Постанова

від 04.12.2024 по справі 922/1610/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/1610/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Ламанової А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Мальченко Д.В. - на підставі ордеру ВМ №1057006 від 28.10.2024;

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м.Харків, (вх. №2308 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1610/24 (суддя Буракова А.М., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 16.09.2024)

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське", с.Комиші, Охтирський район, Сумська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м.Харків,

про стягнення 5865604,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Комишанське" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" про стягнення з відповідача на користь позивача 5860800,00грн. суми попередньої оплати за договором поставки №103/24 від 07.02.2024 та 4803,94грн. три відсотки річних від простроченої суми. Також, позивач просить суд судові витрати, судовий збір у розмірі 70388,00грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної поставки позивачу товару за договором поставки № 103/24 від 07.02.2024.

У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 29.05.2024 відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, посилаючись на те, що умовами укладеного між сторонами договору не було визначено адресу складу позивача (покупця), а також місце його знаходження.

Натомість, відповідно до умов специфікацій №1 від 09.02.2024, №2 від 07.02.2024, №3 від 07.02.2024 поставка товару мала здійснюватись відповідачем на склад позивача згідно письмових заявок покупця, проте, жодних письмових заявок відповідачу не надавалось.

Отже, самостійна поставка товару відповідачем була не можлива до моменту виконання позивачем свого обов`язку з надання письмової заявки, в якій було б зазначено склад позивача, на який має бути здійснена поставка, адресу його місця знаходження та повідомлення про уповноважену на прийняття товару посадову особу позивача.

За наведених обставин, відповідач наголошував на тому, що не відмовлявся від виконання своїх зобов`язань з поставки товару та не міг змоги здійснити виконання своїх зобов`язань з поставки товару в межах погоджених строків без виконання позивачем свого обов`язку з подання письмових заявок, які б містили реквізити поставки товару, у зв`язку із чим, у спірних правовідносинах відсутні умови для стягнення з нього суми попередньої оплати за товар, оскільки поставка товару не відбулась з вини позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області 09.09.2024 у справі №922/1610/24 відмовлено в задоволенні заяви позивача про застосування заходів процесуального примусу; позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське" 5860800,00грн. суми попередньої оплати за договором поставки № 103/24 від 07.02.2024; 4803,94грн. три відсотки річних від простроченої суми та 70388,00грн. судового збору.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 202, 205, 509, 525, 526, 530, 627, 628, 693 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач не виконав свій обов`язок з постачання товару та не повернув на користь позивача невикористану передплату, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області 09.09.2024 у справі №922/1610/24, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Фактично доводи апеляційної скарги є тотожними доводам викладеним у відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 29.05.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.10.2024) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1610/24; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено учасникам провадження у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 04.12.2024 о 13:45 год.

28.10.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№13746), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1610/24 залишити без змін.

31.10.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 задоволено заяву представника позивача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 04.12.2024 представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1610/24 залишити без змін.

Відповідач (апелянт) в судове засідання 04.12.2024 не з`явився, проте надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх.№15503), з тих підстав, що його представник відповідача не може з`явитись в судове засідання у зв`язку з тим, що перебуває у відрядженні в м. Київ, де прийматиме участь у слідчих діях в рамках кримінального провадження.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, зважаючи на те, що явка сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, відсутність документального підтвердження, викладених у клопотанні обставин, а також неприпустимість затягування судового процесу. При цьому, колегія суддів зауважує, що додані до клопотання копії наказу про відрядження директора ТОВ "Агрозахист Харків" - Божко Л.В. та юриста Тітова І.Б., а також копія повістки про виклик ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Київській області не підтверджують, викладені в клопотанні обставини.

Враховуючи, що представник позивача з`явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а представник відповідача (апелянта) був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.02.2024 між Приватним сільськогосподарським підприємством "Комишанське" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (надалі - постачальник) було укладено договір поставки № 103/24 (надалі договір т.1 а.с.21-25) шляхом накладення сторонами КЕП/ЕЦП в електронному вигляді відповідно до розділу 15 (електронний документообіг) договору, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупця товар для використання у його господарській діяльності, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товар (пункт 2.1. договору).

Згідно пункту 1.1.2 договору, товар це продукція сільськогосподарського призначення, в тому числі, насіння сільськогосподарських культур, засоби захисту рослин, добрива, інша продукція, яка поставляється постачальником покупцю по цьому договору.

Партія товару - частина товару, асортимент та кількість якого визначена в окремій Специфікації (пункт 1.1.3. договору).

Специфікація - додаток до цього договору, в якому сторони погодили найменування, асортимент, ціну та кількість товару, який може бути поставлений постачальником (пункт 1.1.4. договору).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. договору, товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару в кожній партії визначаються сторонами в окремих специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємними частинами. На кожну окрему партію товару сторони складають окрему специфікацію.

Пунктами 3.1., 3.2. договору визначено, що ціна товару визначається у специфікаціях за погодженням сторін. Загальна вартість товару, що поставляється по цьому договору (сума договору), визначається на підставі всіх специфікацій до цього договору складених протягом терміну його дії.

Якщо сторони не погодять інших строків оплати, покупець зобов`язаний оплатити поставлений йому товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару (пункт 4.3. договору).

Сторони можуть погодити оплату товару на умовах часткової або повної попередньої оплати. Товар, який оплачується на умовах, відмінних від попередньої оплати (відстрочення або розстрочення платежу), є таким, що проданий на умовах товарного кредиту. В такому випадку в ціну товару включаються відсотки за користування грошовими коштами, розраховані за період з моменту поставки товару до кінцевого строку здійснення покупцем оплати. Строки оплати в такому випадку визначаються сторонами в окремих специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємними частинами. Платежі по цьому договору здійснюються в безготівковій формі (пункт 4.4. договору).

Датою оплати товару (датою платежу), згідно з пунктом 4.5. договору, є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Пунктами 4.7, 4.8 договору сторони погодили, що цей договір є підставою для здійснення платежів по ньому. Покупець зобов`язується при здійсненні розрахунків по цьому договору зазначати в реквізитах платіжного документа «призначення платежу» номер та дату укладення цього договору, а також найменування товару, за який здійснюється оплата. В випадку недотримання покупцем вимог вказаного пункту, постачальник зараховує кошти на власний розсуд, в тому числі й в порядку, визначеному п. 4.9 цього договору.

Виставлення рахунку є необов`язковим, але покупець має право, в строки визначені для оплати товару, запросити у постачальника рахунок на оплату, а якому визначена сума оплати в національній валюті. У разі виставлення постачальником рахунку, оплата по якому має бути здійснена в день виставлення такого рахунку, в іншому випадку оплата здійснюється на підставі договору та /або специфікації до цього договору в розмірі, визначеному згідно його умов. При здійсненні оплати на підставі рахунку, покупець зобов`язується зазначати в реквізитах платіжного документа «призначення платежу» окрім реквізитів, визначених п. 4.7 цього Договору, зазначити номер та дату рахунку.

Відповідно до пункту 5.1. договору, якщо сторони не погодять іншого, постачальник поставляє товар по цьому договору на умовах СPT, DAP або DDP згідно Інкотермс 2010. Застосування термінів Інкотермс в редакції 2010 року здійснюються в частині, що не суперечить умовам цього договору. Конкретні умови поставки (передачі у власність) продукції вказуються в специфікації.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що якщо сторони погодять поставку товару транспортом постачальника, товар поставляється за місцезнаходженням покупця зазначеним в цьому договорі, якщо сторони не погодять інше місце поставки товару. Місцезнаходженням покупця, згідно пункту 17 договору, є Сумська область, Охтирський район, село Комиші, вул. Київська, буд.1.

Відповідно до пункту 5.3. договору, датою поставки товару є дата передачі товару покупцю.

Цей договір, відповідно до п. 12.1, набирає чинності з моменту його укладення сторонами, дата якого зазначена в преамбулі договору, та діє до 01.01.2025, а в частині не виконаних зобов`язань, які виникли протягом дії цього договору, до повного їх виконання сторонами. Закінчення дії договору не звільняє сторони від обов`язку погашення своїх грошових зобов`язань та відповідальності за порушення умов цього договору (пункт 12.2 договору).

В межах договору між сторонами було підписано ряд специфікацій, за умовами яких сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість товару, що постачається, ціну за одиницю товару та його загальну вартість, а саме:

-за специфікацією №1 від 09.02.2024 постачальник зобов`язався поставити: карбамід (біг-бег) у кількості 88т на загальну суму 1628000,00грн., в тому числі ПДВ 325600,00грн. на умовах 100% передоплати, базис поставки DAP склад покупця (згідно Інкотермс у редакції 2010). Склад покупця визначається згідно письмових заявок (т.1 а.с.26);

-за специфікацією №2 від 07.02.2024 постачальник зобов`язався поставити: карбамід (біг-бег) у кількості 88т на загальну суму 1628000,00грн., в тому числі ПДВ 325600,00грн. на умовах 100% передоплати, базис поставки DAP склад покупця (згідно Інкотермс у редакції 2010). Склад покупця визначається згідно письмових заявок (т.1 а.с.27);

-за специфікацією №3 від 07.02.2024 постачальник зобов`язався поставити: карбамід (біг-бег) у кількості 88т на загальну суму 1628000,00грн., в тому числі ПДВ 325600,00грн. на умовах 100% передоплати, базис поставки DAP склад покупця (згідно Інкотермс у редакції 2010). Склад покупця визначається згідно письмових заявок (т.1 а.с.91);

На підставі виставлених відповідачем рахунків №77 від 09.02.2024, № 88 від 14.02.2024, № 100 від 16.02.2024 (т.1 а.с.11,12,14), позивачем за вищевказаними специфікаціями було сплачено 100% передплати за поставку карбаміду (товару) в загальній кількості 264т на загальну суму 5860800,00грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 09.02.2024, від 14.02.2024 та від 16.02.2024 (т.1 а.с.16-17).

18.03.2024 постачальником було направлено на адресу покупця гарантійний лист (т.1 а.с.10), в якому було повідомлено про поставку товару карбаміду (біг-бег) в загальній кількості 264 т в наступні строки: карбамід у кількості 75 т до 22.03.2024, карбамід у кількості 189 т до 31.03.2024.

Проте, відповідний товар у визначені постачальником в гарантійному листі строки поставлено не було, у зв`язку із чим, 10.04.2024 покупцем було надіслано на адресу останнього лист-вимогу № 1 вих. № 28 (т.1 а.с.18), в якій було повідомлено про відмову від договору та вимогу про повернення суми попередньої оплати в сумі 5860800,00грн.

Факт направлення вказаної вимоги на адресу постачальника підтверджується доданою до позовоної заяви копіями опису вкладення у лист №4002203256687, поштової накладної та чеку від 10.04.2024 (т.1 а.с.19 на звороті).

Оскільки постачальником не було надано відповіді на вказану претензію, як і не повернуто в добровільному порядку суму попередньої оплати за договором, 08.05.2024 Приватне сільськогосподарське підприємство "Комишанське" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" про стягнення 5860800,00грн. суми попередньої оплати за договором поставки № 103/24 від 07.02.2024 та 3% річних в сумі 4803,94грн. (т.1 а.с.1-32).

Рішенням господарського суду Харківської області 09.09.2024 у справі №922/1610/24 позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.99-105).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що за загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Оцінивши зміст договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статей 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок та зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що в межах договору між сторонами було підписано ряд специфікацій, за умовами яких сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість товару, що постачається, ціну за одиницю товару та його загальну вартість, а саме:

-за специфікацією №1 від 09.02.2024 постачальник зобов`язався поставити: карбамід (біг-бег) у кількості 88т на загальну суму 1628000,00грн., в тому числі ПДВ 325600,00грн. на умовах 100% передоплати, базис поставки DAP склад покупця (згідно Інкотермс у редакції 2010). Склад покупця визначається згідно письмових заявок (т.1 а.с.26);

-за специфікацією №2 від 07.02.2024 постачальник зобов`язався поставити: карбамід (біг-бег) у кількості 88т на загальну суму 1628000,00грн., в тому числі ПДВ 325600,00грн. на умовах 100% передоплати, базис поставки DAP склад покупця (згідно Інкотермс у редакції 2010). Склад покупця визначається згідно письмових заявок (т.1 а.с.27);

-за специфікацією №3 від 07.02.2024 постачальник зобов`язався поставити: карбамід (біг-бег) у кількості 88т на загальну суму 1628000,00грн., в тому числі ПДВ 325600,00грн. на умовах 100% передоплати, базис поставки DAP склад покупця (згідно Інкотермс у редакції 2010). Склад покупця визначається згідно письмових заявок (т.1 а.с.91);

На підставі виставлених відповідачем рахунків № 77 від 09.02.2024, № 88 від 14.02.2024, № 100 від 16.02.2024 (т.1 а.с.11,12,14), позивачем за вищевказаними специфікаціями було сплачено 100% передплати за поставку карбаміду (товару) в загальній кількості 264т на загальну суму 5860800,00грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 09.02.2024, від 14.02.2024 та від 16.02.2024 (т.1 а.с.16-17).

Судова колегія враховує, що умовами специфікацій №№1, 2, 3 не було погоджено строку поставки товару, проте, 18.03.2024 постачальником було направлено на адресу покупця гарантійний лист (т.1 а.с.10), в якому було повідомлено про поставку товару карбаміду (біг-бег) в загальній кількості 264 т в наступні строки: карбамід у кількості 75 т до 22.03.2024, карбамід у кількості 189 т до 31.03.2024.

Однак, відповідний товар у визначені постачальником в гарантійному листі строки поставлено не було, як і не було повернуто суму невикористаної попередньої оплати.

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду даної справи, відповідач (постачальник) наголошує на тому, що умовами укладеного між сторонами договору не було визначено адресу складу позивача (покупця), а також місце його знаходження.

Натомість, відповідно до умов специфікацій №1 від 09.02.2024, №2 від 07.02.2024, №3 від 07.02.2024 поставка товару мала здійснюватись відповідачем на склад позивача згідно письмових заявок покупця. Проте, жодних письмових заявок відповідачу не надавалось.

Отже, самостійна поставка товару відповідачем була не можлива до моменту виконання позивачем свого обов`язку з надання письмової заявки, в якій було б зазначено склад позивача, на який має бути здійснена поставка, адресу його місця знаходження та повідомлення про уповноважену на прийняття товару посадову особу позивача.

За наведених обставин, відповідач наголошує на тому, що не відмовлявся від виконання своїх зобов`язань з поставки товару та не міг змоги здійснити виконання своїх зобов`язань з поставки товару в межах погоджених строків без виконання позивачем свого обов`язку з подання письмових заявок, які б містили реквізити поставки товару, у зв`язку із чим, у спірних правовідносинах відсутні умови для стягнення з нього суми попередньої оплати за товар, оскільки поставка товару не відбулась з вини позивача.

Судова колегія зазначає, що зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що сторони дійшли згоди, що відповідно до умов договору при тлумаченні умов поставки за цим договором застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів Інкотермс (редакція 2010 року) з урахуванням особливих умов поставки, визначених сторонами у даному договорі.

Відповідно до п. А.4 Правил Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Зокрема, пунктом 5.1 договору визначено, що постачальник поставляє товар по цьому Договору на умовах СPT, DAP або DDP згідно Інкотермс 2010. Застосування термінів Інкотермс в редакції 2010 року здійснюються в частині, що не суперечить умовам цього Договору. Конкретні умови поставки (передачі у власність) продукції вказуються в Специфікації.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що якщо сторони погодять поставку товару транспортом постачальника, товар поставляється за місцезнаходженням покупця зазначеним в цьому договорі, якщо сторони не погодять інше місце поставки товару. Місцезнаходженням покупця, згідно пункту 17 договору, є Сумська область, Охтирський район, село Комиші, вул. Київська, буд.1.

За умовами специфікацій №1 від 09.02.2024, №2 від 07.02.2024, №3 від 07.02.2024 до договору сторони погодили, що базисом поставки товару DAP склад покупця, який як було зазначено вище визначений пунктом 17 договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що ненадання позивачем письмової заявки, в якій було б зазначено склад, на який має бути здійснена поставка, адресу його місця знаходження та повідомлення про уповноважену на прийняття товару посадову особу, позбавило його можливості виконати свої зобов`язання, не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказані доводи спростовуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, умови договору та специфікації чітко визначають місце поставки, а додаткових зобов`язань щодо уточнення адреси поставки позивач не мав.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не виконав свій обов`язок з постачання товару та не повернув на користь позивача невикористану передплату, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача невикористаної попередньої оплати у розмірі 5860800,00грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних 4803,94грн., судова колегія зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

В контексті спірних правовідносин судова колегія враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, в якій Суд вказав, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

При цьому, в статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Отже, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд обґрунтовано, з урахуванням вищенаведених норм закону, а також практики суду касаційної інстанції щодо їх застосування, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 4803,94грн., згідно з наведеним в оскаржуваному рішенні обґрунтованим розрахунком, правильності якого відповідачем не спростовано.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1610/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1610/24 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.12.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий