Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2024 року Справа№200/14353/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача державного закладу «Центральна медико-санітарна експерта комісія Міністерства охорони здоров`я України», про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
встановив:
26 жовтня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (далі відповідач, Обласна МСЕК), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, державного закладу «Центральна медико-санітарна експерта комісія Міністерства охорони здоров`я України» (далі третя особа, Центральна МСЕК), в якому позивач просила:
1. визнати протиправним та скасувати рішення Обласної МСЕК щодо відмови у встановленні групи інвалідності, зазначене в листі Центрального МСЕК від 13 травня 2021 року № 56-13/5/-321;
2. зобов`язати Обласну МСЕК повторно провести огляд ОСОБА_1 для встановлення всіх захворювань, з вивченням документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитуванням хворого; об`єктивним обстеженням та оцінкою всіх систем організму; необхідними лабораторними, функціональними та іншими методами дослідження усіма членами комісії;
3. зобов`язати Обласну МСЕК повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда безстроково з дня її огляду, що відбувся 11 лютого 2021 року;
4. стягнути з Обласної МСЕК матеріальну шкоду, понесену у зв`язку з незаконним рішенням про відмову у наданні інвалідності, на суму 1976,01 грн;
5. стягнути з Обласної МСЕК моральну шкоду, понесену у зв`язку з незаконним рішенням про відмову у наданні інвалідності, у сумі 100000,01 грн.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
08 листопада 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні); встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС).
З клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи до суду не зверталися, а тому на підставі ч. 5 ст. 260 КАС справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
На час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».
Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що в 2003 році почала відчувати біль в спині в районі попереку, належної уваги цьому не приділила і намагалася лікуватися в домашніх умовах. Через деякий час позивач звернулася за медичною допомогою до дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов`янський курорт», пройшла стаціонарне лікування, проте її стан не покращився, а біль посилився.
В 2004 році позивач звернулася до неврологічного відділення Міської лікарні № 1 м. Слов`янськ, де пройшла стаціонарне лікування. За результатами проведення магнітно-резонансної томографії їй поставлений діагноз «остеохондроз поперекового відділу хребта з люмбоішіалгією, ВСД за гіпертонічним типом». Для лікування в домашніх умовах призначений ряд медичних препаратів, додаткові обстеження не призначалися. У виписці з історії хвороби зазначено, що «болі в поперековому відділі регресують, радикуліт та інше».
За твердженням позивачки, біль у попереку продовжувався, хоч вона і виконувала всі призначення лікарів до 2012 року.
В 2012 році у зв`язку з різким погіршенням здоров`я вона звернулася до Міської лікарні № 1.
Позивач зазначила, що в період з 30 січня 2012 року по 27 лютого 2012 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з діагнозом «вертеброгенна (остеохондроз LS відділу хребта; задня лівостороння протрузія L4-L5), кулопатія L5 зліва з вираженим больовим, вертеброгенним синдромами», проте лікування позитивного результату не дало.
В період з 23 серпня 2012 року по 20 вересня 2012 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Міської лікарні № 1 з діагнозом «вертеброгенна (грижа L4-L5) радикулопатія L4-S1 справа в стадії тривалого загострення помірним м`язово-тонічним, вираженим больовим синдромом, порушення статико-динамічної функції хребта». За результатами магнітно-резонансної томографії попереково-крижового відділу хребта, що була проведена 24 вересня 2012 року, виявлено «остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, лівосторонню грижу диска L-4-L-5».
Після цього позивач звернулася до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України»).
В період з 15 жовтня 2012 року по 23 жовтня 2012 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні цього закладу з діагнозом «остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, протрузії L-4-L-5; дискогенна радіокулонейропатія L4-L5 зліва; нерізкий больовий синдром (люмбоішіалгія зліва); порушення функції хребта І ступеню; тривожно-депресивний синдром помірно виражений». Позивачці рекомендовано спостереження і лікування у невропатолога, терапевта, гінеколога за місцем проживання. За твердженням позивачки, їй також було рекомендовано оперативне втручання, від якого вона відмовилась.
В період 12 лютого 2015 року по 24 лютого 2015 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в Міській лікарні № 1, після завершення лікування вона була виписана з одужанням; рекомендовано спостереження сімейного лікаря.
Позивач зазначила, що в 2019 році після кількох років без результативного лікування, була направлена лікарем-ревматологом на обстеження до доктора медичних наук, професора ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку доктора медичних наук, професора ОСОБА_2 від 06 серпня 2019 року позивачці поставлений оснований діагноз: «остеоартрит з переважним синовитом правого колінного і дрібних суглобів кистей, лівосторонній коксартроз, ІІІ стадія, безвузлова форма, правобічний скроілеальний артроз, остеохондроз хребта, спондилоартроз, остеопороз 1-го ступеня (показник Барнетта-Нордіна 0,38 в. о.)»; супутній діагноз: «метаболічний синдром, ожиріння 3 ступеня, первинна (ессенціальна) артеріальна гіпертензія 2 ступеня».
В період з 22 липня 2019 року по 12 серпня 2019 року позивач перебувала на лікуванні в неврологічному відділенні Міської лікарні № 1; діагноз, поставлений ОСОБА_2 , був повністю підтверджений.
В подальшому позивач пройшла обстеження в державній установі «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» та державній установі «Інститут нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова АМН України», отримала відповідні консультації і призначення.
11 листопада 2020 року для подальшого лікування позивач провела магнітно-резонансну томографію в діагностичному відділенні комунального некомерційного підприємства «Обласне територіальне медичне об`єднання м. Краматорськ», за її результатами встановлено: «магнітно-резонансні ознаки вогнищевих змін в білій речовині головного мозку мають судинний (дисциркуляторний) ґенез різної давності; помірне розширення підоболонкових просторів, помірно виражені ознаки деформуючого спондилоартрозу, спондилоартроз та остеохондроз грудного відділу хребта, остеохондроз L4-L5 відділу хребта з вираженими дегенеративними змінами в суміжних замикальних пластинках хребців на цьому рівні і задньолатеральною протрузією міжхребцевого диска L4-L5, спондилоартроз, нерівність заднього контуру хребта на рівні С5-С7 хребців, можливо за рахунок нестабільності, магнітно-резонансні ознаки деформуючого артрозу, спондилоартроз та остеохондроз ШОП, грижі дисків С5-С7, С6-С7 з ознаками секвестрування і пошкодження задньої поздовжньої зв`язки, не можна виключити формування епіндуріта на рівні С6 хребця, стеноз хребетного каналу на рівні С6-С7, рекомендована консультація нейрохірурга».
Після цього позивач звернулася до Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії м. Слов`янська (далі Міжрайонна МСЕК) та Обласної МСЕК для встановлення інвалідності, однак з невідомих їй підстав 13 січня 2021 року та 22 квітня 2021 року ці комісії надали довідки про невизнання її особою з інвалідністю.
02 квітня 2021 року ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» надала консультативний висновок № 1112, відповідно до якого позивачці встановлений діагноз: «розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного і поперекового-крижового відділів, кили С5-С6, С6-С7 з ознаками секвестрації, стеноз хребтового каналу на рівні С6-С7, протрузія L4-L5 (за МРТ від 2020 року), больовий синдром (первікокраніалгія, цервікобрахіалгія S>D, люмбоішиалгія), ПФХ 1 ст.».
В цьому консультативному висновку також було зазначено, що «у пацієнтки має місце ураження шийного та поперекового відділів хребта з порушенням функції 1 ст., що підтверджено даними обстеження в клініці інституту; зазначені порушення функції призвели до обмеження наступних видів життєдіяльності: до самостійного пересування 0 ст., до самообслуговування 0 ст., до орієнтації 0 ст., до спілкування 0 ст., до навчання 0 ст., до трудової діяльності 0 ст., до здатності контролювати свою поведінку 0 ст.».
В травні 2021 року позивач звернулася до Центральної МСЕК з метою отримання групи інвалідності.
Однак згідно з консультативним висновком від 13 травня 2021 року № 56-13/5/-321, заочно розглянувши подану медичну документацію, Центральна МСЕК дійшла висновку, що підстав для встановлення групи інвалідності в даний час немає.
При цьому відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 11 червня 2021 року, наданого ДУ «Інститут нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України», позивачці показано вирішення питання про оперативне втручання на шийному рівні, яке було неможливо провести через протипоказання кардіолога, та рекомендовано вирішити питання про ступінь працездатності через МСЕК.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 доводила, що дії Обласної МСЕК та Центральної МСЕК є протиправними і такими, що порушують її права.
Позивач наголосила, що під час проведення МСЕ щодо встановлення інвалідності через карантинні обмеження вона не була обстежена належним чином, її скарги на стан здоров`я не взяті до уваги.
На переконання позивача, непроведення належного фактичного огляду призвело до неправильного визначення стану її здоров`я та помилкового висновку щодо ступеня втрати нею працездатності.
Крім того, внаслідок неналежного обстеження та бездіяльності членів МСЕК щодо встановлення всього переліку наявних у хвороб, які призводять до інвалідності, позивачці було відмовлено у встановленні інвалідності.
Правову підставу для звернення до суду з цим позовом позивач вбачала в нормах ст. 3 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875), ч. 1 ст. 7, ч. 8 ст. 8 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-ІV «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (далі Закон № 2961), п. п. 4, 17, 19, 20 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі Положення про МСЕ) та п. 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561 (далі Інструкція № 561).
Позивач вважала, що «Центральна МСЕК всупереч приписам п. 17 Положення про МСЕ листом прийняла рішення Обласної МСЕК, прийняте відповідно до вимог п. 27 Положення про МСЕ та Інструкції № 561».
Наголошувала, що рекомендації, викладені в консультативному висновку, не є нормативним актом, яким повинна керуватись Центральна МСЕК. Заочний огляд хворого не може вважатися належним оглядом в розумінні Положення про МСЕ.
Також позивач доводила, що протиправним рішенням Обласної МСЕК їй завдана матеріальна шкода, яку вона просила відшкодувати на підставі ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Позивач стверджувала, що рішення Обласної МСЕК, яким їй відмовлено у встановленні інвалідності, призвело до значних матеріальних витрат, пов`язаних з подальшим лікуванням. Витрати на придбання медичних препаратів та допоміжного устаткування позивач вважала прямим наслідком проведеного Обласною МСЕК огляду.
Позивач доводила, що у випадку прийняття Обласною МСЕК рішення про інвалідності, вона мала б змогу значно зменшити матеріальне навантаження на свою сім`ю, оскільки це дало б змогу отримувати соціальну допомогу від держави в повному обсязі.
В якості доказів понесення матеріальних збитків позивач надала чеки від 20 травня 2021 року, від 10 вересня 2021 року, від 21 травня 2021 року, від 18 серпня 2021 року, від 11 травня 2021 року, від 17 травня 2021 року, від 13 травня 2021 року, від 19 травня 2021 року, від 09 вересня 2021 року, від 23 серпня 2021 року, від 25 серпня 2021 року на загальну суму 1976,01 грн.
Крім того, позивач покликалася на норми ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України та доводила, що внаслідок прийняття Обласною МСЕК протиправного рішення їй завдана моральна шкода, яка полягала у значних фізичних та душевних стражданнях, погіршенні загального стану здоров`я, позбавленні можливості пересування без сторонньої допомоги.
Позивач стверджувала, що постійне погіршення стану її здоров`я та душевні переживання, пов`язані з відмовою у встановленні інвалідності, призвели до вимушених змін у її взаємовідносинах з оточуючими. Вона має постійно перебувати поряд зі своєю знайомою, яка виконує роль піклувальника, та потребувала значних моральних зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану. Також позивач страждала через те, що не може виконувати в повному обсязі фізичну роботу по дому та працевлаштуватися, і, як наслідок, утримувати на належному матеріальному рівні свою сім`ю.
Позивач вважала, що відшкодування моральної шкоди, яка була завдана їй оскаржуваним рішенням Обласної МСЕК, має становити 100000,00 грн.
Просила задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством.
Відповідач покликався на Положення про медико-соціальну експертизу, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, (далі Положення про МСЕ та Положення № 1317 відповідно), а також Інструкцію про встановлення груп інвалідності, затверджену наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033, (далі Інструкція № 561) і наголошував, що прийняття рішення про встановлення або невстановлення інвалідності належить до виключної компетенції МСЕК.
Зазначив, що вперше ОСОБА_1 вперше була оглянута Міжрайонною МСЕК в 2012 році, особою з інвалідністю не визнана.
01 серпня 2012 року позивач була оглянута Обласною МСЕК, яка підтвердила рішення Міжрайонної МСЕК про відсутність підстав для встановлення інвалідності.
З 15 лютого 2012 року по 23 жовтня 2012 року ОСОБА_1 перебувала на обстеженні в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», яка надала консультативний висновок про відсутність підстав для встановлення інвалідності.
23 лютого 2021 року позивач була оглянута на Міжрайонній МСЕК, яка прийняла рішення про невстановлення інвалідності.
11 лютого 2021 року в порядку оскарження рішення міжрайонної МСЕК ОСОБА_1 була оглянута Обласною МСЕК. Без винесення експертного рішення позивач була направлена до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», де перебувала з 04 березня 2021 року по 17 березня 2021 року.
22 квітня 2021 року Обласна МСЕК з урахуванням ступеню функціональних порушень і консультативного висновку ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» відповідно до Положення про МСЕ і Положення № 1317 прийняла рішення, яким не визнала ОСОБА_1 особою з інвалідністю.
За заявою позивачки від 22 квітня 2021 року про її незгоду з рішенням Обласної МСЕК її медико-експертна справа була направлена до Центральної МСЕК. За результатами розгляду медико-експертної справи ОСОБА_1 . Центральна МСЕК підтвердила рішення Обласної МСЕК про відсутність підстав для встановлення інвалідності.
Відповідач зазначив, що експертне рішення Обласної МСЕК було обґрунтовано тим, що наявна на час проведення експертизи патологія обмежувала ОСОБА_1 у легкому ступені, що не давало підстав для встановлення їй інвалідності.
З урахуванням висновку Центральної МСЕК про підтвердження рішення Обласної МСЕК від 22 квітня 2021 року Обласна МСЕК не визнала позивачку особою з інвалідністю.
Відповідач наголосив, що при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав для встановлення позивачці інвалідності виходив з критеріїв (підстав), які визначені п. п. 26- 27 Положення № 1317 та Інструкцією № 561.
Відповідач зауважив, що захворювання «розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного та поперекового відділів, стеноз хребтового каналу на рівні С6-С7, протрузія L4-L5 кили С5-С6, С6-С7 з легким больовим корінцевим синдромом» не дає підстав для встановлення інвалідності.
Відповідач зазначив, що згідно з п. 24 Положення № 1317 рішення обласної МСЕК може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній МСЕК повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна МСЕК може направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.
Відповідач наголосив, що Центральна МСЕК та ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» підтвердили експертне рішення Обласної МСЕК про невстановлення ОСОБА_1 інвалідності.
З огляду на те, що експертне рішення Обласної МСЕК про невстановлення позивачці інвалідності прийнято з дотриманням вимог Положення про МСЕ, Положення № 1317 та Інструкції № 561, вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відповідач вважав безпідставними.
Просив відмовити в позові.
Позивач надала відповідь на відзив, в якій наголосила, що вважає протиправними саме дії членів Обласної МСЕК, які полягали у неналежному огляді, без проведення усіх необхідних досліджень.
На переконання позивачки, неналежне членами Обласної МСЕК своїх обов`язків призвело до помилкового висновку про відмову у встановленні інвалідності.
В подальшому на підставі вказаних документів Центральна МСЕК прийняла аналогічне рішення, належним чином не перевіривши рішення Обласної МСЕК та дотримання нею процедури огляду.
Також позивач наполягала на тому, що незаконне рішення Обласної МСЕК завдало їй матеріальну і моральну шкоду, що підтверджено належними доказами.
Відповідач надав заперечення, в якому наголосив, що ОСОБА_1 була неодноразово оглянута, а висновок МСЕК був підтверджений.
Зауважив, що наявна у позивачки на час експертизи патологія обмежувала її у легкому ступені, що не давало підстав для встановлення інвалідності.
Позивач надала письмові пояснення, в яких просила врахувати таке.
Помилковий діагноз їй був встановлений ще в 2012 році. Так, рентген шийного відділу хребта ще з 2012 року вказував на наявність у неї проблем в частині хребта С3-С4, С4-С5. Магнітно-резонансну томографію їй не призначали, хоч позивач скаржилася на оніміння кінцівки, сильний біль, судоми, порушення координації рухів, про що зазначено в анамнезі хвороби. Лікарі на це увагу не звернули, лікування не призначили.
В консультативному висновку ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», який був наданий в 2012 році, результати рентгену шийного відділу хребта не були описані і не взяті до уваги; встановлений діагноз: «нерівномірний хондроз L4-L5 (поширений остеохондроз, коксоортроз І-ІІ ступеня, НФС І ступеня, больовий синдром)», інвалідність не встановлена.
Позивач зазначила, що після 2012 року вона проходила численні обстеження, які не давали результату, а її самопочуття погіршувалося. В подальшому ревматолог направив її на консультацію до професора ОСОБА_2 , висновок якого істотно відрізнявся від консультативного висновку ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» за 2012 рік.
Позивач вказувала на те, що неодноразово проходила стаціонарне лікування в неврологічному відділенні Міської лікарні № 1, ефект від лікування був тимчасовим, біль посилювався, набрякли кінцівки, при навантаженнях підвищувалася температура. Лікарі не могли встановити правильний діагноз та призначити належне лікування, внаслідок чого позивач була вимушена звернутися до ДУ «Інститут нейрохірургії ім. академіка О.П. Ромоданова НАМН України», де їй призначили магнітно-резонансну томографію всього хребта та голови. З результатами магнітно-резонансної томографії позивач була направлена в обласну неврологію м. Лиман, в якій нейрохірург поставив діагноз з обов`язковим оперативним втручанням у ствошийний відділ С4-С6, встановлено ценклаптант (грижа з секвестрацією).
Незважаючи на це Міжрайонна МСЕК відмовила у встановленні їй інвалідності, після чого позивач звернулася до Обласної МСЕК. Обласна МСЕК первісно рішення про відмову у встановленні інвалідності не прийняла і направила позивачку на додаткове обстеження до ДУ«Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України». З невідомих позивачці причин вона була направлена не в неврологічне, а в травматологічне відділення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України». За весь час перебування в цій медичній установі вона не була оглянута нейрохірургом і ревматологом, хоча з її діагнозом висновок цих спеціалістів є визначальним.
Діагноз, який був встановлений обласним нейрохірургом, ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» не розглянула і до уваги не взяла.
Позивач наголосила, що згідно з консультативним висновком ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 2021 року вона є здоровою людиною. При цьому в консультативному висновку за 2021 рік відсутні первинно встановлений цією ж медичною установою в 2012 році висновок про наявність у позивачки «коксарторозу кульшових суглобів І, ІІ ступенів», незважаючи на те, що це захворювання не піддається лікуванню. Рекомендацій щодо подальшого лікування позивач не отримала.
Центральна МСЕК з урахуванням висновку ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» також відмовила у встановленні інвалідності.
Після цього позивач звернулася до ДУ «Інститут нейрохірургії ім. академіка О.П. Ромоданова НАМН України», де з урахуванням результатів магнітно-резонансної томографії їй було призначено оперативне втручання. Під час проведення передопераційного обстеження в ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова», дозвіл на проведення операції позивач не отримала.
Позивач зазначила, що в телефонній розмові співробітники Центральної МСЕК повідомила їй про необхідність проходження обстеження в ДУ «Інститут нейрохірургії ім. академіка О.П. Ромоданова НАМН України», на що позивачка повідомила, що обстеження в цій установі пройшла, діагноз встановлено. У відповідь це співробітник Центральної МСЕК сказав, що якби позивач бачила оформлення її медичних документів, то теж відмовила б у встановленні інвалідності, та порадив повторно звернутися до МСЕК або до суду.
Відповідач надав додаткові заперечення, в яких навів ті самі аргументи, що й у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив.
Позивач надала заперечення, в яких наголосила, що вважає протиправними саме дії Обласної МСЕК, які полягали у неналежному огляді без проведення усіх необхідних досліджень, що в подальшому призвело до прийняття відповідного рішення Центральною МСЕК без належної перевірки процедури проведення огляду.
На переконання позивачки, саме неналежне виконання членами Обласної МСЕК їх обов`язків призвело до неправильних висновків про відмову у встановленні інвалідності.
Третя особа правом надати пояснення не скористалась.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України № НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
З 20 березня 1998 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 24 травня 2017 року № 1455-560937-2017.
Відповідач Обласна медико-соціальна експертна комісія № 1 комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належить прийняття рішення про встановлення особі інвалідності.
Комунальний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (ідентифікаційний код: 21958658) є комунальною організацією, зареєстрованою як юридична особа 07 лютого 2000 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.
Дослідивши надані позивачем медичні документи, а також матеріали її медико-експертної справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 хворіє з 15 квітня 2003 року, виник біль в поперековому відділі хребта; лікувалась амбулаторно з діагнозом: «Люмбаго», відмічала покращення. В грудні 2003 року після підіймання ваги біль відновився, почав іррадіювати в ліву ногу. За результатами МРТ від 29 січня 2004 року виявлена протрузія L4-L5 на 7 мм.
З 13 квітня 2004 року по 19 квітня 2004 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Міської лікарні № 1 м. Слов`янськ; діагноз: «Остеохондроз поперекового відділу хребта з легкою люмбоішіалгією. ВСД по гіпертонічному типу» (виписка з історії хвороби № 589).
Після завершення стаціонарного лікування в квітні 2004 року констатовано, що біль в поперековому відділі хребта регресував; позивачці призначено лікування медичними препаратами; рекомендовано уникати переохолодження та підіймання ваги, а також санаторно-курортне лікування; при відсутності ефекту від лікування направити до невропатолога і хірурга для вирішення питання про оперативне втручання (виписка з історії хвороби № 589).
З літа 2011 року стан ОСОБА_1 погіршився, їй призначені медичні препарати, плавання. Після лікування відмітила покращення стану.
З 16 січня 2012 року біль посилився, напередодні мало місце переохолодження, з того часу ОСОБА_1 турбував біль, їй призначено лікування медичними препаратами. Після лікування позивач відчула покращення зменшився біль в попереку, однак виникло оніміння в нозі. Через те, що больовий синдром зберігався, позивач була направлена до неврологічного відділення.
З 30 січня 2012 року по 27 лютого 2012 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Міської лікарні № 1; діагноз: «Вертеброгенна (остеохондроз LS відділу хребта; задня лівостороння протрузія L4-L5); кулопатія L5 зліва з вираженим больовим, вертеброгенним синдромами. ГБ 2 ст. гіпертонічна ангіопатія» (виписка з історії хвороби № 158).
Після завершення стаціонарного лікування в лютому 2012 року констатовано, що за час лікування позивачки в її стані спостерігалась незначна динаміка, збільшився обсяг руху в попереку, стримувався больовий синдром; їй призначено амбулаторне лікування медичними препаратами та рекомендовано спостереження у невропатолога (виписка з історії хвороби № 158).
Після виписки ОСОБА_1 продовжила лікування амбулаторно.
23 квітня 2012 року за результатами консультації неврологом ДОК ТМО позивачці встановлений діагноз: «Вертеброгенна попереково-крижова радіокулопатія в стадії триваючого загострення з помірним м`язовим тонічним і корінцевим больовим синдромами, порушення статико-динамічної функції хребта на тлі протрузій диска L4-L5».
23 квітня 2012 року за результатами консультації нейрохірургом ДОК ТМО позивачці встановлений діагноз: «Хронічний дискогенний попереково-крижовий радикуліт, грижа диску L4-L5»; рекомендоване повторне МРТ поперекового відділу хребта.
На початку червня 2012 року ОСОБА_1 виконала тракцію грудного та поперекового відділів хребта, після чого біль в спині посилився, з`явилося оніміння пальців лівої руки.
05 червня 2012 року за результатами рентгенографії шийного відділу хребта виявлено: «шийний лордоз випрямлений; зниження висоти міжхребцевих дисків С3-С4, С4-С5, з артрозом унковертебральних зчленувань остеохондроз шийного відділу хребта».
25 червня 2012 року ОСОБА_1 вперше була оглянута Міжрайонною МСЕК м. Слов`янськ; за результатами цього огляду прийнято експертне рішення про невстановлення інвалідності.
01 серпня 2012 року позивач була оглянута Обласною МСЕК, яка підтвердила рішення Міжрайонної МСЕК.
Докази, які б свідчили, що позивач оскаржувала експертні рішення, прийняті за результатами МСЕ, проведеної в 2012 році, суду не надані.
26 червня 2012 року ОСОБА_1 була виписана.
З 09 серпня 2012 року позивач проходила амбулаторне лікування медичними препаратами; полегшення стану не спостерігала і була направлена до неврологічного відділення; на вересень 2012 року була призначена її госпіталізація в неврологічне відділення м. Дніпра для проведення експертизи працездатності (виписка з історії хвороби № 1203).
З 23 серпня 2012 року по 20 вересня 2012 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Міської лікарні № 1; діагноз: «Вертеброгенна (грижа L4-L5) радікулопатія L4-S1 зправа в стадії тривалого загострення помірним м`язово-тонічним, вираженим больовим синдромом, порушення статико-динамічної функції хребта. Каудит?»; супутній діагноз: «Реактивний артрит лівого колінного суглоба, гомілковостопних суглобів, НФС 2 ст. Сапропеліт?» (виписка з історії хвороби № 1203).
Після завершення стаціонарного лікування констатовано, що стан позивачки з незначним періодичним поліпшенням; призначене амбулаторне лікування медичними препаратами.
24 вересня 2012 року ОСОБА_1 проведена магнітно-резонансна томографія попереково-крижового відділу хребта і встановлено: «Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, лівобічна грижа диска L4-L5».
З 15 жовтня 2012 року по 23 жовтня 2012 року позивач проходила стаціонарне обстеження в неврологічному відділенні ДУ «Українській державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».
За результатами обстеження, на підставі консультацій психіатра, травматолога, гінеколога, терапевта, з урахуванням даних рентгену шийного відділу (2012 рік), рентгену попереково-крижового відділу (2013 рік), МРТ попереково-крижового відділу (2012 рік), рентгену кісток тазу з тазостегновими кістками (2012 рік), лабораторних даних (аналізи крові, сечі), ЕКГ, ЕХО ЕГ, УЗД органів малого тазу, Допплер ЕХО КГ, УЗД органів черевної порожнини, ОСОБА_1 був встановлений основний діагноз: «Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, протрузії L4-L5. Дискогенна радіокулонейропатія L4-L5 зліва, нерізкий больовий синдром (люмбоішіалгія зліва). Порушення функцій попереку 1 ст. Тривожно-депресивний синдром, помірно виражений».
Позивачці рекомендовано спостереження і лікування у невропатолога, терапевта і гінеколога за місцем проживання (виписка з історії хвороби № 5808).
З середини грудня 2012 року стан позивачки погіршився; вона проходила амбулаторне лікування медичними препаратами; відмітила незначне покращення. Внаслідок вираженого больового синдрому ОСОБА_1 звернулася до невролога та була направлена в неврологічне відділення (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 231).
З 12 лютого 2015 року по 24 лютого 2015 року позивач проходила стаціонарне лікування в неврологічному відділенні Міської лікарні № 1; діагноз: «Хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт в стадії затихання процесу з помірним м`язово-тонічним та люмбоішіалгічним синдромом, астено-невротичний синдром» (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 231).
Після завершення стаціонарного лікування констатовано, що загальний стан позивачки задовільний, больовий синдром регресував, радикулярна симптоматика слабко виражена, виписана з одужанням (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 231).
В подальшому ОСОБА_1 лікувалася амбулаторно у невролога та ревматолога.
З осені 2018 року біль посилився. Неодноразово позивач проходила лікування амбулаторно у невролога, ревматолога та сімейного лікаря.
04 липня 2019 року за результатами консультації у ревматолога позивачці встановлений діагноз: «Остеоартроз, генералізована форма з ураженням суглобів кистей, ступній, гомілковостопних, колінних, тазостегнових, Ro I-II, НФС ІІ ст., остеохондроз попереково-крижаного відділу хребта, спондильоз, грижі дисків». Рекомендована консультація професора ОСОБА_2 . У зв`язку з вираженим больовим синдромом позивач звернулася до невролога і була направлена до неврологічного відділення (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 1893/996.
06 серпня 2019 року ОСОБА_1 була оглянута доктором медичних наук, професором, членом-кореспондентом НАМН України, академіком АНВО України ОСОБА_2 , який надав висновок про те, що у неї діагностовано «Остеоартрит з переважним синовитом правого колінного і дрібних суглобів кистей, лівобічний коксартроз, ІІІ стадія, безвузлова форма, правобічний скроілеальний артроз, остеохондроз хребта, спондилоартроз, остеопороз 1-го ступеня (показник Барнетта-Нордіна 0,38 в. о.)»; супутній діагноз: «Метаболічний синдром, ожиріння 3 ступеня, первинна (ессенціальна) артеріальна гіпертензія 2 ступеня».
З 22 липня 2019 року по 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 проходила стаціонарне лікування в неврологічному відділенні Міської лікарні № 1, діагноз основний: «Хронічна вертеброгенна люмбоішіалгія в стадії нестійкої ремісії (остеохондроз, спондилоартроз, остеопороз)», супутній діагноз: «Остеоартрит з переважним ураженням правого колінного та дрібних суглобів кистей, лівосторонній коксартроз. Ожиріння 3 ст., ессенціальна артеріальна гіпертензія 2 ст.» (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 1893/996).
Після завершення стаціонарного лікування констатовано, що стан позивачки поліпшився, утримується біль в попереково-крижовій області, хода ощадлива, радикулярна симптоматика утримується. ОСОБА_1 виписана під нагляд сімейного лікаря і невролога, призначені медичні препарати. Питання про стійку втрату працездатності рекомендовано вирішити через ЛКК та МСЕК (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 1893/996).
27 лютого 2020 року позивач отримала консультацію лікаря ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з приводу: «Вертеброгенної тораколюмбалгії, зумовленої дегенеративно-дистрофічними змінами хребта, протрузії міжхребцевих дисків L3-L4, L4-L5, L5-S1, рефлекторного м`язово-тонічного синдрому». Серед іншого, їй рекомендована консультація ревматолога та інфекціоніста.
27 лютого 2020 року ОСОБА_1 отримала консультацію лікаря ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з приводу: «Дегенеративно-дистрофічного ураження хребта, вираженого больового синдрому». Їй рекомендована консультація невропатолога та УЗД крижових зчеплень.
27 лютого 2020 року позивач отримала висновок лікаря поліклінічного відділення ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» про необхідність додаткового обстеження, в тому числі МРТ головного мозку, шийного, грудного, попереково-крижового відділів хребта, ЕНМГ, дослідження крові на нейровіруси, консультація ортопеда-травматолога.
Висновок лікаря діагностичного відділення КНП «Обласне територіальне медичне об`єднання м. Краматорська» від 11 листопада 2020 року № 0002 за результатами магнітно-резонансної томографії головного мозку: МР-ознаки осередкових змін в білій речовині головного мозку мають судинний (дисциркуляторний) ґенез різної давнини; помірне розширення підоболонкових просторів.
Висновок лікаря діагностичного відділення КНП «Обласне територіальне медичне об`єднання м. Краматорська» від 11 листопада 2020 року № 0003 за результатами магнітно-резонансної томографії грудного відділу хребта: помірно виражені ознаки деформуючого спондилоартрозу, спондилоартрозу та остеохондрозу грудного відділу хребта.
Висновок лікаря діагностичного відділення КНП «Обласне територіальне медичне об`єднання м. Краматорська» від 11 листопада 2020 року № 0004 за результатами магнітно-резонансної томографії поперекового відділу хребта: остеохондроз L4-L5 відділу хребта з вираженими дегенеративними змінами в суміжних замикальних пластинах хребців на цьому рівні та задньолатеральною протрузією міжхребцевого диску L4-L5, спондилоартроз.
Висновок лікаря діагностичного відділення КНП «Обласне територіальне медичне об`єднання м. Краматорська» від 11 листопада 2020 року № 0005 за результатами магнітно-резонансної томографії шийного відділу хребта: нерівність заднього контуру хребта на рівні С5-С7 хребців, можливо за рахунок нестабільності, МР-ознаки деформуючого артрозу, спондилоартрозу та остеохондрозу шийного відділу хребта; грижі дисків С5-С7, С6-С7 з ознаками секвестрації та пошкодження задньої поздовжньої зв`язки, неможна виключати формування епідуриту на рівні С6 хребця, стеноз хребцевого каналу на рівні С6-С7. Рекомендована консультація нейрохірурга.
27 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримала консультацію ревматолога.
16 грудня 2020 року лікарсько-консультативна комісія Міської лікарні № 1, вбачаючи наявність ознак інвалідності, надала ОСОБА_1 направлення на медико-соціальну експертну комісію за формою № 088/о.
20 грудня 2020 року медико-експертна справа позивачки надійшла до Міжрайонної МСЕК м. Слов`янськ.
13 січня 2021 року Міжрайонна МСЕК провела експертизу (з оглядом ОСОБА_1 13 січня 2021 року).
13 січня 2021 року за результатами експертизи Міжрайонна МСЕК склала акт огляду медико-соціальною експертною комісією № 113, в якому відобразила прийняте нею експертне рішення: інвалідність не встановлена.
13 січня 2021 року Міжрайонна МСЕК надала ОСОБА_1 довідку про невизнання інвалідом № 113 за формою № 167/о.
З рішенням Міжрайонної МСЕК позивач не погодилась і 13 січня 2021 року звернулася до Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Краматорськ з заявою про направлення її на Обласну МСЕК.
Медична справа ОСОБА_1 надійшла до Обласної МСЕК 18 січня 2021 року.
18 січня 2021 року Обласна МСЕК розпочала експертизу, огляд хворої призначений на 11 лютого 2021 року.
11 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Обласного центру медико-соціальної експертизи з заявою, в якій просила направити її консультативно очно в неврологічне відділення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».
11 лютого 2021 року позивач була оглянута Обласною МСЕК в порядку оскарження експертного рішення Міжрайонної МСЕК м.
Як свідчить акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 11 лютого 2021 року, без винесення експертного рішення Обласна МСЕК направила ОСОБА_1 до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для уточнення ступеню дисфункціональних порушень нервової системи та опорно-рухового апарату.
В період з 04 березня 2021 року по 17 березня 2021 року ОСОБА_1 перебувала на обстеженні в стаціонарному відділенні травматології ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».
17 березня 2021 року за результатами обстеження комісія у складі завідувача відділенням МСЕ та реабілітації інвалідів з наслідками травм та ортопедичними захворюваннями у сполученні з ураженнями периферичної нервової системи, куратора лікаря-ортопеда-травматолога відділення МСЕ та реабілітації інвалідів з наслідками травм та ортопедичними захворюваннями у сполученні з ураженнями периферичної нервової системи та членів комісії: завідувача експертно-аналітичним відділенням, завідувача кардіологічним відділенням, лікаря-ортопеда-травматолога відділення МСЕ та реабілітації інвалідів з наслідками травм та ортопедичними захворюваннями у сполученні з ураженнями периферичної нервової системи, лікаря-невропатолога експертно-аналітичного відділення, лікаря-офтальмолога офтальмологічного відділення, лікаря-хірурга консультативно-поліклінічного відділення, лікаря-терапевта терапевтичного відділення надала консультативний висновок № 1112 (форма № 027/о).
В консультативному висновку № 1112 за наслідками стаціонарного обстеження ОСОБА_1 зазначено таке:
[…]
6. Повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): Основний діагноз: «Розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного і попереково-крижового відділів, кили С5-С6, С6-С-7 з ознаками секвестрації, стеноз хребтового каналу на рівні С6-С7, протрузія L4-L5 (за МРТ 2020 року), больовий синдром (цервікокраніалгія, цервікобрахіалгія S>D, люмбоішіалгія), ПФХ І ст.».
7. Короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, стан при направленні та виписці:
скарги: на біль в шийному, поперековому відділах хребта;
st. localis: хвора ходить самостійно; лінія остистих відростків правильна; зменшений поперековий лордоз; пальпація, перкусія остистих відростків, паравертебральних точок болісна в шийному та поперековому відділах хребта; рухи обмежені в легкому ступені, болісні; с-м Ласега позитивний з обох сторін під кутом 60°;
лабораторні дані: аналіз крові на виявлення антитіл до SARS-Cov-2, загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі;
ЕКГ: синусовий ритм; ЕВС відхилена вліво; скорочення інтервалу РQ;
Допплер ЕХО КГ: скорочувальна функція міокарда задовільна; ексцентрична гіпертрофія ЛШ; фракція викиду норма; фіброз кореня Ао та стулок АК; фіброз стулок МК; помірна недостатність МК: регургітація до 1/2 порожнини ЛП: (VC 4,5 мм); незначна (mild) недостатність ТК; порожнини серця не збільшені; діастолічна функція ЛШ порушена;
УЗД екстракраніальних судин: ехо-ознаки гіпертонічної ангіопатії, нестенозуючого атеросклерозу брахіоцефальних артерій без значущих гемодинамічних порушень, патологічної звивистості ЛВСА та обох ХА з локальними гемодинамічними порушеннями в зоні деформації, гіпоплазії ПХА; непрямі ознаки порушення венозного відтоку з глибоких вен головного мозку з обох сторін;
УЗД щитоподібної залози: ехо-ознаки гіперплазії та дифузно-осередкових змін в щитоподібній залозі;
УЗД органів черевної порожнини: ехо-ознаки стеатогепатозу, хронічного холециститу, хронічного панкреатиту; непрямі ознаки гостро-дуоденальної патології;
рентген дані:
надано архів 2019 року, R-гр. правого, лівого кульшових суглобів, висновок: дегенеративно-дистрофічні зміни правого кульшового суглобу артроз ІІ ст., лівого артроз ІІ ст;
надано архів 2019 року, R-гр. правого колінного суглобу, висновок: дегенеративно-дистрофічні зміни артроз І ст. правого колінного суглобу; пневматизація не порушена ромбоподібного просвітлення; додаткових тіней підколінної ямки не означено;
надано архів 2019 року, МРТ попереково-крижового відділу хребта, висновок: дегенеративно-дистрофічні зміни попереково-крижового відділу хребта; вісь фронтальної площини не відхилена; сакралізація кістково-суглобових праворуч; згладжено лордоз; розповсюджений хондром; набряк кісткової тканини L4-L5 (сформований блок, кила); остеохондроз; спондилоартроз;
надано архів 2019 року, МРТ шийного відділу хребта, висновок: дегенеративно-дистрофічні зміни шийного відділу хребта; вирівняно лордоз до кіфотичної установи на рівні сегментів С5-С6; лордоз вирівняно; розповсюджений хондром С4-С5, С5-С6 (блок, кила), С6-С7 (кила, стенозування); остеохондроз; спондилоартроз;
надано архів 2020 року, МРТ грудного відділу хребта, висновок: дегенеративно-дистрофічні зміни грудного відділу хребта; виразний кіфоз; розповсюджений хондром Th7- Th8, Th8- Th9, Th9- Th10, Th10- Th11, Th11- Th12, остеохондроз, спондилоартроз;
надано архів 2020 року, МРТ головного мозку, висновок: МР-ознаки дисциркуляторного ґенезу, судинних змін головного мозку;
надано архів 2019 року, R-гр. переднього відділу стоп, двобічно, висновок: дегенеративно-дистрофічні зміни артроз міжфалангових зчленувань; плюсно-фалангов. 1-го пальця; артроз І ст. двобічно;
надано архів 2019 року, R-гр. кистей в прям. пр., висновок: дегенеративно-дистрофічні зміни артроз міжфалангових зчленувань, двобічно; артроз кісток зап`ястка;
консультації спеціалістів:
психіатр конверсійний синдром;
хірург хірургічної патології не виявлено;
невропатолог розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного і попереково-крижового відділів, кили С5-С6, С6-С7 з ознаками секвестрації, стеноз хребтового каналу на рівні С6-С7, протрузія L4-L5 (за МРТ 2020 року), больовий синдром (цервікокраніалгія, цервікобрахіалгія S>D, люмбоішіалгія); дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. (за МРТ 2020 року);
ЛОР отомікоз з двох сторін;
терапевт гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступеню, ризик 3; хронічний гастродуоденіт, ф. н/ремісії; анемія легкого ступеню тяжкості;
ендокринолог змішаний зоб І ст.; вузол у правій частці ЩЗ; клінічно еутиреоз; аліментарно-конституційне ожиріння ІІ ст.
експертні рекомендації:
« ОСОБА_1 , 1972 року народження, освіта середня технічна, на теперішній час не працює. Динаміка інвалідності: 2012 рік; 2021 рік рішення не винесено. Направлена Донецьким ОЦ МСЕ для обстеження.
У пацієнтки має місце ураження шийного та поперекового відділів хребта з порушенням функції І ст., що підтверджено даними обстеження в клініці інституту. Зазначені порушення функції призвели до обмеження наступних видів життєдіяльності: до самостійного пересування 0 ст., до самообслуговування 0 ст., до орієнтації 0 ст., до спілкування 0 ст., до навчання 0 ст., до трудової діяльності 0 ст., до здатності контролювати свою поведінку 0 ст., відповідно до Інструкції № 561, Положення про МСЕ і Положення № 1317».
Консультативний висновок позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» має для МСЕК рекомендаційний характер відповідно до п. 24 Положення № 1317.
Медична експертна справа ОСОБА_1 надійшла до Обласної МСЕК 02 квітня 2021 року.
З 02 квітня 2021 року по 22 квітня 2021 року Обласна МСЕК провела експертизу (з оглядом хворої 22 квітня 2021 року), мета огляду після отримання консультативного висновку.
22 квітня 2021 року за результатами експертизи Обласна МСЕК склала акт огляду медико-соціальною експертною комісією № 200, в якому відобразила прийняте експертне рішення: інвалідність не встановлена (рішення підтверджено).
Експертне рішення Обласної МСЕК прийнято з урахуванням ступеню функціональних порушень та консультативного висновку ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», відповідно до Положення № 1317 та Інструкції № 561.
За результатами цього огляду ОСОБА_1 надана довідка про невизнання інвалідом за формою № 167/о.
22 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Обласного центру медико-соціальної експертизи з заявою, в якій просила направити її на Центральну МСЕК консультативно очно, через те, що вона не погоджується з рішенням Обласної МСЕК.
Центральна МСЕК розглянула заочно (карантин) медичну експертну справу ОСОБА_1 з питання встановлення групи інвалідності і надала консультативний висновок, оформлений листом від 13 травня 2021 року № 56-13/5/-321.
У згаданому листі Центральна МСЕК зазначила таке.
ОСОБА_1 оглянута вперше 07 травня 2012 року міжрайонною МСЕК. Діагноз: Розповсюджений остеохондроз хребта. Протрузія диску L4-L5. Помірний больовий синдром. легкі статико-динамічні порушення. Особою з інвалідністю не визнана. Рішення підтверджено при огляді по оскарженню 25 червня 2012 року обласною МСЕК № 4.
Повторний огляд 07 листопада 2012 року обласною МСЕК № 4. З урахуванням консультативного висновку Державного НДІ МСПІ від 23 жовтня 2012 року № 5808. Особою з інвалідністю не визнана.
Оглянута 13 січня 2021 року міжрайонною МСЕК. Група інвалідності не встановлена. Огляд по оскарженню Обласною МСЕК № 1. Консультативний висновок Державного НДІ МСПІ від 17 березня 2021 року № 1112. Ступені життєдіяльності не виявлено. Рішенням Обласної МСЕК від 22 квітня 2021 року особою з інвалідністю не визнана.
Розглянувши надану медичну експертну документацію, Центральна МСЕК дійшла висновку, що у відповідності до вимог п. 27 Положення № 1317 та Інструкції № 561 підстав для встановлення групи інвалідності на даний час немає.
Заявниці рекомендовано в разі погіршення стану здоров`я звернутися до ЛКК поліклініки для оформлення направлення на МСЕК, після чого її буде оглянуто МСЕК.
Разом з цим листом Центральна МСЕК повернула медичну експертну справу ОСОБА_1 до Обласного центру МСЕ.
Лист Центральної МСЕК від 13 травня 2021 року № 56-13/5/-321 надійшов до Обласної МСЕК 18 травня 2021 року та зареєстрований за вхідним № 28/281.
Після цього Обласна МСЕК надіслала ОСОБА_1 повідомлення про те, що її медична справа заочно розглянута в умовах Центральної МСЕК.
Згідно з консультативним висновком від 13 травня 2021 року № 56-13/5/-321 підстав для встановлення групи інвалідності згідно з Положенням № 1317 та Інструкцією № 561 на даний час немає.
Разом з цим повідомленням позивачці направлена копія консультативного висновку Центральної МСЕК від 13 травня 2021 року № 56-13/5/-321.
Медична експертна справа ОСОБА_1 надійшла до Обласної МСЕК 19 травня 2021 року.
З 19 травня 2021 року по 25 травня 2021 року Обласна МСЕК провела експертизу після отримання консультативного висновку Центральної МСЕК, за наслідками якої склала акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 25 травня 2021 року № 246, в якому відображено експертне рішення: інвалідність не встановлена (рішення підтверджено).
В подальшому ОСОБА_1 проходила медичні обстеження, про що свідчать зокрема консультативний висновок від 09 червня 2021 року № 70698 лікарів ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова»; діагноз: [ІІ1.9] Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності; супутній діагноз: [М51] Інші ураження міжхребцевих дисків, кили міжхребцевих дисків С5-С6, С6-С7; рекомендації: хірургічне лікування не показано; консервативне лікування амбулаторне під наглядом лікуючого лікаря, обмеження фізичних навантажень помірні, повторна консультація по показах, додаткова інформація оперативне лікування з приводу кил між хребцевих дисків можливе після стабілізації артеріального тиску.
10 червня 2021 року у відділенні ультразвукової діагностики і пункційної біопсії ДУ«Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренко НАМН України» проведено УЗД щитовидної залози позивачки, за результатами якого наданий висновок: екографічна картина змішаного зобу ІІ ступеню, рекомендоване проведення ТАПБ.
11 червня 2021 року лікарем консультативного поліклінічного відділення ДУ «Інститут нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України» доцентом ОСОБА_3 наданий консультативний висновок спеціаліста № 21-5475, згідно з яким ОСОБА_1 встановлений діагноз: «Остеохондроз, спондильоз, спондилоартроз шийного відділу хребта, грижі С5-С6, С6-С7 міжхребцевих дисків з ознаками секвестрації та епідуриту на цих рівнях; вторинний стеноз спино-мозкового каналу, хронічна судинна недостатність, дисциркуляторна енцефалопатія, гіпертонічна хвороба ІІ ст, кризовий перебіг».
Показано вирішення питання про оперативне втручання на шийному рівні, яке станом на червень 2021 року було неможливо провести через протипоказання кардіолога, рекомендовано вирішення питання про ступінь працездатності через МСЕК.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для їх участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізовувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
На час виникнення спірних правовідносин Закон № 875 діяв в редакції від 20 грудня 2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 875 особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 875 інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю (ч. 2 ст. 3 Закону № 875).
Закон України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 2961) відповідно до Конституції України визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягнення соціальної та матеріальної незалежності.
На час виникнення спірних правовідносин Закон № 2961 діяв в редакції від 31 грудня 2020 року.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 2961:
особа з інвалідністю повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;
інвалідність міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;
втрата здоров`я наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя;
медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності;
Медико-соціальна експертиза регламентована нормами ст. 7 Закону № 2961.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 2961 медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, […].
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону № 2961 особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу «особа з інвалідністю» або […] у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.
Ч. ч. 3-6 ст. 7 Закону № 2961 передбачено, що залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.
До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров`я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.
До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров`я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Ч. 8 ст. 7 Закону № 2691 установлено, що медико-соціальні експертні комісії, з-поміж іншого, визначають групу інвалідності, її причину і час настання.
Відповідно до ч. 10 ст. 7 Закону № 2691 медико-соціальні експертні комісії:
[…]
забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю. У разі якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (переогляд) проводиться за місцем її проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні;
[…].
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та […] затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 12 ст. 7 Закону № 2691).
Положення про медико-соціальну експертизу затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі Положення про МСЕ).
На час виникнення спірних правовідносин Положення № 1317 діяло в редакції від 16 серпня 2019 року, а в подальшому від 23 квітня 2021 року.
Відповідно до п. 1 Положення про МСЕ це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, […] (далі особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Згідно з абз. 1 п. 3 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до п. 4 Положення про МСЕ медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров`я обласної (міської) держадміністрації.
Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.
МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар.
Утворення, реорганізація та ліквідація Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських, міських, міжрайонних, районних медико-соціальних експертних комісій та призначення і звільнення їх керівників визначається Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, які затверджуються МОЗ.
П. 5 Положення про МСЕ визначено, що комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.
Відповідно до п. 6 Положення про МСЕ висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Згідно з п. 9 Положення про МСЕ комісії мають бланк установленого МОЗ зразка, штамп і печатку.
Організація і склад медико-соціальних експертних комісій визначені нормами п. 10 Положення про МСЕ.
Відповідно до п. 10 Положення про МСЕ залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:
1) загального профілю;
2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
Порядок участі представників Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.
Обов`язки і права комісій визначають норми п. п. 11-14 Положення про МСЕ.
Згідно з п. 11 Положення про МСЕ міські, міжрайонні, районні комісії:
1) визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;
[…].
П. 12 Положення про МСЕ визначено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії:
здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх;
повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання;
проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій;
[…].
Відповідно до п. 13 Положення про МСЕ Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ:
[…]
проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх;
[…]
повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;
проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;
[…]
направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця);
[…].
Права комісій визначає п. 14 Положення про МСЕ, серед них право:
одержувати від державних органів, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій;
направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;
[…].
Огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності регламентований норами п. п. 15-25 Положення про МСЕ.
Відповідно до абз. 1 п. 15 Положення про МСЕ комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
П. 16 Положення про МСЕ визначено, що голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я представляє хворого, що досяг повноліття, […], який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи. […]
За правилами п. 17 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
П. 18 Положення про МСЕ визначено, що відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.
Голова комісії або керівник закладу охорони здоров`я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи.
Відповідно до п. 19 Положення про МСЕ комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
За наявності заперечень представників фондів соціального страхування комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.
Згідно з п. 20 Положення про МСЕ комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
За правилами п. 22 Положення про МСЕ рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. На вимогу такого члена комісії акт огляду надсилається МОЗ.
П. 24 Положення про МСЕ визначено, що комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю […], довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, […].
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, […].
Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю, […] виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.
Форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ.
Відповідно до п. 25 Положення про МСЕ голова або члени комісії, винні у прийнятті неправильного рішення і незаконній видачі документів про інвалідність, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 12 ст. 7 Закону № 2961 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таке положення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі Положення № 1317).
Відповідно до п. 1 Положення № 1317 це Положення визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі комісії).
Порядок та умови встановлення інвалідності визначають норми п. п. 3-25 Положення № 1317.
Згідно з п. 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, […] (далі особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
За правилами п. 4 Положення № 1317 лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.
Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, […].
П. 5 Положення № 1317 визначено, у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії у зв`язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні.
У разі подання письмової заяви особою, що звертається для встановлення інвалідності (її законним представником), у якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, перелік яких затверджується МОЗ, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.
Встановлення інвалідності заочно не проводиться за п`ятьма найбільш поширеними нозологічними формами захворювань, визначеними у переліку, що затверджується МОЗ, а також у разі, коли вона спричинена:
нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);
професійним захворюванням;
захворюванням, одержаним під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;
захворюванням, пов`язаним з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
захворюванням, одержаним в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.
[…]
Відповідно до п. 8 Положення № 1317 датою встановлення інвалідності […] вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.
Інвалідність […] встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.
П. 23 Положення № 1317 передбачено, у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий […] має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Відповідно до п. 24 Положення № 1317 рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.
Згідно з п. 25 Положення № 1317 рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Критерії встановлення інвалідності визначені п. п. 26-27 Положення № 1317.
Згідно з п. 26 Положення № 1317 особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Причинами інвалідності є: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання: […]; захворювання: […].
Відповідно до п. 27 Положення № 1317 підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені:
нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;
нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;
нездатність до орієнтації (дезорієнтація);
нездатність до спілкування;
нездатність контролювати свою поведінку;
значні обмеження здатності до навчання;
нездатність до окремих видів трудової діяльності.
До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).
До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.
[…]
Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:
обмеження самообслуговування II ступеня здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до навчання II ступеня нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до орієнтації II ступеня здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до спілкування II ступеня здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
[…]
Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:
обмеження самообслуговування I ступеня здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
обмеження здатності до навчання I ступеня здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
обмеження здатності до орієнтації I ступеня здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
обмеження здатності до спілкування I ступеня здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
[…].
Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033 (далі Інструкція № 561).
Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 561 ця Інструкція регулює механізм встановлення груп інвалідності.
Згідно з п. 1.3 Інструкції № 561 відповідно до Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, […] з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
П. 1.4 Інструкції № 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до п. 1.5 Інструкції № 561 фахівці медико-соціальних експертних комісій (далі МСЕК) зобов`язані ознайомити особу (законного представника) з порядком, умовами та критеріями встановлення інвалідності, а також надавати роз`яснення з інших питань, що пов`язані з встановленням групи інвалідності, на вимогу особи (законного представника) або у разі її незгоди з рішенням МСЕК.
П. 1.6 Інструкції № 561 визначено, що документи, що використовуються для визначення причинного зв`язку інвалідності, подаються в оригіналі або копії, засвідчені в установленому законодавством порядку.
Згідно з п. 1.8 Інструкції № 561 хворого, якого направляють на МСЕК уперше, представляє голова лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу.
Відповідно до п. 1.9 Інструкції № 561 огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про МСЕ.
П. 1.10 Інструкції № 561 визначено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Згідно з п. 1.11 Інструкції № 561 медико-соціальна експертиза осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, які за станом здоров`я не можуть з`явитися на засідання комісії, проводиться за місцем їх проживання, а також у стаціонарних відділеннях центрів соціального обслуговування, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, або в стаціонарі, де така особа перебуває на лікуванні.
Відповідно до п. 1.12 Інструкції № 561 датою встановлення інвалідності […] вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
За правилами п. 1.13 Інструкції № 561 інвалідність […] встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.
В розділі ІІ Інструкції № 561 наведена кваліфікація основних видів порушення функцій, основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості.
Згідно з п. 2.1 Інструкції № 561 до основних видів порушення функцій організму людини, які визначаються медико-соціальною експертизою, належать:
порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам`яті, мислення, мови, емоцій, волі);
порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больової, температурної та інших видів чутливості);
порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху);
порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо;
мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), порушення голосоутворення, форми мови порушення усної (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) та письмової (дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови;
порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього спотворення, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).
П. 2.2 Інструкції № 561 визначено, що до критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Здатність до пересування можливість ефективно пересуватися у своєму оточенні (ходити, бігати, долати перепони, користуватися особистим та громадським транспортом).
Параметри оцінки характер ходьби, темп пересування, відстань, яку долає хворий, здатність самостійно користуватись транспортом, потреба у допомозі інших осіб при пересуванні.
Здатність до самообслуговування можливість ефективно виконувати соціально-побутові функції і задовольняти потреби без допомоги інших осіб.
Параметри оцінки інтервал часу, через який виникає потреба в допомозі: епізодична допомога (рідше одного разу на місяць), регулярна (декілька разів на місяць), постійна допомога (декілька разів на тиждень регульована або декілька разів на день нерегульована допомога).
Здатність до орієнтації можливість самостійно орієнтуватися у просторі та часі, мати уяву про навколишні предмети. Основними системами орієнтації є зір та слух (за умови нормального стану психічної діяльності та мови).
Параметри оцінки можливість розрізняти зорові образи людей та предметів на відстані, що збільшується, і в різних умовах (наявність або відсутність перешкод, знайомство з обстановкою), розрізняти звуки та усну мову (слухова орієнтація) за відсутності або наявності перешкод і ступеня компенсації порушення слухового сприйняття усної мови іншими способами (письмо, невербальні форми); необхідність використання технічних засобів для орієнтації та допомоги інших осіб у різних видах повсякденної діяльності (у побуті, навчанні, на виробництві).
Здатність до спілкування (комунікативна здатність) можливість установлювати контакти з іншими людьми та підтримувати суспільні взаємозв`язки (порушення спілкування, пов`язані з розладом психічної діяльності, тут не розглядаються).
Основним засобом комунікації є усна мова, допоміжним читання, письмо, невербальна мова (жестова, знакова).
Параметри оцінки характеристика кола осіб, з якими можлива підтримка контактів, а також потреба у допомозі інших осіб у процесі навчання та трудової діяльності.
Здатність контролювати свою поведінку можливість поводитись відповідно до морально-етичних і правових норм суспільного середовища.
Параметри оцінки здатність усвідомлювати себе і дотримуватися установлених суспільних норм, ідентифікувати людей та об`єкти і розуміти стосунки між ними, правильно сприймати, інтерпретувати і адекватно реагувати на традиційну і незвичну ситуації, дотримуватися особистої безпеки, особистої охайності.
Здатність до навчання можливість сприймати, засвоювати та накопичувати знання, формувати навики і уміння (побутові, культурні, професійні та інші) у цілеспрямованому процесі навчання. Можливість професійного навчання здатність до оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками та умінням конкретної професії.
Параметри оцінки можливість навчатися у звичайних або спеціально створених умовах (спеціальний навчальний заклад або група, навчання в домашніх умовах тощо); обсяг програми, строки і режим навчання; можливість освоєння професій різного кваліфікаційного рівня або тільки окремих видів робіт; необхідність використання спеціальних засобів із залученням допомоги інших (крім викладача) осіб.
Здатність до трудової діяльності сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров`я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю. Професійна працездатність здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища.
Параметри оцінки збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.
Порушення професійної працездатності найчастіша причина соціальної недостатності, яка може виникати первинно, коли інші категорії життєдіяльності не порушені, або вторинно на основі обмеження життєдіяльності. Здатність до праці за конкретною професією у інвалідів з обмеженням інших критеріїв життєдіяльності може бути збережена повністю або частково чи відновлена засобами професійної реабілітації, після чого інваліди можуть працювати у звичайних або спеціально створених умовах з повною чи неповною тривалістю робочого часу.
Висновок про нездатність до трудової діяльності готується лише у разі згоди інваліда (крім випадків, коли інваліда визнано недієздатним).
Ступінь обмеження життєдіяльності величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.
Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі).
Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
В розділі ІІІ Інструкції № 561 наведений перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду (п. 3.1 група інвалідності IА; п. 3.2 група інвалідності ІБ; п. 3.3 група інвалідності ІІ; п. 3.4 група інвалідності ІІІ).
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30 липня 2012 року № 577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1504/21816, з-поміж іншого затверджена форма Акту огляду медико-соціальною експертною комісією та Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157/о «Акт № огляду медико-соціальною експертною комісією» (далі Інструкція щодо заповнення форми № 157/о).
Висновки суду по суті позовних вимог.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати «рішення Обласної МСЕК щодо відмови у встановленні групи інвалідності, зазначене в листі Центральної МСЕК від 13 травня 2021 року № 56-13/5/-321».
Зі змісту поданих позивачкою заяв по суті справи вбачається, що, на її переконання, Обласна МСЕК під час проведення медико-соціальної експертизи не забезпечила належний огляд та проведення повної діагностики, не встановила правильний діагноз, порушення функцій організму, які обумовлені захворюванням, на яке позивач страждає, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення про невстановлення інвалідності.
Перш за все, суд вважає за необхідне відзначити, що експертне рішення Обласної МСЕК про невстановлення ОСОБА_1 інвалідності викладено в акті огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 квітня 2021 року № 200, а не в листі ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13 травня 2021 року № 56-13/5/-321, як помилково вважає позивач.
Листом від 13 травня 2021 року № 56-13/5/-321 Центральна МСЕК повідомила Обласний центр медико-соціальної експертизи та ОСОБА_1 про її консультативний висновок, зроблений за результатами розгляду медичної експертної документації.
Отже, правові наслідки для ОСОБА_1 має експертне рішення Обласної МСЕК про невстановлення інвалідності, викладене в акті огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 квітня 2021 року № 200.
Як наслідок, саме це рішення Обласної МСЕК потребує оцінки судом на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.
Перевіряючи рішення Обласної МСЕК на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, суд застосовує норми Положення про МСЕ, Положення № 1317 та Інструкції № 561, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 29 грудня 2021 року у справі № 638/2723/16-а, від 12 жовтня 2021 року у справі № 280/4820/19, від 30 квітня 2021 року у справі № 160/12235/19, від 30 листопада 2020 року у справі № 200/14695/19-а, від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16.
Ці висновки Верховного Суду полягають у тому, що:
- суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією № 561, Положенням про МСЕ та Положенням № 1317;
- суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права;
- суд вправі перевірити законність рішення (висновку) МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення (висновку), яка встановлена Положенням про МСЕ, Положенням № 1317 та Інструкцією № 561.
Відповідно до пп. 1 п. 11 Положення № 1317 визначення ступеню обмеження життєдіяльності особи, що звертається для встановлення інвалідності, групи інвалідності, причини і часу її настання тощо належить до повноважень міжрайонної МСЕК.
Обласна МСЕК в свою чергу повторно оглядає осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення міжрайонної комісії (п. 12 Положення про МСЕ).
При цьому суд враховує, що:
- медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, […] після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (абз. 1 п. 3 Положення про МСЕ);
- медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 17 Положення про МСЕ);
- медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, […] після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, […], які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи (п. 3 Положення № 1317);
- медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, […], які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 1.4 Інструкції № 561);
- при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (п. 1.10 Інструкції № 561).
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.
Отже, передумовою прийняття рішення за результатами медико-соціальної експертизи є проведення повного медичного обстеження (об`єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем організму), включаючи проведення необхідних діагностичних заходів, лабораторних, функціональних та інших методів дослідження.
Позивач доводить, що Обласна МСЕК в порушення наведених вище норм не забезпечила проведення її повного медичного обстеження, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення про невстановлення інвалідності.
Суд погоджується з цими аргументами позивачки, з огляду на таке.
06 серпня 2019 року ОСОБА_1 була оглянута професором, ОСОБА_2 , який надав висновок про те, що у неї діагностовано «Остеоартрит з переважним синовитом правого колінного і дрібних суглобів кистей, лівобічний коксартроз, ІІІ стадія, безвузлова форма, правобічний скроілеальний артроз, остеохондроз хребта, спондилоартроз, остеопороз 1-го ступеня (показник Барнетта-Нордіна 0,38 в. о.)»; супутній діагноз: «Метаболічний синдром, ожиріння 3 ступеня, первинна (ессенціальна) артеріальна гіпертензія 2 ступеня».
З 22 липня 2019 року по 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 проходила стаціонарне лікування в неврологічному відділенні Міської лікарні № 1 з основним діагнозом: «Хронічна вертеброгенна люмбоішіалгія в стадії нестійкої ремісії (остеохондроз, спондилоартроз, остеопороз)», супутнім діагнозом: «Остеоартрит з переважним ураженням правого колінного та дрібних суглобів кистей, лівосторонній коксартроз. Ожиріння 3 ст., ессенціальна артеріальна гіпертензія 2 ст.» (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 1893/996).
27 лютого 2020 року позивач отримала консультацію лікаря ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з приводу: «Вертеброгенної тораколюмбалгії, зумовленої дегенеративно-дистрофічними змінами хребта, протрузії міжхребцевих дисків L3-L4, L4-L5, L5-S1, рефлекторного м`язово-тонічного синдрому»; з-поміж іншого, їй рекомендована консультація ревматолога та інфекціоніста.
27 лютого 2020 року ОСОБА_1 отримала консультацію лікаря ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з приводу: «Дегенеративно-дистрофічного ураження хребта, вираженого больового синдрому»; їй рекомендована консультація невропатолога та УЗД крижових зчеплень.
27 лютого 2020 року позивач отримала висновок лікаря поліклінічного відділення ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» про необхідність додаткового обстеження, в тому числі МРТ головного мозку, шийного, грудного, попереково-крижового відділів хребта, ЕНМГ, дослідження крові на нейровіруси, консультація ортопеда-травматолога.
Згідно з висновком від 11 листопада 2020 року № 0002 за результатами МРТ головного мозку у позивачки виявлені: МР-ознаки осередкових змін в білій речовині головного мозку мають судинний (дисциркуляторний) ґенез різної давнини; помірне розширення підоболонкових просторів.
Згідно з висновком від 11 листопада 2020 року № 0003 за результатами МРТ грудного відділу хребта у позивачки виявлені: помірно виражені ознаки деформуючого спондилоартрозу, спондилоартрозу та остеохондрозу грудного відділу хребта.
Згідно з висновком від 11 листопада 2020 року № 0004 за результатами МРТ поперекового відділу хребта у позивачки виявлені: остеохондроз L4-L5 відділу хребта з вираженими дегенеративними змінами в суміжних замикальних пластинах хребців на цьому рівні та задньолатеральною протрузією міжхребцевого диску L4-L5, спондилоартроз.
Згідно з висновком від 11 листопада 2020 року № 0005 за результатами МРТ шийного відділу хребта у позивачки виявлені: нерівність заднього контуру хребта на рівні С5-С7 хребців, можливо за рахунок нестабільності, МР-ознаки деформуючого артрозу, спондилоартрозу та остеохондрозу шийного відділу хребта; грижі дисків С5-С7, С6-С7 з ознаками секвестрації та пошкодження задньої поздовжньої зв`язки, неможна виключати формування епідуриту на рівні С6 хребця, стеноз хребцевого каналу на рівні С6-С7. Рекомендована консультація нейрохірурга.
27 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримала консультацію ревматолога.
16 грудня 2020 року лікарсько-консультативна комісія Міської лікарні № 1, вбачаючи наявність ознак інвалідності, надала ОСОБА_1 направлення на медико-соціальну експертну комісію.
Отже, на час отримання позивачкою направлення на медико-соціальну експертну комісію у неї був виявлений ряд захворювань. Разом з цим для встановлення остаточних і повних діагнозів ОСОБА_1 потребувала додаткових консультації лікарів, проведення додаткових аналізів та досліджень.
Суд встановив, що Міжрайонна МСЕК за результатами огляду ОСОБА_1 прийняла рішення про невстановлення інвалідності.
11 лютого 2021 року Обласна МСЕК після первісного огляду ОСОБА_1 в рамках перегляду рішення Міжрайонної МСЕК жодного експертного рішення про встановлення/невстановлення інвалідності не прийняла. Натомість, діючи відповідно до Положення про МСЕ і Положенням № 1317, вирішила спрямовувати ОСОБА_1 консультативно очно до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (м. Дніпро) для уточнення ступеня дисфункційних порушень нервової системи і опорно-рухового апарату.
З 04 березня 2021 року по 17 березня 2021 року ОСОБА_1 стаціонарно перебувала в травматологічному відділенні ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».
Жодних пояснень з приводу того, з якої причини позивач проходила консультативне обстеження в травматологічному, а не в неврологічному відділенні, відповідач не навів.
Згідно з консультативним висновком ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № 1112 ОСОБА_1 встановлений основний діагноз: «Розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного і попереково-крижового відділів, кили С5-С6, С6-С7 з ознаками секвестрації, стеноз хребтового каналу на рівні С6-С7, протрузія L4-L5 (за МРТ 2020 року), больовий синдром (цервікокраніалгія, цервікобрахіалгія S>D, люмбоішіалгія), ПФХ І ст.».
В цьому консультативному висновку (в переліку діагностичних досліджень) наведені результати архівних досліджень за 2019, 2020 роки (рентген 2019 року правого, лівого кульшового суглобів, правого колінного суглобу, переднього відділу стоп двобічно, кистей в прямій перспективі; МРТ 2020 року попереково-крижового, шийного, грудного відділів хребта, головного мозку), тобто йдеться про ті дослідження, які ОСОБА_1 проходила ще до того, як була направлена до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України». Відомості про те, що під час проходження обстеження в цій медичній установі позивач проходила будь-які додаткові дослідження (як то рентген, МРТ, УЗД), в консультативному висновку відсутні.
При цьому за висновком лікаря ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з приводу: «Вертеброгенної тораколюмбалгії, зумовленої дегенеративно-дистрофічними змінами хребта, протрузії міжхребцевих дисків L3-L4, L4-L5, L5-S1, рефлекторного м`язово-тонічного синдрому» від 27 лютого 2020 року позивач потребувала консультацію ревматолога та інфекціоніста; за висновком лікаря ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з приводу: «Дегенеративно-дистрофічного ураження хребта, вираженого больового синдрому» позивачці рекомендована консультація невропатолога та УЗД крижових зчеплень; за висновком лікаря поліклінічного відділення ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» позивач потребувала додаткового обстеження, зокрема ЕНМГ, дослідження крові на нейровіруси.
Всі ці висновки містяться в медичній експертній справі ОСОБА_1 , однак в консультативному висновку № 1112 відсутні дані про те, що під час перебування в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» з метою уточнення ступеня дисфункційних порушень нервової системи і опорно-рухового апарату позивач отримала консультацію ревматолога, інфекціоніста, їй були проведені УЗД крижових зчеплень, дослідження крові на нейровіруси, ЕНМГ тощо.
Також в консультативному висновку № 1112 відсутній висновок нейрохірурга.
Згідно з експертними рекомендаціями, які наведені в консультативному висновку № 1112, у пацієнтки має місце «ураження шийного та поперекового відділів хребта з порушенням функцій І ст.», які не призвели до обмеження будь-якого виду її життєдіяльності.
В консультативному висновку № 1112 відображені не всі захворювання, які попередньо були діагностовані ОСОБА_1 та відображені, зокрема у висновку професора ОСОБА_2 від 06 серпня 2019 року, у виписці з медичної карти стаціонарного хворого № 1893/996 та інших медичних документах.
Згідно з консультативним висновком лікаря консультативного поліклінічного відділення ДУ «Інститут нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України» доцента ОСОБА_3 від 11 червня 2021 року № 21-5475 ОСОБА_1 встановлений діагноз: «Остеохондроз, спондильоз, спондилоартроз шийного відділу хребта, грижі С5-С6, С6-С7 міжхребцевих дисків з ознаками секвестрації та епідуриту на цих рівнях; вторинний стеноз спино-мозкового каналу, хронічна судинна недостатність, дисциркуляторна енцефалопатія, гіпертонічна хвороба ІІ ст, кризовий перебіг». Вказаний висновок позивач отримала хоч і після завершення медико-соціальної експертизи, проте з урахуванням результатів тих досліджень, що були отримані позивачкою на момент проведення медико-соціальної експертизи та містились в її медичній експертній справі.
З огляду на викладене суд погоджується з аргументами позивачки про те, що порушення приписів абз. 1 п. 3, п. 17 Положення про МСЕ, п. 3 Положення № 1317, п. п. 1.4, 1.10 Інструкції № 561 Обласна МСЕК прийняла експертне рішення про невстановлення інвалідності ОСОБА_1 , не забезпечивши проведення її повного медичного обстеження (об`єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем її організму), проведення необхідних діагностичних заходів, лабораторних, функціональних та інших методів дослідження.
Про порушення вимог цих нормативно-правових актів, а також Інструкції щодо заповнення форми № 157/о свідчить також аналіз змісту акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 квітня 2021 року № 200, в якому Обласна МСЕК відобразила прийняте нею експертне рішення про невстановлення ОСОБА_1 інвалідності.
Так, відповідно до Інструкції щодо заповнення форми № 157/о в пп. пп. 28.1 - 28.5 п. 28 акта наводяться результати експертного огляду хворого у МСЕК; детально описуються скарги хворого, медико-соціальний анамнез, тривалість тимчасової непрацездатності (якщо хворий працює), оцінка працевлаштування, виконання рекомендацій щодо відновлення здоров`я і працездатності.
В порушення цих вимог в пп. 28.1 п. 28 акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 квітня 2021 року № 200 замість детального описку скарг ОСОБА_1 вказана загальна фраза: «скарги на болі в шиї та поперековому відділі хребта, головні болі»; в пп. 28.2 п. 28 акта медико-соціальний анамнез: «огляд після консультативного висновку № 1112 ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України»».
Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми № 157/о в пп. пп. 28.6.1 28.6.6 п. 28 акта зазначаються дані об`єктивного обстеження хворого у МСЕК, у тому числі зріст, вага, стан шкіри та внутрішніх органів, артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, частота дихання на дату огляду тощо залежно від патології хворого; вказуються результати огляду хворого профільними лікарями та лікарями інших спеціальностей, а також результати обов`язкових додаткових методів дослідження за даними медичної документації (показники аналізів, флюорографії, електрокардіограми, ехокардіографії, спірографії тощо) залежно від патології хворого.
В порушення цих вимог в пп. пп. 28.6.1 28.6.6 п. 28 акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 квітня 2021 року № 200 вказані лише дані про зріст та вагу позивачки та наведені висновки невролога і хірурга. Будь-які інші дані об`єктивного дослідження ОСОБА_1 в акті не наведені; в графі «Додаткові дані» міститься посилання на консультативний висновок № 1112.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми № 157/о в пп. пп. 29.1 та 29.2 п. 29 акта зазначаються основний та супутній діагнози хворого згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я Десятого перегляду (МКХ-10).
В пп. 29.1 п. 29 акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 квітня 2021 року № 200 зазначено, що діагноз ОСОБА_1 М42.2, тобто «Остеохондроз хребта у дорослих»; основний діагноз згідно з МКХ-10 «Розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного і попереково-крижового відділів, кили С5-С6, С6-С7 з ознаками секвестрації, стеноз хребтового каналу на рівні С6-С7, протрузія L4-L5 (за МРТ 2020 року), больовий синдром (цервікокраніалгія, цервікобрахіалгія S>D, люмбоішіалгія), ПФХ І ст.».
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми № 157/о рішення МСЕК зазначається в п. 30.
В пп. 30.4 п. 30 акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 квітня 2021 року № 200 Обласна МСЕК вказала прийняте нею експертне рішення: «інвалідність не встановлена (рішення підтверджено)».
Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми № 157/о в п. 33 акта перераховуються всі документи, які були підставою для прийняття рішення МСЕК, вказуються назва установи, яка видала документ, дата і номер кожного документа, коротко викладається зміст тієї частини документа, яка стала основою для прийняття рішення про причину, час настання інвалідності, ступінь втрати працездатності тощо.
В порушення цих вимог в п. 33 акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 квітня 2021 року № 200 Обласна МСЕК навела загальне посилання на «медичну експертну справу ОСОБА_1 та консультативний висновок № 1112», які саме документи з медичної експертної справи позивачки та в якій їх частині слугували підставою для прийняття експертного рішення Обласна МСЕК в акті не вказала.
Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми № 157/о в п. 34 акта зазначається обґрунтування прийнятого рішення про групу, причину, час настання інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності, потреба в додаткових видах допомоги в необхідних випадках з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта.
В п. 34 акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 квітня 2021 року № 200 Обласна МСЕК навела таке обґрунтування: «Наявна на час проведення експертизи патологія обмежувала ОСОБА_1 у легкому ступені, що не давало підстав для встановлення групи інвалідності; з урахуванням консультативного висновку № 1112 ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», відповідно до Положення № 1317 та Інструкції № 561».
В подальшому у зв`язку з незгодою ОСОБА_1 з рішенням Обласної МСЕК Центральна МСЕК заочно переглянула її медичну експертну справу з урахуванням консультативного висновку ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № 1112 та надала консультативний висновок про відсутність підстав для встановлення інвалідності, про що повідомила листом від 13 травня 2021 року № 56-13/5/-321.
Суд зауважує, що консультативний висновок Центральної МСЕК не є рішенням суб`єкта владних повноважень та сам по собі не створює для позивачки правових наслідків.
25 травня 2021 року Обласна МСЕК склала акт огляду медико-соціальною експертною комісією № 245, в якому з посиланням на консультативний висновок Центральної МСЕК відобразила експертне рішення про те, що інвалідність ОСОБА_1 не встановлена, (рішення підтверджено).
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин обов`язок доведення правомірності експертних рішень Обласної МСЕК покладається саме на неї. Однак цього обов`язку Обласна МСЕК не виконала, наведені позивачкою аргументи належними і допустимими доказами не спростувала.
З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 КАС для забезпечення повного та ефективного захисту порушеного права позивачки.
З урахуванням наведених вище мотивів суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування експертного рішення Обласної МСЕК про невстановлення інвалідності ОСОБА_1 , яке викладено в акті огляду медико-соціальною експертною комісією від 21 квітня 2021 року № 200.
Цей висновок суду ґрунтується на тому, що Обласна МСЕК підтвердила рішення Міжрайонної МСЕК та ухвалила експертне рішення про невстановлення інвалідності ОСОБА_1 , не забезпечивши проведення її повного медичного обстеження (об`єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем її організму), проведення необхідних діагностичних заходів, лабораторних, функціональних та інших методів дослідження, чим порушила вимоги п. п. 3, 12, 17 Положення про МСЕ, п. 3 Положення № 1317 та п. п. 1.4, 1.10 Інструкції № 561.
При цьому суд наголошує, що висновок про протиправність рішення Обласної МСЕК про невстановлення інвалідності, яке відображено в акті огляду медико-соціальною експертною комісією від 21 квітня 2021 року № 200, ґрунтується на результатах перевірки судом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури прийняття цього рішення, яка визначена Положенням про МСЕ, Положенням № 1317 та Інструкцією № 561.
Разом з цим суд не надає жодної оцінки та не робить будь-яких висновків щодо наявності/відсутності підстав для встановлення ОСОБА_1 інвалідності, виходячи з того, що суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері.
З наведених вище мотивів суд також вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати експертне рішення Обласної МСЕК про невстановлення ОСОБА_1 інвалідності, яке відображено в акті огляду медико-соціальною експертною комісією від 25 травня 2021 року № 245, яке було прийнято з урахуванням консультативного висновку Центральної МСЕК.
Водночас не підлягають задоволення позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Обласної МСЕК щодо відмови у встановленні групи інвалідності, «зазначене в листі Центрального МСЕК від 13 травня 2021 року № 56-13/5/-321», оскільки відповідне рішення відображається в акті огляду медико-соціальною експертною комісією, а згаданий лист містить лише інформацію про наданий Центральною МСЕК консультативний висновок.
З метою забезпечення повного та ефективного захисту порушеного права позивачки суд вважає за необхідне також застосувати такий спосіб захисту як зобов`язання Обласної МСЕК повторно оглянути ОСОБА_1 , яка звернулася за встановленням інвалідності та оскаржила експертне рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке викладено в акті огляду медико-соціальною експертною комісією № 113 від 13 січня 2021 року, з дотриманням вимог п. п. 3, 12, 17 Положення про МСЕ, п. 3 Положення № 1317 та п. п. 1.4, 1.10 Інструкції № 561 та з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
Позовні вимоги в частині зобов`язання Обласної МСЕК повторно провести огляд позивачки для встановлення всіх захворювань, з вивченням документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитуванням хворого; об`єктивним обстеженням та оцінкою всіх систем організму; необхідними лабораторними, функціональними та іншими методами дослідження усіма членами комісії, охоплюються застосованим судом способом захисту, оскільки фактично відтворюють зміст норми п. 1.10 Інструкції № 561.
Разом з цим не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання Обласної МСЕК повторно розглянути питання щодо «встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда безстроково з дня її огляду, що відбувся 11 лютого 2021 року», оскільки прийняття рішення про встановлення інвалідності, визначення групи інвалідності, строку на який вона встановлюється належить до повноважень МСЕК, а не суду.
Суд наголошує, що підставою для визнання протиправними та скасування експертних рішень Обласної МСЕК є виявлені судом процедурні порушення, що були допущені відповідачем, а не висновок суду про наявність/відсутність підстав для встановлення позивачці інвалідності.
Щодо вимог позивачки в частині відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави […] моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, […], їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній […] особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, […] та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст. ст. 1173 та 1174 ЦК України, згідно яким така шкода відшкодовується державою, […] незалежно від вини цих органів або відповідної особи.
Отже, підставою для відшкодування моральної шкоди є: 1) факт неправомірних дій певного органу чи його посадових або службових осіб; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
При цьому, суд зауважує, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках від статі, віку та стану здоров`я потерпілого.
За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, обов`язок доведення спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, яка звертається до суду з таким позовом.
Разом з тим, ОСОБА_1 не навела належного обґрунтування для стягнення відшкодування моральної шкоди, у тому числі у заявленому розмірі, не надала доказів заподіяння їй душевних страждань протиправними рішеннями відповідача, зокрема, доказів погіршення стану здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок протиправних рішень відповідача.
В цій частині позовних вимог позивач обмежилась цитуванням законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, однак належного обґрунтування спричинення їй моральної шкоди протиправними рішеннями (діями, бездіяльністю) Обласної МСЕК не навела.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім зазначеного, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Саме по собі твердження позивачки про заподіяння їй моральної шкоди не є підставою для стягнення на її користь 100000,00 грн в якості відшкодування, оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
Позивач не надала жодних доказів погіршення стану її здоров`я (медичних довідок, висновків тощо), які були б спричинені саме протиправними рішеннями (діями, бездіяльністю) відповідача. Відсутні у розпорядженні суду і докази настання у позивачки інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які у розумінні ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв`язку з протиправними рішеннями (діями, бездіяльністю) відповідача утворювали підстави для відшкодування моральної шкоди. Фактично позивач відтворила зміст скарг на стан свого здоров`я, який спостерігається у неї впродовж років і виник ще до прийняття Обласною МСЕК рішень у спірних правовідносинах.
Крім того, позивач не обґрунтовує розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 100000,00 грн.
Враховуючи те, що позивач належним чином не довела факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, позовні вимоги про стягнення 100000,00 грн на відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04 липня 2019 року по справі № 823/628/17.
Щодо вимог позивачки в частині відшкодування матеріальної шкоди суд зазначає наступне.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначає ст. 1166 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування регламентовано нормами ст. 1173 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За правилами ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Отже, підставою для відшкодування матеріальної шкоди є: 1) факт неправомірних рішень (дій, бездіяльності) певного органу чи його посадових або службових осіб; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
На підтвердження доводів про те, що протиправним рішенням Обласної МСЕК позивачці була завдана матеріальна шкода вона надала копії чеків про придбання ліків та медичних товарів від 20 травня 2021 року на суму 142,30 грн, від 10 вересня 2021 року 340,30 грн, від 21 травня 2021 року 100,00 грн, від 21 травня 2021 року 144,80 грн, від 18 серпня 2021 року 195,80 грн, від 11 травня 2021 року 98,40 грн, від 17 травня 2021 року 143,50 грн, від 13 травня 2021 року 122,81 грн, від 19 травня 2021 року 170,00 грн, від 09 вересня 2021 року 90,00 грн, від 23 серпня 2021 року 214,80 грн, від 25 серпня 2021 року 212,30 грн.
Суд зауважує, що згідно з цими чеками більшість операцій з придбання товару оплачувались готівкою, що виключає можливість однозначного висновку про те, що ці витрати були понесені саме ОСОБА_1 і між цими витратами та протиправними рішеннями Обласної МСЕК є прямий наслідковий зв`язок. Те саме стосується чеків про оплату лікарських засобів та медичних препаратів шляхом безготівкових розрахунків, оскільки вони не дають можливість встановити власника рахунку, з якого проводилась оплата, а також чеків які через їх низьку якість (низьку якість їх копій) не дають можливість встановити, які саме товари були придбані, ким і коли саме.
Лише чеки від 10 вересня 2021 року на суму 340,30 грн, від 21 травня 2021 року на суму 100,00 грн, від 09 вересня 2021 року на суму 90,00 грн, від 24 серпня 2021 року на суму 72,24 грн, свідчать про те, що придбані ліки та медичні препарати були оплачені з рахунку, що належить ОСОБА_1 . Однак позивач не довела, що ці витрати перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з протиправними рішеннями Обласної МСЕК.
Позивач стверджує, що рішення Обласної МСЕК, яким їй відмовлено у встановленні інвалідності, призвело до значних матеріальних витрат, пов`язаних з подальшим лікуванням. Придбання медичних препаратів та допоміжного устаткування позивач вважає прямим наслідком проведеного Обласною МСЕК огляду на предмет встановлення інвалідності.
Позивач вказувала на те, що у випадку встановлення Обласною МСЕК інвалідності, вона мала б змогу значно зменшити матеріальне навантаження на свою малозабезпечену сім`ю, оскільки це дало б змогу отримувати соціальну допомогу від держави в повному обсязі.
Суд зауважує, що згідно з наданою медичною документацією витрати, які ОСОБА_1 несе у зв`язку з необхідністю придбання лікарських засобів та медичних препаратів, є наслідком наявності у неї хвороб, які потребують лікування і відповідних медичних призначень, а не наслідком рішень, прийнятих Обласною МСЕК.
Також суд відзначає, що протиправність рішень Обласної МСЕК пов`язана з недотриманням процедури проведення медико-соціальної експертизи. При цьому жодних висновків про наявність (відсутність) підстав для встановлення позивачці інвалідності суд не робив. За умови дотримання процедури проведення медико-соціальної експертизи, визначеної Положенням про МСЕ, Положенням № 1317 та Інструкцією № 561, може бути прийнято як рішення про встановлення інвалідності ОСОБА_1 , так і рішення про невстановлення їй інвалідності. Як наслідок, твердження позивачки про те, що внаслідок протиправного рішення Обласної МСЕК вона не змогла отримати державну соціальну допомогу, яка призначається особам з інвалідністю, не є належним обґрунтуванням факту спричинення їй матеріальних збитків, які перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з протиправним рішенням відповідача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд не бере до уваги доводи позивачки, які стосуються порушень, які, на її думку, були допущені МСЕК під час проведення медико-соціальної експертизи в 2012 році, оскільки відповідні рішення, дії чи бездіяльність Міжрайонної МСЕК та Обласної МСЕК не є предметом спору у справі, що розглядається.
Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою від 08 листопада 2021 року суд відстрочив позивачці сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн до ухвалення судового рішення у справі.
Судовий збір позивачем не сплачений, докази здійснення інших судових витрат позивач не надав.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судові витати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (ідентифікаційний код: 21956858, місцезнаходження: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Дніпропетровська, буд. 14), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - державного закладу «Центральна медико-санітарна експерта комісія Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код: 38260065, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, буд. 9), про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної і моральної шкоди - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати експертне рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про невстановлення інвалідності ОСОБА_1 , яке викладене в акті огляду медико-соціальною експертною комісією від 21 квітня 2021 року № 200.
3. Визнати протиправним і скасувати експертне рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про невстановлення інвалідності ОСОБА_1 , яке викладене в акті огляду медико-соціальною експертною комісією від 25 травня 2021 року № 245.
4. Зобов`язати Обласну медико-соціальну експертну комісію № 1 комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» повторно оглянути ОСОБА_1 , яка звернулася за встановленням інвалідності та оскаржила експертне рішення Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії м. Слов`янськ, викладене в акті огляду медико-соціальною експертною комісією № 113 від 13 січня 2021 року, з дотриманням вимог п. п. 3, 12, 17 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, п. 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2009 року № 1317, п. п. 1.4, 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» на користь державного бюджету судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
9. Повне судове рішення складено 16 вересня 2024 року.
Суддя Т.О. Кравченко
Суд | Донецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.09.2024 |
Оприлюднено | 18.09.2024 |
Номер документу | 121634403 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо охорони здоров’я, з них медико-соціальної експертизи |
Адміністративне
Донецький окружний адміністративний суд
Кравченко Т.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні