замовником у строк встановлений нормативно-правовими актами або Договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення окрім випадків надання до них заперечень замовником в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення перевізником документів замовнику, у т.ч. автоматизованими системами перевізника і із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт не стосується порядку укладення та внесення змін до Договору, визначених в розд. 9 Договору.

Відповідно до розділу 14 Договору, невід`ємною частиною Договору є додатки, зокрема: - додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами"; - додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".

Згідно із п. 1 Додатку 1-4 до Договору, на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та / або з вантажем власних вагонів перевізника та / або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).

Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2 Додатку 1-4 до Договору).

Пункт 3 Додатку 1-4 до Договору передбачає, що для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.

За змістом п. 4 Додатку 1-4 до Договору, в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.

Пунктом 5 Додатку 1-4 до Договору визначено, що на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзда та відправлення на станцію призначення.

Згідно із п. 6 Додатку 1-4 до Договору, початком накопичення вагонів є: - на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; - на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику.

Часом закінчення накопичення вагонів є: - на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагона перевізником (п. 7 Додатку 1-4 до Договору).

За умовами п. 8 Додатку 1-4 до Договору, час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. 9 Додатку 1-4 до Договору, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: - плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення); - за затримку вагонів замовника - платежі, пов`язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів; - за затримку власних вагонів перевізника - платежі, пов`язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4 Договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується.

Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10 Додатку 1-4 до Договору).

За матеріалами справи судом також встановлено, що 20.11.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (залізницею, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд" (власником, відповідачем у справі) укладено Договір про подачу та забирання вагонів №Л/ДН-5/20/560/МП (далі - Договір №Л/ДН-5/20/560/МП), відповідно до п. 1 якого визначено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього Договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить власнику та примикає стрілкою №401 до колії №41 ВП "Вагонне депо Ужгород" і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під`їзної колії є граничний стовпчик СП №401.

Згідно із п. 2 Договору №Л/ДН-5/20/560/МП, розгорнута довжина під`їзної колії складає 1471,7 м.

Відповідно до п. 6 Договору №Л/ДН-5/20/560/МП, вагони на під`їзну колію подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях навантаження, вивантаження. Здача вагонів провадиться на вантажному фронті. Загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, не більше 24 одиниць.

Пунктом 7 Договору №Л/ДН-5/20/560/МП передбачено, що про готовність вагонів до забирання власник під`їзної колії передає залізниці повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами та по телефону №20-37. Приймання вагонів при забиранні їх залізницею здійснюється на вантажному фронті.

Максимальна переборна спроможність вантажних пунктів навантаження/вивантаження тарно-штучних вантажів - 4 вагони - 1 год. 40 хв.; кранові вантажі - 1 вагон - 1 год. 10 хв., великовагові контейнери - 1 вагон - 8 хв.; зернові вантажі - 1 вагон - 48 хв. (п. 8 Договору №Л/ДН-5/20/560/МП)

За умовами п. 9 Договору №Л/ДН-5/20/560/МП, час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під`їзну колію до моменту отримання залізницею повідомлення власника про готовність вагонів до забирання.

За змістом п. 10 Договору №Л/ДН-5/20/560/МП визначено, що відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів 4,0 км в обидва кінці, в т.ч. по табл. №1 = 2,9 км; по табл. №2 = 1,1 км згідно з розділом Збірника тарифів на перевезення вантажів.

Відповідно до п. 11 Договору №Л/ДН-5/20/560/МП, власник сплачує залізниці плату: - за подачу, забирання вагонів; - за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; - за маневрову роботу - за фактично виконану роботу; - інші збори і плати, передбачені Збірником тарифів на перевезення вантажу залізничним транспортом України. Збори і плати вносяться в відомості плати форми ГУ-46 та накопичувальні картки ФДУ-92.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, в період 12-13 серпня 2022 року на станцію Чоп під вивантаження засобами відповідача прибуло 114 вагонів, а саме, у складі потягу №8851 - 13 вагонів, потягу №2571 - 50 вагонів, потягу №1931 - 49 вагонів та потягу №2163 - 2 вагони. На підтвердження обставин щодо накопичення вказаних вагонів позивачем до матеріалів справи долучено акти загальної форми ГУ-23.

Так, 12.08.2022 на станцію Чоп у складі потягу №8851 на адресу відповідача за накладними №32475758, №32448961, №32613713, №32613697, №32613648 та №32613408 прибули вагони: 95588919, 95599122, 95600383, 95600722, 95601480, 95637377, 95660130, 95703492, 95704862, 95962965, 95962981, 95589008, 95507521.

Відповідачем на станцію Чоп надано заявку №579-1 від 13.08.2022 із проханням не подавати на під`їзну колію вагони по причині зайнятості вантажних фронтів. Також у заявці зазначено про гарантування оплати послуг, пов`язаних з затримкою вагонів на коліях загального користування.

У зв`язку з наведеним, позивачем складено акт загальної форми №1579 від 12.08.2022 про те, що вагони простоюють в очікуванні подавання їх під вантажні операції з вини клієнта.

05.09.2022 відповідачем на станцію Чоп надано заявку №7 із проханням подавання вагонів 95601415, 95554424, 95962981, 95637377, 95507521, 95354809, 95469862, 95747648, 95595153, на підставі чого позивачем складено акт загальної форми №1892 від 05.09.2022 про закінчення затримки, а вагони подано під вантажні операції.

09.09.2022 відповідачем на станцію Чоп надано заявку №821 із проханням подавання вагонів 95704862, 95588919, 95600383, 95703492, 95601480, 95962965, 95599122, 95589008, 95600722, 95660130, із огляду на що позивачем складено акт загальної форми №1964 від 09.09.2022 про закінчення затримки, а вагони подано під вантажні операції.

Також 12.08.2022 у складі потягу №2571 на адресу відповідача прибули вагони за накладними №32494197, №32480162, №32477259, №32477242, вагони 95532784, 95538567, 95617163, 95648655, 95668844, 95755351, 95524567, 95373775, 95357323, 95353637, 58567397, 95834040, 53203634, 95220836, 95238614, 95238374, 95238648, 95220489, 95237749, 95238168, 95238853, 95241618, 95220760, 95237277, 95220133, 95215943, 95238622, 95238424, 95220117, 95236766, 95761227, 95351821, 95529350, 95598900.

За фактом прибуття, по причині зайнятості вантажних фронтів, позивачем складено акт загальної форми №1598 від 12.08.2022 о 23 год. 59 хв. про те, що вагони простоюють в очікуванні подавання вагонів під вантажні операції з вини відповідача.

19.08.2022 відповідачем на станцію Чоп надано заявку №617 із проханням подавання вагонів 95760500, 95447231, 95614947, 53200226, 95643052, 95639076, 95532784, 95538567, 95617163, 95648655, 95668844, 95755351, 95524567, 95373775, 95357323, 95353637, 58567397, 95834040, 53203634, 59598052.

У зв`язку з наведеним, позивачем складено акт загальної форми №1676 від 19.08.2022 про закінчення затримки, а вагони подано під вантажні операції.

23.08.2022 відповідачем на станцію Чоп надано заявку №665 із проханням подавання вагонів 95220836, 95238614, 95238374, 95238648, 95220489, 95237749, 95238168, 95238853, 95241618, 95220760, 95237277, 95220133, 95215943, 95238622, 95238424, 95220117, 95236766, 95761227, 95351821, 95529350, 95598900, на підставі чого позивачем складено акт загальної форми №1713 від 23.08.2022 про закінчення затримки та вагони подано під вантажні операції.

13.08.2022 у складі потягу №2163 на адресу відповідача прибули вагони 95220646, 95220570 по накладній №396872280.

За фактом прибуття, по причині зайнятості вантажних фронтів, позивачем складено акт загальної форми №1596 13.08.2022 о 14 год. 00 хв. про те, що вагони простоюють в очікуванні подавання вагонів під вантажні операції з вини відповідача.

03.09.2022 відповідачем на станцію Чоп надано заявку №764-1 з проханням подавання вагонів 95220646, 95220570, у зв`язку з чим позивачем складено акт загальної форми №1858 від 03.09.2022 про закінчення затримки та вагони подано під вантажні операції.

15.08.2022 у складі потягу №3601 на адресу відповідача за накладними №32475857, №39701636 прибули вагони 53200226, 95447231, 95614947, 95639076, 95643052, 95760500, 59598052.

У той же день, 15.08.2022, відповідачем на станцію Чоп надано заявку від №591 із проханням не подавати на під`їзну колію вагони по причині зайнятості вантажних фронтів, із огляду на що позивачем складено акт загальної форми №1618 від 15.08.2022 о 05 год. 30 хв. про те, що вагони простоюють в очікуванні подавання вагонів під вантажні операції з вини відповідача.

19.08.2022 відповідачем на станцію Чоп надано заявку №617 із проханням подавання вагонів, в тому числі і вагонів 53200226, 95447231, 95614947, 95639076, 95643052, 95760500, 59598052, на підставі чого позивачем складено акт загальної форми №1675 від 19.08.2022 про закінчення затримки та вагони подано під вантажні операції.

Судом встановлено, що 18.08.2022 о 14 год. 05 хв. на станцію Чоп надано наказ №МРОД-104 із дозволом на застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з актами загальної форми про затримку вагонів, позивачем проведено нарахування зборів за користування вагонами та маневрову роботу, з якою відповідач погодився, і відповідні суми були списані з його особового рахунку. Зазначене не заперечується сторонами у справі.

Плата за зберігання вантажів у вагонах нарахована по накопичувальних картках форми ФДУ-92 №25080681, №25080682, №06090758, №12090797 на загальну суму 1 527 841,40 грн без ПДВ.

Водночас у зв`язку із тим, що відповідач підписав накопичувальні картки із запереченнями, спірні суми не були списані з його особового рахунку.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, 17.02.2023 останнім повідомлено позивача про згоду на оплату однократного збору за зберігання вантажу за весь період затримки, на підставі чого сформовано накопичувальну картку форми ФДУ-92 №17020232 на загальну суму 936 963 грн без ПДВ.

Також позивач вказує, що 21.02.2023 відповідачем було поповнено кредитовий запас по коду платника 5730762 на необхідну сума для стягнення збору по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №17020232, і накопичувальна картка підтверджена накладанням електронного цифрового підпису відповідального працівника відповідача зі стягненням платежів з особового рахунку по коду платника 5730762.

Розмір підвищеної ставки за зберігання вантажу, зі сплатою якої відповідач не погоджується, складає 709 054,08 грн з врахуванням ПДВ.

30.03.2023 позивач із метою досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача претензію №ДН-5-7/56 щодо сплати спірної суми.

Водночас позивачем отримано відповідь на претензію №51 від 15.05.2023, згідно з якою відповідач відмовив у сплаті суми 709 054,08 грн збору за зберігання вантажу, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення означеної суми з відповідача у примусовому порядку.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частинами 2, 5 статті 306 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

За приписами ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Відповідно до ст. 2, 3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту визначено, що: вантаж це матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі; вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення; вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж; накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Як зазначалось судом попередньо, на виконання умов Договору, на станцію Чоп Львівської залізниці для відповідача (одержувача вантажу) від вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "АП МАРІН" - позивачем здійснено перевезення вантажу, що підтверджується залізничними накладними №32475758, №32448961, №32613713, №32613697, №32613648, №32613408, №32494197, №32480162, №32477259, №32477242, №396872280, №32475857 та 39701636.

Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами (ст. 30 Статуту).

Згідно зі ст. 42 Статуту, залізниця зобов`язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

У свою чергу, відповідно до ст. 46 Статуту, одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За приписами ст. 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подання під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала (п. 3 Правил складання актів).

Порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.

Так, відповідно до п. 4, 5 Правил зберігання вантажів, термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту залізниць України, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: - якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; - при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; - при затримці - з моменту затримки.

Згідно із п. 9 Правил, факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. За зберігання на місцях загального користування та коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Враховуючи вищенаведене, належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком №6 до Правил користування вагонами і контейнерами.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №904/5743/16.

Судом встановлено, що прийняті до перевезення позивачем вагони були затримані на станції призначення Чоп Львівської залізниці в очікуванні подачі під вантажні операції з вини відповідача. Наведений факт підтверджується актами форми ГУ-23, в яких вказано час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. При цьому, акти містять підписи двох працівників, а отже складені належним чином, відповідно до п. 3 Правил складання актів, а тому, є належними доказами у розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У даному контексті суд зазначає, що відповідач не надав доказів в обґрунтування відсутності його вини в затримці вагонів на станції призначення Чоп Львівської залізниці, факт чого підтверджено залізницею належним чином у вигляді актів загальної форми ГУ-23.

Більше того, зміст долучених позивачем до позовної заяви листів (заявок) відповідача №579-1 від 13.08.2022, №580 від 13.08.2022, №591 від 15.08.2022, №617 від 18.08.2022, №665 від 23.08.2022, №764-1 від 03.09.2022, №7 від 05.09.2022 та №821 від 09.09.2022 свідчить про те, що затримка вагонів відбулась саме з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд" із причини зайнятості вантажних фронтів.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356, затверджені тарифи та коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів Тарифного керівництва №1 (далі - Збірник тарифів).

Відповідно до п. 2.1. розділу III Збірника тарифів, термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами.

Після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі:

4,0 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тонн;

2,5 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у критих складах;

1,6 грн за одну тонну - при зберіганні на відкритих складах вантажів, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тонн, та порожніх власних контейнерів - за масу тари, округлену до повних тонн.

Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн за добу.

У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України №441 від 22.06.2022), яким затверджено коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, до плати за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів, та збору за зберігання вантажів, що вказані в розділі ІІІ Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 5,139.

Пунктом 2.2. розділу III Збірника тарифів визначено, що при виникненні на станції ускладнень, пов`язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.

При визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година (пункт 3 розділу V Збірника тарифів). Також аналогічна норма міститься у п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами.

Наказом Міністерства інфраструктури України №441 від 22.06.2022 визначено, що розрахунок плати за вантажні перевезення за тарифами Збірника тарифів 1 із застосуванням коефіцієнтів у даному випадку становить 5,139 Плата за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів (графа під №20).

Згідно пункту 10 Розділу І Збірника тарифів Тарифного керівництва №1, ставки тарифів, плати і зборів, що містяться у цьому Збірнику, є базовими та визначені без урахування податку на додану вартість.

За змістом абз. 3, 4 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику. У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Матеріалами справи підтверджено, що станцією Чоп Львівської залізниці були складені накопичувальні картки форми ФДУ-92 №25080681, №25080682, №06090758 та №12090797, в які включено нарахування відповідачу збору за зберігання вантажу у загальному розмірі 1 527 841,40 грн без ПДВ, та які підписані з боку останнього із зауваженнями щодо непогодження із застосуванням збору за зберігання вантажу у двократному розмірі.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок нарахованого збору та встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства, є арифметично правильним, відповідачем контррозрахунку суду не надано.

Доводи відповідача щодо відсутності його вини у затримці спірних вагонів, а відтак, і підстав для сплати ним нарахованого позивачем двократного розміру збору за зберігання вантажу з посиланням на несвоєчасну доставку позивачем вантажу, а також на те, що перевізником в певний проміжок часу прийнято до перевезення на адресу відповідача велику кількість вагонів, які рухались без прогнозованої швидкості в добу, що унеможливлювало їх перевантаження без простою на коліях загального користування, судом не приймаються з огляду на таке.

Нарахування спірних платежів, заявлених до стягнення позивачем, пов`язується не з обставинами своєчасної/несвоєчасної доставки залізницею вантажу, а саме з фактом перебування спірних вагонів у безпосередньому розпорядженні вантажовласника (відповідача) на станції Чоп Львівської залізниці у відповідний період, що не оспорюється останнім.

Водночас положення ст. 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України визначають обов`язок одержувача прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказу начальника залізниці №МРОД-104 від 18.08.2022, із посиланням на ст. 36 Статуту залізниць України, розмір збору за зберігання вантажу у вагонах було збільшено до двократного розміру.

Так, п. 36 Статуту залізниць України визначено, що у разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.

Суд зауважує, що застосування залізницею до одержувача вантажу двократного розміру збору за зберігання вантажу в порядку п. 36 Статуту залізниць України допускається у разі виникнення ускладнень на станції, що зумовлені несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів зі станції, якщо такі ускладнення у роботі залізниці перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з бездіяльністю одержувача у вивезенні вантажу та звільненні під`їзних колій від вагонів, що надійшли на його адресу.

При цьому, п. 36 Статуту залізниць України, як спеціальна норма, що визначає підвищену санкцію (можливість двократного нарахування збору за зберігання вантажу) за окреме порушення, допущене вантажоодержувачем (створення вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення з його вини), не містить виключення із загального правила щодо можливості її застосування незалежно від місця затримки вагонів (на станції призначення чи на станціях, які є під`їзними по маршруту слідування вагонів).

Правовий аналіз наведених приписів п. 36 Статуту залізниць України та п. 8 Правил зберігання вантажів дозволяє дійти висновку про те, що збір за зберігання вантажів, у тому числі й збільшений до двократного розміру, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника).

Правові позиції викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №908/1795/19, та у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №908/1925/19, від 23.06.2020 у справі №908/1746/19, від 06.04.2020 у справі №908/1417/19.

Щодо аргументів відповідача про те, що введення в Україні воєнного стану є обставиною форс-мажору, яка звільняє його від відповідальності, із посиланням на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, слід зазначити наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення із 24.02.2022 воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Торгово-промислова палата України у вищевказаному листі підтвердила, що зазначені обставини із 24.02.2022 і до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/або іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го відповідно стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведеного, на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Згідно із ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

28.02.2022 Торгово-промислова палата України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім, такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання, оскільки носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно із п. 6.1., 6.2. Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1. Регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо). Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Таким чином, зазначений лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №923/878/21, від 07.11.2023 у справі №910/11302/22.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Водночас належних та допустимих доказів, які би підтверджували, що введення воєнного стану або інші обставини є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов договору, відповідач не надав. Відповідачем також не надано і відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), отриманого в порядку, встановленому Регламентом ТПП України, який би підтверджував вплив вказаних обставин на неможливість виконання ним умов Договору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Суд враховує також і те, що підприємство відповідача не знаходилось і не знаходиться на території ведення бойових дій чи на окупованій території.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку, що посилання відповідача на введення воєнного стану в Україні за відсутності в матеріалах даної справи поданих у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань; стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення представника відповідача як такі, що недоведені документально і ґрунтуються на бажанні уникнути відповідальності за несвоєчасне виконання договірного зобов`язання.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частиною 3 ст. 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до п. 137 Статуту, позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Вказане положення пов`язує шестимісячний термін для пред`явлення перевізником позову саме з моментом настання події, що є підставою для подання позову.

Приписами ст. 259 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

У даному контексті суд зауважує, що оскільки в нормі ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України міститься загальне правило, з якого не встановлено винятків, за змістом цієї статті за домовленістю сторін може бути збільшена, як загальна, так і спеціальна позовна давність. Тобто законодавець передбачив право сторін за їх домовленістю збільшити в договорі позовну давність, в тому числі й щодо заявлених у цій справі вимог про стягнення збору за зберігання вантажу, при цьому, жодним чином не обмежив можливість такого погодження укладенням окремого договору, як на це вказує відповідач. Збільшення сторонами позовної давності в окремому пункті укладеного між ними Договору (п. 7.3.) цілком відповідає дотриманню письмової форми договору (домовленості), про що зазначено у ст. 259 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №921/765/20.

Судом у цій справі встановлено факт виникнення між сторонами договірних правовідносин шляхом приєднання відповідача до умов публічного договору, що, у свою чергу, спростовує доводи останнього про необхідність укладення між сторонами окремого договору у письмовій формі про збільшення позовної давності.

Відтак, із огляду на те, що правовідносини сторін виникли з укладеного між ними Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, останні в передбаченій законом формі домовились про збільшення позовної давності, без зазначення жодних винятків, на які ці положення договору не розповсюджуються. Тобто позовна давність за заявленими позивачем вимогами становить один рік.

Посилання ж відповідача на висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20, щодо застосування положень ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України як загальної та спеціальної норм не спростовують встановлених судом обставин в частині договірного погодження відповідачем збільшення спеціальної позовної давності у спірних правовідносинах.

При цьому, суд враховує, що відповідні висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/11949/20 стосувались, перш за все, порядку обчислення початку перебігу шестимісячного строку на звернення з позовом саме до перевізника про стягнення штрафу за порушення термінів доставки вантажу, а отже не є релевантними до спірних правовідносин сторін.

Аргументи відповідача про те, що умовами п. 7.3 Договору визначено позовну давність за вимогами перевізника до замовника, проте у спірному випадку відповідач виступає вантажоодержувачем, в той час як замовником перевезення є саме вантажовідправник, який окремо зазначений в накладній, також відхиляються судом як необґрунтовані.

Так, із тексту преамбули Договору вбачається, що сторонами цього Договору визначаються перевізник - Акціонерне товариство "Українська залізниця", а з іншої сторони - замовник, яким визначено вантажовласника, вантажовідправника, вантажоодержувача та платника, що, у свою чергу, спростовує доводи відповідача про непоширення на нього, як на вантажовласника, умов п. 7.3 Договору в частині застосування до спірних правовідносин збільшеної позовної давності строком в один рік.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем подано позов у даній справі в межах строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 709 054,08 грн збору за зберігання вантажу є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 10 635,08 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд", вул. Ракоці, будинок 2, с. Сюрте, Ужгородський район, Закарпатська область, 89432 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 13583782) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Тверська, будинок 5, м. Київ, 03680 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", вул. Гоголя, будинок 1, м. Львів, Львівська область, 79007 (код ЄДРЮОФОПтаГФ ВП 40081195) суму 709 054,08 грн (Сімсот дев`ять тисяч п`ятдесят чотири гривні 08 коп) збору за зберігання вантажу, а також 10 635,08 грн (Десять тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 08 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 16.09.2024.

Суддя Л.І. Пригара