Рішення

від 06.11.2024 по справі 758/6463/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/6463/22

Категорія 8

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородської Наталії Григорівни, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Гаражний кооператив «Вікторія», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2022 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородської Наталії Григорівни, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородської Наталії Григорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48066410 від 02.08.2019 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885941280000, за ОСОБА_1 ;

- припинити право приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, а саме гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 22,1 кв. м на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), привівши її у придатний для використання стан;

- судові витрати покласти солідарно на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, які перебувають у власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що 02.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миргородською Н.Г. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48066410, яким за ОСОБА_1 зареєстровано приватну власність на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме на гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 .

Згідно з нормами чинного законодавства України, які регулюють правовідносини в сфері землекористування, розпорядження землями комунальної власності міста Києва, у тому числі надання земельних ділянок у власність чи користування, відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Разом із цим, Київська міська рада жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки під будівництво ні ОСОБА_1 , ні іншим юридичним чи фізичним особам у власність чи користування не приймала.

Таким чином, вказані обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво об`єкта нерухомого майна на зазначеній вище земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді міста Києва, та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна.

Відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №16/890 від 25.09.2003, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 31.01.2020 проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження №20-0050-07.

Отже, стверджує позивач, вищевказані факти свідчать про намагання ОСОБА_1 в незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді міста Києва згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Враховуючи вищевикладені обставини, Київська міська рада не погоджується з діями приватного нотаріуса Миргородської Н.Г. та вважає їх такими, що прийняті у спосіб, який суперечить нормам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а запис про реєстрацію права власності на об`єкт майна - таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Щодо неправомірних дій приватного нотаріуса та скасування його рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивач зазначає, що всупереч пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» приватним нотаріусом Миргородською Н.Г. не було зроблено обов`язковий запит до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо правомірності посвідченого права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 , а тому рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є незаконним та підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм законодавства з питань вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Щодо самочинного будівництва, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан позивач зазначає, що право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №062/14-14547 (И-2019) від 29.10.2019 повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за адресою АДРЕСА_1 не проводилась реєстрація права власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 в ГАК «Вікторія».

Листом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №073-1066 від 24.01.2020 повідомлено, що Департаментом за адресою АДРЕСА_1 будь-які дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва (гаражних боксів), не видавались та не реєструвались.

Отже, вказує позивач, в діях ОСОБА_1 наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Оскільки земельна ділянка на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005) у Подільському районі міста Києва не була відведена у відповідності до вимог законодавства для будівництва об`єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що одним із способів захисту порушеного права є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 152 ЗК України особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

Щодо вимог про припинення права власності позивач зазначив, що Законом України від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.12.2020 у справі №922/476/20, від 23.06.2020 у справах №№906/516/19, 905/633/19, 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі №922/3130/19, від 03.09.2020 у справі №914/1201/19.

Враховуючи зазначене, ефективним захистом порушеного права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради є також припинення права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, а саме гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2022 головуючим у справі було визначено суддю Головчака М.М.

Ухвалою суду від 15.08.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородську Н.Г. надати до суду копію реєстраційної справи щодо спірного об`єкта нерухомого майна.

Ухвалою суду від 05.10.2022 за клопотанням представника позивача витребувано копію реєстраційної справи у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

24.10.2022 на виконання вказаної ухвали Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано до суду матеріали відповідної реєстраційної справи.

03.11.2022 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Миргородська Н.Г. (відповідачем-2) подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечила щодо задоволення позовних вимог, вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захист державою таких прав (далі - Закон) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до ДРРП (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону).

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Отже, обов`язками нотаріуса, як державного реєстратора, є встановлення відповідності поданих йому документів вимогам законодавства, а також перевірка та з`ясування наявності/відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав. Крім того, як державний реєстратор, нотаріус має переконатись у тому, що на підставі поданих йому для державної реєстрації документів у заявника дійсно виникають, змінюються чи припиняються права на нерухоме майно.

При здійсненні державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме: на гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , підставою для такої реєстрації в ДРРП зазначена довідка №100 від 06.09.2019, видана Гаражним автокооперативом «Вікторія», про що вказано в інформаційній довідці №304724428 від 12.07.2022, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно із зазначеною довідкою: її видано ОСОБА_1 в тому, що він дійсно є членом ГАК «Вікторія»; згідно з рішенням загальних зборів №2 від 05.06.1990 ОСОБА_1 є власником гаражу № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , площею 22,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; за рішенням Київської міської ради №342/9830 від 23.10.2013 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ГАК «Вікторія» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1, 45 га, для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки.

Відповідно до п. 4 ст. 3 Закону внесення відомостей до Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 40 Порядку (тут і далі - в редакції, чинній на дату прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Згідно з п. 81 Порядку для державної реєстрації права власності на окремо розташоване індивідуально визначене нерухоме майно (дача, гараж тощо), будівництво яких здійснювалося у результаті діяльності дачного, гаражного чи іншого кооперативу, крім документів, передбачених пунктами 41 і 42 цього Порядку, також подається довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Відповідно до п. 42 Порядку для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі в споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

При здійсненні державної реєстрації на спірний гараж, окрім довідки №100 від 06.09.2019 , виданої ГАК «Вікторія», заявником нотаріусу Миргородській Н.Г., як державному реєстратору, також були надані наступні документи:

- технічний паспорт на гараж (машино-місце) № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 від 25.06.2019, виготовлений ТОВ «Українське бюро технічної інвентаризації та оцінки майна»;

- довідка про показники об`єкта нерухомого майна №25/06-01 від 25.06.2019, видана ТОВ «Українське бюро технічної інвентаризації та оцінки майна»;

- довідка №101 від 13.06.2019, видана ГАК «Вікторія», про те, що ОСОБА_1 є членом ГАК «Вікторія», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де йому на праві приватної власності належить гараж 7 в ряду 3.

При цьому, у довідці №101 від 13.06.2019 було вказано, що згідно витягу з технічної документації земельна ділянка, на якій розташований автокооператив «Вікторія», зареєстрована в Головному управлінні земельними ресурсами від кадастровим номером №8000000000:91:066:0005, площа земельної ділянки складає 14 548 кв.м.

Оскільки гараж введено в експлуатацію у 1990 році, для державної реєстрації права власності на нього згідно з п.п. 42, 81 Порядку необхідно було надати: технічний паспорт, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, а також довідку відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі. Подання інших документів для державної реєстрації права власності на такий об`єкт нерухомого майна не вимагалося.

Вищезазначені документи в своїй сукупності підтверджують, що предмет спору - гаражний бокс - був збудований господарським способом та введений в експлуатацію в 1990 році на підставі чинних на той час дозвільних документів, є капітальною будовою, право власності на яку належить відповідачу-1 та підлягало державній реєстрації. Таким чином, для державної реєстрації права власності на спірний гараж заявником був поданий повний комплект документів, що є необхідним відповідно до п.п. 42, 81 Порядку, а рішення про державну реєстрацію права власності на вищезазначений гараж за відповідачем-1 було прийнято відповідачем-2 на підставі документів, які підтверджували набуття ОСОБА_1 права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна. Встановивши повноту, правильність та належність документів, поданих для реєстрації права на гараж відповідно до Порядку, та дійшовши висновку про відсутність підстав для зупинення чи відмови у реєстрації, відповідачем-2 було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності. При цьому нотаріусом було дотримано вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.20215.

Щодо посилань позивача на те, що нотаріусом було порушено вимоги п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідач-2 зазначила, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

На виконання вказаної вимоги Закону відповідачем-2 було отримано інформаційну довідку з Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» ГЖ-2019 №2532 від 11.07.2019, з якої вбачається, що згідно з даними реєстрових книг Бюро гараж (гаражний бокс) № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 в ГАК «Вікторія» по просп. Правди, 39 у м. Києві на праві власності не зареєстрований.

Таким чином, аргументи позивача щодо довідки КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах реєстраційної справи міститься відповідна довідка, а відтак прийняте нотаріусом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48066410 від 02.08.2019, є законним та таким, що прийняте з дотриманням норм законодавства з питань вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У зв`язку з наведеним вище підстави для скасування в судовому порядку прийнятого відповідачем-2 рішення відсутні.

Окремо у відзиві відповідач-2 звертає увагу на те, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.06.2018 у справі №921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі №909/472/18, від 29.04.2020 у справі №911/1455/19.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Під час дослідження судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (лист від 22.01.2021 «Судовий захист права власності. Судова практика Верховного Суду», постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18).

В позовній заяві позивачем зазначено, що «... земельна ділянка на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005) у АДРЕСА_1 не була відведена у відповідності до вимог законодавства для будівництва об`єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню», що не відповідає дійсності та спростовується навіть тими доказами, які додані до позовної заяви самим позивачем.

Так, в матеріалах справи міститься акт обстеження земельної ділянки №20-0050-07 від 31.01.2020, згідно з яким в ході обстеження встановлено, що земельна ділянка площею 1,4548 га (обліковий код 91:066:0005) на АДРЕСА_1 згідно даних міського земельного кадастру обліковується за гаражним автокооперативом « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Таким чином, позивачем самостійно надано суду докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні ГАК «Вікторія».

Отже, вказана земельна ділянка у встановленому законом порядку була передана позивачем в користування Гаражного автокооперативу «Вікторія», членом якого є відповідач-1, що повністю спростовує аргументи позивача щодо самовільного будівництва відповідачем-1 гаражного боксу та свідчить про безпідставність заявленого позову.

03.11.2022 відповідачем-2 також подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Гаражного автокооперативу «Вікторія».

Ухвалою суду від 23.01.2023 задоволено клопотання представника відповідача-2 та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Гаражний кооператив «Вікторія».

13.02.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 (відповідача-1), поданий його представником - адвокатом Петренко І.Л.

У поданому відзиві представник відповідача-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність з огляду на наступне.

Щодо самочинного будівництва, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

По-перше, відповідач-1 ОСОБА_1 є законним власником об`єкта нерухомого майна, а саме: гаража № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №304724428 від 12.07.2022, яка міститься в матеріалах справи.

Право власності на вищезазначений гараж було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі довідки №100 від 06.06.2019, виданої Гаражним автокооперативом «Вікторія», про що вказано в інформаційній довідці.

Відповідно до вказаної довідки гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 побудований господарчим способом та введений в експлуатацію у 1990 році.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Гаражний автокооператив «Вікторія» було створено 19.06.1997.

Діяльність кооперативів у ті часи регулювалась Законом СРСР №8998-11 від 26.05.1988 «Про кооперацію в СРСР».

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону кооператив організовується за бажанням громадян виключно на добровільних засадах.

Кооператив організовується і діє як на самостійних засадах, так і при державних, кооперативних та інших підприємствах, організаціях і установах.

Кооператив вважається створеним з моменту його державної реєстрації.

Кооператив реєструється виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за місцезнаходженням кооперативу на підставі висновку депутатської комісії відповідної Ради народних депутатів.

Для державної реєстрації виконавчий комітет відповідної Ради народних депутатів кооператив подає статут та інші документи, перелік яких встановлюється Радами Міністрів союзних і автономних республік.

У разі, коли для діяльності кооперативу потрібні ділянка землі чи інші природні ресурси, для його реєстрації необхідна згода на їх надання відповідного державного органу, землевласника, землекористувача або первинного користувача іншими природними ресурсами.

Отже, реєстрація Гаражного автокооперативу «Вікторія» на проспекті Правди, 39, у м. Києві без надання згоди відповідного державного органу на надання земельної ділянки для забезпечення діяльності кооперативу за вказаною адресою була б неможливою, а за відсутності доказів на підтвердження протилежного, законність користування Гаражним кооперативом «Вікторія» земельною ділянкою (обліковий код 91:066:0005) на момент будівництва належного ОСОБА_1 на праві власності гаража є безспірним фактом.

Таким чином, зважаючи на те, що реєстрація ГАК «Вікторія» могла мати місце лише за умови надання згоди відповідного державного органу, землевласника або землекористувача на користування земельною ділянкою за адресою реєстрації кооперативу ( АДРЕСА_1 ), а доказів на підтвердження протилежного позивачем не надано, а також беручи до уваги, що спорудження та експлуатація гаражів є основним напрямком діяльності гаражного автокооперативу та безпосередньою підставою його створення, будівництво гаража № НОМЕР_1 в ряду № НОМЕР_2 в ГАК «Вікторія» перебувало в межах правового поля того часу, не є самочинним будівництвом та не підлягає знесенню з підстав, вказаних позивачем у позовній заяві.

По-друге, згідно з актом обстеження земельної ділянки №20-0050-07 від 31.01.2020 земельна ділянка площею 1, 4548 га (обліковий код 91:066:0005) на АДРЕСА_1 згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за Гаражним автокооперативом «Вікторія».

Відповідно до рішення Київської міської ради №194/9251 від 18.04.2013 «Про ведення міського земельного кадастру» з метою забезпечення вирішення питань передачі (надання) земельних ділянок у власність або в користування із земель комунальної власності міста Києва, для встановлення місця розташування об`єктів землеустрою на території міста, їхніх меж, розмірів, правового статусу, визначення грошової оцінки земельних ділянок, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності та для прийняття відповідних рішень органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування Київська міська рада вирішила організувати ведення міського земельного кадастру - електронної (автоматизованої) геоінформаційної системи і бази даних, що забезпечує збирання, оброблення, аналіз, моделювання, постачання геопросторових даних і відображає черговий стан використання та охорони земель комунальної власності територіальної громади та інших земель міста Києва (далі - міський земельний кадастр).

Згідно з п.п. 3.3 вищезазначеного рішення до міського земельного кадастру при організації землеустрою та здійсненні контролю за використанням і охороною земель комунальної власності територіальної громади міста Києва вноситься наступна інформація (дані) про:

- земельні ділянки, право комунальної власності територіальної громади міста на які зареєстровано в установленому законом порядку;

- земельні ділянки, передані рішеннями Київської міської ради у власність чи користування та щодо яких Київською міською радою прийнято рішення про їх продаж, в тому числі на конкурентних засадах (аукціонах);

- договори оренди та купівлі-продажу земельних ділянок, орендодавцями та продавцями яких є Київська міська рада;

- нормативну грошову оцінку земель відповідно до рішень Київської міської ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста;

- рішення Київської міської ради про затвердження програм використання та охорони земель міста, розвитку зеленої зони та концепції формування зелених насаджень міста, а також про інші рішення Київської міської ради, що визначають правовий режим земель міста;

- матеріали інвентаризації земель міста, проведеної на виконання Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу», рішень Київської міської ради та її виконавчого органу з питань земельної реформи;

- об`єкти землеустрою, суб`єкти земельних відносин та документацію із землеустрою;

- клопотання (заяви) фізичних і юридичних осіб щодо надання Київською міською радою дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування на підставі відповідної документації із землеустрою;

- інші дані, що відповідно до законодавства визначають правовий режим використання та охорони земель.

Отже, внесення до міського земельного кадастру інформації про те, що відповідна земельна ділянка обліковується за Гаражним автокооперативом «Вікторія» свідчить про те, що Київською міською радою саме Гаражному автокооперативу «Вікторія» було надано право користування нею.

Відповідач-1 також звертає увагу суду на відсутність будь-яких рішень Київської міської ради, які б змінювали цільове призначення зазначеної земельної ділянки, вилучали її з користування ГАК «Вікторія» або зобов`язували землекористувача (ГАК «Вікторія») її звільнити. Тобто немає жодних рішень Київської міської ради, які б змінювали існуючий порядок використання спірної земельної ділянки.

Члени гаражного автокооперативу, в тому числі відповідач-1, відкрито володіють, користуються та розпоряджаються належними їм на праві власності об`єктами нерухомого майна (гаражами) та користуються земельною ділянкою, на якій відповідні об`єкти знаходяться.

У відповідача-1 жодного разу не виникало сумнівів щодо правомірності володіння земельною ділянкою, оскільки очевидно, що з урахуванням того, що земельна ділянка обліковується за ГАК «Вікторія», то відповідним рішенням Київської міської ради або принаймні з її дозволу відповідні гаражі були розміщені та побудовані на вказаній земельній ділянці.

Зазначене спростовує доводи позивача про те, що Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво гаражів ні відповідачу-1, ні іншим особам у власність чи користування.

По-третє, рішенням Київської міської ради №342/9830 від 23.10.2013 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «Вікторія) на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки» за результатом розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «Вікторія» на АДРЕСА_1 вирішено надати такий дозвіл щодо земельної ділянки орієнтовною площею 1, 45 га із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Таким чином, з 2013 року Київській міській раді було достовірно відомо про розміщення на земельній ділянці з обліковим номером 91:066:0005 гаражів, які були там збудовані. Більше того, у 2013 році рішенням Київської міської ради надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки Гаражному автокооперативу «Вікторія» для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки.

Сам гараж було побудовано ще в 1990 році.

Разом з тим, впродовж 2013-2022 років позивачем не вчинялось жодних дій, спрямованих на оспорення права власності відповідача-1 на спірний гараж.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач-1 був членом ГАК «Вікторія», а гараж було збудовано на земельній ділянці, яка позивачем була надана в користування ГАК «Вікторія» саме для експлуатації та обслуговування гаражів, то жодних підстав стверджувати, що відповідач-1 здійснив самочинне будівництво об`єкта нерухомого майна на спірній земельній ділянці у позивача немає.

Щодо реєстраційних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородської Н.Г. та законності її рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48066410 від 02.08.2019, представник відповідача-1 у відзиві по суті посилається на ті ж обставини та норми законодавства, що зазначені у відзиві відповідача-2, вказуючи на необґрунтованість та безпідставність доводів позивача у цій частині позовних вимог.

Аналогічні доводи представником відповідача-1 наведено і щодо тверджень позивача про порушення нотаріусом вимог п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, представник відповідача-1 вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, стверджуючи, що про розташування гаражів на спірній земельні ділянці Київській міській раді достовірно було відомо принаймні з 2013 року, оскільки 23.10.2013 нею приймалося відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для обслуговування та експлуатації гаражів та автостоянки. Таким чином, Київська міська рада з 2013 року достовірно володіла інформацією про розташування на земельній ділянці 91:066:005 гаражів, оскільки надавала дозвіл на виділення цієї земельної ділянки для її обслуговування та експлуатації, а отже, позивач знав та мав можливість звернутися до суду за захистом свого порушеного права та вимагати повернення земельної ділянки та приведення її у відповідний стан протягом строку позовної давності.

Ухвалою суду від 18.04.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

24.08.2023 представником відповідача-1 подано до суду окрему заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 головуючим у справі визначено суддю Ковбасюк О.О., оскільки на підставі наказу №2/02-02 від 11.01.2024 суддю Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_2 відраховано зі штату Подільського районного суду м. Києва.

Ухвалою суду від 08.02.2024 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

17.06.2024 представником позивача подано до суду клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання.

04.07.2024 представником позивача подано до суду клопотання про зміну процесуального статусу відповідача та про доповнення підстав позову та зміну предмета позову.

24.07.2024 представником відповідача-1 подано письмові заперечення на вказані клопотання представника позивача.

12.09.2024 представником позивача подано письмові пояснення та такі заперечення.

Ухвалою суду від 12.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження, зміну процесуального статусу відповідача та у прийнятті до розгляду заяви представника позивача про доповнення підстав та зміну предмета позову.

06.11.2024 представниками позивача та відповідача-1 подано до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

З огляду на наведене, із урахуванням наявних в матеріалах справи письмових заяв по суті справі, поданих представниками сторін, а також заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як встановлено судом, спір між сторонами виник у правовідносинах щодо захисту прав Київської міської ради на земельну ділянку комунальної власності від порушення відповідачем ОСОБА_1 при здійсненні ним, на думку позивача, самочинного будівництва гаража (частина четверта статті 376 ЦК України).

Відповідно до статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 140 Конституції України передбачено, шо місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Правовідносини, пов`язані з використанням землі, становлять суспільний інтерес.

Згідно з частиною першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 123 ЗК України врегульовано порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та вказано, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі рішення зазначених органів.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Як з`ясовано судом, 31.01.2020 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відповідності до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №16/890 від 25.09.2003, було проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження №20-0050-07.

Зокрема, було встановлено, що на вказаній території, у ряді № НОМЕР_2 , знаходиться гараж № НОМЕР_1 , місце розташування якого відповідає об`єкту нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885941280000.

З інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачем було встановлено, що рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородської Наталії Григорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48066410 від 02.08.2019 право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що будівництво вищезазначеного гаража та подальша реєстрація права власності на нього за відповідачем ОСОБА_1 відбулися незаконно, оскільки Київська міська рада, яка є єдиним розпорядником земель комунальної власності міста Києва, жодних рішень щодо передачі вказаної земельної ділянки під будівництво ні ОСОБА_1 , ні будь-яким іншим особам не приймала.

Крім того, вказані факти, на думку позивача, свідчать про намагання в незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді міста Києва згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Заперечуючи проти позову, відповідачі у даній справі вказують на безпідставність та необґрунтованість доводів позивача, наведених в обґрунтування позовних вимог.

Крім того, представник відповідача-1 посилається на пропуск позивачем строку позовної давності.

Вирішуючи обґрунтованість доводів та заперечень сторін, наведених ними в обґрунтування їхніх вимог та заперечень, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 125, 126 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 212 ЗК України визначає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Звернувшись із вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 , позивач посилається на те, що останній здійснив самочинне будівництво об`єкта нерухомого майна на зазначеній вище земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді міста Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна, у зв`язку з чим, з метою поновлення порушених прав Київської міської ради, наявні підстави для припинення права власності ОСОБА_1 на таку земельну ділянку, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу та статті 212 ЗК України, вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки із приведенням її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Інститут реєстрації права власності - це за своєю суттю є підтвердження державою права власності на майно за відповідною особою. При цьому, держава наділена повноваженнями підтвердити таке право особи виключно у тому випадку, якщо ця особа набула майно у власність законно. Набуття особою у власність майна в обхід закону та надання державі документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою ведення держави в оману задля реєстрації права власності на майно, не може свідчити про правомірне набуття особою майна у власність, а відтак є підставою для скасування відповідної державної реєстрації на це майно.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на території міста Києва, за адресою проспект Правди, 9 знаходиться гаражний автокооператив «Вікторія» (ГК «Вікторія»).

Із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що вказаний автокооператив було створено 04.06.1997.

Станом на вказану дату реєстрації діяльність кооперативів була врегульована Законом СРСР №8998-11 від 26.05.1988 «Про кооперацію в СРСР».

Так, відповідно до ч.1 ст. 5 вказаного Закону кооператив є громадською організацією громадян СРСР, які добровільно об`єднались на основі членства для спільного провадження господарської та іншої діяльності на базі належного йому на праві власності, орендованого або наданого в безплатне користування майна, самостійності, самоврядування і самофінансування, а також матеріальної заінтересованості членів кооперативу і найбільш повного поєднання їх інтересів з інтересами колективу і суспільства.

Згідно з ч.1 ст. 10 цього Закону діяльність кооперативу ґрунтується на принципах добровільності вступу до кооперативу і безперешкодного виходу з нього, поєднання особистих, колективних і державних інтересів, господарської самостійності, матеріальної заінтересованості і соціальної справедливості, безпосередньої участі членів кооперативу в управлінні його справами на основі кооперативної демократії, соціалістичної законності.

За змістом статті 11 Закону кооператив організовується за бажанням громадян виключно на добровільних засадах.

Кооператив організовується і діє як на самостійних засадах, так і при державних, кооперативних та інших підприємствах, організаціях і установах.

Кооператив вважається створеним з моменту його державної реєстрації.

Кооператив реєструється виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за місцезнаходженням кооперативу на підставі висновку депутатської комісії відповідної Ради народних депутатів.

Для державної реєстрації у виконавчий комітет відповідної Ради народних депутатів кооператив подає статут та інші документи, перелік яких встановлюється Радами Міністрів союзних і автономних республік.

У разі, коли для діяльності кооперативу потрібні ділянка землі чи інші природні ресурси, для його реєстрації необхідна згода на їх надання відповідного державного органу, землевласника, землекористувача або первинного користувача іншими природними ресурсами.

З`ясовано і те, що спірний гараж № НОМЕР_1 в ряду № НОМЕР_2 було побудовано господарчим способом та введено його в експлуатацію у 1990 році, що, зокрема, підтверджується довідкою Гаражного автокооперативу «Вікторія» №100 від 06.06.2019.

Суд приймає до уваги, що питання щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів було вперше врегульовано постановою Кабінету Міністрів України №449 від 05.08.1992, однак вказана постанова стосувалася лише об`єктів державного замовлення.

Порядок прийняття в експлуатації закінчених будівництвом об`єктів, не включених до державного замовлення, мав визначатися Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Міністерством інвестицій і будівництва.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як встановлено судом, 03.10.1985 виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів було прийняте рішення №985 «Про будівництво в ХІІ п`ятилітці зблокованих, одно-двоповерхових кооперативних гаражів та відкритих стоянок для транспортних засобів, належних громадянам, на замовлення Київської міської ради добровільного товариства «Автолюбитель УРСР» у відповідності з рішенням виконкому міськради №516 від 17.08.1985 «Про заходи щодо розвитку послуг з ремонту будинків, будівництву споруд для садівничих товариств, гаражів та інших будов за замовленням населення у 1986-1990 роках і в період до 2000 року», згідно з яким планувалося будівництво НОМЕР_3 гаражів.

На підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №316 від 31.03.1988 «Про будівництво зблокованих, одно-двоповерхових кооперативних гаражів та відкритих стоянок для транспортних засобів, належних громадянам» було прийнято рішення про збільшення кількості місць на автостоянці по проспекту Правди у м. Києві до 500 місць.

Щодо виділення земельних ділянок для будівництва гаражів та автостоянок того часу слід зазначити, що Земельний кодекс Української РСР 1970 року, який втратив чинність з 15.03.1991, але діяв у 1988 році (на момент закінчення будівництва гаража), взагалі не містив положень щодо регулювання питання про виділення земель під гаражно-будівельні кооперативи, а передбачав лише умови виділення та користування земельними ділянками під колективними садками та городами.

Крім того, пунктом 4.2. рішення №316 від 31.03.1988 виконавчим органом місцевої ради було вирішено зобов`язати забудовника межі земельних ділянок, які відводяться цим рішенням, визначити в ГоловАПУ виконкому міськради після погодження та затвердження в установленому порядку проектної документації.

Вказані вище обставини підтверджуються матеріалами справи, а також були встановлені рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27.09.2022 в ході розгляду цивільної справи №758/38/21 за аналогічним позовом Київської міської ради, яке було змінено постановою Київського апеляційного суду від 24.05.2023 та в подальшому в незміненій при перегляді апеляційним судом частині залишено без змін постановою Верховного Суду від 14.05.2024.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведене дає підстави суду зробити висновок про те, що фактично вказане рішення виконкому одночасно було й рішенням про відведення земельних ділянок під розташування гаражів та автостоянок за адресами, зазначеними у переліку до нього, у тому числі й по АДРЕСА_1 .

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, про те, що жодних рішень про виділення земельної ділянки по АДРЕСА_1 під будівництво гаражів не видавалося.

В ході розгляду справи №758/38/21 судом також було з`ясовано, що ГК «Вікторія» в подальшому вживалися заходи, спрямовані на оформлення земельної ділянки під гаражами, збудованими у 1990 році, у відповідності до норм чинного законодавства.

Так, згідно з розпорядженням Київського міського голови №969-г від 03.08.2001 «Про погодження місць розташування об`єктів» гаражному автокооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було погоджено місце розташування автостоянки на АДРЕСА_1 , на землях міської забудови орієнтовною площею 1,045 га, за умови виконання п.10.1. цього розпорядження.

На підставі рішення Київської міської ради №342/9830 від 23.10.2013 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки» гаражному кооперативу «Вікторія» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1,45 га в короткострокову оренду на 5 років для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки згідно з планом-схемою. Відповідно до плану-схеми обліковий код такої земельної ділянки: 91:066:005к.

Вирішуючи обґрунтованість позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_1 , суд виходить із того, що останній є членом ГК «Вікторія».

На даний час процес оформлення вказаної земельної ділянки не завершений.

Із наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 02.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миргородською Н.Г. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №48066410 від 02.08.2019, згідно з яким право власності на гараж загальною площею 22,1 кв.м, за адресою об`єкта: АДРЕСА_3 , було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Підставою для реєстрації права власності зазначено:

- довідка, серія та номер: 100, видана 06.06.2019, видавник Гаражний автокооператив «Вікторія».

Ці ж обставини підтверджуються матеріалами реєстраційної справи щодо спірного об`єкта нерухомого майна (реєстраційна справа 1885941280000), копії яких було надано до суду Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Із матеріалів вказаної реєстраційної справи встановлено також наступне.

Зі змісту довідки Гаражного автокооперативу «Вікторія» №100 від 06.09.2019 вбачається, що гараж № НОМЕР_1 в ряду № НОМЕР_2 побудований господарчим способом та введений в експлуатацію у 1990 році. Сума паю в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. станом на 2015 рік сплачена в повному обсязі. Довідка видана ОСОБА_1 для оформлення права власності на вищевказаний гараж.

У цій же довідці зазначено, що рішенням Київської міської ради №342/9830 від 23.10.2013 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «Вікторія» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,45 га для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки.

Як вбачається із довідки Гаражного автокооперативу «Вікторія» №101 від 13.06.2019, згідно витягу з технічної документації земельна ділянка, на якій розташований автокооператив «Вікторія», зареєстрована в Головному Управлінні земельними ресурсами під кадастровим номером 8000000000:91:066:0005, площа земельної ділянки складає 14 548 кв.м.

Інформаційною довідкою Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» ГЖ-2019 №2532, виданою 11.07.2019, підтверджується, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , в ГАК «Вікторія» про АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрований.

Згідно з п.8 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 28.06.1991 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом (ст. 15 Закону України «Про власність»).

Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Таким чином, ураховуючи встановлені вище обставини справи, положення законодавства та судової практики, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи членом гаражного кооперативу «Вікторія», який у повному розмірі сплатив свій пайовий внесок за гараж № НОМЕР_1 у ряду № НОМЕР_2 , право власності на нього набув правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства.

При вирішенні спору у цій частині суд, ураховуючи положення ч.4 ст. 263 ЦПК України, також враховує правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.

Оцінюючи у вказаній справі наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном, Верховний Суд виходив із наступного.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Як зазначив ЄСПЛ у пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України», принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене, принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва та у фактичному користуванні ГАК «Вікторія».

Так, матеріали справи не містять жодних доказів, які вказували б на те, що спірна земельна ділянка вибула з власності позивача, а згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка площею 1, 4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на АДРЕСА_1 обліковується за ГАК «Вікторія».

На вказаній земельній ділянці знаходиться, зокрема, гараж площею 22,1 кв.м., який згідно з технічною документацією ідентифікується як гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 .

Право власності на вказаний гараж відповідач ОСОБА_1 набув правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства, оскільки, будучи членом гаражного кооперативу «Вікторія», він у повному розмірі сплатив за нього свій пайовий внесок.

Встановлено також, що ГК «Вікторія» було розпочато процедуру відведення земельної ділянки, про що, зокрема, свідчить вищевказане рішення Київської міської ради №342/9830 від 23.10.2013.

У відповідності до ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

З огляду на наведене, із урахуванням встановлених вище обставин справи та визначених відповідно до них правовідносин, суд вважає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами у чому саме полягає порушення його прав як землевласника саме з боку відповідача ОСОБА_1 .

На думку суду, в даному випадку фактично має місце спір між Київською міською радою, яка є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , та гаражним автокооперативом « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який є землекористувачем щодо такої земельної ділянки на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а тому, пред`явивши позов до відповідача ОСОБА_1 , позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав.

Оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, суд відмовляє у позові Київської міської ради до відповідача ОСОБА_1 із зазначеної підстави.

Із урахуванням вищевказаного висновку суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заява представника відповідача-1 про застосування позовної давності у даній справі не вирішується.

Що стосується позовних вимог Київської міської ради, пред`явлених до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородської Н.М., то суд зазначає таке.

Позивач заявив вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородської Наталії Григорівни №48066410 від 02.08.2019, вважаючи вказаного нотаріуса належним відповідачем за такими вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 3 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.07.2021 у справі № 369/14294/17, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічна позиція наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі №520/17304/15-ц (пункт 63)).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (пункт 36)).

Ураховуючи наведені положення законодавства та судової практики, суд вважає, що зміст і характер правовідносин між учасниками даної справи, який був встановлений судом, підтверджують, що спір у позивача виник з власниками об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885941280000, щодо правомірності реєстрації за ними права власності на такий об`єкт та подальшої наявності у зв`язку з цим підстав для звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за вказаною адресою.

Як встановлено судом, оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48066410 від 02.08.2019 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885941280000, було прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миргородською Н.Г.

Вимоги щодо визнання протиправним та скасування вказаного рішення позивачем пред`явлено до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородської Н.Г. з огляду на те, що саме вона приймала таке рішення, яке, на думку позивача, є неправомірним.

Суд враховує, що фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивач визначив відповідачем.

Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30.01.2019 справі №552/6381/17 (пункт 39)).

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Київської міської ради до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородської Н.Г. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан не підлягають задоволенню як такі, що пред`явлені до неналежного відповідача.

Наведений вище висновок суду також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.05.2024 у справі №758/38/21.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 141, 247, 255, 258, 259, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Київської міської ради до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородської Наталії Григорівни, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Гаражний кооператив «Вікторія», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:

позивач:

- Київська міська рада, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141;

відповідачі:

- ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Миргородська Наталія Григорівна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 80, прим. 8;

третя особа:

- Гаражний кооператив «Вікторія», місцезнаходження: м. Київ, проспект Правди, 39, код ЄДРПОУ 24927279.

Повний текст рішення складено 18.11.2024.

Суддя О. О. Ковбасюк