Рішення

від 13.09.2024 по справі 320/11599/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року справа №320/11599/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ПрАТ "Київ-Атлантик Україна" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Київ-Атлантик Україна» (далі позивач, ПрАТ «Київ-Атлантик Україна») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0125380715 від 18.062021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції позивача з контрагентом підтверджені належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку підприємства. На думку позивача, висновки контролюючого органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та зазначив, що під час податкової перевірки позивача не підтверджено реальний характер здійснюваної останнім господарської діяльності, що свідчить про протиправне формування податкового кредиту за наслідками такої діяльності. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій заперечив проти вкладених у відзиві аргументів відповідача та просив позов задовольнити.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 № 411/0/15-24 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 24.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 22929481), зареєстроване як юридична особа 24.12.1998 (дата запису: 04.03.2005 та номер запису: 13411200000000075), місцезнаходження: 08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Степова, буд. 8.

На підставі направлення від 23.04.2021 №2607, згідно наказу ГУ ДПС у Київській області від 21.04.2021 №662-п, виданого на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1, статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт №6744/10-36-07-05/22929481 від 11.05.2021.

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 4 344 724 грн.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, позивачем подано заперечення від 28.05.2021 на акт №6744/10-36-07-05/22929481 від 11.05.2021.

Листом ГУ ДПС у Київській області від 14.06.2021 №10115/12/10-36-07-15 повідомлено про прийняте рішення, яким висновки акту перевірки №6744/10-36-07-05/22929481 від 11.05.2021 залишені без змін, а заперечення залишаються без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки №6744/10-36-07-05/22929481 від 11.05.2021 ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0125380715 від 18.06.2021, яким завищено від`ємне зазначення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 4 344 724 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 01.09.2021 № 19987/6/99-00-06-01-05-06 податкове повідомлення-рішення № 0125380715 від 18.06.2021 залишене без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми, первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Джаст Агро» (код ЄДРПОУ 41199179).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Джаст Агро» (Постачальник) та ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» (Покупець), укладено договір поставки товару №1901/21-1 від 19.01.2021, за умовами якого Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупцю сировину для виробництва комбікорму в кількості у відповідності до підписаних специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується приймати цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору між сторонами погоджено та підписано Специфікацію №1 від 19.01.2021 на поставку кукурудзи, Специфікацію №2 від 25.01.2021 на поставку кукурудзи та пшениці, Специфікацію №3 від 24.02.2021 на поставку кукурудзи та пшениці.

В підтвердження виконання умов договору поставки №1901/21-1 від 19.01.2021 позивачем подано видаткові накладні №5 від 21.01.2021, №7 від 22.01.2021, №8 від 23.01.2021, №11 від 26.01.2021, №13 від 27.01.2021, №12 від 27.01.2021, №14 від 28.01.2021, №15 від 28.01.2021, №16 від 28.01.2021, №17 від 28.01.2021, №18 від 29.01.2021, №20 від 03.02.2021, №21 від 03.02.2021, №22 від 03.02.2021, №23 від 04.02.2021, №28 від 05.02.2021, №29 від 05.02.2021, №30 від 06.02.2021, №31 від 06.02.2021, №32 від 06.02.2021, №33 від 06.02.2021, №34 від 06.02.2021, №35 від 06.02.2021, №36 від 07.02.2021, №37 від 07.02.2021, №38 від 07.02.2021, №39 від 07.02.2021, №40 від 07.02.2021, №49 від 10.02.2021, №50 від 10.02.2021, №51 від 10.02.2021, №52 від 11.02.2021, №53 від 12.02.2021, №54 від 16.02.2021, №55 від 17.02.2021, №56 від 20.02.2021, №58 від 24.02.2021, №59 від 25.02.2021, №60 від 25.02.2021, №61 від 26.02.2021, №62 від 26.02.2021, №63 від 27.02.2021, №64 від 28.02.2021, №65 від 28.02.2021, які підтверджують поставку товару позивачу на загальну суму 26 068 346,00 грн, в тому числі ПДВ 4 344 724,00 грн.

Згідно з пунктом 2.2. Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами на складі Покупця, якщо інше не зазначено у підписаних специфікаціях.

Зі змісту специфікацій, складених до договору поставки товару №1901/21-1 від 19.01.2021, обов`язок здійснення поставки покладається на Постачальника, а саме Постачальник зобов`язується здійснити поставку автомобільним транспортом Товару на умовах DAP (поставлено на Термінал), відповідно до правил Інкотермс 2010 - ПрАТ «Київ-Атлантик Україна», на склад за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Степова, буд.8.

Також, позивачем надано докази перебування у користуванні ТОВ «Джаст Агро» складу для здійснення господарської діяльності, укладення ТОВ «Джаст Агро» та виконання договорів із перевізниками, а саме надано: договір суборенди нежитлового приміщенням №ВКТ/1 від 16 червня 2020 року, договір № 01/05-20 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 травня 2020 року; акт наданих послуг до договору № 01/05-20 від 01 травня 2020 року; платіжне доручення про оплату згідно договору № 01/05-20 від 01 травня 2020 року.

За результатами проведених операцій з поставки контрагентом складені та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» податкові накладні №5 від 21.01.2021, №7 від 22.01.2021, №8 від 23.01.2021, №11 від 26.01.2021, №12 від 27.01.2021, №13 від 27.01.2021, №14 від 28.01.2021, №15 від 28.01.2021, №16 від 28.01.2021, №17 від 28.01.2021, №18 від 29.01.2021, №1 від 03.02.2021, №2 від 03.02.2021, №3 від 03.02.2021, №8 від 04.02.2021, №9 від 05.02.2021, №10 від 05.02.2021, №18 від 06.02.2021, №19 від 06.02.2021, №20 від 06.02.2021, №21 від 06.02.2021, №22 від 06.02.2021, №23 від 06.02.2021, №24 від 07.02.2021, №25 від 07.02.2021, №26 від 07.02.2021, №27 від 07.02.2021, №28 від 07.02.2021, №30 від 10.02.2021, №31 від 10.02.2021, №32 від 10.02.2021, №33 від 11.02.2021, №34 від 12.02.2021, №35 від 16.02.2021, №36 від 17.02.2021, №37 від 20.02.2021, №38 від 24.02.2021, №39 від 25.02.2021, №40 від 25.02.2021, №41 від 26.02.2021, №42 від 26.02.2021, №43 від 27.02.2021, №44 від 28.02.2021, №45 від 28.02.2021 на загальну суму 26 068 346,00 грн, в тому числі ПДВ 4 344 724,00 грн.

За поставлений товар ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» сплачено кошти, що підтверджується платіжними дорученнями (1т а.с. 160-185), а також банківськими виписками.

Враховуючи наведені докази та встановлені обставини, суд вважає, що вказані первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, містять усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій з контрагентом, а також є достатніми для відображення відповідних операцій у податковому обліку позивача.

Отже, первинні документи по взаємовідносинах із ТОВ «Джаст Агро» у січні-лютому 2021 року мають всі необхідні та достатні дані для визначення виду послуг, об`єму наданих послуг, їх вартість, чітко зазначено економічну доцільність укладання господарського договору із зазначеним суб`єктом господарювання, характер та об`єм наданих послуг.

Більш того, щодо обставин руху товару та подальшої реалізації, судом встановлено наступне.

Видами господарської діяльності позивача за кодом КВЕД є: 10.91 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (основний) 10.41; виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 52.10 складське господарство; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 71.11 діяльність у сфері архітектури; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

Як вбачається з матеріалів справи, придбання товарів (сировини) у ТОВ «Джаст Агро» використані у власній господарській операції, а саме для виробництва комбікорму та подальшої його реалізації контрагентам.

На підтвердження використання та реалізації придбаної від ТОВ «Джаст Агро» продукції позивачем надано копії: направлення №98 від 27.01.2021, №9 від 27.01.2021; журналу реєстрації зразків, що надійшли з лабораторії; журналу реєстрації лабораторних аналізів середньодобових проб при прийманні зерна; журналу визначення вологості; аналізу №21/1 від 27.01.2021 зерна за формою №47, №22/1 від 27.01.2021 зерна за формою №47; оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 від 30.01.2021; оборотно-сальдової відомості по рахунку 26; нормативного складу продукції 7019; нормативного складу продукції 7025; рапорту про виробництво комбікормів і використання сировини у комбікормовому підрозділі №7019Старт; рапорту про виробництво комбікормів і використання сировини у комбікормовому підрозділі № НОМЕР_1 Старт; видаткових накладних №U00000017 від 28.01.2021, №U00000030 від 01.02.2021, №U00000024 від 29.01.2021, №U00000025 від 01.02.2021, що підтверджують поставку комбікорму ТОВ «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» та товарно-транспортні накладні KAU00000026 від 28.02.2021, KAU00000036 від 01.02.2021, KAU00000028 від 29.02.2021, KAU00000033 від 01.02.2021.

З огляду на викладене, судом встановлено, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Джаст Агро» мали реальний характер, придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та належним чином відображені у податковій звітності.

Отже позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового обліку за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача по ланцюгу постачання.

Зокрема, доводячи відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Джаст Агро», контролюючий орган за змістом акта перевірки посилався на наявність податкової інформації щодо неможливості реального здійснення ТОВ «Транспортно-експедиційна агенція», TOB «Абрау Купаж», ТОВ «Лібеті» господарських операцій з постачання товару по ланцюгу постачання, відсутність у перелічених товариств основних засобів та ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарських операцій з постачання товарів, а також посилався на товарно-транспортні накладні, які містять недостовірні дані щодо транспортних засобів, якими нібито-то здійснювалися перевезення товарів, а також щодо водіїв та щодо пунктів навантаження товару.

Однак, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При вирішені даного спору суд враховує позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі №820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі №804/15887/14, згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Слід також наголосити, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

У постановах від 27.02.2018 у справі №811/2154/13, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а та ін. Верховний Суд вже наголошував на тому, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі (постанови від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17).

Крім того, Верховний Суд у постановах від 13.11.2018 у справі №805/528/17-а, від 23.10.2018 у справі №804/16486/15, від 21.10.2020 у справі №620/846/19 вказував, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому саме по собі незбереження й ненадання позивачем означених документів не є безперечним доказом відсутності господарської операції.

Також, у постанові від 16 квітня 2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень тощо не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція висловлена 10 листопада 2020 року Верховним Судом в рамках справи №440/3779/18, касаційне провадження №К/9901/23882/19.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, на момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

Щодо тверджень контролюючого органу про те, що надані товарно-транспортні накладні містять недостовірні дані щодо транспортних засобів, якими нібито-то здійснювалися перевезення товарів, а також щодо водіїв та щодо пунктів навантаження товару, суд зазначає, що позивач не вступав у відносини із перевізниками придбаного ним товару.

Можливе використання такими перевізниками незареєстрованих транспортних засобів та/або транспортних засобів, право користування якими не оформлене належними чином, та/або транспортних засобів, про використання яких не подано звіти до податкового органу, нездійснення належного оформлення трудових відносин із водіями та/або неподання звітності до податкового органу про такі відносини, жодним чином не впливає на факти реальності спірних операцій з придбання товару та не покладає на позивача відповідальності у вигляді позбавлення права на податковий кредит за допущені третіми особами, з якими він до того ж не вступав у відносини, порушення.

Окрім того, окремі недоліки у документах, які до того ж не є первинними для цілей ведення податкового обліку, не можуть самі по собі безумовно свідчити про нереальність господарської операції з поставки товару, якщо з інших документів вбачається, що така операція реально відбулася.

Крім того, як свідчать матеріали справи, ТОВ «Джаст Агро» надало пояснення з приводу оформлення товарно-транспортних накладних та зазначило, що ним було допущено технічні помилки в частині зазначення невірного пункту навантаження товару та вказав, що вірним пунктом навантаження товару є: с. Пустовіти Миронівського району Київської області, в підтвердження чого надано копію договору суборенди нежитлового приміщення №ВКТ/1 від 16.06.2020 та виправлені-транспортні накладні.

Крім того, позивачем в порядку статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України долучено до матеріалів справи копію висновку експерта №3-18/04 за результатами проведення економічної експертизи, складеного Українським центром судових експертиз від 18.04.2023, в якому зазначено, зокрема, що проведення у січні-лютому 2021 році господарських операцій щодо поставки ТОВ «Джаст Агро» на користь ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» товару на загальну суму 26 068 346,00 грн, в тому числі ПДВ 4 344 724,00 грн, документально підтверджується, а висновки акту перевірки №6744/10-36-07-05/22929481 від 11.05.2021 щодо порушення ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України при декларуванні від`ємного значення з ПДВ за лютий 2021 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 4 344 724 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Джаст Агро» документально не підтверджуються.

При цьому, контролюючим органом не спростовано та не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження невідповідності вказаного висновку вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та на яких підставах з урахуванням положень статей 72, 101, 102 Кодексу адміністративного судочинства України не були зобов`язані надати відповідну оцінку такому доказу.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, на переконання суду, операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Натомість, відповідачем у спірних правовідносинах сформовані штучні та цілком формальні висновки про безтоварність спірних операцій, оскільки такі висновки не ґрунтуються на вчиненні безпосередньо самих операцій, а пов`язані виключно із діяльністю підприємств у ланцюгу постачання товарів та послуг, які необхідні для вчинення цих операцій. При цьому, з наявних обставин можна зробити висновок, що підхід відповідача базується на пошуку будь-якого підприємства, яке має ознаки порушень податкової дисципліни, не залежно від того, чи мали безпосередньо з таким підприємством відносини позивач або ж його контрагенти-продавці.

При розгляду справи судом також врахована правова позиція Верховного Суду у постанові від 06 грудня 2023 року у справі №320/15012/21.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення №0125380715 від 18.06.2021.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна» (код ЄДРПОУ: 22929481, місцезнаходження: 08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Степова, буд.8) до Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А) від 18.06.2021р. за №0125380715.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна» (код ЄДРПОУ: 22929481, місцезнаходження: 08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Степова, буд.8) сплачений судовий збір у розмірі 22 700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.