Ухвала

від 03.09.2024 по справі 953/5020/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №953/5020/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/833/24 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: запобіжний захід

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-при секретарі: ОСОБА_5 ,

-прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02 липня 2024 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області погоджене начальником другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону задоволено частково та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 36 днів, у межах строку досудового розслідування, а саме до 06 серпня 2024 року та визначено заставу 100 (сто) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 грн.

В апеляційнійскарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою визначити заставу у розмірі 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6046 000. В обґрунтування свого апеляційного прохання зазначив, що слідчий суддя при визначенні розміру застави не врахував, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні ряду злочинів, якими завдано та могло бути завдано збитків на суму 27500000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.3 ст358 КК України, за який останньому може бути призначено покарання до 5 років позбавлення волі, тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.28, ч.2 ст.15, ч.3 ст.206-2 КК України, за які останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років та на строк до 10 років відповідно, особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, за який останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, на що обґрунтовано послався слідчий суддя у своєму рішенні.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, а також у вчиненні ряду тяжких злочинів в складі організованої групи, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та потерпілих.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Згідно ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно положень до ст.182 КПК України, слідчий суддя при визначенні розміру застави, врахував обставини вчинення кримінального правопорушення та спричинену ними шкоду, встановлені ризики, в сукупності з майновим станом підозрюваного, особистими даними та визначив розмір застави відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України саме в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Посилання прокурора на те, що слідчий суддя при визначені розміру застави не врахував, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні ряду злочинів, якими завдано та могло бути завдано збитків на суму 27500000 грн., то ці обставини не можуть свідчити про необхідність застосування застави у більшому розмірі, з огляду на те, що строк дії ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02 липня 2024 року закінчився, а підозрюваний протягом цього часу покладені на нього обов`язки не порушував, від правоохоронних органів не переховувався та в розшуку не перебуває.

Зазначені відомості свідчать про достатність визначеного розміру застави для забезпечення належного виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: