Ухвала

від 04.02.2025 по справі 757/56747/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/56747/23-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/258/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року про арешт майна,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на нерухоме майно у вигляді позбавлення права на відчуження, а саме:

- квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_9 ;

- приміщення п59-8 в будинку АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_10 ;

- квартири АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_11 ;

- приміщення п59-14 в будинку АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_12 ;

- квартири АДРЕСА_4 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_13 ;

- приміщення п59-15 в будинку АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано за ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714);

- квартири АДРЕСА_5 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_14 ;

- квартири АДРЕСА_6 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_15 ;

- квартири АДРЕСА_7 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_12 ;

- квартири АДРЕСА_8 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_16 ;

- квартири АДРЕСА_9 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_17 ;

- квартири АДРЕСА_10 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- квартири АДРЕСА_11 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_18 ;

- квартири АДРЕСА_12 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_19 ;

- квартири АДРЕСА_13 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_20 ;

- квартири АДРЕСА_14 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_21 ;

- квартири АДРЕСА_15 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_22 ;

- квартири АДРЕСА_16 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_23 ;

- квартири АДРЕСА_17 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 ;

- квартири АДРЕСА_18 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_10 ;

- квартири АДРЕСА_19 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_24 та ОСОБА_25 в частці 1/2 в кожного;

- квартири АДРЕСА_20 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_26 ;

- квартири АДРЕСА_21 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_27 ;

- квартири АДРЕСА_22 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_28 ;

- квартири АДРЕСА_23 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_29 ;

- квартири АДРЕСА_24 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_30 ;

- квартири АДРЕСА_25 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_31 ;

- квартири АДРЕСА_26 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_31 ;

- квартири АДРЕСА_27 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_32 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити їй строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 року в частині накладення арешту на нерухоме майно у вигляді позбавлення права на відчуження квартири АДРЕСА_17 , право власності на яку належить ОСОБА_7 , та у задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на нерухоме майно у вигляді позбавлення права на відчуження квартири АДРЕСА_17 , право власності на яку належить ОСОБА_7 , відмовити в повному обсязі.

Також, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити йому строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 року в частині накладення арешту на нерухоме майно у вигляді позбавлення права на відчуження квартири АДРЕСА_10 , право власності на яку належить ОСОБА_6 , та у задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на нерухоме майно у вигляді позбавлення права на відчуження квартири АДРЕСА_10 , право власності на яку належить ОСОБА_6 , відмовити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянти посилались на те, що про наявність ухвали Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 року їм відомо не було.

Після отримання відповідної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого стало відомо про існування оскаржуваної ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 року, апелянти звернулись до ТОВ «Європабуд» з метою отримання будь-якої інформації щодо даної ухвали слідчого судді.

В подальшому, 24 вересня 2024 року ТОВ «Європабуд» на звернення ОСОБА_6 надало йому повний текст оскаржуваної ухвали, відповідно на звернення ОСОБА_7 повний текст оскаржуваної ухвали товариством їй наданий 14 жовтня 2024 року.

Враховуючи те, що апеляційні скарги на оскаржувану ухвалу подані протягом п`яти днів з дня, коли ОСОБА_6 та відповідно ОСОБА_7 отримали копії повного тексту оскаржуваної ухвали, скаржники вважають, що існують поважні підстави для поновлення їм строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 року в оскаржуваних частинах.

Обґрунтовуючи доводи поданих ними апеляційних скарг, власники майна посилались на те, що ані в клопотанні прокурора, ані в ухвалі слідчого судді належним чином не мотивовані підстави і мета накладення арешту на їх майно, та не зазначено, яким чином арешт у вигляді позбавлення права на відчуження зазначених квартир сприятиме швидкому та неупередженому розслідуванню кримінального провадження.

На думку апелянтів, в клопотанні прокурора також не доведено необхідності такого арешту, як і не доведено, що нерухоме майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або було набуте їх власниками кримінально протиправним шляхом.

Апелянти вважають, що обґрунтовуючи клопотання про накладення арешту шляхом заборони відчуження належного їм нерухомого майна, прокурор фактично здійснює неправомірне втручання у договірні відносини сторін, а слідчий суддя, в свою чергу, задовольняючи таке необґрунтоване клопотання, здійснює незаконне втручання у їх право власності добросовісних набувачів.

Зазначають про те, що посилання слідчого судді на наявність в матеріалах кримінального провадження постанови про визнання квартир речовими доказами є безпідставним, оскільки сам факт наявності вказаної постанови не є підставою для накладення арешту. Ці квартири не належать підозрюваній особі, а належать фізичним особам, які на законних підставах набули їх у власність, що в даному випадку є очевидним.

Також, зазначають, що ухвалою Київського апеляційного суду від 14.05.2024 року у справі №757/56747/23-к задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_33 та частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Європабуд» та скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року в частині накладення арешту на квартири, які належать ОСОБА_33 та нежитлове приміщення, яке належить ТОВ «Європабуд», та в цій частині відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Окрім того, зазначають, що слідчим суддею розглянуто клопотання слідчого без участі власників майна.

В судове засідання власники майна ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та прокурор не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власників майна та прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Як вбачається з матеріалів провадження клопотання прокурора про накладення арешту на майно розглянуто за відсутності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Як зазначено у поданих апеляційних скаргах, копії повного тексту оскаржуваної ухвали апелянтами отримано 24 вересня 2024 року та 14 жовтня 2024 року.

При цьому, апеляційні скарги подані на наступний день після отримання ними копій оскаржуваної ухвали.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими вказані доводи скарг ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.12.2023 року, відтак пропущений апелянтами процесуальний строк підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки апеляційні скарги подано власниками майна в частині накладення арешту на їх майно, суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді лише в частині накладення арешту на нерухоме майно, у вигляді позбавлення права на відчуження, а саме на: квартиру АДРЕСА_10 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 , та квартиру АДРЕСА_17 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 .

Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інше майно колегією суддів не перевіряється.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 за фактом привласнення та розтрати майна ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714) та ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769) шляхом підроблення офіційних документів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудове розслідування у згаданому кримінальному провадженні здійснюється Головним слідчим управлінням Національної поліції України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ОСОБА_35 ), який за час життя не склав заповіт. Відповідно до закону спадкоємцями ОСОБА_36 є його: брат - ОСОБА_37 ; син - ОСОБА_38 ; дружина - ОСОБА_39 , та неповнолітні діти: ОСОБА_40 , ОСОБА_41 та ОСОБА_42 .

Після смерті ОСОБА_36 його корпоративні права залишились в управлінні ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714) та ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769).

16.06.2021 року його дружиною ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі ОСОБА_33 ), подано письмову заяву до приватного нотаріуса Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_44 про охорону спадкового майна, що потребує управління, яка була задоволена та нотаріусом відкрито спадкову справу за № 48/2021, і з числа спадкоємців, ОСОБА_33 призначено для управління корпоративними правами юридичних осіб, а саме ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714) та ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769).

Повноваження управителя спадщини ОСОБА_33 мають тривати до отримання свідоцтва про право на спадщину на корпоративні права всіма спадкоємцями. ОСОБА_33 була попереджена про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 197 КК України за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків як управителя спадковим майном.

15.07.2021 року ОСОБА_33 прийнято одноосібне рішення про призначення себе на посаду виконуючого обов`язки директора ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714), та 22.07.2021 року про призначення себе на посаду директора ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769).

В подальшому, в період часу з кінця 2021 року та впродовж всього 2022 року, ОСОБА_33 , будучи керівником ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714) та ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769), здійснила продаж рухомого (транспортних засобів) та нерухомого майна (квартир) цих підприємств за цінами, що нижчі за ринкові та таким чином порушила виконання своїх обов`язків з приводу охорони спадкового майна.

З`ясовано, що управитель ПП «Вектра Плюс» та ТОВ «Європабуд» ОСОБА_33 у період з 16.06.2021 по теперішній час здійснила продаж квартир, розташованих в житлових будинках по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_28 , що належать вищевказаним підприємствам, за заниженою ринковою вартістю від 4000 до 6000 гривень за один квадратний метр.

Крім того, згідно свідчень брата померлого - ОСОБА_45 , ОСОБА_33 уклала договори купівлі-продажу майнових прав на квартири, датовані 2017-2021 роком від імені померлого чоловіка - ОСОБА_35 , в результаті чого здійснила підроблення його підпису, тобто здійснила підробку документів, та після уклала з покупцями акти прийому-передачі квартир, датовані 2022 роком, тобто вже після смерті ОСОБА_36 , та наразі вже реалізувала 68 квартир за двома адресами, а саме: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_28 .

Відповідно до довідки ріелторської компанії нерухомості « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ФОП « ОСОБА_46 » середня вартість квадратного метра квартири новобудови за адресою:

1) АДРЕСА_28 складає: - у 2022 році від 600-700 доларів США, у 2021 році від 650-680 доларів США, у 2019 році від 650-680 доларів США;

2) АДРЕСА_2 складає: у 2022 році від 700-780 доларів США, у 2021 році від 750-800 доларів США, у 2019 році від 750-850 доларів США.

Допитаний в ході досудового розслідування ОСОБА_47 з обставин вчинення кримінального правопорушення пояснив, що у лютому 2022 року він сплатив 350 000 грн. за придбання у власність квартири АДРЕСА_29 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що квартири АДРЕСА_29 має загальну площу 73.5 кв.м.

Таким чином вартість 1 кв.м. за квартиру АДРЕСА_29 становила 4 761, 90 грн.

Допитана в ході досудового розслідування ОСОБА_48 з обставин вчинення кримінального правопорушення пояснила, що у лютому 2021 році вона сплатила 297 000 грн. за придбання у власність квартири АДРЕСА_30 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що квартири АДРЕСА_30 має загальну площу 66 кв.м..

Таким чином вартість 1 кв.м. за становила квартиру АДРЕСА_30 4 500 грн.

Допитаний в ході досудового розслідування ОСОБА_49 з обставин вчинення кримінального правопорушення пояснив, що у грудні 2021 році він сплатив 520 650 грн. за придбання у власність квартири АДРЕСА_31 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що квартири АДРЕСА_31 має загальну площу 115.7 кв.м.

Таким чином вартість 1 кв.м. за квартиру АДРЕСА_31 становила 4 500 грн.

Допитана в ході досудового розслідування ОСОБА_50 з обставин вчинення кримінального правопорушення пояснила, що влітку 2021 році вона сплатила 300 000 грн. за придбання у власність квартири АДРЕСА_32 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що квартири АДРЕСА_32 має загальну площу 65.1 кв.м.

Таким чином, вартість 1 кв.м. за квартиру АДРЕСА_32 становила 4 608,29 грн.

Згідно курсу НБУ вартість 1 долара США станом на 01.01.2021 становила 28,27 грн., а станом на 01.01.2022 становила 27,27 грн.

Під час досудового розслідування встановлено, що наразі продано наступне нерухоме майно, а саме:

- квартира АДРЕСА_1 ;

- приміщення п59-8 в будинку АДРЕСА_2 ;

- квартира АДРЕСА_3 ;

- приміщення п59-14 в будинку АДРЕСА_2 ;

- квартира АДРЕСА_4 ;

- приміщення п59-15 в будинку АДРЕСА_2 ;

- квартира АДРЕСА_5 ;

- квартира АДРЕСА_6 ;

- квартира АДРЕСА_7 ;

- квартира АДРЕСА_8 ;

- квартира АДРЕСА_9 ;

- квартира АДРЕСА_10 ;

- квартира АДРЕСА_11 ;

- квартира АДРЕСА_12 ;

- квартира АДРЕСА_13 ;

- квартира АДРЕСА_14 ;

- квартира АДРЕСА_15 ;

- квартира АДРЕСА_16 ;

- квартира АДРЕСА_17 ;

- квартира АДРЕСА_18 ;

- квартира АДРЕСА_19 ;

- квартира АДРЕСА_20 ,;

- квартира АДРЕСА_21 ;

- квартира АДРЕСА_22 ;

- квартира АДРЕСА_23 ;

- квартира АДРЕСА_24 ;

- квартира АДРЕСА_25 ;

- квартира АДРЕСА_26 ;

- квартира АДРЕСА_27 .

Враховуючи вищевикладене, орган досудового розслідування вважає, що вищевказане нерухоме майно продано по заниженій вартості.

07 грудня 2023 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_51 нерухоме майно, яке, як вказано і цій постанові, продано по заниженій вартості, було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023170500000076.

11 грудня 2023 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням (від 08 грудня 2023 року) про накладення арешту на нерухоме майно, у вигляді позбавлення права на його відчуження, а саме на:

- квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_9 ;

- приміщення п59-8 в будинку АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_10 ;

- квартири АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_11 ;

- приміщення п59-14 в будинку АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_12 ;

- квартири АДРЕСА_4 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_13 ;

- приміщення п59-15 в будинку АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано за ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714);

- квартири АДРЕСА_5 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_14 ;

- квартири АДРЕСА_6 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_15 ;

- квартири АДРЕСА_7 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_12 ;

- квартири АДРЕСА_8 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_16 ;

- квартири АДРЕСА_9 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_17 ;

- квартири АДРЕСА_10 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- квартири АДРЕСА_11 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_18 ;

- квартири АДРЕСА_12 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_19 ;

- квартири АДРЕСА_13 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_20 ;

- квартири АДРЕСА_14 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_21 ;

- квартири АДРЕСА_15 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_22 ;

- квартири АДРЕСА_16 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_23 ;

- квартири АДРЕСА_17 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 ;

- квартири АДРЕСА_18 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_10 ;

- квартири АДРЕСА_19 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_24 та ОСОБА_25 в частці 1/2 в кожного;

- квартири АДРЕСА_20 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_26 ;

- квартири АДРЕСА_21 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_27 ;

- квартири АДРЕСА_22 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_28 ;

- квартири АДРЕСА_23 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_29 ;

- квартири АДРЕСА_24 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_30 ;

- квартири АДРЕСА_25 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_31 ;

- квартири АДРЕСА_26 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_31 ;

- квартири АДРЕСА_27 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_32 .

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив про те, що з метою забезпечення подальшого повного та об`єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, з`ясування об`єктивної істини по справі, проведення інших слідчих дій, з метою збереження речових доказів та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), орган досудового розслідування та процесуальний керівник вважали за необхідне накласти арешт на вищевказане нерухоме майно.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 задоволено та накладено арешт на вищевказане нерухоме майно.

Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя виходив з того, що нерухоме майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні, про що органом досудового розслідування у встановленому порядку було винесено відповідну постанову.

Однак, із висновками слідчого судді суду першої інстанції в частині накладення арешту на вищевказане майно з метою його збереження як речових доказів, колегія суддів не погоджується, ураховуючи наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя не дотримався.

Зокрема, посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на нерухоме майно, у вигляді позбавлення права на відчуження, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні докази на підтвердження існування правових підстав для арешту вказаного нерухомого майна саме як з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, так і з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Між тим, жодних даних про те, що на нерухоме майно, у вигляді позбавлення права на відчуження, а саме на квартири апелянтів може бути накладено арешт з метою забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься.

Так, хоча в цих матеріалах і є наявною постанова старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_51 від 07 грудня 2023 року про визнання зазначених об`єктів нерухомого майна речовими доказами, однак з огляду на вказану постанову органу досудового розслідування таке визнання вищенаведеного майна речовим доказом у кримінальному провадженні носить лише формальний характер, оскільки слідчий жодним чином не обґрунтував можливість використання цього майна як доказу вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування.

Також, в самому клопотанні прокурора про арешт зазначеного майна та в постанові слідчого про визнання даного майна речовим доказом у кримінальному провадженні не приведено будь-якого обґрунтування, якому з критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає вказане нерухоме майно, а у цих процесуальних документах міститься лише твердження, що зазначене нерухоме майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-які дані, що вищезазначені об`єкти нерухомого майна були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або набуті їх власниками кримінально протиправним шляхом, в матеріалах провадження відсутні.

При цьому слід зауважити, що, відповідно до матеріалів провадження, апелянти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як власники квартир в будинку АДРЕСА_2 , набули це нерухоме майно за договорами купівлі-продажу майнових прав у ТОВ «Європабуд» та за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу з фізичною особою, за які сплатили грошові кошти, тобто вони є добросовісними набувачами.

Не може бути накладено арешт на зазначені об`єкти нерухомого майна і з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), як просить у клопотанні прокурор, оскільки жодного суб`єкта, визначеного в ч. 6 ст. 170 КПК України, на майно якого може бути накладено арешт з такою метою не існувало як під час розгляду слідчим суддею клопотання, так і не існує на теперішній час, а в матеріалах, які додані до клопотання, відсутні будь-які дані про наявність заявленого у кримінальному провадженні цивільного позову, розмір якого, відповідно до тієї ж частини ст. 170 КПК України, має бути обґрунтованим.

З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором під час звернення із вищевказаним клопотанням та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод, та у порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчим суддею належним чином не перевірено правову підставу для арешту такого майна з метою його збереження як речових доказів, та не встановлено достатність доказів на підтвердження наявності підстав для накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

На переконання колегії суддів, надані суду матеріали з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що вищевказане нерухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, зокрема було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як клопотання прокурора, так і ухвала слідчого судді, містять лише опис фактичних обставин кримінальних правопорушень, за яким здійснюється досудове розслідування, та виклад положень ст. 170 КПК України, без належного обґрунтування, за яким із критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України, вищевказані об`єкти нерухомого майна визнані речовими доказами.

На переконання колегії суддів, посилаючись в оскаржуваній ухвалі на те, що об`єкти вищевказаного нерухомого майна є предметами кримінально-протиправних дій, слідчим суддею належним чином не обґрунтовано такий висновок, не перевірено можливість використання належних апелянтам квартир як доказів у кримінальному провадженні, та не зазначено, яким чином арешт у виді позбавлення права на відчуження на належні апелянтам квартири сприятиме швидкому, повному та неупередженому розслідуванню кримінального провадження відповідно до норм ст. 2, ч. 2 ст. 170 КПК України.

Отже, жодних правових підстав для арешту вищевказаного нерухомого майна колегією суддів не встановлено, а тому арешт на вказане майно накладено слідчим суддею безпідставно.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 07.06.2007 року по справі "Смирнов проти Росії "було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість використанні державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має бути очевидна істотна причина.

З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вказане у клопотанні нерухоме майно апелянтів, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника такого майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Також, дослідженням матеріалів клопотання встановлено, що судове провадження не містить та стороною обвинувачення не надано відомостей про повідомлення про підозру ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за яким здійснюється досудове розслідування, що у відповідності до ч. 5 ст. 170 КПК України, виключає можливість накладення арешту на належне вищевказаним особам майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

У рішенні від 19.01.2023 року у справі «Коротюк проти України» (Заява № 74663/17) Європейський суд з прав людини зазначив про те, що національне законодавство України передбачає можливість подання цивільного позову в межах кримінального провадження лише після встановлення особи підозрюваного чи обвинуваченого (пункт 24).

Ця позиція викладена також у справах «Афанасьев проти України» заява № 38722/02, пункт 77, від 05 квітня 2005 року, та «Басюк проти України» заява № 51151/10, пункт 64, від 05 листопада 2015 року.

За таких обставин, помилковими є доводи клопотання прокурора про можливість накладення арешту на майно, зареєстроване за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які не мають статусу підозрюваних у кримінальному провадженні, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

З урахуванням вищевикладеного у сукупності, на думку колегії суддів, орган досудового розслідування в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді обмеження права власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в право на мирне володіння майном зазначених осіб здійснено без законних на те підстав, про що обґрунтовано зазначили апелянти в апеляційних скаргах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає частковому скасуванню з постановленням в цій частині нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на нерухоме майно, у вигляді позбавлення права на відчуження, а саме на: квартиру АДРЕСА_10 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 , та квартиру АДРЕСА_17 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Поновити власникам майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року.

Апеляційні скарги власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року в частині задоволення клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на нерухоме майно, у вигляді позбавлення права на відчуження, а саме на: квартиру АДРЕСА_10 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 ; квартиру АДРЕСА_17 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 , - скасувати.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на нерухоме майно, у вигляді позбавлення права на відчуження, а саме на: квартиру АДРЕСА_10 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 ; квартиру АДРЕСА_17 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 , - відмовити.

В решті ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4