Рішення

від 16.09.2024 по справі 520/11892/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

16.09.2024 р. справа №520/11892/24 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання протиправними та скасувати наказів про накладення дисциплінарного стягнення і звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,встановив:

Позивач, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 309 від 09.04.2024 Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського СПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області про застосування до помічника чергового чергової частини сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 /0083687/ дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції; 2) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 165о/с від 17.04.2024 про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 /0083687/, помічника чергового чергової частини сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області; 3) поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на роботі на посаді помічника чергового чергової частини сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 17.04.2024; 4) стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.04.2024 по день поновлення на посаді, із розрахунку середньоденної заробітної плати 376,42 грн.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що дисциплінарне стягнення накладено безпідставно, за відсутності як події вчинення дисциплінарного проступку, так і складу дисциплінарного проступку поліцейського. Стверджував, що з серпня 2023р. по лютий 2024р. дійсно користувався автомобілем марки KIA моделі SORENTO JC 5248 д.н.р.з. НОМЕР_2 , власником якого є Благодійний фонд «Пелікан» (ідентифікаційний код 44823215; далі за текстом - Автомобіль), проте був необізнаний ані із існуванням кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202322122000955 від 13.06.2023р. за ч.3 ст.210-2 Кримінального кодексу України, ані із судовими рішеннями у справі №642/4323/23.

01.02.2024р. із використанням ІП «Гарпун розшук ТЗ та НЗ» переглядав інформацію стосовно транспортного засобу із д.н.р.з. НОМЕР_2 , але не поширював отримані відомості та не передавав ці відомості стороннім особам.

03.02.2024р. дійсно керував Автомобілем, але не повідомляв поліцейським на блокпосту «ДІМ» №67 на автомобільній дорозі Київ-Харків-Довжанський про доставлення цього Автомобіля до Слідчого відділу Відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області. Наполягав на тому, що не перешкоджав поліцейським у розслідуванні кримінального правопорушення, повернув Автомобіль власнику, не вчиняв порушень Правил дорожнього руху.

Підсумково зауважував на непропорційності застосованого покарання.

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління, орган публічної адміністрації) із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що подія скоєння дисциплінарного проступку мала місце. Наполягав, що обставини події проступку оцінені вірно, міра відповідальності обрана правильно, процедура накладення покарання дотримана, рішення про дисциплінарне стягнення прийнято повноважною особою.

У подальшому сформульовані у позові доводи (але в іншій текстуальній інтерпретації) були відтворені позивачем у відповіді на відзив.

Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі процесуальних документів сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; належить до громадянства України; проходив безперервну службу в органах внутрішніх справ України з 19.09.2005р. (зокрема, 19.09.2005р.-30.12.2005р. курсант Сумського училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Сумській області; 12.2005-05.2006 інспектор ДПС відділення ДАІ Київського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області; 05.2006-12.2006 інспектор патрульної служби групи патрульної служби Нововодолазького РВ ГУУМВСУ в Харківській області; 12.2006-07.2007 інспектор патрульної служби Харківського РВ ГУУМВСУ в Харківській області; 07.2007-10.2007 інспектор ДПС групи ДПІ (по обслуговуванню Харківського району Харківської області) МВ 511 ДАІ при ГУ (по обслуговуванню населення Зміївського, Нововодолазького, Харківського районів Харківської області); 10.2007-10.2011 інспектор ДПС взводу ДПС №2 м.Харків батальйону взводу ДПС (для обслуговування доріг державного значення ГУ); 10.2011-02.2012 інспектор ПС 3 роти полку ПС ХМУ ГУ; 02.2012-07.2013 інспектор ПС 9 роти полку ПС ХМУ ГУУМВСУ в Харківській області; 07.2013-04.2014 інспектор ПС взводу №2 роти №9 полку ПС ХМУ ГУМВСУ в Харківській області); 04.2014-11.2015 інспектор ДПС взводу з обслуговування стаціонарного посту №2 роти ДПС ДАІ ГУ), яку продовжив в органах Національної поліції України з 07.11.2015р.; згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області №178 від 09.03.2022р. поліцейський СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області старший сержант поліції ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 11.03.2022р. №141 о/с старший сержант поліції ОСОБА_1 /0083687/, поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 ГУ НП в Харківській області) з 11.03.2022р. був звільнений із служби в поліції без виплати грошового забезпечення з 24.02.2022р.; згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023р. у справі №520/8292/22 було скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 178 від 09.03.2022 про застосування до поліцейського СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 11.03.2022 № 141 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 /0083687/, поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 ГУ НП в Харківській області з 11.03.2022, без виплати грошового забезпечення з 24.02.2022, поновлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на роботі у Відділі поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області в Харківській області з 11.03.2022.

Наказом ГУ НП в Харківській області від 21.06.2023р. №280 о/с заявника було поновлено на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області в Харківській області з 11.03.2022.

Наказом ГУ НП в Харківській області від 28.06.2023р. №285 о/с заявника було переміщено на посаду помічника чергового чергової частини сектору поліцейської діяльності №1 Купянського районного відділу поліції ГУ НП в Харківській області.

Згідно з ч.1 ст.78 КАС України суд визнає такими, що не потребують додаткового доказування обставини того, що з серпня 2023р. по лютий 2024р. дійсно користувався автомобілем марки KIA моделі SORENTO JC 5248 д.н.р.з. НОМЕР_2 , власником якого є Благодійний фонд «Пелікан» (ідентифікаційний код 44823215; далі за текстом - Автомобіль), позаяк ці обставини фактично визнані і позивачем, і відповідачем.

Доказів достеменного з`ясування заявником особи громадянина, від якого було отримано у фізичне користування Автомобіль, матеріали справи не містять.

Доказів зясування заявником мінімально необхідного обсягу відомостей обєктивної дійсності для створення умов стосовно подальшого виконання заявником вимог ст.ст.45-46 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII «Про запобігання корупції» в частині декларування факту користування Автомобілем матеріали справи не містять.

Доказів оформлення страхового полісу цивільної відповідальності відносно указаного Автомобіля матеріали справи не містять.

З приєднаних до справи копій документів судом з`ясовано, що Слідчим відділом ВП № 2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221220000955 від 13.06.2023 за ч. 3 ст. 210-2 Кримінального кодексу України, у тому числі і за епізодом ввезення на митну територію України Автомобіля.

19.01.2024 на підставі постанови заступника начальника СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 про внесення транспортних засобів до ІП «Гарпун» відомості про Автомобіль були внесені до ІП «Гарпун» щодо їх розшуку. (т.1 а.с.68-78).

25.01.2024 ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова у справі №642/4323/23 (провадження №1-кс/642/319/24) на низку транспортних засобів (у тому числі і Автомобіль) було накладено арешт без права користування та розпорядження. (т.1 а.с.64-67).

Заступником начальника СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_2 до УКР ГУНП в Харківській області в порядку ст. 40 КПК України по кримінальному провадженню № 12023221220000955 було надіслано доручення від 29.12.2023 № 1476д/119-64/16-2023, виконавцем якого було визначено заступника начальника відділу незаконного заволодіння транспортними засобами УКР ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 .

Під час виконання вказаного доручення встановлено, що Автомобілем користується заявник.

У тексті позову заявник обставин користування Автомобілем не спростовував та не заперечував.

01.02.2024р. мала місце подія телефонної розмови працівника органу правопорядку (майора поліції ОСОБА_3 ) із заявником, у ході якої заявнику було повідомлено про розшук Автомобіля у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні. (т.1 а.с.105).

01.02.2024р. о 13:16год. із використанням наданого службового облікового запису користувача ІПНП заявник здійснював вхід до ІП «Гарпун - розшук ТЗ та НЗ» та переглядав інформацію стосовно Автомобіля.

05.02.2024р. заявник до ВП №2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області для допиту в якості свідка та надання для огляду автомобіль «КIA SORENTO JC 5248» не прибув, причин неприбуття не повідомив.

07.02.2024р. заявник прибув на допит до слідчого і повідомив про повернення Автомобіля за адресою станції технічного обслуговування по вул. Ньютона, 4, м. Харків особі із невідомими анкетними даними.

14.02.2024р. до ГУ НП в Харківській області надійшов рапорт начальника Відділу поліції № 2 Харківського РУП № 3 ГУ НП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_4 від 13.02.2024 № 2079/119-64/01/16-2024 про можливе вчинення дисциплінарного проступку помічником чергового СПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , який користуючись автомобілем «КIA SORENTO JC 5248», н.з. НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3 ), що оголошений у розшук та на нього накладено арешт по кримінальному провадженню №12023221220000955 від 13.06.2023 за ч. 3 ст. 210-2 КК України, повернув його особам причетним до вчинення вказаного кримінального правопорушення та відмовився від надання свідчень про обставини події. (т.1 а.с.28-30).

20.02.2024 Головним управління Національної поліції в Харківській області було видано наказ №462 про призначення відносно заявника службового розслідування щодо можливого вчинення дисциплінарного проступку помічником чергового СПД №1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , який користуючись автомобілем «КIA SORENTO JC 5248», н.з. НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3 ), що оголошений у розшук та на нього накладено арешт по кримінальному провадженню № 12023221220000955 від 13.06.2023 за ч. 3 ст. 210-2 КК України, повернув його особам причетним до вчинення вказаного кримінального правопорушення та відмовився від надання свідчень про обставини події та створено дисциплінарну комісію. (т.1 а.с.16-17).

Доказів невідповідності закону кількісного складу членів дисциплінарної комісії, існування між заявником та членами дисциплінарної комісії неприязнених стосунків, минулих конфліктів, існування у членів дисциплінарної комісії прагнення до викривлення, спотворення, перекручення справжніх обставин фактичної дійсності матеріали справи не містять.

Наказом ГУ НП в Харківській області від 07.03.2024р. №579 строк службового розслідування було продовжено до 20.03.2024р.

У звязку із проведенням службового розслідування відносно заявника була складена службова характеристика позитивного змісту. (т.1 а.с.84).

Під час проведення службового розслідування був опитаний капітан поліції ОСОБА_5 , який пояснив, що 03.02.2024р. близько 08:35год. до блокпосту «ДІМ» №67 з боку м.Чугуїв під`їхав Автомобіль під керуванням заявника, який пояснив про переміщення Автомобіля до СВ ВП №2 Харківського РУП №3 з метою проведення слідчих дій. (т.1 а.с.20-21).

Також під час проведення службового розслідування був опитаний старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , який пояснив, що 03.02.2024р. близько 08:35год. до блокпосту «ДІМ» №67 з боку м.Чугуїв під`їхав Автомобіль під керуванням заявника, який пояснив про переміщення Автомобіля до СВ ВП №2 Харківського РУП №3 з метою проведення слідчих дій. (т.1 а.с.22-23).

Отже, станом на 03.02.2024р. Автомобіль фізично знаходився у користуванні заявника.

Під час проведення службового розслідування був опитаний майор поліції ОСОБА_2 , яка пояснила, що 01.02.2024р. зі змісту телефонної розмови з старшим оперативним уповноваженим УКР ГУ НП в Харківській області ОСОБА_7 заявнику стало відомо про розшук Автомобіля у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, заявник погодився прибути на допит до слідчого 05.02.2024р. об 11:00год.

Окрім того, під час проведення службового розслідування був опитаний особисто заявник, який визнав факт користування Автомобілем, визнав факт телефонного дзвінка іншого поліцейського з приводу знаходження Автомобіля у розшуку у межах досудового розслідування кримінального провадження, визнав факт повернення Автомобіля невстановленій особі після згаданого дзвінка. (т.1 а.с.98-100).

У ході проведення службового розслідування було виявлено та підтверджено факт відсутності події оформлення на Автомобіль полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 19.03.2024 (далі за текстом - Висновок). (т.1 а.с.119-135).

У тексті Висновку діяння / вчинок заявника за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків, кваліфіковано як порушення вимог п. 2.1 (г) Правил дорожнього руху України, абзацу 2 ч. 5 ст. 14, абзацу 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», невиконанні вимог п.п 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» у частині недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 3.1. 3.2 Порядку організації доступу до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» у Головному управлінні Національної поліції в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 12.05.2023 № 949 «Про затвердження Порядку організації доступу до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».

Висновок містить пропозицію Дисциплінарної комісії з приводу застосування до заявника дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

19.03.2024 Висновок був затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Харківській області.

09.04.2024 начальником ГУНП в Харківській області було видано наказ № 309, яким до помічника чергового СПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з відображених у Висновку мотивів було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

17.04.2024 ГУ НП в Харківській області було видано наказ № 165 о/с, яким на реалізацію наказу ГУ НП в Харківській області від 09.04.2024 № 309 заявника було звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Календарна дата звільнення заявника зі служби у поліції припала на - 09.04.2024 року.

Тому двома попередніми місяцями служби є - лютий 2024 року та березень 2024 року.

Згідно із наданою Управлінням довідкою про доходи заявнику за ці місяці було нараховано грошове забезпечення у розмірі 17.104,46грн. та 5.481,00грн. відповідно, що складає 376,42грн. середньоденного грошового забезпечення поліцейського. (т.1 а.с.12).

Стверджуючи про невідповідність закону накладеного дисциплінарного покарання та рішення субєкта владних повноважень про припинення служби в поліції, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію", а також Дисциплінарного статуту Національної поліції України (затверджений Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII; далі за текстом - Статут, Дисциплінарний статут).

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись приписами Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу", Кодексу законів про працю України, Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 15.11.1996р. №504/96-ВР "Про відпустки" тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті служби у поліції.

Частиною 1 ст.2 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Як указано у ст.6 названого закону, поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.12 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського. Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1 ч.1 ст.18); професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (п.2 ч.1 ст.18); поважати і не порушувати прав і свобод людини (п.3 ч.1 ст.18).

У силу дії спеціальної норми права - ч.2 ст.18 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Як передбачено ч.1 ст.64 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію", особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Таким чином, суд доходить до переконання про те, що інститут Присяги працівника поліції вже сам по собі призначений імперативно забезпечити зразкове дотримання публічним службовцем - поліцейським закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій (приватній) діяльності.

При цьому, у кореспонденції з ч.2 ст.18 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" інститут Присяги працівника поліції забезпечує необхідність виконання завдань поліції безперервно та незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено.

Окремо суд відзначає, що у контексті положень Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" правова категорія "порушення присяги" не виокремлюється законодавцем з поміж інших порушень службової дисципліни, не вимагає застосування окремої кваліфікованої процедури доведення цього факту та сама по собі не віднесена до найтяжчого проступку поліцейського.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

За визначенням ч.1 ст.1 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Згідно з ч.2 ст.65 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 91) порушення вимог Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "А" або "Б"; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Отже, на відміну від норм Закону України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ "Про державну службу" порушення присяги у сфері проходження публічної державної служби з моменту набрання чинності положеннями Закону України від 17.11.2011р. №4050-VI "Про державну службу" та положеннями Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" не може бути кваліфіковано у якості окремої спеціальної виключної підстави припинення державної служби, а є лише одним із "звичайних" дисциплінарних проступків публічного службовця, котрий охоплює (як правило) сферу поза службової поведінки учасника суспільних відносин або поглинає собою вчинок з приводу незабезпечення виконання норм чинного законодавства під час виконання обовязків за посадою державної служби.

Тому усі правові висновки постанов Верховного Суду з приводу правил кваліфікації винних діянь публічного службовця у якості порушення присяги державного службовця як спеціальної та виключної процедури і підстави для припинення публічної служби у порядку Закону України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ "Про державну службу" у контексті спірних правовідносин визнаються судом нерелевантними.

Натомість суд зважає, що за визначенням ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

У силу ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту до змісту службової дисципліни також віднесено такі обов`язки поліцейського як: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, у розумінні ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту визнається дисциплінарним проступком.

Отже, до кола формальних ознак дисциплінарного проступку поліцейського належать: 1) недотримання вимог чинних нормативно-правових актів; 2) недотримання Присяги працівника поліції; 3) невиконання наказів керівників; 4) неналежний рівень знань положень нормативно-правових актів та змісту власних функціональних обов`язків за посадою; 5) не виявлення поваги до прав, честі і гідності людини, не утримання від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 6) ненадання допомоги та не запобігання вчиненню правопорушень; 7) не вжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського із одночасним інформуванням про це безпосереднього керівника; 8) не утримання від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки; 9) не утримання від дій, що підривають авторитет Національної поліції України; 10) недотримання правил внутрішнього розпорядку; 11) невиконання заходів безпеки у службовій діяльності; 12) незабезпечення належного рівня власної професійної підготовки (кваліфікації); 13) неналежне ставлення до збереження службового майна, незабезпечення належного стану зброї та спеціальних засобів; 14) не виявлення поваги до честі і гідності інших поліцейських і працівників поліції, не надання допомоги іншим поліцейським, не стримування інших поліцейських від вчинення правопорушень; 15) не дотримання правил носіння однострою та знаків розрізнення; 16) не сприяння керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не інформування керівника про будь-які порушення службової дисципліни; 17) перебування на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 18) невжиття заходів із забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України.

Розглядаючи дану справу, суд наголошує, що обов`язкова притаманність будь-якій публічній службі критерію доброчесності публічного службовця явно, очевидно та однозначно унеможливлює подальше проходження служби поліцейським у разі скоєння або свідомої причетності до скоєння діяння проти інтересів поліцейської служби (одним із компонентів яких є непохитність авторитету поліції у сприйнятті громадянського суспільства).

Стосовно обставин користування Автомобілем суд відзначає, що заявник цих обставин не заперечує та не спростовує, а навпаки фактично визнає.

Тому ці обставини не потребують додаткового доказування у межах цього спору.

Правила використання Автомобіля як транспортного засобу визначені, зокрема, ч.5 ст.14 Закону України від 30.06.1993р. №3353-ХІІ «Про дорожній рух», де указано, що учасники дорожнього руху зобовязані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

При цьому, у силу спеціального застереження ч.6 ст.14 Закону України від 30.06.1993р. №3353-ХІІ «Про дорожній рух» поліцейські, працівники військової інспекції безпеки дорожнього руху, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, дорожньо-експлуатаційних служб та бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги при виконанні службових обов`язків можуть відступати від окремих вимог Правил дорожнього руху лише у випадках і при виконанні умов, викладених у них.

Згідно з ч.2 ст.16 Закону України від 30.06.1993р. №3353-ХІІ «Про дорожній рух» водій зобов`язаний: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Аналогічна за змістом норма включена законодавцем до п. «г» п.2.1 Правил дорожнього руху (затверджені постановою КМУ від 10.10.2011р. №1306).

У ході розгляду справи судом достеменно установлено, що заявник під час користування Автомобілем полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не мав та обєктивно мати не міг, позаяк згаданий документ на Автомобіль взагалі не оформлювався.

Суд відзначає, що положення Закону України від 30.06.1993р. №3353-ХІІ «Про дорожній рух» в частині фізичного керування автомобілем виключно після оформлення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є офіційно оприлюдненою та загально доступною нормою права, котра відповідає критерію «якості закону», у межах спірних правовідносин відсутність цього документу не може бути виправдана інтересами чи умовами публічної поліцейської служби.

До того ж суд зважає, що заявник має значний досвід роботи співробітником підрозділів Державної автомобільної інспекції, а тому не може бути необізнаним про обсяг документів, котрі мають фізично знаходитись у водія транспортного засобу під час керування.

Тому ця обставина цілком правомірно була кваліфікована Дисциплінарною комісією саме як невідповідне званню поліцейського діяння (вчинок), а не як факт скоєння адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.

Стосовно обставин використання заявником 01.02.2024р. наданого службового облікового запису користувача ІПНП для входу до ІП «Гарпун - розшук ТЗ та НЗ» та перегляду інформації стосовно Автомобіля суд відзначає, що заявник цих обставин не заперечує та не спростовує, а навпаки фактично визнає.

Тому ці обставини не потребують додаткового доказування у межах цього спору.

Суд відмічає, що обставин виникнення у заявника службової потреби у зясуванні будь-яких даних стосовно будь-яких транспортних засобів станом на 01.02.2024р. із використанням інформаційно-телекомунікаційних ресурсів автоматизованих інформаційних систем баз даних Національної поліції України матеріали справи не містять. Таких аргументів заявник не наводив, відповідних доказів до суду не подавав.

Хронологічно подія використання заявником технічних можливостей, повязаних із штатною поліцейської посадою в організаційній структурі тероргану Національної поліції України, відбулась у нерозумно наближеному часовому проміжку до події настання обізнаності заявника із розшуком Автомобіля в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Стосовно обставин повернення Автомобіля суд відзначає, що заявник вдався до вчинення усвідомленого та цілеспрямованого діяння з приводу передачі Автомобіля невстановленим особам, не перевіривши та не зясувавши належності цих осіб до кола власників Автомобіля, за відсутності взагалі будь-якої вимоги дійсного власника Автомобіля про повернення транспортного засобу і зробив це саме після отримання інформації про знаходження Автомобіля у розшуку у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Статтею 12 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" передбачено, що поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського (ч.1 ст.12); Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня (ч.2 ст.12).

Частиною 2 ст.18 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Суд відзначає, що після події отримання заявником усного повідомлення іншого поліцейського у телефонній розмові про те, що Автомобіль знаходиться у розшуку у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні та підтвердження цієї інформації відомостями відповідного інформаційного ресурсу Національної поліції України заявник не мав іншого варіанту правомірної легальної та розумної поведінки, окрім повернення цього Автомобіля будь-яким учасникам суспільних відносин під контролем співробітників органів правопорядку.

Вчинивши дії із самостійного повернення Автомобіля невстановленим особам, заявник усвідомлено, умисно та цілеспрямовано вдався до суттєвого та істотного ускладнення умов виконання завдань розкриття злочину, покладених законом на орган досудового розслідування.

З огляду на тривалість досвіду служби заявника в органах внутрішніх справ України та в органах Національної поліції України заявник не міг не усвідомлювати ані значення власних дій, ані наслідків власних дій.

У ході розгляду справи заявник згідно з п.2 ч.5 ст.44, п.4 ч.5 ст.44, п.5 ч.5 ст.44, ч.2 ст.79, ч.4 ст.161 КАС України обставини реальності цих зустрічей з невстановленими особами під час отримання Автомобіля та під час повернення Автомобіля під сумнів не поставив та не заперечив, відповідними доказами подій цих зустрічей не спростував, не повідомив суду ані місця власного фізичного знаходження за іншою адресою у момент проведення цих зустрічей, ані співвідношення цілей та мети цих зустрічей із інтересами поліцейської служби.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських (затверджені наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179) закріплено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту передбачено проведення службового розслідування, під яким відповідно до ч.1 ст.14 цього ж Дисциплінарного статуту розуміється діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Процедури та механізми функціонування дисциплінарних комісій в органах та підрозділах Національної поліції України визначені приписами Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (затверджене наказом МВС України від 07.11.2018р. №893, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.11.2018р. за №1356/32808; далі за текстом - Положення №893).

За правилом п.3 розділу І Положення №893 дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. У разі призначення службового розслідування за відомостями про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, що потребує значного обсягу дій, зокрема опитування великої кількості поліцейських та інших осіб, витребування та аналізу значного обсягу матеріалів, уповноважений керівник може призначати заступника голови дисциплінарної комісії. Головою дисциплінарної комісії, утвореної в поліції, може бути лише поліцейський.

Згідно з п.10 розділу І Положення №893 забороняється включати до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, щодо якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, заінтересованих у результатах розслідування.

Процедури та механізми проведення службового розслідування відносно поліцейських деталізовані приписами Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України (затверджений наказом МВС України від 07.11.2018р. №893, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.11.2018р. за №1356/32808; далі за текстом - Порядок №893).

Суд повторює, що у спірних правовідносинах під час створення Дисциплінарної комісії було дотримано критерій чисельності осіб та критерій неупередженості, службове розслідування було призначено та проведено.

Ознак порушення прав та інтересів заявника у процедурі службового розслідування матеріали справи не містять, позаяк заявник був обізнаний із фактом проведення службового розслідування, але правом на надання пояснень не скористався.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.

Згідно з п.2 розділу IV Порядку №893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.

Зі змісту наведених норм закону та Порядку №893 слідує, що законодавець наділив поліцейського правом "бути почутим" у ході службового розслідування.

Разом із тим, суд доходить до переконання про те, що недотримання субєктами владних повноважень цього права поліцейського не призводить автоматично та безальтернативно до протиправності висновків службового розслідування, оскільки юридичні наслідки нереалізації поліцейським права "бути почутим" у ході службового розслідування у кожному конкретному випадку знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому звязку із власною поведінкою поліцейського під час службового розслідування за критерієм сумлінності, добросовісності та доброчесності, демонстрації прагнення до відкритості, а також із існуванням істотних, вагомих та суттєвих аргументів, їх змістом та суттю.

Відсутність у поліцейського згаданих аргументів у поєднанні із дотриманням дисциплінарною комісією вимоги стосовно повноти, всебічності та достовірності зясування обставин обєктивної дійсності, викладення у тексті висновку службового розслідування усіх юридично значимих факторів свідчить про відсутність порушеного права в аспекті застосування дисциплінарного покарання (заходів дисциплінарного впливу) за реально вчинений дисциплінарний проступок.

У спірних правовідносинах заявник надав Дисциплінарні комісії власні письмові пояснення.

Стосовно обставин проведення Дисциплінарної комісією у даному конкретному випадку службового розслідування, виявлення Дисциплінарною комісією джерел доказування відносно тих обставин, котрі входять до предмету службового розслідування і використання Дисциплінарною комісією засобів доказування суд констатує, що результати процедурної діяльності субєктів дисциплінарного провадження повинні поза розумним сумнівом узгоджуватись із приписами ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України і не залишати ймовірності/вірогідності іншого тлумачення справжніх обставин фактичної дійсності, аніж вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, який безумовно заслуговує на запропоноване до застосування покарання.

Положення ст.ст.3, 8, 19 Конституції України спрямовані на посилення цієї вимоги до результатів процедурної діяльності субєкта владних повноважень у разі інкримінування діючому поліцейському проступку, побічно суміжного із корупцією або із діянням, здатним привернути значну увагу суспільства та громадськості.

Суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах Дисциплінарна комісія не діяла явно і очевидно необґрунтовано чи безпідставно, адже із прийнятною поза розумним сумнівом сформулювала суть та зміст інкримінованих заявнику дисциплінарних проступків поліцейського.

Тому викладені у Висновку судження Дисциплінарної комісії про вчинення заявником дисциплінарного проступку за сукупністю, хронологічною послідовністю, спрямованістю, змістом та характером реально вчинених діянь, суд, керуючись сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартами доказування, визнає доведеними, позаяк повернення заявником Автомобіля саме за власною ініціативою невстановленим особам і саме після отримання відомостей про знаходження Автомобіля у розшуку у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні та після підтвердження цих відомостей у спосіб використання технічних можливостей за посадою поліцейського є вчинком проти інтересів поліцейської служби, принижує авторитет поліції як органу правопорядку, працівники якого здатні віддавати пріоритет власним інтересам, а не інтересам служіння суспільству, знищує імідж поліції як доброчесного органу виконавчої влади, зменшує довіру населення до органів Національної поліції України як державного органу, призначеного вести боротьбу із злочинністю, адже подія повернення Автомобіля в окреслених вище умовах обєктивно не могла не призвести до суттєвого та істотного ускладнення виконання завдання кримінального провадження, яким є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 Кримінального процесуального кодексу України).

Стосовно обставин процедури здобуття Дисциплінарною комісією обєктивних даних у межах службового розслідування та стосовно права особи, відносно якої або за фактами вчинків якої було порушено службове розслідування на особисту та безпосередню участь у процедурі службового розслідування суд зазначає, що за визначенням ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Згідно з ч.1 ст.16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Відповідно до ч.2 ст.16 Дисциплінарного статуту у разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

З наведених норм закону чітко та безумовно витікає, що службове розслідування має присікальний строк проведення і не може тривати у часі нескінченно.

Оскільки положення наведених норм права були офіційно оприлюднені та не містять приводів для множинного тлумачення, то слід дійти висновку про те, що кожен поліцейський не може мати розумних очікувань або легітимних сподівань на те, що стан тимчасової непрацездатності (тобто хвороба) або будь-які інші фактори (у тому числі і догляд за дитиною) здатні продовжити чітко визначений законом максимальний строк проведення службового розслідування.

З огляду на зміст ст.2, ст.6, ст.8, ч.4 ст.11, ст.64 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" кожен поліцейський не може не усвідомлювати, що повинен забезпечити дотримання ч.2 ст.19 Конституції України як під час виконання повноважень за посадою, так і під час участі у проведенні у проведенні службового розслідування, порушеного відносно нього або за фактами вчинків, до яких він є дотичним.

При цьому, у силу спеціального застереження ч.4 ст.11 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію", де указано, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції, кожен поліцейський у межах службового розслідування повинен максимально демонструвати доброчесність власної особистості, щирість намірів та непохитність прагнення до встановлення обєктивної істини з метою максимально повного подолання ризиків виникнення та існування у населення недовіри до поліції, сприяння унеможливленню виникнення у населення розумних сумнів у застосуванні критеріїв «корпоративної єдності» задля уникнення відповідальності за винні діяння.

Окремо суд зважає, що згідно з ч.3 ст.26 Дисциплінарного статуту у період дії правового режиму воєнного стану службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.

Наведена норма закону є спеціальною нормою права у спірних правовідносинах.

Стосовно співвідношення меж компетенції та повноважень уповноваженого керівника поліції та із межами компетенції та повноважень Дисциплінарної комісії суд зазначає, що згідно з п.13 розділу І Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (затверджено наказом ПВС України від 07.11.2018р. №893, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.2018р. за №1356/32808; далі за текстом - Положення №893) визначено, що дисциплінарна комісія створюється на строк проведення службового розслідування.

Згідно з п.п.2 п.1 розділу ІІІ, п.п.4 п.1 розділу ІІІ, п.п.5 п.1 розділу ІІІ, п.п.6 п.1 розділу ІІІ Положення №893 дисциплінарна комісія під час проведення щодо поліцейського службового розслідування має право: викликати поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також запрошувати інших працівників органів (підрозділів) поліції, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають стосунок до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них усні або письмові пояснення, здійснювати фіксацію технічними засобами за згодою особи, з якою проводиться бесіда, її усних пояснень, а також одержувати документи, які стосуються службового розслідування; одержувати в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів службового розслідування; вивчати документи, що мають стосунок до службового розслідування, у разі потреби знімати з них копії і долучати до матеріалів службового розслідування; користуватися в установленому порядку базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та інших органів державної влади.

Згідно з п.п.2 п.3 розділу ІІІ Положення №893 член дисциплінарної комісії для з`ясування питань, пов`язаних зі службовим розслідуванням, із дотриманням чинного законодавства України відвідує органи, підрозділи, установи поліції або за погодженням з адміністрацією інші органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, отримує від їх працівників письмові або усні пояснення, документи та матеріали, що стосуються предмета службового розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (затверджений наказом МВС України від 07.11.2018р. №893, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018р. за №1355/32807; далі за текстом - Порядок №893)

Згідно з п.2 розділу І Порядку №893 територіальні органи поліції - головні управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві, а також міжрегіональні територіальні органи Національної поліції України.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №893 передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Як то указано, у п.1 розділу IV Порядку №893 уповноважений керівник або особа, яка виконує його обов`язки, під час службового розслідування: контролює роботу дисциплінарної комісії, надає голові та членам дисциплінарної комісії доручення стосовно проведення службового розслідування; розглядає клопотання про відвід голови та членів дисциплінарної комісії, скарги на їх дії або бездіяльність, за наявності підстав змінює склад дисциплінарної комісії; у разі відсутності повноважень на залучення до проведення службового розслідування представників інших органів (підрозділів, закладів, установ) поліції звертається до старших прямих керівників з клопотанням про включення до складу дисциплінарної комісії працівників цих органів (підрозділів, закладів, установ) поліції; приймає рішення про розгляд справи дисциплінарною комісією на відкритому засіданні; підписує запити до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності з метою збирання матеріалів, необхідних для проведення службового розслідування; розглядає висновок за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування) та матеріали службового розслідування; у разі незгоди із висновком службового розслідування в межах установленого строку надає доручення голові та членам комісії щодо додаткової перевірки обставин, які раніше не були відомі або не були враховані під час проведення службового розслідування, а також щодо доопрацювання висновку службового розслідування; у разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії продовжує наказом строк проведення службового розслідування, але не більш як на один місяць; затверджує висновок службового розслідування та з урахуванням зібраних за результатами його проведення матеріалів приймає рішення, що може відрізнятися від запропонованого дисциплінарною комісією; при встановленні під час службового розслідування діяння, що містить ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, уживає заходів у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За правилами п.4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до п.5 розділу VI Порядку №893 у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Згідно з п.9 розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.

Пунктом 1 розділу VIІ Порядку №893 визначено, що у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Звідси слідує, що: дисциплінарна комісія є тимчасовим спеціальним колегіальним субєктом права у структурі органів Національної поліції України; має право на усне чи письмове витребовування інформації та документів, пов`язаних із предметом службового розслідування від поліцейських цього ж самого терогану поліції, а відносно інших учасників суспільних відносин за підписаним керівником тероргану поліції запитом; не має ані обовязку, ані фізичної здатності здійснювати реєстрацію власно складених та адресованих іншим структурним підрозділам теорганів поліції запитів за обліками документообігу; наділена виключною компетенцією за визначення наявності або відсутності події та складу проступку поліцейського; уповноважений керівник поліції має право надати дисциплінарній комісії вказівку на проведення додаткової перевірки певних обставин та визначити відмінний від запропонованого дисциплінарною комісією вид покарання, але не має впливу на формування судження дисциплінарної комісії як окремого, самостійного та незалежного субєкта владних повноважень з приводу визначення наявності або відсутності події та складу проступку поліцейського.

Суд відмічає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 03.02.2021р. у справі №822/1175/17 з приводу наслідків недотримання особою Правил етичної поведінки поліцейських в аспекті припинення подальшої публічної служби поліцейський повинен дотримуватись покладених на нього вимог, в тому числі етичного та морального змісту, як в робочий час, так і в час відпочинку, що передбачено вимогами Дисциплінарного статуту та Закону України «Про Національну поліцію», та уникати вчинення дій, які б могли викликати негативну суспільну думку населення відносно органів поліції та спричинити суспільний резонанс.

Зі змісту Присяги поліцейського, текст якої наведено у ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», вбачається, що особа, яка вступає на службу в поліцію, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

У спірних правовідносинах окреслена у Висновку поведінка заявника однозначно не відповідає стандартам зразкового виконання обов`язків поліцейського, розумна виправданість і вимушеність саме такої поведінки не була доведена заявником у ході розгляду справи.

Між тим, згідно з ч.3 ст.11 Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію" рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Продовжуючи розгляд справи, суд відмічає, що за правилами ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

У силу ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Таким чином, усі юридичні фактори, котрі мають юридичне значення для вирішення питання про дисциплінарне покарання поліцейського повинні бути викладені дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування.

Окрім того, відповідно до ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Звідси слідує, що у процедурі дисциплінарного провадження відносно поліцейських законодавець наділив свободою адміністративного розсуду одразу двох учасників, а саме: колегіальний тимчасовий орган - Дисциплінарну комісію тероргану Національної поліції України та керівника тероргану Національної поліції України, дискреція кожного з яких є вільною, самостійною і незалежною один від одного.

При цьому, межі дискреції цих суб`єктів дисциплінарного провадження не перетинаються, а вчинені Дисциплінарною комісією тероргану Національної поліції України адміністративні волевиявлення не мають безумовно імперативного характеру для керівника тероргану Національної поліції України) за виключенням суджень про наявність або відсутність події та складу дисциплінарного проступку поліцейського.

Суд зазначає, що Дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку діяла із дотриманням критеріїв за ч.2 ст.2 КАС України, оскільки діяння з приводу повернення заявником Автомобіля саме за власною ініціативою невстановленим особам і саме після отримання відомостей про знаходження Автомобіля у розшуку у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні та після підтвердження цих відомостей у спосіб використання технічних можливостей за посадою поліцейського не могло бути поза будь-яким розумним сумнівом кваліфіковано інакше ніж вчинок проти інтересів поліцейської служби.

Епізоди: 1) користування заявником Автомобілем без оформлення належного документу, а саме: полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; 2) не виявлення заявником як поліцейським належного рівня щирості та готовності до співпраці з метою сприяння розкриттю кримінального правопорушення; 3) використання заявником без будь-якої службової потреби ресурсів баз даних Національної поліції України в частині перевірки відомостей про знаходження Автомобіля у розшуку у даному конкретному випадку слугували умовами для ускладення виконання органом досудового розслідування завдання згідно з ст.2 Кримінального процесуального кодексу України.

Тому ці епізоди також юридично правильно та документально обгрунтовано були кваліфіковані Дисциплінарною комісією та ГУ НП в Харківській області як окремі дисциплінарні проступки поліцейського.

Суд вважає, що право на застосування одного із перелічених у ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту видів дисциплінарних стягнень є виключною прерогативою компетентної посадової особи Національної поліції України (тобто дискреційними повноваженнями субєкта владних повноважень), котра підпадає під судову перевірку за ч.2 ст.2 КАС України виключно в межах відсутності або наявності ознак свавілля, ознак явної та очевидної дискримінації, ознак явної та очевидної упередженості, нерозсудливості, недобросовісності, непропорційності.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту наведеної норми процесуального права викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт забезпечив дотримання у спірних правовідносинах ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, оскільки обставини спірних правовідносин з`ясував із достатньою повнотою, належну норму права визначив вірно, помилок у тлумаченні змісту цієї норми права не припустився, правомірно та обґрунтовано розцінив умови користування заявником Автомобілем, умови використання заявником технічних ресурсів баз даних Національної поліції України відносно Автомобіля, подію та умови повернення заявником Автомобілю за власною ініціативою невстановленим особам після отримання відомостей про знаходження Автомобіля у розшуку у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, характер поведінки заявника у зносинах з органом досудового розслідування як дисциплінарні проступки, котрі у сукупності заслуговують на застосування такого виду дисциплінарного покарання як звільнення із служби в поліції.

Доводи заявника про результати попередньої служби згідно з ч.4 ст.19 Дисциплінарного статуту у даному конкретному випадку обєктивно не здатні призвести до висновку про протиправність управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень з приводу необрання менш суворого дисциплінарного стягнення.

За наслідками розгляду справи суд схиляється до переконання про те, що у відображених у Висновку діяннях заявника наявні подія та склад дисциплінарних правопорушень, відображених у Висновку, а реально вчинені суб`єктом владних повноважень управлінські волевиявлення з приводу застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції та з приводу реалізації цього дисциплінарного покарання у спосіб видання наказу про звільнення з поліції не призвели до безпідставного погіршення правового становища заявника як поліцейського.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові межахізми зясування обєктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Правові позиції згаданих заявником у тексті позову судових рішень не можуть бути поширені на спірні правовідносини через відсутність об`єктивних даних про релевантність обставинам даного конкретного спору.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко