Рішення

від 09.09.2024 по справі 922/1610/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024м. ХарківСправа № 922/1610/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське", с. Комиші, Сумська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м. Харків про стягнення 5865604,00 грн. за участю представників:

позивача - Мальченко Д.В.

відповідача - Тітов І.Б.

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Комишанське" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 5860800,00 грн. суми попередньої оплати за Договором поставки № 103/24 від 07.02.2024 року та 4803,94 грн. три відсотки річних від простроченої суми. Також, позивач просить суд судові витрати, судовий збір у розмірі 70388,00 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач вказує, що він (покупець) здійснив попередню оплату товару (за карбамід) по рахунку № 77 від 09.02.2024, по рахунку № 88 від 14.02.2024, по рахунку № 100 від 16.02.2024 та на підставі Договору поставки № 103/24 від 07.02.2024 року на загальну суму 5860800,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 09.02.2024 року, від 14.02.2024 року та від 16.02.2024 року. Однак, відповідач (постачальник) не здійснив поставку товару у встановлені строки.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач 29.05.2024 за вх.№ 13891 надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що на виконання досягнутих домовленостей сторонами було укладено ряд Специфікацій до Договору поставки № 103/24 від 07.02.2024 року, а саме: Специфікацію № 1 від 09.02.2024 року, Специфікацію № 2 від 14.02.2024 року та Специфікацію № 3 від 16.02.2024 року. Поставка товару мала здійснюватися відповідачем на склад позивача. Однак, сторонами не було визначено адресу складу позивача, місце його знаходження тощо. Сторонами лише було визначено, що поставка товару здійснюється згідно письмових заявок покупця. Як наслідок, самостійна поставка товару відповідачем була не можлива до моменту виконання позивачем свого обов`язку з надання письмової заявки, в якій було б зазначено склад позивача, на який має бути здійснена поставка, адресу його місця знаходження та повідомлення про уповноважену на прийняття товару посадову особу позивача. Жодних письмових заявок позивача відповідачу не надавалось. Як наслідок, відповідач не відмовлявся від виконання своїх зобов`язань з поставки товару та не міг змоги здійснити виконання своїх зобов`язань з поставки товару в межах погоджених строків без виконання позивачем свого обов`язку з подання письмових заявок, які б містили реквізити поставки товару. За таких обставин відповідач вказує, що у спірних правовідносинах відсутні умови для стягнення з нього суми передоплати за товар, у зв`язку з відсутністю порушення з боку продавця та наявністю невиконаних зобов`язань з боку позивача, що унеможливлює можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Позивач 30.05.2024 за вх.№ 14080 надав відповідь на відзив, згідно якої вказував, що відповідач у відзиві посилається на Специфікацію № 3, але копії її не надає. Основним договором та специфікаціями до нього не встановлені кінцеві строки поставки товару. Поряд з цим, у гарантійному листі № б/н від 18.03.2024 відповідач повідомив про те, що товар за договором буде поставлено у наступному порядку 75 т до 22.03.2024, 189 т до 31.03.2024, всього - 264 т.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.07.2024 було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" копію Специфікації № 3 до Договору поставки № 103/24 від 07.02.2024.

Позивач 12.08.2024 за вх.№ 20158 надав додаткові пояснення у справі, в яких вказує, що сторони у заявах по суті спору підтверджують факт підписання Специфікації № 3 та те, що за даною специфікацією передбачені аналогічні умови, щодо кількості поставляємого товару та умов поставки за договором.

Також, позивач 12.08.2024 за вх.№ 20174 надав заяву про застосування заходів процесуального примусу, згідно якої просив суд постановити ухвалу про тимчасове вилучення у відповідача копії Специфікації № 3 до Договору поставки № 103/24 від 07.02.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 09.09.2024 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.09.2024 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

07.02.2024 між Приватним сільськогосподарським підприємством "Комишанське" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (постачальник) було укладено Договір поставки № 103/24 (надалі - Договір) шляхом накладення сторонами КЕП/ЕЦП в електронному вигляді відповідно до розділу 15 (електронний документообіг) Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором передати у власність покупця товар для використання у його господарській діяльності, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товар.

Товар - продукція сільськогосподарського призначення, в тому числі, насіння сільськогосподарських культур, засоби захисту рослин, добрива, інша продукція, яка поставляється постачальником покупцю по цьому Договору (п. 1.1.2. Договору).

Партія Товару - частина товару, асортимент та кількість якого визначена в окремій Специфікації (п. 1.1.3. Договору).

Специфікація - додаток до цього Договору, в якому сторони погодили найменування, асортимент, ціну та кількість товару, який може бути поставлений постачальником (п. 1.1.4. Договору).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Договору, сторони домовились, що товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару в кожній партії визначаються сторонами в окремих Специфікаціях до цього Договору, що є його невід`ємними частинами. На кожну окрему партію товару сторони складають окрему Специфікацію.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору встановлено, що ціна товару визначається у Специфікаціях за погодженням Сторін. Загальна вартість товару, що поставляється по цьому Договору (сума Договору), визначається на підставі всіх Специфікацій до цього Договору складених протягом терміну його дії.

Якщо сторони не погодять інших строків оплати, покупець зобов`язаний оплатити поставлений йому товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару (п. 4.3. Договору).

Сторони можуть погодити оплату товару на умовах часткової або повної попередньої оплати. Товар, який оплачується на умовах, відмінних від попередньої оплати (відстрочення або розстрочення платежу), є таким, що проданий на умовах товарного кредиту. В такому випадку в ціну товару включаються відсотки за користування грошовими коштами, розраховані за період з моменту поставки товару до кінцевого строку здійснення покупцем оплати. Строки оплати в такому випадку визначаються сторонами в окремих Специфікаціях до цього Договору, що є його невід`ємними частинами. Платежі по цьому Договору здійснюються в безготівковій формі (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, якщо сторони не погодять іншого, постачальник поставляє товар по цьому Договору на умовах СPT, DAP або DDP згідно Інкотермс 2010.

Застосування термінів Інкотермс в редакції 2010 року здійснюються в частині, що не суперечить умовам цього Договору. Конкретні умови поставки (передачі у власність) продукції вказуються в Специфікації.

Відповідно до п. 5.3. Договору, датою поставки товару є дата передачі товару покупцю.

Як вбачається з матеріалів справи, покупець здійснив попередню оплату товару (за карбамід) по рахунку № 77 від 09.02.2024, по рахунку № 88 від 14.02.2024, по рахунку № 100 від 16.02.2024 та на підставі Договору поставки № 103/24 від 07.02.2024 року за поставку карбаміду (товару) у загальній кількості 264 т на загальну суму 5860800,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 09.02.2024 року, від 14.02.2024 року та від 16.02.2024 року.

Згідно гарантійного листа від 18.03.2024 відповідач зобов`язався перед позивачем поставити останньому мінеральні добрива у кількості 264 т, в наступному порядку: карбамід у кількості 75 т до 22.03.2024, карбамід у кількості 189 т до 31.03.2024.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем позивачу товару за Договором, а саме карбаміду у загальній кількості 264 т на загальну суму 5860800,00 грн. та повернення відповідачем позивачу суми 5860800,00 грн.

Також, в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами інших договорів поставки та повідомлення відповідачем позивача про поставку обумовленого договором товару.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що відповідач не здійснив позивачу в передбачений строк поставку товару за Договором (Специфікація № 1, Специфікація № 2 та Специфікація № 3), а саме карбаміду у загальній кількості 264 т на загальну суму 5860800,00 грн., за яку отримав від позивача попередню оплату у розмірі 5860800,00 грн.

Щодо Специфікації № 3 до Договору, суд зазначає, що сторонами у заявах по суті спору підтверджувався факт укладання між ними Специфікації № 3 до Договору. За таких обставин підстави для тимчасового вилучення у відповідача копії Специфікації № 3 до Договору в порядку 134 ГПК України відсутні, у зв`язку з чим заяви позивача про застосування заходів процесуального примусу не підлягає задоволенню.

10.04.2024 позивачем на адресу відповідача, зазначену у п. 14.4.1. Договору, було надіслано лист-вимогу № 1 вих. № 28 від 08.04.2024 про повернення коштів у сумі 5860800,00 грн., що підтверджується описом вкладення у лист № 4002203256687, накладною та чеком від 10.04.2024 року. Лист-вимогу вручено відповідачеві 26.04.2024, що підтверджується загальнодоступною інформацією відносно листа № 4002203256687 з ресурсу Укрпошти.

В матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на Лист-вимогу № 1 та докази повернення відповідачем позивачу суми у розмірі 5860800,00 грн. за Договором.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Ураховуючи вищевикладене, докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог у справі про стягнення з відповідача на користь позивача 5860800,00 грн. суми попередньої оплати за Договором поставки № 103/24 від 07.02.2024 року.

Згідно п. 9.1. Договору, за порушення умов цього Договору сторони несуть взаємну цивільно-правову відповідальність, передбачену чинним законодавством України і цим Договором. Порушенням зобов`язань є невиконання або неналежне виконання, визначених змістом зобов`язань Договором та/або законодавством.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 918/631/19, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

За змістом статей 509, 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідні висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Приймаючи до уваги викладене, перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 4803,93 грн. 3% річних.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 70388,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 129, 134, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про застосування заходів процесуального примусу.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, 10, код ЄДРПОУ 37875888) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське" (42721, Сумська область, Охтирський район, с. Комиші, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 30794436) 5860800,00 грн. суми попередньої оплати за Договором поставки № 103/24 від 07.02.2024 року; 4803,94 грн. три відсотки річних від простроченої суми та 70388,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Приватне сільськогосподарське підприємство "Комишанське" (42721, Сумська область, Охтирський район, с. Комиші, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 30794436).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, 10, код ЄДРПОУ 37875888).

Повне рішення складено "16" вересня 2024 р.

Суддя А.М. Буракова

справа № 922/1610/24