Постанова

від 30.07.2024 по справі 910/14137/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р. Справа№ 910/14137/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Обриський А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 (повний текст складено 03.11.2023)

у справі № 910/14137/22 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос ЛТД"

про зобов`язання виконати умови договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У грудні 2022 року Державний заклад вищої освіти "Університет менеджменту освіти" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос ЛТД" (далі - відповідач) про зобов`язання виконати умови передбачені п. 2.2 договору про передачу функцій замовника від 17.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач уникає виконання взятих на себе договірних зобов`язань на користь позивача, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 у справі № 910/14137/22 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос ЛТД" про зобов`язання виконати умови договору.

Мотивуючи ухвалене рішення, місцевий господарський суд на підставі досліджених і встановлених обставин дійшов висновку про те, що позивач не довів, що у відповідача виникли зобов`язання, передбачені п. 2.2 договору та обраний позивачем спосіб захисту у даному випадку не відновить його порушені права як замовника та не гарантуватиме того, що відповідач зможе виконати умови договору, враховуючи, як правильно відмітив відповідач, що для реалізації проєкту необхідно отримати дозвільну документацію, отримання якої заперечується відповідачем та не спростовується позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державний заклад вищої освіти "Університет менеджменту освіти" 17.11.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 у справі № 910/14137/22 скасувати; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує на те, що висновки викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем було надано відповідачу фронт робіт з визначенням технічного стану та окремих елементів об`єкту у відповідності з п.п. 1.2, 2.1.2 спірного Договору, разом з актом приймання-передачі наданий відповідачу, однак вказані документи не були повернуті відповідачем.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 справу №910/14137/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14137/22.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/14137/22 до надходження до суду матеріалів справи.

07.12.2023 матеріали справи №910/14137/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі №910/14137/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/14137/22, справу №910/14137/22 призначено до розгляду на 08 лютого 2024 року о 10 год 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 08.02.2024 у справі №910/14137/22 оголошено перерву до 14 год 20 хв 14.03.2024.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 09.03.2024 по 18.03.2024 включно, судове засідання 14.03.2024 не відбулось.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 справу № 910/14137/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/14137/22 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/14137/22, розгляд апеляційної скарги Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі № 910/14137/22 призначено на 07 травня 2024 року о 15 год 40 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 розгляд апеляційної скарги Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі № 910/14137/22 відкладено на 12 червня 2024 року о 12 год 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 розгляд апеляційної скарги Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/14137/22 відкладено на 30 липня 2024 року о 15 год 20 хв.

Позиція інших учасників справи.

07.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого відповідач заперечує вимоги позивача, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечуючи доводи позивача у поданій апеляційній скарзі, відповідач вказує, що позивач не набув права на виконання будівельних робіт, що унеможливлює виконання спірного договору. Окрім того, позивач не передав відповідачу функції замовника в обсязі, необхідному для реалізації договору. Підсумовуючи відповідач стверджує, що у нього не виникало зобов`язань за спірним договором.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

07.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про закриття апеляційного провадження у справі №910/14137/22 на підставі п.2 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що станом на дату подання апеляційної скарги та станом на дату подання вказаної заяви електронний кабінет позивача в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС не зареєстровано, що підтверджується відповіддю №478774 від 05.02.2024.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Отже, з 18.10.2023 Державний заклад вищої освіти "Університет менеджменту освіту" був зобов`язаний зареєструватися в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Разом з цим заперечуючи проти клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження позивач зазначив, що відповідач лише 30.01.2024 був зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що підтверджується відповіддю №571124 від 01.03.2024 (т.2, а.с. 67), що в свлю чергу виключало можливість надіслати апеляційну скаргу через електронний кабінет "Елекьронного суду".

Розглянувши заяву відповідача про закриття апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді апеляційної скарги позивача, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України").

Тобто, суд має дотримуватися розумного ступеня пропорційності, уникати надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою.

Враховуючи, що на момент розгляду клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження у даній справі позивач зареєструвався у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 12.02.2024 та забезпечуючи сторонам право на доступ до правосуддя, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Явка представників сторін.

У судове засідання 30.07.2024 з`явився представник відповідача.

Позивач не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання не звертався.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 17.07.2017 між позивачем (університет) та ТОВ "Лотос ЛТД" (забудовник) було укладено договір про передачу функцій замовника (далі - договір), відповідно до умов якого Університет передає (делегує) функції замовника-забудовника по проведенню на об`єкті робіт забудовнику, в межах, визначених цим договором задля реалізації проєкту, в забудовник приймає та зобов`язується виконувати зазначені функції та відповідні зобов`язання на умовах, визначених цим договором. Характеристики та строки виконання робіт з реалізації проєкту визначаються проектно-кошторисною документацією та/або дефектними актами, погодженими сторонами.

Відповідно до п. 1.2 договору, для виконання цього договору Університет передає Забудовнику за актом приймання-передачі фронт робіт (об`єкт) з визначенням технічного стану та окремих елементів об`єкту, протягом 20 робочих днів з дати підписання цього договору.

З моменту підписання цього договору університет передає забудовнику функції замовника-забудовника по об`єкту з правами та зобов`язаннями, визначеними цим договором (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору, забудовник зобов`язується: організувати, виконувати та сприяти виконанню реалізації проекту на об`єкті, в тому числі виготовлення і погодження у встановленому законодавством порядку проектно-кошторисної документації, ремонту, капітального ремонту, реконструкції тощо, відповідно до Державних будівельних норм, галузевих будівельних норм, ДСТУ, державних санітарних правил та інших нормативно-правових актів; отримати всі передбачені законодавством документи, які є необхідними для проектування, ремонту, капітального ремонту чи реконструкції об`єкту, включаючи, але не обмежуючись цим, вихідні дані, технічні експертизи, технічні умови, вихідні дані на виконання ремонту, дозволи та інші документи, необхідні для реалізації проекту; забезпечити проведення та сплату вартості експертизи проектно-кошторисної документації по реалізації проекту, внесення необхідних змін до проектної документації та усунення можливих зауважень університету та/або експертизи. Погодити проектно-кошторисну документацію з університетом, відповідними організаціями та установами, та отримати позитивний висновок (звіт) державної експертизи, якщо це буде необхідно згідно діючих норм. Проектна документація виготовляється у 6 оригінальних примірниках, один примірник з яких передається університету; укласти договори з підряду на проектування, ремонт, та/чи капітальний ремонт, та/чи реконструкцію з будівельними організаціями - підрядниками, умови яких визначаються забудовником; у випадку необхідності, забезпечити огорожу об`єкта з моменту прийняття його по акту приймання-передачі фронту робіт і до моменту передачі об`єкту університету після реалізації проекту або припинення/розірвання цього договору; у випадку необхідності, забезпечити на час реалізації проекту здійснення авторського нагляду проектною організацією та технічного нагляду за погодженням з університетом; за запитом університету, надавати останньому інформацію про хід реалізації проекту; після завершення реалізації проекту або припинення/розірвання цього договору передати об`єкт університету за відповідним актом приймання-передачі об`єкту; самостійно нести всі витрати для цілей здійснення реалізації проекту; негайно, протягом 2 (двох) робочих днів, повідомляти університет про всі проблеми (складнощі), що виникають при виконанні цього договору, якщо ці проблеми можуть вплинути на належне виконання умов цього договору і забудовник не може їх вирішити самостійно; виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором, а також виконувати всі інші дії за законодавством, які необхідні для виконання цього договору; не переуступати під час дії договору свої права та обов`язки за цим договором будь-яким іншим особам без письмової згоди Університету.

Відповідно до п. 9.1 договору, строки початку та закінчення дії цього договору визначені у наступному порядку: початок дії договору - з дня підписання сторонами цього договору; закінчення дії договору - після остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач уникає виконання взятих на себе договірних зобов`язань на користь позивача, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1-3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

За правовою природою спірний договір є договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України і ст. 4 ГПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу. Висновки викладені у постанові від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц.

Як вбачається із умов договору, відповідач як забудовник, взяв на себе зобов`язання виконувати функції замовника-забудовника по проведенню на об`єкті робіт для реалізації проєкту.

Заявлені позивачем вимоги зводяться до захисту його прав як замовника за договором.

Так, позивач просить зобов`язати відповідача виконати його обов`язки за договором.

Проте, спірний договір є двостороннім, і виконанню відповідачем своїх обов`язків передує виконання позивачем своїх обов`язків.

Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Щодо твердження апелянта в частині того, що позивачем було надано відповідачу фронт робіт з визначенням технічного стану та окремих елементів об`єкту у відповідності з п.п. 1.2, 2.1.2 спірного Договору, разом з актом приймання-передачі наданий відповідачу, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 у даній справі зобов`язано ТОВ "Лотос ЛТД" надати до суду, належним чином засвідчені копії документів, а саме: акту (або актів) приймання-передачі фронту робіт з визначенням технічного стану та окремих елементів об`єкту; проектно-кошторисну, технологічну та дозвільну документацію на капітальний ремонт, ремонт чи реконструкцію методичного корпусу, дефектні акти за окремими видами робіт; акти приймання-передачі робіт або частини робіт (КБ-2в).

На виконання вище зазначеної ухвали відповідач заявою від 28.08.2023 просив місцевий господарський суд долучити до матеріалів справи лист від ТОВ "Аудиторська компанія "ПРО ВЄРО" в якого на той момент знаходились усі документи щодо господарської діяльності відповідача. У вказаному листі ТОВ "Аудиторська компанія "ПРО ВЄРО" зазначено наступне: "В ході вказаної перевірки та наданого Вами запиту, інформуємо, що за результатами вивчення договорів, первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та іншої документації Товариства, виявлено лише Договір про передачу функцій замовника від 17.07.2017, укладеного між ТОВ "ЛОТОС ЛТД" та ДВНЗ "УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ". Інших документів, що свідчать про реалізацію або виконання цього договору не виявлено. У регістрах бухгалтерського обліку відсутні відомості про господарські, фінансові або податкові операції щодо виконання Договору про передачу функцій замовника від 17.07.2017 року, укладеного між ТОВ "ЛОТОС ЛТД" та ДВНЗ "УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ".

Матеріали справи не містять доказів передачі позивачем відповідачу за актом приймання-передачі фронту робіт з визначенням технічного стану та окремих елементів об`єкту, як це передбачено п. 1.2, 2.1.2 спірного договору. Більш того, матеріали справи також не містять доказів виконання відповідачем будь-яких робіт за спірним договором, погодження сторонами проектно-кошторисної документації, графіку виконання робіт, тощо.

Разом з цим, у відповідності до п. 2.3 договору, університет має право отримувати повну і достовірну інформацію про порядок та хід реалізації проєкту, та надавати забудовнику запити щодо реалізації проєкту.

Окрім того, ст. 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Враховуючи, що позивач не довів, що у відповідача виникли зобов`язання, передбачені п. 2.2 договору, обраний позивачем спосіб захисту у даному випадку не відновить його порушені права як замовника та не гарантуватиме того, що відповідач зможе виконати умови договору, враховуючи, як правильно відмітив відповідач, що для реалізації проєкту необхідно отримати дозвільну документацію, отримання якої заперечується відповідачем та не спростовується позивачем.

Заявлені ж позивачем вимоги не спрямовані на захист його прав у спосіб, визначений чинним законодавством.

Враховуючи викладене місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу позивача на відновлення його прав за договором.

Зважаючи на досліджені та встановлені у даній справі обставини, здійснивши їх оцінку у відповідності до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/14137/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/14137/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14137/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відпусткою судді Тарасенко К.В. з 05.08.2024 по 16.08.202, з 19.08.2024 по 23.08.2024, з 26.08.2024 по 30.08.2024, з 02.09.2024 по 06.09.2024, з 09.09.2024 по 13.09.2024 та відпусткою судді Кравчука Г.А. з 08.08.2024 по 10.08.2024, з 15.08.2024 по 17.08.2024, з 02.09.2024 по 25.09.2024 повний текст постанови складено 16.09.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

К.В. Тарасенко