Ухвала

від 11.09.2024 по справі 754/4799/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/754/3065/24

Справа № 754/4799/24

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

судді Саламон О.Б.

з участю секретаря судового засідання Рябенка В.О.

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2024 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшов зазначений вище позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03.04.2024 відкрито провадження у вказаній справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

12.04.2024 до суду зі сторони відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.04.2024 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

В судове засідання, призначене на 04 червня 2024 року представник позивача не з`явився, при цьому від представника до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 08 серпня 2024 та 11 вересня 2024 року представник позивача не з`явився, при цьому від представника до суду надійшли заяви про відкладення розгляду справи, мотивуючи їх тим, що по даній справі відбуваються переговори щодо мирного врегулювання спору.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що в судові в засідання, призначені на 04 червня 2024 року, 08 серпня 2024 року та 11 вересня 2024 року сторона позивач не з`являлась, причини неявки суду не повідомлено, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

При цьому, до суду не надходило доказів поважності неявки сторони позивача або заяв про розгляд справи за їх відсутності.

Крім того, зі змісту заяв від 08 серпня 2024 та 11 вересня 2024 року, поданих представником позивача, вбачається, що причиною відкладення судового засідання є переговори щодо мирного врегулювання спору, однак вказане не підтверджується жодними доказами.

У відповідності до ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Статтею 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У ч. 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зацікавлена особа має лише демонструвати належне виконання всіх процесуальних заходів, які її стосуються, з метою запобігання затримок, і отримання доступу до заходів національного законодавства щодо скорочення проваджень (рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07 липня 1989 року, заява № 11681/85, § 35).

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов`язок заявника полягає у тому, щоб проявити особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржій проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03 від 01 квітня 2008 року).

Вбачається, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час, а саме з квітня 2024 року, при цьому сторона позивача не з`являється в судові засідання (04 червня 2024 року, 08 серпня 2024 року та 11 вересня 2024 року). Доказів поважності неявки не надано, що унеможливлює всебічний розгляд справи та ухвалення по справі законного та обґрунтованого рішення.

Так, рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зокрема, суд приходить до висновку про те, що станом на сьогодні наявні альтернативні механізми для реалізації своїх прав, зокрема участь в судових засіданнях в режимі відео конференції, виклад своїх заперечень в письмовій формі, направлення доказів засобами електронного або поштового зв`язку.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з п. 1 ч. 3 вказаної статті, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причини неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з`явиться в судове засідання.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Належним чином повідомлений представник позивача повторно не з`явився в судове засідання, письмових пояснень щодо причин неможливості прибути до суду, як і заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, при цьому неодноразове відкладення розгляду справи суперечить принципу ефективності судового процесу, який направлено на недопущення затягування строків розгляду справи. Неявку в засідання суд розцінює як виявлення неповаги до суду, зловживання процесуальними правами та свідоме затягування розгляду справи.

Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Аналіз зазначених вище норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.

Тобто закон не вимагає встановлення судом причин повторної неявки позивача до судового засідання для вирішення питання про залишення позову без розгляду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

При цьому чинне процесуальне законодавство пов`язує поважність причин неявки лише з першою неявкою в судове засідання, а при повторній неявці позов залишається без розгляду не залежно від обставин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 658/1141/18 наголосив на тому, що системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц.

Заяв про розгляд справи без участі позивача та/або його представника від сторони позивача до суду не надходило.

Заяв про проведення судового засідання в режимі відео конференції не надходило.

При цьому, втретє поспіль позивач та його представник подають заяви про відкладення розгляду справи із посиланням на причини, які вони вважають поважними.

Однак, поважність причин неявки позивача та його представника в друге поспіль судове засідання не має значення для вирішення питання про залишення позову без розгляду, оскільки поважність причин неявки в судове засідання пов`язується лише з першою неявкою, а при повторній неявці позов залишається без розгляду не залежно від причин такої неявки.

Суд ще раз наголошує, що аналіз норм ст.ст. 223, 257 ЦПК України вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки. Тож у разі повторної неявки, суд має залишати позовну заяву без розгляду, адже вказані положення цивільного процесуального закону покликані дисциплінувати позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Водночас, правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення сторони позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі № 310/12817/13.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до положень цивільно-процесуального закону на суд покладається обов`язок забезпечення усім учасникам процесу рівних можливостей для реалізації наданих їм прав. В той же час суд не може змусити таку сторону використовувати надані їй права та можливості.

Установивши всю сукупність передбачених законом обставин, ураховуючи все вище наведене, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

Аналізуючи вказану вище норму в взаємодії з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПКУкраїни, суд приходить до висновку, що позовна заява має бути залишена без розгляду у разі повторної неявки позивача в судове засідання, при цьому причини неявки останнього в такому випадку не мають пріоритетного значення для суду та не мають братись судом до уваги.

Зокрема, з урахуванням викладеного, суд також зазначає про те, що позивач має право звернутись до суду повторно, після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 43- 44, 81, 158, п. 3 ч. 1 ст.257 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що залишення заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 16.09.2024.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон