Рішення

від 16.09.2024 по справі 500/4410/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4410/24

16 вересня 2024 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство "Лемар Агро" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофемелі" про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - Башуцького І.Я., надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №067092 від 28.06.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.06.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за наслідком виявленого порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» згідно Акту проведення перевірки АР №025040 від 01.05.2024, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону.

Позивач вважає таку постанову протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником та 01.05.2024 не здійснював на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, відповідно, не допускав порушень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Ухвалою суду від 22.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

31.07.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок та направлення на перевірку проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на А/Д М-30, км 77+650 Тернопільська область. При проведенні 01.05.2024 рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки Mercedes-Benz н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 під керуванням водія - позивача ОСОБА_1 згідно посвідчення водія, транспортний засіб належить також позивачу. Вказує, що відповідно до наданої товарно-транспортної накладної №Р53 від 30.04.2024, здійснювалися перевезення вантажу, перевізником зазначено ПП «ЛЕМАР АГРО». Під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), перевірено наявність документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та встановлено, що транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ н.з. НОМЕР_1 , відповідно до пункту F.1 свідоцтва реєстрації т/з СХЕ№715034 повна маса транспортного засобу становить 4600 кг, обладнаний аналоговим тахографом, однак у водія відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, також у водія відсутні тахокарти у кількості передбаченій законодавством. Зважаючи на виявлені порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом АР №025040 від 01.05.2024.

Відповідач наголошує, що зважаючи на те, що автомобільним перевізником у наданій до перевірки ТТН №Р53 від 30.04.2024, було зазначено ПП «ЛЕМАР АГРО» (юридична адреса Львівська область) акт перевірки скеровано до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області. ПП «Лемар Агро» надало пояснення відповідно до яких, підприємство ніколи не співпрацювало з водієм та власником транспортного засобу що перевірявся, а також ним не виписувалася ТТН яка була надана під час перевірки посадовій особі Укртрансбезпеки.

Враховуючи вказані обставини, акт направлено для розгляду до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області та викликано на розгляд особу, що була водієм під час проведення перевірки та є власником транспортного засобу, що перевірявся-позивача ОСОБА_1 . Під час проведення перевірки водієм (позивачем) не було надано будь-яких пояснень з приводу виявлених порушень. На розгляд справи він також не з`явився. За таких обставин відповідач вказує, що за наявними матеріалами на час прийняття рішення по акту були відсутні підстави вважати, що автомобільним перевізником у даному випадку є особа відмінна від позивача, який є власником транспортного засобу що перевірявся і його водієм (арк. справи 18-40).

06.08.2024 представником позивача подано до суду відповідь на відзив у якій вказує, що згідно доданої відповідачем до відзиву на позовну заяву товарно-транспортної накладної №Р53 від 30.04.2024 автомобільним перевізником є ПП «ЛЕМАР АГРО», а позивач ОСОБА_1 є лише водієм транспортного засобу. Наголошує, що 01.05.2024 акт проведення перевірки АР №025040 щодо ОСОБА_1 , як автомобільного перевізника, не складався, а складався щодо вказаного ПП «ЛЕМАР АГРО». Вказує також і на те, що повідомлення про розгляд справи про порушення надіслано відповідачем не за адресою проживання позивача, відповідно останній його і не отримував, відтак вважає, що відповідач належним чином не повідомив позивача про розгляд справи про порушення (арк. справи 41-49).

07.08.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив у яких вказав, що акт рейдової перевірки було перенаправлено для розгляду до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області та викликано на розгляд особу, що була водієм під час проведення перевірки та являється власником транспортного засобу, що перевірявся- позивач ОСОБА_1 .

Відповідач вказує, що у разі відсутності у водія вантажного автомобіля під час перевірки документів, які б підтверджували те, що дане вантажне перевезення здійснюється на комерційній основі чи за власний кошт юридичною особою, або іншою фізичною особою, то в розумінні Закону №2344 саме водій такого вантажного автомобіля може вважатися автомобільним перевізником та бути суб`єктом відповідальності за статтею 60 цього Закону, адже даний закон відносить до автомобільних перевізників і фізичних осіб, незалежно від наявності в них статусу суб`єкта господарювання (арк. справи 50-58).

Ухвалою від 30.08.2024 суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ПП «ЛЕМАР АГРО» (місцезнаходження: Львівська область, місто Стрий, вул. Залізняка, 9 кв. 1, код ЄДРПОУ 36418926) та ТОВ «Агрофемелі» (місцезнаходження: Львівська область, Пустомитівський район, с. Давидів, вул. Львівська, 2а, код ЄДРПОУ 39667313), оскільки оскаржена у цій судовій справі санкція накладена відповідачем при здійсненні перевезення вантажу вантажовідправником, замовником, та автомобільним перевізником якого у ТТН вказано ПП «ЛЕМАР АГРО» до вантажоодержувача ТОВ «Агрофемелі».

Так вказаною ухвалою витребувано судом у ПП «ЛЕМАР АГРО» та у ТОВ «Агрофемелі» договори, в тому числі на перевезення вантажу, на виконання яких здійснено транспортування товару згідно ТТН №Р53 від 30.04.2024 з пункту навантаження «Львівська область, Стрийський район, с. Дубліни, вул. Шевченка, 257» у пункт розвантаження «с. Гусяти» вантажовідправником ПП «ЛЕМАР АГРО» до вантажоодержувача ТОВ «Агрофемелі».

На виконання вимог вказаної ухвали суду, 09.09.2024 від вказаних третіх осіб на адресу суду надійшли письмові пояснення однакового змісту, у яких зазначено, що такі підприємства жодних правовідносин з громадянином ОСОБА_2 не мали, він не є водієм таких підприємств, а автомобіль Мерседес-Бенц Спрінтер д.н.з. НОМЕР_1 у власності та користуванні ПП «ЛЕМАР АГРО» та ТОВ «Агрофемелі» ніколи не перебував. Зазначено також, що жодних замовлень на перевезення продукції у громадянина ОСОБА_2 треті особи не розміщували, а про походження ТТН Р53 від 30.04.2024 їм не відомо, як не відомо на якій підставі у даному документі були вказані реквізити цих підприємств. За таких обставин, витребувані судом документи не надано, адже жодні документи з приводу вищевказаного перевезення відсутні (арк. справи 67, 69).

Інших заяв чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи 01.05.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області здійснено перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , арк. справи 30 зворот).

Рейдова перевірка здійснювалась на підставі щотижневого графіку у період з 29.04.2024 по 05.05.2024 (арк. справи 29) та направлення №000888 від 29.04.2024 на А/Д М-30, км 77+650 Тернопільська область (арк. справи 29 зворот).

Під час проведення заходів державного нагляду (контролю) водій ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_3 , арк. справи 30) надав для перевірки документи, а саме: вказане посвідчення водія, свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію транспортного засобу марки Mercedes-Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 та товаро-транспортну накладну №Р53 від 30.04.2024, в якій замовником, вантажовідправником та перевізником вказано ПП «ЛЕМАР АГРО», а вантажоодержувачем ТОВ «Агрофемелі» (арк. справи 31 зворот).

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт №025040 від 01.05.2024, в якому зафіксовано факт перевірки транспортного засобу марки Mercedes-Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до пункту F.1 свідоцтва реєстрації т/з НОМЕР_2 повна маса транспортного засобу становить 4600 кг, обладнаний аналоговим тахографом, власником та водієм транспортного засобу є позивач. Позивачем надано товаросупровідний документ на вантаж (ТТН №Р53 від 30.04.2024) де вказано, що автомобільним перевізником є ПП «ЛЕМАР АГРО» (арк. справи 30).

За наслідками перевірки встановлено, що на момент перевірки у водія відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, а також у водія відсутні тахокарти у кількості передбаченій законодавством, що є порушенням вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III, відповідальність за вказане правопорушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 вказаного закону.

В акті графа «Пояснення водія про причини порушення» водій зазначив «Не згідний».

З матеріалів справи слідує, що оскільки автомобільним перевізником згідно товаросупровідної документації (ТТН № Р53 від 30.04.2024), зазначено ПП «ЛЕМАР АГРО» (юридична адреса Львівська область), то вищезазначений акт перевірки було скеровано до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області. ПП «Лемар Агро» та ТОВ «Агрофемелі» було надано пояснення відповідно до яких, підприємство ніколи не співпрацювало з водієм та власником транспортного засобу що перевірявся, а також не виписувалася ТТН яка була надана під час перевірки посадовій особі Укртрансбезпеки (арк. справи 33, 33 зворот). Враховуючи вказані обставини акт перенаправлено для розгляду до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області та викликано на розгляд особу, що була водієм під час проведення перевірки та є власником транспортного засобу, що перевірявся - позивача ОСОБА_1 (арк. справи 32 зворот).

Розгляд акту призначено «на 28.06.2024», про що позивача проінформовано рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 04.06.2024 (арк. справи 34), за трекером поштове відправлення 4602703237953 вручено позивачу особисто 20.06.2024, за адресою, що вказана позивачем і у позовній заяві, як місце проживання позивач (арк. справи 34 зворот - 35). На розгляд справи позивач також не прибув, а під час проведення перевірки водієм (позивачем) будь-яких пояснень щодо виявлених порушень надано не було надано.

28.06.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області прийнято постанову №067092, якою за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III, відповідальність за яке передбачено абз. 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III, застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн (арк. справи 35 зворот). Вказаному постанову позивачем отримано 06.07.2024, про що ним зазначено у позовній заяві.

Із скаргою на таку постанову до Державної служби України з безпеки на транспорті позивач не звертався.

Позивача вважає, що підстави для притягнення його до такого виду відповідальності відсутні, з огляду на що звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та спірному рішенню, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі Закон №2344-ІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у пункті 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2021 року №1579-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті.

Статтею 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

До інших документів передбачених законодавством слід віднести і ті, обов`язковість яких визначена Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385).

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Отже, вимогами статті 48 Закону № 2344-III передбачено обов`язок водія під час здійснення вантажних перевезень мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При цьому в силу приписів Інструкції №385, до «інших документів», які водій має мати при собі, належить, зокрема, і протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а також заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відсутність у перевізника або незабезпечення водія переліченими документами є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Так, з матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття оскарженої постанови став висновок відповідача про відсутність під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки Mercedes-Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 , під кермуванням водія позивача та який належить позивачу, протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, а також у водія відсутні тахокарти у кількості передбаченій законодавством.

При цьому представник позивача не заперечує того факту, що на момент проведення рейдової перевірки у водія не було зазначених у акті перевірки документів, оскільки позовні вимоги обґрунтовано лише тим, що ОСОБА_1 в цьому випадку не був автомобільним перевізником в розумінні приписів Закону № 2344-III.

Відтак визначальним в межах розгляду цієї справи є встановлення факту того, чи був позивач на момент проведення 01.05.2024 рейдової перевірки автомобільним перевізником в розумінні положень Закону №2344-III, адже основні доводи його представника полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до нього як до неналежного суб`єкта.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Представник позивача вказує, що транспортний засіб марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 який був об`єктом перевірки 01.05.2024, належить на праві власності позивачу та був під його кермуванням, проте вантаж перевозився згідно ТТН №Р53 від 30.04.2024 де вказано вантажовідправником та автомобільним перевізником ПП «ЛЕМАР АГРО», що свідчить про те, що позивач не може вважатися автомобільним перевізником в розумінні положень Закону №2344-III. Окрім цього, позивач вказує, що акт перевірки за наслідками якого складено оскаржену постанову, також складено щодо ПП «ЛЕМАР АГРО» як автоперевізника, а не щодо позивача, відтак він вважає, що у відповідача були відсутні підстави притягувати саме його до відповідальності.

Суд критично оцінює такі доводи позивача з огляду на наступне.

Так, гідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

За відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 14.12.2023 року у справі №340/5660/22.

Судом встановлено, що оскільки автомобільним перевізником згідно наданої при рейдовій перевірці ТТН № Р53 від 30.04.2024 зазначено ПП «ЛЕМАР АГРО» (юридична адреса Львівська область), то вищезазначений акт перевірки первинно було скеровано до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, при розгляді якого ПП «Лемар Агро» та ТОВ «Агрофемелі» надали пояснення відповідно до яких заперечили будь-яку співпрацю з водієм, який є також власником транспортного засобу що перевірявся, а також не виписувалася ТТН яка була надана під час перевірки посадовій особі Укртрансбезпеки (арк. справи 33, 33 зворот). Слід відмітити, що представлена при проведені рейдової перевірки ТТН № Р53 від 30.04.2024, копія якої наявна в матеріалах справи, не містить жодних підписів, не зазначено суму на яку відпущено товар, також не зазначено супровідні документи на вантаж (арк. справи 30 зворот).

Зазначені обставини стали підставою для розгляду питання про притягнення саме позивача до відповідальності за складеним 01.05.2024 актом перевірки, оскільки він був тією особою, яка фізично здійснювала перевезення транспортним засобом, що перевірявся (був водієм), є власником такого транспортного засобу, а також був тією особо, яка надавала посадовим особам відповідача ті документи, які було використано під час перевірки, так і тією особою, яка не надала передбачені статтею 48 Законом №2344 документи (протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а також заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом).

Відповідно, позивач будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (позаяк поштове відправлення з повідомленням про дату розгляду матеріалів отримав особисто, арк. справи 35), на розгляд таких матеріалів не прибув. Також позивач не був позбавлений права надіслати власні пояснення та/або додаткові докази щодо складення документів відносно неналежної особи, однак таких відповідачу також не представив, як і не скористався правом на оскарження постанови про накладення штрафу до Державної служби України з безпеки на транспорті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 22 грудня 2021 року по справі №420/3371/21.

З метою з`ясування обставин справи щодо наданої при рейдовій перевірці ТТН №Р53 від 30.04.2024, суд з власної ініціативи залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ПП «ЛЕМАР АГРО» та ТОВ «Агрофемелі», оскільки оскаржена у цій судовій справі санкція накладена відповідачем при здійсненні перевезення вантажу, вантажовідправником замовником, та автомобільним перевізником якого у ТТН вказано ПП «ЛЕМАР АГРО» до вантажоодержувача ТОВ «Агрофемелі».

Так судом витребувано у ПП «ЛЕМАР АГРО» та у ТОВ «Агрофемелі» договори, в тому числі на перевезення вантажу, на виконання яких здійснено транспортування товару згідно ТТН №Р53 від 30.04.2024 з пункту навантаження «Львівська область, Стрийський район, с. Дубліни, вул. Шевченка, 257» у пункт розвантаження «с. Гусяти» вантажовідправником ПП «ЛЕМАР АГРО» до вантажоодержувача ТОВ «Агрофемелі».

На виконання вимог вказаної ухвали суду, 09.09.2024 від вказаних третіх осіб на адресу суду надійшли письмові пояснення однакового змісту, у яких зазначено, що такі підприємства жодних правовідносин з громадянином ОСОБА_2 не мали, він не є водієм таких підприємств, а автомобіль Мерседес-Бенц Спрінтер д.н.з. НОМЕР_1 у власності та користуванні ПП «ЛЕМАР АГРО» та ТОВ «Агрофемелі» ніколи не перебував. Зазначено також, що жодних замовлень на перевезення продукції у громадянина ОСОБА_2 треті особи не розміщували, а про походження ТТН Р53 від 30.04.2024 їм не відомо, як і не відомо на якій підставі у даному документі були вказані реквізити цих підприємств. За таких обставин, витребувані судом документи не надано, адже жодні документи з приводу вищевказаного перевезення у третіх осіб відсутні (арк. справи 67, 69).

Суд звертає увагу, що доказів на спростування позиції третіх осіб, які заперечують свою причетність до перевезень позивача, здійснених ним особисто на його власному автомобілі 01.05.2024, останнім не надано, та судом не здобуто.

Відтак, зважаючи на те, що статтею 1 Закону №2344 визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, суд дійшов висновку що позивач є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно, є суб`єктом відповідальності за цим Законом в межах спірних правовідносин.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлене, суд вважає, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №067092 від 28.06.2024 відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак підстави для її скасування відсутні, а тому суд доходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство "Лемар Агро", Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофемелі" про визнання протиправною та скасування постанови №067092 від 28 червня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

відповідач: - Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження/місце проживання: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46027, код ЄДРПОУ: 39816845);

треті особи:

- Приватне підприємство "Лемар Агро" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Максима Залізняка, 9/1, м. Стрий, Стрийський р-н, Львівська обл., 82402, код ЄДРПОУ: 36418926)

- Товариство з обмежною відповідальністю "Агрофемелі" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Львівська, 2А, с. Давидів,Львівський р-н, Львівська обл.,81151, код ЄДРПОУ: 39667313) .

Головуючий суддяМірінович У.А.