Постанова

від 16.09.2024 по справі 560/10243/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10243/24

Головуючий у 1-й інстанції: Печений Є.В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

16 вересня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон,

В С Т А Н О В И В :

16.07.2024 Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом, в якому просило встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівнику Публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" (31104, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, буд.43/1, ЄДРПОУ 05748938) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) за межі України до погашення податкового боргу в сумі 2 077 033,04 грн.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 13:00 год. 17.07.2024 року.

Підставою для постановлення вказаної ухвали слугував висновок суду про те, що позивачем не надано доказів: наявності податкового боргу Публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування"; наявності податкового боргу Публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" у сумі що перевищує 1 мільйон гривень; надсилання/вручення Публічному акціонерному товариству "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" податкової вимоги про необхідність сплати податкового боргу, який перевищує 1 мільйон гривень та докази несплати ПАТ "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" такого боргу (який перевищує 1 мільйон гривень) протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги (про необхідність сплати податкового боргу, який перевищує 1 мільйон гривень).

Також суд виходив з того, що, визначаючи строк розгляду позовної заяви у справах за адміністративними позовами податкових органів з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України (стаття 289-2 КАС України) у 48 годин з дня подання відповідної позовної заяви, законодавець передбачив необхідність надання податковим органом до суду разом з позовною заявою усіх доказів на підтвердження обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України.

Крім того, позивач в прохальній частині позову просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівнику Публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" ОСОБА_1 .

Одночасно частина 1 статті 289-2 КАС України встановлює, що суд може за результатами розгляду позовної заяви застосувати тимчасове обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Отже, позивачу необхідно привести прохальну частину позовної заяви в частині способу судового захисту у відповідність до ч.1 ст.289-2 КА України.

При цьому, судом зазначено, що додані позивачем копії документів, подані через систему "Електронний суд", а саме: копії платіжних інструкцій на примусове списання (стягнення), які містяться в матеріалах справи не відповідають вимогам ДСТУ 4163:2020 "Вимоги до оформлення документів", тому що є нечитабельними, а тому позивач має надати копії платіжних інструкцій на примусове списання (стягнення) належної якості.

На виконання вказаної ухвали, ГУ ДПС у Хмельницькій області надало копії читабельних платіжних інструкцій, довідку про заборгованість по Україні станом на 17.07.2024, а також копії першої та другої податкової вимоги.

Також позивачем подано заяву, в якій зокрема зазначено, що норми ст. 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, визначають лише необхідність дотримання 240 календарних днів несплати податкового боргу з дня вручення платнику податків податкової вимоги як необхідного запобіжнику, який дозволяє уникнути передчасному зверненню до суду контролюючого органу з позовом про обмеження виїзду керівника юридичної особи-боржника, що має податковий борг у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, як одного із заходів забезпечення виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення податкового боргу. Окрім того, позивач вказав, що, у зв`язку із наявністю податкового боргу Публічному акціонерному товариству "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" направлялись перша та друга податкові вимоги про сплату податкового боргу форми «Ю1» від 05 грудня 2008 № 1/260 та «Ю2» від 09.01.2009 № 2/1 на загальну суму 32 011, 98 грн. Щодо строків звернення до суду позивач послався на положення абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України про тримісячний строк для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. У зв`язку із збільшенням у подальшому суми податкового боргу Публічному акціонерному товариству "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування", відповідно до положень Податкового кодексу України, податкові вимоги додатково не надсилалися.

При цьому, податковим органом звернуто увагу, що до адміністративного позову додано доказ наявності у державного підприємства заборгованості зі сплати податків, що перевищує 1 мільйон гривень, який не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року позовну заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон з доданими до неї матеріалами - повернуто позивачу.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.294 та ч.2 ст.312 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу та повертаючи позов, виходив із того, що незалежно від формулювання назви заяви про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (позовна заява чи заява), остання має бути подана податковим органом з дотриманням строку, визначеного ч. 2 ст. 283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Крім того, позивачем не надано доказів несплати ПАТ "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" податкового боргу, який перевищує 1 мільйон гривень, протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги .

Також, всупереч вимог ухвали суду від 16.07.2024 позивачем не надано доказів несплати ПАТ "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" податкового боргу, який би перевищував 1 мільйон гривень, протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, а також Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області не приведена прохальна частина позовної заяви в частині способу судового захисту у відповідність до ч. 1 ст.289-2 КА України.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (далі ПК України) встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

У відповідності з пунктом 87.13 статті 87 ПК України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

При цьому, статтю 87 ПК України доповнено наведеним вище пунктом 87.13 та 87.14 згідно із Законом України від 30.11.2021 №1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень", який набрав чинності з 01.01.2022 (далі - Закон №1914-IX).

Також, Законом №1914-ІХ, КАС України доповнено статтею 289-2 "Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України", за змістом частини 1 статті 289-2 КАС України, якої у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Системний аналіз положень пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини першої статті 289-2 КАС України дає підстави для висновку, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.

Поряд з цим, Законом №1914-IX доповнено частину першу статті 283 КАС України пунктом 7, згідно якого, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.

Разом з тим, в частині другій вказаної статті зазначено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності.

Тобто, законодавцем передбачено два альтернативні способи звернення податковим органом до суду з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України, як із заявою, поданою в порядку статті 283 КАС України, так і з позовом, поданим в порядку ст.289-2 КАС України.

Так, частиною другою статті 283 КАС України визначено, що заява податкового органу подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

Таким чином, статтею 283 КАС України передбачено спеціальний строк звернення до суду, тоді як стаття 289-2 КАС України не визначає конкретного строку, протягом якого податковий орган вправі звернутися до суду з позовною заявою з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України.

Між тим, суд першої інстанції, посилаючись на те, що норма статті 289-2 КАС України, як і норма пункту 7 частини 1 статті 283 КАС України, визначають єдину підставу для звернення до суду податкового органу, яка визначена п. 87.13 статті 87 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що строки, встановлені ст.283 КАС України, мають застосовуватися і при поданні позову в порядку ст.289-2 КАС України.

В свою чергу, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (абз.2 ч.2 ст.122 КАС України).

Оскільки ст.289-2 КАС України, на відміну від ст. 283 КАС України, не встановлено спеціального строку звернення до суду, то на позови з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України, розповсюджується загальний строк, визначений абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу також і на те, що ні норми ПК України, ні ст.289-2 та ст. 283 КАС України, не містять посилання на те, що строк встановлений для контролюючого органу до суду для звернення з заявою, зокрема щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України, розповсюджується на позови, подані в порядку статті 289-2 КАС України.

Що стосується висновків суду першої інстанції в частині ненадання позивачем несплати ПАТ "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" податкового боргу, який би перевищував 1 мільйон гривень, протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, то як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС на виконання ухвали суду від 16.07.2024 надало копії платіжних інструкцій, довідку про заборгованість по Україні станом на 17.07.2024, а також копії першої та другої податкової вимоги, які на думку останнього підтверджують факт наявності податкового боргу у відповідача.

В той же час, колегія суддів зазначає, що питання про достатність, належність та допустимість таких доказів вирішується судом вже на стадії розгляду справи по суті. І тоді суд, який окрім іншого, відповідно до ч.3 ст.77 КАС України наділений повноваженнями збирати докази з власної ініціативи, має можливість під час розгляду справи за необхідності звернутись до відповідача чи інших осіб, які володіють необхідною для встановлення обставин справи інформацією, щодо витребування оригіналів документів, або належним чином завірених копій останніх.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2020 року у справі №320/3053/19 звернув увагу, що положення частини третьої статті 77 КАС України надають суду право пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи. Суд не повинен позбавляти особу права доступу до суду у зв`язку з відсутністю у неї певних документів, які можуть слугувати доказами у справі.

Отже, ненадання доказів не є недоліком, що перешкоджає суду вирішити питання про відкриття провадження у справі, оскільки згідно з чинним законодавством їх надання дозволяється на всіх стадіях адміністративного процесу до ухвалення судом рішення.

Слід звернути увагу суду першої інстанції і на те, що відсутність доказів, може бути підставою для відмови в задоволенні позову, однак не підставою для залишення позовної заяви без руху.

Частиною другоюстатті 6 КАС Українипередбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів»встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

У статтях1та17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції», Серії A №333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - «Конвенція») містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви №38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Pйrez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява №3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Отже, суд не повинен тлумачити положення статті 169 КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення статей 160,161 КАС України формально підходити до цих правових норм.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою у справах №420/45/20, №215/4776/18 та №215/5994/18.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, пославшись, як на одну із підстав для повернення позову, на ту обставину, що ГУ ДПС у Хмельницькій області у прохальній частині позовної заяви просило обмежити право виїду керівника боржника за кордон, тоді як ст.289-2 КАС України передбачено обмеження право виїзду боржника за межі України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 122, 160, 161, 169, 243, 250, 283, 294, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон скасувати.

Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Сторчак В. Ю.