Постанова

від 20.01.2025 по справі 140/5502/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/5502/24 пров. № А/857/26080/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року (головуючий суддя Сорока Ю.Ю., м. Луцьк) у справі №140/5502/24 за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Луцької міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 31.01.2024 №55/89 «Про повторний розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 від 12.01.2022 року про надання у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для індивідуального садівництва (01.05) у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області», яким позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва (01.05) площею 0,0600 га, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048 у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області та наданні у власність земельної ділянки площею 0,0600 га згідно із заявою від 12.01.2022 року; зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована в селі Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджені всі обставини, що мають значення для справи.

В обгрунтування апеляційних вимог зазначає, що з огляду на зміни, які внесені до Земельного Кодексу України Законом № 2145-IX з 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, відтак протиправності у своїх діях не вбачає.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що спірна земельна ділянка перебувала у його користуванні, що підтверджується рішенням Заборольської сільської ради від 23.10.2008 №32/6. Також вказує, що Закон №2145-ІХ набрав чинності лише 07.04.2022, тоді як подана ним заява про затвердження проекту землеустрою розглядалася на сесії міської ради 23.02.2022, тобто до введення воєнного стану та задовго до внесення відповідних змін до ЗК України. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області від 23.10.2008 №32/6 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам» вирішено передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення дачного будівництва і садівництва площею 0,06 га в с. Великий Омеляник, дачний масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виготовити технічну документацію зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , видати та зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку позивачу.

05.10.2020 Заборольська сільська рада Луцького району Волинської області прийняла рішення №40/65 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва», яким вирішила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0600 га в с. Великий Омеляник, а також визнала таким, що втратило чинність рішення сільської ради 23.10.2008 №32/6 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам».

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва у с. Великий Омеляник, надавши проект землеустрою, розроблений ФОП ОСОБА_2 , витяг з Державного земельного кадастру №НВ-32236633522021 від 25.08.2021.

На пленарне засідання 26-ї сесії Луцької міської ради 23.02.2022 було винесено питання про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва у с. Великий Омеляник Луцького району, та згідно із результатами голосування рішення не прийнято, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 у справі №140/5459/22 визнано протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048; зобов`язано Луцьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048, та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання вказаного рішення відповідачем повторно розглянуто звернення позивача та рішенням Луцької міської ради від 31.01.2024 №55/89 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0600 га, яка розташована у с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722881800:03:001:0048, оскільки згідно із пунктами 27 і 28 розділу Х Перехідні положення ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Не погодившись з цим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виснував, що положення підпункту 5 пункту 27 розділу Х Перехідні положення ЗК України (в редакції Закону №2145-ІХ) не можуть бути правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом №2145-ІХ.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується і надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти і на час розгляду даного спору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-IX (далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України. Так, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28.

У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 7 квітня 2022 року.

З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відтак, у відповідача, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, фактично існує імперативна заборона відносно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, зокрема, що стосується прийняття позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки позивачу для надання у власність.

Крім того, колегія суддів наголошує, що незалежно від тривалості спірних правовідносин і моменту їх виникнення, рішенню суб`єкта владних повноважень слід надавати правову оцінку згідно ст.2 КАС України на момент його ухвалення (винесення ).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи спірне рішення від 31.01.2024 №55/89 діяв на підставі закону, відповідно до положень підпункту 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постановах від 03.08.2023 у справі №300/3771/22, від 05.03.2024 у справі № 160/7801/22.

Позивач наголошує, що спірна земельна ділянка перебувала у його користуванні до набрання чинності Законом № 2698-IX, що підтверджується рішенням Заборольської сільської ради від 23.10.2008 №32/6, відтак вважає, що підстав для відмови у відповідача не було.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що Законом України від 19.10.2022 № 2698-IX підпункт 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України доповнено другим реченням такого змісту: "Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом".

Тобто законодавець, внісши ці доповнення, передбачив два винятки щодо застосування підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України.

Позивачем визнається, що на спірній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, які б належали йому на праві власності.

Щодо користування спірною земельною ділянкою, то згідно статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтями 125 та 126 ЗК України визначено, що право постійного користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Належних і допустимих доказів ( державного акту на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди ) того, що спірна земельна ділянка перебувала в користуванні позивача ним не надано. Рішення Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області від 23.10.2008 №32/6 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам», на яке покликається позивач як на підставу користування земельною ділянкою, втратило чинність 05.10.2020 на підставі рішення Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області №40/65 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва».

Відтак, колегія суддів приймає доводи апелянта, що спірні правовідносини не підпадають під винятки, впроваджені Законом України від 19.10.2022 № 2698-IX.

З врахуванням наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Луцької міської ради задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі №140/5502/24 скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар