Рішення

від 09.09.2024 по справі 120/7210/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 вересня 2024 р. Справа № 120/7210/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області , Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі ТУ ДСАУ в Сумській області, управління, відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі ДСА України, адміністрація, відповідач 2) із позовом, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 за період з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року, виходячи з встановленого на 1 січня 2024 р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розміром 3028 грн.;

-зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 за період з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року, виходячи з встановленого на 1 січня 2024 р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розміром 3028 грн.;

-визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 за період з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102,00 гривні;

-зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області нарахувати та виплатити судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року, обчисливши її розмір у відповідності до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на протиправність дій відповідача 2 щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період за період з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні.

Позивач вважає, що розмір суддівської винагороди яку він отримує, повинен обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб величиною 3028 грн., оскільки застосування відповідачем спеціального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, є неправомірним та суперечить Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Закону України "Про прожитковий мінімум", які не передбачають встановлення окремого розміру прожиткового мінімуму для обчислення суддівської винагороди.

На думку позивача, дії відповідачів порушують гарантії незалежності суддів, що встановлені нормами національного законодавства та міжнародного права, а тому позивач звернувся до суду із даними позовними вимогами.

Ухвалою від 04.06.2024 р. року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.06.2024 року.

Ухвалою суду від 27.06. 2024 року витребувано у територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області інформацію про те, чи виділялися Державною судовою адміністрацією України територіальному управлінню достатньо коштів для обчислення та виплати суддівської винагороди позивачу у період з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, а також інформацію про те, чи могла б бути виплачена суддівська винагорода позивачу у період з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2024 року в розмірі 3028 гривень, за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачалися для територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області в затверджених на 2024 роки кошторисах та щомісячних розписах видатків. Цією ж ухвалою оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.07. 2024 року.

Ухвалою від 18.07.2024 р. повторно витребувано докази і оголошено перерву до 05.08.2024 р.

Ухвалою суду від 05.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2024 року.

Письмової позиції щодо заявлених вимог від відповідачів не надходило, хоча ухвали доставлені до електронних кабінетів останніх.

В судове засідання, призначене на 09.09.2024 року, учасники справи не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

З огляду на те, що сторони у судове засідання не з`явилися, при цьому повідомлені належним чином, суд, з урахуванням частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що слід здійснити розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Позивач зарахований суддею Ямпільського районного суду Сумської області, що не заперечується сторонами.

Сторонами не заперечується та обставина, що при обчисленні розміру посадового окладу ОСОБА_1 територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Сумській області застосовано базову величину в розмірі 2102 гривень.

Однак, позивач вважає, що суддівська винагорода у спірному періоді підлягає нарахуванню, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 р., тобто величиною 3028 гривень, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон. України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до статті 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII (яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Суд вказує, що позивачеві суддівську винагороду у спірному періоді (з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року) обчислено на підставі приписів статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" із урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, 2102 гривень, що не заперечується відповідачем 2.

Водночас, варто наголосити, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 та від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) не застосовуються.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон №1401-VIII, що набрали чинності з 30 вересня 2016 року).

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.

Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Суд наголошує, що розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини 2 статті 130 Конституції України. Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відтак, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України Про прожитковий мінімум від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Положеннями ст. 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Водночас, Законом № 966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість, статтею 7 Закону України " Про Державний бюджет України на 2021 рік", разом із встановленням на 01.01.2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.

При цьому, зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди , а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Закріплюючи статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік , Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, законодавцем не внесено змін до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму.

Водночас, Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили відносно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Враховуючи вищезазначене, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами.

Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року (3028 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.) з жовтня 2023 року по січень 2024 р., на підставі статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, була неправомірною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21.

Відтак, слід визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.03.2024 року по 31 .05.2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривні.

Суд вкотре вказує, що Законом України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України Про судоустрій і статус суддів

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 року у справі №240/44080/21 сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах

- Законом України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року

- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України Про судоустрій і статус суддів;

- зміна Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Отже, розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, тому позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди яка повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 р. складає 3028 грн. Відтак, підлягає й задоволенню вимога про зобов`язання територіальне управління Державної судової адміністрації України Сумській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду за період з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень у 2024 році, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Оцінюючи вимоги заявлені позивачем до ДСА України, суд вказує на наступне.

Частинами 3, 4 статті 148 Закону №1402-VIII передбачено, що Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

В силу частини 1 та 2 статті 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України.

Пунктами 2 та 4 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 23 Бюжетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункт 2 Положення).

Пунктом 3 Положення передбачено, що територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин 1, 2, 5 статті 22, частини 1 статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

Територіальний орган Державної судової адміністрації України здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисах на 2024 роки.

Для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав позивача судом ухвалою від 18 липня 2024 року витребувано у територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області інформацію про те, чи виділялися Державною судовою адміністрацією України територіальному управлінню достатньо коштів для обчислення та виплати суддівської винагороди позивачу у період з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, а також інформацію про те, чи могла б бути виплачена суддівська винагорода позивачу у період з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2024 року в розмірі 3028 гривень, за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачалися для територіального управління в затверджених на 2024 р. кошторисах та щомісячних розписах видатків..

На виконання ухвали суду територіальним управлінням надано пояснення та докази, із яких встановлено, що сума коштів відповідно до затвердженого Державною судовою адміністрацією України кошторису та щомісячного розпису видатків на 2024 рік була недостатньою для забезпечення виплати позивачеві суддівської винагороди обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму величиною 3028 грн.

Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана із діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону №1402-VIII) як суб`єкта владних повноважень, діями якого порушено права позивача.

Із урахуванням статусу Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2020 року (справа №280/788/19) дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі "щодо розміру суддівської винагороди", яким зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

Із урахуванням зазначеного висновку суду касаційної інстанції, предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що пред`явлені до Державної судової адміністрації України позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення територіального управління в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року включно, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень.

Як наслідок, похідні від них вимоги про зобов`язання ДСА забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди з 01 .03. 2024 року по 31.05.2024 року включно, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 3028,00 гривень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає стягненню.

Що ж до необхідності негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Разом з тим, судом прийнято рішення зобов`язального характеру, відповідно питання про стягнення суддівської винагороди не вирішувалось, а отже відсутні підстави для звернення судового рішення до негайного виконання.

Окрім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Визначаючись щодо вказаної вимоги, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до змісту статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.

Разом з тим, слід вказати, що позивач зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю не зазначає про причини такої (необхідності) чи обставини, які б свідчили, що рішення суду ухвалене у даній справі не буде виконано відповідачем.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 за період з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року, виходячи з встановленого на 1 січня 2024 р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розміром 3028 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 за період з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року, виходячи з встановленого на 1 січня 2024 р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розміром 3028 грн.

Визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 за період з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102,00 гривні.

Зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області нарахувати та виплатити судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.03. 2024 року по 31.05. 2024 року, обчисливши її розмір у відповідності до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін НОМЕР_1 )

Відповідач 1: Територіальне управління державної судової адміністрації України у Сумській області (вул. Перемоги, 4,м. Суми, . код ЄДРПОУ 26270240)

Відповідач 2: Державна судова адміністрація (вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ26255795 ).

Повний текст рішення сформовано 16.09.2024 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна