Постанова

від 03.09.2024 по справі 620/539/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 620/539/19 Номер провадження 22-ц/814/150/24Головуючий у 1-й інстанції Яценко Є.І. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ:

Судді-доповідача:Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Лобова О.А.

розглянув увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві цивільнусправуза апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 05 березня 2021 року,по справіза позовом Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Зачепилівської седлищної ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Рунівщинської сільської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 12.02.2016 р. та від 24.02.2016 р. являється власником ряду об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці, загальною площею 12,9305 га (кадастровий номер 6322283501:00:000:0184) за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір оренди вказаної земельної ділянки відповідач уклала лише 25.04.2018. Таким чином, ОСОБА_1 з моменту набуття права власності та до квітня 2018 року використовувала земельну ділянку безоплатно, без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав, що суперечитьст. 125 ЗК України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача, передбачена статтями 1212-1214 ЦК Україниу вигляді збереження (заощадження) відповідних сум орендної плати.

Відмова відповідача відшкодувати збитки у вигляді недоотримання Руновщинською сільською радою орендної плати за використання вищезазначеної земельної ділянки, є порушенням або загрозою порушення інтересів територіальної громади населених пунктів, що входять до складу Руновщинської сільської ради, тому прокурор просив суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 609453,80 грн. на користь Руновщинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області з урахуванням строків позовної давності, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року у справі замінено позивача Руновщинську сільську раду на правонаступника Зачепилівську селищну раду Харківської області.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 05 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи та не надав належної оцінки доказам, на які посилався позивач в обґрунтування позовної заяви.

Зокрема зазначає, що висновки районного суду про те, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.04.2018 року не може застосовуватися до розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за минулий період є помилковим, оскільки чинне земельне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік у продовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор не навів у суді посилань на жодний нормативно-правовий акт, який дозволяв би розраховувати суму орендної плати за земельну ділянку за періоди до дати формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, використовуючи при цьому дані, вказані у витягу, при визначенні розміру орендної плати за минулий період.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду судова колегія не може з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі трьох договорів купівлі-продажу, укладених 12.02.2016 р., та трьох договорів купівлі-продажу від 24.02.2016 р. є власником ряду об`єктів нерухомості, розташованих по вушл. Шевченка в с. Руновщина Зачепилівського району Харківської області, а саме: нежитлової будівлі гаражу загальною площею 719,8 кв.м.; нежитлової будівлі насіннєвого складу загальною площею 682,1 кв.м.; комплексу нежитлових будівель, що складається з: плотні-кузні загальною площею 80,2 кв.м., вагів загальною площею 71,3 кв.м., нафтобази загальною площею 25,7 кв.м., гаражу загальною площею 238,1 кв.м., автослюсарні загальною площею 71,1 кв.м., майстерні загальною площею 345,1 кв.м.; корівника № 6 загальною площею 669,5 кв.м.; корівника № 5 загальною площею 1520,2 кв.м.; ПТО загальною площею 247,8 кв.м.; телятника № 8 загальною площею 701,6 кв.м.; сінника загальною площею 182,7 кв.м.; фуражного складу загальною площею 23,5 кв.м.; комплексу нежитлових будівель, що складається з: свинарника-птичника загальною площею 538,2 кв.м., кормокухні СТФ загальною площею 114,8 кв.м, свинарника-нагулу загальною площею 486,5 кв.м, свинарника-маточника загальною площею1780,1 кв.м.; комплексу нежитлових будівель, що складається з: корівника № НОМЕР_1 загальною площею 1580,9 кв.м., корівника № 7 загальною площею 626,6 кв.м., молочного блоку загальною площею 331 кв.м., кормоцеху загальною площею 191,6 кв.м., свинарника-маточника загальною площею 1542,4 кв.м., ветучастка загальною площею 74,3 кв.м. Відповідно до п.2 всіх вищезазначених договорів купівлі-продажу відчужуване майно розташоване на земельній ділянці, загальною площею 12,9305 га (кадастровий номер 6322283501:00:000:0184).

18.03.2019 р. рішенням XXXІV сесії VII скликання Руновщинської сільської ради №486 «Про створення комісії для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у Руновщинській сільській раді» створено та затверджено склад комісії для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, якій також надано повноваження щодо розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної власності під господарськими будівлями, спорудами та дворами без правовстановлюючих документів.

15.07.2019 р. вищезазначеною комісією складено акт № 1, яким визначено розмір безпідставно збережених коштів в загальній сумі 609453,80 грн. за використання ОСОБА_1 з 01.08.2016 р. по 01.04.2018 р. земельної ділянки розміром 12,9305 га, кадастровий номер 6322283501:00:000:0184 без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, зокрема укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з сільською радою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості і до 25.04.2018р. та державної реєстрації такого права.

ОСОБА_1 протягом розгляду справи не надала жодного доказу на спростування факту користування нею земельною ділянкою площею 12,9305 га, на якій знаходився належний їй на праві власності об`єкт нерухомого майна у період до укладення договору оренди, чи користування даною земельною ділянкою у вказаний період іншою особою.

Згідно з правовими позиціями, які неодноразово викладав Верховний Суд, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку.

Таким чином, саме власник нерухомого майна зобов`язаний ініціювати процес оформлення прав на земельну ділянку, невід`ємною складовою якого є розроблення землевпорядної документації та формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Отже, ОСОБА_1 використовувала земельну ділянку безоплатно в період з середини лютого 2016 року до квітня 2018 року, та без достатньої правової підстави.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина першастатті 1212 ЦК України).

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьоїстатті 1212 ЦК України).

За змістомстатті 1212 ЦК Українипередбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулюванняглави 83 ЦК Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписистатті 1212 ЦК України згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі№ 9051680/20, провадження № 12-48 гс 21.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, як покупець нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Отже, предметом позову є стягнення з відповідача, як власника нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано.

Зі змісту глави15, статей120,125 ЗК Українита з урахуванням положеньстатті 1212 ЦК Українидо моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14.

Згідно з пунктом в) частини першоїстатті 96 ЗК Україниземлекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно достатті 206 ЗК Українивикористання землівУкраїніє платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Отже, єдиною формою здійснення плати за користування спірною земельною ділянкою для ОСОБА_1 , як землекористувача, могла бути орендна плата. Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою має визначатися як розмір неодержаної орендної плати за землю.

Згідно з частиною другоюстатті 21 Закону України «Про оренду землі»розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Відповідно до пункту287.1 статті 287 ПК Українитут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У пункті289.1 статті 289 ПК Українипередбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини першоїстатті 18 Закону України «Про оцінку земель»нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженоїпостановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною другоюстатті 20 Закону України «Про оцінку земель»дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьоїстатті 23 Закону України «Про оцінку земель»витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки.

Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком, визначеної, наприклад, у 2016 році на підставі нормативної грошової оцінки, розмір якої визначено станом на 2013 рік, шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів за цей період.

Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів за використання земельної ділянки, кадастровий номер 6322283501:00:000:0184 площею 12,9305 га з 01.08.2016 року по 31.03.2018 року розраховувався як розмір орендної плати, з використанням значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2014 рік, шляхом множення на добуток коефіцієнтів індексації та на прийнятий для розрахунку розміру орендної плати відсоток нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням № 36 Руновщинської сільської ради IV сесії VII скликання від 19.01.2016 року внесено зміни до Положення про плату за землю на території Руновщинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, та визначено, що розмір орендної плати за землю встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Виходячи із зазначеного рішення, розмір безпідставно збережених коштів відповідача у період з 01.08.2016 року по 31.03.2018 року розраховано як розмір орендної плати за земельну ділянку у вигляді орендної плати за землю.

Зазначені розрахунки відповідачем не спростовані.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Зачепилівської селищної ради Харківської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 609 453 грн. 80 коп.

У частині першій статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

По справі прокурор сплатив судовий збір 9141,81 грн. (т. 1 а.с. 123) при зверненні до суду з даним позовом та 13712,72 грн. за подачу апеляційної скарги ( т.2, а.с.66), які підлягають стягненню відповідача на користь Харківської обласної прокуратури.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 379, 381, 382, 383, 384ЦПК України суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області - задовольнити.

Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 05 березня 2021 року - скасувати.

Позовні вимоги Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Зачепилівської селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Зачепилівської селищної ради Харківської області безпідставно збережені кошти у розмірі 609 453 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 22854 грн. 53 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця

Судді: Л. І. Пилипчук

О.А. Лобов