Ухвала

від 12.09.2024 по справі 758/6463/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/6463/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

в складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородської Наталії Григорівни, третя особа Гаражний кооператив «Вікторія», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, -

встановив:

У серпні 2022 року позивач звернувся із вказаним позовом до Подільського районного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2022 головуючим суддею у справі було визначено Головчака М.М .

Ухвалою судді від 15.08.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.04.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою суду від 08.02.2024 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду по суті.

17.06.2024 представником позивача подано до суду клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання, а 04.07.2024 - клопотання про зміну процесуального статусу Відповідача 2 та про доповнення підстав та зміну предмета позову.

24.07.2024 представником Відповідача 1 подано письмові заперечення на вищевказані клопотання представника позивача.

12.09.2024 представником позивача подано письмові пояснення щодо заявлених ним клопотань.

Від інших учасників справи будь-які заяви чи клопотання до суду не надходили.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути наявні у справі клопотання без фіксації судового засідання технічними засобами, у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши подані клопотання та заперечення щодо них, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Вирішуючи клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого засідання, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є зокрема: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів та ін.

Діючим Цивільним процесуальним Кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Разом із цим, як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Отже, заявляючи клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження заявник має навести вагомі обставини, які потребують процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Як з`ясовано судом зі змісту клопотання представника позивача, він просить повернутися до стадії підготовчого провадження у справі, вказуючи на необхідність реалізації позивачем його процесуальних прав щодо остаточного визначення способу судового захисту з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові у справі №758/38/21, та з метою подальшого вирішення заяви позивача про доповнення підстав позову та зміну предмета позову, а також зміну статусу Відповідача 2.

На переконання суду, вказані вище підстави, на які посилається представник позивача, не можуть бути визнані вагомими (виключними) обставинами.

При цьому судом враховується, що провадження у даній справі було відкрито 15.08.2022 та підготовче провадження у справі тривало до 18.04.2023, тобто майже вісім місяців, у зв`язку з чим у позивача було достатньо часу для реалізації усіх наданих йому процесуальних прав на виконання завдань цивільного судочинства.

Крім того, як вбачається зі змісту ухвали суду від 18.04.2023, якою було закрито підготовче провадження у справі, у судовому засіданні представник позивача не заперечував щодо закриття підготовчого провадження.

Постановляючи вказану ухвалу, суд виходив із того, що у підготовчому засіданні вирішено питання про всі процесуальні дії, які необхідно вчинити до закриття підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Із урахуванням наведеного, суд вважає, що представником позивача не доведено вагомість обставин, які потребують процесуальних дій, що можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, підстави для повернення до вказаної стадії судового провадження відсутні, а тому клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи клопотання представника позивача про зміну процесуального статусу відповідача, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту вказаного клопотання, представник позивача просить змінити процесуальний статус приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородської Н.Г. з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі №758/38/21, у якій Верховний Суд, зокрема, зазначив, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не може бути звернена до приватного нотаріуса як державного реєстратора, оскільки належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 3 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.07.2021 у справі № 369/14294/17, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічна позиція наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).

Аналогічні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №758/38/21, на яку посилається представник позивача у поданому клопотанні.

Зокрема, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Оскільки ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки щодо усунення перешкод у користуванні нею з урахуванням обставин справи є вимога про знесення самочинного будівництва, належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови.

Вирішуючи клопотання представника позивача про зміну процесуального статусу відповідача, суд також враховує, що норми чинного ЦПК України не містять положень, які б передбачали можливість заміни процесуального статусу відповідача на третю особу.

Механізм заміни відповідача у справі визначений статтею 51 ЦПК України, згідно з якою суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що клопотання представника позивача про зміну процесуального статусу відповідача є безпідставним та не ґрунтується на нормах закону, у зв`язку з чим у задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Щодо заяви представника позивача про доповнення підстав та зміну предмета позову суд зазначає таке.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №369/10789/14-ц (провадження №14-703цс19), застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «"Дія 97" проти України» від 21.10.2010).

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2021 у справі №405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно із частиною третьою статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема, у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/18389/20 та від 17.08.2021 у справі № 910/19210/15.

Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №922/404/19.

Зокрема, у вказаній справі Верховний Суд зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Як вбачається зі змісту заяви представника позивача про доповнення підстав та зміну предмета позову від 04.07.2024, у ній представник позивача виклав позовні вимоги у наступній редакції:

«Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородської Н.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48066410 від 02.08.2019 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885941280000 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно побудованого об`єкта нерухомого майна, орієнтовною площею 22,1 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005) та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан».

У поданій заяві представник позивача посилається на постанову Верховного Суду у справі №758/38/21, у якій, зокрема, зазначено, що належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Крім того, заява представника позивача містить посилання на Закон України від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020.

Із наведеного слідує, що позивачем фактично одночасно змінено предмет та підстави позову, що, з огляду на положення ЦПК України, є неприпустимим.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року в справі №916/1764/17, якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Крім того, суд враховує, що нормами чинного ЦПК України не передбачено можливості доповнення підстав позову.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що заява представника позивача про доповнення підстав та зміну предмета позову не відповідає вимогам ст. 49 ЦПК України, подаючи таку заяву, позивач фактично змінює не тільки предмет, але й підстави позову, а тому підстави для прийняття такої заяви у даному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 43, 49, 51, 81, 197-200, 258-261, 353 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження у справі відмовити.

У задоволенні клопотання представника позивача про зміну процесуального статусу відповідача відмовити.

У прийнятті до розгляду заяви представника позивача про доповнення підстав та зміну предмета позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяО. О. Ковбасюк