Рішення

від 04.09.2024 по справі 170/52/24

ШАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 170/52/24

Позовне провадження Провадження № 2/170/49/24

Рядок - 38

Шацький районний суд Волинської області

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2024 року сел. Шацьк

Шацький районний суд Волинської області під головуванням судді Жевнєрової Н.В., за участю секретаря судових засідань Остапчук Н.В., представника позивача ТОВ "ФІНФОРС" Кеню Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел Шацьк та в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ТОВ "ФІНФОРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 доТОВ "ФІНФОРС", ТОВ "СС ЛОУН" про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ "ФІНФОРС" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що станом на момент укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «СС ЛОУН», первісний кредитор мав весь регламентований чинним законодавством України, обсяг прав на здійснення господарської діяльності, пов`язаної з видачею кредитних коштів, що підтверджується інформацією, розташованою на офіційному вебсайті товариства у розділі "Юридична інформація". 28.11.2021 між ТОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СС ЛОУН» (надалі «ІТС Товариства»), було укладено електронний кредитний договір 1719179-А, на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «СС ЛОУН», затверджених наказом ТОВ «СС ЛОУН» №1406-1 від 14.06.2021. Правила розміщені у вільному доступі на вебсайті ТОВ «СС ЛОУН» і будь-яка особа, яка бажає отримати кредит, зокрема і відповідач, мав та має можливість ознайомитися з цим і та іншими документами перед укладанням кредитного договору. ОСОБА_1 пройшла реєстрацію в «ІТС Товариства», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася з правилами та іншою наданою їй інформацією. Під час здійснення реєстрації в «ІТС Товариства» ОСОБА_1 надала всі свої особисті дані (ПІБ, дані паспорта, дату та рік народження, ідентифікаційний номер, свій номер мобільного телефону, електронну пошту, місце роботи, місце реєстрації та проживання тощо); надала згоду на обробку персональних даних, шляхом проставлення в «ІТС Товариства» електронної відмітки, в порядку, передбаченому ст. 2 ЗУ «Про захист персональних даних»; створила особистий кабінет; пройшла процедуру верифікації своєї платіжної картки, на яку в подальшому, були перераховані кредитні кошти. Верифікація банківської картки здійснюється за допомогою Bank ID. Надалі для безпосереднього оформлення кредиту відповідач в «ІТС Товариства» обрала бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомилася з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладення, правилами, інформацією, зазначеною в ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовий послуг», та іншою необхідною інформацією, про що відповідач поставила відповідну відмітку в «ІТС Товариства», після чого створила заявку на отримання кредиту згідно з обраними нею умовами. ОСОБА_1 ознайомилася в особистому кабінеті з паспортом кредиту - це інформація, яка надається споживачу до укладення договору (стандартизована форма), в порядку, за формою та за змістом, що передбачені ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», та іншою необхідною інформацією. Після прийняття кредитодавцем позитивного рішення щодо надання кредиту позичальнику ОСОБА_2 , кредитодавець зробив позичальнику пропозицію в особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими заявник мала можливість ознайомитися до моменту укладання кредитного договору. Після прийняття умов кредитного договору ОСОБА_1 уклала з товариством електронний кредитний договір, який був підписаний нею відповідно до вимог ч.6, ч.8 ст.11, ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Після укладання кредитного договору 28.11.2021 відповідач отримала кредит від кредитодавця в сумі 20 000,00 грн. на свою платіжну карту, маска картки № НОМЕР_1 , строком з 28.11.2021 по 12.27.2021.

ТОВ «СС ЛОУН» виконало свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором. У встановлений термін відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись умовами зазначеного кредитного договору та умовами додаткової угоди до кредитного договору (автопролонгація) від 28.11.2021, кредитний договір було автопролонговано, в зв`язку з цим строк користування кредитом було продовжено на 20 (двадцять) календарних днів, тобто до 16.01.2022 включно. У встановлений строк нової узгодженої дати повернення кредиту 16.01.2022 відповідач не виконала свої боргові зобов`язання за кредитним договором, в зв`язку з чим у неї виникла прострочена заборгованість перед кредитором в розмірі 20 000,00 грн - тіло кредиту та 23 900,00 грн - нараховані проценти, що підтверджується довідкою ТОВ «СС ЛОУН» №02/02-С від 02.02.2022 із розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором. Враховуючи невиконання ОСОБА_1 своїх борових зобов`язань перед кредитором, 02.02.2022 між ТОВ «СС ЛОУН» як клієнтом та ТОВ «ФІНФОРС», що має ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме: з надання послуг факторингу, яка була видана товариству розпорядженням Нацкомфінпослуг №4666 від 28.12.2017, було укладено договір факторингу №40071779-140, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідно до положень договору факторингу: фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за яким настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (сума наданого кредиту чи позики), проценти, комісію, неустойку (пеня, штраф) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Як убачається з витягу з реєстру прав грошових вимог від 01.12.2023, ТОВ «СС ЛОУН» 02.02.2022 відступило на користь ТОВ «ФІНФОРС» право вимоги за кредитним договором 1719179-А від 28.11.2021 на загальну суму 43 900,00 грн. Про відступленням ТОВ «ФІНФОРС» права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «СС ЛОУН» повідомило позичальника ОСОБА_1 шляхом направлення 02.02.2022 на електронну адресу позичальника електронного листа. Станом на день звернення з даною позовною заявою до суду ОСОБА_1 не зверталася до ТОВ «ФІНФОРС», ТОВ «СС ЛОУН» із запереченням щодо відступлення права вимоги за кредитним договором. Заборгованість позичальника за кредитним договором перед ТОВ «ФІНФОРС» не виконана і становить 20 000,00 грн - тіло кредиту та 23 900,00 грн - нараховані проценти, всього 43 900,00 грн. Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 зовсім не погашала суму заборгованості за кредитним договором. Тому представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованість за кредитним договором 1719179-А від 28.11.2021 в розмірі 43 900,00 грн.

Не погоджуючись із позовом, відповідач ОСОБА_1 подала суду відзив на позовну заяву, у якому вказує, що, ознайомившись зі змістом позовної заяви та додатками до неї, вважає викладенні у ній позовні вимоги безпідставними, а тому заперечує щодо задоволення позовних вимог з таких підстав. 28.11.2021 відповідачу ОСОБА_1 на її мобільний телефон з номером НОМЕР_2 зателефонувала невідома особа, яка назвалася представником мобільного оператора «Київстар» та повідомила, що її номер телефону буде заблоковано, якщо вона не продиктує SMS-пароль із чотирьох цифр, що буде надіслано їй компанією «Київстар». Для того, щоб її номер телефону не був заблокований, вона, нічого не підозрюючи, продиктувала з отриманого повідомлення пароль із чотирьох цифр. Через 40 хв після цього сім-карта відповідача ОСОБА_1 стала недійсною (заблокованою). В цей же час на її електронну пошту почали надходити повідомлення про успішне оформлення кредитів у різних кредитних спілках. Оскільки жодних заяв на оформлення кредитів вона в той день не подавала, ніяких кредитних коштів на її картковий рахунок не надходило, то вона зрозуміла, що це шахраї. Відразу після даної події 28.11.2021 відповідач ОСОБА_1 подала заяву до сектору дізнання ВП №1 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області про те, що невстановлена особа шахрайським способом від імені ОСОБА_1 оформила інтернет кредити в товариствах «Mister Cash», «CCloan Ukraine», «Кredit Kasa», «Moneyveo», « SOS Credit », «Dinero.ua», «Cash Berry», «Monetka», «МАНІФОЮ», «Бистро Займ» та скерувала дані грошові кошти на картковий рахунок, не належний ОСОБА_1 . Наступного дня 29.11.2021 вказані відомості було внесено до ЄРДР, відкрито кримінальне провадження №12021035560000370. В позовній заяві позивач ТОВ «Фінфорс» зазначає, що кредитор (позивач) виконав свої зобов`язання, після укладення договору відповідач отримала кошти на свою платіжну карту № НОМЕР_10. Поряд із цим позивачем ТОВ «ФІНФОРС» не надано жодного доказу, який би підтверджував, що платіжна картка за № НОМЕР_1 , на яку ТОВ «СС ЛОУН» перерахувало кошти, належала ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_1 безпосередньо зверталася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з проханням надати відомості про усі її картки, відкритті в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». З відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що з усіх карток, які відкривалися на ім`я ОСОБА_1 , починаючи з 08.09.2015 і по день надання відповіді, платіжна картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 не видавалася (не відкривалася). Після того, як 28.11.2021 невідома особа шахрайським способом скористалася номером телефону ОСОБА_1 , вона звернулася в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з проханням надати виписки з належних їй та діючих на той час платіжних карток (рахунків) за період з 27.11.2021 по 29.1 1.2021. З відповідей АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що кредитних коштів від позивача ТОВ «ФІНФОРС» відповідач ОСОБА_1 не отримувала. З викладеного та доданих доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 28.11.2021 не укладала електронного кредитного договору 1719179-А та відповідно не отримувала кредитних коштів за даним договором, а тому є усі підстави визнати даний договір недійсним, у зв`язку з чим відповідач має намір подати зустрічний позов. Тому відповідач просить у позові ТОВ «ФІНФОРС» про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Представник ТОВ «ФІНФОРС» подав суду відповідь на відзив, у якому вказує, що аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є помилковими, надуманими і такими, що переслідують мету уникнення виконання взятих на себе зобов`язань. У своєму відзиві ОСОБА_1 посилається на те, що невстановленою особою вчинено шахрайські дії через мережу інтернет щодо оформлення кредитів у фінансових установах від її імені з подальшим скеруванням грошових коштів на картковий рахунок, який їй не належить. Наданий відповідачем витяг з ЄРДР про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, є лише свідченням того, що вона зверталася до правоохоронних органів з відповідною заявою, але не є доказом того, що дійсно мало місце оформлення кредитних відносин шахрайським способом третіми особами, оскільки така інформація вноситься до Реєстру досудових розслідувань лише зі слів самого заявника та є не підтвердженою. Належним доказом є вирок суду, який набрав законної сили. Такий вирок суду в матеріалах справи відсутній. Представник позивача вказує, що відповідач не позбавлена можливості в межах кримінального провадження пред`явити цивільний позов до особи, яка заволоділа її коштами, про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Також представник зазначає, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Саме на відповідача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації, яка надає змогу ідентифікувати її, як клієнта, і отримати доступ до електронних кабінетів. У відзиві на позовну заяву Відповідач сама визнає, що самостійно передала третій особі SMS-пароль із чотирьох цифр, який і дав змогу ідентифікувати її як клієнта. Отже, в матеріалах судової справи наявні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 своїми діями сприяла у доступі до відомостей та іншої інформації, яка дала б змогу третій особі ініціювати оформлення електронного кредитного договору. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що карткові рахунки з маскою карти НОМЕР_1 на її ім`я не видавались. Представник зазначає, що проведення платежів із застосуванням платіжних систем, є господарською діяльністю, для ведення якої необхідна відповідна ліцензія, а первісний кредитор не мав такої ліцензії. У зв`язку з цим, для проведення платежів у платіжних системах між ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» та ТОВ «СС ЛОУН» був укладений відповідний договір, згідно з яким ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» проводило оплати у платіжних системах. Інформація про платежі, які проводило ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», є конфіденційною та не підлягає розголошенню, у тому числі і замовнику послуг ТОВ «СС ЛОУН». При реєстрації особистого кабінету клієнт вводить номер карти, на який необхідно перевести кредитні кошти, але в особистому кабінеті клієнта та у базі даних ТОВ «СС ЛОУН» залишається тільки маска цієї карти. Повний номер карти клієнта має тільки ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», яке проводило оплати у платіжних системах на картку, зазначену клієнтом. Картки, зазначені клієнтами, не обов`язково повинні належати їм. Відповідальність за коректність наданої інформації повністю лежить на клієнтах, тому ТОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», ТОВ «СС ЛОУН» не мали права заборонити клієнту розпоряджатися своєю власністю та перерахувати кредитні кошти на будь-які картки, окрім випадків передбачених законодавством України. Згідно з переданою первісним кредитором ТОВ «СС ЛОУН» інформацією, кредитні кошти було перераховано 28.11.2021 о 12:11:12, ІД транзакції №1026514892. Перевіркою квитанції за ІД транзакції на офіційному вебсайті платіжної системи ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» встановлено, що грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн перераховано на банківську карту НОМЕР_1 , телефон отримувача НОМЕР_4 , банк отримувача: АТ «ПУМБ», р/р НОМЕР_5 . На момент подання відповіді на відзив, з метою повного та всебічного встановлення обставин даної справи, позивач звернувся з адвокатськими запитами до ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», відповіді на які має намір долучити до матеріалів справи.

Відповідач ОСОБА_1 подала суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «ФІНФОРС», ТОВ «СС ЛОУН» про визнання кредитного договору 1719179-А від 28.11.2021 недійсним. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на ті ж обставини, що викладені у відзиві, на підтвердження яких додано ті ж докази, що і до відзиву, які, на її думку, свідчать про те, що вона вказаного договору не укладала та відповідно кредитних коштів не отримувала, тому наявні усі підстави визнати кредитний договір 1719179-А від 28.11.2021 недійсним.

Представник позивача подав суду відзив на зустрічну позовну заяву, у якому вказує про те, що ОСОБА_1 , як у відзиві на первісну позовну заяву, так і у своєму зустрічному позові стверджує про непідписання нею кредитного договору в електронній формі та посилається на те, що невстановленою особою вчинено шахрайські дії через інтернет щодо оформлення кредитів у фінансових установах від її імені. Однак одне лише звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів не може слугувати підставою для визнання кредитного договору недійсним або відмови у стягненні заборгованості. Представник вказує на те, що ОСОБА_1 сприяла незаконному використанню фінансового номера телефону та/або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. В матеріалах справи наявні належні і допустимі докази, які доводять, що ОСОБА_1 своїми діями сприяла у доступі до відомостей та іншої інформації, яка дала б змогу третій особі ініціювати оформлення електронного кредитного договору. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що в даному випадку ОСОБА_1 проявила необачність та необережність, не вжила всіх залежних від неї заходів щодо збереження персональних даних. Отримання кредиту фактично відбулося за її згоди, втрата грошей, на яку посилається ОСОБА_1 , сталася через власну недбалість із захисту її персональних даних, тому вона має нести відповідальність за порушення зобов`язання. Враховуючи, що спірні платіжні операції були вчинені з ідентифікацією позичальника, кредитор не повинен нести відповідальність за начебто незаконність цих операцій. Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх. ОСОБА_1 посилається на відсутність волевиявлення з її боку, та враховуючи те, що вона не підписувала спірну додаткову угоду та нічого за нею не отримувала, вважає, що вона підлягає визнанню судом недійсною. У випадку, коли воля суб`єкта правочину формувалася невільно і не відповідала волевиявленню, тобто з дефектом волі, правочини були вчинені: під впливом помилки (ст. 229 ЦК України); під впливом обману (ст. 230 ЦК України); під впливом насильства (ст. 231 ЦК України); під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України); внаслідок зловмисної домовленості представника з другою стороною (ст. 232 ЦК України), такі правочини визнаються недійсними. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести такі обставини. Однак ОСОБА_1 не обґрунтовує, з яких підстав, встановлених законом, кредитний договір полягає визнанню недійсним, а вказує на те, що такий правочин позивачем взагалі не укладався. Договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей. Навіть сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошових коштів не породжує обов`язку позичальника повернути грошові кошти. Якщо судом буде встановлено, що позикодавець не передав кошти позичальнику, договір позики вважається неукладеним. Однак неукладеність і недійсність договору тягнуть за собою різні правові наслідки, оскільки договір є неукладеним, то і не потребує визнання недійсним. Встановлені судом обставини не є підставою для визнання договору недійсним, а можуть бути лише підставою для відмови в задоволення вимог щодо стягнення коштів як за неукладеним договором. Тому представник просив у зустрічному позові відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ "ФІНФОРС" Кеню Д.В. позовні вимоги за первісним позовом підтримав повністю, просив вимоги задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, в іншому судовому засіданні вона надала суду пояснення і повідомила суду обставини, що викладені у відзиві на первісний позов та у зустрічній позовній заяві. Вона просила продовжувати судовий розгляд у її відсутності,позов не визнала, просила у задоволенні вимог відмовити повністю у зв`язку з їх безпідставністю; зустрічний позов підтримала, просила її вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач за зустрічним позовом ТОВ "СС ЛОУН" свого представника в судове засідання не направив, відзиву на зустрічну позовну заяву, заяв, клопотань суду не подав.

Дослідивши надані суду докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також: інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листа телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Також ч. 1 ст. 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 ст. 11 цього Закону. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнанню правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до актів цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з п. 1 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному вебсайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику, договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18; від 09.09.2020 у справі №732/670/19; від 07.10.2020 у справі №127/33824/19; від 12.01.2021 у справі 524/5556/19; від 28.04.2021 у справі № 234/8079/20.

Статтями 1054, 1055 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Отже, кредитний договір має бути укладений виключно в письмовій формі, тобто шляхом заповнення та підписання сторонами бланку одного документа, який містить всі істотні умови, які пред`явлені для такого виду договорів законом, або якщо хоча б одна сторона заявила необхідність погодити сторонами відповідну умову.

Кредитний договір також є укладеним у письмовій формі, якщо укладення такого договору відбувається в електронному вигляді за допомогою засобів електронної комерції, які пропонуються відповідним суб`єктом господарювання в мережі Інтернет, однак згідно із законом у будь-якому випадку споживач має отримати свій примірник кредитного договору. Обов`язок доказування виконання такої вимоги закону покладається на кредитодавця. В такому випадку відповідний суб`єкт господарювання, яким в мережі Інтернет запропоновано відповідні засоби електронної комерції для укладення договору, несе ризик уразливості таких засобів та їх протиправного використання зловмисниками, а також несе персональний обов`язок у випадку спору доказати, що споживач був належним чином повідомлений про всі обов`язкові для ознайомлення споживачем умови кредитування, що саме споживач надав персональну згоду на укладення кредитного договору за допомогою засобів електронної комерції, а також особисто погодився їх виконувати, та довести обставини, що споживач належним чином отримав кредит у відповідному розмірі та на відповідних умовах та кредитні кошти у повному розмірі потрапили у вільне розпорядження споживача.

Суд дослідив кредитний договір від 28.11.2021, у якому вказано, що між ТОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СС ЛОУН» (надалі «ІТС Товариства»), було укладено електронний кредитний договір 1719179-А, на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «СС ЛОУН», затверджених наказом ТОВ «СС ЛОУН» №1406-1 від 14.06.2021. Договір був підписаний за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Після укладання кредитного договору 28.11.2021 було отримано кредит від кредитодавця в сумі 20 000,00 грн. на платіжну карту, маска картки № НОМЕР_1 , строком з 28.11.2021 по 12.27.2021 (т. 1 арк. 42-52).

Відповідно до квитанції, 28.11.2021 о 12:11:12 ТОВ ФК «Контрактовий дім» було перераховано кошти в сумі 20 000 грн. на платіжну карту № НОМЕР_1 (т. 1 арк. 137).

Суд установив, що через особистий електронний кабінет ОСОБА_1 28.11.2021 між ТОВ «СС ЛОУН» та особою на ім`я ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛОУН» («ІТС Товариства»), на підставі правил надання коштів в кредит ТОВ «СС ЛОУН» було укладено електронний кредитний договір 1719179-А.

Цей особистий електронний кабінет був створений відповідачем ОСОБА_3 раніше, до укладення у ньому вказаного договору, у зв`язку з укладенням нею раніше інших кредитних договорів з ТОВ «СС ЛОУН». Тому в «ІТС Товариства» на час укладення 28.11.2021 договору 1719179-А вже були вказані ОСОБА_1 всі її особисті дані: ПІБ, дані паспорта, дата та рік народження, ідентифікаційний номер, номер її мобільного телефону, адреса електронної пошти, місце роботи, місце реєстрації та місце проживання, а також дані платіжної картки.

Під час укладення вказаного договору 1719179-А 28.11.2021 було пройдено процедуру верифікації іншої платіжної картки за допомогою Bank ID, на яку в подальшому, були перераховані кредитні кошти. Після укладення кредитного договору 28.11.2021 кредитодавець ТОВ «СС ЛОУН» через ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» перерахував на платіжну карту № НОМЕР_1 кошти в сумі 20 000 грн на строк з 28.11.2021 по 12.27.2021 (арк. 14-53).

Як вбачається з витягу з реєстру прав грошових вимог від 01.12.2023 ТОВ «СС ЛОУН» 02.02.2022 відступило на користь позивача ТОВ «ФІНФОРС» право вимоги за кредитним договором 1719179-А від 28.11.2021 на загальну суму 43 900 грн (арк. 54-62).

ОСОБА_1 суду пояснила, що 28.11.2021 на її мобільний телефон з номером НОМЕР_4 зателефонувала невідома особа, яка назвалася представником мобільного оператора «Київстар» та повідомила, що її номер телефону буде заблоковано, якщо вона не продиктує SMS-пароль із чотирьох цифр, що буде надіслано їй компанією «Київстар». Для того, щоб її номер телефону не був заблокований, вона нічого не підозрюючи, продиктувала з повідомлення код із чотирьох цифр. Через 40 хв після цього її сім-карта стала недійсною (заблокованою). В цей же час на її електронну пошту почали надходити повідомлення про успішне оформлення кредитів у різних кредитних спілках. Оскільки жодних заяв на оформлення кредитів вона в той день не подавала, ніяких кредитних коштів на її картковий рахунок не надходило, то вона зрозуміла, що це шахраї. Відразу після даної події 28.11.2021 вона подала заяву до сектору дізнання ВП №1 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області про те, що невстановлена особа шахрайським способом від імені ОСОБА_1 оформила інтернет кредити в «Mister Cash», «CCloan Ukraine», «Кredit Kasa», «Moneyveo», « SOS Credit », «Dinero.ua», «Cash Berry», «Monetka», «МАНІФОЮ», «Бистро Займ» та скерували дані грошові кошти на картковий рахунок, який їй не належить. Наступного дня 29.11.2021 повідомлені нею відомості були внесені у ЄРДР, відкрито кримінальне провадження №12021035560000370.

Такі пояснення ОСОБА_1 підтверджуються витягом з ЄРДР, рапортом про звернення ОСОБА_1 до сектору дізнання ВП №1 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та узгоджуються з її поясненнями та показаннями у протоколі допиту її як потерпілої у кримінальному провадженні (арк. 87-94).

Відповідач ОСОБА_1 надала суду виписку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо належних їй та діючих платіжних карток (рахунків) за період з 27.11.2021 по 29.11.2021, з якої вбачається, що серед належних їй карткових рахунків немає платіжної карти з маскою № НОМЕР_1 (арк. 115).

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 24.04.2024 витребувано від ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» інформацію про повний номер банківської картки, на яку 28.11.2021 о 12:11:12 здійснено переказ коштів у розмірі 20 000 гривень, маска карти НОМЕР_1 , ІД транзакції 1026514892; від АТ «ПУМБ» інформацію про те, чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) платіжну карту № НОМЕР_1 , якщо ні, то на чиє ім`я було емітовано таку платіжну картку; виписки про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 за період 28.11.2021 - 30.11.2021; інформацію про те, чи перебуває номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ); інформацію про номер телефону, на який було відправлено інформацію про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 в період 28.11.2021 - 30.11.2021 (арк. 173, 178-179).

На виконання ухвали суду ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» надало суду інформацію про те, що 28.11.2021 о 12:11 успішно здійснено переказ коштів за платіжного операцією №1026514892 на картковий рахунок НОМЕР_7 з призначенням платежу «видача кредиту» на суму 20 000 грн. Щодо приналежності карти до конкретної особи, то таку інформацію надає банк-емітент відповідної карти, який встановлює ділові відносини з особою-володільцем карти та ідентифікує таку особу (арк. 199).

АТ «ПУМБ» надало суду інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 в АТ «ПУМБ» за період з 28.11.2021 по 30.11.2021 рахунки не відкривались. Банківська платіжна картка з біном № 414939 не належить клієнтам АТ "ПУМБ" (арк. 204).

На адвокатський запит представника позивача Національний Банк України повідомив представнику, що платіжна картка з біном № 414939 належить АТ «ТАСКОМБАНК» (арк. 226).

Ухвалою суду від 03.07.2024 за клопотанням представника позивача від АТ «ТАСКОМБАНК» витребувано інформацію про те, чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , платіжну карту № НОМЕР_7 ; якщо так, то надати суду виписки з карткового рахунку про рух грошових коштів по рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_7 , за період з 28.11.2021-30.11.2021, зокрема, щодо ІД транзакції 1026514892; інформацію про те, чи перебуває номер телефону НОМЕР_4 , яким користувалася ОСОБА_1 , в анкетних даних емітента платіжної картки № НОМЕР_7 ; надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_7 за період з 28.11.2021-30.11.2021, зокрема, щодо ІД транзакції 1026514892 (арк. 229).

На виконання ухвали суду АТ «ТАСКОМБАНК» надало суду відповідь про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АТ «ТАСКОМБАНК» не було емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_7 . В АТ «ТАСКОМБАНК» відсутня інформація про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), поточні, вкладні (депозитні), кредитні рахунки не відкривались, номер телефону НОМЕР_4 не перебуває в анкетних даних володільця платіжної картки № НОМЕР_7 . Фінансовий номер телефону за платіжною карткою № НОМЕР_7 інший: 380930084792 (арк. 234).

Крім того Представником позивача до матеріалів справи долучено витяг щодо дати, часу, ір-адреси, що використовувались для входу в особистий кабінет на вебсайті інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СС ЛОУН»; витяг щодо дати та часу створення заявки на видачу кредиту, походження видачі такого кредиту та перерахування коштів; витяг щодо історії транзакцій видачі кредиту на нарахування відсотків; витяг з текстом смс-повідомлень про погодження заявки на видачу кредиту та перерахування коштів, направлених на особистий номер телефону позичальника; витяг щодо дати та часу верифікації банківських карт позичальника; витяг з інформацією щодо банківської карти НОМЕР_8 , яка була верифікована в особистому кабінеті позичальника до дати укладення кредитного договору; витяг з інформацією щодо банківської карти НОМЕР_9 , яка була верифікована в особистому кабінеті позичальника 28.11.2021 об 11:59:06; витяг з інформацією щодо банківської карти НОМЕР_8 , яка була верифікована в особистому кабінеті позичальника 28.11.2021 о 12:19:34; коментарі вхідних/вихідних телефонних дзвінків в програмному забезпеченні ТОВ «СС ЛОУН».

Ретельно проаналізувавши усі досліджені документи, суд дійшов висновку, що суду не надано достатні та переконливі докази того, що саме ОСОБА_1 28.11.2021 у своєму особистому електронному кабінеті оформила заявку та підписала з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором кредитний договір 1719179-А, на підставі якого саме вона отримала кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн. на належну їй платіжну картку.

Позивач ТОВ «ФІНФОРС» наданими суду доказами не довів, що ОСОБА_1 28.11.2021 була належним чином повідомлена про всі обов`язкові для ознайомлення споживачем умови кредитування, що саме вона надала персональну згоду на укладення кредитного договору за допомогою засобів електронної комерції, а також особисто погодилася їх виконувати, та не довів обставини, що саме ОСОБА_1 належним чином отримала кредит у відповідному розмірі та на відповідних умовах та кредитні кошти у повному розмірі потрапили у її вільне розпорядження як споживача.

Встановлені судом обставини є підставою для відмови в задоволенні вимог ТОВ «ФІНФОРС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, укладення і підписання якого, а також фактичне отримання кредитних коштів за яким саме відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду не доведено.

При цьому, за наведених підстав (недоведеність отримання позичальником коштів за кредитним договором) такий правочин суд розцінює як неукладений, що є підставою для відмови в задоволення вимог щодо стягнення коштів як за неукладеним договором.

Зі змісту зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 убачається, що ОСОБА_1 28.11.2021 у своєму особистому електронному кабінеті заявку до ТОВ «СС ЛОУН» не подавала, електронний кредитний договір 1719179-А не укладала і не підписувала; відповідно вона кредитних коштів за даним договором не отримувала, тому, на її думку, є усі підстави визнати цей кредитний договір недійсним.

У задоволенні такої вимоги ОСОБА_1 слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 - ч. 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, правочин вчиняється особою шляхом вчинення активних дій, зокрема, шляхом укладення договору. Для визнання правочину дійсним, відповідно для виникнення зобов`язання за договором, необхідно встановити наявність взаємної волі сторін на вчинення саме такого правочину, на їх вступ саме у таке зобов`язання, відповідно на укладення саме такого договору.

За правилами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1057 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, при недотриманні умов для дійсності вчиненого правочину, а саме, відсутність взаємного волевиявлення передбачених сторін правочину, відсутність їх беззастережної взаємної згоди на виникнення між ними зобов`язання, згоди таких сторін з певними і конкретно визначеними умовами такого зобов`язання, що полягає в укладенні договору в письмовій формі або за допомогою засобів електронної комерції, що підтверджується достатніми, допустимими та належними доказами у справі, відповідний правочин не може визнаватися дійсним.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

У випадку, коли воля суб`єкта правочину формувалася не вільно і не відповідала волевиявленню, тобто з дефектом волі правочини були вчинені: під впливом помилки (ст. 229 ЦК України); під впливом обману (ст. 230 ЦК України); під впливом насильства (ст. 231 ЦК України); під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України); внаслідок зловмисної домовленості представника з другою стороною (ст. 232 ЦК України), такі правочини визнаються недійсними.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести такі обставини.

У своєму зустрічному позові ОСОБА_1 не обґрунтовує, з яких підстав, встановлених законом, кредитний договір підлягає визнанню недійсним. Більше того, вона вказує на те, що такий правочин вона взагалі не укладала.

У ч. 1 ст. 215 ЦК України, у статтях 229-233 ЦК України мова йде про недійсність вчинених правочинів, тобто про випадки, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення електронного підпису), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, якщо сторони такої згоди не досягли, то такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

З огляду на вказані положення закону, договір позики є реальним та вважається укладеним з моменту передачі грошей. Навіть сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передачі грошових коштів не породжує обов`язку позичальника повернути грошові кошти. Якщо судом буде встановлено, що позикодавець не передав кошти позичальнику, договір позики вважається неукладеним.

Неукладеність і недійсність договору мають різні правові наслідки. Договір, який є неукладеним, не потребує визнання його недійсним.

В пункті 8 постанови №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц дійшла висновку про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 вказала, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Враховуючи викладене, у зустрічному позові ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійснимслід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю і у зв`язку з обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в позові ТОВ "ФІНФОРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1719179-А від 28.11.2021 в розмірі 43 900 гривень (сорок три тисячі дев`ятсот гривень) та в зустрічному позові ОСОБА_1 доТОВ "ФІНФОРС", ТОВ "СС ЛОУН" про визнання кредитного договору №1719179-А від 28.11.2021 недійснимслід відмовити.

Крім того, представник позивача ТОВ "ФІНФОРС"просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн та в сумі 8 000,00 гривень. На підтвердження цих витрат представниками подано до суду такі документи: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 01.12.2023, додаток від 10.11.2023 до договору про надання правової допомоги від 20.02.2023; договір про надання професійної правничої допомоги, додаток до договору про надання професійної правничої допомоги від 20.02.2023, додаток №3 до договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 11.03.2024, акт приймання передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги (т. 1 арк. 64, 65, 189-191).

Відповідач ОСОБА_1 також просила стягнути з ТОВ "ФІНФОРС" на її користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 гривень. На підтвердження цих витрат представником ОСОБА_1 подано до суду такі документи: договір №22 про надання правничої допомоги від 19.03.2024, додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №22 від 19.03.2024, акт №1 надання правничих послуг відповідно до договору №22 від 19.03.2024 (т. 1 арк.116-120).

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 2, 3, ч. 3. ст. 141 ЦПК України зазначено, що розмір таких витрат має бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес та поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також слід врахувати, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Представник ТОВ "ФІНФОРС" Кеню Д.В. просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн, про які заявив представник ОСОБА_4 і 8 000 грн., про які заявив представник ОСОБА_5 . Також представник ОСОБА_5 просив суд зменшити суму витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 4 000 грн., посилаючись не неспівмірність вказаного розміру витрат і вказаної у документах наданої правничої допомоги.

З огляду на відмову у первісному і зустрічному позовах, стягненню підлягають витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги відповідачу ОСОБА_1 за первісним позовом та відповідачу ТОВ "ФІНФОРС" за зустрічним позовом.З урахуванням думки учасників справи щодо сум заявлених витрат на правничу допомогу, конкретних обставин справи, обсягу наданих адвокатами послуг і виконаних робіт, час, затрачений на їх виконання, обсягу наданих та досліджених судом письмових доказів, суд вважає, що заяви представників про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково; слід стягнути з ТОВ "ФІНФОРС"на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень (чотири тисячі гривень); стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНФОРС"витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень (чотири тисячі гривень). У задоволенні заяв представників у решті вимог слід відмовити.

На підставі статей 509, 527, 610, 611, 626, 638, 1046, 1051, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 137, 141, 193, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В позові ТОВ "ФІНФОРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1719179-А від 28.11.2021 в розмірі 43 900,00 гривень (сорок три тисячі дев`ятсот гривень) відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_1 доТОВ "ФІНФОРС", ТОВ "СС ЛОУН" про визнання кредитного договору №1719179-А від 28.11.2021 недійснимвідмовити.

Стягнути з ТОВ "ФІНФОРС"на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень (чотири тисячі гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНФОРС"витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень (чотири тисячі гривень).

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16.09.2024.

Суддя /підпис/ Н.В.Жевнєрова

Згідно з оригіналом

Суддя Шацького районного суду Волинської області Н.В.Жевнєрова