Ухвала

від 11.09.2024 по справі 202/5390/16-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/5390/16-ц

Провадження № 8/202/14/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 адвокат Рись Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 проперегляд занововиявленими обставинамисудового рішенняу цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,-Комунальне виробничежитлове ремонтно-експлуатаційнепідприємство Індустріальноїрайону,про визнанняосіб такими,що втратилиправо користуванняжитловим приміщенням,та зняттяз реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 серпня 2020 року по справі № 202/5390/16-ц за його позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріальної району, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації.

Заява обґрунтована тим, що вказаним судовим рішенням було відмовлено у задоволенні позову в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , та знятті з реєстрації місця проживання.

Позивач вважає, що зазначене судове рішення підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, оскільки суд не навів мотивування щодо переваги показів свідків з боку відповідача над показами свідків з боку позивача щодо проживання чи не проживання відповідача ОСОБА_2 у спірній квартирі. Судом не було взято до уваги той факт, що будь-які речі відповідача у квартирі відсутні, вона не приймала участі в утриманні житла.

Крім того, суд послався, що відповідач не має іншого житла на праві власності чи законного володіння, внаслідок чого у разі задоволенні позову відповідач може втратити право користування єдиним житлом і стати безхатченком.

Водночас 28 травня 2024 року він дізнався, що відповідач ОСОБА_2 під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції, а саме 07 липня 2021 року, набула право власності на житло, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого залишається по цей час.

За цих позивач просить скасувати рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 серпня 2020 року по справі № 202/5390/16-ц за нововиявленими обставинами та задовольнити його позов, визнавши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2024 року за заявою ОСОБА_1 було відкрито провадження.

До початку розгляду заяви відповідачем ОСОБА_2 були подані письмові заперечення, в яких вона вважає, що законні підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки на час ухвалення судом першої інстанції рішення вона не мала іншого житла, а набуття нею в липні 2021 року, тобто після ухвалення судом рішення, права власності на інше житло не є нововиявленою обставиною у розумінні статті 423 ЦПК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свою заяву підтримав та наполягав на перегляді рішення за нововиявленими обставинами.

В свою чергу, представника відповідача ОСОБА_2 адвокат Рись Н.Ю. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні заяви.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду та з`ясувавши всі обставини справи, приходить до висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

Відповідно до частини 1 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При цьому нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається (пункт 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська від14серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2021 року, було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріальної району, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації.

Суд визнав ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , а в іншій частині позову було відмовлено.

Зокрема, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 у частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , суд виходив із того, що за змістом статті 71 ЖК України особа може бути визнана такою, що втратила право на користування жилим приміщенням у випадку, коли вона була відсутня в ньому понад шість місяців і без поважних причин. Однак матеріали справи не містять переконливих доказів щодо не проживання та не користування відповідачем ОСОБА_2 зазначеною квартирою без поважних причин.

При цьому судом було також враховано, що ОСОБА_2 у 1960 роках набула право користування спірним житлом згідно із законом, тобто набула охоронюване законом право на мирне володіння цим майном як члени сім`ї наймача (батька), та з 1981 року зареєстрована в цьому житлі, іншого житла на праві власності чи законного володіння не має. Сторони мають напружені відносини через спір щодо майна, яке залишилося після смерті їх батьків.

Усі ці обставини, на думку суду, є суттєвим елементом при оцінюванні можливості спільного проживання сторін у спірному житлі, поважності причин непроживання відповідача в квартирі.

З огляду на встановлені обставини, в тому числі відсутність у ОСОБА_2 на час розгляду справи іншого житла, суд вважав, що законних підстав для визнання її такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , немає, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Звертаючись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 має на праві власності інше житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом із тим, як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка була долучена позивачем до його заяви, право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач набула на підставі договору дарування, укладеного та посвідченого нотаріусом 07 липня 2021 року, тобто після ухвалення судом рішення у справі.

Отже, суд вважає, що наведена позивачем обставина щодо набуття відповідачем права власності на інше житло 07 липня 2021 року не є нововиявленою у розумінні статті 423 ЦПК України та не може бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення від 14 серпня 2020 року, оскільки виникла після його ухвалення і не віднесена законом до нововиявлених обставин.

Усі інші доводи позивача щодо немотивування судом наданої переваги показам свідків з боку відповідача над показами свідків з боку позивача щодо користування відповідачем спірною квартирою та утримання цього житла, зводяться до його незгоди з судовим рішенням, яке набрало законної сили, та намагання переоцінки доказів у справі.

Враховуючи вищенаведене,в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами слід відмовити, залишивши це рішення в силі.

Керуючись ст. ст.423,429 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 серпня 2020 року відмовити.

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 серпня 2020 року залишити в силі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія МАРЧЕНКО