Постанова

від 05.09.2024 по справі 376/1830/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Батовріна І.Г.

Єдиний унікальний номер справи №376/1830/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/12455/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.

секретар - Олешко Л.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Сквирської міської ради «Сквирській міський центр первинної медико-санітарної допомоги» про зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років.

Заслухав доповідь судді апеляційного суду , дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У червні 2023 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування вимог зазначає, що 05 січня 2021 року вона приступила до роботи в КНП СМР «Сквирський МЦПМСД». На цей час мала медичний стаж лікаря 25 років 5 місяців 17 днів, однак всупереч вимогам Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року №1481, відповідач відмовляється нараховувати і виплачувати їй як медичному працівнику надбавку за вислугу років. Надбавка за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я є складовою частиною заробітної плати, а тому невиплата вказаної надбавки призводить до виникнення заборгованості по заробітній платі, що зумовлює необхідність звернення з позовом до суду.

Позивачка 17 жовтня 2022 року зверталась до відповідача з заявою про виплату надбавки за вислугу років у розмірі 30% до посадового окладу та здійснення перерахунку її заробітної плати, але відповіді не отримала, надбавка не встановлена, перерахунок не виконаний. Позивачка 23 травня 2023 року звільнилась, надбавку за вислугу років не отримала.

У прохальній частині позову просить :

- зобов`язати КНП Сквирської міської ради «Сквирський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років за період роботи з 05 січня 2021 року по 23 травня 2023 року у розмірі 30 відсотків до посадового окладу.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити . У відзиві зазначає, що з 30 січня 2018 року стартувала медична реформа в Україні, заклади охорони здоров`я , що мали статус бюджетних установ, були перетворені у комунальні унітарні підприємства- комунальні некомерційні підприємства, після чого організація оплати праці працівників перейшла у сферу договірного регулювання, що передбачено ст. 97 КЗпП, ст.15,16 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР,Законом України «Про колективні договори і угоди» від 01 липня 1993 року № 3356-ХП, а також положеннями Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016-2017 роки та відповідними галузевими угодами.

Підприємства самостійно визначають свою організаційну структуру, встановлюють чисельність працівників і штатний розпис (ч. 3ст. 64 Господарського кодексу України). Протоколом №7 від 18 березня 2019 року загальними зборами трудового колективу КНП СМР «Сквирський РЦПМСД» схвалено Колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом КНП СМР «Сквирський РЦПМСД» та зміни до Колективного договору між адміністрацією КНП СМР «Сквирський МЦПМСД» та трудовим колективом на 2019-2020 роки, розділом 4 та додатком 5 Колективного договору визначено розміри посадових окладів, система їх підвищення, доплат, надбавок, матеріальної допомоги. Відповідно до умов договору змінилася система оплати праці лікарів та сестер медичних, що входять до команди з надання первинної медичної допомоги. Доплати за вислугу років (стаж) не включено в жоден внутрішній нормативно-правовий акт КПН СМР «Сквирський МЦПМСД» . КНП СМР « Сквирський МЦПМСД» не нараховував надбавки за стаж позивачу у зв`язку з тим, що це не передбачено основним документом, що регулює оплату праці працівників КНП СМР «Сквирський МЦПМСД», тобто колективним договором.

Представник відповідача, директор КНП СМР «Сквирський МЦПМСД» Гадіяк Л.В. позовні вимоги не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснила, що підстави для нарахування і виплати позивачу надбавки за вислугу років відсутні. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року №1418 затверджено Порядок виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я. В нормативному акті визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають виконувати його вимоги щодо виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам, а саме - державні та комунальні установи, заклади, організації, умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я. Оплата праці працівників таких закладів проводиться відповідно до кошторису на основі бюджетних асигнувань чи коштів місцевої громади. КНП СМР «Сквирський МЦПМСД» не фінансується з державного чи місцевого бюджетів. Підприємство отримує кошти виключно за договором, укладеним з Національною службою здоров`я України, не отримує дотацій, субвенцій, є самостійним суб`єктом господарювання, а умови оплати праці чітко визначені укладеним колективним договором і розмір заробітної плати позивача свідчить про те, що становище останньої в оплаті праці не погіршене у порівнянні з гарантіями оплати праці, що встановлені законодавством. Колективний договір містить детальне роз`яснення щодо того, яким чином формується заробітна плата лікарів та сестер медичних, що входять до складу команди з ПМД. Для таких працівників колективний договір не передбачає виплати надбавки за вислугу років, дія Порядку № 1418 не поширюється на підприємство, яке не фінансується за рахунок держави.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 25 квітня 2024 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права , та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.

В апеляційній скарзі , зазначає , що суд неповно з`ясував обставини ,що мають значення для вирішення справи , висновки суду не відповідають обставинам справи .

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 05 вересня 2024 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Представники відповідача приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції . Заяв про відкладення розгляду справи від апелянта не надходило.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що позивачка ОСОБА_2 працювала у КНП СМР «Сквирський МЦПМСД» з 05 січня 2021 року по 23 травня 2023 року на посаді лікаря-терапевта вищої категорії. (а.с.23 т.1)

Станом на 05 січня 2021 року позивачка мала медичний стаж лікаря 25 років (а.с.16-21 т.1).

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418, на який посилається позивачка як на підставу для задоволення позовних вимог у частині нарахування та виплати відповідачем надбавки за вислугу років, надбавка за вислугу років установлюється медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я залежно від стажу роботи в такому розмірі: понад 3 роки10 відсотків, понад 10 років20 відсотків, понад 20 років30 відсотків, при цьому надбавка за вислугу років виплачується керівникам закладів охорони здоров`я, їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, головним медичним сестрам, лікарям усіх спеціальностей, професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я, керівникам фармацевтичних (аптечних) закладів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів з числа фармацевтів і асистентів фармацевтів, фармацевтам усіх спеціальностей, молодшим спеціалістам з медичною та фармацевтичною освітою/фахові молодші бакалаври, фахівці з початковим рівнем (короткий цикл) вищої освіти (молодший бакалавр), першим (бакалаврським) рівнем медичної і фармацевтичної освіти та магістрам з медсестринства і помічникам ентомолога.

Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що його дія поширюється на медичних та фармацевтичних працівників, які працюють на зазначених у пункті 3 цього Порядку посадах у будь-яких державних та комунальних установах, закладах, організаціях незалежно від підпорядкування і умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» залежно від форми власності заклади охорони здоров`я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров`я не підлягають приватизації. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як державні некомерційні підприємства або державні установи. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи. Заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати шляхом здійснення співробітництва територіальних громад у формах, передбачених законом, у тому числі як спільне комунальне підприємство. Заклади охорони здоров`я приватної власності не обмежені у виборі організаційно-правової форми. Заклади охорони здоров`я комунальної та державної форми власності, що діють в організаційно-правовій формі установи, можуть бути реорганізовані, у тому числі шляхом перетворення, за рішенням власника або уповноваженого органу управління.

Рішенням Сквирської міської ради Київської області від 18 жовтня 2018 року у зв`язку з реорганізацією шляхом перетворення комунального закладу Сквирської районної ради «Сквирський центр первинної медико-санітарної допомоги», створено комунальне некомерційне підприємство Сквирської районної ради «Сквирський районний центр первинної медико-санітарної допомоги». (а.с.82 т.1)

Статтею 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено, що фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом. Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства. Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. Договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров`я, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування. Вартість послуги з медичного обслуговування розраховується з урахуванням структури витрат, необхідних для надання такої послуги відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я. Методика розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, замовником якої є держава, затверджується Кабінетом Міністрів України. Вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються Кабінетом Міністрів України. Заклади охорони здоров`я можуть використовувати для підвищення рівня якості медичного обслуговування населення кошти, отримані від юридичних та фізичних осіб, якщо інше не встановлено законом. Порядок укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та порядок визначення тарифів для оплати медичних послуг і лікарських засобів встановлюються Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Порядок призначення та надання медичних субсидій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1ст. 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону(ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці»).

Умови плати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Згідно із статутом КНП СРР «Сквирський районний ЦПМСД», що затверджений рішенням Сквирської районної ради від 20грудня 2018 року № 13-29-07, та Статутом в новій редакції,затвердженого 28 березня 2023 року рішенням Сквирської міської ради, КНП є закладом охорони здоров`я, який надає первинну медичну допомогу в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом, за організаційно-правовою формою є комунальним некомерційним підприємством, засновником підприємства є Сквирська міська рада, підприємство є правонаступником усього майна, всіх майнових та немайнових прав та обов`язків комунального закладу Сквирської районної ради «Сквирський центр первинної медико-санітарної допомоги».

Згідно з пунктами 1.6., 1.7. Статуту підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку, забороняється розподіл отриманих доходів(прибутків) підприємства або їх частини серед засновників(учасників), працівників комунального підприємства(крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб.

Відповідно до Розділу 4 Статуту підприємство є юридичною особою публічного права, здійснює некомерційну господарську діяльність, організовує свою діяльність відповідно до фінансового плану, що затверджується засновником, для здійснення господарської некомерційної діяльності підприємство залучає і використовує матеріально-технічні, фінансові, трудові та інші види ресурсів, використання яких не заборонено законодавством, має самостійний баланс, рахунків банках, органах Державної казначейської служби України, має право укладати угоди (договори).

Згідно із статтями 52,53 ГК України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 54 ГК України визначено, що на суб`єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб`єктами господарювання, які визначаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) суб`єкт господарювання, що здійснює некомерційну господарську діяльність, зобов`язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату не нижчу від визначеного законом мінімального розміру, а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом.

Згідно з Розділом 5 Статуту джерелами доходів підприємства є кошти, отримані як власні надходження, одержані від здачі в оренду, реалізації продукту (робіт, послуг), кошти місцевих бюджетів, цільові кошти (державні, обласні, місцеві програми) тощо.

З матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2019 року,30 березня 2021 року,29 листопада 2021року між НСЗ України та КНП СМР «Сквирський МЦПМСД» укладено договори № 0000-51РМ-М000, № 0129-Е321-Р000, № 6261-М121-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, відповідно до якого КНП є надавачем медичних послуг, а НСЗ України замовником медичних послуг пацієнтам, і надавач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

Враховуючи, що КНП уклало договори і отримує фінансування безпосередньо з Національної служби здоров`я України,тому при вирішенні питання оплати праці на це підприємство не поширюються положення ч. 2ст. 8 закону України «Про оплату праці», врегулювання оплати праці працівників такого підприємства здійснюється на договірних засадах.

З огляду на вказане , у закладах охорони здоров`я, які за організаційно-правовою формою функціонують як комунальні некомерційні підприємства, умови оплати праці визначаються з урахуванням положень ст. 97 КЗпП України,ст. 15 Закону України «Про оплату праці», згідно яких форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Такі комунальну некомерційні підприємства можуть використовувати систему оплати праці таку, яка встановлена для працівників підприємств, що фінансуються з бюджету, Кабінетом Міністрів України, зокрема, тарифну, а можуть використовувати змішану, основним є те, щоб умови оплати праці були визначені колективним договором і не погіршували становище працівника у порівнянні з встановленими законодавством гарантіями.

Оплату праці в КНП СМР «Сквирський МЦПМСД» врегульовано колективним договором, укладеним між адміністрацією КНП та радою трудового колективу на 2019-2020 роки.(а.с.239-253 т.2)

Відповідно до Розділу 4 цього колективного договору, зокрема пунктів 4.1.1, 4.1.2., роботодавець зобов`язується формувати оплату праці на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, Генеральної, Галузевої і територіальних угод, цього колективного договору, та встановлювати працівникам розміри посадових окладів, їх підвищення, доплати, надбавки, матеріальну допомогу, допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань на рівні не нижчому, ніж визначено(додаток 5).

При здійсненні доплат враховується наказ Міністерства праці та соціальної політики та МОЗ України від 05 жовтня 2005 року № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення»; при проведенні індексації заробітної плати Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078, а також іншими актами законодавства; при навчанні, підвищенні кваліфікації, перепідготовки - постанова КМУ «Про гарантії компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва»; у разі отримання дотацій з бюджету постанова КМУ від 31 серпня 1997 року №948 «Про умови й розміри оплати праці працівників підприємств і організацій, що дотуються з бюджету» .

Отже, у зазначеному колективному договорі перелічено, зокрема, підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють питання оплати праці працівників медичних установ.

Разом з тим, у цьому ж колективному договорі чітко встановлено розміри заробітної плати медичних працівників КНП за схемою, а саме,додатку 5 колективного договору встановлено базову заробітну плату лікаря, обов`язкові доплати, премії за кількість підписаних декларацій, а також визначено розмір заробітної плати головного лікаря, заступника головного лікаря, головного бухгалтера та головної медичної сестри.

Додатком 4 до колективного договору визначено Положення про преміювання працівників та депреміювання.

Вищезазначеним колективним договором не передбачено виплати надбавки за вислугу років.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до ЦПК України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

З огляду на джерело фінансування відповідача,договірний характер врегулювання оплати праці та чітко встановлений у колективному договорі порядок оплати праці, її розрахунок, позивачка не надала належних і допустимих доказів ,що вона має право на надбавку за вислугу років і така надбавка повинна застосовуватись.

Суд першої інстанції з огляду на встановлені обставини, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати надбавки за вислугу років та правильно відмовив у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги які співпадають із доводами вимог позову, були предметом детального дослідження суду першої інстанції, додаткової перевірки і оцінки не потребують ,зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України ,колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні

Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 373, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2024 року.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова