Постанова

від 29.08.2024 по справі 161/20578/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/20578/23 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/858/24 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовом ОСОБА_3 до Благодійної організації «Благодійний фонд «Добра справа» про визнання трудових відносин припиненими, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Покликався на те, що рішенням засновників Благодійної організації «Благодійний фонд «Добра справа» № 1/22 від 20 квітня 2022 року він був призначений на посаду директора цієї організації.

Крім того вказував, що 18 вересня 2023 року, через свого представника, на ім`я засновника благодійної організації подав заяву про звільнення із посади директора за власним бажанням, яку відповідач отримав 27 вересня 2023 року, однак рішення про його звільнення не прийняв.

Вважаючи своє право на свободу праці порушеним, ОСОБА_3 просив суд визнати припиненими трудові відносини між ним та Благодійною організацією «Благодійний фонд «Добра справа» з 12 жовтня 2023 року у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора цієї організації на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України та відшкодувати йому понесені судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2024 року провадження у справі було закрито у зв`язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснено позивачу право на звернення з цим позовом до суду господарської юрисдикції.

Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 оскаржив вказану ухвалу в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що юрисдикція господарських судів не поширюється на трудові правовідносини, а спір, з яким його довіритель ОСОБА_3 звернувся в суд, є трудовим і розглядається судом загальної юрисдикції. У зв`язку із наведеним просив ухвалу суду першої інстанції скасувати як незаконну, а справу направити до місцевого суду для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що директор Благодійної організації «Благодійний фонд «Добра справа» є виконавчим органом, який призначається її членами, а питання звільнення та відкликання членів виконавчого органу належить до компетенції загальних зборів учасників і дані правовідносини регулюються статтею 99 ЦК України, яка надає право компетентному (уповноваженому) органу юридичної особи припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу.

Також суд вважав, що зазначена вище форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління організацією, і не може розглядатися в площині трудового права.

Такий висновок суду першої інстанції є правильний.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст. 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Згідно частина першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу благодійної організації (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом благодійної організації або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19), від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (провадження № 12-100гс19) (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19) (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20)).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) благодійної організації є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цієї благодійної організації їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором благодійної організації, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням благодійною організацією.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010).

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» виконавчий орган благодійної організації є постійно діючим органом управління благодійної організації.

Членами виконавчого органу можуть бути одна або декілька фізичних осіб, які мають повну дієздатність.

У справі, що переглядається в апеляційному поряду з наявної в матеріалах справи копії статуту, встановлено, що відповідач Благодійна організаця «Благодійний фонд «Добра справа» є неприбутковою організацією та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Загальної Декларації прав людини та інших законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють благодійництво та благодійну діяльність, і поширюється на територію України та інших держав, а також цього статуту.

Згідно пунктів 4.2 та 4.3 цього статуту вищим органом управління фонду є загальні збори, до виключної компетенції яких серед інших питань належить прийняття рішення про обрання та відкликання директора фонду.

Виконавчим органом фонду є директор, який призначається на посаду та звільняється з посади директора загальними зборами фонду (а.с. 116 123).

Крім того, з приєднаних до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що рішенням № 1/22 від 20 квітня 2022 року єдиного учасника Благодійної організації «Благодійний фонд «Добра справа» ОСОБА_4 . позивача ОСОБА_3 було призначено директором цієї організації, який у подальшому, через свого представника адвоката Сорокопуда М. О., на ім`я засновника фонду подав, письмову заяву від 18 вересня 2023 року про своє звільнення з посади директора фонду за власним бажанням (а.с. 65-67).

Відповідно до частин першої, третьої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 20 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» до виключної компетенції загальних зборів учасників благодійних товариств та благодійних фондів належить призначення або обрання та зупинення повноважень чи припинення повноважень (відкликання) членів виконавчого органу та наглядової ради.

Як було зазначено вище згідно із п.п. 4.1 розділу 3 статуту Благодійної організації «Благодійний фонд «Добра справа» статутними органами управління фонду є: загальні збори учасників вищий орган; директор виконавчий орган.

На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників благодійної організації для вирішення питання про своє звільнення.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників благодійної організації про звільнення директора, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом благодійної організації, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цій благодійній організації.

Корпоративні права на участь в управлінні благодійної організації її учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Аналогічні за змістом висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі 448/362/22 (провадження № 14-113цс22).

Аналіз наведених правових норм, практики Верховного Суду та встановлених обставин у даній справі дає підстави для висновку, що спір, у справі яка переглядається, як такий, що пов`язаний з вирішенням питання припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора), має розглядатися в порядку саме господарського судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України, оскільки заявлені позивачем вимоги розглядаються за правилами господарського судочинства.

Також, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника позивача ґрунтуються на його особистому тлумаченні норм процесуального права і висновків суду першої інстанції не спростовують, та на законність оскаржуваної ним ухвали не впливають.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді