Рішення

від 16.09.2024 по справі 140/5502/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5502/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 31.01.2024 року №55/89 Про повторний розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 від 12.01.2022 року про надання у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для індивідуального садівництва (01.05) у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, яким громадянину ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва (01.05) площею 0,0600 га, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048 у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області та наданні у власність земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048 у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, згідно із заявою від 12.01.2022 року.

Зобов`язання Луцької міської ради затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована в селі Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області від 23.10.2008 №32/6 було вирішено передати позивачу у власність земельну ділянку для ведення дачного будівництва і садівництва площею 0,0600 га в с. Великий Омеляник, яка перебувала у постійному користуванні.

В зв`язку із змінами в законодавстві та тим, що право власності на земельну ділянку на підставі вказаного рішення протягом тривалого часу не було оформлено, рішенням Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області від 05.10.2020 №40/65 вказане рішення було визнано таким, що втратило чинність, та у відповідності до чинного законодавства позивачу було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення тієї самої земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га в с. Великий Омеляник у власність для індивідуального садівництва.

В подальшому, розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва в с. Великий Омеляник, відомості щодо вказаної земельної ділянки площею 0,0600 га внесені до Державного земельного кадастру, про що надано витяг №НВ-32236633522021 від 25.08.2021.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована в с. Великий Омеляник, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048.

Проте, за результатами розгляду такої заяви позивачу було надано витяг з протоколу пленарного засідання 26-ї сесії Луцької міської ради 23.02.2022, з якого вбачається, що проект рішення про надання позивачу у власність для індивідуального садівництва в с. Великий Омеляник не прийнято за основу та в цілому.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 у справі №140/5459/22 позов задоволено частково, зокрема, зобов`язано Луцьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048, та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання вказаного рішення суду, повторно розглянуто звернення позивача та рішенням Луцької міської ради від 31.01.2024 №55/89 громадянину ОСОБА_1 відмовлено у затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048, оскільки згідно із пунктами 27 і 28 розділу Х Перехідні положення ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, просить визнати його протиправним та скасувати; зобов`язати Луцьку міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована в селі Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану від 24.03.2022 №2145-ІХ (далі - Закон № 2145-ІХ) розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу України (далі - ЗК України) доповнено пунктами 27 і 28 та згідно із підпунктом 5 пункту 27 розділу Х Перехідні положення ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Тобто, на даний час виконати вимоги позивача щодо розгляду та затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,06 га, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048, неможливо.

В поданій до суду відповіді на відзив позивач з доводами відзиву не погодився та вказав про необґрунтоване покликання відповідача на введення в Україні воєнного стану та Закон №2145-ІХ, оскільки вказаний Закон набрав чинності лише 07.04.2022, тоді як заява про затвердження проекту землеустрою розглядалася на сесії міської ради 23.02.2022, тобто до введення воєнного стану та задовго до внесення відповідних змін до ЗК України.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що рішенням Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області від 23.10.2008 №32/6 Про передачу у власність земельних ділянок громадянам вирішено передати у власність земельну ділянку для ведення дачного будівництва і садівництва площею 0,06 га в с. Великий Омеляник дачний масив Лисенка, виготовити технічну документацію зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , видати та зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку позивачу.

05.10.2020 Заборольська сільська рада Луцького району Волинської області прийняла рішення за №40/65 Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, яким вирішила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0600 га в с. Великий Омеляник, а також визнала таким, що втратило чинність рішення сільської ради 23.10.2008 №32/6 Про передачу у власність земельних ділянок громадянам.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва у с. Великий Омеляник, надавши проект землеустрою, розроблений ФОП ОСОБА_3 , витяг з Державного земельного кадастру №НВ-32236633522021 від 25.08.2021.

На пленарне засідання 26-ї сесії Луцької міської ради 23.02.2022 було винесено питання про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва у с. Великий Омеляник Луцького району, та згідно із результатами голосування рішення не прийнято (результати голосування: за - 2, проти - 1, утрималися - 27), що підтверджується витягом з протоколу пленарного засідання сесії міської ради, у зв`язку із чим останній вимушений звернутися до суду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 у справі №140/5459/22 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048; зобов`язано Луцьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048, та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2022, повторно розглянуто звернення позивача та рішенням Луцької міської ради від 31.01.2024 №55/89 громадянину ОСОБА_1 відмовлено у затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048, оскільки згідно із пунктами 27 і 28 розділу Х Перехідні положення ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Не погоджуючись із такими діями, позивач звернувся до суду.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом а частини третьої статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

З вищенаведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту (вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №820/4852/17).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За правилами частин першої, другої статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до пунктів а, б частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Отже, міська рада на пленарному засіданні вирішує відповідно до закону питання регулювання земельних відносин шляхом прийняття актів у формі рішень, в т. ч. у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва у с. Великий Омеляник, надавши проект землеустрою, розроблений ФОП ОСОБА_3 , витяг з Державного земельного кадастру №НВ-32236633522021 від 25.08.2021.

На пленарне засідання 26-ї сесії Луцької міської ради 23.02.2022 було винесено питання про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва у с. Великий Омеляник Луцького району, та згідно із результатами голосування рішення не прийнято (результати голосування: за - 2, проти - 1, утрималися - 27), що підтверджується витягом з протоколу пленарного засідання сесії міської ради, у зв`язку із чим останній вимушений звернутися до суду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 у справі №140/5459/22 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048; зобов`язано Луцьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048, та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2022, повторно розглянуто звернення позивача та рішенням Луцької міської ради від 31.01.2024 №55/89 громадянину ОСОБА_1 відмовлено у затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048, оскільки згідно із пунктами 27 і 28 розділу Х Перехідні положення ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Однак, суд вважає рішення Луцької міської ради від 31.01.2024 №55/89, яким громадянину ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048 протиправним, при цьому суд відхиляє посилання представника відповідача на Закон №2145-ІХ (яким розділ Х Перехідні положення ЗК України доповнено пунктами 27 і 28 та згідно із підпунктом 5 пункту 27 розділу Х Перехідні положення ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється), оскільки вказаний Закон набрав чинності лише 07.04.2022, тоді як заява про затвердження проекту землеустрою була розглянута на сесії міської ради 23.02.2022, тобто до прийняття та набрання чинності Законом №2145-ІХ.

Таким чином, положення підпункту 5 пункту 27 розділу Х Перехідні положення ЗК України (в редакції Закону №2145-ІХ) не можуть бути правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом №2145-ІХ.

З огляду на наведене вище та з урахуванням встановлених обставин справи і наведених норм права, які регулюють спірні правовідносин, суд дійшов до висновку, що, відмовляючи позивачу в затвердженні проекту землеустрою, відповідач діяв всупереч вимог Конституції України та Земельного кодексу України, не на підставі та не у межах повноважень передбачених законом, а також без урахування всіх обставин по справі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд зазначає наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: за наявності поважних причин орган вправі надати …, у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…, рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам… тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Отже, такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. У разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 320/4182/20 та враховуються при вирішенні цієї справи.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України, п. 64).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі Джорджевич проти Хорватії, п.101; рішення від 06.11.1980 у справі Ван Остервійк проти Бельгії, п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено судом, відповідач повторно протиправно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою.

З урахуванням наведеного, зважаючи на повторну відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою з аналогічних підстав, недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 у даному випадку буде саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована в селі Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луцької міської ради від 31.01.2024 №55/89 Про повторний розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 від 12.01.2022 про надання у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для індивідуального садівництва (01.05) у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, яким громадянину ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва (01.05) площею 0,0600 га, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048 у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області та наданні у власність земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048 у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, згідно із заявою від 12.01.2022 року.

Зобов`язати Луцьку міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована в селі Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Луцька міська рада (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204).

Суддя Ю.Ю. Сорока