Рішення

від 16.09.2024 по справі 240/4409/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/4409/24

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Виконувача обов`язків керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа - Релігійна організація "Релігійне братство "Центр святого сімейства з назарету" про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Виконувач обов`язків керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Станишівської сільської ради від 23.12.2021 №565 "Про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду" в частині надання дозволу Релігійній організації "Релігійне братство "Центр Святого Сімейства з Назарету" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 5 га в оренду за межами населеного пункту (с. Зарічани) Станишівської сільської ради.

В обгрунтування позовної заяви зазначає, що спірним рішенням Станишівської сільської ради від 23.12.2021 №565, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель оборони з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства, що перебувають у постійному користуванні Збройних Сил України та використовуються для ведення лісового господарства. Отже, враховуючи вищевикладене, зазначенні землі були та залишаються землями державної власності, підтвердженням чого є також рішення Господарського суду у справах №906/684/21 та №906/602/16. При цьому, повноваженнями щодо розпорядження спірними землями належить Житомирській обласній державній адміністрації (наразі Житомирська обласна військова адміністрація).

Отже, у Станишівської сільської ради були відсутні повноваження на прийняття рішення від 23.12.2021 №565 "Про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду" в частині надання РО "Релігійне братство "Центр Святого Сімейства з Назарету" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу частин нерухомого майна від Релігійна організація "Релігійне братство "Центр Святого сімейства з Назарету" є власником об`єктів нерухомості - колишнього дитячого оздоровчого табору "Дружба", що знаходиться за адресою Житомирська область, Житомирський район, Станишівська сільська рада, Зарічанський військовий лісгосп, квартал № 5, виділ 18. Вказаний табір розташований на спірній земельній ділянці. Згідно акту передачі земельної ділянки Міністерства оборони України Зарічанській сільській раді Житомирського району, Житомирської області від 21.04.2003 було проведено передачу земельної ділянки площею 7,239 га із території земельної ділянки № 167 до земель запасу Станишівської сільської ради. Поряд із тим, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою 491,1265 га (до складу яких, на думку прокурора входить дана спірна ділянка) серії ЯЯ №0735506 видано ДП "Івано-Франківському ліспромкомбінату МО України" (Шепетівський військовий лісгосп) 21.09.2005. Отже, на спірній земельній ділянці розміщено рекреаційний майновий комплекс-оздоровчий табір, та земельну ділянку для його обслуговування було передано до земель запасу колишньої Зарічанської сільської ради ще у 2003 році.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що державний акт ЯЯ№073506 від 21.09.2005, яким засвідчено право постійного користування Державному підприємству Івано-Франківського ліспрокомбінату МО України (Шепетівський військовий лісгосп), є чинним та яким, поміж інших доказів, підтверджується віднесення спірної ділянки до земель оборони-лісогосподарського призначення. Отже, підсумовуючи викладене, на момент прийняття оспорюваного рішення, спірні землі відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №073506, положень ст. 77 Земельного кодексу України та Закону України "Про використання земель оборони" уже були віднесенні до земель оборони та перебували у постійному користуванні Збройних Сил України.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що за змістом акту передачі земельної ділянки від 21.04.2023 підставою для його складання є розпорядження начальника розквартирувальних військ і капітального будівництва ЗСУ №163/3995 від 31.10.2002. Таким чином розпорядження голови Житомирської РДА від 24.03.2003 №123 є виключно наслідком вказаного розпорядчого документа, уповноваженого власника земельної ділянки.

Третя особа надіслала пояснення на позов. У поясненнях зазначено, що згідно довідки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира Міністерства оборони України від 30 квітня 2024 року вих. № 1386 земельна ділянка не перебуває на обліку чи балансі КЕВ м.Житомира. На виконання рішення Міністра оборони України № 10354/з від 31 грудня 2004 року, розпорядження першого заступника голови Житомирської райдержадміністрації № 104 від 17 лютого 2005 року земельну ділянку площею 5 га, на якій розміщувався дитячий табір "Дружба" передано від Міністерства оборони України до земель запасу Зарічанської сільської ради Житомирського району. Факт добровільної відмови Міністерства оборони України від спірної земельної ділянки встановлений ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року у справі №-22-а-656/2008 року, якою апеляційну скаргу Військового прокурора Житомирського гарнізону залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 13 квітня 2007 року - без змін.

Ухвалою від 23.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження терміном 30 днів.

Ухвалою від 25.06.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав, просив задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи просив у задоволенні позову відмовити.

Усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 18.07.2024 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Держаному підприємству Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат, у складі якого перебував Шепетівський військовий лісгосп, до якого в свою чергу входило Зарічанське військове лісництво, на підставі розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 06.01.2005 №7, як постійному користувачу земельної ділянки площею 491,1265 га на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки для ведення лісового господарства, був виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №073506.

Дані землі попередньо перебували у користуванні Житомирського КЕЧ району, правонаступником якого являється Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.03.2009 №123 державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" реорганізовано шляхом виділу з нього структурних підрозділів, а саме Зарічанського військового лісгоспу, Корбутівського, Чуднівського і Макарівського військових лісництв зі створенням державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп".

З позовної заяви слідує, що 30.06.2009, земельні ділянки, які знаходяться в користуванні Зарічанського військового лісгоспу, були передані в підзвіт державному підприємству "Житомирський військовий лісгосп".

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №312 від 25.04.2018 змінено найменування Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" на Державне підприємство "Зарічанське лісове господарство.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №639 від 12.10.2021 припинено Державне підприємство "Зарічанське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство".

Пунктом 7 даного наказу визначено, що ДП "Бердичівське лісове господарство" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Зарічанське лісове господарство".

Рішенням Станишівської сільської ради від 23.12.2021№565 "Про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду", надано дозвіл Релігійній організації "Релігійне братство "Центр святого сімейства з Назарету" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 5,0000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за межами с. Зарічани Станишівської сільської ради.

Підставою надання такого дозволу є заява Релігійної організації "Релігійне братство "Центр святого сімейства з Назарету" та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомості №269862382, №269238500, №273466573, №273473030.

У вказаних витягах зазначено, що відповідні об`єкти нерухомості (дитячий оздоровчий табір "Дружба") під якими відводяться земельні ділянки загальною площею 5,0000 га розташовуються у 18 виділі, 5 кварталу Зарічанського військового лісгоспу.

Згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу частин нерухомого майна від Релігійна організація "Релігійне братство "Центр святого сімейства з Назарету" є власником об`єктів нерухомості - колишнього дитячого оздоровчого табору "Дружба", що знаходиться за адресою Житомирська область, Житомирський район, Станишівська сільська рада, Зарічанський військовий лісгосп, квартал № 5, виділ 18.

Позивач вважає, що у Станишівської сільської ради були відсутні повноваження на прийняття рішення від 23.12.2021 №565 "Про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду" в частині надання РО "Релігійне братство "Центр Святого Сімейства з Назарету" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,0000 га в оренду, оскільки такі відносяться до земель оборони з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства, що перебувають у постійному користуванні Збройних Сил України та використовуються для ведення лісового господарства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно п. "а" ч. 1ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин відносить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

За змістом статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, за змістом якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім обумовлених цим пунктом винятків. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Таким чином, у межах спірних правовідносин Станишівська сільська рада наділена повноваженнями розпоряджатися виключно землями комунальної власності.

Так, рішенням Станишівської сільської ради від 23.12.2021№565 "Про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду", надано дозвіл Релігійній організації "Релігійне братство "Центр святого сімейства з Назарету" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 5,0000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за межами с. Зарічани Станишівської сільської ради.

Підставою надання такого дозволу є заява Релігійної організації "Релігійне братство "Центр святого сімейства з Назарету" та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомості №269862382, №269238500, №273466573, №273473030.

У вказаних витягах зазначено, що відповідні об`єкти нерухомості (дитячий оздоровчий табір "Дружба") під якими відводяться земельні ділянки загальною площею 5,0000 га розташовуються у 18 виділі, 5 кварталу Зарічанського військового лісгоспу.

Обґрунтовуючи протиправність спірного рішення, позивач вважає, що у Станишівської сільської ради були відсутні повноваження на його прийняття , оскільки такі землі відносяться до земель оборони з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства, що перебувають у постійному користуванні Збройних Сил України та використовуються для ведення лісового господарства.

Прокурор вважає, що формування нової земельної ділянки в результаті виконання даного рішення, фактично виводить спірні землі площею 5 га із власності держави, змінює категорію земель та позбавляє права постійного користування такими землями ЗСУ.

Суд не погоджується з такими доводами, з огляду на таке.

Предметом даного позову є законність прийняття рішення щодо розроблення проекту землеустрою та прийняття рішення в межах повноважень Станішівської сільської ради, тобто встановлення факту, чи була на момент прийняття спірного рішення сільською радою спірна земельна ділянка землями оборони.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЗК України земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Частиною 7 ст. 20 ЗК України визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок у разі, якщо земельна ділянка відноситься до земель оборони, також погоджується з Міністерством оборони України або органом державної влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, до сфери управління якого належить військова частина, установа, військово-навчальний заклад, підприємство та організація, яка використовує землі оборони на праві постійного користування.

Таким чином, зміна цільового призначення землі, віднесеної до категорії земель оборони, здійснюється землекористувачем за погодженням з Міністерством оборони України або органом державної влади, до сфери якого належить підприємство, яке використовує землі оборони на праві постійного користування.

Відповідно до ст. 77 ЗК України (у редакції чинній на момент прийняття рішення Міністерством оборони України від 31.12.2004 №10354/з), землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Порядок використання та передачі земельних ділянок Міністерства оборони України врегульовано наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 "Про затвердження Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями і керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах Квартирно - експлуатаційної служби Збройних Сил України" ( далі - Положення).

Пунктом 25 Положення визначено, що облік усіх земель, наданих для потреб Міністерства оборони України, здійснюється згідно з Керівництвом по обліку земель (земельних ділянок) в квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України.

За відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно ст. 27 Земельного Кодексу України (п.44 Положення).

Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військта капітального будівництва Збройних Сил України, (п.45 Положення).

Своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України -командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, а також командирів військових частин землекористувачів(п.46 Положення).

Перелік земель, якіпропонуються до передачімісцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва ЗбройнихСил Українипогоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на територіїяких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження міністру оборони України, (п.48 Положення).

Оформленняпередачі земель здійснюють землекористувачі спільно частиною, відділенням морської Військово-Морських СилУкраїни, на земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України (п.50 Положення).

Згідно ст. 141 ЗК України (у редакції чинній на момент прийняття рішення Міністерством оборони України від 31.12.04 №10354/з), однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що у 1982 році Житомирській квартирно-експлуатаційній частині району (Зарічанське військове лісництво), яка на підставі директиви Міністра оборони України № Д 322/1/010 від 20 квітня 2005 року переформована з 10 листопада 2005 року в Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомира, видано Державний акт на право користування землею Б № 022301, згідно якого за землекористувачем закріплюються в безстрокове безоплатне користування 1488,7 га землі для державних потреб.

Відповідно до пункту 25 Положення про надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних сил України, та основні правила користування наданими землями, затвердженого Наказом Міністерства оброни України від 22 грудня 1998 року №483, спірна вказана земельна ділянка обліковувалася в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Житомира.

Оскільки земельні ділянки, у тому числі спірна земельна ділянка розміром 5 га, не використовувалися за призначенням, начальник Житомирської КЕЧ району звернувся з клопотаннями до Міністерства оборони України про вирішення питання їх передачі органам місцевого самоврядування та до Зарічанської сільської ради про прийняття їх земель до земель запасу.

Зарічанська сільська рада 18 липня 2003 року дала згоду на прийняття до земель запасу сільради земельної ділянки площею 5,0 га, що розташовані на земельній ділянці №167 і не використовуються для потреб Збройних Сил України.

Враховуючи пропозиції Головнокомандувача Повітряних Сил ЗС України та командувача військ Північного оперативно командування, за поданням Головного КЕУ ЗС України (доповідь від 17.12.2004. 303/1/4/3756), Першим заступником Міністра оборони України - керівником апарату Міністерства оборони України на ім`я Міністра оборони України 29.12.2004 року була підготовлена доповідь щодо можливості підтримати пропозиції щодо передачі земельних ділянок, у тому числі і трьох земельних ділянок загально площею 5,926 га та земельної ділянки площею 5.0 га у АДРЕСА_1 (Північне ОК) до земель запасу органів місцевого самоврядування, потреба у використанні яких для Збройних Сил України відпала, оскільки вказані земельні ділянки не використовувалися, будівлі на інженерні споруди, що належать Міністерству оборони на них відсутні.

Міністр оборони України рішенням від 31 грудня 2004 року №10354/з дав згоду на припинення права користування трьома земельними ділянками загальною площею 5,926 га та земельною ділянкою площею 5,0 га у АДРЕСА_1 (Північне ОК), що підтверджується копією рішення Міністерства оборони України від 31 грудня 2004 року.

Розпорядженням від 17 лютого 2005 року № 104 "Про припинення права Житомирської КЕЧ району на користування частинами земельних ділянок по добровільній відмові на території Тетерівської та Зарічанської сільських рад" Житомирська районна державна адміністрація відповідно до ст. ст. 17,77, 141, 142, п. 3 розділу IX "Прикінцеві положення", п.12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, розглянувши лист Житомирської КЕЧ району про припинення права на користування частинами земельних ділянок військового містечка № НОМЕР_1 площею 6,1 га на території Тетерівської сільської ради та трьох земельних ділянок загальною площею 5,926 га та земельної ділянки 5.0 га військового містечка № НОМЕР_2 на території Зарічанської сільської ради, по добровільній відмові, враховуючи рішення Міністерства оборони України № 10654/з від 31 грудня 2004 року, погодження відповідних сільських рад, пропозиції комісії при райдержадміністрації по розпорядженню землями державної власності, керуючись нормами земельного законодавства, припинила право Житомирської КЕЧ району на користування частинами земельних ділянок військового містечка № НОМЕР_1 площею 6,1 га на території Тетерівської сільської ради та трьох земельних ділянок загальною площею 5,926 га та земельної ділянки 5,0 га військового містечка № НОМЕР_2 на території Зарічанської сільської ради, по добровільній відмові МО України та віднесла їх до земель запасу відповідних сільських рад для послідуючого перерозподілу використання за цільовим призначенням.

Згідно акту передачі ділянки Міністерства оборони України Зарічанській сільській раді Житомирського району, Житомирської області від 18 лютого 2005 року на виконання рішення Міністра оборони України від 31 грудня 2004 року №10354/з та розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 17 лютого 2005 року № 104 комісія у складі першого заступника голови Житомирської райдержадміністрації ОСОБА_1 , начальника відділу земельних ресурсів Житомирського району Дейнеки С.В., Зарічанського сільського голови ОСОБА_2 , начальника Житомирського КЕЧ району ОСОБА_3 провели передачу земельної ділянки площею 5,00 га, яка вкрита лісовою рослинністю із території земельної ділянки №167 до земель запасу Зарічанської сільської ради. Розміри, місцезнаходження земельної ділянки показані на викопіюванні, що додано до акту.

Указане вказує на те, що право користування спірною земельною ділянкою МО України було припинено та змінено категорію земель із земель оборони на землі запасу Зарічанської сільської ради.

Відтак, суд зазначає, що спірна земельна ділянка не могла увійти до складу земельної ділянки, на яку видано Державний акт на право користування земельної ділянки ЯЯ №073506 площею 491,1265 га, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею.

До 21 вересня 2005 року (дата видання Державного акту на право користування земельної ділянки ЯЯ №073506) спірна земельна ділянка була передана Міністерством оборони на підставі рішення Міністра оборони України № 10357/3 від 31.12.2004 як така, що за призначенням не використовується до земель запасу Зарічанської селищної ради Житомирського району. В зв`язку із чим, постійний землекористувач - Житомирська КЕЧ району відповідно до діючого в МОУ порядку, передбаченому положеннями наказу №483 МО України від 22.12.1997 передала, а Зарічанська селищна рада прийняла спірну земельну ділянку до земель запасу згідно акту приймання - передачі від 18.02.2005 року.

Крім того, згідно даних Публічної кадастрової карти України земельна ділянка кадастровий номер якої 1822082500:01:000:0028 зазначений на звороті Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №073506 взагалі відсутня.

Згідно довідки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира Міністерства оборони України від 30 квітня 2024 року вих. № 1386 земельна ділянка не перебуває на обліку чи балансі КЕВ м.Житомира. На виконання рішення Міністра оборони України №10354/з від 31 грудня 2004 року, розпорядження першого заступника голови Житомирської райдержадміністрації № 104 від 17 лютого 2005 року земельну ділянку площею 5 га, на якій розміщувався дитячий табір "Дружба" передано від Міністерства оборони України до земель запасу Зарічанської сільської ради Житомирського району.

Факт добровільної відмови Міністерства оборони України від спірної земельної ділянки встановлений ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року у справі №-22-а-656/2008, якою апеляційну скаргу Військового прокурора Житомирського гарнізону залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 13 квітня 2007 року - без змін.

Так, Постановою Господарського суду Житомирської області від 13.04.2007 у справі № 16/434-НМ в задоволенні позовних вимог Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир до Житомирської районної державної адміністрації, треті особи: Міністерство оборони України, ДП МО України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" в особі Шепетівського військового лісгоспу, Житомирська філія ВАТ "Укртелеком" про визнання недійсними розпоряджень - відмовлено.

Предметом розгляду даної справи була земельна ділянка, на якій знаходиться цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Дружба", що на даний час належить на праві власності релігійній організації Релігійне братство "Центр Святого Сімейства з Назарету" згідно з Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомості №269862382, №269238500, №273466573, №273473030.

Вказані судові рішення (постанова Господарського суду Житомирської області від 13.04.2007 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року) залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2009 року.

У мотивувальній частині постанови Господарського суду Житомирської області від 13.04.2007 вказано: "Доводи прокурора стосовно того, що спірна земельна ділянка входить до складу земель наданих державному підприємству Івано-Франківського ліс промкомбінату МО України (Шепетівській військовий лісгосп) для ведення лісового господарства) на підставі Державного акту серія ЯЯ № 703506 від 10.10.05 виданого згідно розпорядження відповідача від 06.01.2005 року № 7 спростовується листом Житомирської районної державної адміністрації від 12.01.2007 № 18-4/52 та поясненнями представника Житомирської районної державної адміністрації, який пояснив, що при виготовленні техдокументації для Шепетівського військового лісгоспу допущена помилка в частині включення в межі ділянки лісгоспу земель, необхідних для обслуговування будівель табору відпочинку ВАТ "Укртелеком". Розпорядженням голови райдержадміністрації від 04 серпня 2006 року № 603 внесено зміни в п.1 розпорядження голови райдержадміністрації від 06.01.2005 року №7, згідно якого площа земельної ділянки Шепетівського військового лісгоспу на території Зарічанської сільської ради становить 485,2005 га".

Вказане дає підстави для висновку, що питання належності спірної земельної ділянки до земель оборони вже було предметом дослідження в іншому судовому процесі.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційно встановлені обставини не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не визначено : законом. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Наведені обставини встановлені рішенням, яке набрало законної сили, а тому вони не підлягають доказуванню відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, обставини, встановлені у даному рішенні, є преюдиційними для розгляду даної справи, оскільки безпосередньо мають значення для її розгляду та безумовно стосуються предмету спору та спірних правовідносин, а саме, правомірності передачі земельної ділянки площею 5 га, що оспорює прокурор та позивач, до земель з запасу сільської ради (комунальної власності).

Судовим рішенням, набрало законної сили встановлено законність передачі земельної ділянки площею 5 га до земель запасу Зарічанської сільської ради та спростовано доводи прокурора та позивача, що така земельна ділянка відноситься до земель оборони лісового фонду.

В той же час, що стосується посилань прокурора на те, що зазначенні землі були та залишаються землями державної власності, підтвердженням чого є рішення судів у справах №906/684/21 та №906/602/16, суд зазначає наступне.

Так, дійсно, резолютивною частиною рішення Господарського суду м.Києва від 04.10.2022 у справі №906/684/21 зобов`язано Державне підприємство "Зарічанське лісове господарство припинити ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельних ділянках Міністерства оборони України за державними актами: Б №022537, № 25/20 Б №022538, №5, ЯЯ № 076146, ЯЯ № 076149, ЯЯ № 076145, ЯЯ №076148, ЯЯ №073507, ЯЯ №073505, ЯЯ №073508, ЯЯ №073506, ЯЯ №073509, ЯЯ №074003, що належать на праві постійного користування Збройним Силам України."

Даним, рішенням встановлено наявність права постійного користування зазначеними земельними ділянками Збройними силами України, в тому числі згідно Державного акту ЯЯ №073506.

Разом з тим, суд зазначає, що жоден учасник даної справи не приймав участі у розгляді справи № 906/684/21, наслідком якої стало рішення Господарського суду м.Києва від 04.10.2022 та встановлені вказаним рішенням обставини жодну із сторін не стосувались, а тому обставини встановлені вказаним рішенням не можуть вважатись преюдиційними та підлягали доказуванню на загальних підставах.

При цьому, спірним питанням при розгляді цієї справи було виключно правомірність використання лісового фонду на вказаних земельних ділянках.

Однак, з даного рішення вбачається, що судом не досліджувалося питання щодо часткової зміни категорії земель із земель оборони на землі запасу Зарічанської сільської ради згідно Державного акту ЯЯ №073506. Будь-якої оцінки даним обставинам суд в цьому рішенні не надавав.

Крім того, як встановлено судовим рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.04.2007 у справі №16/434-НМ, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2008 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.07.2009 у справі №-22-а-656/2008, розпорядженням голови райдержадміністрації від 04 серпня 2006 року № 603 внесено зміни в п.1 розпорядження голови райдержадміністрації від 06.01.2005 року №7, згідно якого площа земельної ділянки Шепетівського військового лісгоспу на території Зарічанської сільської ради згідно Державного акту ЯЯ №073506 становить 485,2005 га.

Вказане розпорядження є чинним, докази його оскарження чи скасування в матеріалах справи відсутні.

Зазначені обставини в ході розгляду справи прокурором та позивачем не спростовані.

Тобто, викладене дає підстави для висновку, що спірна земельна ділянка на момент прийняття рішення справі № 906/684/21 не входила до складу земель, право користування якими посвідчено Державним актом ЯЯ №073506.

Аналогічно, рішення у справах №906/602/16 та № 240/33452/22 не можуть підтверджувати доводи прокурора та позивача, оскільки в них також не досліджувалося питання щодо часткової зміни категорії земель із земель оборони на землі запасу Зарічанської сільської ради згідно Державного акту ЯЯ №073506.

Отже, доводи прокурора та позивача, що усі землі на яких здійснювало діяльність Державне підприємство "Зарічанське лісове господарство" на території Зарічанської сільської ради охоплено держактом серії ЯЯ №073506 є безпідставними.

Відповідно до абз. 3 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає: а) пояснювальну записку; б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі Формування земельної ділянки): в) розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) кадастровий план земельної ділянки.

Слід звернути увагу, що позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Житомирської окружної прокуратури обґрунтовані наявністю дійсного державного акту про право постійного користування ЯЯ №073506, зокрема, на встановлені факти судовим рішенням, яке датовано 04.10.2022 року.

Оскаржуване рішення прийняте Станишівською сільською радою від 23.12.2021 року.

Положення ст. 123 Земельного кодексу України чітко визначають, що єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту відводу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій.

Оскільки на момент прийняття вказаного рішення такі невідповідності не існували, сільська рада не мала законних та достатніх підстав для відмови у прийнятті оскаржуваного рішення.

Щодо посилання прокурора на викопіювання із проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Житомирський військовий лісгосп", витяг з Плану лісонасаджень ДП "Житомирський військовий лісгосп" Зарічанське лісництво та витяг з Проекту організації та розвитку лісового господарства Зарічанського лісництва ДП "Житомирський військове лісове господарство", то вони не є належними та допустимими доказами того, що спірна земельна ділянка площею належить до земель оборони з цільовим призначенням ведення лісового господарства, оскільки не може підміняти собою визначені законом документи, які підтверджують це право.

Також, посилання прокурора на необґрунтованість наявності розпорядження голови Житомирської РДА від 24.03.2003 №123 є безпідставними, оскільки таке розпорядження є виключно наслідком розпорядчого документа уповноваженого власника спірної земельної ділянки, задля створення відповідно комісії та забезпечення передачі земель до складу Зарічанської сільської ради.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором та позивачем в ході розгляду справи не доведено, що земельна ділянка, щодо якої надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, належить до земель оборони, що перебувають у постійному користуванні Збройних Сил України та використовуються для ведення лісовогогосподарства, а відтак Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області мала право розпоряджатися указаною земельною ділянкою та надавати дозвіл Релігійній організації "Релігійне братство "Центр святого сімейства з Назарету" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у оренду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду даній справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач в ході розгляду справи довів, що при прийнятті спірного рішення діяв межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ,

вирішив:

У задоволенні позову Виконувача обов`язків керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації (вул. Леха Качинського, 2, м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10014) до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Кооперативна, 3,с. Станишівка, Житомирська обл., Житомирський р-н,12430. РНОКПП/ЄДРПОУ: 04348444) , третя особа - Релігійна організація "Релігійне братство"Центр святого сімейства з назарету"(вул. Гагаріна, 18, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33022. РНОКПП/ЄДРПОУ: 04348444) про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

16.09.24