Ухвала

від 12.09.2024 по справі 947/13007/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/13007/22

Провадження № 1-кс/947/11909/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №62022150020000211 від 01.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси, повторно, надійшло клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №62022150020000211 від 01.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У клопотанні прокурор просить: накласти арешт на речові докази вантажні автомобілі та причепи до них, а саме:

- марки «SCANIA», моделі «R420 L», зеленого кольору, VIN: НОМЕР_1 , д.р.н.: НОМЕР_2 , власник: ТРАКСТОРБЕЛ, Республіка Білорусь, Мінська область, Мінський район, М-1348 км, 1/1А;

- марки «SCANIA», моделі «R420 L», зеленого кольору, VIN: НОМЕР_3 , д.р.н.: АТ 8315-5, власник: ТРАКСТОРБЕЛ, Республіка Білорусь, Мінська область, Мінський район, М-1348 км, 1/1А.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що вказані транспортні засоби прибули на територію України 23.02.2022 року. Станом на теперішній час, вантажі у вказаних транспортних засобів відсутні, місце їх перебування не встановлено. Інформація щодо проведення розмитнення вантажу на митній території України, також відсутня. Питання щодо відкриття адміністративного провадження за порушення строків переміщення товарів і транспортних засобів у режимі «транзит» співробітниками Одеської митниці не ініційовано. Прокурор вказує на те, що за наявною інформацією власники вказаних транспортних засобів та вантажу мають тісні зв`язки з РФ та здійснюють свою основну діяльність безпосередньо у РФ. Відповідно до оперативної інформації вантаж із вказаних транспортних засобів посадові особи Одеської митниці випустили у вільний обіг спричинивши своїми умисними діями тяжкі наслідки. Стверджує, що вищевказані транспортні засоби на даний час перебувають на відстані 6 км. від с. Старокозаче, Білгород-Дністровського району, Одеської області, на автошляху Р-72 «Контрольно-пропускний пункт «Старокозаче» - Білгород-Дністровський».

Прокурор у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, вимоги клопотання підтримав у повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З урахуванням клопотання сторони обвинувачення, а також положень ст. ст. 107, 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду клопотання за відсутності власника майна.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, дійшов наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022150020000211 від 01.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за фактом можливого зловживання своїми службовими повноваженнями посадовими особами Одеської митниці, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, здійснюють випуск у вільних обіг вантажу, який ввезено на митну територію України з Республіки Білорусь до початку військової агресії росії, без проведення митних формальностей та поза строками перебування вантажу (транспортних засобів) на території України без складання відповідних протоколів про порушення митних правил перевізником

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Одеської обласної прокуратури.

Звертаючись до суду з даним клопотанням прокурор зазначає, що на територію України у митному режимі «транзит» в`їхало ряд вантажних транспортних засобів, належних громадянам та підприємствам республіки білорусь та рф, зокрема:

- 23.02.2022 з республіки білорусь прибув вантажний автомобіль марки «SCANIA» моделі «R420 L», зеленого кольору, VIN: НОМЕР_1 , д.р.н.: НОМЕР_2 , власник: ТРАКСТОРБЕЛ, Республіка Білорусь, Мінська область, Мінський район, М-1 348 км, 1/1А (договір купівлі-продажу від 06.10.2021) під керуванням водія ОСОБА_4 , транспортний засіб перебуває у зоні митної діяльності митного посту «Старокозаче» Одеської митниці Держмитслужби України, водій транспортного засобу не являється громадянином України, перетнув державний кордон та покинув територію України. Експедиторські та брокерські послуги щодо перевезення (розміщення) та оформлення вказаного вантажу, були покладені на самого водія, так як вантаж переміщувався у митному режимі «транзит»;

- 23.02.2022 з республіки білорусь прибув вантажний автомобіль марки «SCANIA» моделі «R420 L»,зеленого кольору,VIN: НОМЕР_3 , д.р.н.: АТ 8315-5, власник: ТРАКСТОРБЕЛ, Республіка Білорусь, АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу від 06.10.2021 під керуванням водія ОСОБА_5 , транспортний засіб перебуває у зоні митної діяльності митного посту «Старокозаче» Одеської митниці Держмитслужби України, водій транспортного засобу не являється громадянином України, перетнув державний кордон та покинув територію України. Експедиторські та брокерські послуги щодо перевезення (розміщення) та оформлення вказаного вантажу, були покладені на самого водія, так як вантаж переміщувався у митному режимі «транзит».

У клопотанні прокурор вказує на те, що вищевказане клопотання про арешт майна подане з метою збереження речових доказів, вивчення речей та отримання інформації, яка самостійно або в сукупності має доказове значення для даного злочину. На його думку не застосування арешту майна може призвести до страти доказів, що перешкоджатиме розслідуванню істини у вказаному кримінальному провадженні.

Власники вказаних транспортних засобів та вантажу мають тісні зв`язки з рф та здійснюють свою основну діяльність безпосередньо у рф.

Відповідно до оперативної інформації вантаж із вказаних транспортних засобів, посадові особи Одеської митниці випустили у вільний обіг, спричинивши своїми умисними діями тяжкі наслідки.

Як вбачається з рапорту старшого оперуповноваженого особливо важливих справах другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві від 27.08.2024 року встановлено, що вищевказані транспорті засоби перебувають у зоні митного контролю на КПП «Старокозаче» - Білгород-Дністровський».

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до положень ст.170 КПК України майно, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину може бути арештоване на підставі рішення слідчого судді. Арешт майна може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться чи зберігаються в банках або інших фінансових установах. Арешт майна може бути застосований з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України встановлено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження, досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

В даному випадку слідчий суддя вважає, що наразі існує необхідність в накладенні арешту на вантажні автомобілі та причепи до них, а саме: марки «SCANIA»,моделі «R420L»,зеленого кольору,VIN: НОМЕР_1 ,д.р.н.: НОМЕР_2 ,власник: ТРАКСТОРБЕЛ, РеспублікаБілорусь,Мінська область,Мінський район, М-1348км,1/1А;марки «SCANIA», моделі «R420 L», зеленого кольору, VIN: НОМЕР_3 , д.р.н.: АТ 8315-5, власник: ТРАКСТОРБЕЛ, Республіка Білорусь, Мінська область, Мінський район, М-1348 км, 1/1А, оскільки вони можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.

Зазначене у клопотанні майно належить до переліку майна, на яке може бути накладено арешт (ч. 10 ст. 170 КПК України). Водночас, слідчий суддя враховує застереження щодо можливості тимчасового вилучення мобільних терміналів систем зв`язку, передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України. Таке вилучення допускається виключно у випадку, якщо воно обумовлене необхідністю проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку що, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, які можливо були засобами вчинення злочинів, та відповідно могли залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.

Так, приймаючи до уваги викладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення ( ч. 2 ст. 364 КК України), за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, даних про необхідність призначення відповідних судових експертиз, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вилучене майно .

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,

Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.

У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення даного клопотання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №62022150020000211 від 01.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України задовольнити

Накласти арештз забороною користування та розпорядження на речовідокази укримінальному провадженні№62022150020000211-вантажні автомобіліта причепидо них,а саме:

- марки «SCANIA», моделі «R420 L», зеленого кольору, VIN: НОМЕР_1 , д.р.н.: НОМЕР_2 , власник: ТРАКСТОРБЕЛ, Республіка Білорусь, Мінська область, Мінський район, М-1348 км, 1/1А;

- марки «SCANIA», моделі «R420 L», зеленого кольору, VIN: НОМЕР_3 , д.р.н.: АТ 8315-5, власник: ТРАКСТОРБЕЛ, Республіка Білорусь, Мінська область, Мінський район, М-1348 км, 1/1А.

Виконання ухвалипокласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1