Постанова

від 09.09.2024 по справі 914/2360/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. Справа № 914/2360/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача не з`явився

від відповідача Заяць О.І.

від третьої особи (скаржника) Цьвок Б.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 29 травня 2024 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 29 квітня 2024 року (підписане 09.05.2024), суддя Манюк П.Т.

у справі №914/2360/23

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця Барана Олега Степановича, с. Дідилів, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , смт. Куликів, Львівська область

про відшкодування 980 384,26 грн шкоди

в с т а н о в и в :

27 липня 2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Барана Олега Степановича про відшкодування 980 384,26 грн шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження транспортного засобу.

Позов обґрунтовано тим, що страховою компанією виплачено страхове відшкодування на рахунок Товариства з обмеженою відповідністю «Арія Моторс» з метою відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу, належного третій особі ОСОБА_1 , у загальному розмірі 935 586,76 грн, а також утримано суму частини несплаченого третьою особою страхового платежу в розмірі 44 797,50 грн. Відтак, посилаючись на норми ст.27 ЗУ «Про страхування» та ст.993 ЦК України, позивач вважає, що до нього перейшло право вимоги до відповідальної за завдані збитки особи (ФОП Барана О.С.) в межах виплаченого страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29 квітня 2024 року у справі №914/2360/23 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач виконав свій обов`язок щодо відшкодування шкоди, відшкодувавши таку безпосередньо потерпілій особі ( ОСОБА_1 ). Разом з тим, судом встановлено, що відповідач не був повідомлений про заміну кредитора що відбулася, ні позивачем (новим кредитором), ні потерпілою (первісним кредитором), відтак, проведення розрахунку з потерпілою (первісним кредитором) вважається належним виконанням відповідачем, як боржником, свого обов`язку щодо відшкодування шкоди. Також суд встановив, що потерпіла ( ОСОБА_1 ), як страхувальник за договором добровільного страхування транспортного засобу від 05.02.2020, укладеного з страховиком ПрАТ Страхова компанія «Уніка», одержала від позивача страхове відшкодування у розмірі коштів для виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля, не повідомивши останнього про одержання нею повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала. Поряд з тим, судом встановлено, що надані ТзОВ «Арія Моторс» на вимогу суду акт виконаних робіт від 15.07.2020 №000018324 та наряд-замовлення від 15.07.2020 №0000061453 не підписані, що свідчить про відсутність належних доказів фактичного виконання робіт з проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, третя особа ОСОБА_1 звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29 квітня 2024 року у справі №914/2360/23 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що потерпіла (третя особа) свідомо розуміючи, що ТЗ «BMW X5», р. н. НОМЕР_1 , після проведення відновлювального ремонту внаслідок пошкодження 02.04.2020 р. буде мати значно меншу цінність (ринкову вартість), ніж до пошкодження, заявила, а ОСОБА_2 погодився на відшкодування збитків в повному обсязі понад розмір страхового відшкодування за Договором страхування. Поряд з цим, зазначає, що сума відшкодованих ОСОБА_2 збитків включає в себе моральну шкоду, завдану ОСОБА_1 пошкодженням належного їй ТЗ нервовий стрес, який остання пережила під час та після події, неможливість використовувати ТЗ після події, оскільки такий був значно пошкоджений, що вплинуло на звичний спосіб життя ОСОБА_1 . Також наголошує, що в розписках не зазначено про те, що має місце відшкодування вартості відновлювального ремонту ТЗ «BMW X5», р. н. НОМЕР_1 . На думку скаржника, відповідач, знаючи про те, що ТЗ «BMW X5», р. н. НОМЕР_1 застрахований за Договором страхування та ОСОБА_1 отримуватиме страхове відшкодування (в даному випадку вартість відновлювального ремонту), добровільно визнав та погодився компенсувати частину завданої власнику транспортного засобу шкоди, яка не відшкодовується страховиком в силу умов договору страхування, в т.ч. втрату товарної вартості ТЗ, матеріальну компенсацію моральної шкоди. Також скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу, що ОСОБА_2 відшкодував ОСОБА_1 збитки в сумі 768 947,10 грн, а вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ згідно рахунків ТОВ «Арія Моторс» складає 980 384,26 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що одержання страхувальником ( ОСОБА_1 ) повного відшкодування збитків від ФОП Баран О.С. особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов`язання, що тягне за собою припинення обов`язку страховика здійснити страхову виплату (п.4 ч.1 ст.991 ЦК України, яка діяла у 2020 році на момент виникнення спірних правовідносин), але не навпаки. Відтак, на думку відповідача, фактично до позивача перейшло право не суброгації, а регресної вимоги до ОСОБА_1 . Також відповідач зазначає, що неповідомлення ОСОБА_1 страховика (позивача) про отримання нею відшкодування збитків від ОСОБА_2 однозначно свідчить про її недобросовісну поведінку.

Представник третьої особи (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29 квітня 2024 року у справі №914/2360/23 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представника позивача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи (скаржника), розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (в тексті договору страховик) та ОСОБА_1 (в тексті договору страхувальник) укладено договір добровільного страхування на транспорті №337001/4057/0000127, відповідно до умов якого, страхувальник застрахував свій транспортний засіб марки BMW Х5, 2018 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , кузов (шасі) № НОМЕР_2 .

Згідно з п.1.5 Договору сторони погодили наступний порядок сплати страхового платежу: 44 797,50 грн до 27 лютого 2020 року та 44 797,50 грн до 27 серпня 2020 року.

Строк дії договору з 28 лютого 2020 року по 27 лютого 2021 року (п.1.4 Договору).

02 квітня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 відбулась подія, внаслідок якої пошкоджено застрахований автомобіль, що належав на праві власності ОСОБА_1 . Пошкодження автомобіля відбулося внаслідок падіння металевої бляхи з автокрана на шасі КАМАЗ (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) під керуванням водія ОСОБА_3 , який, станом на час події, перебував у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем Бараном Олегом Степановичем.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19 серпня 2021 року у справі №914/2595/20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2022 року, задоволено позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» до ФОП Барана О.С. про стягнення коштів в зв`язку з настанням страхового випадку з цієї ж події, внаслідок якої було пошкоджено інший транспортний засіб. Вказаним рішенням зокрема, встановлено факт події, що відбулась 02 квітня 2020 року в с. Надичі на вул. Грушевського під час падіння вантажу з автокрану на шасі КАМАЗ (д.р.н. НОМЕР_3 ). Також вказаним судовим рішенням встановлено факт перебування водія ОСОБА_3 , станом на час настання згаданої події (02.04.2020), у трудових відносинах з відповідачем ФОП Бараном О.С. та керування ОСОБА_3 автокраном на шасі КАМАЗ (д.р.н. НОМЕР_3 ).

Судом встановлено та це не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» з метою отримання страхового відшкодування, внаслідок настання страхового випадку за договором добровільного страхування на транспорті №337001/4057/0000127 від 05.02.2020 року.

20 травня 2020 року страховою компанією здійснено страхове відшкодування в сумі 980 384,26 грн, а саме: 935 586,76 грн шляхом перерахування коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідністю «Арія Моторс» з метою відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (що підтверджується платіжними дорученнями №151966 від 20.05.2020 року на суму 43 262,10 грн та №152181 від 20.05.2020 року на суму 892 324,66 грн), а також 44 797,50 грн страховою компанією утримано з суми страхового відшкодування суму несплаченої страхувальником частини страхового платежу.

Поряд з тим, судом встановлено, що ФОП Баран Олег Степанович, як особа, яка несе відповідальність за завдану його працівником шкоду, виплатив ОСОБА_1 шкоду в загальному розмірі 28 000 дол. США, а саме:

15 квітня 2020 року 7 000 дол. США, що становило 189 629,30 грн та підтверджується розпискою від 15.04.2020 року;

24 квітня 2020 року 7 000 дол. США, що становило 189 095,90 грн та підтверджується розпискою від 24.04.2020 року;

02 липня 2020 року 4 000 дол. США, що становило 107 080 грн та підтверджується розпискою від 02.07.2020 року;

08 жовтня 2020 року 7 000 дол. США, що становило 198 268 грн та підтверджується розпискою від 08.10.2020 року;

07 грудня 2020 року 3 000 дол. США, що становило 84 873,90 грн та підтверджується розпискою від 07.12.2020 року.

Відтак, загальний розмір відшкодованої відповідачем третій особі шкоди становить 768 947,10 грн.

Згідно з наведеними вище розписками вказані кошти третя особа отримала в рахунок компенсації за пошкоджений автомобіль, а у відповідності до розписки від 07 грудня 2020 року, якою підтверджено сплату ОСОБА_2 останнього платежу в сумі 3 000 дол США, залишок збитків дорівнював нулю.

У матеріалах справи також міститься Звіт №3573 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 15 травня 2020 року, копія якого долучена до позовної заяви. За висновком вказаного звіту вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу марки BMW Х5, д.р.н. НОМЕР_1 , станом на дату оцінки становить 1 003 109,71 грн (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування та роботи).

Також, на вимогу суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Арія Моторс» надало суду акт виконаних робіт №000018324 від 15 липня 2020 року та наряд-замовлення №0000061453 від 15 липня 2020 року.

Крім цього, у матеріалах справи містяться докази про відчуження третьою особою транспортного засобу марки BMW Х5, 2018 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , кузов (шасі) № НОМЕР_2 08 вересня 2020 року за ціною 995 000 грн. Згідно з доказами, що надійшли на вимогу суду першої інстанції від Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві (ТСЦ №8044), зокрема акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини від 08.09.2020 згідно з договором комісії №7820/20/0011797, автомобіль знаходився у задовільному стані з відсотком зносу 45%.

У липні 2023 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ФОП Барана О.С. 980 384,26 грн шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження транспортного засобу.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЗУ «Про страхування» (чинного на час укладення договору) договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондувалася із положеннями ст.979 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору), якою визначалося, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п.3 ч.1 ст.20 ЗУ «Про страхування» (чинного на час настання страхової події) страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник (ст.9 ЗУ «Про страхування», тут та в подальшому, чинного на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ч.1 ст.25 ЗУ «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У справі, що розглядається, спір виник між страховою компанією та особою, відповідальною за завдані збитки, щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку із виплатою страхувальнику страхового відшкодування за договором добровільного страхування на транспорті.

Згідно з ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Так, в силу ст.27 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічні положення містяться і у ст.993 ЦК України.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником страховик.

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов`язком страховика за договором (ст.988 ЦК України). Така виплата не припиняє деліктного зобов`язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов`язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов`язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов`язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі є суброгацією, основною характерною ознакою якої є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким, було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора.

Разом з тим, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч.1 ст.1172 ЦК України).

В силу положень ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Слід зазначити, що деліктне зобов`язання первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі; підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

При цьому, потерпілому, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом: або звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика (у цьому випадку за договором добровільного страхування, укладеним самим потерпілим із відповідною страховою компанією) із вимогою про виплату страхового відшкодування, або ж до обох у випадку, якщо розмір страхового відшкодування є меншим ніж загальний розмір збитків, різницю чого зобов`язана відшкодувати особа, яка завдала шкоди.

Як встановлено судом першої інстанції та це вбачається із матеріалів справи, відповідач (ФОП Баран О.С.) відшкодував потерпілій ( ОСОБА_1 ) матеріальну шкоду, заподіяну транспортному засобу останньої у повному обсязі (у розписках ОСОБА_1 зазначено про отримання коштів від ОСОБА_2 саме в рахунок компенсації за пошкоджений автомобіль).

Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 , що такі кошти були сплачені ОСОБА_2 в рахунок відшкодування зокрема і моральної шкоди, оскільки докази наведеного у матеріалах справи відсутні та третьою особою суду не надані. При цьому, у розписках, що містяться у матеріалах справи не зазначено про те, що отримані кошти є відшкодуванням моральної шкоди.

Як встановлено судом вище, у відповідності до розписки від 07 грудня 2020 року, якою підтверджено сплату ОСОБА_2 останнього платежу в сумі 3 000 дол США, залишок збитків дорівнював нулю, отже, особою, яка завдала шкоди, відшкодовано у повному обсязі матеріальні збитки, заподіяні майну потерпілої (транспортному засобу марки BMW Х5, 2018 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , кузов (шасі) № НОМЕР_2 ), внаслідок події, що сталася 02 квітня 2020 року.

Слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що поведінка третьої особи ( ОСОБА_1 ) у відносинах щодо відшкодування їй матеріальної шкоди, не є добросовісною.

Судом становлено, що станом на момент підписання ОСОБА_1 Акту узгодження розміру страхового відшкодування в сумі 980 384,26 грн (15 травня 2020 року), остання вже отримала від ФОП Барана О.С. 14 000 дол США (15 квітня 2020 року 7 000 дол. США, що становило 189 629,30 грн та підтверджується розпискою від 15.04.2020 року; та 24 квітня 2020 року 7 000 дол. США, що становило 189 095,90 грн та підтверджується розпискою від 24.04.2020 року). Разом з тим, не повідомила про це страхову компанію, у зв`язку з чим, страхове відшкодування не було зменшене на суму вже відшкодованих ФОП Бараном О.С. збитків.

Поряд з тим, у подальшому, незважаючи на отримання ОСОБА_1 страхового відшкодування від страхової компанії в сумі 980 384,26 грн (935 586,76 грн шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Арія Моторс» з метою відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (що підтверджується платіжними дорученнями №151966 від 20.05.2020 року на суму 43 262,10 грн та №152181 від 20.05.2020 року на суму 892 324,66 грн), а також 44 797,50 грн страховою компанією утримано з суми страхового відшкодування суму несплаченої страхувальником частини страхового платежу), третя особа продовжувала отримувати відшкодування шкоди за пошкодження автомобіля також і від особи, яка завдала шкоди (ФОП Барана О.С.).

Так, 02 липня 2020 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 ще 4 000 дол. США, що становило 107 080 грн та підтверджується розпискою від 02.07.2020 року; 08 жовтня 2020 року 7 000 дол. США, що становило 198 268 грн та підтверджується розпискою від 08.10.2020 року; а також 07 грудня 2020 року 3 000 дол. США, що становило 84 873,90 грн та підтверджується розпискою від 07.12.2020 року, незважаючи на отримання страхового відшкодування та відчуження 08 вересня 2020 року транспортного засобу за ціною 995 000 грн (згідно з доказами, що надійшли на вимогу суду першої інстанції від Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві (ТСЦ №8044), автомобіль знаходився у задовільному стані з відсотком зносу 45%).

У спірному випадку колегія суддів вважає порушеним право позивача (ПрАТ «СК «Уніка»), оскільки, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, однак, зважаючи на недобросовісну поведінку третьої особи, позовні вимоги у цьому спорі, де відповідачем визначено особу, яка спричинила збитки, разом з тим і відшкодувала їх потерпілій, задоволенню не підлягають, оскільки у протилежному випадку буде мати місце подвійне відшкодування збитків особою, яка їх спричинила (і потерпілій і страховій компанії).

Слід зазначити, що у відповідності до умов договору добровільного страхування на транспорті №337001/4057/0000127 від 05 лютого 2020 року, а саме: п.6.3 страхувальник зобов`язаний, зокрема, якщо після отримання від страховика суми страхового відшкодування, збитки страхувальника будуть відшкодовані іншими особами, повернути страховику отримане страхове відшкодування у розмірі збитків, відшкодованих такими особами, але не більше суми отриманого від страховика відшкодування (п.6.3.9 Договору).

Одночасно, колегія суддів відхиляє твердження представника відповідача про те, що у спірному випадку до позивача не перейшло право суброгації, оскільки станом на момент виплати страховиком страхового відшкодування (15 травня 2020 року) збитки не були відшкодовані відповідачем у повному обсязі. Однак, зважаючи на повне відшкодування відповідачем збитків станом на момент звернення до суду з цим позовом, з огляду на вибір позивачем відповідача у спорі, а саме: ФОП Барана О.С. та визначення підстави позову ст.27 ЗУ «Про страхування» та ст.993 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Барана Олега Степановича 980 384,26 грн.

Слід зазначити, що позивач не звертався до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду, а доводи третьої особи (скаржника), викладені в апеляційній скарзі, про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 29 квітня 2024 року у справі №914/2360/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Матеріали справи №914/2360/23 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 16 вересня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.