Рішення
від 16.09.2024 по справі 396/993/16-ц
НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

16.09.2024 2/394/85/24

396/993/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарях: Лясковській О.М.

Довгій С.В.

за участі адвокатів: Дуковської Т.М.

Березовської І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ справу за позовом ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Фермерського господарства «Чередніченко і К», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бутрей І. А. про скасування правового акту індивідуальної дії, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування правового акту індивідуальної дії, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом посилаючись на те, що відповідач фермерське господарство «Чередніченко і К» засноване у березні 1996 року ОСОБА_2 та зареєстроване розпорядженням Новоукраїнської РДА № 303-р 13 березня 1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Головою вказаного господарства є ОСОБА_2 .

10 листопада 2004 року відповідно до рішення голови фермерського господарства Чередніченко А. М. та на підставі поданої позивачем заяви він був прийнятий до членів фермерського господарства «Чередніченко і К», у зв`язку з чим до статуту фермерського господарства було внесено зміни, статут з внесеними змінами був зареєстрований державним реєстратором Стальніковою Жанною Вікторівною 18 листопада 2004 року, номер запису про реєстрацію 14351050001000081, що підтверджується копією статуту фермерського господарства 2004 року. Разом із позивачем у члени фермерського господарства були включені ОСОБА_8 (нині ОСОБА_3 ), ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (п. 1.6 статуту 2004 року).

У грудні 2015 року позивачеві стало відомо, що станом на теперішній час у членах фермерського господарства «Чередніченко і К» перебувають особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 . При з`ясуванні підстав зміни складу членів господарства позивач дізнався, що до статуту фермерського господарства з 2004 року двічі вносились зміни (у 2006 та у 2008 роках).

Вважає, що вказані особи були включені до членів фермерського господарства незаконно, без дотримання положень статуту 2004 року та Закону «Про фермерське господарство», а реєстрація змін до статуту фермерського господарства у 2006 та у 2008 роках проведена з порушенням вимог чинного законодавства в частині регулювання порядку державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а тому є протиправною.

У січні 2016 року позивачем до Кіровоградського окружного адміністративного суду подано позов про визнання незаконними дій по реєстрації змін до статуту ФГ «Чередніченко і К» та про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців записів про реєстрацію змін до статуту юридичної особи - фермерського господарства «Чередніченко і К» щодо включення до членів фермерського господарства ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 .

Захист прав та інтересів позивача, порушених незаконним внесенням змін до установчих документів фермерського господарства «Чередніченко і К», не може обмежитись лише межами адміністративного позову, оскільки, як з`ясувалось, внаслідок незаконного внесення змін до статуту фермерського господарства передача у власність членам ФГ «Чередніченко і К» земельних ділянок за рахунок земель, переданих у постійне користування голові фермерського господарства ОСОБА_2 для потреб фермерського господарства була здійснена з порушенням вимог чинного законодавства.

Окрім того, при здійсненні приватизації земель було допущено суттєві порушення законних прав та інтересів позивача, ОСОБА_13 .

Кількість осіб незаконно включених до членів фермерського господарства, вплинула на порядок приватизації земель, на розмір кожної земельної ділянки, отриманої членами ФГ. Оскільки позивач взагалі фактично не був обізнаний щодо зміни статусу земель фермерського господарства, на документах, в яких зазначено його прізвище, його підписи підроблені. Державного акту на право власності на частину земель ФГ позивач не отримував, податку за землю не сплачував, вважає, що він не пропустив терміну на звернення до суду за захистом порушених прав.

Передача у власність земельних ділянок ФГ «Чередніченко і К» відбувалась на підставі розпоряджень першого заступника голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 554-р від 23 травня 2007 року, № 876-р від 13 серпня 2008 року та № 1336-р від 11 грудня 2009 року, які прийняті на підставі незаконних первинних документів, з порушенням чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Як стало відомо позивачу на даний час, дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність голові та членам фермерського господарства «Чередніченко і К» надавався на підставі двох розпоряджень першого заступника голови Новоукраїнської РДА Дерій О. № 554-р від 23 травня 2007 року та № 876-р від 13 серпня 2008 року розпорядження № 554-р, як зазначено в самому розпорядженні, воно було видане на підставі заяв громадян - голови та членів фермерських господарств та рішення професійної комісії (протокол № 4 від 27 квітня 2007 року). Позивачеві не відомо, яким чином на розгляд до Новоукраїнської РДА та професійної комісії була подана заява від імені позивача, оскільки він такої заяви до Новоукраїнської РДА не подавав, підпис на заяві виконаний не ним.

Як зазначено вище зміни до статуту ФГ в 2006 році були внесені з порушенням чинного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство» членами фермерського господарства особи, визначені законом, можуть стати лише після внесення змін до статуту. Відповідно до ст. 7, 13 цього закону, право на приватизацію земельних ділянок мають лише члени фермерського господарства.

Визнання незаконною реєстрації змін до статуту ФГ «Чередніченко і К», що стосувались саме кількості та персонального складу членів фермерського господарства, є підставою для визнання незаконним отримання особами, незаконно зареєстрованими членами цього господарства, права власності на земельні ділянки, надані за рахунок земель, виділених для організації фермерського господарства «Чередніченко і К».

Оскільки зміни з порушенням чинного законодавства, як з`ясувалось, вносились двічі, у 2006 та 2008 роках то розпорядження, видані після незаконної реєстрації змін також є незаконними та підлягають скасуванню.

На підставі зазначених обставин є незаконними та підлягають скасуванню розпорядження першого заступника голови Новоукраїнської РДА Дерій О. №554-р від 23 травня 2007 року та № 876-р від 13 серпня 2008 року, оскільки для їх видання, окрім подання підробленої від імені позивача заяви, було подано статути ФГ «Чередніченко і К» в редакції спочатку 2006 року, а потім 2008 року, зміни до яких зареєстровані з порушенням законодавства.

Розпорядженням № 1336-р від 11 грудня 2009 року «Про передачу у власність земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) голові та членам фермерського господарства «Чередніченко і К» (Шишкинська сільська рада) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земель (п. 2), дозвіл на виготовлення якого надавався саме розпорядженнями першого заступника голови Новоукраїнської РДА Дерій О. № 554-р від 23 травня 2007 року та № 876-р від 13 серпня 2008 року, які є незаконними з підстав, що вказані вище.

З урахуванням таких обставин, розпорядження першого заступника голови Новоукраїнської РДА Дерій О. № 1336-р від 11 грудня 2009 року «Про передачу у власність земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) голові та членам фермерського господарства «Чередніченко і К» (Шишкинська сільська рада) також є незаконним та підлягає скасуванню.

П. 3 цього незаконного розпорядження визначено передати у власність для ведення фермерського господарства земельні ділянки громадянам голові та членам фермерського господарства «Чередніченко і К» із земель, наданих голові фермерського господарства Чередніченку А.М. у постійне користування для ведення селянського фермерського господарства на території Шишкинської сільської ради згідно з додатком.

Враховуючи вказані норми, розпорядження першого заступника голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 554-р від 23 травня 2007 року, № 876 - р від 13 серпня 2008 року та № 1336 - р від 11 грудня 2009 року, які прийняті на підставі незаконних первинних документів та з порушенням вимог чинного законодавства, підлягають скасуванню.

Державні акти на право приватної власності на землю відповідачам видані саме на підставі цього розпорядження. Оскільки вказане розпорядження підлягає скасуванню, то підлягають скасуванню як похідні документи і державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім`я як відповідачів, так і на ім`я позивача.

На даний час, після з`ясування факту незаконності вищеперерахованих дій, відносини між позивачем та відповідачами погіршились. Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 вчиняють дії, що перешкоджають нормальній діяльності фермерського господарства, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інші займають пасивну позицію, а тому позивач змушений звертатись до суду для захисту своїх порушених прав.

Позивач просить суд скасувати розпорядження першого заступника голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області: № 554-р від 23 травня 2007 року «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність у розмірі земельних часток (паїв) голові та членам ФГ «Чередніченко і К» (Шишкинська сільська рада) (з додатком); № 876 - р від 13 серпня 2008 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності у власність у розмірі земельної частки (паю) члену фермерського господарства «Чередніченко і К» ОСОБА_12 (Шишкинська сільська рада); № 1336 - р від 11 грудня 2009 року «Про передачу у власність земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) голові та членам фермерського господарства «Чередніченко і К» (Шишкинська сільська рада) (з додатком). Визнати недійсними Державні акти на право приватної власності на земельну ділянку видані: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_12 . Також позивач просить суд стягнути з відповідачів понесені ним по справі судові витрати /т.1 а.с.3-9/.

08.12.2015 року позивач подав суду заяву про часткову зміну предмету позову, в якій зазначив, що в судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 заявив, що на даний час він володіє земельною ділянкою не на підставі Державного акту на право приватної власності на землю № 147990, виданого на підставі розпорядження голови Новоукраїнської РДА від 11 грудня 2009 року № 1336-р, а на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельна ділянка) НОМЕР_1 , виданого 17 січня 2015 року на заміну Державного акту на право приватної власності на землю № 147990, який відповідач вважає втраченим.

Як вказано у наданій відповідачем копії свідоцтва на право власності на нерухоме майно (земельну ділянку), свідоцтво видане дійсно на заміну втраченого державного акту на право власності, а не на підставі будь-якого іншого правовстановлюючого документа. Це означає, що свідоцтво є похідним документом від Державного акту на право приватної власності на землю № 147990, який автоматично втратив чинність у зв`язку з виготовленням свідоцтва. При цьому чинність свідоцтва так само залежить від чинності документу, на підставі якого видавався Державний акт та якими у даному випадку є оспорювані позивачем розпорядження заступника голови Новоукраїнської РДА № 554-р від 23 травня 2007 року,та № 1336-р від 11 грудня 2009 року.

Позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд визнати недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 17 січня 2015 року, індексний номер 32354298, на нерухоме майно - земельну ділянку площею 5,758 га, кадастровий номер 3524087200:02:000:9406, адреса - Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Шишкинська сільська рада, на ім`я власника ОСОБА_4 /т.2 а.с.85-87/.

Крім того, 29.05.2020 року подав суду заяву про часткову зміну предмету позову щодо одного з відповідачів, в якій зазначив, що 16 червня 2019 року відповідач ОСОБА_10 , яка була відповідачем у даній справі, померла.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 5 березня 2020 року, якою поновлено провадження у справі, замість померлої ОСОБА_10 до участі у справі залучено її правонаступника, її доньку ОСОБА_3 , яка отримала у спадщину після померлої земельну ділянку площею 5,7579 га, розташовану на території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524087200:02:000:9405.

ОСОБА_3 вже є відповідачем у даній справі, до неї заявлені позовні вимоги щодо визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 5,7581 га, серія ЯЛ № 147988, виданого ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 11 грудня 2009 року № 1336-р.

Як до правонаступника ОСОБА_10 , до ОСОБА_3 адресуються вимоги щодо визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 5,7579 га, серія ЯЛ № 147989, виданого ОСОБА_10 на підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 11 грудня 2009 року № 1336-р, які раніше були заявлені до ОСОБА_10 .

Станом на теперішній час право власності на цю земельну ділянку посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видане 20 грудня 2019 року державним нотаріусом Другої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бутрей І.А. та зареєстроване в реєстрі за № 2-48.

Спадкове майно - земельна ділянка площею 5,7579 га, розташована на території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524087200:02:000:9405, увійшло до складу спадщини, оскільки на час смерті ОСОБА_10 не був закінчений розгляд даної справи та не вирішений спір щодо незаконного отримання у власність відповідачами земель ФГ «Чередніченко і К».

Зазначене свідоцтво про право на спадщину слід визнати недійсним, оскільки воно видано на посвідчення права приватної власності на земельну ділянку площею 5,7579 га, розташовану на території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524087200:02:000:9405, отриману спадкодавицею ОСОБА_10 незаконно, про що зазначається в позовній заяві та заяві про додаткове обґрунтування позовних вимог.

Позивач просив суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 5,7581 га, серія ЯЛ № 147988, виданий ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 11 грудня 2009 року № 1336-р; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 5,7579 га, серія ЯЛ № 147989, виданий ОСОБА_10 на підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 11 грудня 2009 року № 1336-р; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 20 грудня 2019 року державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бутрей І.А. , на ім`я ОСОБА_3 , зареєстроване в реєстрі за № 2-48, на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 5,7579 га, розташованої на території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524087200:02:000:9405 /т.9 а.с.223-225/.

Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області надала суду відзив, в якому зазначила, що Фермерське господарство «Чередніченко і К» як суб`єкт підприємницької діяльності було засновано у 1996 році відповідно до Закону України від 20.12.1991 р. «Про селянське (фермерське) господарство» та Земельного кодексу України від 18.12.1990 року.

Земельну ділянку площею 50 га для ведення фермерського господарства було передано на праві постійного користування гр. ОСОБА_2 в 1996 році.

З набуттям чинності Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, який не передбачає права постійного користування землями державної власності, громадян та юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, було зобов`язано до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди відповідних земельних ділянок (п.6 Перехідних положень чинного Земельного кодексу).

Виконуючи ці вимоги діючого Земельного кодексу України фермерські господарства почали приватизацію земельних ділянок згідно зі статтею 121 ЗКУ і розпаювали свої наділи на членів сім`ї та родичів, які були членами фермерського господарства. При розпаюванні вони керувались чинним земельним законодавством та діючим Законом України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 року № 973-IV.

Так відповідно до заяв голови та членів фермерського господарства «Чередніченко і К» про безоплатну передачу їм у приватну власність для ведення фермерського господарства земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель державної власності, наданих для ведення фермерського господарства, поданих до Новоукраїнської районної державної адміністрації 19.02.2007 року та однієї заяви поданої 04.08.2008 року, було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність із земель, наданих гр. ОСОБА_2 .

Це розпорядження голови Новоукраїнської райдержадміністрації від 23 травня 2007 року за № 554-р «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) голові та членам ФГ «Чередніченко і К» (Шишкинська сільська рада)» було видано на підставі заяв громадян - голови та членів фермерського господарства та розпорядження голови Новоукраїнської райдержадміністрації від 13 серпня 2008 року за № 846-р «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності у власність в розмірі земельної частки (паю) члену фермерського господарства «Чередніченко і К» Чередніченку М.В. (Шишкинська сільська рада)» було видано на підставі заяви громадянина ОСОБА_12 .

Крім того, з 2011 року головою та членами фермерського господарства «Чередніченко і К» отримано державні акти на право власності на земельні ділянки, за рахунок земельної ділянки загальною площею 50 га, яка була надана гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, згідно з державним актом на право постійного користування землею серія КР № 60 зареєстрованого 9 січня 1996 року.

Позивачем зазначено, що вищезазначені розпорядження є незаконними та підлягають скасуванню.

Однак вищезазначені докази вказують на збереження прав та законних інтересів громадян - членів фермерського господарства, які не зазнали порушень своїх прав, а навпаки було дотримано всі законні інтереси та права голови та членів цього фермерського господарства при передачі їм у приватну власність земельних ділянок загальною площею 49,49 га.

Крім того, дотримано вимоги статей 31 та 32 Земельного кодексу України та п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України щодо обов`язку переоформлення права постійного користування.

Також зазначила, що відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, незаконними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладені факти, вважає розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 23.05.2007 року № 554-р, від 13.08.2008 року № 876-р та від 11.12.2009 року №1336-р прийняті відповідно до чинних нормативно-правових актів, що не суперечать Конституції України, законам України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, актам Кабінету Міністрів України.

Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог /т.4 а.с.237-238/.

У відповіді на даний відзив представник позивача зазначила, що положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду № 5-рп /2005 від 22.09.2005 року.

Таким чином, на час виготовлення заяв про передачу у власність земельних ділянок за рахунок земель ФГ «Чередніченко і К», наданих у постійне користування голові ФГ Чередніченку А.М., що датовані 2007 та 2008 роками, не існувало вимог земельного законодавства, які ФГ повинно було виконувати шляхом розпаювання.

До того ж, у позовній заяві та у заяві про додаткове обґрунтування позовних вимог вказувалось, що фермерське господарство було засноване одним ОСОБА_2 , який став його головою. У листопаді 2004 року до статуту ФГ були внесені зміни та зазначено членів ФГ: ОСОБА_13 , ОСОБА_8 (нині ОСОБА_3 ), ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (п. 1.6 статуту 2004 року).

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 були включені до членів фермерського господарства незаконно, без дотримання положень статуту 2004 року та Закону «Про фермерське господарство», а реєстрація змін до статуту фермерського господарства у 2006 та у 2008 роках проведена з порушенням вимог чинного законодавства в частині регулювання порядку державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а тому є протиправною. Під час проведення реєстрації змін до статутів встановлена підроблення підпису голови ФГ Чередніченка А. М. Так, відповідно до висновку експерта № 904 від 4 серпня 2016 року судової почеркознавчої експертизи, призначеної в межах розгляду адміністративної справи № П/811/64/16, в якій приймали участь всі учасники і даної цивільної справи, встановлено, що підписи на документах:

- описі документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи»

- реєстраційній картці на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи

- реєстраційній картці про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з деяким наслідуванням підпису ОСОБА_2 .

Копія висновку даної експертизи надана у якості доказу по даній цивільній справі до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області 23 травня 2017 року, тобто є у матеріалах цієї справи.

Перераховані обставини спростовують пояснення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо збереження прав та законних інтересів членів фермерського господарства /т.5 а.с.52-54/.

Відповідач ОСОБА_4 подав суду відзив, в якому зазначив, що попри зазначені обмеження та застереження законодавства ОСОБА_13 подав позов, спрямований не захист його прав чи інтересів, а на порушення прав відповідачів шляхом позбавлення їх прав на земельні ділянки.

Так, у грудні 1995 року на підставі розпорядження Новоукраїнської РДА ОСОБА_2 було передано у постійне користування земельну ділянку розміром 50 га на території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області для ведення селянського (фермерського) господарства.

З метою використання наданої земельної ділянки за цільовим призначенням у 1996 році ОСОБА_2 разом з членами родини було створено ФГ «Чередніченко і К».

Із набранням чинності нової редакції Земельного кодексу України для громадян та юридичних осіб приватного права була скасована відповідна форма землекористування як «постійне користування», і зобов`язано землекористувачів до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди відповідних земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, у лютому 2007 року ОСОБА_2 , як голова ФГ «Чередніченко і К», та інші члени господарства звернулись до Новоукраїнської РДА із заявами про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок за рахунок земельної ділянки, відведеної ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.

Розпорядження голови Новоукраїнської РДА від 23 травня 2007 року за № 554-р «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) голові та членам ФГ «Чередніченко і К» (Шишкинська сільська рада)» заява позивача та інших членів ФГ «Чередніченко і К» були задоволені, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність із земель, наданих ОСОБА_2 у постійне користування.

Після складання проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок у власність позивачу та членам ФГ «Чередніченко і К», останній був поданий на розгляд Новоукраїнської РДА, якою було прийнято: розпорядження від 29 вересня 2009 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою; розпорядження голови Новоукраїнської РДА від 11 грудня 2009 р. № 1336-р «Про передачу у власність земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) голові та членам фермерського господарства «Чередніченко і К» (Шишкинська сільська рада)», яким затверджено акт визначення збитків власників та землекористувачів, пов`язаний із вилученням земельних ділянок загальною площею 49,4912 га для надання їх у власність громадян - позивачу та членам ФГ «Чередніченко і К»; затверджено проект землеустрою щодо відведення земель; передано у власність для ведення фермерського господарства земельні ділянки позивачу та членам ФГ «Чередніченко і К» із земель, наданих позивачу у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на території Шишкинської сільської ради, тощо.

В подальшому були виготовлені державні акти на право приватної власності на земельні ділянки на кожного члена господарства.

Станом на сьогоднішній день дане розпорядження Новоукраїнської РДА від 29 вересня 2009 року «Про припинення права користування земельною ділянкою державної власності, наданої в постійне користування ОСОБА_2 » не скасовано. ОСОБА_2 раніше оскаржував розпорядження в судовому порядку та просив визнати його недійсним, однак рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2016 року у задоволенні його позову було відмовлено (справа № 396/2613/15-ц). Суд встановив, що дане розпорядження прийнято відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи, що розпорядженням Новоукраїнської РДА припинено право ФГ «Чередніченко і К» на земельну ділянку (і в разі задоволення позовних вимог таке право не відновлюється) при визнанні недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, виданих за результатом розпаювання землі, право позивач на земельну ділянку не відновить, а навпаки, він та всі колишні члени ФГ будуть позбавлені будь-яких прав на земельну ділянку. У разі задоволення позовних вимог земля перейде у власність держави.

Таким чином, звернення позивача до суду жодним чином не направлено на захист його прав та інтересів. Навпаки, вищезазначене свідчить про намагання останнього, через неприязні відносини, шляхом подання позову до суду, умисно завдати шкоди майновим інтересам відповідачів, що в свою чергу є зловживанням правами та грубим порушенням цивільного та цивільно-процесуального законодавства.

Оскаржуючи розпорядження Новоукраїнської РДА від 23.05.2007 року, 13.08.2008 року, 11.12.2009 року позивач аргументує їх незаконність лише неправомірним, як на його думку, внесенням змін до статуту ФГ «Чередніченко і К», що мало наслідком збільшення членів ФГ та вплинуло на розмір земельних ділянок, що визначався при розпаюванні земель ФГ. При цьому позивач не зазначає розмір земельної ділянки, на який він міг би претендувати у разі, якщо б зміни до статуту не вносилися б.

Таким чином, в першу чергу розмір земельної ділянки, яку може отримати громадянин обмежений законом, а тому збільшення членів ФГ не є достатнім аргументом порушення прав позивача на отримання у власність земельної ділянки бажаного розміру.

ОСОБА_13 дійсно подавав позов про скасування реєстрації внесення змін до статуту ФГ «Чередніченко і К», судами першої та апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог було відмовлено (справа П/811/64/16). Проведена в ході судового розгляду адміністративної справи почеркознавча експертиза, на яку посилається позивач, не має жодного значення для вирішення адміністративного спору, як не має значення і для вирішення цивільних правовідносин.

ОСОБА_13 звертався до адміністративного суду на захист своїх прав, як член фермерського господарства. Позовні вимоги щодо скасування записів про реєстрацію змін до установчих документів були аргументовані невизнанням позивачем фізичних осіб, які були включені до членів господарства у 2006 та 2008 роках. Фактично, це мав би бути спір між учасниками юридичної особи, але ОСОБА_13 хотів його вирішити в адміністративному провадженні через оскарження дій реєстратора, оминувши права інших учасників ФГ.

Однак, станом на 2006 та 2008 роки Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» містив ст. 31 «Скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи». Даною нормою було встановлено підставу для скасування державної реєстрації змін до установчих документів, якою є судове рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи. Суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змінно установчих документів юридичної особи.

Таким чином, законодавством у період 2006-2008 роки було передбачено певний порядок скасування державної реєстрації змін до установчих документів, який визначає, що таке скасування відбувається безпосередньо на підставі рішень суду, яким скасовані (визнані недійсними) відповідні рішення засновників (учасників). Саме таким чином визначений спосіб захисту прав та інтересів осіб у спірних правовідносинах і законодавством не передбачалося прийняття у даному випадку окремого судового рішення про скасування реєстрації змін до установчих документів.

Намагаючись обійти інших учасників ФГ при вирішенні питання щодо законності внесення змін до статуту Господарства, зазначивши відповідачем лише державного реєстратора і віддавши спір на вирішення адміністративного суду, позивач сам унеможливив об`єктивний розгляд питання щодо законності вступу до членів ФГ інших осіб.

ОСОБА_13 ставить під сумнів не тільки дійсність свого підпису на заяві про виділення земельної ділянки, а й підписи ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 . Проте, зазначені особи, визнають свої підписи та не оскаржують акти, прийняті на підставі поданих заяв.

ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 реалізували своє право на приватизацію, отримали державні акти на земельні ділянки і станом на сьогодні від свого права не відмовляються.

Не є правомірним за наведених обставин обґрунтування позовних вимог невизнанням дійсності заяв, поданих від імені сторонніх осіб, які при цьому не ставлять питання про порушення свого права.

Позивач зазначає про порушення процедури приватизації та надання земельних ділянок у власність без попереднього їх вилучення із земель ФГ.

Проте, доводи щодо незаконності надання у власність земельних ділянок не відповідає нормам Земельного кодексу.

Крім того, питання законності передачі земельних ділянок у власність членів ФГ з одночасним припиненням права користування вже було предметом судового розгляду. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.04.2016 року та рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 26.12.2016 року (справа 396/2631/15-ц) встановлено, що порушень законодавства при наданні у власність земельних ділянок допущено не було.

Враховуючи наведене відповідач просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог /т.5 а.с.71-76/.

У відповідь на даний відзив, представник позивача зазначила, що у судовому процесі з приводу даного спору відповідач ОСОБА_4 діє як самостійний відповідач та як законний представник відповідача ОСОБА_12 . Тому вважає, що висловлені у відзиві заперечення щодо позовних вимог, які стосуються інших відповідачів, виходять за межі процесуальних прав ОСОБА_4 та взагалі не повинні братись судом до уваги.

ОСОБА_13 став членом фермерського господарства у 2004 році, з дотриманням визначеної законом (станом на 2004 рік) процедури, про що вказано у позовній заяві.

Таким чином позивач, ставши членом фермерського господарства, реалізував свій намір займатись підприємницькою діяльністю у сфері сільськогосподарського виробництва та отримувати від цієї діяльності прибуток, який використовувати на власні потреби. Відповідно, ОСОБА_13 має інтерес та зацікавлений у ефективній роботі фермерського господарства, членом якого він є, а тому він має право захищати свої права та інтереси від посягань інших осіб, у даному випадку відповідачів.

Відповідач ОСОБА_4 , як і відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 отримали у власність земельні ділянки, які не були їм виділені у користування, тобто стали власниками з порушенням вимог чинного законодавства. Тому захист прав та інтересів позивача не є «порушенням прав відповідачів», оскільки підставою виникнення цього права стали незаконні акти органу місцевого самоврядування - відповідача Новоукраїнської РДА.

Відповідачем ОСОБА_4 неправильно вказується про те, що фермерське господарство, засноване у 1996 році, створювалось «разом із членами родини».

Фермерське господарство «Чередніченко і К» засноване у березні 1996 року ОСОБА_2 та зареєстроване розпорядженням Новоукраїнської РДА № 303-р 13 березня 1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. За період існування у члени фермерського господарства було прийнято декілька осіб, про що зазначається у позовній заяві. ОСОБА_4 ніколи не був серед засновників фермерського господарства. До 2012 року відповідач ОСОБА_4 не мав навіть юридичних можливостей бути членом ФГ «Чередніченко і К», оскільки в період з липня 2002 року по листопад 2011 року працював на виборній посаді сільським головою Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, тобто був державним службовцем. Питання незаконності внесення змін до статутних документів ФГ вирішувалось у окремому провадженні.

У відповіді на відзив відповідача - Новоукраїнської РДА вже зазначалось, що станом на лютий 2007 року положення п. 6 розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України щодо зобов`язання землекористувачів до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності чи право оренди втратило чинність як таке, що не відповідає Конституції України.

Окрім цього, відповідач ОСОБА_4 у своєму відзиві суперечить своїм власним поясненням. Дії по безоплатній передачі у приватну власність за рахунок земель фермерського господарства членам цього господарства та переоформлення права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств мають різне правове підґрунтя, базуються на різних правових нормах та мають різні правові наслідки. У випадку, визначеному п. 6 розділу X Перехідних положень право переоформлення надавалось лише особі, яка вказана у державному акті на право постійного користування земельною ділянкою як землекористувач, тобто ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_4 , як і інші відповідачі, такого права не мали, і не набули навіть після включення їх до членів ФГ.

Законність розпорядження № 554-р від 23 травня 2007 року є предметом спору, а тому його наявність не може бути доказом на користь відповідачів - фізичних осіб. Відповідач - Новоукраїнська РДА у своєму відзиві вказувала, що прийняття такого розпорядження було в інтересах відповідачів - члені ФГ. Проте такий аргумент не може бути виправданням незаконних дій Новоукраїнської РДА, з підстав, визначених ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України.

Окрім цього, як вказувалось вище, незаконно отримавши у власність частину земель ФГ «Чередніченко і К», відповідачі, зокрема ОСОБА_4 , перешкоджають діяльності ФГ, членами якого вони є до теперішнього часу. Всупереч ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» відповідач ОСОБА_4 самоправно вилучив частину земель ФГ «Чередніченко і К» із користування фермерського господарства, хоча земельна ділянка рахується за ФГ «Чередніченко і К». Відповідач ОСОБА_4 перешкоджає ФГ використовувати ці землі за призначенням, отримувати прибуток від повноцінної діяльності ФГ, що є порушенням прав позивача.

У відзиві на позов ОСОБА_14 допускає досить вільне трактування хронології подій, зазначаючи, що у лютому 2007 року «голова та члени господарства звернулись до Новоукраїнської РДА із заявами про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок ….».

ОСОБА_14 уникає пояснень, що перед цим, у 2006 році, він та його дружина, ОСОБА_5 , незаконно були включені до членів фермерського господарства «Чередніченко і К» шляхом проведення незаконної реєстрації змін до статуту ФГ у вересні 2006 року, що є предметом окремого судового розгляду.

Також, вже після видання незаконного розпорядження № 554-р від 23 травня 2007 року у члени фермерського господарства був незаконно включений відповідач ОСОБА_12 , шляхом проведення незаконної реєстрації змін до статуту ФГ вже у травні 2008 року, який фактично одразу після «реєстрації включення» також побажав отримати у приватну власність земельну ділянку.

Розпорядження Новоукраїнської РДА від 29 вересня 2009 року № 1056-р дійсно було предметом спору між головою ФГ «Чередніченко і К» та Новоукраїнською РДА. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2016 року (при новому розгляді) голові ФГ Чередніченку А.М. було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо скасування даного розпорядження.

Проте вказане рішення не може мати статусу преюдиційного до даної справи, оскільки при розгляді тієї справи судом не було виявлено документу, який, відповідно до змісту розпорядження, став підставою для припинення права постійного користування ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 50 га, що раніше надавалась для ведення фермерського господарства, і діяльність ФГ «Чередніченко і К» не була припинена.

Як свідчить зміст рішення, на котре посилається відповідач ОСОБА_14 , підставою для відмови у позові ОСОБА_2 стала наявність заяв від «членів фермерського господарства» про передачу землі у власність. Проте оцінка цим заявам на предмет відповідності їх волевиявленню осіб, від яких вони подані, судом не надавалась. Дослідження на предмет справжності підпису цих осіб у заявах судом не проводилось. Це є предметом доказування у даній справі.

На даний час рішення з приводу законності розпорядження № 1056-р від 29 вересня 2009 року оскаржено у касаційному порядку та перебуває на розгляді у Верховному Суді.

У другому пункті відзиву відповідач знову намагається ввести суд в оману, на свій розсуд та дуже вільно визначаючи зміст позовних вимог, що заявлені ОСОБА_13 . Як у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях позовних вимог, так і в першій частині відповіді на відзив вказала, що позов ОСОБА_13 направлений на відновлення становища, що існувало до порушення, на захист його прав та законних інтересів як члена фермерського господарства, а не на збільшення розміру земельної ділянки самого позивача.

ОСОБА_13 оспорює отримання відповідачами у власність земельних ділянок, вказуючи як на відсутність у відповідачів - фізичних осіб права на отримання цієї землі взагалі, так і на порушення відповідачем - Новоукраїнською РДА процедури передачі земельних ділянок у власність фізичним особам - відповідачам.

Відсутність у відповідачів - фізичних осіб права на отримання земельних ділянок у власність ОСОБА_13 обґрунтовує як порушення процедури реєстрації змін до статутних документів ФГ «Чередніченко і К» у 2006 та у 2008 роках, так і порушення вимог чинного законодавства при передачі у власність земель, що перебувають у користуванні саме ФГ «Чередніченко і К», про що зазначено у додаткових обґрунтуваннях позовних вимог.

У заяві про додаткове обґрунтування позовних вимог детально розписано, що Новоукраїнська РДА не мала права видавати розпорядження про передачу у власність земельних ділянок ні № 554-р від 23 травня 2007 року, ні № 876-р від 13 серпня 2008 року, ні № 1336-р від 11 грудня 2009 року, оскільки: на землю, що перебувала у користуванні ФГ «Чередніченко і К» не розповсюджувалась дія указу Президента України № 720/95 від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»; земля, що перебувала у користуванні ФГ «Чередніченко і К», була надана у користування лише голові ФГ ОСОБА_2 у 1996 році, а тому відповідачі - фізичні особи, зокрема ОСОБА_14 , не входять до кола осіб, що могли отримати цю землю згідно ст. 32 ЗК України.

Позивач дійсно звертався з адміністративним позовом про визнання незаконними дій державного реєстратора по реєстрації змін до статуту ФГ «Чередніченко і К» у 2006 та 2008 роках, про що вказував у позовній заяві. У цій справі була призначена та проведена почеркознавча експертиза, яка підтвердила факт підроблення підпису голови ФГ Чередніченком А.М. у 2008 році (копія висновку експерта, а також копія адміністративного позову та копія постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.04. 2017 року надавалась до матеріалів справи 23 травня 2017 року, разом з клопотанням про зупинення провадження у справі).

В судовому засіданні по адміністративній справі було встановлено відсутність повного комплекту документів, необхідного для проведення реєстрації змін до статуту у 2006 році.

Проте судовий захист у даній справи виявився не ефективним, на даний час справа перебуває на розгляді у Верховному Суді (Касаційний адміністративний суд).

Також звернула увагу суду, що в ході розгляду адміністративної справи відповідач ОСОБА_4 разом з представником вже намагались перевести адміністративний спір у статус корпоративного, у відзиві вони знову про це говорять. Проте ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року було визначено категорію даного спору, як адміністративного.

На початку відповіді на відзив представником позивача вказувалось, що у судовому процесі з приводу даного спору відповідач ОСОБА_4 діє як самостійний відповідач та як законний представник відповідача ОСОБА_12 . В зв`язку з цим він не уповноважений надавати відзив чи пояснення по суті спору від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_7 ..

Звернула увагу суду на те, що ні ОСОБА_10 , ні ОСОБА_7 у вказаній справі жодного разу до суду не з`являлись. Також вони не надавали письмових пояснень по суті спору. Той факт, що вказані відповідачки не відмовляються від незаконно отриманого права власності на земельні ділянки, не може свідчити ні про факт особистого звернення до Новоукраїнської РДА, ні про справжність їхніх підписів. Ця обставина також не перешкоджає ОСОБА_13 захищати свої права та інтереси у визначений ним спосіб та вимагати проведення почеркознавчих експертиз для підтвердження позовних вимог.

Щодо отримання земельної ділянки ОСОБА_12 , який перебуває під опікою, та інтереси якого в суді представляє відповідач ОСОБА_14 , то у заяві про додаткове обґрунтування позовних вимог, з посиланням на ст. 71 ЦК України зазначались окремі підстави для визнання незаконним розпорядження № 876-р від 13 серпня 2008 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_12 .

Факт перебування ОСОБА_12 під опікою ОСОБА_4 став відомий лише після відкриття провадження у даній справі, тоді ж було вирішено про залучення ОСОБА_4 , як законного представника ОСОБА_12 .

Відповідач у відзиві не надає заперечень з приводу зазначених у додаткових обґрунтуваннях позовних вимог підстав незаконності розпорядження № 876-р, тобто фактично погоджується з тим, що вказане розпорядження є незаконним, оскільки до процесу надання у власність ОСОБА_12 нерухомого майна, право власності на яке підлягало державній реєстрації, не було залучено орган опіки та піклування.

Відповідач безпідставно посилається на ст. 82 ЦПК України та безпідставно зазначає, що відсутність порушень законодавства при наданні земельних ділянок встановлена рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2016 року у справі № 396/2613/15-ц.

Як вказувалось раніше, у п. 2.5 відповіді на перший пункт відзиву, вказане рішення не може мати статусу преюдиційного до даної справи.

Позивачем у тій справі виступав ОСОБА_2 предметом позову у згаданій справі є розпорядження Новоукраїнської РДА № 1056-р від 29 вересня 2009 року. ОСОБА_2 , який є головою ФГ «Чередніченко і К» у позовній заяві зазначав, що ніколи не звертався до Новоукраїнської РДА із заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, наданою йому для ведення фермерського господарства.

При розгляді справи № 396/2613/15-ц судом не було виявлено (чи доведено факту існування) документу, який, відповідно до змісту розпорядження, став підставою для припинення права постійного користування ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 50 га, що раніше надавалась для ведення фермерського господарства.

Таким чином, жодних обставин, які б підтверджували законність передачі відповідачу ОСОБА_15 земельної ділянки за рахунок земель фермерського господарства, тим судовим рішенням не встановлено.

Враховуючи, що у даній справі ОСОБА_13 оспорюється саме законність передачі у власність фізичним особам - відповідачам земельної ділянки, що була надана у користування голові фермерського господарства, і яка перебувала у користуванні фермерського господарства «Чередніченко і К» то наявність розпорядження Новоукраїнської РДА № 1056-р від 29 вересня 2009 року свідчить на користь позовних вимог ОСОБА_13 , оскільки підтверджує, що до 29 вересня 2009 року земельна ділянка площею 50 га у ОСОБА_2 вилучена не була, хоча вже давно існували розпорядження № 554-р від 23 травня 2007 року та № 876-р від 13 серпня 2008 року.

Сам ОСОБА_2 при розгляді справи щодо законності розпорядження №1056-р від 29 вересня 2009 року категорично заперечував факт звернення із заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 50.00 га.

При розгляді справи Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області призначалась та проводилась судова почеркознавча експертиза, згідно висновку якої №1029 від 10 червня 2014 року встановлено, що рукописний текст від імені ОСОБА_2 у заяві від 7 вересня 2009 року до Новоукраїнської РДА з приводу вилучення земельної ділянки під проектною дорогою 0,2115 га виконаний не ОСОБА_2 а іншою особою.

Представник позивача просила суд відхилити аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву ОСОБА_13 , як такі, що не ґрунтуються на законі, не відповідають фактичним обставинам, та не спростовують доказів на користь позовних вимог/т.5 а.с.158-164/.

Відповідач ОСОБА_2 подав суду відзив, в якому зазначив, що ОСОБА_13 подав позов про скасування розпорядження першого заступника голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 554-р від 23 травня 2007 року «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність у розмірі земельних часток (паїв) голові та членам ФГ «Чередніченко і К» (Шишкинська сільська рада) (з додатком); та розпорядження № 876 - р від 13 липня 2008 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності у власність у розмірі земельної частки (паю) члену фермерського господарства «Чередніченко і К» ОСОБА_12 (Шишкинська сільська рада); та також розпорядження № 1336 - р від 11 грудня 2009 року «Про передачу у власність земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) голові та членам фермерського господарства «Чередніченко і К» Шишкинська сільська рада (з додатком). Також заявлено вимоги визнати недійсними Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, отримані членами фермерського господарства - відповідачами на підставі цих незаконних розпоряджень.

Вважає, що у позовній заяві обставини викладені правильно, позовні вимоги повинні бути задоволені у повному обсязі, позовні вимоги щодо нього, а саме: про визнання недійсним державного акту серія ЯЛ № 147987, виданого ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 11 грудня 2009 року № 1336-р на земельну ділянку площею 5,7582 га визнає в повному обсязі.

Дійсно, фермерське господарство «Чередніченко і К» засноване відповідачем у березні 1996 року, реєстроване розпорядженням Новоукраїнської РДА № 303-р 13 березня 1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Головою вказаного господарства є ОСОБА_2 , тобто відповідач. Фермерське господарство спочатку було створено однією особою - відповідачем, у відповідності до законодавства, що діяло на той час, у роботі господарства йому допомагали особи, які не підходили під категорію «члени сім`ї».

У 2003 році був прийнятий новий закон «Про фермерське господарство», який у ст. 3 дав визначення поняттю «член фермерського господарства», та дозволив включати в коло членів осіб, які є родичами та які об`єднались для спільного ведення фермерського господарства.

В зв`язку з цим 10 листопада 2004 року відповідно до рішення відповідача як голови фермерського господарства, та на підставі спільного бажання та поданих заяв були прийняті до членів фермерського господарства «Чередніченко і К», з внесенням змін до статуту фермерського господарства, ОСОБА_13 , ОСОБА_8 (нині ОСОБА_3 ), ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (п. 1.6 статуту 2004 року).

На момент прийняття перерахованих осіб у члени ФГ, саме господарство вже існувало тривалий час та здійснювало сільськогосподарську діяльність на земельній ділянці, що була надана ОСОБА_2 у постійне користування. Про зміну статусу земельної ділянки мови не велось.

Станом на 2004 рік відповідач ОСОБА_4 , який є сином відповідача, не міг бути членом фермерського господарства, не міг приймати участь у діяльності господарства, так як з липня 2002 року приступив до виконання обов`язків сільського голови Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. На цій посаді він перебував до листопада 2011 року. Обсяг роботи сільського голови та його статус не дозволяли ОСОБА_4 ні бути членом ФГ, ні приймати участь у господарській діяльності господарства.

Також відповідач підтвердив ту обставину, що внесення змін до статуту ФГ «Чередніченко і К» в 2006 та 2008 роках в частині особового складу та кількості членів фермерського господарства здійснювалось не у спосіб, визначений статутом ФГ «Чередніченко і К» 2004 року, без скликання загальних зборів господарства. Тому ОСОБА_13 , як і фактично всі члени ФГ, що були включені у члени господарства у 2004 році (окрім ОСОБА_3 ) не були обізнані про ці дії.

У 2006 році ОСОБА_4 переконав відповідача включити його та його дружину, ОСОБА_5 до членів ФГ замість ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , повідомивши, що у випадку зміни статусу земельної ділянки відповідно до перехідних положень Земельного кодексу України 2002 року буде краще, щоб серед членів були рідні люди. ОСОБА_11 та ОСОБА_9 на той час вже втратили зв`язок з господарством. Оформленням документів щодо включення у члени ФГ займався ОСОБА_14 , який, перебуваючи на посаді сільського голови, вже мав певні знання у цій галузі. Проте до безпосередньої господарської діяльності фермерського господарства до 2013 року ні ОСОБА_4 , ні його дружина ОСОБА_5 не підключались.

Фактично єдиними помічниками у роботі у фермерському господарстві, окрім найманих працівників, були ОСОБА_13 та сестра відповідача ОСОБА_1 .

Про включення до складу членів господарства ОСОБА_12 відповідачу самому стало відомо вже аж у 2009 році. ОСОБА_12 не є родичем відповідача чи членом сім`ї, вже пізніше відповідачу стало відомо, що ОСОБА_4 є піклувальником ОСОБА_12 , який є інвалідом дитинства. ОСОБА_4 без відома відповідача домігся реєстрації змін до статуту у 2008 році. Під час слухань справи за адміністративним позовом ОСОБА_13 щодо незаконності внесення змін до статуту ФГ «Чередніченко і К» відповідач вже заявляв про цей факт, була проведена почеркознавча експертиза, яка підтвердила, що на документах, що оформлялись під час реєстрації змін, не підпис відповідача, а підпис іншої особи.

Також відповідач підтвердив ту обставину, що у 2007 році ніякого звернення «голови та членів ФГ «Чередніченко і К» до Новоукраїнської РДА не було. ОСОБА_4 , його син, повідомив відповідачу, що для уникнення переоформлення права постійного користування земельною ділянкою площею 50 га, що була йому надана для ведення фермерського господарства, на орендні відносини, чи викупу земельної ділянки, що перебувала у користуванні відповідача, буде вигідніше оформити на членів фермерського господарства Державні акти на право приватної власності на землю.

Про те, що станом на 2007 рік відпала необхідність переоформляти право постійного користування земельною ділянкою в зв`язку з рішенням Конституційного суду, відповідач не знав, він довіряв синові. Відповідач мав добросовісне переконання, що земля приватизується на фермерське господарство і що проведені зміни не вплинуть на порядок господарської діяльності фермерського господарства. У 2011 році відповідач отримав на руки всі державні акти на право приватної власності на землю (на всіх членів) та зберігав їх у себе аж до 2013 року. Відповідач ніколи не відмовлявся від землі, що була передана йому у постійне користування для ведення фермерського господарства, і не мав такого наміру.

Відповідач визнав та підтвердив ту обставину, що ОСОБА_13 не приїздив до Новоукраїнської РДА для подання заяви про отримання у власність земельної ділянки. Також не приїздили ОСОБА_10 , яка є жінкою похилого віку та ОСОБА_7 .. яка взагалі не цікавиться вже тривалий час діяльністю господарства. Всі заяви, що є у Проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок, датовані лютим 2007 року. Проте в цей час, у лютому, сільськогосподарських робіт не ведеться, всі члени господарства в той час мешкали за місцями своєї реєстрації, ніхто не приїздив для подання заяв. Заяву від свого імені відповідач написав на друкованому бланку, який дав йому ОСОБА_4 .. В подальшому ОСОБА_14 відніс та здав заяву відповідача, і всі заяви до Новоукраїнської РДА (всі заяви прийняті одним числом - 19 лютого 2007 року).

Заява від імені ОСОБА_12 написана відповідачем ОСОБА_4 . Сам ОСОБА_12 за станом здоров`я не міг подавати самостійно таку заяву, чи бажати взагалі вступати до членів ФГ. Та обставина, що ОСОБА_12 є інвалідом дитинства, достатньо відома. Проте ні відповідач, ні інші члени господарства у 2009 році не знали про факт включення ОСОБА_12 до членів ФГ, тому не поставало питання щодо законності отримання Державного акту про право власності на землю на його ім`я.

Відповідач підтвердив той факт, що всі незаконні дії щодо реєстрації нових членів ФГ «Чередніченко і К» та щодо зміни статусу земельної ділянки, на якій ФГ здійснює свою господарську діяльність, були доведені до відома членів господарства лише у грудні 2015 року, в зв`язку з необхідністю залучати їх до судових слухань. До цього часу відповідач, як батько ОСОБА_4 , намагався вирішити всі проблеми, що виникли, не втягуючи у конфлікт інших членів господарства, зокрема ОСОБА_13

Конфлікт полягав у наступному. У 2012 - 2013 роках погіршились відносини між відповідачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідач вважає, що ці двоє відповідачів змовились між собою з метою розділити вже існуюче та працююче фермерське господарство, яке фактично створив та розвинув відповідач сам у 1996 році.

Наслідком змови став фактичний поділ майна ФГ «Чередніченко і К» під прикриттям «поділу майна подружжя» з боку ОСОБА_3 , та самоправне відібрання ОСОБА_4 . починаючи з жовтня 2013 року частини урожаю ФГ «Чередніченко і К», в зв`язку з чим відповідач звертався в прокуратуру та до суду.

Під час неодноразових сварок відповідачеві стала відомою інформація про існування розпорядження Новоукраїнської РДА 1056-р від 29 вересня 2009 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 50 га, що була надана йому, ОСОБА_2 , у постійне користування, в зв`язку з нібито його відмовою.

Оскільки відповідач ніколи не відмовлявся від наданої йому земельної ділянки, він звертався до суду у лютому 2014 року з позовом про визнання недійсним розпорядження № 1056-р від 29 вересня 2009 року, рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2014 року його позовні вимоги було задоволено. Новоукраїнська РДА цього рішення не оскаржувала, проте у лютому 2015 року це рішення було оскаржене ОСОБА_4 рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2015 року було скасовано рішення Новоукраїнського районного суду, а відповідачеві відмовлено у задоволенні позову. Надалі вже відповідач оскаржив це рішення Апеляційного суду у касаційному порядку, Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року було скасовано рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2015 року та рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2014 року з підстав незалучення до участі у справі осіб, на ім`я яких видавались державні акти на право власності на землю.

Таким чином відповідач змушений був повідомити, зокрема, ОСОБА_13 про існуючі у господарстві проблеми щодо права володіння та користування земельною ділянкою.

На даний час відповідач повністю згоден з позовними вимогами ОСОБА_13 щодо необхідності відновлення статусу земельної ділянки ФГ «Чередніченко і К», який існував до незаконної «приватизації». Оскільки земля виділялась у постійне користування відповідачеві, і він мав та до цього часу має право користуватись нею на умовах постійного користування, то лише відповідачеві належить право отримати всю цю земельну ділянку у власність на умовах, визначених законом. Всі інші відповідачі не мали окремого права на користування цією земельною ділянкою, прийняття їх до членів ФГ не надавало їм автоматично права на самостійне користування частиною тієї землі, яка була надана відповідачеві як голові та засновнику ФГ «Чередніченко і К».

Приймаючи позивача ОСОБА_13 та відповідачів до членів фермерського господарства, відповідач погоджувався лише на спільну з ними підприємницьку діяльність по виробництву сільськогосподарської продукції та реалізацію цієї продукції з метою спільно отримання прибутку. Прибуток вони повинні були отримувати від діяльності господарства на земельній ділянці площею саме 50 га. Незаконні дії по незаконному «розпаюванню» фактично розорили фермерське господарство.

Відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі /т.5 а.с.192-196/.

Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області надіслала суду відзив, в якому зазначено, що фермерське господарство «Чередніченко і К», як суб`єкт підприємницької діяльності було засновано у 1996 році відповідно до Закону України від 20.12.1991 р. «Про селянське (фермерське) господарство» та Земельного кодексу України від 18.12.1990 року.

У лютому 2007 року ОСОБА_2 , як голова ФГ «Чередніченко і К», та інші члени господарства звернулись до Новоукраїнської РДА із заявами про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок за рахунок земельної ділянки, відведеної ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням голови Новоукраїнської РДА від 23 травня 2007 року № 554-р «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) голові та членам ФГ «Чередніченко і К» (Шишкинська сільська рада)» заява позивача та інших членів ФГ «Чередніченко і К» були задоволені, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність із земель, наданих ОСОБА_2 у постійне користування.

Після складання проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок у власність позивачу та членам ФГ «Чередніченко і К» було прийнято:

- розпорядження голови Новоукраїнської РДА від 29 вересня 2009 року № 1056-р «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою державної власності, наданої в постійне користування гр. ОСОБА_2 (Шишкинська сільська рада)»;

- розпорядження голови Новоукраїнської РДА від 11 грудня 2009 року № 1336-р «Про передачу у власність земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) голові та членам фермерського господарства «Чередніченко і К» (Шишкинська сільська рада)», яким затверджено акт визначення збитків власників та землекористувачів, пов`язаний із вилученням земельних ділянок загальною площею 49,4912 га для надання їх у власність громадян - позивачу та іншим членам ФГ «Чередніченко і К»; затверджено проект землеустрою щодо відведення земель; передано у власність для ведення фермерського господарства земельні ділянки - голові та членам ФГ «Чередніченко і К» із земель наданих голові фермерського господарства у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на території Шишкинської сільської ради.

Позивачем також зазначено, що вищезазначені розпорядження є незаконними та підлягають скасуванню.

Таким чином, звернення ОСОБА_13 до суду жодним чином не направлено на захист його прав та інтересів. Навпаки, вищезазначене може завдати шкоди майновим інтересам відповідачів, що в свою чергу є порушенням цивільного та цивільно-процесуального законодавства.

Враховуючи вищевикладені факти, вважає розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 23.05.2007 року № 554-р, від 13.08.2008 року № 876-р та від 11.12.2009 року № 1336-р прийняті відповідно до чинних нормативно-правових актів, що не суперечать Конституції України, законам України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, актам Кабінету Міністрів України.

Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо скасування акту індивідуальної дії та визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю в повному обсязі /т.7 а.с.196-197/.

На даний відзив представником позивача було надіслано відповідь на відзив, в якій зазначено, що у відзиві відповідач вказує, що у лютому 2007 року ОСОБА_2 та інші члени господарства звернулись до Новоукраїнської РДА із заявами про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок за рахунок земельної ділянки, відведеної ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства (із земель, наданих ОСОБА_2 у постійне користування).

На вимогу Новоукраїнського та Добровеличківського районних судів Кіровоградської області для проведення почеркознавчої експертизи від Новоукраїнської РДА неодноразово витребовувались вказані заяви, оскільки у переданому для дослідження першому примірнику проекту землеустрою наявні лише копії заяв. Проте представники відповідача не надали цих заяв, що взагалі ставить під сумнів сам факт звернення зазначених вище осіб (а на даний час - відповідачів по справі) до Новоукраїнської РДА.

Посилання на норми чинного законодавства, у відповідності до яких члени ФГ «Чередніченко і К», які є відповідачами по справі (окрім голови ФГ - ОСОБА_2 ) не мали права на отримання у приватну власність земельних ділянок за рахунок земель, наданих у постійне користування ОСОБА_2 як голові ФГ «Чередніченко і К», зазначені у позовній заяві та заяві про додаткове обґрунтування позовних вимог, прийнятої до розгляду у даній справі Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області 29 серпня 2017 року.

Факти, на які посилається відповідач - Новоукраїнська РДА не спростовують аргументів позовної заяви та заяви про додаткове обґрунтування позовних вимог.

Відповідач зазначає, що задоволення позовних вимог порушить майнові права членів ФГ, оскільки розпорядженням Новоукраїнської РДА «припинено право ФГ «Чередніченко і К» на земельну ділянку (і в разі задоволення позовних вимог таке право не відновлюється). У разі задоволення позовних вимог земля перейде у власність держави. (цитата)».

Вказане твердження відповідача є намаганням ввести суд в оману. Земля, що була передана у постійне користування ОСОБА_2 у грудні 1995 року для ведення фермерського господарства, ніколи не перебувала у власності держави.

У підготовчому судовому засіданні Добровеличківського районного суду Кіровоградської області по даній справі, відповідачем ОСОБА_2 було додано пакет документів, згідно з якими він отримав у постійне користування земельну ділянку площею 50 га із земель КСП «Шишкинське» (розпорядження Новоукраїнської РДА № 496р від 20 грудня 1995 року).

Позиція відповідача - Новоукраїнської РДА свідчить про намагання останнього вчинити тиск на відповідачів, які до цього часу є членами фермерського господарства «Чередніченко і К», і у випадку відновлення законності мають можливість реалізовувати свої майнові права, як члена господарства.

Представник позивача просить суд відхилити аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву як такі, що не ґрунтуються на законі, не відповідають фактичним обставинам, та не спростовують доказів на користь позовних вимог.

Врахувати наведені аргументи на доказ правомірності позовних вимог, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі /т.8 а.с.11-12/.

27.01.2020 року ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника після смерті ОСОБА_10 /т.9 а.с.122-123/.

05.03.2020 року ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області провадження у справі було поновлено залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_10 ОСОБА_3 /т.9 а.с.192-193/.

12.06.2020 року на підставі ухвали Новоархангельського районного суду Кіровоградської області залучено в якості третьої особи державного нотаріуса Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бутрей І.А./т.9 а.с.237-238/.

23.10.2020 року ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника після смерті ОСОБА_12 /т.10 а.с.60-61/.

01.04.2021 року ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області провадження у справі було поновлено залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_12 ОСОБА_4 /т.9 а.с.89-90/.

25.08.2021 року ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника після смерті ОСОБА_13 /т.10 а.с.154-155/.

16.02.2022 року ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області провадження у справі було поновлено залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_13 ОСОБА_1 /т.10 а.с.205-206/.

18.10.2022року ухвалоюНовоархангельського районногосуду Кіровоградськоїобласті посправі призначенопочеркознавчу експертизу,провадження усправі зупинено /т. 11 а.с.137-140/.

10.01.2023 року провадження у справі на підставі ухвали Новоархангельського районного суду Кіровоградської області поновлено /т.11 а.с.163/.

02.03.2023 року ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області по справі призначено почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено /т.11 а.с.192-194/.

23.05.2023 року суддею Запорожець О.М. прийнято справу до свого провадження та відновлено провадження зі стадії підготовчого судового засідання /т.11 а.с. 214-216/.

04.09.2023 року ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області цивільну справу призначено до судового розгляду /т.11 а.с.251-252/.

Позивачка ОСОБА_1 ,як правонаступник ОСОБА_13 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник позивачки,адвокат Дуковська Таміла Миколаївна в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити. Просила відмовити представнику відповідача ОСОБА_4 в задоволені заяви про застосування строків позовної давності.

Представник Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області в судовезасідання нез`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає /т.1 а.с.142/.

Представник Фермерського господарства «Чередніченко і К» в судовому засіданні позов визнав повністю, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав, просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат БерезовськаІрина Анатоліївна позов не визнала, як необґрунтований та подала суду заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_4 та як правонаступник після смерті ОСОБА_12 в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_3 та як правонаступник після смерті ОСОБА_10 ,в судовомузасіданні позовне визналата просилавідмовити вйого задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, але разом з тим надіслала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності та прийняти законне і справедливе рішення /т.12 а.с.81-82/.

Відповідачка ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, з урахуванням думок учасників, ухвалив проводити розгляд справи за її відсутності.

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору- державний нотаріус Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бутрей Ірина Анатоліївна в судове засідання не з`явилася, надіслала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності. При вирішені питання по суті поклалась на розсуд суду /т.12 а.с.79/.

Заслухавши учасників цивільного провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 30 ЦПК України вказує, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

04.12.2018 року справу передано на розгляд до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області на підставі ч. 4 ст. 31 ЦПК України Добровеличківським районним судом Кіровоградської області /т. 7 а.с. 180/.

Ч. 1 ст.15ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ч. 1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Як встановленов судовомузасіданні, між сторонами існує спір відповідно до заявлених позовних вимог.

З матеріалів справи слідує, що 20.12.1995 року на підставі розпорядження Новоукраїнської районної державної адміністрації № 496 надано ОСОБА_2 в постійне користування земельну ділянку площею 50 га на території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області для ведення селянського (фермерського господарства), що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 09.01.1996 року № 60.

13.03.1996 року відбулась державна реєстрація фермерського господарства «Чередніченко і К» (світлокопія свідоцтва про державну реєстрацію) /т.5 а.с.204/.

За період діяльності фермерського господарства було зареєстровано статути в різних редакціях - 5 березня 1996 року; 18.11.2004 року; 19.09.2006 року та 05.05.2008 року /т.1 а.с.23-49/.

Суд відмічає, що статут фермерського господарства за своєю юридичною природою є установчим документом на основі якого діє господарство.

Згідно пунктів 5.1, 5.2 першого за редакцією статуту господарства керівником фермерського господарства є ОСОБА_2 . Членами фермерського господарства є члени сім`ї керівника господарства і їхньої родини /т. 1 а.с. 11-16/.

Згідно пунктів 1.3, 1.6 другого за редакцією статуту господарства керівником фермерського господарства є ОСОБА_2 . Членами фермерського господарства є - ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 /т. 1 а.с. 30-36/.

Згідно пунктів 1.3, 1.6 третього за редакцією статуту господарства керівником фермерського господарства є ОСОБА_2 . Членами фермерського господарства є - ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_4 /т. 1 а.с. 37-43/.

Згідно пунктів 1.3, 1.6 четвертого за редакцією статуту господарства керівником фермерського господарства є ОСОБА_2 . Членами фермерського господарства є - ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 /т. 1 а.с. 37-43/.

Судом не приймається до уваги твердження позивача про те, що внесення змін до статуту здійснено з порушенням вимог законодавства, оскільки він (статут) не змінений, не скасований, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, не є предметом розгляду в даній цивільній справі є діючим та зміст якого не може викликати сумнів у суду.

29.09.2009 року розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації № 1056-р припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га ріллі, що була надана ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства та визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею серії КР № 60 виданий гр. ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства на території Шишкинської сільської ради від 9 січня 1996 року, зареєстрований за № 60 /т.5 а.с.207/.

Дане розпорядження на момент розгляду даної справи по суті не змінено і не скасовано.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Протягом 2007-2008 років головою господарства та членами ФГ були подані заяви до Новоукраїнської районної державної адміністрації про безоплатну передачу їм у приватну власність для ведення фермерського господарства земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) за рахунок земель державної власності, наданих для ведення фермерського господарства загальною площею 50 га.

На підстав поданих головою і членами ФГ «Чередніченко і К» зазначених заяв розпорядженнями голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 22.05.2007 року № 5544-р та від 13.08.2008 року № 876-р надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) голові та членам господарства.

31.01.2007 року ФГ «Чередніченко і К» звернулось до Державного підприємства «Кіровоградський науково-дослідний інститут землеустрою» із заявою щодо виконання робіт по відведенню земельних ділянок у власність із земель постійного користування фермерського господарства.

Фермерським господарством «Чередніченко і К» затверджено завдання на виконання робіт щодо відведення земельних ділянок від 31.10.2007 року, підписано календарний план виконання робіт, кошторис і договір з інститутом землеустрою.

27.02.2009 року Шишкинським сільським головою складено розрахункову відомість визначення збитків, пов`язаних з відведенням земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) голові та членам ФГ для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, наданих в постійне користування громадянину ОСОБА_2 на території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якій містяться підписи голови та всіх членів фермерського господарства.

Розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області №1336-р від 11.12.2009 року затверджено акт визначення збитків власників землі та землекористувачі пов`язаний із вилученням земельних ділянок загальною площею 49,4912 га ріллі для надання їх у власність громадянам - голові та членам фермерського господарства «Чередніченко і К» із земель, наданих голові фермерського господарства «Чередніченко і К» ОСОБА_2 у постійне користування для ведення (селянського) фермерського господарства на території Шишкинської сільської ради згідно з яким збитки відсутні /т.1 а.с.12/.

На додатку 1 до вищевказаного розпорядження вказано список громадян голови та членів фермерського господарства «Чередніченко і К», яким передаються у власність земельні ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства. В даному списку зазначено: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 /т.1 а.с.13/.

Державним підприємством «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) голові ФГ Чередніченку Анатолію Михайловичу та членам ФГ Чередніченко Людмилі Григорівні, ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, наданих в постійне користування гр. ОСОБА_2 на території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області /т.3 а.с.68-143/.

На підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області №1336-р від 11.12.2009 року голові та членам фермерського господарства «Чередніченко і К» було видано державні акти на права власності на земельну ділянку: серії ЯЛ №147987 ОСОБА_2 ; серії ЯЛ №147988 ОСОБА_3 ; серії ЯЛ №147989 ОСОБА_10 ; серії ЯЛ №147990 ОСОБА_4 ; серії ЯЛ №147991 ОСОБА_5 ; серії ЯЛ №147992 ОСОБА_13 ; серії ЯЛ №147993 ОСОБА_6 ; серії ЯЛ №147994 ОСОБА_7 ; серії ЯЛ №147995 ОСОБА_12 /т.1 а.с.14-22/.

Зі світлокопії довідки Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області за № 353 станом на 14.04.2016 року фермерське господарство «Чередніченко і К» мало у власності та користуванні 49,49 га землі /т.1 а.с.53/.

Рішенням виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради № 95 від 29.03.2001 року призначено піклувальником над інвалідом дитинства ОСОБА_12 , 1979 року народження - його брата ОСОБА_4 /т.2 а.с.84/.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року ОСОБА_13 відмовлено у визнанні протиправними дій щодо здійснення державної реєстрації змін до установчих документів ФГ «Чередніченко і К» від 19.09.2006 року та від 05.05.2008 року стосовно включення до складу його членів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 та зобов`язати відповідачів скасувати зазначені реєстраційні дії /т.2 а.с.106-107/.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 року вищевказане судове рішення залишено без змін /т.5 а.с.172-175/.

Вирішуючи виниклий спір, суд застосовує наступні норми матеріального права, які діяли (були чинними) на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, дана норма кореспондується у ст. 1 ЗК України.

Ст. 2 ЗК України вказує, що земельні відносини-цесуспільнівідносини щодоволодіння,користуванняірозпорядження землею. Суб`єктамиземельнихвідносинє громадяни,юридичніособи,органимісцевогосамоврядування таорганидержавноївлади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

У ст.3ЗК Українизаконодавець закріпив,що Земельні відносини регулюються Конституцією України ,цим Кодексом,а такожприйнятими відповіднодо нихнормативно-правовимиактами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Підставами припинення права користуванняземельною ділянкоювідповідно дост.141ЗК України є: а) добровільна відмова від права користування земельною

ділянкою; б)вилучення земельної ділянкиу випадках, передбаченихцим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г)використання земельної ділянкиспособами, якісуперечать екологічнимвимогам; ґ)використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

якщо ці порушення не пов`язані з позбавленнямправа володінняземельною ділянкою,і відшкодуваннязавданих збитків. Захистправ громадянта юридичнихосіб наземельні ділянкиздійснюється шляхом: а)визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або

створюють небезпекупорушення прав; в) визнання угоди недійсною; г)визнання недійсними рішень органів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт (ст. 155 ЗК України).

Ст.1Закону України«Про місцевідержавні адміністрації»вказує,що виконавчу владу в областях, районах, Автономної РеспублікиКрим,у містахКиєві таСевастополі здійснюютьобласні,районні, Київська та Севастопольська міські державніадміністрації. Місцева державна адміністраціяє місцевиморганом виконавчоївлади івходить досистеми органіввиконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноваженьздійснює виконавчу владу на території відповідноїадміністративно-територіальної одиниці, а також реалізуєповноваження,делеговані їйвідповідною радою. Особливості здійсненнявиконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Основними завдання місцевих державних адміністрацій є забезпечення:1)виконання Конституції, законівУкраїни, актівПрезидента України, КабінетуМіністрів України, інших органів виконавчоївлади вищогорівня;2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 3)виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурногорозвитку, програмохорони довкілля, ав місцяхкомпактного проживання корінних народів інаціональних меншин - також програмїх національно-культурногорозвитку;4)підготовку тавиконання відповіднихбюджетів; 5)звітпро виконаннявідповідних бюджетівта програм;6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень (ст. 2 Закону).

Місцеві державні адміністрації очолюють головивідповідних місцевихдержавних адміністрацій.Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посадуПрезидентом Україниза поданнямКабінету МіністрівУкраїни настрок повноваженьПрезидента України.Кандидатури напосади голівобласних державних адміністраційна розгляд КабінетуМіністрів Українивносяться Прем`єр-міністромУкраїни. Кандидатури на посади голів районних державних адміністрацій на розгляд Кабінету Міністрів України вносятьсяголовами відповіднихобласних державних адміністрацій. На кожнупосаду вноситьсяодна кандидатура.У разі відхилення Президентом України поданої кандидатури відповідно Прем`єр-міністр України чи голова обласної державної адміністрації вносять на розгляд Кабінету Міністрів України нову кандидатуру. Голови місцевих державних адміністрацій набувають повноважень з моменту призначення (ст. 8 Закону).

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: 1)забезпечення законності, охорониправ, свободі законнихінтересів громадян; 2)соціально-економічногорозвитку відповіднихтериторій; 3)бюджету,фінансів таобліку; 4)управління майном,приватизації тапідприємництва; 5)промисловості, сільського господарства, будівництва,транспорту ізв`язку; 6) науки, освіти, культури, охорони здоров`я, фізкультури і спорту, сім`ї, жінок, молоді та неповнолітніх ;7)використання землі,природних ресурсів,охорони довкілля; 8)зовнішньоекономічної діяльності; 9)оборонної роботита мобілізаційноїпідготовки; 10)соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітноїплати. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень (ст. 13 Закону).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державноїадміністрації, щосуперечать КонституціїУкраїни, законам України, рішенням КонституційногоСуду України, іншим актам законодавства або є недоцільними,неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами,скасовуються Президентом України,Кабінетом МіністрівУкраїни,головою місцевоїдержавної адміністраціївищого рівняабо всудовому порядку.

В ОсновномуЗаконівст.19КонституціїУкраїнизаконодавець закріпив,що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу даної норми права слідує, що встановлення до органів державної влади саме типу законності правового регулювання є закономірним. В умовах правової держави він (порядок) є найбільш оптимальним способом впорядкування діяльності органів державної влади. Він (порядок) забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим сам істотно обмежує можливе свавілля з боку органу державної влади.

Визначення такого порядку є притаманним для сучасної правової держави.

Зазначена Конституційна норма насамперед є правовою гарантією забезпечення основних прав і свобод особистості.

Державні органи повинні діяти у спосіб визначений законом, а саме у визначенні законом в їх компетенції, а саме те, яким чином здійснюється дії або бездіяльність, спрямована на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, органи державної влади можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов`язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Індивідуальний акт (індивідуально правовий акт, акт індивідуальної дії) - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Оскаржувані позивачем розпорядження підпадають під ознаки акту індивідуальної дії.

Відповідно доч.1ст.21ЦК Українисуд наділенийправом визнатинезаконним таскасувати правовийакт індивідуальноїдії,виданий органомдержавної влади,органом владиАвтономної РеспублікиКрим абоорганом місцевогосамоврядування,якщо вінсуперечить актамцивільного законодавстваі порушуєцивільні праваабо інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно ч. 1 ст.13Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Ч. 2 ст.13Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Відповідно до ст.14Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 3 ст.41Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Таким чином, щодо права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

У ст. 1 Закону України « Про селянське (фермерське) господарство» в редакції станом на час утворення ФГ «Чередніченко і К» визначено, що відносини, пов`язані із створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулюються цим Законом, законами «Про власність» , «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві», «Про підприємництво», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», законодавством про землю, іншими законодавчими актами України. Цей Закон не поширюється на сільськогосподарську діяльність громадян, які ведуть особисте підсобне господарство, займаються індивідуальним і колективним садівництвом та городництвом.

Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Членами селянського (фермерського) господарства можутьбути подружжя,їх батьки,діти,які досягли 16-річного віку, таінші родичі,які об`єдналися для роботи в цьому господарстві.Членами селянського(фермерського) господарства не можуть бутиособи,в томучислі родичі, які працюють у ньому за трудовимдоговором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське)господарство можебути створенооднією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

При створенні одним із членів сім`ї селянського (фермерського) господарства інші члени сім`ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності.

Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства.

На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Голова селянського (фермерського) господарства може доручати виконувати свої обов`язки і використовувати права голови одному з членів господарства.

Голова і члени селянського (фермерського) господарства не можуть постійно працювати в інших підприємствах, установах та організаціях.

Селянське (фермерське) господарство має своє найменування, печатку і штамп (ст. 2 Закону).

Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний

відбір.

Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надається громадянам, які проживають в сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (частини 1 та 2 Закону).

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської,

в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства.

Заяву громадянина про передачу земельної ділянки увласність абонадання укористування за погодженням зсільською,селищною Радоюнародних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, вадміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народнихдепутатів,і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповіднаРада замовляєза рахунокУкраїнського державного фондупідтримки селянських (фермерських) господарств державнійземлевпорядній організації проект відведення ділянки, якийрозробляється впершочерговому порядку. Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником

землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядними, природоохоронними і санітарними органами та органом архітектури.

Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

У разі відмови районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у передачі або наданні земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства це питання вирішується судом.

Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або користування землею, а також для укладення договору на оренду.

Передача та надання земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, провадиться тільки після їх вилучення (викупу).

Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) провадиться після збирання врожаю на цій ділянці (ст. 5 Закону).

Селянське (фермерське) господарство діє в умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів.

Селянське (фермерське) господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку у встановленому порядку та реалізацію, за власним розсудом підбирає партнерів з економічних зв`язків у всіх сферах діяльності, в тому числі іноземних. Воно може разом з сільськогосподарським виробництвом займатися будь-яким іншим видом діяльності, не забороненим законодавством України.

Селянське (фермерське) господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими підприємствами, установами і організаціями, з окремими громадянами, самостійно вибирати партнерів, у тому числі іноземних, для укладання договорів.

Спори, що виникають під час виконання договорів, вирішуються судом або арбітражним судом (ст. 20 Закону).

Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі: 1)рішення членівселянського (фермерського)господарства проприпинення йогодіяльності; 2)припинення прававласності на землю, права користуванняземельною ділянкоюу випадках, передбачених статтями 27 і 28Земельного кодексуУкраїни; 3)визнання селянського (фермерського) господарстванеплатоспроможним (банкрутом); якщо не залишається жодного члена селянського (фермерського) господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства (ст. 29 Закону).

Згідно ст.13Закону України«Про фермерськегосподарство» від19червня 2003року членифермерського господарствамають правона одержаннябезоплатно увласність ізземель державноїі комунальноївласності земельнихділянок урозмірі земельноїчастки (паю). Членамфермерських господарствпередаються безоплатноу приватнувласність ізраніше наданихїм укористування земельніділянки урозмірі земельноїчастки (паю)члена сільськогосподарськогопідприємства,розташованого натериторії відповідноїради. Земельніділянки,на якихрозташовані житловібудинки,господарські будівліта спорудифермерського господарства,передаються безоплатноу приватнувласність урахунок земельноїчастки (паю). Діячастин першоїта другоїцієї статтіне поширюєтьсяна громадян,які ранішенабули правана земельнучастку (пай). Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

За змістом частин 1, 2, 5 ст. 7 ЗК України від 18 грудня 1990 року, чинного на момент виникнення у ОСОБА_2 права постійного користування землею, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЗК України, що набрав чинності у січні 2002 року, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку.

Зі змісту ч. 2 ст.92ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Так, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; заклади освіти незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч. 2 ст.95ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно частин 1, 2 та 5 статті 116ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття правана землюгромадянами таюридичними особамиздійснюється шляхомпередачі земельнихділянок увласність абонадання їху користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст.141ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно частин 3, 4 ст.142ЗК України припиненняправа постійногокористування земельноюділянкою уразі добровільноївідмови землекористувачаздійснюється зайого заявоюдо власниказемельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ст.152ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно п. 6 Перехідних ПоложеньЗК України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Рішенням КонституційногоСуду Українивід 22вересня 2005року №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідніположення» Земельногокодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (Справа N 1-17/2005) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х«Перехідні положення»Земельного кодексуУкраїни щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови ВерховноїРади України«Про земельнуреформу» від18грудня 1990року N563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Положення пункту 6 розділу X«Перехідні положення»Земельного кодексуУкраїни та пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу», визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Ст.393ЦК України передбачає,що правовийакт органудержавної влади,органу владиАвтономної РеспублікиКрим абооргану місцевогосамоврядування,який невідповідає законовіі порушуєправа власника,за позовомвласника майнавизнається судомнедійсним таскасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7, 11 та 27 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами земельногозаконодавства прирозгляді цивільнихсправ» від16квітня 2004року №7 за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів. Земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, а також спори з майнових питань, пов`язаних із земельними відносинами, за участю громадян, що є членами фермерського господарства, їхніх спадкоємців тощо розглядаються за правилами цивільного судочинства. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, утому числіпро наданнячи продажіз земельдержавної або комунальної власності земельної ділянки для розширення господарства, підсудні господарськимсудам.Згідно зі статтею 158 ЗКсуди розглядаютьсправи за спорами про межі земельнихділянок,що перебуваютьу власності чикористуванні громадян-заявників,які непогоджуються з рішенням органу місцевогосамоврядування чиоргану виконавчоївлади з питань земельних ресурсів. Зазначеніспори підлягаютьрозгляду місцевими судами незалежно відтого,розглядалися вонипопередньо органоммісцевого самоврядуванняабо органомвиконавчої влади зпитань земельнихресурсів чині.Рішення цихорганів щодотакого спору неможе бутипідставою длявідмови вприйнятті заявичи длязакриття провадженняв порушенійсправі. Судам слід мати на увазі, що спори, пов`язані ізземельними відносинами,розглядаються впозовному провадженні. Власникземельної ділянкиабо землекористувач може вимагатиусунення будь-якихпорушень йогоправа, навітьякщо ціпорушення непов`язані зпозбавленням прававолодіння земельноюділянкою. Захистправ громадян та юридичних осібна земельніділянки здійснюєтьсязгідно зчастиною третьоюстатті 152ЗК шляхом: визнанняправ; відновленнястану земельноїділянки,який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують праваабо створюютьнебезпеку порушенняправ; визнанняугоди недійсною; визнаннянедійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодуваннязаподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом,способів захисту (стаття 16 ЦК). Власникземельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодуваннязавданої цимморальної шкоди(частинатретя статті386ЦК). При розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов`язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 р. «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай); вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 р. N 973-IV ( 973-15 ) «Про фермерське господарство» питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов`язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності необхідних документів). В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо. Розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 12грудня 2018року усправі № 2-3007/11 (провадження N 14-525цс18) зроблено правовий висновок про те, що судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

У постанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від23червня 2020року усправі №179/1043/16-ц вказано, що з моменту реєстрації фермерського господарства обов`язки землекористувача здійснює саме це господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка.

01.01.2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року.

Судом по справі за клопотанням представника позивача було призначено та проведено судово-почеркознавчу /т.11 а.с.137-140/.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №1071/23-27 від 20.04.2023 року підпис від імені ОСОБА_13 у акті визначення збитків власників землі та землекористувачів, зв`язаних з вилученням земельних ділянок від 27 лютого 2009 року, який знаходиться у першому примірнику проекту землеустрою (т. 4 а. с. 75 (зворотний бік), сторінка 143-144 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у розмірі земельної ділянки (паю) у частині землевласники перед прізвищем « ОСОБА_16 », виконаний не ОСОБА_13 , а іншою особою;

Підпис від імені ОСОБА_13 , у розрахунковій відомості визначення збитків, пов`язаних з відведенням земельних ділянок у власність від 27 лютого 2009 року, яка знаходиться у першому примірнику проекту землеустрою (т. 4 а. с. 76. сторінка 145 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у розмірі земельної частки (паю), у графі «з розміром збитків погодились» перед прізвищем « ОСОБА_16 », виконаний не ОСОБА_13 , а іншою особою;

Підпис від імені ОСОБА_13 , в угоді, складеній у с. Шишкине 29 вересня 2009 року, про те, що власники права на земельну частку (пай) у майбутньому не будуть мати претензій один до одного, яка знаходиться у першому примірнику проекту землеустрою (т. 4 а. с. 89) у частині підписів перед прізвищем ОСОБА_16 », виконаний не ОСОБА_13 , а іншою особою /т.11 а.с.200-209/.

Стосовно даного висновку суд не виключає, що будь-хто із членів фермерського господарства міг здійснити підпис за позивача за його усною довіреністю, але при цьому не було суттєвого порушено прав позивача.

Аналізуючи викладене, суд резюмує що в 1995 році на підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації відповідач ОСОБА_2 отримав в постійне користування земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

13.03.1996 року він зареєстрував фермерське господарство «Чередніченко і К». За період діяльності зазначеного господарства було затверджено чотири статути, останній датований 05.05.2008 року, який є дійсним і не викликає у суду жодних сумнівів.

Згідно статуту п. 6.1 управління господарством здійснюють: загальні збори членів господарства та голова господарства; в п. 6.5. зазначено повноваження голови фермерського господарства; п. 7.1 прибуток господарства утворюється з надходжень від господарської та комерційної діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, оплати праці, а також розрахунків з бюджетними та внесення інших обов`язкових платежів, встановлених чинним законодавством; п. 7.2. чистий прибуток господарства є спільною сумісною власністю учасників господарства, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Тобто голова господарства та члени могли та мали повне право контролювати діяльність господарства та перевірки відповідних установчих документів, у відповідних органах влади контролювання та отримання прибутку.

З матеріалів справи не слідує, що голова чи члени фермерського господарства звертались, або надсилали до будь-яких органів заяви до 2016 року (час звернення до суду).

Разом з тим суд відмічає, що відповідного листа з приводу неправомірності дій Новоукраїнській районній державній адміністрації не надсилалось.

Протягом 2016-2020 років фермерське господарство «Чередніченко і К» та позивач зверталось до різних судів загальної та господарської юрисдикції з приводу визнання недійсними розпорядження Новоукраїнської районної державної адміністрації про скасування записів до статуту від 19.09.2006 року, але кінцевими рішеннями судів, які набрали законної сили в одному випадку було закрито провадження, в іншому відмовлено в задоволенні позовних вимог /т. 12 а.с.156-202/.

Тобто оскаржуване розпорядження № 1056-р від 29.09.2009 року та статут від 07.04.2008 року на момент ухвалення даного суду є чинними.

Встановлені в зазначених справах обставини не мають преюдиційного значення для вирішення заявлених матеріально-правових вимог по даній цивільній справі.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційність відрізняється від поняття передсудність, яке означає можливість ініціювати особою вирішення спору в суді лише після отримання судового рішення в іншій, напряму пов`язаній справі, якщо того вимагає процесуальний закон.

Преюдиційність також відрізняється від обов`язковості правових висновків (позицій) Верховного Суду, які мають прецедентний характер та стосуються тлумачення законодавства, що здійснює суд під час касаційного перегляду справи (відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права).

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

В даному провадженні розглядаються інші питання та встановлюються інші обставини ніж були встановлені в зазначених вище судових рішеннях і вони, на погляд суду, не носять преюдиційного характеру по відношенні до позову, що вирішується.

Відповідно до світлокопії актового запису про смерть №196 від 18.06.2019 року ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області /т.8 а.с.142/.

Згідно світлокопії свідоцтва про право на спадщину, спадкоємцем земельної ділянки, площею 5,7579 га, кадастровий номер 3524087200:02:000:9405, що розташована в межах території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, наданої для ведення фермерського господарства, що належала ОСОБА_10 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №147989 є її дочка ОСОБА_3 /т.9 а.с.189/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Новоукраїнка Кіровоградської області помер ОСОБА_12 світлокопія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 /т.10 а.с.26/.

Про вищевказане також свідчить повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00028039146 від 05.10.2020 року /т.10 а.с.53-54/.

Відповідно до світлокопії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 с. Прохорівка Черкаського району Черкаської області помер ОСОБА_13 /т.10 а.с.152/.

Згідно світлокопії свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем земельної ділянки за кадастровим номером 3524087200:02:000:9408, площею 6,0594 га у межах згідно з планом, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, розташованої за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Шишкинська сільська рада, належної ОСОБА_13 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 147992 є його мати ОСОБА_1 /т.10 а.с.170/.

Зважаючи нате,що земельніділянки,які булисформовані післярозпаювання ФГ«Чередніченко іК»,перебувають укористуванні громадян(членівфермерського господарства),були переданіу власністьостаннім зарішенням органувиконавчої владипісля припиненняправа користуванняними впорядку,визначеному законом,можна зробитивисновок,що правопостійного користуванняземельною ділянкою,набуте ОСОБА_2 у1995році,припинилось у2009році напідставі йоговласного волевиявленняу зв`язкуз прийняттямрішення щодорозпаювання земельміж членамифермерського господарства,головою якоговін буві єна данийчас.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин цивільного провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що оспорювані розпорядження № 554-р від 23.05.2007 року та № 876-р від 13.08.2008 року, ухвалені відповідачем Новоукраїнською районною державною адміністрацією відповідають закону, прийняті з дотриманням балансу прав та інтересів сторін в земельних правовідносинах, за відповідною на той час процедурою, а тому, як наслідок, отримані відповідачами державні акти на землю є дійсними та отриманими відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент прийняття рішення. І відповідно після смерті відповідачів спадкування нерухомого майна відбулось у відповідності до книги 6 ЦК України та Закону України «Про нотаріат».

На погляд суду заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими.

Окрім викладеного суд окремо вказує щодо заявлених вимог відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється позовна давність у три роки. Зазначений строк позивач не просив поновити.

Дефініція позовної давності дана у ст. 256 ЦК України, зокрема - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимистаттями 253-255цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Ч. 1 ст. 261 ЦК України вказує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Ч. 1 ст. 254 ЦК України, передбачає, що строк визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

В розумінні ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідного змісту заява надійшла до суду від представника ОСОБА_4 /т.12 а.с. 94, 212/.

Суд, з урахуванням викладеного, приходить до висновку, що позивач станом на 09.06.2016 року (час звернення до суду) пропустив строк на звернення до суду з матеріально-правовими вимогами, оскільки державний акт на його ім`я був виданий в 2011 році, тобто з цього часу позивач знав або повинен був знати про порушення його права та осіб, які порушили право, а саме він, починаючи з 2011 року, не отримував прибутку, державний акт знаходився в фермерському господарстві, він проводив плату податку за належну йому після розпаювання земельну ділянку, він не отримував прибутку від фермерського господарства, як передбачено статутом, він протягом п`яти років взагалі не цікавився, як член фермерського господарства, діяльністю ФГ, підставою звернення з позовом, на думку суду, стало те, що у позивача погіршились відносини з відповідачами (як зазначено самим позивачем у позові /т.1 а.с.7 останній абзац/. Поновити строк звернення до суду позивач не просив. Заперечення представника позивача /т.12 а.с.108-114/ не спростовують встановлені судом обставини.

З огляду на вмотивоване, суд з у рахуванням положень ст. 257 ЦК України, приходить до висновку про відмову в задоволенні цивільного позову в повному обсязі через пропуск строку звернення до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі відносяться за рахунок позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 13, 14, 19, 41 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод, ст. ст. 15, 16, 21, 253, 254, 256, 257, 260, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 92, 95, 116,141, 142, 152, 155 ЗК України, Законом України «Про місцеві державні адміністрації», Законом України «Про селянське (фермерське) господарство», ст. ст. 2, 4, 5, 13, 30, 141, 258, 259 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Фермерського господарства «Чередніченко і К», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріусДругої Первомайськоїдержавної нотаріальноїконтори Миколаївськоїобласті БутрейІ.А. про скасування правового акту індивідуальної дії, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити в повному обсязі у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду.

Судові витрати по справі віднести за рахунок ОСОБА_1 .

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце проживання провулок АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 .

Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області, місце знаходження вул. Соборна, 59 м. Новоукраїнка Кіровоградської області код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 04055110.

Фермерське господарство «Чередніченко і К», місце знаходження с. Шишкине Новоукраїнського району Кіровоградської області код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 23680693.

ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 .

ОСОБА_3 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 .

ОСОБА_4 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_10 , ідентифікаційний номер НОМЕР_11 .

ОСОБА_5 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_12 , ідентифікаційний номер НОМЕР_13 .

ОСОБА_6 , місце реєстрації АДРЕСА_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_14 , ідентифікаційний номер НОМЕР_15 .

ОСОБА_7 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_16 , ідентифікаційний номер НОМЕР_17 .

Державний нотаріус Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бутрей Ірина Анатоліївна, місце знаходження вул. Грушевського, 1 м. Первомайськ Миколаївської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 ЦПК України.

Копію даного рішення негайно після постановлення направити сторонам.

Повний текст рішення виготовлено 17 вересня 2024 року.

Суддя:


Суд	Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
Дата ухвалення рішення	16.09.2024
Оприлюднено	18.09.2024
Номер документу	121650102
Судочинство	Цивільне

Запорожець О. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 16.09.2024 по справі 396/993/16-цНОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —396/993/16-ц

Рішення від 16.09.2024

Рішення
від 16.09.2024 по справі 396/993/16-ц
НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ