Постанова

від 17.09.2024 по справі 914/3800/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р. Справа №914/3800/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

О.І. Матущака,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Сезанн б/н від 28.07.2029 (вх. № 01-05/2153/24 29.07.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2024 (повний текст рішення складено 08.07.2024, м. Львів, суддя Н.В. Мороз)

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 (повний текст додаткового рішення складено 18.07.2024, м. Львів, суддя Н.В. Мороз)

апеляційних скарг Управління майном спільної власності Львівської обласної ради за № 967 від 26.07.2024 (вх. № 01-05/2154/24 від 29.07.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2024 (повний текст рішення складено 08.07.2024, м. Львів, суддя Н.В. Мороз)

Управління майном спільної власності Львівської обласної ради за № 967 від 26.07.2024 (вх. № 01-05/2155/24 від 29.07.2024)

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 (повний текст додаткового рішення складено 18.07.2024, м. Львів, суддя Н.В. Мороз)

у справі № 914/3800/23

за позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сезанн, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський фаховий коледж культури і мистецтв, м. Львів

про припинення договору оренди шляхом розірвання, виселення із займаних приміщень та стягнення заборгованості.

за участю представників:

від позивача: Горак Я.П.;

від відповідача: Райхель Р.П.;

від третьої особи:Комарницький І.В.

ВСТАНОВИВ:

Управління майном спільної власності Львівської обласної ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сезанн» за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський фаховий колледж культури і мистецтв» про дострокове припинення договору оренди № 40/22/1 від 04.03.2022 шляхом розірвання, виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сезанн» з нежитлових приміщень (ХХІІІ - 3,4 кв.м., XXIV - 11,3 кв.м., XXV - 30,3 кв.м., XXVI - 29,3 кв.м., XXVII - 20,5 кв.м., XXVIII - 5,6 кв.м., XXIX - 3,4 кв.м., XXX - 4,6 кв.м., XXXI - 4,4 кв.м., XXXII - 29,5 кв.м., XXXIII - 1,7 кв.м., XXXIV - 1,7 кв.м., XXXVI - 16,1 кв.м., XXXVII - 10,3 кв.м., XXXVIII - 8,5 кв.м., загальною площею 180,6 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Нижанківського, 2; стягнення донарахованої орендної плати за червень - листопад 2023 року (різниця в нарахуванні 7%) в сумі 116 369,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору оренди нерухомого майна № 8/16 від 15.01.2016, укладеного між позивачем та відповідачем, останній отримав в оренду нежитлові приміщення загальною площею 180,6 кв.м і на підставі п.1.2 договору зобов`язався використовувати їх для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи. У зв`язку із цим, ставка орендної плати була визначена у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 - за використання нерухомого майна за цільовим призначенням - для розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи - 8%, що, відповідно до п.3.1 договору становить 11 279,48 грн без ПДВ.

Однак, проведеною Західним офісом Держаудитслужби зустрічною звіркою у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж культури і мистецтв» з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для зясування їх реальності і повноти відображення в обліку та правильності розподілу орендної плати між бюджетом, балансоутримувачем і орендодавцем Управлінням майном сіпльної власності Львівської обласної ради за період з 01.01.2020 по 01.06.2023 виявлено факт нецільового використання орендованих приміщень за договором оренди № 40/22/1 від 04.03.2022, а саме: здійснення продажу товарів підакцизної групи, про що складено довідку від 23.06.2023 № 131303-35/11 і акт від 22.06.2023 огляду приміщень, які перебувають в оренді ТзОВ «Сезанн».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, орендна ставка за використання нерухомого майна за цільовим призначенням - для розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи становить 15%. Однак, на звернення до відповідача із вимогою сплатити орендну плату за вищою ставкою за період з 01.01.2020 по 31.05.2023 - сумі 392 200 грн, останній надіслав лист № 08/1 від 08.11.2023, яким повідомив, що договір оренди укладений на підставі проведеного електронного аукціону від 06.02.2022 із визначеним в п.3.1 договору розміром орендної плати в сумі 17375,62 грн без ПДВ, а тому зміні не підлягає.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.06.2024 позов задоволено частково. Договір оренди № 40/22/1 від 04.03.2022, укладений між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сезанн» розірвано. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Сезанн» з нежитлових приміщень ХХІІІ - 3,4 кв.м., XXIV - 11,3 кв.м., XXV - 30,3 кв.м., XXVI - 29,3 кв.м., XXVII - 20,5 кв.м., XXVIII - 5,6 кв.м., XXIX - 3,4 кв.м., XXX - 4,6 кв.м., XXXI - 4,4 кв.м., XXXII - 29,5 кв.м., XXXIII - 1,7 кв.м., XXXIV - 1,7 кв.м., XXXVI - 16,1 кв.м., XXXVII - 10,3 кв.м., XXXVIII - 8,5 кв.м., загальною площею 180,6 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Нижанківського, 2. В частині решти вимог у позові відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сезанн» на користь Управління майном спільної власності Львівської обласної 5 368,00 грн судового збору.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що 09.11.2023 Комісія з питань проведення періодичного комплексного контролю за виконанням умов договорів оренди Управління майном спільної власності Львівської обласної ради в кількості 4 осіб за участі представника орендаря склала звіт, у якому зафіксувала, що в орендованих приміщеннях здійснюється діяльність кафе «Американо», а в приміщенні ХХХІІ площею 29,5 кв.м. розташована барна стійка з алкогольними і безалкогольними напоями та наявне меню даного закладу, в якому зазначені алкогольні напої. Здійснена фотофіксація.

В подальшому, 05.12.2023 Управління майном спільної власності Львівської обласної надіслало відповідачу пропозицію про розірвання спірного договору оренди від 04.03.2022 № 40/22/1.

Відтак, місцевий господарський суд вказав, що відповідач порушив істотну умову договору стосовно цільового використання орендованих приміщень.

Враховуючи наведені обставини справи та беручи до уваги те, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог та підтвердження своїх заперечень щодо відсутності порушень умов договору, цільове призначення нерухомого майна впливає на розмір орендної плати - допущене відповідачем порушення є істотним, а відтак суд дійшов висновку, що вимога позивача про припинення договору шляхом його розірвання підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції також зазначив, що вимоги позивача про виселення відповідача з нежитлових приміщень є похідною, відтак є обґрунтованою й підлягає до задоволення.

Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав стягнення з відповідача донарахованої орендної плати в розмірі 15755,93 грн, оскільки, постанова КМУ № 786 від 04.10.1995 на яку посилається позивач втратила чинність на підставі постанови КМУ № 630 від 28.04.2021.

Окрім того сторони згідно з п. 3.1 договору оренди № 40/22/1 від 04.03.2022 встановили, що орендна плата встановлюється відповідно до протоколу електронного аукціону від 06.02.2022 № LLP001-UA-20220117-32240 і становить 17375,62 грн без ПДВ.

В подальшому, 06.06.2024 через систему Електронний суд відповідачем до суду першої інстанції подано заяву про компенсацію витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 38 000 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сезанн» про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково. Стягнуто з Управління майном спільної власності Львівської обласної на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сезанн» 13 333, 33 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті заявлених вимог відмовлено.

Суд першої інстанції вказав, що понесені відповідачем витрати на оплату правової допомоги за вимоги про розірвання договору та виселення з нежитлових приміщень, що становить 2/3 розміру гонорару (26666, 66 грн), покладаються на відповідача та за рахунок позивача відшкодуванню не підлягають.

У той же час, понесені відповідачем витрати на оплату правової допомоги за вимогу про стягнення заборгованості, у задоволенні якої судом відмовлено покладаються на позивача у розмірі 13 333, 33 грн, що становить 1/3 розміру гонорару.

Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що сума судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача складає 13 333, 33 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду Львівської області від 27.06.2024 та додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сезанн» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 28.07.2029 (вх. № 01-05/2153/24 29.07.2024) у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2024 року у справі №914/3800/23 в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди №40/22/1 від 04.03.2022 та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сезанн» з нежитлових приміщень ХХІІІ - 3,4 кв.м., XXIV - 11,3 кв.м., XXV - 30,3 кв.м., XXVI - 29,3 кв.м., XXVII - 20,5 кв.м., XXVIII - 5,6 кв.м., XXIX - 3,4 кв.м., XXX - 4,6 кв.м., XXXI - 4,4 кв.м., XXXII - 29,5 кв.м., XXXIII - 1,7 кв.м., XXXIV - 1,7 кв.м., XXXVI - 16,1 кв.м., XXXVII - 10,3 кв.м., XXXVIII - 8,5 кв.м., загальною площею 180,6 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Нижанківського, 2. У решті позовних вимог рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2024 року у справі №914/3800/23 залишити без змін. Додаткове рішення від 09.07.2024 в частині відмови у стягненні витрат відповідача на правову допомогу адвоката скасувати. Провести перерозподіл судових витрат у даній справі поклавши такі на позивача в повному розмірі.

Апелянт посилається на недоведеність позивачем факту нецільового використання майна, належність та добросовісність орендарем умов договору, відтак на переконання скаржника вимога позивача про дострокове припинення договору оренди від 04.03.2022 №40/22/1 шляхом розірвання договору не підлягала до задоволення.

Окрім того апелянта вважає відсутніми підстави, передбачені у договорі та законодавстві для розірвання договору оренди.

Зазначає, що судом не надано належної оцінки тому, що ТОВ «Сезанн» не володіє ліцензією на продаж алкогольних товарів, а долучені Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради фотокопії пляшок з-під алкогольних товарів (які не містили алкоголю) не підтверджують факт продажу, а є частиною оформлення інтер` єру (антураж) орендованого приміщення, фотокопії меню не є належним чином затверджені та не містять жодного зв`язку ні з кафе «Американо» ні з ТОВ «Сезанн», відтак не можуть, вважатися належними та допустимими доказами

Разом з тим, відповідач вважає, що судом не об`єктивно оцінено в якості доказу по справі Звіт комісії з питань проведення періодичного комплексного контролю за виконанням умов договорів оренди Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 09.11.2023, яким нібито підтверджується, що «в орендованих приміщеннях здійснюється діяльність кафе «Американо», а в приміщенні ХХХІІ, площею 29,5 кв.м розташована барна стійка з алкогольними і безалкогольними напоями та наявне меню даного закладу, в якому зазначені алкогольні напої. Здійснена фотофіксація. Повторнийзвіт з аналогічними висновками комісія склала 27.12.2023 та 23.02.2024».

Вказує на те, що судом не досліджувалось і не було встановлено, на продаж

підакцизних товарів в яких саме приміщеннях за адресою м. Львів, вул.

Нижанківського, 2, кафе 39,8 м.кв отримувала ліцензії ФОП Злобіна Л.П., не

досліджувався зв`язок цього підприємця з ТОВ «Сезанн», та яким чином це може

вказувати на порушення ТОВ «Сезанн» умов договору оренди.

В подальшому, не погодившись з рішенням господарського суду Львівської області від 27.06.2024 та додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 Управління майном спільної власності Львівської обласної ради звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 28.07.2029 (вх. № 01-05/2154/24 від 29.07.2024; вх. № 01-05/2155/24 від 29.07.2024) у якій просить рішення Львівської області від 27.06.2024 у частині відмови стягнення донарахованої орендної плати за червень - листопад 2023 року (різниця в нарахуванні 7%) в сумі 116 369,62 грн скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити і прийняти нове рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт вказує, що в договорі оренди від 04.03.2022 №40/22/1 в п.3.1. зазначено розмір орендної плати у розмірі 17 375, 52 грн без ПДВ, що визначено відповідно за використання нерухомого майна за цільовим призначенням, розміщення: кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи за орендною ставкою 8 %.

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, орендна ставка за використання нерухомого майна за цільовим призначенням - для розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи становить 15%.

За таких обставин на переконання скаржника, позивач правомірно здійснив донарахування орендної плати з червня 2023 січень 2024 (різниця в нарахуванні 7 %) у розмірі 155 753, 93 грн.

Окрім того, вказує що суд першої інстанції безпідставно стягнув з позивача суму завищених витрат на правову допомогу.

У судове засідання 28.08.2024 з`явились представники сторін, надали пояснення щодо суті спору.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Рішенням Львівської обласної ради № 1086 від 29.09.2020 «Про оренду майна спільної власності територіальних громад області» затверджено примірний договір оренди майна, методику розрахунку орендної плати та її розподілу, відповідно до якого, зокрема, п. 1.3, майно передається в оренду для використання за будь-яким цільовим призначенням відповідно до результатів електронного аукціону / за визначеним цільовим призначенням. Розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення договору Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням обласної ради (п.3.1). Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, у порядку, визначеному чинним законодавством. Одностороння зміна розміру орендної плати однією із сторін не допускається. Не вважається односторонньою зміною розміру орендної плати її коригування на індекс інфляції відповідно до Методики (п.3.5). Орендар зобовязується, зокрема, використовувати майно відповідно до його призначення та умов договору (п.6.1), а орендодавець має право контролювати, зокрема, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду (п.5.3). За ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством (п. 8.4).

15.01.2016 між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (позивач, за договором орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сезанн» (відповідач, за договором орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна № 8/16, згідно із яким відповідач отримав в оренду нежитлові приміщення ХХІІІ 3,4 кв. м., XXIV 11,3 кв. м., XXV 30,3 кв. м., XXVI 29,3 кв. м., XXVII 20,5 кв. м., XXVIII 5,6 кв. м., XXIX 3,4 кв. м., XXX 4,6 кв. м., XXXI 4,4 кв. м., XXXII 29,5 кв. м., XXXIII 1,7 кв. м., XXXIV 1,7 кв. м., XXXVI 16,1 кв. м., XXXVII 10,3 кв. м., XXXVIII 8,5 кв. м., загальною площею 180,6 кв. м., що знаходяться на балансі Львівського державного училища культури і мистецтв за адресою м. Львів, вул. Нижанківського, 2 і на підставі п. 1.2 договору зобов`язався використовувати їх для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи. Розмір орендної плати визначається відповідно до чинної на момент укладення договору Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням обласної ради і складає 11 279,48 грн без ПДВ за жовтень 2015. Як зазначає позивач, такий розмір визначено у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 за використання нерухомого майна за цільовим призначенням для розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи 8%. Умови договору відповідають примірному договору.

З прийняттям ЗУ «Про оренду державного і комунального майна» від 03.10.2019, було проведено аукціон щодо продовження оренди даного майна. За результатами аукціону переможцем стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Сезанн».

04.03.2022 між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та ТзОВ «Сезанн» укладено договір оренди № 40/22/1 щодо платного користування нерухомим майном, загальною площею 180,6 кв.м, розміщеним за адресою м. Львів, вул. Нижанківського, 2 і яке перебуває на балансі комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж культури і мистецтв».

Даний договір укладено на підставі протоколу електронного аукціону від 06.02.2022 № LLP001-UA-20220117-32240.

Відповідно до п. 1.3 договору, майно передається в оренду для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи. У випадку припинення чи розірвання договору, орендоване майно підлягає поверненню орендарем балансоутримувачу (п.2.3). Орендна плата встановлюється відповідно до протоколу електронного аукціону від 06.02.2022 № LLP001-UA-20220117-32240 і становить 17375,62 грн без ПДВ (п.3.1). Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, у порядку, визначеному чинним законодавством. Одностороння зміна розміру орендної плати однією із сторін не допускається. Не вважається односторонньою зміною розміру орендної плати її коригування на індекс інфляції відповідно до Методики (п. 3.5.). Орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду за цим договором (п.5.3). Виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану майна внаслідок невиконання або неналежного невиконання умов цього договору (п.5.4). Достроково розірвати договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України (п.5.5). Орендар зобов`язується використовувати майно відповідно до його призначення та умов цього договру (п.6.1). Надавати безперешкождний доступ на об`єкт оренди представників орендодавця та балансоутримувача з метою перевірки ефективностй його використання відповідно до умов цього договору (п.6.7). Договір укладено на 5 років до 03.03.2027 (п.8.1). За ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством (п. 8.4.).

04.03.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі приміщень в оренду.

Проведеною Західним офісом Держаудитслужби зустрічною звіркою у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж культури і мистецтв» з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для зясування їх реальності і повноти відображення в обліку та правильності розподілу орендної плати між бюджетом, балансоутримувачем і орендодавцем Управлінням майном сіпльної власності Львівської обласної ради за період з 01.01.2020 по 01.06.2023 виявлено факт нецільового використання орендованих приміщень за договором оренди № 40/22/1 від 04.03.2022, а саме: здійснення продажу товарів підакцизної групи, про що складено довідку від 23.06.2023 № 131303-35/11 і акт від 22.06.2023 огляду приміщень, які перебувають в оренді ТзОВ «Сезанн».

Листом від 14.09.2023 Управління майном спільної власності Львівської обласної ради інформувало Львівський фаховий коледж культури і мистецтв, що за результатом ревізії фінансово-господарської діяльності, проведеної за період з 01.01.2020 по 31.05.2023 були виявлені порушення цільового використання об`єкта оренди - нежитловиїх підвальних приміщень загальною площею 180,6 кв.м, за адресою м. Львів, вул. О. Нижанківського, 2, орендованих ТзОВ «Сезанн», що призвело до недоотримання орендної плати.

Листом від 22.09.2023 № 202а Львівський фаховий коледж культури і мистецтв звернувся до ТзОВ «Сезанн» з проханням усунути порушення в частині цільового використання об`єкта оренди, що призвело до недоотримання орендної плати в розмірі 392,2 тис.грн.

Листом від 08.11.2023 № 08/1, адресованим Львівському фаховому коледжу культури і мистецтв, ТзОВ «Сезанн» зазначило про відсутність підстав для сплати орендної плати у більшій сумі, оскільки договір оренди був укладений на підставі проведеного електронного аукціону від 06.02.2022 із визначеним в п.3.1 договору розміром орендної плати в сумі 17 375,62 грн без ПДВ, а тому зміні не підлягає.

08.11.2023 Управління майном спільної власності Львівської обласної ради надіслало на адресу ТзОВ «Сезанн» претензію з вимогою оплатити недоотриману орендну плату в розмірі 392 200,00 грн до 28.11.2023.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Наказом Управління майном спільної власності від 10.02.2023 № 6-н створено комісію з питань проведення періодичного комплексного контролю за виконанням умов договорів оренди.

09.11.2023 Комісія з питань проведення періодичного комплексного контролю за виконанням умов договорів оренди Управління майном спільної власності Львівської обласної ради в кількості 4 осіб за участі представника орендаря склала звіт, у якому зафіксувала, що в орендованих приміщеннях здійснюється діяльність кафе «Американо», а в приміщенні ХХХІІ площею 29,5 кв.м. розташована барна стійка з алкогольними і безалкогольними напоями та наявне меню даного закладу, в якому зазначені алкогольні напої. Здійснена фотофіксація.

05.12.2023 Управління майном спільної власності Львівської обласної надіслало відповідачу пропозицію про розірвання договору оренди від 04.03.2022 № 40/22/1.

Повторні звіти з аналогічними висновками комісія позивача склала 27.12.2023 та 23.02.2024.

В матеріалах справи наявні ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (термін дії 08.06.2022-08.06.2023; 08.06.2023-08.06.2024), видані суб`єкту господарювання Фізичній особі-підприємцю Злобіній Ларисі Петрівні (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), адреса місця торгівлі: м. Львів, вул. Нижанківського, 2, кафе, 39,8 м.кв.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно з приписами ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Спірні відносини сторін випливають з положень договору оренди № 40/22/1 від 04.03.2022, укладеного на підставі протоколу електронного аукціону від 06.02.2022 № LLP001-UA-20220117-32240.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).

У відповідності до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, визначаючи в договорі умову щодо цільового використання нерухомого майна, що впливає на визначення розміру орендної плати згідно із законодавством, така умова є істотною умовою договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.3 договору оренди від 04.03.2022 № 40/22/1, майно передається в оренду для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи. У випадку припинення чи розірвання договору, орендоване майно підлягає поверненню орендарем балансоутримувачу (п.2.3).

Укладеним договором оренди від 04.03.2022 № 40/22/1 п. 5.3. передбачено, що Управління має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання переданого в оренду майна, а п. 6.5 передбачено, що Управління має право достроково розірвати договір оренди за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до проведеної Західним офісом Держаудитслужби зустрічної звірки у комунальному закладу Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж культури і мистецтв» з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності і повноти відображення в обліку та правильності розподілу орендної плати між бюджетом, балансоутримувачем і орендодавцем Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради за період з 01.01.2020 по 01.06.2023 у довідці від 23.06.2023 № 1313093-35/11 і актом від 22.06.2023 огляду приміщень, які перебувають в оренді TOB «Сезанн», зафіксовано факт нецільового використання орендованих приміщень за договором оренди від 04.03.2022 № 40/22/1 на площі 180,6 кв.м. де розміщено кафе, а саме: здійснення продажу товарів підакцизної групи.

На підставі викладеного колегією суддів встановлено, що відповідач порушив істотну умову договору стосовно цільового використання орендованих приміщень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заперечення відповідача про недоведеність цієї обставини спростовуються довідкою Західного офісу Держаудитслужби від 23.06.2023 № 1313093-35/11, актом від 22.06.2023 огляду приміщень, які перебувають в оренді ТзОВ «Сезанн», звітом Комісії з питань проведення періодичного комплексного контролю за виконанням умов договорів оренди Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 09.11.2023, складеного після письмової вимоги відповідачу усунути виявлені порушення. Вказаними доказами також підтверджується, що в орендованих приміщеннях здійснюється діяльність кафе «Американо», а в приміщенні ХХХІІ, площею 29,5 кв.м розташована барна стійка з алкогольними і безалкогольними напоями та наявне меню даного закладу, в якому зазначені алкогольні напої. Здійснена фотофіксація. Повторний звіт з аналогічними висновками комісія склала 27.12.2023 та 23.02.2024.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що орендодавцем неодноразово було здійснено перевірку орендованого відповідачем приміщення, про що складались відповідні акти, в тому числі за участі представників відповідача, з яких вбачається, що відповідачем на час перевірки приміщення використовується частково не за цільовим призначенням, а саме здійснюється продаж товарів підакцизної групи. Доказів в спростування матеріалів перевірок відповідачем не надано.

Листування сторін щодо усунення порушень умов договору не врегулювало спірні відносини. При цьому, листом № 08/1 від 08.11.2023 відповідач не спростовував факт нецільового використання приміщення, посилаючись лише на відсутність підстав для сплати орендної плати у більшій сумі.

Посилання апелянта на те, що ним не отримувались ліцензії на продаж підакцизних товарів, не спростовують зазначених обставин.

Колегія суддів також критично оцінює покликання відповідача на те, що наявні в матеріалах справи фотокопії меню та алкогольних товарів не підтверджують факт продажу, а є частиною оформлення інтер`єру орендованого приміщення (антураж).

Окрім того, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що посилання TOB «Сезанн» на допущені в акті від 22.06.2023 неточності не заслуговують на увагу, оскільки в акті вказано загальну площу орендованого майна, в тому числі 180 6 кв.м. нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Нижанківського, 2 та вказано суть порушення (кафе, яке здійснює продаж товарів підакцизної групи). Зазначений акт був підписаний директором TOB «Сезанн» Бакай Т.А. без зауважень, в тому числі щодо описаних в акті порушень.

На підставі наведеного, надані позивачем документи свідчать про порушення відповідачем умов договору оренди в частині цільового призначення приміщенння та на не усунення вказаних порушень на неодноразові прохання позивача і балансоутримувача.

Згідно з п.6.1 договору, орендар зобов`язався використовувати майно відповідно до його призначення та умов договору.

У відповідності до ст. 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов`язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

За змістом ст. 24 вказаного Закону, договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. Умовами припинення договору оренди є: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди (ст. ст. 26, 32 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»).

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

У відповідності до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це віднайдення відповіді на питання, чи може певна інформація слугувати доказом у справі, а також чи переконують докази кожен окремо та у своїй сукупності у наявності чи відсутності певної обставини у справі.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

За таких обставин, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що беручи до уваги те, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог та підтвердження своїх заперечень щодо відсутності порушень умов договору, цільове призначення нерухомого майна впливає на розмір орендної плати - допущене відповідачем порушення є істотним, а відтак що вимога позивача про припинення договору шляхом його розірвання підлягає до задоволення.

Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 25 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його провадження або банкрутства орендаря, він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Відповідно до п. 2.3 договору оренди, у разі припинення договору майно (нежитлові приміщення) повертається орендарем комунальному закладу Львівської обласної ради «Львівський фаховий колледж культури і мистецтв».

За таких обставин, позовна вимога в частині виселення відповідача з нежитлових приміщень, які були предметом оренди також є обґрунтованою й підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача різниці в орендній платі, передбаченій для облаштування кафе, які здійснюють продаж підакцизних товарів і тих, які такого продажу не здійснюють.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, орендна ставка за використання нерухомого майна за цільовим призначенням - для розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи становить 15%. Тобто, різниця становить 7%.

Колегія суддів вказує, що постанова КМУ № 786 від 04.10.1995 втратила чинність на підставі постанови КМУ № 630 від 28.04.2021.

04.03.2022 між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та ТзОВ «Сезанн» укладено договір оренди № 40/22/1 щодо платного користування нерухомим майном, загальною площею 180,6 кв.м, розміщеним за адресою м. Львів, вул. Нижанківського, 2 і яке перебуває на балансі комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж культури і мистецтв».

Згідно з п. 3.1 договору оренди № 40/22/1 від 04.03.2022, орендна плата встановлюється відповідно до протоколу електронного аукціону від 06.02.2022 № LLP001-UA-20220117-32240 і становить 17375,62 грн без ПДВ. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, у порядку, визначеному чинним законодавством. Одностороння зміна розміру орендної плати однією із сторін не допускається. Не вважається односторонньою зміною розміру орендної плати її коригування на індекс інфляції відповідно до Методики (п. 3.5.).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав стягнення донарахованої орендної плати в розмірі 155 755, 93 грн на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2024 у справі №914/3800/23.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржників відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів вказує, що відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України»).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси відповідача представляв адвокат Райхель Р.П., який діяв на підставі договору про надання юридичних (правничих) послуг № 02/0124 від 29.01.2024 і ордеру серії ВС № 1249090 від 02.02.2024.

Відповідно до підписаного сторонами акту приймання-передачі юридичних (правничих) послуг від 28.06.2024, де зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, вартість правової допомоги, що надана за договором про надання юридичних (правничих) послуг № 02/0124 від 29.01.2024 в ході підготовки до судового розгляду та в суді першої інстанції складає 40 000, 00 грн.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги у справі № 914/3800/23 відповідачем надано суду наступні документи: копію договору про надання юридичних (правничих) послуг № 02/0124 від 29.01.2024, копію ордеру серії ВС № 1249090 від 02.02.2024, рахунки-фактури № 08/0624-С від 06.06.2024 та № 09/0624-С2 від 27.06.2024, акт приймання-передачі юридичних (правничих) послуг від 28.06.2024.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області 27.06.2024 позовні вимоги Управління майном спільної власності Львівської обласної ради задоволено частково - розірвано договір оренди № 40/22/1 від 04.03.2022, укладений між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сезанн» та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Сезанн» з нежитлових приміщень. В частині стягнення з відповідача донарахованої орендної плати в розмірі 155755,93 грн - відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області 27.06.2024 залишено без змін.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки визначити пропорцію заявленого розміру витрат на правову допомогу адвоката 40 000, 00 грн у співвідношенні до трьох вимог різного характеру (майнової та двох немайнових) не вбачається за можливе, тому судом оцінено їх у рівних частинах.

Таким чином, понесені відповідачем витрати на оплату правової допомоги за вимоги про розірвання договору та виселення з нежитлових приміщень, що становить 2/3 розміру гонорару (26 666, 66 грн), покладаються на відповідача та за рахунок позивача відшкодуванню не підлягають.

У той же час, понесені відповідачем витрати на оплату правової допомоги за вимогу про стягнення заборгованості, у задоволенні якої судом відмовлено покладаються на позивача у розмірі 13 333, 33 грн, що становить 1/3 розміру гонорару.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що сума судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача складає 13 333, 33 грн.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 у справі №914/3800/23.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сезанн б/н від 28.07.2029 (вх. № 01-05/2153/24 29.07.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2024 залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради за № 967 від 26.07.2024 (вх. № 01-05/2154/24 від 29.07.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2024 залишити без задоволення.

3.Рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2024 у справі № 914/3800/23 залишити без змін.

4. Судовий збір сплачений за апеляційні скарги покласти на апелянтів.

5.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сезанн б/н від 28.07.2029 (вх. № 01-05/2153/24 29.07.2024) на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 залишити без задоволення.

6.Апеляційну скаргу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради за № 967 від 26.07.2024 (вх. № 01-05/2155/24 від 29.07.2024) на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 залишити без задоволення.

7.Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 у справі № 914/3800/23 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак