Постанова

від 02.12.2024 по справі 907/467/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р. Справа № 907/467/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача Сковородько А.М. (в режимі відеоконференції у Господарському суді Закарпатської області)

від відповідача (скаржника) Балко В.Г. (в режимі відеоконференції у Господарському суді Закарпатської області)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Експорттрансбуд від 04 жовтня 2024 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 серпня 2024 року (повний текст підписано 16.09.2024), суддя Пригара Л.І.

у справі №907/467/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Експорттрансбуд, с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 709 054,08 грн збору за зберігання вантажу

в с т а н о в и в :

25 травня 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорттрансбуд» про стягнення 709 054,08 грн збору за зберігання вантажу.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15 серпня 2024 року у справі №907/467/23 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 709 054,08 грн збору за зберігання вантажу.

Суд у рішенні зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що станцією Чоп Львівської залізниці були складені накопичувальні картки форми ФДУ-92 №25080681, №25080682, №06090758 та №12090797, в які включено нарахування відповідачу збору за зберігання вантажу у загальному розмірі 1 527 841,40 грн без ПДВ, та які підписані з боку останнього із зауваженнями щодо непогодження із застосуванням збору за зберігання вантажу у двократному розмірі. Судом перевірено наданий позивачем розрахунок нарахованого збору та встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства, є арифметично правильним, відповідачем контррозрахунку суду не надано. Разом з тим, суд зазначив, що правовий аналіз приписів п.36 Статуту залізниць України та п.8 Правил зберігання вантажів дозволяє дійти висновку про те, що збір за зберігання вантажів, у тому числі й збільшений до двократного розміру, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника). Одночасно суд відхилив доводи відповідача про відсутність його вини у затримці спірних вагонів, а також обставини щодо введення в Україні воєнного стану, як підставу для звільнення відповідача від відповідальності. Щодо позовної давності суд першої інстанції встановив, що така позивачем не пропущена, у зв`язку з її збільшенням сторонами до одного року.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Експорттрансбуд» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 серпня 2024 року у справі №907/467/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що заявка №821 від 09.09.2022 за 10 вагонів з оплатою штрафу була погоджена з відправником, тому відповідач визнає цю суму, разом з тим, зазначає, що вагони в кількості 46 штук були перевезені Укрзалізницею на станцію Чоп на адресу ТОВ «Експорттрансбуд» без погодження з останнім, тому застосування будь-яких штрафних санкцій вважає неправомірним. Крім цього, наголошує, що Укрзалізниця пропустила строк позовної давності, який у спірній ситуації є спеціальним та становить шість місяців.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що збільшення сторонами позовної давності в п.7.3 укладеного сторонами договору №35-13583782/2020-002 від 10.03.2020 року в редакції від 27.07.2022 року відповідає дотриманню письмової форми договору (ст.259 ЦК України). Наголошує, що судом встановлено факт виникнення між сторонами договірних правовідносин, шляхом приєднання відповідача до умов публічного договору, що спростовує його доводи про необхідність укладення окремого договору про збільшення позовної давності. Крім цього, зазначає, що підтвердження того, що планування перевезення вантажів на адресу ТОВ Експорттрансбуд здійснювалось за місячними планами відсутнє, тому погодження графіків навантаження відповідно не проводилось, а планування проводилось за додатковими замовленнями через систему АС МЕСПЛАН, переведення яких в статус узгоджено здійснюється без погодження вантажоотримувачем.

Від апелянта до суду також надійшли заперечення на відзив позивача на апеляційну скаргу.

Судові засідання з розгляду справи в суді апеляційної інстанції, на підставі відповідних клопотань представників сторін та ухвал суду, проводились в режимі відеоконференції з Господарським судом Закарпатської області.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 серпня 2024 року у справі №907/467/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі та запереченнях на відзив.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, у Акціонерному товаристві "Українська залізниця" (перевізник) з метою організації вантажних перевезень діє єдиний Типовий договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, редакція якого 25.02.2020 була опублікована на сайті філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - https://uz-cargo.com/ та знаходиться у загальному доступі.

Процедура укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом передбачає ініціацію процесу з боку замовника послуг шляхом оформлення в електронному вигляді "Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом", яка погоджується перевізником шляхом надання електронного "Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом" та "Повідомлення про зміну інформації щодо Замовника".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд" (замовником послуг) було ініційовано приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (прийняття в цілому умов публічного договору), шляхом надання "Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом" №13583782/2020-002 від 10.03.2020.

Укладення вищевказаного договору (приєднання до умов публічного договору) було погоджено перевізником шляхом оформлення "Повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом" №35-13583782/2020-002 від 10.03.2020. Код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору, тобто договір між перевізником та замовником вважається укладеним 10.03.2020 за №5730762.

Таким чином, між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд" (замовником) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №5730762 від 10.03.2020 (тут і надалі - в редакції від 27.07.2022, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 1.1. розділу 1 якого предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п.1.5 Договору).

Відповідно до п.п.1.6, 1.7 Договору останній з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП). Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір, друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

Згідно з п.1.9 Договору перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП: або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника / вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником.

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п.12.1 договору (п.1.10 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що замовник зобов`язаний, зокрема: - сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (підп.2.1.4); - відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (підп.2.1.5); - у строки, встановлені розд.4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (підп.2.1.7).

Відповідно до п.2.3 Договору перевізник зобов`язаний, зокрема: - приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (підп.2.3.2); - складати документи, передбачені п.1.3, 1.4 та розд.4 договору, щодо нарахування сум платежів (підп.2.3.5).

Розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів (п.3.1 Договору).

Згідно з п.3.4 Договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі плата за користування власними вагонами перевізника).

Відповідно до пп.3.4.3 Договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п.3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках, вказаних в п.3.4 Договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (п.4.1 Договору).

У п.4.2 Договору сторони погодили, що оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд.15 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.

Згідно з п.5.1 Договору у випадку відсутності або недостатності на особовому рахунку замовника коштів, у розмірі необхідному для оплати провізних та інших платежів, додаткових послуг, перевізник має право припинити надання послуг за договором, у т.ч., приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно ст.62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на замовника за затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу. При наявності заборгованості перевізник має право, відповідно до ст.51, 62 Статуту залізниць України затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості.

Усі спірні питання з виконання договору вирішуються шляхом переговорів, а у випадку недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку (п.7.1 Договору).

Відповідно до п.7.3 Договору строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Пунктом 10.3 Договору визначено, що документи, направлені перевізником замовнику для підписання і не підписані останнім (у т.ч. з внесеними зауваженнями, але не підписаними) вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими замовником у строк встановлений нормативно-правовими актами або договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення окрім випадків надання до них заперечень замовником в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення перевізником документів замовнику, у т.ч. автоматизованими системами перевізника і із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт не стосується порядку укладення та внесення змін до договору, визначених в розд.9 договору.

Невід`ємною частиною договору є додатки, зокрема: - додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами"; - додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів" (розділ 14 Договору).

Згідно з п.1 Додатку 1-4 до Договору на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та / або з вантажем власних вагонів перевізника та / або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів). Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п.2 Додатку 1-4 до Договору).

Відповідно до п.3 Додатку 1-4 до Договору для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.

В межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки (п.4 Додатку 1-4 до Договору).

Пунктом 5 Додатку 1-4 до Договору визначено, що на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзда та відправлення на станцію призначення.

У п.6 Додатку 1-4 до Договору сторони погодили, що початком накопичення вагонів є: - на шляху прямування порожніх та/або з вантажем прибуття вагонів на станцію накопичення; - на станції відправлення момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику.

Згідно з п.7 Додатку 1-4 до Договору часом закінчення накопичення вагонів є: - на шляху прямування порожніх та/або з вантажем формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення-приймання останнього вагона перевізником.

Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п.8 Додатку 1-4 до Договору).

Відповідно до п.9 Додатку 1-4 до Договору за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: - плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення); - за затримку вагонів замовника платежі, пов`язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів; - за затримку власних вагонів перевізника платежі, пов`язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п.3.4 Договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.

Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п.10 Додатку 1-4 до Договору).

20 листопада 2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (залізницею) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд" (власником) укладено договір про подачу та забирання вагонів №Л/ДН-5/20/560/МП, відповідно до п.1 якого визначено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить власнику та примикає стрілкою №401 до колії №41 ВП "Вагонне депо Ужгород" і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під`їзної колії є граничний стовпчик СП №401.

Згідно з п.2 Договору №Л/ДН-5/20/560/МП розгорнута довжина під`їзної колії складає 1471,7 м.

Вагони на під`їзну колію подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях навантаження, вивантаження. Здача вагонів провадиться на вантажному фронті. Загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, не більше 24 одиниць (п.6 Договору №Л/ДН-5/20/560/МП).

Пунктом 7 Договору №Л/ДН-5/20/560/МП передбачено, що про готовність вагонів до забирання власник під`їзної колії передає залізниці повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами та по телефону №20-37. Приймання вагонів при забиранні їх залізницею здійснюється на вантажному фронті.

У п.8 Договору №Л/ДН-5/20/560/МП сторони погодили, що максимальна переборна спроможність вантажних пунктів навантаження/вивантаження тарно-штучних вантажів - 4 вагони - 1 год. 40 хв.; кранові вантажі - 1 вагон - 1 год. 10 хв., великовагові контейнери - 1 вагон - 8 хв.; зернові вантажі - 1 вагон - 48 хв.

Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під`їзну колію до моменту отримання залізницею повідомлення власника про готовність вагонів до забирання (п.9 Договору №Л/ДН-5/20/560/МП).

Згідно з п.10 Договору №Л/ДН-5/20/560/МП відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів 4,0 км в обидва кінці, в т.ч. по табл. №1 = 2,9 км; по табл. №2 = 1,1 км згідно з розділом Збірника тарифів на перевезення вантажів.

Відповідно до п.11 Договору №Л/ДН-5/20/560/МП власник сплачує залізниці плату: - за подачу, забирання вагонів; - за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; - за маневрову роботу - за фактично виконану роботу; - інші збори і плати, передбачені Збірником тарифів на перевезення вантажу залізничним транспортом України. Збори і плати вносяться в відомості плати форми ГУ-46 та накопичувальні картки ФДУ-92.

Так, судом встановлено, що в період 12-13 серпня 2022 року на станцію Чоп під вивантаження засобами відповідача прибуло 114 вагонів, а саме: у складі потягу №8851 13 вагонів, потягу №2571 50 вагонів, потягу №1931 49 вагонів та потягу №2163 2 вагони.

На підтвердження обставин щодо накопичення вказаних вагонів позивачем до матеріалів справи долучено акти загальної форми ГУ-23.

12 серпня 2022 року на станцію Чоп у складі потягу №8851 на адресу відповідача за накладними №32475758, №32448961, №32613713, №32613697, №32613648 та №32613408 прибули вагони: 95588919, 95599122, 95600383, 95600722, 95601480, 95637377, 95660130, 95703492, 95704862, 95962965, 95962981, 95589008, 95507521.

Відповідачем на станцію Чоп надано заявку №579-1 від 13.08.2022 із проханням не подавати на під`їзну колію вагони по причині зайнятості вантажних фронтів. Також у заявці зазначено про гарантування оплати послуг, пов`язаних з затримкою вагонів на коліях загального користування.

У зв`язку з наведеним, позивачем складено акт загальної форми №1579 від 12.08.2022 про те, що вагони простоюють в очікуванні подавання їх під вантажні операції з вини клієнта.

05 вересня 2022 року відповідачем на станцію Чоп надано заявку №7 із проханням подавання вагонів: 95601415, 95554424, 95962981, 95637377, 95507521, 95354809, 95469862, 95747648, 95595153, на підставі чого позивачем складено акт загальної форми №1892 від 05.09.2022 про закінчення затримки, а вагони подано під вантажні операції.

09 вересня 2022 року відповідачем на станцію Чоп надано заявку №821 із проханням подавання вагонів: 95704862, 95588919, 95600383, 95703492, 95601480, 95962965, 95599122, 95589008, 95600722, 95660130, із огляду на що, позивачем складено акт загальної форми №1964 від 09.09.2022 про закінчення затримки, а вагони подано під вантажні операції.

Крім цього, 12 серпня 2022 року у складі потягу №2571 на адресу відповідача за накладними №32494197, №32480162, №32477259, №32477242, прибули вагони: 95532784, 95538567, 95617163, 95648655, 95668844, 95755351, 95524567, 95373775, 95357323, 95353637, 58567397, 95834040, 53203634, 95220836, 95238614, 95238374, 95238648, 95220489, 95237749, 95238168, 95238853, 95241618, 95220760, 95237277, 95220133, 95215943, 95238622, 95238424, 95220117, 95236766, 95761227, 95351821, 95529350, 95598900.

За фактом прибуття, по причині зайнятості вантажних фронтів, позивачем складено акт загальної форми №1598 від 12.08.2022 о 23 год. 59 хв. про те, що вагони простоюють в очікуванні подавання вагонів під вантажні операції з вини відповідача.

19 серпня 2022 року відповідачем на станцію Чоп надано заявку №617 із проханням подавання вагонів: 95760500, 95447231, 95614947, 53200226, 95643052, 95639076, 95532784, 95538567, 95617163, 95648655, 95668844, 95755351, 95524567, 95373775, 95357323, 95353637, 58567397, 95834040, 53203634, 59598052.

У зв`язку з наведеним, позивачем складено акт загальної форми №1676 від 19.08.2022 про закінчення затримки, а вагони подано під вантажні операції.

23 серпня 2022 року відповідачем на станцію Чоп надано заявку №665 із проханням подавання вагонів 95220836, 95238614, 95238374, 95238648, 95220489, 95237749, 95238168, 95238853, 95241618, 95220760, 95237277, 95220133, 95215943, 95238622, 95238424, 95220117, 95236766, 95761227, 95351821, 95529350, 95598900, на підставі чого позивачем складено акт загальної форми №1713 від 23.08.2022 про закінчення затримки та вагони подано під вантажні операції.

Також судом встановлено, що 13 серпня 2022 року у складі потягу №2163 на адресу відповідача прибули вагони: 95220646, 95220570 по накладній №396872280.

За фактом прибуття, по причині зайнятості вантажних фронтів, позивачем складено акт загальної форми №1596 від 13.08.2022 о 14 год. 00 хв. про те, що вагони простоюють в очікуванні подавання вагонів під вантажні операції з вини відповідача.

03 вересня 2022 року відповідачем на станцію Чоп надано заявку №764-1 з проханням подавання вагонів 95220646, 95220570, у зв`язку з чим позивачем складено акт загальної форми №1858 від 03.09.2022 про закінчення затримки та вагони подано під вантажні операції.

15 серпня 2022 року у складі потягу №3601 на адресу відповідача за накладними №32475857, №39701636 прибули вагони: 53200226, 95447231, 95614947, 95639076, 95643052, 95760500, 59598052.

У той же день, відповідачем на станцію Чоп надано заявку від №591 із проханням не подавати на під`їзну колію вагони по причині зайнятості вантажних фронтів, із огляду на що позивачем складено акт загальної форми №1618 від 15.08.2022 о 05 год. 30 хв. про те, що вагони простоюють в очікуванні подавання вагонів під вантажні операції з вини відповідача.

19 серпня 2022 року відповідачем на станцію Чоп надано заявку №617 із проханням подавання вагонів, в тому числі і вагонів 53200226, 95447231, 95614947, 95639076, 95643052, 95760500, 59598052, на підставі чого позивачем складено акт загальної форми №1675 від 19.08.2022 про закінчення затримки та вагони подано під вантажні операції.

Судом встановлено, що 18 серпня 2022 року о 14 год. 05 хв. на станцію Чоп надано наказ начальника залізниці №МРОД-104 із дозволом на застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу.

Згідно з актами загальної форми про затримку вагонів, позивачем проведено нарахування зборів за користування вагонами та маневрову роботу, з якою відповідач погодився, і відповідні суми були списані з його особового рахунку. Зазначене не заперечується сторонами у справі.

Плата за зберігання вантажів у вагонах нарахована по накопичувальних картках форми ФДУ-92 №25080681, №25080682, №06090758, №12090797 на загальну суму 1 527 841,40 грн без ПДВ. У зв`язку з тим, що відповідач підписав накопичувальні картки із запереченнями, спірні суми не були списані з його особового рахунку.

17 лютого 2023 року відповідачем повідомлено позивача про згоду на оплату однократного збору за зберігання вантажу за весь період затримки, на підставі чого сформовано накопичувальну картку форми ФДУ-92 №17020232 на загальну суму 936 963 грн без ПДВ.

Також позивач вказує, що 21 лютого 2023 року відповідачем поповнено кредитовий запас по коду платника 5730762 на необхідну суму для стягнення збору по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №17020232, і накопичувальна картка підтверджена накладанням електронного цифрового підпису відповідального працівника відповідача зі стягненням платежів з особового рахунку по коду платника 5730762.

Розмір підвищеної ставки за зберігання вантажу, зі сплатою якої відповідач не погоджується, складає 709 054,08 грн з врахуванням ПДВ.

30 березня 2023 року позивач з метою досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача претензію №ДН-5-7/56 щодо сплати спірної суми.

У відповіді на претензію №51 від 15.05.2023 відповідач відхилив претензію позивача на суму 709 054,08 грн.

У травні 2023 року АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Експорттрансбуд» 709 054,08 грн збору за зберігання вантажу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст.909 ЦК України).

В силу положень ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (ст.8 ЗУ «Про залізничний транспорт»).

Згідно з ст.3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту визначено, що: вантаж це матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі; вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення; вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж; накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Так, на виконання умов договору, на станцію Чоп Львівської залізниці для відповідача (одержувача вантажу) від вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "АП МАРІН" - позивачем здійснено перевезення вантажу, що підтверджується залізничними накладними №32475758, №32448961, №32613713, №32613697, №32613648, №32613408, №32494197, №32480162, №32477259, №32477242, №396872280, №32475857 та 39701636.

Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами (ст.30 Статуту).

Згідно з ст.42 Статуту залізниця зобов`язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (ст.46 Статуту).

Відповідно до ст.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту).

У відповідності до п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подання під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами). Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Крім цього, згідно з п.4, 5 Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту залізниць України, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: - якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; - при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; - при затримці - з моменту затримки (п.8 Правил).

Згідно з п.9 Правил факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. За зберігання на місцях загального користування та коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Враховуючи вищенаведене, належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком №6 до Правил користування вагонами і контейнерами.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, прийняті до перевезення позивачем вагони були затримані на станції призначення Чоп Львівської залізниці в очікуванні подачі під вантажні операції з вини відповідача. Наведений факт підтверджується актами форми ГУ-23, в яких вказано час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. При цьому, акти містять підписи двох працівників, а отже складені належним чином, відповідно до п.3 Правил складання актів, а тому, є належними доказами у розумінні ст.76 ГПК України.

Як вбачається із долучених до позовної заяви листів (заявок) відповідача №579-1 від 13.08.2022, №580 від 13.08.2022, №591 від 15.08.2022, №617 від 18.08.2022, №665 від 23.08.2022, №764-1 від 03.09.2022, №7 від 05.09.2022 та №821 від 09.09.2022, затримка вагонів відбулась саме з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд" із причини зайнятості вантажних фронтів.

Разом з тим, відповідач не надав доказів в обґрунтування відсутності його вини в затримці вагонів на станції призначення Чоп Львівської залізниці, факт чого підтверджено залізницею належним чином у вигляді актів загальної форми ГУ-23.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356, затверджені тарифи та коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів Тарифного керівництва №1 (далі - Збірник тарифів).

Відповідно до п.2.1 розділу III Збірника тарифів термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами. Після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі: 4,0 грн за одну тонну при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах за масу брутто, округлену до повних тонн; 2,5 грн за одну тонну при зберіганні вантажів у критих складах; 1,6 грн за одну тонну при зберіганні на відкритих складах вантажів, у тому числі у контейнерах за масу брутто, округлену до повних тонн, та порожніх власних контейнерів за масу тари, округлену до повних тонн. Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України №441 від 22.06.2022), яким затверджено коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, до плати за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів, та збору за зберігання вантажів, що вказані в розділі ІІІ Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 5,139.

У відповідності до п.2.2 розділу III Збірника тарифів при виникненні на станції ускладнень, пов`язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.

При визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година (п.3 розділу V Збірника тарифів та п.12 Правил користування вагонами і контейнерами).

Поряд з цим, за змістом абз.3, 4 п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику. У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Так судом встановлено, що станцією Чоп Львівської залізниці були складені накопичувальні картки форми ФДУ-92 №25080681, №25080682, №06090758 та №12090797, в які включено нарахування відповідачу збору за зберігання вантажу у загальному розмірі 1 527 841,40 грн без ПДВ, та які підписані з боку останнього із зауваженнями, а саме: непогодження із застосуванням збору за зберігання вантажу у двократному розмірі.

Зважаючи на все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 709 054,08 грн збору за зберігання вантажу є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а наданий позивачем розрахунок нарахованого збору відповідає вимогам чинного законодавства і є арифметично правильним.

Разом з тим, місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи відповідача щодо відсутності вини останнього у затримці вагонів. Листами відповідача №579-1 від 13.08.2022, №580 від 13.08.2022, №591 від 15.08.2022, №617 від 18.08.2022, №665 від 23.08.2022, №764-1 від 03.09.2022, №7 від 05.09.2022 та №821 від 09.09.2022 підтверджується, що затримка вагонів відбулась через зайнятість вантажних фронтів, тобто з вини відповідача. Поряд з цим, положення ст.ст.46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України визначають обов`язок одержувача прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо); за несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.

Застосування залізницею до одержувача вантажу двократного розміру збору за зберігання вантажу в порядку п.36 Статуту залізниць України допускається у разі виникнення ускладнень на станції, що зумовлені несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів зі станції, якщо такі ускладнення у роботі залізниці перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з бездіяльністю одержувача у вивезенні вантажу та звільненні під`їзних колій від вагонів, що надійшли на його адресу. При цьому, збір за зберігання вантажів, у тому числі й збільшений до двократного розміру, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника).

Одночасно судом першої інстанції правильно відхилено посилання відповідача на форс-мажорні обставини (воєнний стан), як підставу для звільнення останнього від відповідальності, оскільки відповідачем не доведено, що саме введення воєнного стану на території України слугувало підставою для порушення відповідачем своїх зобов`язань. Судом також враховано, що підприємство відповідача, як і місце виконання зобов`язання не знаходилось на території ведення бойових дій чи на окупованій території.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і у разі їх виникнення сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих собою, але і те що вони були форс-мажорними саме для конкретно цього випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Щодо позовної давності, колегія суддів зазначає наступне:

Судом встановлено, що відповідачем заявлено про сплив позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною другою ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Згідно з ч.3 ст.925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 дійшла висновку, що стаття 925 Цивільного кодексу України є загальною нормою.

Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.315 ГК України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Положення частини третьої статті 925 Цивільного кодексу України та частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Крім цього, пунктом 137 Статуту залізниць України передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Поряд з тим, статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Так, місцевим господарським судом правильно встановлено, що сторони у п.7.3 Договору погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік. Тобто сторони домовилися про збільшення позовної давності до одного року.

Слід зазначити, що за змістом вказаної статті за домовленістю сторін може бути збільшена, як загальна, так і спеціальна позовна давність. Тобто законодавець передбачив право сторін за їх домовленістю збільшити в договорі позовну давність, в тому числі й щодо заявлених у цій справі вимог про стягнення збору за зберігання вантажу, при цьому, жодним чином не обмежив можливість такого погодження укладенням окремого договору, як на це вказує відповідач. Збільшення сторонами позовної давності в окремому пункті укладеного між ними договору (п.7.3) цілком відповідає дотриманню письмової форми договору (домовленості), про що зазначено у ст.259 ЦК України. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №921/765/20. Судом встановлено факт виникнення між сторонами договірних правовідносин шляхом приєднання відповідача до умов публічного договору, що, у свою чергу, спростовує доводи останнього про необхідність укладення між сторонами окремого договору у письмовій формі про збільшення позовної давності.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідач ТОВ «Експорттрансбуд» зазначене у договорі як замовник (вантажовласник, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник), відтак, на спірні правовідносини поширюються умови п.7.3 Договору щодо збільшеної позовної давності.

З цим позовом Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулося до суду 25 травня 2023 року, тобто в межах річного строку, визначеного сторонами у договорі, у зв`язку з чим, суд відхиляє посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності у цій справі.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, враховуючи порушення відповідачем зобов`язань щодо сплати збільшеної ставки збору за зберігання вантажу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 709 054,08 грн збору за зберігання вантажу.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 серпня 2024 року у справі №907/467/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорттрансбуд» без задоволення.

Матеріали справи №907/467/23 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 09 грудня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.