Постанова

від 16.09.2024 по справі 917/1126/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року м. Харків Справа №917/1126/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача (в режимі відеоконференції) Пихтіна Ю.А. (адвокат), довіреність №29-14/86 від 06.07.2024 року №29-14/15, свідоцтво серія ПТ№2115;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №10 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх.№1916П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 року у справі №917/1126/23,

за позовом Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №10 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, 47, код ЄДРПОУ 23550393,

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030,

про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг,-

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області звернувся Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №10 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживача Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №10 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області стосовно приміщення за адресою: 39600, Полтавська область, м.Кременчук, вул. Івана Мазепи, 47, за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022 року і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022 року. Судові витрати просив стягнути з відповідача.

За твердженням позивача, відповідач з 01.11.2022 року, тобто після набрання сили Законом №2479-IX, почав застосовувати при обрахунку вартості поставленої позивачу теплової енергії двоставковий тариф, чим, на думку позивача, порушив цей Закон, так як сплата коштів за двоставковим тарифом є більшою, ніж за одноставковим тарифом, який діяв в м.Кременчуці Полтавської області станом на 24.02.2022 року.

Позивач вважає, що тарифи на послугу з постачання теплової енергії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для споживачів м.Кременчука не можуть перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24.02.2022 року, навіть якщо ці послуги до вказаної дати надавались іншим суб`єктом господарювання.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 року у справі №917/1126/23 (повний текст складено 23.07.2024 року, суддя Мацко О.С.) у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, посилаючись на ст.ст. 189, 191, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 14, 629, 632 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 7, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 16-1, 20 Закону України «Про теплопостачання», ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» мотивував тим, що тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою, а тому відповідач не має права самостійно встановлювати тарифи на постачання теплової енергії споживачам, в тому числі позивачу, а отже і не може самостійно їх змінити. Застосування при обрахунку вартості теплової енергії, яка поставляється за договорами позивачу, будь-яких інших тарифів, окрім тих, які були встановлені уповноваженими органами для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», умовами цих договорів не передбачено. Судом зазначено, що визначення відповідачем в рахунках на оплату, вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на послугу з постачання теплової енергії, який був встановлений додатком 2 до Рішення Полтавської обласної ради №477 для бюджетних установ, відповідало як умовам укладених між сторонами по справі договорів, так і вимогам чинного законодавства України. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області, провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах в межах Полтавської області та не зобов`язане ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів міста Кременчука. Суд взяв до уваги, що Рішенням пленарного засідання двадцять другої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання «Про надання дозволу на встановленні двоставкових тарифів на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» від 19.10.2018 року №917 відповідачу було надано дозвіл на встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Суд звернув увагу, що тарифи, які були встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477, залишились на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради №286 від 21.10.2021 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій, які були введені в дію з 01.11.2021 року, тобто тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022 року, не змінювались (не підвищувалися) після набрання чинності Законом України від 29.07.2022 року №2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон №2479). Суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави для постачання позивачу теплової енергії на умовах індивідуального договору №7068 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року та договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №7068/2023 від 25.01.2023 року за тарифами, які були встановлені для іншого суб`єкта господарювання - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», і так само відсутні підстави для постачання теплової енергії за тарифами, які відрізняються від тих, що були встановлені саме для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Полтавською обласною радою.

Разом з тим, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказує на те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає ані змісту правовідносин, ані здатен поновити порушені права, тому з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 року у справі №917/1126/23 та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Судові витрати апелянт просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції у рішенні неправильно витлумачив норму ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» та зробив помилковий висновок про те, що вказана норма адресована суб`єктам, які наділені відповідними владними повноваженнями стосовно прийняття таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення. За доводами скаржника, застосування відповідачем тарифів на послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, зокрема, для споживачів м.Кременчука, не може перевищувати рівень тарифів, що застосовувалися до них станом на 24.02.2022 року. Скаржник наголошує, що суд першої інстанції зробив протилежні висновки, оскільки визнав вставленим факт того, що вартість спожитої позивачем в спірний період теплової енергії була обрахована відповідачем за тарифами, які є більшими, ніж тарифи, за якими позивачу постачалася теплова енергія Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» станом на 24.02.2022 року, а з іншої - для відповідача станом на 24.02.2022 року не змінювались (не підвищувалися) після набрання чинності Законом №2479. За твердженням апелянта, відповідач проігнорував зазначені роз`яснення Департаменту та встановив тарифи без дотримання вимог Закону №2479 щодо не підвищення тарифів у сфері теплопостачання, не здійснив заходів, спрямованих на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію у відповідності до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та по суті поклав на споживачів, у т. ч. позивача, весь тягар сплати тарифу, який є значно більшим, ніж тариф станом на 24.02.2022 року. Крім того, скаржник вважає, що судом не було враховано, що при застосуванні до позивача двоставкового тарифу була порушена процедура його встановлення, оскільки відповідачем не був дотриманий порядок подачі до Кременчуцької міської територіальної громади документів про встановлення тарифів. Апелянт звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні суд дійшов помилкового висновку, що вимоги позивача про здійснення перерахунку стосувалось не самої зміни тарифу, що потягло б за собою внесення змін до договорів, а була направлена позивачем для захисту своїх законних прав та інтересів враховуючи діючий Закон.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 року у справі №917/1126/23. Встановлено строк на протязі якого відповідач має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1126/23.

Вказана ухвала суду була надіслана до електронних кабінетів всіх учасників справи та отримана ними 21.08.2024 року.

30.08.2024 року матеріали справи №917/1126/23 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Від відповідача 22.08.2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11025), в якому зазначає, що згодне з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засіданні 16.09.2024 року представник позивача не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

В ухвалі від 20.08.2024 року суд доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у даному судовому засіданні, за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 16.09.2024 року представник відповідача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу і наполягав на залишенні її без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивачу на праві оперативного управління належить приміщення за адресою: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, 47.

Починаючи з опалювального періоду 2022 року-2023 рік, позивач є споживачем теплової енергії, постачальником якої є Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго».

До листопада 2022 року постачальником теплової енергії та постачання гарячої води у м. Кременчуці було ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 року №1421 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів» та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 року за №1867 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів» з 01.01.2022 року були встановлені та визначені відповідні тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів міста Кременчука.

Вказаними рішеннями для ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було встановлено для бюджетних установ одноставковий тариф, який складав з 25.10.2021 року 2862,85грн. за 1 Гкал., а з 30.12.2021 року 3281,22 грн. за 1 Гкал.

Даний тариф застосовувався до позивача на момент введення воєнного стану в Україні 24.02.2022 року, що підтверджується відповідним рахунком, направленим позивачу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

З 24.02.2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє на сьогоднішній день.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та в результаті неодноразових ракетних ударів по місту Кременчуку, теплогенеруюче обладнання ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було повністю зруйновано, через що товариство припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам.

29.04.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану», пунктом 1 якої рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, не підвищувати, зокрема, тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022 року.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», який набрав чинності 19.08.2022 року, запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, зокрема, передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Рішенням Полтавської обласної ради №473 від 22.09.2022 року «Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ» надано згоду на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально- методичний центр з газової безпеки.

На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року № 894-Р «Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад Полтавської області», Полтавською обласною радою було прийнято рішення від 14.10.2022 року за №481 «Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області».

Пунктом 4 вказаного рішення вирішено після затвердження акту приймання-передачі передати на баланс, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», майно, зазначене у додатку до цього рішення, а саме цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 року №1508 «Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води», виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука з покладанням відповідних обов`язків згідно чинного законодавства визначено ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

В подальшому рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.01.2023 року №86 було внесено зміни до вищезазначеного рішення №1508, яким на виконання вимог ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» зобов`язано ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» застосовувати до своїх споживачів у м.Кременчуці тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, розмір яких не перевищує рівень тарифів, що застосовувались до цих споживачів станом на 24.02.2022 року.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31.10.2022 року №1574, опалювальний період 2022-2023 років для споживачів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у Кременчуцькій міській територіальній громаді розпочався з 01.11.2022 року.

Між позивачем і відповідачем було укладено договір № 7068 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року та договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №7068/2023 від 25.01.2023 року.

Згідно з п. 1 договору №7068 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (теплопостачальна організація) бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №10 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (Споживач) за адресою: вул. Івана Мазепи (Бутиріна), буд. 47 дошкільний заклад №10, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 33 договору №7068 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів, розрахунки здійснюються за новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження 136068,84 грн /Гкал/год (без ПДВ).

В рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії (п. 34 договору).

В пунктах 43, 44 договору №7068 сторони погодили, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.11.2022 року і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022 року (згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін.

Вказаний договір підписано представникам сторін та скріплено печатками сторін.

Згідно з п. 1.1. договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №7068/2023 від 25.01.2023 року (договір №7068/2023), Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (учасник) зобов`язується з 01.01.2023 року по 31.12.2023 рік постачати позивачу (замовник) теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

У пункті 1.2 Договору №7068/2023 сторони погодили кількість товарної продукції: очікувані обсяги постачання теплової енергії з 01.01.2023 року по 31.12.2023 рік становить 89,135 Гкал.

Відповідно до п. 3.1. Договору №7068/2023 від 25.01.2023 року сума цього Договору становить 405081,00грн., у тому числі ПДВ 20% - 67513,50 грн.

Сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для Учасника, та фактичного обсягу спожитої Замовником товарної продукції.

Керуючись п. 7 ст. 19 Постанови №1178, сторони погодили, що у разі зміни регульованих цін (тарифів) на теплову енергію, яка постачається на підставі договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України, ціна на такий товар може бути змінена шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками і є невід`ємною частиною договору (п. 3.1 договору).

Таким чином, починаючи з 01.11.2022 року відповідач постачає теплову енергію в гарячій воді позивачу, згідно з укладеними договорами, що визнається сторонами по справі.

Відповідач в листопаді 2022 року квітні 2023 року направляв позивачу рахунки на оплату теплової енергії, поставленої відповідно до умов договорів №7068 від 01.11.2022 року та № 7068/2023 від 25.01.2023 року, в яких була визначена вартість фактично поставленої теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу 2197,08 грн без ПДВ) та місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу 136068,84 грн без ПДВ).

У вказаних рахунках відповідачем були застосовані тарифи, визначені в додатку 1 рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 року №477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі рішення Полтавської обласної ради №477, яке було опубліковане на офіційному сайті Полтавської обласної ради (https://oblrada-pl.gov.ua/sites/default/files/field/docs/477.pdf).

Позивач вказує, що відповідач такими діями порушив норми чинного законодавства, що стало підставою для звернення Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №10 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до суду із даним позовом про зобов`язання Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу з 01.11.2022 року до дня ухвалення відповідного рішення суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу з 01.11.2022 року до дня ухвалення відповідного рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і відповідачем укладено договір №7068 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року та договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №7068/2023 від 25.01.2023 року.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, крім інших, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 зазначеного вище Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Статтею 16-1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Згідно із статтею 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 року №2479-IX (набрання чинності 19.08.2022 року) протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Судом апеляційної інстанції враховуються, роз`яснення Міністерства розвитку громад та територій України від 25.08.2022 року, листи зазначеного Міністерства від 18.11.2022 року, від 16.02.2023 року, адресовані виконавчому комітету Кременчуцької міської ради, відповідно до яких рівень тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що застосовуються виконавцем цих послуг до споживачів, не може перевищувати рівня тарифів на теплову енергію, відповідні комунальні послуги, що застосовувалися до споживачів станом на 24.02.2022 року - незалежно від того, яким підприємством (виконавцем) надавалися ці послуги споживачеві раніше.

З урахуванням викладеного, зміна постачальника відповідних послуг у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання позивача не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м.Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24.02.2022 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.04.2024 року у справі № 917/730/23.

Таким чином, на законодавчому рівні існує пряма заборона встановлення новим постачальником - Полтавським обласним комунально виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» споживачам тарифу, який не відповідає рівню тарифу, який існував у таких споживачів з постачальниками теплової енергії та гарячої води станом на 24.02.2022 року.

При цьому, відповідний обов`язок у постачальника не ставиться в залежність від порядку встановлення тарифів та наявності компетенції у такого постачальника щодо можливості самостійного їх встановлення та регулювання.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з позицією апелянта, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» було позбавлено права встановити тариф, який не відповідає рівню тарифу, який існував у даного споживача з постачальником теплової енергії та гарячої води станом на 24.02.2022 року.

Відтак, саме Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» повинно було ініціювати питання зміни тарифів для відповідної категорії споживачів.

Виходячи з предмету та обставин спору позовна вимога спрямована на припинення порушення щодо встановлення відповідачем неправильного тарифу при розрахунку вартості постачання теплової енергії та гарячої води та формування тарифу на рівні до 24.02.2022 року.

Однак, відповідно до договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу визначається на офіційному сайті підприємства http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту введення його в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Наразі між сторонами тривають договірні правовідносини щодо постачання теплової енергії та гарячої води, які передбачають визначення розміру тарифу, який не відповідає рівню, що існував у Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №10 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області станом на 24.02.2022 року.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, на період чинності договорів Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №10 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області для захисту свого права на отримання належного тарифу буде змушена звертатись до суду з вимогою про здійснення перерахунку вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, при кожному факту виставлення такого рахунку або іншої претензії з даного питання Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго».

Задоволення вимоги про частковий перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу з 01.11.2022 року до дня ухвалення рішення суду, не забезпечить виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною - Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» в цілому, внаслідок чого не відбудеться припинення ним порушення у вигляді встановлення вартості послуг за неналежним тарифом.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті).

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 року у справі №908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 року у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 року (пункт 99), у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 року у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)).

З урахуванням предмета та підстав позову суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі №369/10789/14-ц).

З огляду на викладене, оскільки визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом, колегія суддів вважає, що обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ані змісту правовідносин, ані здатен поновити порушені права, з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

Задоволення вимоги про частковий перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу з 01.11.2022 року до дня ухвалення рішення суду, не забезпечить виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною - Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» в цілому, внаслідок чого не відбудеться припинення ним порушення у вигляді встановлення вартості послуг за неналежним тарифом. Тобто, за умови задоволення позову спір по суті між сторонами не буде вичерпано в рамках даної справи, а відповідне судове рішення створюватиме передумови для інших судових процесів для захисту прав позивачем. Вказане свідчить, що обраний позивачем спосіб захисту не здатен поновити порушене право позивача в рамках даної справи, оскільки спір по суті не буде вичерпано, а відтак останній не є ефективним.

Отже, враховуючи наведене, обраний позивачем у справі, яка переглядається, спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про що вірно вказав суд першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні, зокрема з тієї підстави, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у даному випадку належним способом забезпечення і гарантування позивачу відновлення його порушеного права є визнання недійсним пункту договору про надання послуги з постачання теплової енергії, яким визначено розмір тарифу.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи, зокрема, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 04.04.2024 року у справі №917/730/23, не спростовують наведеного.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №10 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 року у справі №917/1126/23 має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №10 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 року у справі №917/1126/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 року у справі №917/1126/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 17.09.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов