Рішення

від 16.09.2024 по справі 922/2341/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2341/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Харківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств доФермерського господарства "СЕВЕН ГАРДЕНС" про стягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Харківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФГ "СЕВЕН ГАРДЕНС", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 10.09.2018 №53 в сумі 119.341,39грн, з них: 79.000,00 грн - заборгованість зі сплати основного боргу за договором; 33.956,42 грн - пеня; 3.592,42 грн - інфляційні втрати; 2.792,55 грн - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору.

Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 10.09.2018 №53 в частині повернення суми фінансової допомоги у встановлені строки.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2024 у справі №922/2341/24 позовну заяву Дергачівської окружної прокуратури залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 з урахуванням малозначності справи №922/2341/24 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача, котре зазначено в позовній заяві та яке співпадає з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Натомість, така ухвала повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "за закінчення терміну зберігання" 28.08.2024 року, що підтверджується печаткою поштового відділення.

Крім того, ухвала про відкриття провадження у справі від 16.07.2024 року була надіслана судом до "Єдиного державного реєстру судових рішень", у зв`язку з чим відповідач міг також дізнатися про відкриття провадження у справі з офіційного веб-порталу Судової влади України "": https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд звертає увагу на те, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).

При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

Також у постанові від 11.07.2024 у справі №03/237/23 Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що в розумінні пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення слід вважати проставлення в поштовому повідомленні відмітки про його повернення "за закінченням терміну зберігання".

Суд зазначає, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270. Про відповідне зазначив Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22.

Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані прокурором докази, суд встановив наступне.

Між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдежфонд) та ФГ "СЕВЕН ГАРДЕНС" (фермерське господарство) був укладений Договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 10.09.2018 №53 (надалі - Договір). Згідно з його умовами Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі ФГ "СЕВЕН ГАРДЕНС" в сумі 250.000,00 грн, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим Договором.

Згідно з пунктом 3.4. Договору фермерське господарство зобов`язалося, зокрема, повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 15.11.2019 в сумі 50.000,00 грн; до 15.11.2020 в сумі 50.000,00 грн; до 15.11.2021 в сумі 50.000,00 грн; до 15.11.2022 в сумі 50.000,00 грн; до 01.08.2023 в сумі 50.000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення до 01.08.2023 та повертається останнім згідно з встановленим графіком.

Цей Договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів (фінансової) підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим Договором (пункт 4.2. Договору).

На виконання умов Договору позивач Укрдержфонд перерахував на рахунок відповідача грошові кошти (фінансову підтримку) в розмірі 250.000,00 грн, про що свідчить копія платіжного доручення від 11.09.2018 №109.

Відповідач надіслав на адресу позивача лист від 09.05.2022, в якому повідомив, що з 24.02.2022 ФГ "СЕВЕН ГАРДЕНС" знаходиться на окупованій території та в нього відсутня можливість провадити господарську діяльність та роботи щомісячні платежі за Договором. Залишок заборгованості за позикою становить 79.000,00грн.

У подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 10.04.2023 №53-19/9, в якій запропонував добровільно здійснити повернення заборгованості в сумі 60.000,00 грн за Договором. Натомість, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість за Договором не сплатив.

Листом від 22.04.2024 №53-19/12 позивач звернувся до Харківської обласної прокуратури, в якому повідомив про перелік фермерських господарств, які мають заборгованість перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та просив посприяти поверненню заборгованості в межах компетенції.

Листом від 01.05.2024 №57-112-1584вих24 прокурор звернувся до позивача, в якому в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" просив надати копію договору, укладеного з ФГ "СЕВЕН ГАРДЕНС", розрахунок заборгованості, а також повідомити про звернення позивача із претензією та позовною заявою до ФГ "СЕВЕН ГАРДЕНС".

У відповідь на вказаний лист позивач зазначив, що прострочена заборгованість ФГ "СЕВЕН ГАРДЕНС" становить 79.000,00 грн та просив подати позов в інтересах держави до Господарського суду Харківської області (лист від 22.05.2024 №53-19/18).

Листом від 14.06.2024 №57-112-2048вих24 Дергачівська окружна прокуратура повідомила позивача в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про звернення до Господарського суду Харківської області з позовом з метою захисту інтересів держави.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені частиною третьою статі 23 Закону України Про прокуратуру. Метою представництва прокурором інтересів держави є захист законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення. Підставами представництва є нездійснення захисту законних інтересів держави або здійснення його неналежним чином органом державної чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутність такого органу. Наявність цих обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з даним позовом, прокурор вказав, що Фонд є державною спеціалізованою кредитно-господарською організацією, кошти якого формуються за рахунок коштів державного, обласного та місцевих бюджетів, передбачених для надання фінансової підтримки фермерським господарствам. Порушення відповідачем умов договору, не повернення наданої фінансової допомоги завдає шкоди економічним інтересам держави та унеможливлює реалізацію державної політики з надання кредитів суб`єктам господарювання. При цьому тривале невжиття Фондом заходів, спрямованих на усунення порушень вимог законодавства, стягнення з відповідача заборгованості, є встановленими виключними випадками, які дають прокурору право пред`явити такий позов з метою захистів інтересів держави.

Судом враховано, що підставою для представництва прокурором інтересів держави у господарському суді стала, зокрема, бездіяльність позивача, оскільки останній належним чином не здійснює захист інтересів держави у вигляді звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення простроченої заборгованості з фінансової допомоги фермерським господарствам за спірний період.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що нездійснення службовими особами позивача дій, які вони повинні були та могли здійснити, свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку, стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави, та відсутність наміру здійснювати такі дії в майбутньому.

Таким чином, прокуратурою виконано передбачені чинним законодавством вимоги та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в господарському суді.

Закон України "Про фермерське господарство" передбачає надання фермерським господарствам підтримки через Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Так, за статтею 11 вказаного Закону допомога за рахунок коштів державного бюджету через Український державний фонд підтримки фермерських господарств надається фермерським господарствам на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі для здійснення виробничої діяльності та диверсифікації виробництва в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, а також спрямовується на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено укладення між позивачем та відповідачем Договору, за яким останнім фактично отримано позику в сумі 250.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.09.2018 №109.

Згідно з умовами Договору та погодженого в ньому Графіку, така позика підлягала поверненню частинами в сумі 50.000,00 грн щорічно з кінцевим строком погашення 01.08.2023.

За розрахунок прокурора станом на момент звернення з даним позовом до суду заборгованість ФГ "СЕВЕН ГАРДЕНС" за Договором становить 79.000,00 грн.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості за Договором у розмірі 79.000,00 грн не надано.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати основного боргу за договором у розмірі 79.000,00 грн.

Крім суми боргу прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 33.956,42 грн - пеню; 3.592,42 грн - інфляційні втрати; 2.792,55 грн - 3% річних.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня за порушення строку виконання зобов`язання встановлена пунктом 5.2. Договору. Згідно з ним за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведених вище норм законодавства та умов Договору прокурором здійснено нарахування відповідачу пені в розмірі 33.956,42 грн, 3% річних у сумі 2.792,55 грн та інфляційні втрати в розмірі 3.592,42 грн.

Разом із тим суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX (який набрав чинності 17.03.2022) розділ "Прикінцеві положення та перехідні положення Цивільного кодексу України" доповнено зокрема п. 18 яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З наведених в позовній заяві розрахунків пені, 3% річних та інфляційний втрат вбачається, що такі нарахування здійснені прокурором, починаючи з жовтня 2022, тобто після набрання чинності вищевказаним законом.

Як вже було встановлено судом між сторонами було укладено Договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 10.09.2018 №53, тобто вимоги п.18 перехідних положень ЦК України підпадають під застосування.

За таких обставин, вимоги прокурора про стягнення з відповідача пені в розмірі 33.956,42 грн, 3% річних у сумі 2.792,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 3.592,42грн за прострочення внесення 4-го та 5-го платежу є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідні нарахування були здісненні починаючи з жовтня 2022, тобто після набрання чинності п. 18 "Прикінцевих положеннь та перехідних положеннь Цивільного кодексу України та між сторонами було укладено договір фінансової підтримки на поворотній основі ФГ (позика).

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог прокурора шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 79.000,00 грн - заборгованості зі сплати основного боргу за Договором. В частині стягнення пені в розмірі 33.956,42 грн, 3% річних у сумі 2.792,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 3.592,42грн суд відмовляє, як безпідставно нараховані.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2.004,43 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, в іншій частині (1.023,57 грн) залишаються за прокурором.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "СЕВЕН ГАРДЕНС" (Україна, 62313, Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Алісівка, вул. Садова, буд. 3, код ЄДРПОУ 41937583) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (Україна, 03190, м. Київ, вул. Януша Корчака, буд. 9/12, код ЄДРПОУ 20029342) заборгованість зі сплати основного боргу за Договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 10.09.2018 №53 у розмірі 79.000,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фермерського господарства "СЕВЕН ГАРДЕНС" (Україна, 62313, Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Алісівка, вул. Садова, буд. 3, код ЄДРПОУ 41937583) на користь Харківської обласної прокуратури (Україна, 61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.004,43 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "16" вересня 2024 р.

СуддяН.С. Добреля