Ухвала

від 10.09.2024 по справі 757/56747/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/56747/23-к Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4452/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 за фактом привласнення та розтрати майна ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714) та ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769) шляхом підроблення офіційних документів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України,

встановила:

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_29 та накладено арешт на нерухоме майно у вигляді позбавлення права на відчуження, а саме на квартири та нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 , повний перелік яких зазначено в резолютивній частині ухвали слідчого судді.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою в частині накладення арешту на квартири та нежитлові приміщення, що належать їм на праві власності, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , подали апеляційні скарги разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в яких просили скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на їх майно та постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на їх майно - відмовити.

Обґрунтовують доводи апеляційних скарг тим, що ані в клопотанні прокурора, ані в ухвалі слідчого судді належним чином не мотивовані підстави і мета накладення арешту на їх майно, яке належить їм як добросовісним набувачам, оскільки вони придбали ці квартири та нежитлові приміщення у ТОВ «Європабуд» за відповідними договорами купівлі-продажу і до якого вони не мають жодних претензій.

На думку апелянтів, в клопотанні прокурора також не доведено необхідності такого арешту, як і не доведено, що нерухоме майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або було набуте їх власниками кримінально протиправним шляхом.

Звертають увагу, що у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 жодній особі не повідомлено про підозру.

А також, зазначають, що ухвалою Київського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі №757/56747/23-к задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_30 та частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Європабуд» та скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року в частині накладення арешту на квартири, які належать ОСОБА_30 та нежитлове приміщення, яке належить ТОВ «Європабуд» та в цій частині відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Окрім того, зазначають, що слідчим суддею розглянуто клопотання слідчого без участі власників майна.

В судове засідання апелянти власники майна та прокурор, належним чином повідомлені про розгляд справи, не з`явилися.

На адресу Київського апеляційного суду від апелянтів та прокурора надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі, в яких власники майна підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити, а прокурор просив залишити апеляційні скарги без задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності власників майна та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки клопотання прокурора розглянуто слідчим суддею 14.12.2023 без участі власників майна, копію повного тексту оскаржуваної ухвали власниками майна не отримано, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, оскільки апеляційні скарги подано власниками майна в частині накладення арешту на їх майно, суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді лише в частині накладення арешту на нерухоме майно, у вигляді позбавлення права на відчуження, а саме на:

- квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 ;

- приміщення п59-8 в будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_12 ;

- приміщення п59-14 в будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_8 ;

- квартиру АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_23 ;

- квартиру АДРЕСА_4 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_15 ;

- квартиру АДРЕСА_5 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_24 ;

- квартиру АДРЕСА_6 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_20 ;

- квартиру АДРЕСА_7 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_8 ;

- квартиру АДРЕСА_8 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_25 ;

- квартиру АДРЕСА_9 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_16 ;

- квартиру АДРЕСА_10 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_26 ;

- квартиру АДРЕСА_11 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- квартиру АДРЕСА_12 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_22 ;

- квартиру АДРЕСА_13 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_19 ;

- квартиру АДРЕСА_14 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_17 ;

- квартири АДРЕСА_15 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_13 ;

- квартиру АДРЕСА_16 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_12 ;

- квартиру АДРЕСА_17 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в частці 1/2 в кожного;

- квартиру АДРЕСА_18 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_14 ;

- квартиру АДРЕСА_19 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_27 ;

- квартиру АДРЕСА_20 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_21 ;

- квартиру АДРЕСА_21 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_11 ;

- квартиру АДРЕСА_22 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_18

- квартиру АДРЕСА_23 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_31 .

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023170500000076, відомості про яке внесені 05 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом привласнення та розтрати майна ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714) та ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769) шляхом підроблення офіційних документів, тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_32 , як брат померлого ОСОБА_33 , є по закону одним із спадкоємців останнього. Такими ж спадкоємцями померлого є його дружина ОСОБА_34 , син ОСОБА_35 та неповнолітні діти - ОСОБА_36 , ОСОБА_37 і ОСОБА_38 . За час свого життя ОСОБА_39 не склав заповіт, а після його смерті корпоративні права залишилися в управлінні ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714) та ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769), директорами яких, як стверджують органи досудового розслідування, ОСОБА_30 призначила себе одноосібним рішенням та в подальшому здійснила продаж рухомого майна (транспортних засобів) і нерухомого майна (квартир) зазначених підприємств за цінами, що нижчі за ринкові, тобто таким чином порушила виконання своїх обов`язків з приводу охорони спадкового майна.

07 грудня 2023 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_40 нерухоме майно, яке, як вказано і цій постанові, продано по заниженій вартості, було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023170500000076.

11 грудня 2023 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_29 звернувся до суду з клопотанням (від 08 грудня 2023 року) про накладення арешту на нерухоме майно, у вигляді позбавлення права на його відчуження, серед іншого, на квартири та нежитлові приміщення, що належать апелянтам, а саме на:

- квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 ;

- приміщення п59-8 в будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_12 ;

- приміщення п59-14 в будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_8 ;

- квартиру АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_23 ;

- квартиру АДРЕСА_4 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_15 ;

- квартиру АДРЕСА_5 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_24 ;

- квартиру АДРЕСА_6 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_20 ;

- квартиру АДРЕСА_7 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_8 ;

- квартиру АДРЕСА_8 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_25 ;

- квартиру АДРЕСА_9 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_16 ;

- квартиру АДРЕСА_10 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_26 ;

- квартиру АДРЕСА_11 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- квартиру АДРЕСА_12 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_22 ;

- квартиру АДРЕСА_13 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_19 ;

- квартиру АДРЕСА_14 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_17 ;

-квартири АДРЕСА_15 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_13 ;

- квартиру АДРЕСА_16 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_12 ;

- квартиру АДРЕСА_17 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в частці 1/2 в кожного;

- квартиру АДРЕСА_18 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_14 ;

- квартиру АДРЕСА_19 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_27 ;

- квартиру АДРЕСА_20 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_21 ;

- квартиру АДРЕСА_21 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_11 ;

- квартиру АДРЕСА_22 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_18

- квартиру АДРЕСА_23 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_31 .

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_29 задоволено та накладено арешт на вищевказане нерухоме майно.

Слідчий суддя виходив з того, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, це майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні, про що органом досудового розслідування у встановленому порядку було винесено відповідну постанову.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя не дотримався.

Зокрема, посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на нерухоме майно, у вигляді позбавлення права на відчуження, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні докази на підтвердження існування правових підстав для арешту вказаного нерухомого майна саме як з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, так і з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Між тим, жодних даних про те, що на нерухоме майно, у вигляді позбавлення права на відчуження, а саме на квартири та нежитлові приміщення апелянтів може бути накладено арешт з метою забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься.

Так, хоча в цих матеріалах і є наявною постанова старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_40 від 07 грудня 2023 року про визнання зазначених об`єктів нерухомого майна речовими доказами, однак з огляду на вказану постанову органу досудового розслідування таке визнання вищенаведеного майна речовим доказом у кримінальному провадженні носить лише формальний характер, оскільки старший слідчий і прокурор жодним чином не обґрунтували можливість використання цього майна як доказу вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування.

Також в самому клопотанні прокурора про арешт зазначеного майна та в постанові старшого слідчого про визнання даного майна речовим доказом у кримінальному провадженні не приведено будь-якого обґрунтування, якому з критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає вказане нерухоме майно, а у цих процесуальних документах міститься лише твердження, що зазначене нерухоме майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-які дані, що вищезазначені об`єкти нерухомого майна були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або набуті їх власниками кримінально протиправним шляхом, в матеріалах провадження відсутні.

При цьому слід зауважити, що, відповідно до матеріалів провадження, апелянти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , як власники квартир та нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 , набули це нерухоме майно за договорами купівлі-продажу майнових прав у ТОВ «Європабуд» та за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу з фізичною особою, за які сплатили грошові кошти, тобто вони є добросовісними набувачами.

Не може бути накладено арешт на зазначені об`єкти нерухомого майна і з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), як просить у клопотанні прокурор, оскільки жодного суб`єкта, визначеного в ч. 6 ст. 170 КПК України, на майно якого може бути накладено арешт з такою метою не існувало як під час розгляду слідчим суддею клопотання, так і не існує на теперішній час, а в матеріалах, які додані до клопотання, відсутні будь-які дані про наявність заявленого у кримінальному провадженні цивільного позову, розмір якого, відповідно до тієї ж частини ст. 170 КПК України, має бути обґрунтованим.

Отже, жодних правових підстав для арешту вищевказаного нерухомого майна колегією суддів не встановлено, а тому арешт на вказане майно накладено слідчим суддею безпідставно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 як власників належного їм майна підлягають задоволенню, а ухвала слідчого судді в частині задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на нерухоме майно, у вигляді позбавлення права на відчуження, а саме на: приміщення п59-8, приміщення п59-14, квартиру АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , АДРЕСА_41 , АДРЕСА_23 , підлягає скасуванню як незаконна та необґрунтована, така, що свідчить про однобічність, неповноту і необ`єктивність судового розгляду, з постановленням в цій частині нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт вищевказаного нерухомого майна, як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту цього нерухомого майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданням даного кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Поновити власникам майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року.

Апеляційні скарги власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року в частині задоволення клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_29 про накладення арешту на нерухоме майно, у вигляді позбавлення права на відчуження, а саме на:

- квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 ;

- приміщення п59-8 в будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_12 ;

- приміщення п59-14 в будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_8 ;

- квартиру АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_23 ;

- квартиру АДРЕСА_4 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_15 ;

- квартиру АДРЕСА_5 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_24 ;

- квартиру АДРЕСА_6 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_20 ;

- квартиру АДРЕСА_7 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_8 ;

- квартиру АДРЕСА_8 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_25 ;

- квартиру АДРЕСА_9 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_16 ;

- квартиру АДРЕСА_10 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_26 ;

- квартиру АДРЕСА_11 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- квартиру АДРЕСА_12 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_22 ;

- квартиру АДРЕСА_13 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_19 ;

- квартиру АДРЕСА_14 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_17 ;

- квартири АДРЕСА_15 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_13 ;

- квартиру АДРЕСА_16 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_12 ;

- квартиру АДРЕСА_17 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в частці 1/2 в кожного;

- квартиру АДРЕСА_18 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_14 ;

- квартиру АДРЕСА_19 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_27 ;

- квартиру АДРЕСА_20 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_21 ;

- квартиру АДРЕСА_21 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_11 ;

- квартиру АДРЕСА_22 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_18

- квартиру АДРЕСА_23 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_31

скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_29 про накладення арешту на зазначене нерухоме майно - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді

: ОСОБА_3