Постанова

від 12.09.2024 по справі 280/9923/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 280/9923/23

головуючий суддя І інстанції Семененко М.О.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024 року в адміністративній справі №280/9923/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізький асфальтобетонний завод» до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Запорізький асфальтобетонний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ 009897 від 16.10.2023 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Запорізький асфальтобетонний завод» було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області №ПШ009897 від 16.10.2023 про застосування до Приватного акціонерного товариства «Запорізький асфальтобетонний завод» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000, 00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем було зазначено, що з огляду на допущене позивачем правопорушення, спірна постанова була прийнята останнім з дотриманням приписів чинного законодавства.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за змістом Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР008675 від 27.09.2023, зазначено, що у ході рейдової перевірки, проведеної 27.09.2023 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області на ділянці дороги м. Запоріжжя, Донецьке шосе, зупинений та перевірений на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт транспортний засіб марки «Кобальт», номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить Приватному акціонерному товариству «Запорізький асфальтобетонний завод».

Даним Актом зафіксовані порушення:

- ст. 34 Закону №2344-III, п. 6.1 Положення №340, п. 3.3 Інструкції №385, а саме під час надання послуг з перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографу, індивідуальну контрольну книжку водія, чим порушено ст. 48 Закону №2344-III№.

Також зазначено, що у графі «у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону №2344-III»: абз. 5 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону №2344-III, а саме: протокол перевірки та адаптації тахографу, індивідуальну контрольну книжку водія.

Пояснення водій про причини порушень не надавав. Копію акту отримав, про що свідчить його підпис в акті №АР008675 від 27.09.2023.

Не погодившись з висновками викладеними в акті №АР008675 від 27.09.2023, Приватне акціонерне товариство «Запорізький асфальтобетонний завод» подало відповідачу заперечення від 13.10.2023 №13/10-5, до яких були долучені наступні документи: Договір поставки №2023/08/10-1 від 10.08.2023, накладна №537 від 27 вересня 2023 року, графік змінності роботи водіїв ТЗ на вересень 2023 року, відомість обліку режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 на вересень 2023 року, індивідуальна контрольна книжка водія на вересень 2023 року.

16.10.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області стосовно Приватного акціонерного товариства «Запорізький асфальтобетонний завод» винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 009897, якою встановлено допущення порушення вимог ст. 34, ст. 48 Закон №2344-III, п. 6.3 Положення №340, а саме: під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія оформленою індивідуальною контрольною книжкою водія або копією графіка змінності водіїв, у зв`язку з чим на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття наведеної постанови про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова була прийнята відповідачем з порушенням приписів чинного законодавства, що свідчить про необхідність її скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В розумінні вимог статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст.39 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно ст.18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.06.2010 року №340, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (Положення №340) яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Пунктом 6.1 Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385 ( Інструкція №385).

Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Пунктом 1.4 Інструкції №385 визначено, що адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа «k», характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу «w», ефективного кола шини «l», а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).

Термін «адаптація тахографа до транспортного засобу», за визначенням ЄУТР, - «калібрування»; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта -бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

За пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконання ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567).

Згідно п. 2 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку № 1567).

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема тахокарти є порушенням законодавства про автомобільний транспорт, за яке встановлена адміністративно-господарська санкція у вигляді штрафу.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірної постанови відповідачем в останній визначено порушення позивачем вимог ст. 34, ст. 48 Закон №2344-III, п. 6.3 Положення №340, а саме: під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія оформленою індивідуальною контрольною книжкою водія або копією графіка змінності водіїв.

В свою чергу, відповідно до акту рейдової перевірки №АР008675 від 27.09.2023, на підставі якої було прийнято наведену постанову, останньою зафіксовано, що під час перевірки транспортного засобу у водія був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу, індивідуальна контрольна книжка водія, які відповідно до статті 34 Закону №2344-III та пункту 6 Положення №340 повинен мати водій, що визначено як порушення ст. 34 Закону №2344-III, п. 6.1 Положення №340, п. 3.3 Інструкції №385, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-ІІІ.

Доказів виправлення наведеної невідповідності відповідачем до суду подано не було.

Отже, відповідач фактично застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке не встановлено в Акті перевірки, що свідчить про протиправність спірної постанови та необхідність її скасування.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилання відповідача на те, що допущена при оформленні постанови описка не впливає на факт самого правопорушення та не може бути підставою для скасування спірної постанови, адже порушення процедури перевірки чи прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Так, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури перевірки чи прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття, як саме в даному випадку.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.04.2020 у справі №813/1790/18, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 252 КАС України.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024 року в адміністративній справі №280/9923/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяВ.А. Шальєва