Ухвала

від 04.09.2024 по справі 621/3467/23

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою

Справа № 621/3467/23

Провадження 1-кп/621/93/24

04 вересня 2024 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

учасники справи:

прокурор - ОСОБА_3

потерпіла - ОСОБА_4 (не з`явилася)

законний представник - ОСОБА_5 (не з`явилася)

представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6

обвинувачений - ОСОБА_7

захисник - адвокат ОСОБА_8 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальну справу № 621/3467/23 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 152 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Зміївського районного суду Харківської області перебуває кримінальна справа № 621/3467/23 (провадження ЄРДР №12023221260000318 від 17.07.2023) за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 статті 152 Кримінального кодексу України.

В судове засідання з`явився прокурор ОСОБА_9 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 , доставлений обвинувачений ОСОБА_10 .

В зв`язку з неявкою в судове засідання потерпілої ОСОБА_11 та представників неповнолітньої потерпілої, учасники справи вважали за необхідне відкласти судове засідання.

Крім того, прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, в обґрунтування якого зазначив, що судове провадження не може бути закінчене до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, а ризики, передбачені статтею 177 КПК України, що полягають у можливості переховуватися від суду, впливати на малолітню потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню, продовжують існувати. Вказав, що фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину стосовно статевої недоторканності малолітньої особи свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. Інші, менш суворі запобіжні заходи не забезпечать його належної процесуальної поведінки.

Обвинувачений ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання та просив обрати йому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, вказавши, що має хвору матір та вітчима похилого віку, які потребують стороннього догляду.

Захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечувала проти продовження строку запобіжного заходу, вказавши, що єдиною аргументацією такого продовження є виключно тяжкість вчиненого злочину, всі інші ризики прокурором не доведені належними й допустимими доказами. Обвинувачений понад рік тримається під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу, а автоматиче продовження строків тримання під вартою без наявності переконливих доказів існування ризиків є неприпустимим. Обвинувачений не затримувався в порядку статті 208 КПК України, ніде не переховувався, потерпіла та її мати ніколи не заявляли про вплив, а тому просила змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне:

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 статті 177 Кримінального процесуального України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, у разі визнання його винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років.

Ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 18.07.2023 обвинуваченому було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави строком на 60 днів. Строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 07.09. 2024 року.

На момент подання клопотання судовий розгляд кримінального провадження не завершено, свідки не допитані, докази по справі не досліджувалися. Завершити судовий розгляд кримінального провадження до спливу строку дії запобіжного заходу не видається за можливе.

Наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке, в разі визнання винуватості, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, ані обвинуваченим, ані захисником не ставилася під сумнів.

Як неодноразово зазначав Європейський Суд з прав людини, тяжкість вчиненого злочину та суворість майбутнього покарання сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.

На час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою в судовому засіданні не допитані свідки обвинувачення та захисту, в тому числі неповнолітні, письмові та речові докази не досліджено.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення про високу ймовірність настання ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду; чи перешкоджання провадженню іншим чином під час встановлення обставин кримінального правопорушення, що обумовило обрання найсуворішого запобіжного заходу та необхідність продовження строку тримання під вартою. Тяжкість покарання, що загрожує, не була основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінювалася в сукупності з наявними ризиками, передбаченими статтею 177 КПК України.

Разом з тим, України, згідно ч.1 статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції (стаття 64).

Тобто, не можуть бути обмежені конституційні права на свободу та особисту недоторканність (стаття 29), на судовий захист (стаття 55), а також презумпція невинуватості особи (стаття 62).

Згідно положень статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

2. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

7) до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 цього Кодексу.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Обвинувачений тримається під вартою понад 1 рік, судовий розгляд кримінального провадження не завершено, і хоча ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, йому не інкримінуються обставини, визначені ч.4 статті 183 КПК України, що унеможливлюють визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19.06.2024 року № 7-р (ІІ) 2024 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_12 , ОСОБА_13 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, наголосив, що „свобода є фундаментальною цінністю для демократичної держави" (абзац перший підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 27 грудня 2022 року № 4-р/2022); „свобода (вільність) людини a priori є визначальною та пріоритетною для шанування державою загалом, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами" [абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року № 5-р(II)/2022]. В умовах воєнного стану роль суду є визначальною в системі інституційного забезпечення правовладдя, а судовий захист прав і свобод людини від свавілля - надважливим, і в таких умовах не дозволено свавільне тримання особи під вартою без умотивованого судового рішення.

Під час вирішення питання щодо тримання особи під вартою має бути досягнуто обґрунтованого балансу між забезпеченням ефективного здійснення кримінального провадження та вказаним конституційним правом особи, щодо якої таке провадження відкрито, зважаючи на тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюють таку особу, наявність ризиків у зв`язку з неналежною процесуальною поведінкою такої особи для виконання завдань кримінального провадження й захисту відповідних публічних інтересів. Такого балансу неможливо досягти, якщо в кримінальному провадженні буде наявний лише один винятковий запобіжний захід - тримання під вартою. Зазначене унормування не може також обмежувати повноваження слідчого судді, суду застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі вмотивованого рішення, ухваленого в порядку справедливої судової процедури, тобто законодавець має забезпечити слідчому судді, суду й наявність дискреції у кримінальному провадженні обрати інший, більш м`який, запобіжний захід, ніж указаний.

Отже, законодавець для досягнення мети кримінального провадження та захисту відповідних публічних інтересів не може визначати запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як безальтернативного і має забезпечити наявність у кримінальному провадженні принаймні одного запобіжного заходу, який є більш м`яким і який можна обрати як менш обтяжливий для конституційного права на свободу та особисту недоторканність особи.

Аналізуючи частину четверту статті 183 Кодексу слід дійти висновку, що слідчий суддя "має право" не визначати розмір застави у перелічених випадках. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м`який, запобіжний захід, визначений Кодексом.

Тобто законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч.4 статті 183 КПК України не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.

Європейський суд із прав людини на підставі своєї практики тлумачення зазначених приписів статті 5 Конвенції в рішенні у справі Грубник проти України / Grubnyk v. Ukraine від 17 вересня 2020 року (заява № 58444/15) підсумував, що «на національні судові органи насамперед покладено відповідальність гарантувати у кожному конкретному випадку, що тримання обвинуваченого під вартою не перевищуватиме обґрунтованого строку. З цією метою вони повинні дотримувати принципу презумпції невинуватості, розглянути усі факти, які свідчать „за" і „проти" наявності згаданої вимоги суспільного інтересу або виправдовують відступ від правила статті 5 Конвенції, та навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення з-під варти» (§ 111); розв`язуючи питання про звільнення або тримання особи під вартою, органи державної влади зобов`язані розглянути альтернативні засоби забезпечення її явки до суду" (§ 114);

Враховуючи існування об`єктивних причин неможливості завершення судового розгляду даного кримінального провадження протягом найкоротшого терміну, зумовленого необхідністю допиту значної кількості свідків, дослідження письмових доказів по справі, й одночасно тривалість понад рік перебування обвинуваченого під вартою, суд вважає за можливе для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого призначити альтернативний запобіжний захід - заставу - у встановленому законодавством розмірі

Відповідно до ч.1, ч.4 статті 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч.5 статті 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи наведені приписи законодавства,суд вважає за необхідне визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених станом на 01 січня поточного року, з покладенням обов`язків, встановлених статтею 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 314-316, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, в Державній установі "Харківській слідчий ізолятор" на шістдесят днів, тобто до 02 листопада 2024 року включно.

Клопотання сторони захисту - задовольнити частково.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави в розмірі 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) грн 00 коп., що становить 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених станом на 01 січня поточного року, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA208201720355299002000006674, одержувач: ТУ ДСА України у Харківській області, код одержувача: 26281249, банк одержувача: ДКСУ м Київ, МФО одержувача: 820172. Призначення платежу: застава за _____ (ПІБ) , згідно ухвали Зміївського районного суду Харківської області внесені (ПІБ особи, що вносить заставу).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області із встановленою ним періодичністю, та за першою вимогою - до прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та засобів зв`язку

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 02.11.2024 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого чи прокурора в даному кримінальному провадженні

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, визначені в даній ухвалі.

У разі невиконання обвинуваченим обов`язків, покладених цією ухвалою, застава звертається в дохід Державного бюджету України та до обвинуваченого може бути застосовано інший запобіжний захід.

Відкласти судовий розгляд справи до 11:00 години 16 жовтня 2024 року.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим у цей же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено і проголошено 06.09.2024

Суддя ОСОБА_14