Рішення

від 12.09.2024 по справі 529/314/24

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/314/24

Провадження № 2/529/220/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючої - судді Петренко Л.Є.,

секретаря Звягольської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ТОВ «Дружба» до ОСОБА_1 , ПАФ «Відродження» про визнання недійсним договору оренди, припинення права оренди та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди, -

встановив:

Представник позивача 08.04.2024 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди від 24.11.2023, укладений між відповідачами, припинити за ПА «Відродження» право оренди на земельну ділянку, визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 16.03.2016 між позивачем та ОСОБА_1 та стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16.03.2016 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий № 5321084500:00:002:0229, яка знаходиться на території Петро-Давидівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, строком на 7 років та який зареєстрований приватним нотаріусом 01.04.2016. Земельна ділянка передана на підставі акта прийму-передачі 16.03.2016. Позивач виконував умови договору оренди належним чином, будь-яких претензій з боку орендодавця були відсутні. В подальшому ОСОБА_1 на адресу позивача направила лист без дати в якому повідомляла про відсутність наміру поновлювати строк дії договору оренди від 06.04.2016 та укладати договір на новий строк. Також 20.12.2022 на адресу позивача надійшла заява ОСОБА_1 в якій повідомляла про припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку договору та використанням землі самостійно. На вказану заяву позивач 13.01.2023 направив лист ОСОБА_1 в якому вказав, що строк дії договору закінчується 16.03.2023, а тому позивач буде користуватися земельною ділянкою і надалі та запропонував укласти Додаткову угоду до договору оренди від 16.03.2016 на взаємовигідних умовах. Вказаний лист ОСОБА_1 отримала 26.01.2023, проте відповідь на лист не надходив, у телефонному режимі відповідачка не зверталась.

В подальшому у березні 2023 року на адресу позивача від ОСОБА_1 надійшло повідомлення про припинення користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки. У березні 2023 року позивач повернув земельну ділянку відповідачу ОСОБА_1 для самостійного обробітку.

Позивач вказує, що завчасно вчинив дії щодо письмового повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору оренди землі. Позивач мав намір продовжити дію договору оренди від 16.03.2016 шляхом укладення додаткової угоди на більш вигідних умовах для орендодавця, зокрема збільшенням розміру орендної плати в сумі 29100 грн.

В березні 2024 року позивач дізнався про порушення його прав, а саме, що 24.11.2023 між ОСОБА_1 та ПА «Відродження» укладений договір оренди земельної ділянки про що внесені відомості до Єдиного реєстру речових прав.

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 порушила переважне право позивача на поновлення договору оренди землі від 16.03.2016, уклавши новий договір оренди з іншим орендарем, хоча у заявах стверджувала про намір самостійно обробляти землю, тому вважає, що його право порушене та підлягає захисту.

12.04.2024 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

22.04.2024 ухвалою судді відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

08.05.2024 представник позивача подав клопотання про долучення доказів.

17.05.2024 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає повністю. Вказує, що 11.10.2022, 20.12.2022 та 07.03.2023 повідомляла орендаря щодо припинення договірних відносин з ТОВ «Дружба» після закінчення строку дії договору. 26.01.2023 їй надійшов лист від позивача про намір поновити договір оренди вказуючи на переважне право. Проте такий лист направлений з порушенням строків, вказаних у договорі, оскільки такий лист має бути поданий за 90 днів до закінчення строку дії договору, тобто до 16.12.2022. Після закінчення строку дії договору 16.03.2023 позивач повернув земельну ділянку. Також зазначає, що у неї відсутнє бажання поновлювати договір оренди з ТОВ «Дружба», зокрема і з тих підстав, що останнім виплачувалась низька орендна плата та запропонована орендна плата у додатковій угоді також є заниженою, тоді як ПА «Відродження» запропоновано орендну плату у розмірі 45000 грн. Вказує, що договір оренди з ТОВ «Дружба» закінчився, що не заперечується і позивачем, а останній майже через рік після цього звертається з даним позовом, тому вважає позовні вимоги необґрунтованими.

17.05.2024 представником відповідача ПА «Відродження» подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає. Вказує, що у листопаді 2023 року ОСОБА_1 прийняла пропозицію ПА «Відродження» щодо укладення договору оренди, в результаті чого було укладено договір оренди землі строком на 7 років з розміром орендної плати 45000 грн. Земельна ділянка кадастровий № 5321084500:00:002:0229 не була обтяжена жодними правами третіх осіб, в тому числі і орендою. Зазначає, що позовні вимоги щодо позбавлення позивача першочергового права на поновлення договору лише фактом реєстрації права оренди за іншим орендарем є безпідставними. Позивач пропонував значно нижчу орендну плату за користування землею. Крім того попередній договір з позивачем є припиненим у зв`язку із закінченням строку його дії, а земельна ділянка повернута власнику. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.06.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду до суті.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні 15.07.2024, в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Також зазначає, що після укладення з ОСОБА_1 договору оренди землі, позивач добросовісно виконував договірні відносини, вчасно сплачував орендну плату. Строк договору мав би закінчитися 16.03.2023. Вказує, що у січні 2023 року позивач направив ОСОБА_1 лист із проектом Додаткової угоди до договору оренди, де пропонував продовжити договірні відносини із визначенням збільшеної орендної плати. Вказаний лист направлений завчасно, але ОСОБА_1 відповіді на цей лист не надала. Після закінчення строку дії договору, 16.03.2023 ТОВ «Дружба» повернула земельну ділянку ОСОБА_1 , оскільки у своїх заявах вона писала, що бажає самостійно обробляти землю. Акт про повернення землі підписаний 16.03.2023. Але у березні 2024 року позивач дізнався, що ОСОБА_1 уклала договір оренди з іншим орендарем, тобто ввела позивача в оману, бо не мала наміру самостійно обробляти належну їй землю. Таким чином вважає, що порушене переважне право позивача на поновлення договору оренди, визначене ст.33 Закону «Про оренду землі». Просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідачів сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

В подальшому представником позивача подано заяву про розгляд справи у відсутність позивача та представника позивача.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ПАФ «Відродження» - адвокат Таран Р.Ф. подав заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідачів. Посилається на пояснення викладені у відзивах на позов. Також зазначає, що позивачем в односторонньому порядку в проекті Додаткової угоди змінено умови договору оренди, в тому числі і умови сплати орендної плати, що в повному обсязі заперечується ОСОБА_1 . Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно Державного акта від 23.03.2009 відповідачці ОСОБА_3 , після укладення шлюбу ОСОБА_1 , належить на праві власності земельна ділянка кадастровий № 5321084500:00:002:0229, площею 5,6748 га, що знаходяться на території Петро-Давидівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с.126).

Встановлено, що 16.03.2016 між орендодавцем ОСОБА_4 та орендарем ТОВ «Дружба» укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий № 5321084500:00:002:0229, площею 5,6748 га, що знаходяться на території Петро-Давидівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, строком на 7 років, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав 01.04.2016 (а.с.31-34,18).

Пунктом 7 договору оренди встановлено, що орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 43 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до Акта приймання-передачі від 16.03.2016 в складі орендаря ТОВ «Дружба» в особі директора Пащенка В.А., орендодавця ОСОБА_1 та представника Петро-Давидівської сільської ради склали акт про те, що земельна ділянка, яку передано в оренду згідно договору від 16.03.2016 в задовільному стані передана орендарю ТОВ «Дружба». Межі погоджені, спірних питань немає (а.с.34).

Як встановлено в судовому засіданні протягом дії договору оренди землі від 16.03.2016 ТОВ «Дружба» належним чином виконувала умови договору, вчасно сплачувала орендну плату, що підтверджується документами про перерахування орендної плати ОСОБА_1 (а.с.75-96)

Як встановлено судом, у жовтні 2022 року відповідачка ОСОБА_1 направила позивачу лист-повідомлення в якому вказує, що не має наміру продовжувати строк дії договору земельної ділянки згідно договору оренди, тому просить після закінчення терміну дії договору не здійснювати обробіток належної їй землі (а.с.23). Вказану заяву ТОВ «Дружба» отримала 11.10.2022, згідно відмітці на вказаній заяві.

Надалі 25.12.2022 відповідачка ОСОБА_1 повторно направила позивачу заяву, в якій вказує про бажання припинити договірні відносини з ТОВ «Дружба» після закінчення строку дії договору оренди землі, належної їй на праві власності, бажає самостійно обробляти земельну ділянку (а.с.24).

Як вказує представник позивача у позовній заяві та не заперечував у судовому засіданні, що зазначені вище листи позивач отримав.

13.01.2023 позивачем складено лист-повідомлення на адресу орендодавця ОСОБА_1 в якому вказує, що строк дії договору оренди закінчується 16.03.2023 та про намір скористатися переважним правом на поновлення його дії на новий строк на умовах, визначених у додатковій угоді, яку прикладає до даного листа (а.с.25).

Вказаний лист ОСОБА_1 отримано 26.01.2023 (а.с.26).

В подальшому 07.03.2023 ОСОБА_1 направила ТОВ «Дружба» повідомлення про припинення користування та повернення земельної ділянки, у зв`язку із закінченням строку дії договору та відсутністю наміру продовжувати договірні відносини (а.с.28).

16.03.2023 орендарем ТОВ «Дружба» та орендодавцем ОСОБА_1 підписано Акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки з оренди, в якому крім іншого зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають (а.с.130).

24.11.2023 орендодавець ОСОБА_1 та орендар приватна агрофірма «Відродження» уклали договір оренди земельної ділянки кадастровий № 5321084500:00:002:0229, площею 5,6748 га, що знаходяться на території Петро-Давидівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, строком на 7 років (а.с.123-125)

Відомості про речове право оренда земельної ділянки за ПАФ «Відродження» внесено до Державного реєстру речових прав 20.02.2024 (а.с.129)

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексом України, а також законами України, зокрема Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також конкретним договором оренди землі.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124).

Проте, саме Законом України «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Відповідно дост.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

У ч. 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За ч.1 ст. 14 ЗаконуУкраїни «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення договору) договір оренди землі укладається в письмовій формі, астаттею 17 цього Закону передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Переважною більшістю правовідносин, урегульованих нормами цивільного законодавства, є відносини, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

За загальним правило, закріпленим устатті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

У ч.3ст. 640 ЦК України, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом з тим ч. 5 ст.6 Закону України «Про оренду землі» визначає, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

З 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Отже, можно зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей638,759та792ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

У постанові від 18.04.2023, справа № 357/8277/19, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, у частині того, що договір є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, право оренди виникає з моменту його державної реєстрації.

Однак Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що відступає від висновку, викладеного у цій постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положеньстатті 638 ЦК України, статей125,126 ЗК Українидоговір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання: виключення ізЗакону № 161-XIV вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди та виключення з тексту цьогоЗакону посилання на укладеність правочину з дня його державної реєстрації.

Отже враховуючи вказаний правовий висновок ВПВС, по даній справі строк дії договору від 16.03.2016 починає діяти з моменту укладення (підписання) даного договору та закінчується 16.03.2023.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, будь-який орендар будь-якого майна повинен усвідомлювати, що користується чужим майном, користується ним тимчасово, упродовж часу (строку), який визначається за згодою сторін договору. Після спливу такого строку за загальним правилом орендар має обов`язок повернути орендоване майно власнику (орендодавцю).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначеністаттею 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частин 1-4 вказаного Закону (в редакції чинній на момент укладення спірного договору), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до п. 7 договору оренди землі від 16.03.2016 орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається з матеріалів справи 13.01.2023 позивачем складено лист-повідомлення на адресу орендодавця ОСОБА_1 в якому вказує, що строк дії договору оренди закінчується 16.03.2023 та про намір скористатися переважним правом на поновлення його дії на новий строк на умовах, визначених у додатковій угоді, яку прикладає до даного листа.

При цьому твердження позивача про те, що він завчасно направив лист-повідомлення про намір поновити договір оренди на новий строк є помилковими.

Направлення листа-повідомлення 13.01.2023 позивачем порушено строк для направлення такого листа орендодавцю, який визначений у договорі оренди землі, де зазначено, що орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

07.03.2023, тобто до закінчення строку дії договору, ОСОБА_1 направила ТОВ «Дружба» повідомлення про припинення користування та повернення земельної ділянки, у зв`язку із закінченням строку дії договору та відсутністю наміру продовжувати договірні відносини

Як вказує у відзиві представник відповідача, ОСОБА_1 не мала наміру продовжувати договірні відносини з позивачем, через запропоновану низьку орендну плату. Так у запропонованій Додатковій угоді позивач пропонує розмір орендної плати 29100 грн, що є заниженим розміром у порівнянні з іншими орендарями. З такими умовами Додаткової угоди ОСОБА_1 категорично не погоджується, тому і не бажає продовжувати договірні відносини з ТОВ «Дружба».

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Як визначеноч.4ст.33Закону України«Про орендуземлі» у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами.

Водночас предмет регулювання статті 33 Закону «Про оренду землі» не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за змістом цьогозакону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі.

При вирішенні спору між сторонами договору оренди землі щодо реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, суд також має з`ясувати, чи досягнуто між сторонами згоди щодо нових істотних умов договору.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 18 січня 2021 року у справі № 733/513/18 та від 29 червня 2022 року в справі № 692/531/21.

Також у постанові № 272/440/18 від 28.09.2020 Верховний Суд зазначив, що "… у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі".

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним.

У даному випадку між сторонами договору існували розбіжності щодо орендної плати, що є істотною умовою договору оренди, додаткова угода до договору оренди ОСОБА_1 не була підписана, тому переважне право орендаря на укладення договору оренди припинено.

Про припинення договірних відносин між позивачем та ОСОБА_1 свідчить і укладений 16.03.2023 орендарем ТОВ «Дружба» та орендодавцем ОСОБА_1 . Акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки з оренди, в якому крім іншого зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що 16.03.2023 строк дії договору оренди землі від 16.03.2016 закінчився, орендодавець до закінчення строку дії договору не погодився із запропонованими орендарем умовами, що викладені в додатковій угоді до договору оренди, таку угоду не підписав, тому позовні вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди землі від 16.03.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «Дружба» задоволенню не підлягають.

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 ввела позивача в оману, вказуючи у заявах про намір самостійно обробляти землю, натомість уклала договір оренди з іншим орендарем, тому порушила переважне право позивача на поновлення договору оренди є необгрунтованим.

Так ст.33 Закону України «Про оренду землі» зобов`язує орендодавця повідомити орендаря про бажання чи небажання продовжувати договір, а не вказувати причини такого.

Про таківисновки вказуєі Верховнийсуд у постанові № 693/42/18 від 04.12.2019.

Крім того стаття 33 Закону України "Про оренду землі" не містить вимоги обґрунтованості заперечення.

Протилежний спосіб тлумачення призведе до ситуації, що суд перевірятиме саму наявність обґрунтування причин відмови або ж аналізуватиме зміст обґрунтування. В першому випадку роль суду буде формальною, адже обґрунтування може бути цілком надуманим чи недоречним. В другому випадку може виникнути ризик того, що суд переймає на себе функції орендодавця, що є неприпустимим.

Врешті, інше тлумачення закону призведе до ситуації, коли добросовісний орендар зможе продовжувати договір оренди необмежену кількість разів, а власник такої земельної ділянки позбудеться можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 24.11.2023 та припинення права оренди за ПФ «Відродження» суд зазначає наступне.

24.11.2023 орендодавець ОСОБА_1 та орендар приватна агрофірма «Відродження» уклали договір оренди земельної ділянки кадастровий № 5321084500:00:002:0229, площею 5,6748 га, що знаходяться на території Петро-Давидівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, строком на 7 років.

Тобто вказаний договір оренди сторони уклали вже після закінчення дії попереднього договору оренди, який припинив свою дію 16.03.2023.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач на підставу позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 24.11.2023 посилається на те, що укладенням вказаного договору порушено переважне право позивача на укладення договору оренди на новий строк.

Як вже зазначалося судом, відповідач ОСОБА_1 не погодилась продовжувати договірні відносини з ТОВ «Дружба» про що неодноразово направляла листи до позивача з вимогою припинити користування її земельною ділянкою після закінчення дії договору. При цьому у відзиві на позов представник відповідача вказував, що однією з підстав такого небажання була занизький розмір орендної плати у порівнянні з іншими орендарями.

Таким чином сторонами не досягнуто домовленості щодо змінених істотних умов договору, а тому в силу ч.4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право орендаря на укладення договору оренди землі є припиненим.

Спірний договір оренди від 24.11.2023 укладено ОСОБА_1 з новим орендарем після закінчення дії попереднього договору, підстав для визнання його недійсним судом не встановлено.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди від 24.11.2023 та припинення права оренди за ПФ «Відродження» задоволенню не підлягають.

Згідно норм ст.141 ЦПК України у випадку відмови у позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Дружба» до ОСОБА_1 , ПАФ «Відродження» про визнання недійсним договору оренди, припинення права оренди та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуюча: Л.Є. Петренко