Рішення

від 04.09.2024 по справі 911/1262/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1262/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» (69050, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Космічна, будинок 121 В, код: 34217047)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» (21020, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Арабея Генерала 6 проїзд, будинок 35, код: 30733766)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Віскар» (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, місто Кагарлик, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 2, код: 37341975)

про визнання недійсним договір поруки,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Громут В.І. (поза межами приміщення суду);

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

1. Зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. До Господарського суду Київської області 20.05.2024 надійшла позовна заява ТОВ «Полетехніка» (надалі - позивач) до ТОВ «Промінь» (надалі - відповідач-1) та ТОВ «Віскар» (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним договору поруки № ПВО-001/2021-П від 01.12.2023 (надалі - договір поруки/спірний договір), укладений відповідачами.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що:

- на момент укладення спірного договору у відповідача-1 був відсутній примірник договору поставки № ПВО-001/2021 від 04.02.2021, укладений із позивачем, тобто відповідач-2 приймаючи на себе зобов`язання із солідарного із позивачем виконання обов`язків за цим договором поставки не мав уяви про його зміст та умови та прийняв на себе значні фінансові зобов`язання за позивача, з яким не мав жодних стосунків, у жодних правовідносинах не перебував;

- спірний договір укладено із метою штучного створення боргу;

- договір поруки укладено через 22 місяці після укладення основного договору поставки;

- дійсною метою укладання договору поруки було створення передумов для пред`явлення вимог до позивача, що виникають із договору поставки в обхід третейського застереження щодо порядку розгляду спорів, що виникають із договору поставки;

- відповідач-1 здійснив перереєстрацію своєї діяльності на окупованій російською федерацією території (Луганська область), де продовжує здійснювати свою господарську діяльність через осіб, що пов`язані із кінцевим бенефіціарним власником відповідача-1 родинними стосунками;

За твердженням позивача наведене свідчить про недобросовісність поведінки відповідачів, не легітимність мотивів укладення договору поруки, зміст спірного договору не відповідає критеріям розумності та добросовісності, є фраудаторним. По відношенню до відповідача-2 укладення спірного договору було економічно необґрунтованим, переслідувало іншу мету, що у сукупності призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та стало підставою для звернення до суду із розглядуваним позовом про визнання недійсним договору поруки, як фіктивного на підставі ст. 234 Цивільного кодексу України.

1.3. Заперечуючи проти позову ТОВ «Промінь» у заявах по суті справи посилалося на те, що:

- в межах згаданого договору поставки № ПВО-001/2021 від 04.02.2021, укладеного із позивачем ним було сплачено у якості попередньої оплати на користь позивача 8722695,70 гривень, проте товар за цим договором поставлено не було, вимоги щодо повернення сплаченої суми позивачем безпідставно не було задоволено, грошові кошти не було повернуто;

- відсутність примірника оригіналу договору поставки не вплинула на можливість ознайомити відповідача-2, як поручителя про зміст та умови договору поставки та розмір існуючих зобов`язань позивача, адже після початку повномасштабного вторгнення російської федерації у відповідача-1 збереглися копії договору поставки, що були достатніми для такого ознайомлення, отже відповідач-2 перед укладанням договору поруки міг скласти повне уявлення про зміст зобов`язань за які він поручається;

- позивачем не спростовано правомірності вчиненого договору поруки та всі аргументи позивача ґрунтуються на припущеннях, при цьому відповідач-2 повідомив позивача про факт укладання договору поруки;

- фактичне вчинення відповідачами дій на виконання договору поруки свідчить про безпідставність аргументів позивача про те, що спірний договір укладено без наміру створення реальних правових наслідків, обумовлених цих договором;

- позивач, що є боржником за договором поставки, не мав бути залучений до укладання договору поруки, а тому відсутність його згоди на укладання договору не спростовує його дійсності;

- той факт, що між відповідачем-2 та позивачем відсутні будь-які відносини, які могли б обумовлювати укладення відповідачем-2 договору поруки по зобов`язаннях позивача не може свідчить про фіктивність спірного договору, оскільки відповідач-1 був вільний у виборі контрагента для укладення договору поруки;

- факт укладання спірного договору через 22 місяці після договору поставки, за яким виникли зобов`язання також не свідчить про недійсність договору поруки, оскільки законодавством не визначено жодних обмежень щодо строків укладення забезпечувальних договорів;

- укладення спірного договору не мало за мету оминути третейське застереження, визначене в договорі поставки. При цьому позивач зловживає своїми правами щодо зазначеного застереження, наполягаючи на вирішенні відповідних спорів виключно в третейському суді. Спір про стягнення заборгованості не підвідомчий третейському суду, а тому укладення договору поруки не мало за мету здійснити захист своїх інтересів в обхід третейського застереження та зазначені мотиви не свідчать про фіктивність спірного договору;

- посилання позивача на здійснення ТОВ «Промінь» господарської діяльності на окупованій території є безпідставним звинуваченням, не підтвердженим допустимими доказами та є намаганням дискредитувати відповідача-1 перед судом та не має жодного стосунку до предмета доказування в межах цієї справи.

1.4. Відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України не скористався.

2. Рух справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено дату проведення підготовчого засідання, яке судом неодноразово відкладалося.

18.06.2024 від ТОВ «Промінь» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач-1 заперечує проти задоволення позову.

25.06.2024 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, який ухвалою суду від 03.07.2024, із занесенням до протоколу судового засідання, було повернуто без розгляду на підставі абз. 2 ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 03.07.2024, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі закрито, а справу було призначено до розгляду по суті на 17.07.2024, який також неодноразово відкладався та остаточно було призначено на 04.09.2024.

16.07.2024 в підсистемі «Електронний суд» ТОВ «Віскар» було сформовано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, в якому, серед іншого, було викладено аргументи відповідача-2 проти задоволення позову.

Проте, оскільки відповідач-2 своїм правом на надання відзиву на позов в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України не скористався, а аргументи сторони щодо суті справи не можуть бути викладені в заяві з процесуальних питань, суд доводи відповідача-2, що викладено в клопотанні про розгляд справи за відсутності його представника в частині його заперечень проти позову до уваги не бере.

28.08.2024 в підсистемі «Електронний суд» ТОВ «Віскар» було сформовано заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

В судовому засіданні 04.09.2024 представник позивача приймав участь в режимі відеоконференції та наполягав на задоволенні позовних вимог, представник ТОВ «Промінь» в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Після виходу з нарадчої кімнати 04.09.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

3. Факти та обставини справи, встановлені судом.

3.1. 04.02.2021 ТОВ «Полетехніка» (позивач) та ТОВ «Промінь» (відповідач-1) укладено договір № ПВО-001/2021 (надалі - договір поставки), в межах якого (специфікація № 003) від 23.11.2021 позивач взяв на себе зобов`язання поставити на користь відповідача-1 товар - комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND ЄХ8.80, 2022 року виготовлення та жниварка зернова NEW HOLLAND 30GHCP, 2022 року виготовлення (надалі - товар). Загальна вартість товару, що придбавається становить 8722695,70 гривень (еквівалент 285000,0 Євро).

За змістом Специфікації № 003 від 23.11.2021 строк поставки становить 10 робочих днів від дати отримання ТОВ «Полетехніка» 100% вартості товару, але не раніше 22.04.2022.

Серед іншого умовами зазначеного договору поставки (п. 10.1.) визначено правила розгляду спорів, що виникають з нього та передбачено, що такі спори підлягають вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Асоціації «Правова ліга» у відповідності із його регламентом. Третейський розгляд справи здійснюється постійно діючим Третейським судом у складі з одного третейського судді. Місце знаходження третейського суду та місце розгляду спору: м. Тернопіль, Майдан Волі, 4, індекс 46001. Мова третейського судочинства українська. Сторони є такими, що розуміють правовий зміст та правові наслідки цього третейського застереження та вважають їх звернення до Третейського суду достатнім заходом захисту своїх прав.

3.2. Відповідачем-1 на виконання своїх зобов`язань за договором поставки щодо оплати товару внесено на користь позивача грошові кошти у розмірі 8722695,70 гривень, у якості попередньої оплати товару.

3.3. Товар, визначений умовами договору поставки наразі поставлений не був хоча термін такої поставки сплинув 22.04.2022 та відповідач-1 має неврегульовані претензії до позивача щодо повернення внесеної суми попередньої оплати.

3.4. Відповідач-1 в січні 2024 року вже звертався до суду із позовом до позивача із вимогами про стягнення внесеної суми попередньої оплати, проте, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.03.2024 у справі № 908/249/24 позов було залишено без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наявне в договорі поставки третейське застереження щодо порядку вирішення спорів, що виникають із договору поставки.

Серед іншого, в межах цієї справи судом було задоволено клопотання відповідача-1 щодо витребування у позивача оригіналів договору поставки із додатками для огляду в судовому засіданні, яке було обґрунтоване втратою відповідачем-1 оригіналів зазначених документів після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

3.5. 01.12.2023 ТОВ «Промінь» (кредитор) та ТОВ «Віскар» (поручитель) було укладено договір поруки № ПВО-001/2021-П (надалі - договір поруки), за змістом якого ТОВ «Віскар» поручилося перед ТОВ «Промінь» за виконання ТОВ «Полетехніка» всіх зобов`язань, що виникали з договору № ПВО-001/2021 від 04.02.2021, із змінами та доповненнями внесеними згідно додаткової угоди від 23.11.2021, специфікації № 003 від 23.11.2021.

04.04.2024 ТОВ «Промінь» скерувало на адресу ТОВ «Віскар» вимогу за договором поруки щодо сплати суми попередньої оплати за договором поставки.

Листом від 18.04.2024 у відповідь на цю вимогу ТОВ «Віскар» повідомило про неможливість її виконання у зв`язку з відсутністю достатніх фінансів, обумовлених військовою агресією російської федерації та воєнним станом в Україні.

3.6. У квітні 2024 року ТОВ «Промінь» звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до ТОВ «Віскар», як поручителя за зобов`язаннями позивача із вимогами про стягнення суми попередньої оплати за договором поставки у розмірі 8722695,70 гривень, а також додаткових вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 2341537,16 гривень (справа № 911/1073/24).

В межах зазначеної справи ТОВ «Полетехніка» було залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача, а в наступному ТОВ «Промінь» та ТОВ «Віскар» ініціювали залучення ТОВ «Полетехніка» у якості співвідповідача. ТОВ «Промінь» ініціювало також зміну предмета позову на солідарне стягнення суми заборгованості, що виникає з договору поставки з обох відповідачів. Наразі провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення у цій справі.

4. Оцінка та висновки суду.

4.4. Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.5. Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити, зокрема, наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

4.6. Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

4.7. Частиною п`ятою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.8. Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

4.9. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

4.10. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

4.11. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

4.12. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

4.13. Водночас однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

4.14. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

4.15. Не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

4.16. За умовами спірного договору поруки поручитель (ТОВ «Віскар») поручається перед кредитором (ТОВ «Промінь») за виконання ТОВ «Полетехніка» всіх його зобов`язань (обов`язків), що виникли з договору № ПВО-001/2021 від 04.02.2021, укладеного між ТОВ «Полетехніка» та ТОВ Промінь», зі змінами та доповненнями внесеними згідно додаткової угоди від 23.11.2021, специфікації № 003 від 23.11.2021.

4.17. Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

4.18. Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

4.19. З огляду на викладене, боржник не є стороною договору поруки та його згода на укладення цього договору не вимагається.

4.20. Верховний Суд у постанові від 02.11.2022 у справі № 925/367/20 (925/107/21) акцентує, що при укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення.

4.21. Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадку, коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до ст. 555 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясовувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви легітимними.

4.22. За загальним правилом, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, отримання переваги перед іншим учасником цивільних правовідносин.

4.23. Також, у згаданій вище постанові Верховного Суду викладено правову позицію, згідно якої відповідно до стандартної ділової практики, боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником як правило спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника.

Укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника і без наявності будь-яких відносин з боржником є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов`язання. Зокрема, цей факт може свідчити про недобросовісність таких дій, на їх спрямування на зміну територіальної підсудності спорів, що випливають з основного зобов`язання, чи обхід заборони на відступлення кредитором прав за основним зобов`язанням (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 908/1152/18).

4.24. В перебігу розгляду справи ТОВ «Віскар» не представило суду жодного розумного пояснення економічної доцільності, обґрунтованості та легітимної мети укладання договору поруки, наслідком якого є виникнення у ТОВ «Віскар» фінансових зобов`язань у значному розмірі обумовлених діями третьої особи, а саме ТОВ «Полетехніка», з яким у ТОВ «Віскар», до моменту укладення спірного договору, були відсутні ділові стосунки будь-якого характеру, пов`язаність чи існування інших правовідносин, які могли б свідчити про виправданість прийняття на себе таких зобов`язань.

4.25. Судом враховано, що станом на дату укладення спірного договору поруки (01.12.2023) зобов`язання ТОВ «Полетехніка» щодо поставки товару вже було простроченим, адже поставка товару мала відбутися до 22.04.2022 і судячи з доводів відповідача-1 він повідомив відповідача-2 про усі умови договору поставки та, відповідно, і про те, що зобов`язання за цим договором в частині поставки товару є невиконаними.

4.26. Тобто укладаючи договір поруки відповідач-2 автоматично, із дня його укладення, набував статус солідарного боржника свідомо приймаючи на себе значний фінансовий тягар щодо повернення суми попередньої оплати за договором поставки, що скоріше свідчить про іншу мету укладеного договору поруки, ніж визначена його змістом.

4.27. Фактично з моменту укладення договору поруки ТОВ «Промінь» могло висувати до ТОВ «Віскар» відповідні вимоги, як до поручителя.

4.28. Поряд із тим, ТОВ «Промінь» у січні 2024 року зверталося до Господарського суду Запорізької області із позовом до ТОВ «Полетехніка» не залучаючи до участі у справі ТОВ «Віскар» та не висуваючи до нього солідарних вимог.

Відповідна письмова вимога до ТОВ «Віскар, як до поручителя була ініційована лише у квітні 2024 року після того, як Господарський суд Запорізької області залишив позов без розгляду з мотивів наявності між сторонами третейського застереження у договорі поставки, щодо порядку вирішення спорів.

4.29. Звертає на себе також увагу та обставина, що укладаючи у грудні 2023 року спірний договір поруки ТОВ «Віскар», яке очевидно позитивно оцінювало своє фінансове становище, як таке, що дозволяє прийняти на себе зобов`язання за ТОВ «Полетехніка», вже у квітні 2024 року на вимогу ТОВ «Промінь» сплатити суму боргу повідомило про неможливість її виконання у зв`язку з відсутністю достатніх фінансів, обумовлених військовою агресією російської федерації та воєнним станом в Україні, хоча зазначені обставини існували і станом на момент укладання договору поруки.

4.30. При цьому, у суду відсутні відповідні докази, що могли б підтвердити істотну зміну фінансового становища ТОВ «Віскар» за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року такою мірою, що може свідчити про виникнення у ТОВ «Віскар» настільки непередбачуваних обставин, що дійсно унеможливили виконання зобов`язання вже через чотири місяці після свідомого прийняття ТОВ «Віскар» фінансових зобов`язань за договором поруки/поставки.

4.31. Судом також враховано, що в межах справи № 911/1073/24, що перебуває у провадженні Господарського суду Київської області, ініційованої відповідачем-1 до відповідача-2 зазначеними особами подано клопотання про залучення ТОВ «Полетехніка» у якості співвідповідача, та ТОВ «Промінь» подано заяву про зміну предмета позову на вимогу про солідарне стягнення суми заборгованості за договором поставки з обох відповідачів, що може свідчити про узгоджені дії відповідачів від самого початку ініціювання спору у Господарському суді Київської області із тим, щоб залучити до цього процесу ТОВ «Полетехніка».

4.32. До того ж, у відзиві на позовну заяву відповідач-1 аргументовано відстоює позицію про те, що виникнення у правовідносинах з поставки товару чи повернення суми попередньої оплати за договором поставки нового учасника - відповідача-2, як поручителя, фактично нейтралізується дія третейського застереження, що міститься в п. 10.1 договору поставки, та яке передбачає розгляд усіх спорів саме в третейському суді, визначеному цим застереженням.

4.33. А виникнення поручителя, що не був стороною договору поставки дозволяє висувати вимоги про стягнення суми попередньої оплати до ТОВ «Віскар» не враховуючи вимоги третейського застереження. При цьому, залучення до участі у господарські справі ТОВ «Полетехніка» у якості співвідповідача дозволить ТОВ «Промінь», змінивши предмет позову, вимагати вже солідарного стягнення своїх вимог з обох боржників солідарно, що власне і відбулося в межах справи № 911/1073/24.

4.34. Наведене свідчить про те, що відповідач-1 не переслідував мету отримати надійне забезпечення за рахунок залучення відповідача-2, як поручителя, а мав на меті, за рахунок укладення спірного договору, створити передумови для незастосування третейського застереження, що міститься в договорі поставки для вирішення його спору із ТОВ «Полетехніка» в обхід такого застереження.

4.35. Наведене у сукупності свідчить про те, що укладаючи спірний договір поруки в момент, коли зобов`язання з поставки вже було простроченим ТОВ «Віскар», якщо б він керувався звичайними правилами ведення підприємницької діяльності, які передбачають мету - отримання прибутку, мінімізацію ризикованості вчинюваних господарських операцій, за відсутності будь-якої взаємопов`язаності із ТОВ «Полетехніка», не уклав би такий договір, якщо б не переслідував іншу мету, ніж вона визначена змістом договором поруки.

4.36. Для ТОВ «Промінь» цивільно-правовим результатом укладеного договору поруки стала можливість пред`явлення позову в господарському суді до ТОВ «Полетехніка» в обхід третейського застереження, з підстав наявності якого ТОВ «Промінь» вже було відмовлено у розгляді справи в господарському суді.

4.37. З огляду на викладене, укладаючи спірний договір поруки ані відповідач-1, ані відповідач-2 не розраховували на реальне виконання цього договору, що свідчить на користь аргументів позивача про те, що відповідачі вчинили спірний договір без наміру створення правових наслідків, обумовлених змістом цього правочину, а справжньою метою його укладення є створення переваг для ТОВ «Промінь» у бажанні домогтися повернення сплачених на користь ТОВ «Полетехніка» сум за договором поставки оминаючи визначений сторонами в договорі поставки порядок вирішення спорів.

4.38. Наведене у сукупності дає підстави для висновку про вчинення сторонами фіктивного правочину без наміру настання правових наслідків, обумовлених його змістом та, відповідно, про обґрунтованість позовних вимог та наявність достатніх підстав для задоволення позову про визнання спірного договору поруки недійсним саме з підстав, що було викладено вище.

4.39. Інші аргументи, наведені позивачем в обґрунтування позову судом враховано, проте вони не свідчать про вчинення відповідачами фіктивного правочину, а тому судом відхиляються та окремо в рішенні не коментуються.

4.40. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача з оплати судового збору у розмірі 3028 гривень покладаються на відповідачів у рівних частках по 1514 гривень з кожного.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір поруки від 01.12.2023 № ПВО-001/2021-П, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віскар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» (21020, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Арабея Генерала 6 проїзд, будинок 35, код: 30733766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» (69050, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Космічна, будинок 121 В, код: 34217047) 1514,00 гривень судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віскар» (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, місто Кагарлик, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 2, код: 37341975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» (69050, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Космічна, будинок 121 В, код: 34217047) 1514,00 гривень судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2024.

Суддя Р.М. Колесник