Рішення

від 05.09.2024 по справі 916/4904/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4904/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Прахт Є.І.

за участю представників сторін:

від прокурора: Ейсмонт І.С. за посвідченням;

від позивачів: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України: не з`явився;

Одеської обласної державної (військової) адміністрації: Колесніков О.В.;

від відповідача: Шараг О.В. адвокат;

від третьої особи: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 37472062) в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, пр. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ОНИСС" (67543, Одеська область, Лиманський район, с. Визирка, код ЄДРПОУ 20955698) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) про стягнення 713 042,69грн

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ОНИСС» про стягнення 713042,69грн пені.

В обґрунтування позовних вимог Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «ОНИСС» умов укладеного між Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією, Акціонерним товариством Укрзалізниця та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «ОНИСС» договору на постачання продовольчих товарів №17/03 від 17.03.2022р щодо своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 відкрито провадження у справі №916/4904/23, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Українська залізниця» та призначено підготовче засідання на 14.12.2023 о 12:50.

14.12.2023 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду згідно з наказом керівника апарату суду від 30.11.2023 року. Згідно наказу керівника апарату суду від 07.12.2023 з 08.12.2023 роботу суду відновлено, однак відновлювальні роботи по забезпеченню роботи функціонування залів судових засідань тривають. Розгляд судових справ у судових засіданнях розпочнеться з 15.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2023 призначено підготовче засідання на 25.01.2024 о 12:40 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 18.01.2024, підготовче засідання 25.01.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 31.01.2024 призначено підготовче засідання на 05.03.2024 о 12:30 та викликано учасників справи у підготовче засідання.

В підготовчому засіданні від 05.03.2024 було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 закрито підготовче провадження у справі №916/4904/23, призначено справу до розгляду по суті на 04.04.2024 о 12:00 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 04.04.2024 було оголошено перерву на 23.04.20245 о 10:50 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

23.04.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2024 призначено судове засідання на 07.05.2024 о 10:20 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 07.05.2024 було оголошено перерву на 14.05.20245 о 10:50 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 14.05.2024 було оголошено перерву на 28.05.20245 о 10:40 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 21.05.2024, судове засідання 28.05.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 06.06.2024 призначено судове засідання на 20.06.2024 о 11:00 та викликано учасників справи у судове засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 19.06.2024, судове засідання 20.06.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 24.06.2024 призначено судове засідання на 18.07.2024 о 12:50 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 18.07.2024 було оголошено перерву на 06.08.20245 о 10:40 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 06.08.2024 було оголошено перерву на 05.09.20245 о 12:50 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.08.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 05.09.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/4904/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вказує прокурор, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану Одеською ОВА здійснено закупівлю продовольчих товарів у постачальника, включеного до Переліку підприємств для забезпечення нагальних потреб функціонування держави, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.03.2022 №148. На офіційному вебсайті АТ «Укрзалізниця» опубліковано проект договору на постачання продовольчих товарів, форму та умови якого затверджено рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022. Відповідно до п. 11.2 проекту цього договору він може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому.

Прокурор зазначає, що 17.03.2022 між Одеською ОВА (позивач, Замовник), АТ «Укрзалізниця» (третя особа, Платник) та Товариством з обмеженою відповідальність Фірма «ОНИСС» (відповідач, Постачальник) укладено тристоронній договір №17/03 (далі договір) шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання (консерви м`ясні «Свинина по-домашньому» ж/б 0,525кг та 0,350кг, консерви м`ясні «Яловичина тушкована» ж/б 0,525кг) в редакції, затвердженій рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022, за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620, який оприлюднено на вебсайті АТ «Укрзалізниця» відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Замовнику продовольчі товари, перелік, кількість, ціни, умови оплати та постачання яких зазначаються Замовником у заявках, замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а Платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору (п.1.1. договору). Відповідно до п. 10.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. За п. 11.2 договору доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх його умов (акцептом) є факт направлення ним на адресу постачальника заявки, а доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов договору (акцептом) - факт направлення ним на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної п.1.1 цього договору.

Як зазначає прокурор, на виконання умов договору, Одеською ОВА надано 2 заявки на придбання товару, а саме: 17.03.2022 на консерви м`ясні «Свинина по домашньому» ж/б 0,350кг у кількості 150 шт на загальну суму 1 659 139,00грн з ПДВ; 05.04.2022 на консерви м`ясні «Свинина по домашньому» ж/б 0,525кг у кількості 35004шт на суму 2 502 786,00грн та консерви м`ясні «Яловичина тушкована» у кількості 35004шт на суму 2 851 075,80грн на загальну суму 6 424 634,16грн. з ПДВ. За умовами заявки на придбання товару від 17.03.2022 Замовником визначено дату поставки товару - 01.04.2022, за заявкою від 05.04.2022 - 08.04.2022. Умови оплати: 30% - попередня оплата, 70% - оплата по факту постачання. У свою чергу, постачальником 17.03.2022 та 05.04.2022 направлено рахунки на оплату №1 та № 2 відповідно. Згідно рахунку на оплату №1 від 17.03.2022 авансовий 30% платіж становить 497 741,76грн та остаточна оплата 70% - 1 161 397,44грн. Згідно рахунку на оплату №2 від 05.04.2022 авансовий 30% платіж становить 1 927 390,25грн та остаточна оплата 70% - 4 497 243,91грн.

Прокурор вказує, що за інформацією АТ «Укрзалізниця» від 24.04.2023 за вих.№ Ц-7-91/912-23, отриманої на запит обласної прокуратури, Платником за тристороннім договором, здійснено передоплату на користь відповідача за вказаними заявками Одеської ОВА, а саме 22.03.2022 в сумі 497 741,76грн та 08.04.2022 в сумі 1 927 390,25грн відповідно. Згідно з п.п. 5.4-5.5 договору від товар повинен бути поставлений замовнику протягом двох календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати. Датою поставки товарів є дата приймання замовником його партії та підписання замовником відповідних документів. Між тим, згідно Акту приймання-передачі товару №1 консерви м`ясні «Свинина по домашньому» ж/б 0,350кг у кількості 26640шт поставлено 07.05.2022, що також підтверджується видатковою накладною від 14.04.2022 №514 з відміткою та підписом представника Замовника ОСОБА_1 про отримання 07.05.2022. У подальшому, згідно Акту приймання передачі товару №1 постачальником 24.05.2022 поставлено консерви м`ясні «Яловичина тушкована» ж/б 0,525кг у кількості 10080шт, що також підтверджується видатковою накладною від 24.05.2022 №564 з відміткою про отримання та підписом представника Замовника ОСОБА_2 . Згідно Акту приймання передачі товару №3 постачальником 02.08.2022 поставлено консерви м`ясні «Яловичина тушкована» ж/б 0,525кг у кількості 24924шт, з відміткою про отримання та підписом представника Замовника ОСОБА_2 . Також, згідно Акту приймання-передачі товару №4 постачальником вже 11.08.2022 поставлено консерви м`ясні «Свинина по домашньому» ж/б 0,525кг у кількості 35004шт, з відміткою про отримання та підписом представника Замовника ОСОБА_2 . По факту здійснення поставки товару згідно рахунку на оплату №1 від 17.03.2022 АТ «Укрзалізниця» 27.07.2022 здійснено остаточну оплату на рахунок постачальника ТОВ Фірма «ОНИСС» в сумі 1 161 397,44грн та 29.09.2022 згідно рахунку №2 від 05.04.2022 в сумі 4 497 243,91грн.

Як вказує прокурор, відповідач зобов`язався поставити консерви м`ясні «Свинина по домашньому» ж/б 0,350кг у кількості 26640шт, згідно рахунку на оплату №1 від 17.03.2022 на користь замовника до 01.04.2022 включно, проте така поставка відбулася лише 07.05.2022, за умови здійснення передоплати 22.03.2022, тобто з простроченням терміну в 36 днів, що є порушенням п. 1.1, 5.4 договору та, у свою чергу, свідчить про порушення майнових інтересів держави в бюджетній сфері. Поставка товару в строки інші, ніж визначені п. 5.4 договору (36 днів), сторонами не узгоджувалась.

Прокурор зазначає, що враховуючи, що попередня оплата за товар згідно рахунку на оплату №1 від 17.03.2022 проведена 22.03.2022, а поставка товару здійснена 07.05.2022, відповідачем не дотримано строки виконання своїх зобов`язань, установлені п.п. 5.4, 5.5 договору. Окрім того, відповідач зобов`язувався поставити консерви м`ясні «Свинина по домашньому» ж/б 0,525кг у кількості 35004шт та консерви м`ясні «Яловичина тушкована» у кількості 35004шт., згідно рахунку №2 від 05.04.2022 на користь замовника до 08.04.2022 включно, проте така поставка здійснена партіями 24.05.2022, 02.08.2022, 11.08.2022. Відтак, за умови замовленої дати поставки до 08.04.2022 та здійснення АТ «Укрзалізниця» того ж дня 30% авансування замовлення, відповідач здійснив часткову поставку товару 24.05.2022, тобто з простроченням терміну в 46 днів та 02.08.2022 та 11.08.2022, тобто з простроченням терміну в 70 та 9 днів, що є порушенням п.1.1, 5.4 договору та, у свою чергу, свідчить про порушення майнових інтересів держави в бюджетній сфері. Таким чином, у порушення п.6.1 договору Постачальником не сплачено на рахунок Платника пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України (ставка 10 %) від суми непоставленого товару за 161 день затримки на суму 713 042,69грн.

Як вказує прокурор, дотримання вимог чинного законодавства під час укладення та виконання відповідних тристоронніх договорів були також предметом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Одеської обласної державної (військової) адміністрації за період з 24.02.2022 по 30.06.2022, проведеної посадовими особами Південного офісу Держаудитслужби, за результатами якої складено Акт від 07.10.2022 №08-11/08. Опрацюванням зазначеного Акту, отриманого листом Південного офісу Держаудистлужби від 23.06.2023 за вих.№151508-14/2933-2023, за запитом обласної прокуратури, установлено, що вищевказані порушення також зафіксовано органом контролю. Ревізією встановлено, що у порушення ст.629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, п.6.1 договору від 17.03.2022 №17/03 відповідачем за умови прострочення поставки товару не сплачено на рахунок платника (АТ «Укрзалізниця») пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожен день затримки, що становить 430 123,82грн, що призвело до недоотримання державним бюджетним штрафних санкцій на відповідну суму. Слід зазначити, що посадовими особами Південного офісу Держаудитслужби проведено ревізію в межах визначеного планом проведення строку, а саме до 30.06.2022, тому розрахунок штрафних санкцій у результаті допущених порушень відповідачем здійснено в межах періоду проведеного контрольного заходу, по 30.06.2023, у той час, коли поставки товару за відповідним договором здійснювались до 11.08.2022 включно. З метою здійснення повного розрахунку пені у результаті допущених вказаним постачальником порушень за весь період договірних зобов`язань, прокуратурою 11.08.2023 за вих.№15/2/1-401вих-23 направлено лист до Південного офісу Держаудитслужби. Проте, згідно інформації від 23.08.2023 за вих.№151515-17/3 848-2023 Південним офісом Держаудитслужби повідомлено про відсутність правових підстав для проведення розрахунку пені за означений період. У подальшому обласною прокуратурою скеровано відповідний запит до Державної аудиторської служби України (лист за вих.№15/2/1-534вих-23 від 28.08.2023), у відповідь на який 07.09.2023 останньою також інформовано, що складання нового розрахунку розміру пені можливо лише у виключних випадках. Водночас, як вбачається з листа Південного офісу Держаудитслужби від 10.11.2022 за вих.№151508-15/3384-2022, адресованого Одеській ОВА, який отримано у додатках до інформації, запитуваної обласною прокуратурою, про необхідність усунення виявлених у ході ревізії Одеської ОВА порушень, у тому числі, вимогу про стягнення з постачальника ТОВ Фірма «ОНИСС» штрафних санкцій (пені) на рахунок платника у сумі 430 123,82грн, що є доходом державного бюджету, органом контролю інформовано Одеську обласну державну (військову) адміністрацію.

Прокурор зазначає, що у той же час, згідно листів Одеської ОВА, спрямованих Південному офісу Держаудитслужби на виконання вимог, які отримано на запит обласної прокуратури від 11.07.2023 за вих.№15/2/1-996вих-23, означені порушення не усунуто, Одеська ОВА обмежилась виключно повідомленням АТ «Укрзалізниця» про результати ревізії та необхідність вжиття заходів реагування (лист від 12.12.2022 за вих.№ 113 83/4/01-23/1065 8/2-22). Між тим, попри отримання Одеською ОВА у подальшому відповіді від АТ «Укрзалізниця» від 29.12.2022 за вих.№Ц-7-88/3068-22 щодо виключної компетенції замовника в частині вжиття заходів із стягнення означених штрафних санкцій, Одеською ОВА також не вжито заходів реагування та відповідні кошти до державного бюджету не стягнуто, а відтак, фінансові інтереси держави залишились не захищеними. Згідно інформації Одеської ОВА від 26.07.2023 за вих.№6819/4/01- 46/7571/2-23 з додатками, отриманої на запит обласної прокуратури, установлено, що останньою повідомлено Південний офіс Держаудитслужби про повне виконання вимог виключно шляхом інформування АТ «Укрзалізниця» про виявлені порушення та необхідність вжиття відповідних заходів реагування. Разом з тим, в силу вимог п.п.3-5 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 03.05.2022 №528, ст.634 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 222 Господарського кодексу України, а також п.6.5 договору, проведення претензійно-позовної діяльності, з метою належного виконання зобов`язань за тристороннім договором, належить до виключної компетенції замовника, тобто Одеської ОВА, якою, з урахуванням вищевикладеного, належних заходів реагування, з метою стягнення нарахованих штрафних санкцій з постачальника ТОВ Фірма «ОНИСС» не вжито, як наслідок, недоотримання коштів державного бюджету, а отже порушення фінансових інтересів держави, які мали бути захищені належною уповноваженою особою, якою такий захист у даному випадку не здійснено. У зв`язку з цим, обласною прокуратурою на адресу Одеської ОВА 11.08.2023 скеровано черговий лист за вих.№15/2/1-409вих-23 щодо необхідності вжиття заходів реагування, зокрема, шляхом проведення претензійно-позовної роботи та подальшого звернення до суду з позовом про стягнення нарахованої суми пені, у разі несплати постачальником встановлених збитків за претензією. У відповідь на вказаний лист Одеською ОВА 24.08.2023 за вих.№15/2/1- 409вих-23 інформовано про звернення з відповідним листом до АТ «Укрзалізниця» задля отримання реквізитів рахунку для сплати постачальниками штрафних санкцій, за результатом отримання яких заплановано проведення претензійно-позовної роботи. У подальшому 11.09.2023 обласною прокуратурою спрямовано лист до Одеської ОВА за вих.№15/2/1-621вих-23, з метою встановлення результатів вжитих уповноваженим органом заходів реагування та належного захисту порушених фінансових інтересів держави. У відповідь 21.09.2023 за вих.№9720/4/01-46/995 0/2-23 Одеською ОВА направлено копію листа-претензії від 19.09.2023, адресованого ТОВ Фірма «ОНИСС» та АТ «Укрзалізниця». У подальшому, 24.10.2023 за вих.№15/2/1-779вих-23 обласною прокуратурою спрямовано лист до Одеської ОВА щодо результатів розгляду листа-претензії, факту сплати нарахованої пені постачальником ТОВ Фірма «ОНИСС», вжитих заходів реагування тощо, у відповідь на який Одеською ОВА повторно інформовано про спрямування листа-претензії, про який зазначалось вище, з висловленням позиції щодо пред`явлення відповідного позову до суду в інтересах Одеської ОВА обласною прокуратурою, з метою стягнення нарахованих штрафних санкцій з постачальника у судовому порядку. При цьому, слід зазначити, що за змістом листа-претензії, Одеською ОВА здійснено розрахунок пені постачальнику ТОВ Фірма «ОНИСС» з урахуванням факту прострочення поставки товару за весь період виконання договірних зобов`язань за договором, яка розрахована: за заявкою від 01.04.2022 за умови поставки товару 07.05.2022: 1 659 139,00*2*10/100*36/365=32 728,22грн; за заявкою від 05.04.2022 за умови поставки товару 24.05.2022: 6 424 634,16*2*10/100*46/365= 161 935,98грн; 02.08.2022: (5 439 414,96*2* 10/100*9/365)+(5 439 414,96*2*25/100*61/365)=481 350,97грн; 11.08.2022: 3 003 343,2**25/100*9/3 65=37027,52грн. Відтак, згідно з розрахунком штрафних санкцій постачальнику ТОВ Фірма «ОНИСС», здійсненого Одеською ОВА, загальна сума пені за прострочення 161 дня поставки товару становить 713 042,69грн.

Як зазначає прокурор, п. 6.1 договору передбачено, що у разі затримки поставки товару або постачання не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки. За таких обставин відповідно до п. 6.1 договору відповідачу нараховано пеню за період з 02.04.2022 по 07.05.2022 включно та з 09.04.2022 по 11.08.2022 включно у загальній сумі 713 042,69грн. Відповідно до розрахунку пені, у тому числі, здійсненого Одеською ОВА, сума пені, яка підлягає стягненню з Відповідача, становить 713 042,69грн. На даний час відповідач добровільно пеню не сплатив, а отже наявні правові підстави для її стягнення з ТОВ Фірма «ОНИСС» в судовому порядку. Водночас, ураховуючи порушення відповідачем зобов`язання з поставки продовольчих товарів з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, оплата за якими здійснювалась за кошти, які виділялися безпосередньо з резервного фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620, нараховані суми пені підлягають стягненню з ТОВ Фірма «ОНИСС» безпосередньо до Державного бюджету України. Вказане також підтверджується інформацією Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області від 10.10.2023 за вих.№04-06-06/9137, витребуваної на запит обласної прокуратури, згідно з якою кошти субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 03.05.2022 №528 підлягають стягненню до державного бюджету на рахунок загального фонду по ККД 24060300 «Інші надходження».

Враховуючи викладене, прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача до державного бюджету пеню у сумі 713 042,69грн.

Позивач Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України у своїх поясненнях зазначає, що ТОВ «ОНИСС» прострочило виконання зобов`язання поставки товару по першій та по другій заявці, та фактично протиправно користувалось чужими коштами. Ураховуючи викладене, внаслідок невчасного виконання зобов`язань за договором з ТОВ «ОНИСС» підлягає стягненню пеня в судовому порядку у сумі 713 042, 69 грн. Таким чином доводи викладені в позові Одеської обласної прокуратури, поданого в інтересах держави, є обґрунтованими, логічними, підставними, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідач був готовий поставити товар, згідно заявок від 17.03.2022 року та від 05.04.2022 року, вчасно, тобто 01.04.2022 року та 08.04.2022 року, але оскільки в Одеській обласній державній (військовій) адміністрації не було призначено матеріально-відповідальної особи, на яку мало б бути покладено повну матеріальну відповідальність за отримання товару від імені Одеської обласної державної (військової) адміністрації, то ТОВ Фірма «ОНИСС» взагалі не мала можливості поставити консерви м`ясні вчасно, згідно отриманих заявок.

Відповідач зазначає, що Замовником, в порушення п. 1.1. договору не було виконано взяті на себе зобов`язання щодо прийняття товару 01.04.2022 року та 08.04.2022 року відповідно. Це також підтверджується Актом ревізії окремих питань фінансовогосподарської діяльності Одеської обласної військової адміністрації за період 24.02.2022 - 30.06.2022 №08-11/08 від 07.10.2022, де на сторінці 35 зазначено: «Аналогічно, відповідно до розпорядження від 07.05.2022 №252/ А-2022, ОСОБА_1 визначено уповноваженою особою від імені Одеської військової адміністрації на підписання актів приймання-передачі та інших документів, необхідних для отримання та передачі товарів за тристоронніми договорами з 18.03.2022 по 08.04.2022 (включно). Тоді як в ході ревізії встановлено, що фактично ОСОБА_1 отримував матеріальні цінності від імені Одеської військової адміністрації після 08.04.2022 і до 21.04.2022.

Як вказує відповідач, по накладній 14.04.2022 року №514 ОСОБА_1 отримав від ТОВ Фірма «ОНИСС» продовольчі товари (свинина по домашньому 0,350кг) на загальну суму 1 659 139,20грн, проте повноваження йому на отримання матеріальних цінностей не були дані. Тобто, уповноважену особу від імені Одеської обласної військової адміністрації на підписання актів приймання-передачі та інших документів, необхідних для отримання та передачі товарів за період з 18.03.2022 по 08.04.2022, було призначено розпорядженням лише 07.05.2022, отже відповідачем фактично не могли бути виконані свої зобов`язання вчасно у зв`язку з відсутністю уповноваженої особи. Але, незважаючи на ці обставини, ТОВ Фірма «ОНИСС» виконала свої зобов`язання по договору та поставила товар по заявці від 17.03.2022 саме 14.04.2022 року, що підтверджується Актом приймання-передачі товару №1 від 14.04.2022, видатковою накладною №514 від 14.04.2022, а також податковою накладною від 14.04.2022 №11. В свою чергу, повна оплата відбулась лише 27.07.2022, що вказує й сам позивач у позові. Отже, прострочення терміну поставки становить 12 днів, у зв`язку з чим, позивачем невірно розраховано суму пені. В даному випадку пеня розраховується від розміру невиконаного зобов`язання з врахуванням кількості днів прострочення. Потрібно також зауважити про те, що неотримання вчасно ТОВ Фірмою «ОНИСС» від Платника за поставку від 14.04.2022 остаточного розрахунку у розмірі 1 161 397,44грн по факту постачання згідно заявки на придбання товару від 17.03.2022 призвело до дефіциту обігових коштів ТОВ Фірми «ОНИСС», що негативно вплинуло на здатність виконання наступної заявки для придбання товару від 05.04.2022. У подальшому, на виконання Заявки від 05.04.2022 згідно Акту приймання передачі товару №1 ТОВ Фірма «ОНИСС», 24.05.2022 поставлено консерви м`ясні «Яловичина тушкована» ж/б 0,525кг у кількості 10080шт на загальну суму 985 219,20грн, що також підтверджується видатковою накладною від 24.05.2022 №564 з відміткою про отримання та підписом представника Замовника ОСОБА_2 . Отже, прострочення терміну поставки становить 45 днів, у зв`язку з чим, позивачем невірно розраховано суму пені. В даному випадку пеня розраховується від розміру невиконаного зобов`язання з врахуванням кількості днів прострочення. Згідно Акту приймання передачі товару №3 постачальником 02.08.2022 поставлено консерви м`ясні «Яловичина тушкована» ж/б 0,525кг у кількості 24924шт на загальну суму 2 436 071,76грн, що також підтверджується видатковою накладною від 02.08.2022 №721, з відміткою про отримання та підписом представника Замовника ОСОБА_2 , що також підтверджується податковою накладною від 02.08.2022 №2. Отже, прострочення терміну поставки становить 70 днів, у зв`язку з чим, позивачем невірно розраховано суму пені. В даному випадку пеня розраховується від розміру невиконаного зобов`язання з врахуванням кількості днів прострочення. Також, згідно Акту приймання-передачі товару №4 постачальником вже 11.08.2022 поставлено консерви м`ясні «Свинина по домашньому» ж/б 0,525кг у кількості 35004шт на загальну суму 3 003 343,20грн, що також підтверджується видатковою накладною від 11.08.2022 №758, з відміткою про отримання та підписом представника Замовника ОСОБА_2, що також підтверджується податковою накладною від 11.08.2022 №16. Отже, прострочення терміну поставки становить 9 днів, у зв`язку з чим, позивачем невірно розраховано суму пені. В даному випадку пеня розраховується від розміру невиконаного зобов`язання з врахуванням кількості днів прострочення. Отже, загальна сума пені за прострочення терміну поставки становить 683 232,79грн.

У відзиві на позов відповідач просить зменшити розмір пені та застосувати позовну давність.

У відповіді на відзив відповідача прокурор зазначає, що заперечує проти зменшення розміру пені та застосуванні позовної давності та зазначає про ті ж самі обставини що й у позовній заяві.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилається на ті ж самі обставини що й у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено у Законі України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою ст. 24 Закону України Про прокуратуру, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци перший та другий частини третьої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

У свою чергу, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Звертаючись із позовною заявою, керівник Одеської обласної прокуратури зазначив, що звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення державних інтересів, а стягнення пені з постачальника до Державного бюджету України сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже і укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору. Недотримання постачальником договірних зобов`язань перед державою в умовах воєнного стану суспільному інтересу вочевидь не відповідає, а тому має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист. Органами, уповноваженими на захист державних інтересів у спірних правовідносинах, є Одеська обласна військова адміністрація та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, які не здійснюють належних заходів щодо захисту інтересів держави.

В силу вимог п.п.3-5 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 03.05.2022 №528, ст.634 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 222 Господарського кодексу України, а також п.6.5 договору, проведення претензійно-позовної діяльності, з метою належного виконання зобов`язань за тристороннім договором, належить до виключної компетенції замовника, тобто Одеської ОВА, якою, з урахуванням вищевикладеного, належних заходів реагування, з метою стягнення нарахованих штрафних санкцій з постачальника ТОВ Фірма «ОНИСС» не вжито, як наслідок, недоотримання коштів державного бюджету, а отже порушення фінансових інтересів держави, які мали бути захищені належною уповноваженою особою, якою такий захист у даному випадку не здійснено. У зв`язку з цим, обласною прокуратурою на адресу Одеської ОВА 11.08.2023 скеровано черговий лист за вих.№15/2/1-409вих-23 щодо необхідності вжиття заходів реагування, зокрема, шляхом проведення претензійно-позовної роботи та подальшого звернення до суду з позовом про стягнення нарахованої суми пені, у разі несплати постачальником встановлених збитків за претензією. У відповідь на вказаний лист Одеською ОВА 24.08.2023 за вих.№15/2/1- 409вих-23 інформовано про звернення з відповідним листом до АТ «Укрзалізниця» задля отримання реквізитів рахунку для сплати постачальниками штрафних санкцій, за результатом отримання яких заплановано проведення претензійно-позовної роботи. У подальшому 11.09.2023 обласною прокуратурою спрямовано лист до Одеської ОВА за вих.№15/2/1-621вих-23, з метою встановлення результатів вжитих уповноваженим органом заходів реагування та належного захисту порушених фінансових інтересів держави. У відповідь 21.09.2023 за вих.№9720/4/01-46/995 0/2-23 Одеською ОВА направлено копію листа-претензії від 19.09.2023, адресованого ТОВ Фірма «ОНИСС» та АТ «Укрзалізниця». У подальшому, 24.10.2023 за вих.№15/2/1-779вих-23 обласною прокуратурою спрямовано лист до Одеської ОВА щодо результатів розгляду листа-претензії, факту сплати нарахованої пені постачальником ТОВ Фірма «ОНИСС», вжитих заходів реагування тощо, у відповідь на який Одеською ОВА повторно інформовано про спрямування листа-претензії, про який зазначалось вище, з висловленням позиції щодо пред`явлення відповідного позову до суду в інтересах Одеської ОВА обласною прокуратурою, з метою стягнення нарахованих штрафних санкцій з постачальника у судовому порядку.

Згідно викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 правової позиції прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

В свою чергу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Окрім цього Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 року у справі №903/19/18 надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави, оскільки позивачами, не зважаючи на те, що прокурор ще в червні 2023 року, в порядку, визначеному статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», звертав їх увагу на порушення інтересів держави внаслідок несвоєчасного виконання Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ОНИСС" зобов`язань з поставки товару, необхідність їх захисту шляхом стягнення з відповідача передбаченої договором пені, у розумний строк не вжили належних та ефективних правових заходів щодо захисту інтересів держави.

При цьому, при розгляді справи, позивачі підтримали позовні вимоги прокурора, погодились з порушенням визначених прокурором інтересів держави та необхідністю їх захисту.

Відтак, суд вважає належно обґрунтованою позицію прокурора, що неналежне виконання відповідачем (як постачальником по договору) своїх договірних обов`язків щодо своєчасного постачання продовольчих товарів унеможливлює виконання державою своїх функцій, зокрема щодо укріплення обороноздатності в умовах збройної агресії російської федерації проти України, відтак порушує державні інтереси у спірних правовідносинах, а тому прокурор з дотриманням встановленого законом порядку, зокрема статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду з зазначеним позовом за захистом визначених ним у позовній заяві інтересів держави, і такий спір підлягає вирішенню судом по суті.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодекс України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст. ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Пунктом 6.1 договору сторонами погоджено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

З наведених вище положень статей 230-231 Господарського кодексу України, 549, 551, 611 Цивільного кодексу України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.

Зазначене стосується і зобов`язань, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у даному спорі, оскільки виконання зобов`язання з оплати відповідачу поставленого товару фінансується за рахунок субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам.

Однак, положення частин другої статті 231 Господарського кодексу України передбачають, що навіть і у разі, якщо зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією статтею ГК України.

Відповідно до статті 167 Цивільного кодексу України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

За п. 3 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.

Згідно з статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір це універсальний регулятор, а отже він є підставою для становлення, зміни чи припинення приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін. Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання і має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Як видно з матеріалів справи, 17.03.2022 між Одеською ОВА (позивач, Замовник), АТ «Укрзалізниця» (третя особа, Платник) та Товариством з обмеженою відповідальність Фірма «ОНИСС» (відповідач, Постачальник) укладено тристоронній договір №17/03 шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання (консерви м`ясні «Свинина по-домашньому» ж/б 0,525кг та 0,350кг, консерви м`ясні «Яловичина тушкована» ж/б 0,525кг) в редакції, затвердженій рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022, за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620, який оприлюднено на вебсайті АТ «Укрзалізниця» відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Замовнику продовольчі товари, перелік, кількість, ціни, умови оплати та постачання яких зазначаються Замовником у заявках, замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а Платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору (п.1.1. договору). Відповідно до п. 10.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. За п. 11.2 договору доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх його умов (акцептом) є факт направлення ним на адресу постачальника заявки, а доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов договору (акцептом) - факт направлення ним на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної п.1.1 цього договору.

Замовник - Одеська обласна державна адміністрація, платник: АТ «Українська залізниця» та постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ОНИСС", у п. 6.1 укладеного між ними договору узгодили розмір та порядок сплати пені за порушення постачальником строку поставки товару, а саме визначили що пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ сплачується на рахунок платника, тобто АТ «Українська залізниця».

Прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ОНИСС" пені в сумі 713 042,69грн до Державного бюджету України.

Однак, п. 6.1 договору не передбачено сплату постачальником пені до Державного бюджету України, а передбачено сплату такої на рахунок платника, тобто АТ «Українська залізниця».

Згідно з п. 1, 2, 13 - 15 Статуту АТ "Українська залізниця", затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 №735, Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - Товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку. Товариство має цивільні права та обов`язки, у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, цим Статутом та внутрішніми документами товариства, прийнятими відповідно до цього Статуту. Товариство має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем та відповідачем у суді, крім випадків, передбачених законодавством та цим Статутом.

Зазначені положення Статуту АТ "Укрзалізниця" свідчать про статус даного товариства як самостійної юридичної особи, яка вправі набувати цивільні права та обов`язки, здійснювати їх захист.

Та обставина, що грошові кошти, які Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ОНИСС" отримало в рахунок оплати за договором, були виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам не має правового значення, оскільки особливі умови договору про сплату пені можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок АТ «Українська залізниця».

Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, виділення таких коштів шляхом субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, не є підставою для зміни умов господарського договору, і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, пені до Державного бюджету України.

В судовому засіданні ні прокурор, ні представник позивача не навели законодавчого обґрунтування, не повідомили суду про наявність додаткових угод, інших правочинів, що отриману відповідно до п. 6.1 договору пеню АТ Українська залізниця зобов`язане в подальшому перерахувати до Державного бюджету України.

Суд зазначає, що під час розгляду справи ні прокурор, ні позивачі, не повідомили суду будь-яких причин, чому у договорі не могло бути передбачено сплату відповідачем пені на рахунок замовника або до Державного бюджету України.

Суд не погоджується з доводами прокурора про те, що пеня підлягає сплаті до Державного бюджету України на підставі ст. 29 Бюджетного кодексу України. Так, п. 23 ч. 2 зазначеної статті Бюджетного кодексу України передбачено зарахування до доходів загального фонду Державного бюджету України коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 6-3, 6-4, 6-9, і 13-5 частини третьої цієї статті, пунктами 37-39 частини першої статті 64, пунктом 13 частини першої статті 64-1 та пунктами 26 і 27 частини першої статті 66 цього Кодексу).

Однак дана норма регулює зарахування до Державного бюджету України штрафів та пені, які застосовуються відповідно до закону, тобто мова йде про податкові, митні адміністративні правопорушення тощо, а не про пеню, сплата якої передбачається у договірних відносинах.

У договірних відносинах обов`язок зі сплати пені стороною, яка порушила умови договору, має бути передбачений договором або законом.

Суд також не погоджується з доводами АТ «Українська залізниця», про те, що в укладеному договорі використано цивільно-правовий інститут виконання обов`язку боржника третьою особою в частині оплати придбаного товару (ч. 1 статті 528 ЦК України), а відповідно до статті 618 ЦК України інша особа, яка виконує з боржника його зобов`язання або окремі обов`язки, не замінює боржника і не стає додатковим боржником, зобов`язаною особою перед кредитором залишається первісний боржник, АТ «Укрзалізниця» є лише фактичним платником грошових коштів, до того ж не за власними, а за грошовими зобов`язаннями замовників за тристоронніми договорами, та відповідно не набуває жодних прав за договором, зокрема і права вимоги будь-якого виконання на її користь.

Суд відзначає, що у даному випадку АТ «Українська залізниця» є однією із сторін договору, а не третьою особою, на яку боржник поклав виконання свого обов`язку.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, двох чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з статтею 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

З умов договору слідує, що на АТ «Українська залізниця» покладено як права, так і обов`язки, в тому числі, і передбачено відповідальність платника за невиконання своїх зобов`язань.

Так, п. 1.1 договору на платника покладено обов`язок своєчасно забезпечити оплату товару, абзацом другим п. 11.4 передбачено право платника вносити зміни до договору за погодженням із замовником, абзацом десятим п. 7.3 договору передбачено обов`язок постачальника відшкодувати платнику всі збитки, завдані у зв`язку з застосуванням до постачальника санкцій.

Характерним є положення п. 6.6 договору, за яким платник (АТ «Українська залізниця») несе відповідальність за своєчасне здійснення платежів за умовами цього договору.

За таких обставин, платник (АТ «Українська залізниця») не є третьою особою, на яку відповідно до ч. 1 статті 528 Цивільного кодексу України боржник поклав виконання свого обов`язку, а є самостійною стороною у договірних зобов`язаннях сторін з комплексом прав, обов`язків та відповідальності.

Враховуючи, що положення договору не передбачають сплату постачальником пені за несвоєчасну поставку товару до Державного бюджету України, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ОНИСС" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Українська залізниця" про стягнення 713 042,69грн, необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Одеську обласну прокуратуру відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 37472062) в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, пр. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ОНИСС" (67543, Одеська область, Лиманський район, с. Визирка, код ЄДРПОУ 20955698) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) про стягнення 713 042,69грн - відмовити.

Повне рішення складено 16 вересня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова